Організаційно-економічні засади розвитку біржової торгівлі строковими контрактами з виконанням в секторі аграрних ринкових відносин України

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 339.13.338.432(17)

Організаційно-економічні засади розвитку біржової торгівлі строковими контрактами з виконанням в секторі аграрних ринкових відносин України

О.В. Тодоров,

здобувач, Національний університет біоресурсів і природокористування України

Даною роботою автор робить спробу розглянути товарний біржовий ринок як частину інвестиційного ринку, через який реалізується потенціал аграрного ринку України. А також відпрацювати пропозиції щодо формування організаційно-економічних засад функціонування біржового ринку строкових контрактів на сільськогосподарську продукцію.

Ключові слова: строковий контракт, опціон на сільськогосподарську продукцію, біржовий ринок, сільськогосподарська продукція, біржа, організований агарний ринок, механізм регулювання біржової торгівлі.

This work the author tries examining commodity exchange market as part of the investment market, which is implemented through the potential of the agricultural market of Ukraine. The proposals for the formation of organizational and economic principles of terminal commodity exchange market.

Keywords: terminal contracts, options on agricultural products, commodity exchange market, agricultural products, commodity exchange, organized agrarian market, the mechanism of regulation of commodity exchange trading.

Сучасна державна політика в питаннях регулювання цін на продовольчу сировину і постачання матеріально-технічних ресурсів для сільгоспвиробництва відповідає тільки корпоративним інтересам потужних гравців на Аграрному ринку країни. Це не забезпечує логічне співвідношення цін світового та внутрішнього продовольчого ринку, з іншої сторони не відповідає логічному співвідношенню витрат на сільгоспвиробництво з отриманим прибутком після реалізації продовольчої сировини. Навіть без аналітичного аналізу видно, що ринок постачання з орієнтований тільки на постійне підвищення цін на матеріально-технічні ресурси, а ринок реалізації сільськогосподарської продукції з орієнтований тільки на постійне пониження цін. В той час відсутність біржового (організованого) аграрного ринку із застосуванням сучасних електронних ринкових технологій веде до розриву єдиного ринкового простору країни, та сприяє формуванню тіньових регіональних замкнутих локальних ринків. Все це позбавляє сільгоспвиробників можливості отримати реальний прибуток від реалізації своєї продукції. економічний біржовий ринок

Відсутність чіткої стратегії державного регулювання процесів трансформування аграрних відносин в умовах формування ринкової економіки призводить до гальмування налагодження ефективних взаємовідносин між основними елементами його інфраструктури та суб'єктами господарювання.

В цілому аграрний ринок складається із ринку збуту та ринку постачання.

І тому для ефективного функціонування аграрного сектору економіки країни виникає нагальна потреба у створенні об'єднаної інфраструктури організованого аграрного ринку, де сектор постачання та збуту існували б в єдиному ринковому середовищі (економічний симбіоз). Інфраструктура біржового аграрного ринку має бути розбудована за адміністративно-територіальним принципом та економічним рівнями, і організаційно забезпечити саморегулювання ринкових процесів на принципах вільної конкуренції, та ефективний розвиток сільгоспвиробництва на засадах сталого розвитку.

Адміністративно-територіальним розподіл:

Вищий (макрорівень) - загальнодержавний (Рис. 1.);

Регіональні (мезорівень) - адміністративні території областей та АР Крим (Рис. 2);

Районні (мікрорівень) - адміністративні території районів у областях та АР Крим (Рис. 3);

Рис. 1. Інфраструктура біржового аграрного ринку на макрорівні.

Макрорівень:

Кабінет Міністрів України;

Державної комісії з регулювання товарних ринкових відносин;

державний аграрний біржовий банк, а за його відсутності-інший державний або комерційний банк;

головна розрахунково-клірингова установа;

об'єднані електронні торгові площадки;

організації самоврядування учасників ринку.

Рис. 2. Інфраструктура біржового аграрного ринку на мезорівні

Мезорівень:

обласні управління агропромислового розвитку в особі відповідного відділу;

державні агенти на ринку зерна - Аграрний Фонд, державний матеріальний резерв, та інші відповідно до рішення КМУ;

акредитовані біржі;

регіональні локальні електронні торгові майданчики в мережі об'єднаних електронних площадок;

регіональні розрахунково-клірингові центри;

регіональні представництва та філії державного аграрного банку і комерційних банків.

Рис. 3. Інфраструктура біржового аграрного ринку на мікрорівні

Мікрорівень:

районні управління агропромислового розвитку;

біржові брокери;

виробник;

районні центри надання ринкових послуг;

зерносклади (зерносховища);

представництва (філії) відповідних державних інспекцій якості та незалежні лабораторії за визначення якості;

страхові компанії;

На сьогодні традиційний метод проведення біржових торгів у біржовому залі із залученням ліцитатора, або біржової ями (традиційний метод), неспроможні задовольнити вимоги нинішнього аграрного ринку.

Саме застосування системи електронної біржової торгівлі наявним товаром буде відповідати повною мірою всім вимогам сучасного ринку. Є тільки необхідність в їх розмежуванні за ринковими секторами та товарними секціями торгівлі.

Товарні секції можуть формуватись залежно від виду товару, виду контракту тощо.

На сучасному етапі розвитку строкового товарного ринку реальним товаром достатньо мати такі секції:

секція наявного товару;

секція опціонних контрактів на зерно (право купити);

секція опціонних контрактів на зерно (право продати);

секція опціонних контрактів постачання матеріально-технічних ресурсів (право купити);

секція опціонних контрактів постачання матеріально-технічних ресурсів (право продати).

В світовій практиці надається досить велика увага опціонній торгівлі. Така увага до опціонної торгівлі зумовлена не тільки тим, що стало можливим продати/купити товар в майбутньому за ціною сьогоднішньою, як це передбачає форвард, але й з'являється можливість відмовитись від покупки товару або його продажу на момент виконання, в разі якщо в майбутньому сьогоднішня ціна не буде відповідати позитивному прибутковому балансу. Тому логічно стверджувати, що опціонні угоди - це продукт еволюції форвардних та ф'ючерсних угод.

Узагальнена характеристика опціоних угод наведена в наукових працях А. Н. Балабушкіна [1], М.С. Беднарчука [2], А. І. Берлач [3], М.І. Белявцева [4], , М.О Солодкого [5], О.Н. Сохацької [7], та багатьох інших.

Сохацька О.Н надає таке визначення опціону - це право купити або продати визначену цінність (товар, цінний папір, ф'ючерсний контракт) на особливих умовах, в обмін на сплату винагороди - премії (premium). І за її ствердженням опціон може бути двох видів: як право, але не зобов'язання, купити (у випадку опціону на купівлю) або продати (у випадку опціону на продаж) обумовлений в опціоні об'єкт за встановленою ціною у визначений строк або протягом цього строку в обмін на сплату премії; як форвардний або ф'ючерсний контракт, який може перервати до вказаного строку за власною ініціативою одна з сторін. Стороною, що має такий привілей, є покупець опціону [8, с.63].

Солодкий М.О зазначає що опціонна угода є логічним продовженням ф'ючерсної угоди. Відмінною особливістю опціонів від форвардних та ф'ючерсних угод є те, що об'єктом угод стає зобов'язання (право) купити або продати певну кількість ф'ючерсних контрактів або наявного товару за заданою ціною протягом обумовленого терміну в майбутньому (тобто відступ прав на майбутню передачу прав і обов'язків щодо біржового товару або контракту на його поставку) [5, с.199].

Згідно з більшістю інших визначень - опціонні угоди (угоди з премією) передбачають купівлю права або продажу зобов'язання укласти біржовий контракт на обумовлену кількість товару за заздалегідь зазначеною ціною в межах взаємно узгодженого періоду. За відповідно до цього цим контракту продавець опціону одержує премію і бере на себе зобов'язання продавати або купувати, а покупець опціону виплачує премію і одержує право купити або продати конкретний товар на вище оговорених умовах та інші.

Отже, можна зробити узагальнений висновок: опціон - це угода з премією та не урівноваженими правами, яка передбачає купівлю пра¬ва та продаж зобов'язання на поставку або купівлю реального товару (опціон на реальний товар), або передбачає купівлю права укласти біржовий ф'ючерсний контракт на поставку, або купівлю ф'ючерсного товару (опціон на ф'ючерсний контракт). Опціонний контракт стандартизований та передбачає купівель, або продаж обумов¬леної кількості товару по заздалегідь зазначеній ціні і в межах вза¬ємно узгодженого періоду. При цьому з одного боку, покупець має право, але не обов'язок, купити або поставити товар, а з іншого боку продавець жорстко зобов'язаний поставити або купити товар, якщо покупець використовує своє право. Платою за права мати тільки права і не мати жорстких зобов'язань виступає премія.

Вітчизняний біржовий ринок знаходиться на сьогодні в режимі очікування товарного ринку строкових контрактів. При цьому ніяких еволюційних процесів на ньому не відбувається. І не тому, що ніхто цього не бажає, а тому що умови та принципи за якими проводиться світова біржова торгівля не можуть бути застосовані в умовах аграрного ринку в Україні. Тобто є необхідність провести адаптацію передових біржових технологій до умов української дійсності. В першу чергу назріла необхідність у створені строкових біржових ринкових інструментів торгівлі реальним товаром, які б відповідали інтересам основних гравців на ринку сільськогосподарської продукції в Україні.

Наприклад, якщо розглянути інструменти опціонної торгівлі як найбільш перспективний на сьогоднішньому етапі, то можна зробити висновок, що опціон в класичному виді практично не можна застосувати на вітчизняному товарному біржовому ринку в період його становлення. Оскільки власники товару (виробник, дрібний перекупник) не будуть платити премію покупцю, тому що, як правило, у них немає не задіяних (вільних) фінансових ресурсів, а у виробника навпаки - постійна потреба в кредитних ресурсах. Покупці усіх рівнів (крупні трейдери, мілкі та середні перекупники) теж не будуть її платити, оскільки для них немає в цьому ні необхідності, ні економічного сенсу.

Також проблемою у розвитку опціонної торгівлі наявним товаром на нашому аграрному ринку є наявність можливих не передбачених ризиків , які несе в собі опціонна торгівля для продавця опціонного контракту. Вітчизняний власник товару, а саме, виробник та дрібний перекупник, не може дозволити собі ризики, які можуть бути не передбаченими та не пропорційними. По-перше, ринок в Україні не саморегульований і на ньому унеможливлене вільне ціноутворення, а також унеможливлене проведення достовірного моніторингу розвитку ринкових процесів на існуючому позабіржовому ринку сільськогосподарської продукції.

Тому виступити продавцем опціонного контракту на нашому ринку, тим більше за незначну преміальну суму, та взяти на себе не прогнозовані та необмежені ризики, є по меншій мірі в економічному сенсі нераціонально. З іншого боку, якщо застосувати опціон і не передбачити ніяких гарантій по виконанню зобов'язань, то це не біржовий принцип ведення торгівлі, а при українській дійсності такий підхід взагалі утопія.

Виходячи з вищевикладеного, автором розроблено вид опціону, який базується на економічній сутності простого опціону колл і пут, та є його похідною.

Опціон урівноважених можливостей - це угода з премією, яка передбачає купівлю пра¬ва та продаж зобов'язання на поставку або купівлю реального товару (опціон на реальний товар), а також надає право продавцю опціону перекупити у покупця його право, заплативши йому подвійну ставку одержаної премії. Опціонний контракт стандартизований та передбачає купівлю або продаж обумов¬леної кількості товару по заздалегідь зазначеній ціні і в межах вза¬ємно узгодженого періоду. При цьому, з одного боку, покупець має право, але не обов'язок, купити товар, а з іншого боку продавець має зобов'язання поставити товар або викупити право покупця вимагати виконання поставки по даному опціонному контракту. Тобто при несприятливих умовах продавець має право викупити у покупця його право,заплативши йому подвійну премію, і таким чином закрити поставку по даному опціонному контракту. Отже, платою для покупця за право мати тільки право і не мати жорстких зобов'язань виступає премія. Платою для продавця за можливість уникнути не передбачених та не пропорційних ризиків виступає подвійна премія.

Економічна суть опціону урівноважених можливостей полягає в тому, що кожна сторона несе ризик тільки в межах опціонної премії. Оскільки покупець опціону при не сприятливих для нього умовах може відмовитись від використання свого права, а продавець при несприятливих для нього умовах має право викупити у покупця свої зобов'язання, заплативши йому подвійну ставку одержаної премії. Якщо з подвійної премії вирахувати премію яку продавець одержав на момент укладання опціонного контракту, то він теж ризикує тільки в межах однієї премії. При цьому продавець може викупити право покупця тільки на момент подачі ним «нотису» на виконання контракту.

Опціон урівноважених можливостей може бути двох видів колл та пут. Опціон урівноважених можливостей колл (право купити) - це угода з премією, яка передбачає купівлю пра¬ва, але не зобов'язання придбати реальний товар. Опціонний контракт стандартизований та передбачає купівлю обумов¬леної кількості товару і в межах вза¬ємно конкретно узгодженого періоду.

Опціон «право відкупу» - це угода з відкупною премією, яка передбачає для обох сторін право відкупу. Тобто одна сторона має право (не зобов'язання) продати реальний товар, а також жорстке зобов'язання виплатити відкупну премію іншій стороні, якщо прийме рішення про невикористання свого права. Інша сторона угоди має право (не зобов'язання) купити реальний товар, а також жорстке зобов'язання виплатити відкупну премію протилежній стороні, якщо прийме рішення про невикористання свого права. Опціонний контракт стандартизований і передбачає продаж та купівлю обумов¬леної кількості товару і в межах вза¬ємно конкретно узгодженого. Оскільки кожна сторона має рівні права, то право подати першим нотис про намір використати своє право, або відмовитися, має кожна із сторін, інша сторона має право підтвердити нотис і виконати свої зобов'язання або відмовитись від виконання та виплатити відкупну премію. В разі якщо на останній день виконання (останній день місяця) ні одна із сторін не подала нотис на виконання, або на відмову, Розрахункова палата закриває опціонний контракт відносно кожної із сторін та переводить у власність біржі гарантійні зобов'язання продавця та покупця.

Опціон урівноважених можливостей та Опціон «право відкупу» відрізняються один від одного тим, що після укладання угоди ні одна із сторін не платить премію, а вносить в розрахункову установу тільки гарантійні зобов'язання по виконанню нею умов контракту.

Розробленні автором види опціонів надають достатній сектор для маневру як продавцю, так і покупцю. По-перше, суттєво зменшується діапазон ризиків, оскільки кожна із сторін контракту має прогнозовані можливі збитки, які лежать у межах відкупної премії і які є хорошими можливостями для хеджу. Тому можна стверджувати, що дані опціонні операції не потрібно хеджувати за допомогою інших операцій.

По-друге, - з урахуванням того, що дані опціони передбачені для торгівлі реальним товаром, то представляється достатньо широкий ціновий діапазон виконання, він становить не менше суми двох відкупних премій. А це хороші перспективи для досягнення цілей по реалізації та придбання реального товару.

Про перспективу розвитку строкового товарного ринку без поставок в Україні піклуються вже давно. Але при цьому ніхто не звертає уваги на те, що у суб'єктів аграрного ринку немає зацікавленості в розвитку безпосередньо ф'ючерсного ринку.

Також в Україні немає зацікавленого інвестора в створені клірингової установи, яка б могла покласти на себе роль гаранта виконання зобов'язань перед сторонами ф'ючерсної угоди. Держава теж не візьме на себе таку ношу. Тому є дуже мала перспектива того, що в Україні товарна ф'ючерсна торгівля запрацює як самостійний ринковий сектор, без відповідних еволюційних передумов.

Такими передумовами може стати строкова біржова торгівлі на реальний товар з поставкою. Оскільки на думку автора саме такий ринок забезпечить трансформування існуючого позабіржового ринку наявного товару у строковий опціонний ринок реального товару. Тобто наряду з наявним ринком паралельно повинен рухатись строковий опціонний ринок з поставкою реального товару від одного до шести місяців. Такий ринок буде відповідати інтересам практично всіх гравців на ринку сільськогосподарської продукції, і в першу чергу-- виробнику.

Виходячи з цього, становлення строкового біржового ринку сільськогосподарської продукції доцільно розвивати по етапам:

перший етап - строковий ринок з поставкою реального товару (опціони);

другий етап - строковий ринок без поставки (ф'ючерси, опціони на ф'ючерсні контракти);

Строкові біржові операції доцільно розділити на:

комерційні строкові операції з поставкою реального товару - це операції, учасниками яких можуть бути всі учасники аграрних ринкових відносин, включаючи державу;

державні строкові операції з поставкою реального товару - це операції, які пов'язані з загальнодержавними програмами закупівель до державного резерву, регіональних потреб та підтримки сільгоспвиробника;

Основною метою державних строкових операцій повинно бути по-перше надання можливості виробнику через строковий ринок одержати безвідсоткове кредитування весняних польових робіт та збирання врожаю, а також впровадження дотаційної програми через ринкові механізми, і тому це повинні бути строкові операції з премією.

Основою опціонного контракту є величина премії. І в такому разі саме премія може бути тим джерелом, що покриє потребу виробника в коштах, які потрібні йому для завершення виробництва зерна в період весняних робіт, та збирання врожаю. Отже, розрахувавши потребу у фінансуванні незавершеного виробництва, можна вирахувати необхідну величину премії за опціонним контрактом, а також порівняти її з можливостями опціонної торгівлі та з фінансовою спроможністю державних програм підтримки сільгоспвиробника.

Ринок опціонних контрактів на сьогодні є найбільш репрезентативним для використання його в умовах українського аграрного ринку, і особливо при застосуванні механізмів державної підтримки розвитку галузі сільгоспвиробництва в умовах організованого біржового ринку строкових опціонних контрактів. Що надасть можливість виробникові одержати своєчасне доступне та безвідсоткове кредитування весняних польових робіт, збору врожаю та хеджу своїх ризиків в майбутньому, з наступом ринку наявного товару.

Література

1. Балабушкін О.М. Опціони і ф'ючерси. Навчальний посібник / А. М. Балабушкін .- М.: Инфра-М, 2004 .- 455

2. Беднарчук М.С., Полікарпов І.С. Біржові товари: підручник. -Львів, «Магнолія-2006», 2007. -365 с.

3. Берлач А. І Організаційно-правові основи біржової діяльності. / К.: 2000/ http://in1.com.ua/book/13702/12466/

4. Белявцев М.І., Шестопалов Л.В. Інфраструктура товарного ринку. -Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 416 с.

5. Солодкий М.О. Біржовий ринок.-К.: Джерела М, 2001. -336 с

6. Солодкий М.О.,Гниляк В.О.,Тодоров О.В. біржова торгівля сільськогосподарською продукцією як фактор розвитку біржового ринку України// Науковий вісник НАБіП, -2009р., №141, с.302-307.

7. Сохацька О. Теоретичні основи функціонування ф'ючерсних ринків // Економіка України. - 2001. - № 12. - С. 55-58.

8. Сохацька О.Н. Ф'ючерсні ринки. Історія, сучасність, перспективи становлення в Україні: Тернопіль. «Економічна думка», 1999. - 408 с.

Размещено на Allbest.ru