Економічна сутність та класифікація депозитних операцій комерційних банків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічна сутність та класифікація депозитних операцій комерційних банків

Сьогодні, у час існування дефіциту дешевих кредитних ресурсів та значного зменшення обсягів кредитування міжнародними банками, особливе місце посідає боротьба між банками за залучення коштів фізичних та юридичних осіб. Щоб уникнути цієї проблеми та отримати першість у цій конкурентній боротьбі, банки повинні розвивати нові методи обслуговування клієнтів та впроваджувати нові види банківських послуг.

Залучення грошових ресурсів та їх подальше розміщення є основними формами діяльності комерційного банку. Саме за рахунок залученого капіталу формується переважна частина ресурсів банку. Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовуються різні види банківських рахунків. З розвитком банківських установ відбувається розвиток видів залучення коштів у банки.

Для розвитку економіки в умовах дестабілізації, девальвації гривні, зниження інвестиційної активності велике значення має аналіз формування та функціонування ресурсів банківських установ. Тому важливу роль у забезпеченні стабільного та ефективного функціонування банків відіграють покращення депозитних операцій і збільшення вкладів, що обумовлює актуальність вибраної теми в умовах фінансової нестабільності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний внесок у розвиток депозитних операцій, вивчення сутності та класифікацій депозиту у формуванні ресурсів банку зробили А.В. Череп, Р.І. Тиркало, А.М. Герасимович, І.М. Парасій-Вергуненко та інші вчені.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Проте за сучасних умов розвитку банківської системи існує потреба подальшого дослідження цієї проблематики.

Мета статті полягає в розкритті сутності депозитної діяльності банку та дослідженні видів депозитних операцій комерційних банків.

В умовах загострення конкурентної боротьби на ринку банківських послуг питання формування ресурсної бази банків в достатньому обсязі має велике значення для їх ефективної діяльності та розвитку банківської системи загалом. Наявність достатнього обсягу депозитних ресурсів дає змогу здійснювати активні операції для досягнення максимального прибутку з урахуванням можливих ризиків.

Згідно із Законом України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. №2121-Ш депозити (вклади) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору [2].

Суб'єктами депозитних операцій є комерційні банки, що виступають як позичальники, і власники коштів, котрі виступають кредиторами. Об'єктами депозитних операцій є кошти, що передані комерційному банку на умовах, визначених двосторонньою угодою.

На частку депозитних операцій приходиться близько 85% пасивів банків. Під час залучення депозитів банки дотримуються таких принципів організації депозитних операцій [4]:

— депозитні операції здійснюються так, щоб сприяти отриманню банківського прибутку або створювати умови для отримання прибутку в майбутньому;

— в процесі організації забезпечуються різноманітність суб'єктів депозитних операцій та поєднання різних форм депозитів;

— під час здійснення банківських операцій забезпечуються взаємозв'язок і взаємопогодження між депозитними і кредитними операціями за термінами та сумами;

— особлива увага в процесі організації депозитних операцій приділяється строковим депозитам, які найбільше підтримують ліквідність балансу банку;

— під час проведення своїх депозитних та кредитних операцій банк повинен зменшувати свої вільні ресурси;

— банк повинен вживати заходів щодо розвитку банківських послуг, що передбачає залучення депозитів.

Більша частина ресурсів комерційного банку формується на рахунок залучених та запозичених коштів, а не власних. Залучені кошти банку - це кошти, які банк залучає на вклади і депозити. Запозичені кошти - це кошти, які банк залучає шляхом випуску облігацій або одержання міжбанківського кредиту. Можливості комерційного банку у залученні коштів регулюються НБУ [2]. Так, згідно з показником платоспроможності банку, нормативне значення якого встановлено НБУ, залучені та запозичені кошти не повинні перевищувати розмір власного капіталу більше ніж у 8 разів.

Депозит - це грошові кошти в національній та іноземній валюті, що передані їх власником або іншою особою за його дорученням в готовій або безготівковій формі на рахунок власника для зберігання на певних умовах [5].

Для диверсифікації власного депозитного портфеля банки залучають різні види депозитів. Незалежно від цілей аналізу або дослідження окремі науковці дають різні визначення поняття банківського депозиту.

А.В. Череп та О.Ф. Андросова визначають депозит як грошові кошти в національній та іноземній валюті, що передані їх власником або іншою особою за його дорученням в готівковій або безготівковій формі на рахунок власника для зберігання на певних умовах [9].

Схоже визначення надає Р.І. Тиркало: «депозит - це грошові кошти у готівковій або безготівковій формі, у національній або іноземній валюті, що передані банку їх власником або третьою особою за дорученням та за рахунок власника для зберігання на певних умовах» [8].

А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко під депозитом розуміють зобов'язання банку за тимчасово залученими коштами фізичних та юридичних осіб або цінними паперами за відповідну плату [3].

В Україні до переходу на Міжнародні стандарти фінансової звітності не існувало розмежування понять «депозит» та «вклад». У зв'язку з тим, що терміни «вклад» і «депозит» передбачали визначення певного строку зберігання коштів в установах банків, поточні рахунки суб'єктів господарювання взагалі не були віднесені до депозитних [6].

Отже, сьогодні депозит - це єдиний термін для означення коштів, які тимчасово залучені банком згідно з угодою на будь-який час і від будь-якої особи.

Більш детальне визначення депозиту можна знайти у Положенні «Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» [1], відповідно до якого вклад (депозит) - це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті чи банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Таким чином, ці визначення зводяться до того, що депозитні операції - це все ж таки операції, які проводить банк, коли залучає кошти клієнтів.

В науковій літературі класифікація депозитів здійснюється за різноманітними ознаками, серед яких слід назвати вид і статус вкладників; валюту депозиту (вкладу); термін залучення; вид депозитних ставок проценту; особливості нарахування і сплати процентів по депозиту (вкладу). Узагальнений розподіл депозитів за різними класифікаційними ознаками наведено в табл. 1).

Положення «Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» визначає такі види вкладів (депозитів) [1]:

— вклади (депозити) на вимогу;

— вклади (депозити) строкові.

Депозит на вимогу - це кошти, що знаходяться на поточних рахунках і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах.

Таким чином, згідно з наведеною класифікацією, слід зазначити, що найбільше значення з точки зору планування та проведення активних операцій має саме класифікація за строком використання.

Недоліком депозитів до запитання для банку є нестабільність їх розміру, що насамперед обмежує можливість їх використання банком для позичкових та інвестиційних операцій, тому власникам поточних рахунків або сплачується низький депозитний процент, або він не сплачується взагалі. В умовах відсутності плати за депозити до запитання банки намагаються стимулювати приріст поточних внесків за рахунок надання додаткових послуг, залучити клієнтів, а також підвищити якість обслуговування. Це, зокрема, кредитування з поточного рахунку, пільги вкладникам в одержанні кредиту, використання зручних для клієнта форм розрахунків, а саме застосування кредитних карток, чеків, розрахунково-консультативне обслуговування.

У світовій практиці строк дії таких вкладів зазвичай не обумовлюється, але у вітчизняній практиці банки інколи обумовлюють в договорі строк дії, на який підписується угода, наприклад один рік. Це робиться з метою запобігання вимог клієнтів стосовно зміни процентних ставок, а також умов договору.

Строкові депозити - це кошти, що розміщені в банку на певний строк. Строкові вклади є для банків більш стабільними та зручними для планування [7].

Однією з форм депозитів на визначений термін є ощадні вклади, що служать власникам для накопичення грошових заощаджень. Власнику ощадного вкладу видається іменне свідоцтво про внесок у формі ощадної книжки (може оформлюватися також угодою або ощадним сертифікатом), у якій відбиваються усі операції по рахунку. Ощадні вклади передбачають тривале існування на рахунках стабільних залишків коштів, що використовується в активних банківських операціях. Практично всі клієнтські рахунки називаються депозитними. Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту в банку рахунок, на якому зберігаються його грошові кошти. Крім грошових депозитів, фізичні та юридичні особи можуть розміщувати на депозитних рахунках банківські метали та цінні папери.

Висновки. Таким чином, розкривши сутність банківських депозитів і депозитних операцій, можемо сказати, що саме вони сприяють отриманню банківського прибутку та створюють умови для отримання прибутку в майбутньому. Розглянувши класифікацію депозитів, зазначимо що сучасна банківська практика характеризується їх великою різновидністю. Це зумовлене бажанням банків в умовах сегментованого висококонкурентного ринку повністю задовольнити попит різних груп клієнтів на банківські послуги і залучити їх кошти для збереження на банківських рахунках.

Бібліографічний список

банк депозит економічний

1. Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами: Постанова Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 р. №516. URL: httр://zаkоn2.rаdа.gоv.uа/lаws/shоw/ z1256-03.

2. Алексеєнко М.Д. Ресурсна база банку та роль ощадних (депозитних) сертифікатів у її формуванні. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2004. №3. С. 189-193.

3. Герасимович А.М., Алексеєнко М.Д., Парасій-Вергуненко І.М. та ін. Аналіз банківської діяльності: підручник. 2-ге вид., без змін. Київ: КНЕУ, 2006. 600 с.

4. Егоров Е.В., Романов А.В., Романова В.А. Маркетинг банковских услуг: учеб. пособие / редактирование и подготовка учебного пособия к изданию В.А. Романовой. Москва: ТЕИС, 1999. 102 с.

5. Заруцька О.П., Коваленко В.В. Тенденції ціноутворення банківського процентного продукту. Вісник Національного банку України. 2002. №8. С. 36-38.

6. Коренєва О.Г, Слав'янська Н.Г., Євченко Н.Г., Карпенко О.В. Облік і аудит в банках: навчальний посібник / за ред. О.Г. Коренєвої, Н.Г. Слав'янської. Суми: Університетська книга, 2007. 493 с.

7. Прасолова С.П., Вовченко О.С. Банківські операції: навч. посіб. та практ. Київ: Центр учбової літератури, 2013. 568 с.

8. Тиркало РІ. Банківська справа: навчальний посібник / за ред. Р.І. Тиркала. Тернопіль: Карт-бланш, 2001.314 с.

Размещено на Allbest.ru