Стратегія управління проблемною заборгованістю банківських установ

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Тернопільський національний економічний університет

Чортківський навчально-науковий інститут підприємництва і бізнесу

Стратегія управління проблемною заборгованістю банківських установ

Бугель Ю.В., к.е.н., доцент

Анотація

У статті розглядається специфіка та механізм управління проблемною заборгованістю. Запропоновано основні напрями зменшення тиску проблемного портфеля на діяльність банківської установи. Внесено пропозиції щодо оптимізації роботи банків з проблемними боргами.

Ключові слова: проблемна заборгованість, проблемний актив, прострочені кредити, сумнівні кредити, управління проблемними кредитами, кредитний ризик.

Бугель Ю.В. Стратегия управления проблемной задолженностью банковских учреждений

В статье рассматривается специфика и механизм управления проблемной задолженностью. Предложены основные направления уменьшения давления проблемного портфеля на деятельность банковского учреждения. Внесены предложения по оптимизации работы банков с проблемными долгами.

Ключевые слова: проблемная задолженность, проблемный актив, просроченные кредиты, сомнительные кредиты, управления проблемными кредитами, кредитный риск.

Bugel J.V. Strategy management bad debts banking institutions

The article reviews the specificity and mechanisms of bad debts. The basic directions of pressure reduction problematic portfolio of banking institutions. Proposals for optimization of banks with troubled debt.

Key words: bad debts, bad assets, overdue loans, doubtful loans, managing problem loans, credit risk.

Постановка проблеми

Найгострішою проблемою сучасної банківської системи України є стрімке зростання обсягів проблемних кредитів. Відтак, істотне погіршення якості кредитних портфелів банківських установ призводить до зростання витрат банків щодо формування резервів на можливі втрати і, відповідно, обумовлює зниження прибутковості банківської діяльності, рівня достатності капіталу та в багатьох випадках унеможливлює їх подальшу кредитну діяльність. Зазначені обставини обумовлюють необхідність удосконалення роботи банків з управління проблемними кредитами, що дозволить активізувати кредитний процес в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням цієї проблеми займалося чимало вчених-економістів, серед яких особливу увагу привертають праці О. Васюренка, О. Дзюблюка, Б. Івасіва, В. Міщенка, А. Мороза, Л. Примостки, М. Савлука та інших.

Відзначаючи безсумнівну цінність та значимість проведених наукових досліджень, потрібно зауважити, що питання управління проблемними активами ще не вирішені повною мірою, оскільки зазначена проблема охоплює широке коло питань. Тому основними цілями статті є аналіз можливостей і напрямів вдосконалення управління врегулюванням проблемною заборгованістю з метою зниження кредитних ризиків в процесі діяльності та досягнення фінансової стійкості банківських установ в Україні.

Виклад основного матеріалу

В сучасних умовах фінансової нестабільності, економічне середовище, в межах якого функціонують суб'єкти господарювання та фінансові установи, характеризується значним ступенем невизначеності та ризикованості, що в свою чергу негативно впливає на їх функціонування. Банківська діяльність також не є винятком тому, що існує та розвивається за рахунок ризику, оскільки саме здатність і готовність банків брати на себе ризики під час здійснення кредитних, валютних операцій, фінансування інноваційних проектів є основою для їх економічного розвитку. При цьому велике значення серед банківських ризиків має кредитний, оскільки кредитування залишається традиційним видом діяльності банківських установ.

До останнього часу банки не задумувалися про наукове обґрунтування стратегії управління кредитним ризиком. Наслідком цього є хаотичний, несистематизований і непродуманий підхід до такої діяльності, що зумовив виникнення негативних тенденцій в банківській системі, основними причинами яких стали: загальна макроекономічна нестабільність, слабкий внутрішньобанківський контроль щодо управління кредитним ризиком, недоліки у застосуванні внутрішнього ціноутворення або лімітів, відсутність адекватних стимулів до обмеження або хеджування ризику тощо. Крім того, труднощі, пов'язані із поверненням кредитів, особливо валютних, стали серйозним випробуванням для банків в умовах фінансової кризи.

На фоні широкої реклами кредитних послуг, у кредитно-розрахункових відносинах банків з позичальниками за останні роки окреслилась тенденція до зменшення частки наданих банками кредитів у загальному обсязі активів банківських установ, а також збільшення обсягів неповернень кредитів (див. табл. 1).

На практиці показниками рівня кредитних ризиків є обсяги проблемної (прострочені та сумнівні кредити) заборгованості. Тенденція до її зростання стала особливо характерною після розгортання кризових явищ в економіці та значної девальвації гривні, оскільки значну частку позичок у кредитному портфелі банків становили кредити в іноземній валюті.

Таблиця 1

Динаміка загальних активів та кредитного портфеля банків за 2010-2014 роки* (залишки коштів на кінець періоду)

* Джерело: Основні показники діяльності банків: [Електронний ресурс]

Отже, поряд з незначним зменшенням темпів кредитування протягом останніх років, можна відстежити значні темпи зростання проблемної заборгованості за кредитами (див. табл. 1). Остання, у свою чергу, була сформована як під впливом макроекономічних чинників, так і в результаті відсутності в докризовий період ефективних систем ризик-менеджменту в українських банківських установах.

Варто зазначити, що діяльність банків в Україні з управління проблемними кредитами відзначається певною безсистемністю та непродуманістю заходів щодо вирішення ситуації з проблемною заборгованістю, тому що більшість банківських установ виявилися непідготовленими до кризової ситуації через відсутність ефективної системи моніторингу та реалізації превентивних заходів. Відтак, вважаємо, що важливим завданням в умовах циклічно повторюваних криз та загальної стагнації виробництва є необхідність створення добре керованого підрозділу управління й моніторингу кредитною діяльністю. Варто зазначити, що у зарубіжних та найкращих вітчизняних банківських установах значну увагу приділяють організації роботи з проблемними кредитами, створюючи спеціалізовані підрозділи всередині організаційної структури банківської установи.

Необхідність створення у структурі комерційних банків спеціального підрозділу зі здійснення моніторингу та забезпечення управління проблемними кредитами обумовлюється наявністю багатьох організаційних недоліків в діяльності банків з управління проблемною заборгованістю, серед яких слід виділити наступні:

- низький рівень пристосування організаційної структури та внутрішньобанківських процесів до роботи з проблемними активами;

- неоптимальна організаційна структура банківських відділів та служб зі стягнення проблемної заборгованості та відсутність у менеджерів знань і фахових навиків такої роботи;

- низький рівень організації роботи з управління проблемними активами;

- обмеженість можливостей банків щодо реструктуризації кредитів;

- неефективний розподіл обов'язків та слабка взаємодія підрозділів банків у процесі стягнення проблемної заборгованості [3, c.48].

Позитивні моменти створення спеціалізованого структурного підрозділу з управління проблемними кредитами пов'язані, насамперед, зі створенням підрозділу відповідального за ефективність стягнення заборгованості, в той час як при відсутності такої визначеності відбуваються суперечки між різними відділами з приводу розподілу функцій і оцінки ефективності їх роботи. Створення спеціального підрозділу дозволяє зробити процес врегулювання ситуації з проблемними кредитами прозорим, чітким і керованим, з'являється можливість нормування і планування діяльності щодо вирішення проблеми простроченої заборгованості. Поява спеціалізованого підрозділу дозволяє перейти до власне системної діяльності по стягненню проблемної заборгованості від не завжди успішної взаємодії різних відділів. Разом з тим, серед недоліків створення такого підрозділу є збільшення витрат ресурсів на утримання додаткових працівників, що може бути виправданим лише за їхньої дійсно ефективної роботи зі здійснення моніторингу та управління проблемними боргами. Складним залишається питання створення належної структури підрозділу. Однак, якщо банк зацікавлений у ефективній роботі даного підрозділу, то він повинен бути зацікавлений і у сприянні підвищенню кваліфікації працівників даного підрозділу, у організації обміну досвідом, нарад та семінарів з працівниками філій, які проводять роботу по поверненню проблемної заборгованості.

При створенні такого підрозділу важливим є визначення його конкретних завдань. Так, серед головних завдань слід виділити: здійснення моніторингу та комплексу правових заходів, спрямованих на погашення проблемної заборгованості за кредитними операціями банку та/або мінімізації збитків від кредитних операцій банку, заборгованість за якими визнано проблемною, а також зменшення обсягу проблемних кредитів банку.

Основними завданнями такого спеціалізованого підрозділу з управління проблемними кредитами є забезпечення ефективного процесу підготовки, розгляду варіантів рішень, їх наукове обґрунтування, використання наукових підходів до оцінювання альтернативних варіантів, прогнозування результатів, ризиків під час урегулювання проблемної заборгованості. управління ризик кредитний заборгованість банк

Спеціалізований підрозділ банку з управління проблемними кредитами повинен складатися зі спеціалізованих працівників різного профілю, на яких покладатиметься реалізація функцій, основні з яких наведені на рис. 1.

Спеціалізований структурний підрозділ банку з управління проблемними кредитами повинен відповідати за своєчасне здійснення комплексного аналізу результатів кредитної діяльності банку і повинен давати повну, реальну оцінку можливих наслідків прийнятих рішень з урахуванням стратегічних інтересів банку в цілому.

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Рис. 1. Структура та функції спеціалізованого структурного підрозділу банку з управління проблемними кредитами

Спеціалізований структурний підрозділ банку повинен формулювати остаточні відповіді на питання щодо пріоритетів використання механізмів повернення або списання заборгованості в часових рамках здійснення нестандартних схем погашення, тактичних і стратегічних наслідках проведення тієї чи іншої операції підрозділу, податкових наслідках для банку і основної лінії в роботі з проблемними кредитами [1].

Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що ослаблення банківської системи України через посилення негативного впливу світової фінансової кризи певною мірою сприяло переоцінці кредитних ризиків і зміні механізмів їх виявлення. З метою забезпечення стабільності банківської системи необхідним стало визначення факторів ризику, що дало змогу узагальнити наслідки для банківської системи:

- погіршення якості кредитних портфелів банківських установ через зростання частки прострочених і сумнівних кредитів, втрату об'єктами застави частини вартості;

- зниження прибутковості діяльності банків, в тому числі через необхідність нарощення обсягів резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями та списання безнадійної заборгованості банківськими установами, що посилює збитковість діяльності, особливо в умовах знецінення національної валюти для кредиторів, які проводили ризикову кредитну діяльність;

- виникнення проблем із повернення зовнішніх запозичень через погіршення фінансових результатів діяльності банківських установ унаслідок низької кредитної активності та їх капіталізації;

- подальше обмеження ресурсної бази, а отже й уповільнення темпів кредитування через високий відсоток проблемних кредитів, досить обережне ставлення зовнішніх кредиторів до ненадійних вітчизняних позичальників (основними факторами високого ризику є низька якість активів, зростання обсягу проблемних кредитів, зниження вартості заставленого майна, великий зовнішній борг, дефіцит торгівельного балансу, спад реального ВВП тощо).

Одним із методів мінімізації негативних явищ в кредитній діяльності банків є створення спеціалізованого структурного підрозділу банку, економічний ефект від роботи якого містить наступне: своєчасне виявлення та фактичне повернення проблемного чи безнадійного до стягнення кредиту, що приносить певний дохід і дає змогу банку знову розмістити кошти в прибуткових активах; постійний моніторинг кредитної діяльності та переведення позики із проблемної в категорію надійної, що дає змогу одержувати стабільні доходи в період дії активу та підвищити темпи скорочення протермінованої заборгованості, змінити саме традиційне поняття ведення цього виду діяльності; відновлення раніше створених резервів на доходи, що збільшує прибуток і власний капітал банку; вивільнення персоналу підрозділів активних операцій для ведення основної діяльності, що дає змогу сконцентрувати зусилля на створенні нових надійних активів; повернення активу поліпшує економічні нормативи і показники банку та зміцнює його імідж як надійного і кваліфікованого партнера під час взаємодії з промисловим сектором економіки [2].

Висновки

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що створення спеціалізованого структурного підрозділу банку з управління проблемними кредитами є важливою передумовою забезпечення ефективного процесу управління проблемною заборгованістю банку та недопущення зростання ризиків діяльності банку та банківської системи в цілому.

Використана література

1. Болгар Т.М. Внутрішній колекшен як дієвий механізм управління простроченими боргами банківських установ [текст] / Т.М. Болгар // Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції. - 2012. - №5. - С. 71-75.

2. Кльоба В.Л. Ситуаційний центр управління проблемною заборгованістю за кредитними операціями / В.Л. Кльоба // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. - 2009. - №3(6). - С. 114-117.

3. Слобода Л. Напрями вдосконалення роботи банків України з проблемними активами в посткризовий період / Л. Слобода, Н. Дунас // Вісник Національного банку України. - 2011. - №4. - С. 46-51.

Размещено на Allbest.ru