Посткризова реінкарнація ринку банківських послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Посткризова реінкарнація ринку банківських послуг

Розглянуто особливості рецесії ринку банківських послуг під час сучасної фінансово-економічної кризи в Україні та за кордоном. Досліджено динаміку та масштаби відновлення попиту та пропозиції на вітчизняному ринку в посткризовий період.

Фінансово-економічний характер недавньої світової кризи значною мірою був зумовлений поглибленням кризових явищ на ринку банківських послуг та поширенням турбулентності на суміжні сегменти національних ринків. Наслідки минулої нестабільності остаточно не подолані і по сьогодні. Інтенсивність відродження реального сектора після першої та наступних хвиль рецесії залежить від достатності джерел фінансування економічного розвитку, розгалуженості системи банківських продуктів. Відтак аналіз відновлювальних тенденцій на ринку банківських послуг в Україні є актуальним з огляду на зростаючі потреби фінансового забезпечення національного виробництва.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Як свідчать результати аналізу наукової літератури, проблеми посткризового функціонування ринку банківських послуг привертають все більшу увагу вітчизняних та зарубіжних економістів: О. Барановського, О. Васюренка, В. Вітлінського, А. Гальчинського, В. Гейця, Д. Гладких, Ю. Головіна, Н. Гражевської, Р. Гриценка, О. Дзюблюка, Ю. Заруби, В. Заутера, О. Лаврушина, Ж. Ламбена, І. Лютого, В. Міщенка, А. Мороза, С. Науменкової, П. Роуз, М. Савлука, Дж. Сондерса, Дж. Стенлейка, В. Усоскіна та ін. Водночас повільні темпи «реабілітації» банківського сектора після глибокого спаду змушують знову повертатися до проблематики пожвавлення попиту на банківські послуги та забезпечення його відповідною пропозицією.

Метою статті є виявлення тенденцій у динаміці та структурі попиту та пропозиції на ринку банківських послуг в Україні після гострої фази сучасної фінансово-економічної кризи.

Виклад основного матеріалу. Як і вся економіка, банківський сектор України в останні роки розвивався циклічно. Швидке зростання обсягу позик, які часто надавались в іноземній валюті за рахунок дешевих зовнішніх запозичень, призвело до накопичення макроекономічних проблем та посилило уразливість банківського сектору. З початком світової фінансової кризи в кінці 2008 р. бульбашка луснула і банківський сектор зіштовхнувся з серйозними проблемами ліквідності та платоспроможності. Наслідком цього стало призупинення банківського кредитування, що створило додаткове навантаження на реальний сектор, який увійшов у фазу глибокого спаду. Швидкі і рішучі заходи з боку влади за підтримки міжнародних фінансових установ дозволили запобігти повного краху і стабілізувати ситуацію на ринку банківських послуг.

Важливо взяти до уваги, що український банківський сектор демонстрував значні темпи зростання, особливо з 2004 р. Його активи збільшились на 487% з початку 2004 р. до початку 2008 р. і становили 619 млрд. грн.(125 млрд. дол. США). Враховуючи, що рівень цін протягом цього періоду збільшився на 76%, а курс гривні до долара США залишився незмінним, реальний приріст активів за чотири роки становив понад 200%.

При цьому до кризове зростання активів українських банків відбувалось за рахунок збільшення кредитів, а інструменти ринку капіталу не відігравали значної ролі в цьому процесі (на відміну від більшості західних банків). Найбільш вражаюче зростання відбулося в секторі кредитів фізичним особам (споживчі та іпотечні кредити). У період з 2004 року по 2008 рік (станом на початок відповідних років) зростання дорівнювало 1630%. Це відповідає середньорічному зростанню на 104%, що є одним з найвищих показників порівняно з іншими європейськими країнами.

Порівняння банківських секторів у країнах СНД та Центральної і Східної Європи засвідчує, що Україна за темпами зростання банківських кредитів посіла друге місце. У період 2004-2008 рр. обсяг банківських кредитів збільшився на 612%. Водночас у Росії кредити збільшились "всього" на 154%, а в Казахстані - на 283% за цей період. При цьому майже у всіх країнах Центральної і Східної Європи, а також в країнах Центральної Азії відбувався кредитний бум. Однак в жодній іншій країні він не був настільки вираженим, як в Україні [1].

У зв'язку з цим зауважимо, що проциклічний характер динаміки ринку банківських послуг виявився і на фазі спаду. Під час фінансово-економічної кризи 2007 - 2009 рр. темпи зростання кредитування в країнах Східної Європи в середньому знизились в 11 разів: з 22% у 2008 р. до 2% в 2009 р., а в країнах СНД - в 6 разів: з 43% у 2008 р. до 7% у 2009 р. Однак діапазон коливань цього показника серед країн СНД був значно вищим: наприклад, в Азербайджані, Вірменії та Білорусі темпи сповільнилися з 50% у 2008 до 15-18% в 2009. У Росії вони впали з 16% до -7%, в Україні - з більш, ніж 70%, до 4%, в Казахстані - з більш, ніж 50% в 2007 р., до 3% в 2008 р. Таким чином, найбільш постраждалими від кризи за цим показником в СНД виявились Казахстан і Україна (зменшення темпів зростання кредитування майже в 20 разів). Легше пережили кризу банки Вірменії та Азербайджану - країн з найменш розвиненою банківською системою у СНД (відношення активів до ВВП нижче тільки у Киргизії).

Щодо країн Східної Європи, то найменше криза зачепила Польщу, де взагалі не було економічного спаду в 2009 р., а модель банківського бізнесу залишалась досить традиційною - банки не інвестували в складні фінансові інструменти, і цей канал мав мінімальний вплив на реальний сектор. Крім того, ще до початку кризи в Польщі були введені кількісні вимоги до ліквідності банків. А відразу після початку кризи (у січні 2009 р.) агентство з нагляду за банківською діяльністю в Польщі переконало банки використовувати прибуток 2008 року для підвищення рівня капіталізації (рекомендовано було створити додатковий «буфер», збільшивши капітал з 2% до 8% активів). Банки дотрималися рекомендацій, і рівень достатності капіталу в середньому по системі зріс з 11,2% у 2008 р. до 13,8% в 2010 р.

Найважче у Східній Європі кризу пережили Угорщина та Румунія, де передкризове зростання забезпечувалося іноземним кредитуванням без відповідного зростання депозитної бази. В Угорщині ситуацію погіршила «бульбашка» на ринку нерухомості і висока частка іпотек в загальному обсязі банківських кредитів (максимальна серед всіх представлених країн - 25% ВВП) [2].

Крім скорочення обсягів кредитування та залучення депозитів, ще одним проявом фінансово-економічної кризи 2007-2009 рр. на ринку банківських послуг стало зростання частки проблемних кредитів. Зокрема, на початок 2009 р. порівняно з 2008 р. частка проблемних кредитів в Польщі зросла з 4,7% до 7,1%; в Чеській Республіці - з 3,2% до 5,2%; в Словаччині - з 3,2% до 5,5%; Угорщині - з 3,0% до 5,9%; Словенії - з 4,2% до 5,8%; Хорватії - з 4,9% до 7,8%; Румунії - з 2,8% до 7,9%; Росії - з 2,5% до 6,2% тощо [3].

В Україні, як і в інших країнах світу, криза почалася з проблем з ліквідністю. Зростання ставок з короткострокового фондування на міжнародному ринку і проблеми з рефінансуванням заборгованості супроводжувалися масовим зняттям коштів з депозитів. Крім того, через тиск на валюту в кінці 2008 р. НБУ був змушений девальвувати гривню - вона подешевшала на 38%, що призвело до зростання боргового тягаря реального сектора і банків. Проблеми щодо погашення кредитів з боку позичальників призвели до загострення проблем невиплати коштів за депозитними рахунками. Клієнти почали сумніватися в спроможності банків здійснити виплатити за депозитами і в майбутньому. Водночас різка девальвація гривні, панічний попит на долар, зменшення доходів населення призвели до масового зняття депозитів, а обсяги невиплат за кредитами значно збільшились. За оцінками експертів, лише за вересень - жовтень 2008 р. частка проблемних кредитів, виданих населенню, збільшилась на 20-25%. Виникла загроза банкрутства для багатьох вітчизняних банків, що могло призвести до колапсу всієї банківської системи. Політика банкірів у цей час також не працювала на поліпшення іміджу власних установ. Спекуляції банків на валютних операціях, запровадження додаткових комісій, підвищення кредитних ставок не тільки за новими, але й за кредитами, виданими раніше, призвели до того, що ступінь довіри до банків у населення знизився до 70% [4].

Водночас діяльність НБУ, спрямована на підтримку банківського сектора була досить оперативною і широкомасштабною: були запроваджені обмеження на зняття депозитів, знижена норма резервування по депозитах в національній валюті, збільшено обсяг гарантованих депозитів з 50 тис. грн.. до 150 тис. грн.., а також розширені операції з надання ліквідності і рефінансування банків. Так, у 2009 р. було проведено рефінансування банків на суму 64,4 млрд. грн., у 2010 р. - ще на 5,1 млрд. Загальний обсяг проведення депозитних операцій (емісія депозитних сертифікатів) становив 96 млрд. грн. в 2009 р. і 248 млрд. в 2010 р.. Ще 2 млрд. грн. в 2010 р. банки отримали через участь в операціях зворотного РЕПО.

У цей період було націоналізовано 3 банки - «Родовід Банк», «Укргазбанк» і банк «Київ» і встановлені тимчасові адміністрації в Промінвестбанку, банку Надра, Укрпромбанку, Банку Національний кредит, Банку Причорномор'я. Однак необхідних дій щодо «токсичних» активів проведено не було, а їх частка за експертними оцінками досягає 40%. Також не було внесено змін до системи регулювання банків та контролю за їх діяльністю [4].

Аналіз засвідчує, що зменшення прибутковості вітчизняних банків розпочалося у жовтні 2008 р. з розгортанням світової фінансової кризи, і вже на початок грудня 2009 р. банківська система України вперше за останнє десятиріччя продемонструвала негативний результат, а збитки сягнули 27,63 млрд. грн. Вартість банківських активів у 2009 р знизилась на 10,2% (99367 млн. грн.), обсяг залучених коштів - на 5,17% (41496 млн. грн.), наданих кредитів на 5,66% (44896 млн. грн.). Водночас з 2010 р. почалося поступове відновлення банківської системи, хоча темпи зростання були значно повільнішими в порівнянні з докризовим періодом.

Таким чином, світова фінансово-економічна криза висвітлила серйозні недоліки у функціонуванні банківської системи України:

1) недостатнє регулювання банківської діяльності, що призвело до надмірного зростання кредитування в 2000-2008 рр.;

2) високий ступінь доларизації економіки, пов'язаний з тим, що близько 50% кредитів видавалися у валюті (в іноземних банках - 60%, у вітчизняних - 30%), що стало основною причиною утворення поганих боргів після девальвації гривні;

3) значна залежність від іноземного фінансування та недостатня депозитна база. Так, відношення депозитів до кредитів перед кризою 2008 р. становило 66%, нині - близько 60%. При цьому зовнішній борг банківського сектора становить близько 23% активів, що свідчить про його серйозну залежність від ситуації в глобальній економіці;

4) недовіра до банківської системи, що призвела до втечі вкладників відразу після кризи 2008. У результаті українські банки зіткнулись не лише з проблемою ліквідності, але і з проблемами фінансової стійкості [2].

Важливо підкреслити, що ризики вітчизняної банківської системи посилювались її високою залежністю від іноземних материнських компаній банків з іноземним капіталом. Агентством кредитних рейтингів Standard&Poor's на підставі оцінки ризиків банківської системи (Banking Industry Country Risk Assessment) Україну віднесено до десятої групи разом із Венесуелою, Ямайкою та Болівією [5]. При цьому основними чинниками ризиковості вітчизняної банківської діяльності визначено такі:

- висока концентрація виданих кредитів і зростання простроченої заборгованості за кредитами (за офіційними даними НБУ, до 11,2 % кредитного портфеля). При цьому за оцінками Standard&Poor's, які враховують також реструктуризовані кредити, рівень проблемних кредитів є набагато вищим, ніж вказаний НБУ - до 50%;

- різке зростання портфеля цінних паперів, насамперед через збільшення частки державних цінних паперів, що посилює залежність банківської системи від стану державного бюджету і спроможності держави своєчасно розраховуватися за своїми зобов'язаннями;

- нестабільність і обмеженість ресурсної бази через ризики швидкого відпливу вкладів;

- необхідність сплати зовнішнім кредиторам значних обсягів заборгованості у короткостроковому періоді;

- збереження чутливості до курсових коливань в умовах відновлення тенденції до доларизації банківських депозитів;

- низька якість активів, що обумовлює недостатню прибутковість банків;

- нерозвиненість фінансових інструментів хеджування та страхування ризиків і похідних фінансових інструментів [5].

У контексті проблеми, що досліджується, слід взяти до уваги, що успішне відновлення повномасштабного функціонування ринку банківських послуг не можливе без відповідної підтримки його з боку споживачів. Між тим запити населення і підприємств щодо банківських продуктів залишаються досить скромними. Згідно з результатами опитування, проведеного компанією GFK Custom Research, у 2012 р. найпопулярнішими послугами серед фізичних осіб є оплата комунальних платежів, пластикові картки та грошові перекази (оплата послуг комунальних платежів - 74% опитаних; пластикова картка - 54%; переказ грошей - 12%; поточний рахунок без пластикової картки - 10 %; мобільний банкінг - 9%; оплата товарів та послуг - 8 %; кредит по картці - 8 %; обмін валюти - 7%; банківські депозити - 6%; інші кредити - 7%; кредит на споживчі товари - 5%). При цьому в середньому один клієнт в Україні користується лише двома банківськими послугами. Водночас за останні два роки кількість клієнтів, які користуються хоча б однією банківською послугою, скоротилася з 35 до 31% від загальної кількості опитаних, двома послугами - зменшилась на 1 в.п. - з 35 до 34%, трьома послугами - збільшилась на 2 в.п. з 25 до 27%, п'ятьма і більше послугами - на 2 в.п. з 6 до 8%.

Порівнюючи дані відповідних досліджень 2010 та 2012 років, варто відмітити зниження намірів населення скористатися депозитними та кредитними послугами банківських установ у майбутньому. Зокрема, якщо у 2010 р. наміри щодо депозитів висловлювали 5% опитаних, то у 2012 р. лише 3%. Аналогічна ситуація за кредитами: якщо у 2010 р. бажаючих отримати в найближчому майбутньому споживчий кредит було 2% від опитаних, інші кредити - 2%, то на кінець 2012 р. їх частка становить відповідно - по 1% [6, 7]. При цьому зниження попиту на банківські кредити та депозити експерти пояснюють високою вартістю перших, браком коштів у більшості українців для здійснення заощаджень та низькою довірою до банківської системи. Водночас майже третина населення країни не залучена до офіційної фінансової системи: ці люди не мають депозитних рахунків, не користуються кредитами, а їхнім єдиним зв'язком з банківським сектором, скоріш за все, є лише дебетна картка, отримана з ініціативи свого роботодавця для виплати заробітної плати [8].

Обмеженим залишається попит на банківські послуги і з боку підприємств. Найпопулярнішими послугами для суб'єктів господарювання в Україні є: розрахунковий рахунок у гривні (99,4% опитаних); платежі в межах України (96,5%), касове обслуговування рахунків в гривні (89,6%); система Клієнт-банк (74,8%), інтернет-банкінг (50,2%), зарплатні картки для працівників підприємств (46,9%), рахунок в іноземній валюті (32,8%), корпоративні пластикові картки (29,4%), мобільний банкінг (23,5%). При цьому до послуг, які користуються найбільшим попитом серед юридичних осіб, крім розрахунково-касового обслуговування, належать послуги з використання дистанційних каналів доступу: використання Інтернет-банкінгу збільшилось з 33% у 2010 р. до 50,2% у 2012 р., «клієнт-банк» з 59% до 74,8%, водночас потреба у використанні системи управління зарплатними проектами підвищилась з 35% до 46,9%. У 2012 р. серед опитаних суб'єктів господарювання, що планують розширювати власний бізнес у майбутньому, лише 34% збираються звернутися до залучення банківських кредитів [7], що можна пояснити високою їх вартістю, яка значно перевищує середній рівень рентабельності більшості галузей економіки та нині є недосяжною для більшості підприємств реального сектора. Важливо підкреслити, що, незважаючи на «мляве» зростання попиту, пропозиція банківських послуг після кризи поступово збільшується. З 2010 р. відновилася позитивна тенденція до нарощуваня обсягів кредитування економіки вітчизняними банківськими установами. Зокрема загальний обсяг кредитів у 2010 р. підвищився на 1,03% (до 755030 млн. грн. на початок 2011 р.), а у 2011 р. - на 9,31% (до 825320 млн. грн.), що відбулося головним чином за рахунок збільшення кредитів, наданих юридичним особам (відповідно на 7,01% та 14,29%). Разом з тим обсяг кредитів, наданих фізичним особам, на початку 2012 р. становив 174 650 млн. грн., що на 35% менше рівня 2009 р. (рис. 1.).

Рис. 1. Темпи зростання кредитів, наданих українськими банками, 2005 - 2012 рр., %

банківський економічний ринок

Кредити, надані сектору нефінансових корпорацій, залишаються найбільшою складовою у структурі кредитування резидентів. На початку 2012 р. вони становили 67,90% всіх кредитів, наданих в економіку України. При цьому їх обсяг збільшився у 2011 р. на 5,4 млрд. грн. (або на 0,9%). Водночас розмір кредитів, наданих домашнім господарствам (входить до групи «інші сектори економіки») скоротився на 7,4 млрд. грн. (або на 3,6%) порівняно з їх обсягом на початку 2011 р. і становить 24,33% загального кредитного портфелю.

Рис. 2. Структура наданих кредитів у розрізі секторів економіки України, 2011 - 2012 рр.

банківський економічний ринок

Щодо цільового призначення кредитів, виданих сектору нефінансових корпорацій, то основна їх частка традиційно належить кредитам на поточну діяльність: у 2007 р. - 83,4%, 2008 р. - 81,0%; 2009 р. - 80,9%; 2010 р. - 83,0%; 2011 р. - 84,1%, тоді як кредити в інвестиційну діяльність та на реконструкцію і придбання нерухомості на початку 2012 р. складали лише 14,1% та 2,1% сукупних банківських кредитів відповідно (рис. 3).

Рис. 3. Кредити сектору нефінансових корпорацій за цільовим призначенням в Україні, 2007 - 2011 рр., %

Разом з тим спостерігається зменшення обсягів кредитів, наданих сектору домогосподарств. Зокрема, протягом 2011 р. їх сума зменшилась на 28,26% та становила 201224 млн. грн., що на 28,26% менше рівня 2008 р. При цьому, як видно з рис. 4. з 2010 р. відбувається поступове зростання обсягів споживчих кредитів, що на початку 2012 р. становили 62,7% сукупних кредитів, виданих українськими банками населенню. Водночас спостерігалося збільшення частки кредитів на придбання, будівництво та реконструкцію нерухомості відповідно з 25,4% у 2007 р. до 41,0% у 2009 р. та поступове зменшення до 35,0% у 2011 р.

Рис. 4. Кредити сектору домогосподарств за цільовим призначенням в Україні, 2007 - 2011 рр., %

банківський економічний ринок

Аналізуючи розвиток ринку банківських послуг в Україні в посткризовий період, варто звернути увагу на поступове нарощення вітчизняними банками депозитної бази у 2010 - 2011 рр., хоча темпи приросту ще далекі від докризового рівня (протягом 2010 р. - 5,13%, протягом 2011 р. - 11,74%). Водночас найвагомішою складовою залучених коштів залишаються кошти домогосподарств, частка яких у загальній структурі депозитів постійно зростає - від 58,9% у 2007 р. до 66% на кінець 2010 р. (лише у 2011 р. відбулося незначне її зменшення до 63,1%).

Рис. 5. Темпи зростання депозитів, залучених українськими банками, 2005 - 2012 рр., %

При цьому найпопулярнішими за строками для домогосподарств у 2011 р. були короткострокові депозити терміном від 1 до 2 років та депозити до 1 року - відповідно 36,7% та 33,6%, анайбільшим попитом серед господарюючих суб'єктів користувалися депозити на вимогу (60,8%) та депозити терміном до 1 року (24,9%), що може свідчити про недостатній ступінь довіри до вітчизняної банківської системи.

Практика засвідчує, що особливості організації сучасного бізнесу загострюють потреби підприємств не стільки у традиційному кредитно-розрахунковому банківському обслуговуванні, скільки у широкому спектрі різноманітних банківських послуг, спроможних забезпечити оптимальні умови для ефективного господарювання, що призводить до зростання популярності дистанційного банківського обслуговування. При цьому розвитку інтернет-банкінгу в Україні сприяє, в першу чергу, прихід на національний ринок банківських послуг успішних західних гравців та стрімке зростання кількості користувачів всесвітньою глобальною мережею.

Так, як зазначалося вище, Україна входить у першу десятку країн Європи за кількістю користувачів інтернету - близько 15,3 млн. осіб, 22 % з яких є користувачами інтернет-банкінгу. До того ж спостерігається щорічне зростання кількості держателів платіжних карток, що у свою чергу призводить до збільшення кількості операцій з їх застосуванням. Зокрема, загальна кількість карток, емітованих українськими банками, з терміном дії, який не закінчився, становила на 1 січня 2012 р. 57 893 тис. шт., із них кількість платіжних карток, за якими була здійснена хоча б одна операція протягом року, дорівнювала близько 34 850 тис. шт. (рис. 6). При цьому кількість операцій із застосуванням платіжних карток протягом останніх п'яти років збільшилась майже вдвічі з 459 млн. до 875 млн. операцій за рік, а сума операцій - на 277,32%. [10].

Рис. 6. Кількість платіжних карток на ринку банківських послуг в Україні, 2009 - 2011 рр.

Водночас аналітичні дані свідчать про досить обмежене використання дистанційного обслуговування, переважно для оплати послуг житлово-комунального господарства, поповнення рахунків мобільних телефонів, перегляду балансу на поточних рахунках, зняття готівки тощо [11]. При цьому навіть найкращі зразки українських систем дистанційного банківництва не можуть конкурувати з аналогами розвинених країн за кількістю та якістю пропонованих дистаційних продуктів. Так, жоден з українських банків не дозволяє оформити кредит в режимі реального часу, як це поширено в розвинених коаїнах. Крім того, якщо в ЄС і США системи онлайн-платежів повністю автоматизовані, то у вітчизняних банках, як правило, ці платежі обслуговуються банківськими операторами вручну.

Висновки

банківський економічний ринок

Підсумовуючи вищесказане, варто зазначити, що відновлення повномасштабного функціонування ринку банківських послуг після глибокої рецесії кінця 2008 та 2009 рр. відбувається повільними темпами. Основні чинники гальмівного механізму коріняться у млявому відродженні виробництва та обігу на підприємствах реального сектора, обережному нарощуванні доходів домашніх господарств, триваючому спаді в економіці Європейського Союзу - важливого партнера зовнішньоекономічного співробітництва.

Однак не лише попит, а й пропозиція банківських послуг в Україні не пережила реінкарнації в останні роки: через підвищені ризики кредитування здійснюється за ускладнених умов для позичальників; традиційні форми залучення клієнтів часто не спрацьовують, а нові важко пробивають собі шлях до життя. Не на користь відновлювальним процесам іноді діє інституційний регулятор, запроваджуючи жорстку монетарну політику з високою вартістю запозичень на міжбанківському ринку та відповідним подорожчанням кредитів комерційних банків.

Література

банківський економічний ринок

1. Кірхнер Р. Банківський сектор в Україні: минулі події та майбутні виклики / Роберт Кірхер, Рікардо Джуччі, Сайрус де-ла Рубія, Віталій Кравчук // Берлін/ Київ, березень 2011. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.ier.com.ua/files/publications/Policy_papers/German_advisory_group/2011/PP_02_2011_ukr.pdf]

2. [ Обзор банковского сектора в странах ВЕ и СНГ. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.sbrf.ru/common/img/uploaded/files/pdf/press_center/banki_dnt.pdf].

3. [CEE Banking Sector Report. - [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rbinternational.com/eBusiness/services/resources/media/826124957350877869-826100030434411352_826101618230137223_826102026788901786-828016054461339806-1-1-NA.pdf].

4. Соціологічні дослідження компанії GfK Ukraine [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.gfk.ua/public_relations/press/press_articles/003507/ index.ua.html].

5. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2012 році. Щорічне послання Президента України до Верховної Ради. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.president.gov.ua/docs/posl.pdf].

6. Рынок банковских услуг в Украине глазами потребителей. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.beroc.by/docs/111121041149.pdf.

Размещено на Allbest.ru