Державне соціальне страхування як форма соціального захисту населення України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ЯК ФОРМА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку нашої держави одним із пріоритетних напрямів її діяльності є формування соціально- орієнтованої ринкової економіки. Важливою передумовою цього є вирішення питань соціального страхування як основної форми реалізації соціального захисту громадян від негативного впливу соціальних ризиків, інструментом забезпечення якого э державні позабюджетні фонди.

В останні роки перед соціальним забезпеченням суспільства постають дедалі нові виклики: загострення військово-політичної та фінансово-економічної кризи разом із недостатньою координацією та прорахунками в проектуванні реформ зумовлюють зростання соціальних ризиків для зайнятого населення та критичне падіння купівельної спроможності доходів пенсіонерів. Тому держава через систему соціального захисту повинна сприяти підвищенню гарантій та послідовності реформувань у системі соціального страхування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням формування та реалізації соціального захисту присвячували свої праці такі українські фахівці, як Н. Внуков, А.Гриненко, С. Засуха, Т. Кир'язов, А. Колосок, О. Марцинюк, С. Мочерний, В. Плиса, Д. Полозенко, В. Столяров, А. Тропін та ін. У їхніх роботах обґрунтовано та розкрито джерела соціального захисту суспільства та наведено напрями їх стратегічного розвитку, але водночас сучасна реформа, що відбувається в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, вимагає поглибленого дослідження відповідної соціальної проблематики.

Рис. 1. Загальна структура соціального захисту населення в Україні

Джерело: узагальнено за даними [1; 2, с. 129]

Метою статті є поглиблення обґрунтування ролі соціального страхування, що є основним індикатором розвитку країни загалом та суспільного добробуту зокрема, та дослідження впливу єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування.

Виклад основного матеріалу дослідження. Соціальний захист населення є одним з першочергових завдань соціальної політики для будь-якої держави та відіграє значну роль у житті її громадян. В Україні право на соціальний захист закріплено в Конституції 1996 р., а також у спеціальних законах, що стосуються допомоги із соціального забезпечення. На жаль, остаточного вигляду система соціального захисту в Україні ще не отримала і перебуває у процесі постійного реформування. Загальну структуру соціального захисту населення України показано на рисунку 1.

Одним із напрямів інтенсивних змін цієї сфери є соціальне страхування - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок бюджетних та інших джерел згідно з чинним законодавством [3, с. 46].

Необхідність соціального страхування зумовлено такими причинами:

- наявністю осіб, які не можуть за рахунок заробітної плати підтримувати мінімальний життєвий рівень з погляду на певні обставини;

- наявністю громадян, що є дієздатними, але не мають можливості реалізувати цю дієздатність.

В Україні введено п'ять основних видів соціального страхування: пенсійне; у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами зумовленими похованням; медичне - на випадок хвороби; від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; на випадок безробіття.

Українська система соціального захисту включає в себе накопичувальну систему соціального страхування, яка базується на внесках. Тобто загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється позабюджетними страховими фондами, які є страховиками з окремих видів соціального страхування. Вони беруть на себе зобов'язання формувати доходи і надавати застрахованим особам матеріальне забезпечення та соціальні послуги у зв'язку з настанням страхових випадків [2, с. 133].

Зазначимо, що основним джерелом фінансування загальнообов'язкового державного соціального страхування визначено страхові внески роботодавців і застрахованих осіб. З 2011 р. консолідована ставка внеску - єдиного соціального внеску - збирається на фінансування усіх соціальних страхових виплат в Україні.

Таблиця 1 Зміни у ставках єдиного соціального внеску у 2011-2016 рр. [5]

Таблиця 2 Розподіл єдиного соціального внеску до фондів соціального страхування, 2013-2016 рр. [5]

Таблиця 3 Доходи та видатки Пенсійного Фонду України, 2013-2016 рр. [6]

Як показано в таблиці 1, з 2011 до 2015 р. ставка внеску для роботодавців становила від 36, 76% до 49, 7% залежно від оцінки класу ризику виробництва, тоді як ставка внеску для працівника становила 3, 6%. Починаючи з 2016 р. ставка єдиного соціального внеску для роботодавців знизилася до 22%, а для працівників утримання внеску скасовано. Тобто ставка єдиного соціального внеску залишалася незмінною протягом 2011-2015 рр. Проте розподіл надходжень від сплати єдиного соціального внеску у різні соціальні фонди змінювався з кожним роком. В таблиці 2 показано, що більша частина внесків була спрямована до Пенсійного фонду.

З 2016 р. ставка єдиного соціального внеску була знижена до уніфікованої ставки 22% без урахування професійних ризиків. Така ж ставка застосовується до самозайнятих осіб, а також до приватних підприємців. Розподіл надходжень від сплати єдиного внеску до Пенсійного фонду різко скоротився з 88% до 79%, тоді як розподіл надходжень до кожного з решти трьох фондів збільшився: фонд соціального страхування на випадок безробіття - з 3% до 7%, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань - з 3, 5% до 6, 5%, фонд з тимчасової втрати працездатності - з 4, 6% до 7, 7% відповідно.

Фінансовий стан Пенсійного Фонду за період 2013-2016 рр. представлено в таблиці 3.

З таблиці 3 випливає, що загальна сума доходів Пенсійного Фонду України протягом звітного періоду підвищилася на 3914 тис. грн (1, 5%). Це підвищення відбулося головним чином за рахунок збільшення величини коштів Державного бюджету України на 71, 3% та коштів фонду соціального страхування на випадок безробіття на 20, 3%. При цьому значно зменшилися власні надходження (на 33, 0%) та кошти фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань - 71%. Також результати розрахунків, наведені в цій таблиці виявляють збільшення видатків Пенсійного Фонду України в період з 2013 по 2016 р. на 3099 тис. грн (1, 2%) за рахунок власних надходжень (на 1, 3%) та фінансових допомог з Державного бюджету- на 7, 3%. Загалом за аналізований період відбулося збільшення дохідної та видаткової частини Пенсійного Фонду України.

Проте фактичні показники 2016 р. засвідчують складну ситуацію фінансового стану Фонду, адже наведені дані засвідчують, що знижена ставка внесків не приносить позитивних фіскальних змін через формалізацію зайнятості і незадекларовану працю. Як зазначалося вище, залучення коштів від надходження єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду значно знизилося. За оцінками, сума внесків зменшилася на 35, 2% порівняно з 2015 р., тоді як загальні витрати незначно зменшилися (на 4, 6%) за той самий період. У результаті власний дохід до Фонду (що складається в основному з внесків) покриває лише 55, 3% усіх витрат на допомогу, які фінансувалися за рахунок коштів Фонду.

Таким чином, постає необхідність у покритті за рахунок державного бюджету виникаючих фінансових прогалин, що приведе до збільшення тиску на подальше скорочення виплат допомоги.

Поточна економічна та фіскальна ситуація в Україні не лише негативно вплинула на діяльність Фондів соціального страхування, а й створила тиск для реформування системи соціального страхування в межах заходів жорсткої економії. Це стосується низького рівня добробуту громадян, вузького кола охоплення соціальною підтримкою бідного населення і низької адресності під час надання соціальної підтримки тощо.

Причинами цього можна вважати: збільшення відсотків внутрішнього державного боргу, збільшення кількості осіб пенсійного віку, нестабільну політичну та економічну ситуацію в країні, через що зменшувалися доходи населення і, як результат, надходження до державного бюджету та пенсійного фонду. Також важливою передумовою появи проблем у соціальній сфері є те, що в нашій країні не створюються нові робочі місця для молодих спеціалістів. Це приводить до того, що молодь працює нелегально, зайнята в тіньовому секторі, а отже, скорочуються надходження до державних фондів соціального страхування з їх можливої зарплати.

І все ж таки, незважаючи на суттєві проблеми розвитку соціального страхування, можна виокремити і позитивні зрушення у цій сфері. Відповідно до законодавства, основними нововведеннями в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні стало те, що [1; 7, с. 830]:

- об'єднуються фонди соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та тимчасової втрати працездатності з перспективою впровадження обов'язкового медичного страхування, що може заощадити близько 300-500 млн. гривень на рік;

- удосконалюється адміністрування фондів, упроваджуються технології електронного управління, налагоджується інформаційний обмін між фондами та іншими органами влади.

Однак усе це вимагає подальшого реформування системи державного загальнообов'язкового соціального страхування за такими напрямами, як [4]:

1) формування та реалізація адекватного механізму коригування рівнів прожиткового мінімуму та допомог із соціального забезпечення;

2) забезпечення ключової ролі соціального партнерства у процесі реструктуризації фондів соціального страхування;

3) впровадження перспективного механізму оцінювання фінансових та соціальних наслідків запропонованих реформ у структурі фінансування та наданні допомог, а також консультацій із соціальними партнерами.

4) здійснення обов'язкового попереднього аналізу досвіду соціальних реформ країн Центральної та Східної Європи та Латинської Америки перед запровадженням обов'язкової накопичувальної пенсійної системи України;

5) розширення ролі соціальних допомог для малозабезпечених сімей за допомогою попереднього аналізу недоліків та переваг такого напряму політики. З одного боку, можливо досягти більш ефективного розподілу ресурсів, особливо за умови обмеження ресурсів. З іншого боку, адресні соціальні допомоги можуть бути неефективними у вирішенні проблем бідності. Системи адресних соціальних допомог зазвичай виключають багато низькооплачуваних працюючих сімей, таким чином унеможливлюючи виведення їх із бідності, та залучають надзвичайно високі адміністративні витрати, щоб ідентифікувати бідних, і підривають стимули до праці.

Висновки. Отже, соціальне страхування є основою системи соціального захисту населення, при цьому стан соціальної сфери є основним індикатором розвитку країни загалом та суспільного добробуту зокрема. На жаль, поточна економічна ситуація в нашій країні негативно впливає на розвиток системи соціального страхування. Але все ж соціальна реформа триває, й Україна як соціальна держава має створити відповідні умови для підвищення матеріального забезпечення суспільства на рівні сучасних стандартів, задоволення його культурних потреб, гарантування особистої безпеки кожного громадянина та досягнення соціальної справедливості в процесі реалізації економічної політики.

страхування соціальний захист реформування

Список використаних джерел

1. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у 2017 році [Електронний ресурс] / сайт Федерація професійних спілок України. - Режим доступу: https://news.dtkt.ua/labor/social-protection.

2. Колосок А.М. Соціальне страхування в контексті становлення соціального діалогу / А.М. Колосок // Актуальні проблеми економіки. - 2017. - № 3 (81). - С. 129-135.

3. Калашников С.В. Теоретичні аспекти формування соціальної сфери в сучасних економічних умовах / С.В. Калашников // Ефективна економіка. - 2016. - № 1. - С. 46-52.

4. Пенсії та соціальне страхування в Україні: першочергові завдання [Електронний ресурс] / сайт Фінанси - бізнес, економіка, гроші. - Режим доступу: https://dt.ua/finances.

5. Бюджет Пенсійного фонду [Електронний ресурс] / сайт Державної служби статистики України. - Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.

6. Пенсійна система [Електронний ресурс] / сайт Пенсійного фонду України. - Режим доступу: www.pfu.gov.ua.

7. Романовська Ю.А. Аналіз страхового ринку України / Ю.А. Романовська // Економіка та суспільство. - Мукачівський державний університет, 2016. - № 7. - С. 830-837.

Размещено на Allbest.ru