Формування інформаційних облікових потоків у системі ділового партнерства банків

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 657:005.591.452:336.71

Прикарпатський національний університет імені В.Стефаника

ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ОБЛІКОВИХ ПОТОКІВ У СИСТЕМІ ДІЛОВОГО ПАРТНЕРСТВА БАНКІВ

М.І. Пилипів

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Поступальний розвиток національної економіки, в основі якої покладено удосконалення ринкових умов господарювання, зумовлює підвищення ролі інформатизації суспільно-економічних відносин між учасниками системи ділового партнерства.

Формування інформаційних облікових потоків у системі ділового партнерства банків сприяє найбільш ефективному використанню інформаційного простору банківських установ шляхом раціоналізації структури та обсягу облікової інформації. Тому важливим завданням менеджерів банків, при цьому, є ідентифікація, систематизація, синхронізація та формалізація інформаційних потоків зовнішнього і внутрішнього середовища функціонування банків.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Проблемі формування інформаційних облікових потоків у діяльності суб'єктів господарювання окремих видів економічної діяльності частково присвятили свої наукові праці вітчизняні та зарубіжні дослідники: В.Г. Банько, Н.І. Бойко, К. Васенев, Р.М. Воронко, О.В. Дейнега, О.Г. Додонов, Т.Г. Дудар, Н.В. Єрьоміна, К.А. Карачарова, С.Ф. Коряк, І.В. Кривов'язюк, P.P. Ларіна, С.А. Мезенцева, О.В. Мисковець, Т. Писаренко, Л.А. Птіцина, Н. Струк, М.В. Тарасюк, І.П. Фоміченко та інші. Однак, у сучасній науковій літературі відсутні дослідження стосовно потокових процесів при формуванні облікової інформації у системі ділового партнерства банків.

Постановка завдання. Загострення конкурентної боротьби, складні умови функціонування банків на вітчизняному ринку та відсутність фундаментальних напрацювань щодо процесу формування інформаційних облікових потоків зумовлюють актуалізацію досліджень сформованої проблематики з метою підвищення ефективності прийнятих рішень стосовно вибору оптимального варіанту співпраці у системі ділового партнерства банків.

Виклад основного матеріалу дослідження. Інформаційний потік являє собою сукупність повідомлень, які передаються по каналам зв'язку системи ділового партнерства банків з метою забезпечення ефективної реалізації поставлених завдань із отриманням взаємної економічної вигоди. Вони повинні забезпечити об'єктивне та своєчасне відображення стану явищ, що відбуваються у процесі банківської діяльності для здійснення ефективного управління капіталом та ризиками.

Для теперішніх умов функціонування досліджуваних установ притаманним є постійне збільшення обсягів інформації та, відповідно, формування великої кількості інформаційних потоків, що свідчить про дискусійність таких процесів. Це пояснюється наступними доводами. Так, збільшення обсягів інформації призводить до збільшення можливості використання корисної її частини з метою підвищення обґрунтованості управлінських рішень. Деталізація окремих процесів системи ділового партнерства у розрізі її складових надає змогу виявити недоліки в їх роботі та здійснити пошук оптимальних варіантів виходу із ситуації для отримання взаємної вигоди.

Поряд з цим, надмірність інформації спричиняє обтяженість у процес її обробки, вибору окремої її частини із загального масиву. Внаслідок цього формуються додаткові затрати часу, фінансових, трудових і технічних ресурсів. Також, доцільно звернути увагу й на той факт, що такі умови зумовлюють зниження рівня оперативності, доцільності та своєчасності прийнятих управлінських рішень [6, с. 228; 7, с. 88; 9, с. 58].

Тому при формуванні інформаційних облікових потоків у системі ділового партнерства вагомим є здійснення ідентифікації: джерела виникнення інформації, користувачів, цільового призначення інформації, її носіїв, напрямів використання, інтенсивності, періодичності, вірогідності, структури, обсягу, швидкості обробки і передавання, пропускної здатності каналу передачі інформації.

На рисунку 1 зображено місце інформаційного (обліково-аналітичного) забезпечення у процесі функціонування системи ділового партнерства банку.

Основною метою ділового партнерства є отримання економічної вигоди від співпраці. Відповідно до цього, ділових партнерів банку можна поділити на партнерів двох рівнів:

- ділові партнери І рівня (інші банки, страхові компанії, ріелтори та ін.) - це особи, з якими банк вступає у співпрацю, в результаті якої отримується новий продукт чи послуга;

- ділові партнери ІІ рівня (клієнти) - це особи, з якими банк вступає у співпрацю шляхом укладання договорів (угод) для надання банківських послуг.

Тобто, з однієї сторони банк вступає у фінансові відносини з метою отримання економічної вигоди через утворення нових банківських продуктів і послуг. Для цього, спочатку налагоджуються контакти з потенційними партнерами, збирається інформація щодо ідентифікації партнера, оцінки його надійності, тривалості присутності на ринку, рівня їх кваліфікації і порядності.

Зареєстрована, нагромаджена і оброблена інформація служить основою для прийняття рішення про вибір ділових партнерів як І, так і ІІ рівня.

При цьому, ділові партнери І і ІІ рівня для вибору банка збирають та оцінюють інформацію про: рейтинг банків, їх фінансову стійкість, тривалість присутності на ринку, рівень кваліфікації і порядність менеджерів банку тощо. У свою чергу, ділові партнери для встановлення співпраці надають банку інформацію щодо своєї ідентифікації, ліцензії, патенти, фінансову звітність, тобто облікову та необлікову інформацію.

Доцільність співпраці банка з діловими партнерами І рівня встановлюється також після дослідження ринку потреб споживачів банківських послуг та аналізу вже наявних послуг. У результаті проведеного дослідження встановлюється необхідність створення нових пакетів банківських послуг як наслідок співпраці з діловими партнерами І рівня.

З іншої сторони, банк вступає у відносини з діловими партнерами ІІ рівня для отримання економічної вигоди шляхом укладання відповідних угод щодо продажу банківських послуг. Такими діловими партнерами виступають клієнти банку, які узагальнено у практиці банківської діяльності поділяються на резидентів і нерезидентів, а також на приватних осіб (фізичні особи, які не зареєстровані як приватні підприємці), особи середнього і малого бізнесу (приватні підприємці та юридичні особи - невеликі фірми) та особи корпоративного бізнесу (великі компанії, холдинги).

Рис. 1. Механізм функціонування системи ділового партнерства банків

Джерело: авторська розробка.

Така сегментація клієнтів дає можливість здійснити банку підбір банківських послуг у відповідності до потреб і можливостей ділових партнерів ІІ рівня та отримати взаємну економічну вигоду всім сторонам ділового партнерства.

Отже, інформаційне забезпечення в цій системі дає можливість банку встановити доцільність співпраці з різними партнерами. Оскільки, внаслідок обробки інформації в менеджерів формуються знання про поточний стан їх діяльності, завдяки яким буде здійснено вплив на фінансові і адміністративно-господарські процеси.

Проведене дослідження стосовно формування і руху інформаційних потоків у системі ділового партнерства банків дав можливість виокремити типові (специфічні) проблеми функціонування інформаційно-облікового забезпечення у цій системі:

- дублювання інформації, а також надмірність зайвої інформації;

- відсутність релевантної інформації;

- невідповідність даних у складених документах потребам менеджменту;

- несвоєчасність передачі інформації;

- ризик ненадійності отриманої інформації;

- ризик неотримання інформації адресатом;

- невідповідність даних у складених документах і даних у базі даних програмного забезпечення банку;

- ризики виникнення помилок у документах;

- необхідність уточнень після отримання інформації;

- порушення у ході переміщення інформації (переривання інформаційних потоків);

- низька якість формування інформаційних потоків;

- ризики безпеки інформаційної інфраструктури.

Встановлено також, що структурні підрозділи (служби) та персонал, які відповідають за інформаційне забезпечення, як правило, не представляють єдиного цілого як у сенсі формальної структури, так і в плануванні діяльністю, що суттєво впливає на функціонування системи ділового партнерства і її інформаційної складової, зокрема [9, с. 59; 8, с. 84-90].

З метою вирішення виявленого кола проблем необхідно здійснити дослідження стосовно джерел інформації і процесу формування інформаційних потоків у банку.

Діяльність банків має вагоме значення для господарської структури країн з розвиненими ринковими відносинами. Через них проходить великий обсяг інформаційних потоків про грошові розрахунки і платежі підприємств, організацій і населення. У них мобілізується і перетворюється в активно діючий капітал інформація про грошові кошти, заощадження та доходи різних верств населення, про кредитні, посередницькі, інвестиційні, довірчі, валютні операції. Банківська система організовує й обслуговує документарний і фізичний рух головного атрибуту ринку - капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл серед тих сфер суспільного виробництва, де виникає дефіцит капіталу.

Інформація у банку, що піддана остаточній експертній оцінці, надходить керівництву банку у вигляді рекомендацій, інструктивного й методичного матеріалу забезпечуючи підтримку прийняття управлінських і фінансових рішень [5, с. 89].

Банківська система повинна містити в собі і поєднувати в єдине ціле: джерела інформації; блоки збору, реєстрації, обробки, аналізу, перетворення, передачі і зберігання інформації; блок керування інформаційно-аналітичною системою; блок користувачів.

Рис. 2. Узагальнена структура інформаційної (обліково-аналітичної) системи

Тобто, процес інформаційного забезпечення передбачає виконання таких операцій: збір інформації з різних джерел і її реєстрацію; обробка і аналіз даних; перетворення і передача інформації; зберігання інформації (бази даних). Здійснення операцій у зазначеної послідовності, обумовлює рух інформаційних потоків.

Структурно інформаційна (обліково-аналітична) система складається з таких компонентів (рис. 2): вхідна інформація; система обробки інформації; вихідна інформація.

Збір інформації передбачає вжиття таких заходів: створення інформаційних каналів; вибір об'єктів інформації, визначення і придбання (отримання) її джерел; організація роботи з інформаційними джерелами, отримання (споживання) інформації; забезпечення безперервної роботи джерел інформації.

Обробка інформації забезпечується через: накопичення, оцінювання та аналіз інформації; класифікацію інформації, її зіставлення та перевірку достовірності, вилучення необ'єктивних і суперечливих відомостей; формування гіпотез; інтерпретації інформації; створення інформаційних баз даних; розподіл інформації, розроблення інформаційних документів [4, с. 105].

Джерелами зовнішньої інформації для банків є:

- друковані (електронні) видання з новинами економіки, промислової, фінансової і маркетингової сфер;

- оперативна економічна інформація у вигляді щоденного друкованого (електронного) бюлетеня. Як окремий випадок можна розглядати інформацію тільки по котируваннях окремих економічних, промислових і фінансових інструментів, переданих через Інтернет;

- архіви економічних і фінансових даних;

- бухгалтерські документи та фінансова звітність ділових партнерів банку;

- аналітичні огляди. Значна частина подібних матеріалів належить консультаційним компаніям. Найбільш важливі дослідження проводяться при співробітництві академічних інститутів, державних структур, фінансових організацій і преси, що дає можливість аналізувати дані з різних джерел, використовувати інтелектуальний найвищий потенціал і найсучасніші технологічні рішення. Тому цінність подібних матеріалів висока;

- індекси, що характеризують стан фінансового, фондового і валютного ринку;

- довідкова інформація - це локальні чи вилучені бази даних, що містять інформацію типу законодавства, довідників про комерційні банки і підприємства, рейтингових бюлетенів, даних про промисловості і торгівлі, архіву преси в електронному варіанті;

- дані з фінансового ринку в реальному режимі (on-line) часу;

- дані про макроекономічну ситуацію;

- необлікова інформація про ділових партнерів банку.

У процесі укладання угод банки збирають, обробляють, модернізують і контролюють інформацію про своїх ділових партнерів І та ІІ рівня [5, с. 220-223].

Джерелами інформації для системи, крім незалежних зовнішніх, є усі внутрішні джерела інформації. На вході системи інформаційні потоки розподіляється по функціональних блоках, де вони детально обробляються для виявлення ключових параметрів і показників. На наступному етапі оброблені (очищені) інформаційно-облікові матеріали розподіляються й аналізуються усередині системи. Далі відфільтрована інформація з відповідями на поставлені питання представляється в зручній формі і розподіляється між користувачами.

Основними джерелами внутрішньої інформації у банках є:

- бухгалтерські документи (уміння читати і розуміти баланс дозволяє робити первинні висновки про стан банку);

- звіти про діяльність банку і його структурних підрозділів. Таким чином згрупована інформація дає комплексну картину фінансового стану банку і дозволяє приймати управлінські рішення щодо його подальшої діяльності [5, с. 223].

Формування інформаційних облікових потоків у системі ділового партнерства банків на нашу думку доцільно розглядати через призму таких складових:

- функціональну складову системи ділового партнерства банків, тобто його підсистеми;

- організаційну структуру.

Розглядаючи формування інформаційних облікових потоків через функціональну складову системи ділового партнерства банків, доцільно зазначити, що інформаційне забезпечення такої системи формується із інформаційних потоків зовнішнього та внутрішнього середовища (рис. 3).

Рис. 3. Формування інформаційних потоків на основі функціональної складової системи ділового партнерства банків

Інформаційні потоки зовнішнього середовища виникають внаслідок формування економічних відносин у системі ділового партнерства банків із зовнішнім середовищем. Вони представлені інформаційними зв'язками з діловими партнерами І та ІІ рівня (контрагентами і клієнтами), законодавчими та контролюючими органами.

Інформаційні потоки внутрішнього середовища системи ділового партнерства банків формуються між менеджерами різних рівнів шляхом реалізації функціональних підсистем ділового партнерства з метою забезпечення їх необхідною обліковою інформацією для оцінки результатів роботи банку і його ділових партнерів та вибору оптимального варіанту співпраці щодо взаємного економічного розвитку.

Такими функціональними підсистемами виступають функції управління, без яких неможлива реалізація ефективної системи ділового партнерства: планування (тобто інформація про плани і планові показники), організація (положення для організації системи ділового партнерства; посадові інструкції; графік документообігу), облік (інформація про кошти та джерела їх формування, реєстрація господарських операцій), контроль (інформація про рівень виконання планів, дотримання внутрішніх регламентів), аналіз (інформація про стан та динаміку об'єкта аналітичної оцінки, вплив факторів на його зміну), мотивація (інформація про персональний вклад працівників у виконання планів) і регулювання (інформація про можливі шляхи подальшого розвитку та рішення щодо коригування планів). діловий партнерство банк інформаційний

Вивчення процесу формування інформаційних потоків на основі функціональних підсистем ділового партнерства банків дає можливість менеджерам оперативно простежувати виникнення потреб у необхідній інформації та її рух у процесі реалізації системи ділового партнерства, та своєчасно вирішувати складні ситуації для досягнення економічно-вигідного результату.

Ефективність діяльності банку, як і будь-якої іншої комерційної структури, залежить від його внутрішньої організації, взаємозв'язків між структурними підрозділами та, безумовно, ефективного менеджменту як на вищому рівні, так і на рівні відповідних підрозділів [2, с. 156].

Організаційна структура комерційного банку визначається: структурою органів управління банком; структурою функціональних підрозділів і окремих служб банку (рис. 4) [1, с. 95; 2, с. 156; 3, с. 127].

Згідно чинного законодавства України до структури управління кооперативними, пайовими та акціонерними банками з недержавною формою власності відносяться: вищий орган управління - збори акціонерів банку; виконавчий орган - Правління (Рада директорів) банку; контролюючий орган - ревізійна комісія; спостережний орган - спостережна рада [1, с. 95; 2, с. 157; 3, с. 128].

Організаційна структура комерційного банку також включає функціональні підрозділи та служби, кожен з яких виконує певні операції і має свої права та обов'язки. Основним критерієм організаційної побудови банку є економічний зміст та обсяг операцій, які він виконує. Департаменти, управління або відділи (залежно від обсягу операцій та масштабності самого банку) формуються відповідно до класифікації окремих банківських операцій або їхніх груп за функціональним призначенням. Тому їх кількість і конкретна назва у різних комерційних банків можуть бути неоднаковими [1, с. 97-99].

Рис. 4. Організаційна структура банку

Зазвичай, в універсальному банку створюють наступні управління (департаменти): управління прогнозування діяльності; управління маркетингу і зв'язків з клієнтурою; кредитне управління; валютне управління; управління депозитних операцій; управління розрахунково-касового обслуговування; управління посередницькими операціями; управління філіями банку; управління аналізу і статистики; тарифний комітет; комітет з питань управління активами і пасивами [1, с. 105; 2, с. 169; 3, с. 131].

Слід зауважити, що коли та чи інша операція посідає вагоме місце у структурі банківських операцій, то відповідні відділи можуть існувати як самостійні управління.

Банки як юридичні особи мають у своїй структурі служби, що не виконують суто банківських операцій, але їх функціонування забезпечує нормальну діяльність банківської установи. Це бухгалтерія, управління кадрами, юридичний відділ, адміністративно-господарський відділ, відділ аналізу та статистики, відділ експлуатації ЕОМ і т.п. [1, с. 106].

Відповідно до чинного банківського законодавства банки можуть також створювати такі відокремлені структурні підрозділи, як філії та представництва.

Філія банку - це відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку. Операції філії банку відображаються на окремому балансі. Вона може самостійно брати участь у системі міжбанківських електронних розрахунків та мати окремий кореспондентський рахунок.

На відміну від філій представництва банків не мають права здійснювати банківську діяльність. Вони, як правило, займаються маркетинговими дослідженнями та створенням умов для просування банківських послуг на відповідних територіях. Крім того, з метою поліпшення обслуговування клієнтів та виконання функцій, визначених банком, банк може відкривати такі структурні одиниці, як відділення та обмінні пункти.

Відділення може бути підпорядковане банку або його філії. На відміну від філії відділення не мають окремого балансу. В залежності від підпорядкованості відділення операції, які ним здійснюються, відображаються або на балансі банку, або на балансі філії [2, с. 170].

Таким чином, проведений аналіз організаційної структури комерційних банків дав можливість сформувати модель внутрішніх інформаційних потоків банку при реалізації системи ділового партнерства (рис. 5). Суть цієї моделі полягає у тому, що на основі ієрархічно-побудованої структури управління комерційним банком здійснюється генерація та рух інформації про ділових партнерів безпосередньо від базових одиниць такої структури, тобто менеджерів нижчого рівня (працівників відділень, де встановлюється контакт з партнером) до менеджерів вищого рівня (працівників апарату управління, де формується рішення про встановлення доцільності співпраці з цим партнером).

Збір, реєстрація, обробка і систематизація даних про ділового партнера відбувається шляхом формування особової справи ділового партнера (клієнта), до якої підшиваються всі необхідні документи для його ідентифікації, а також внесенням персональних даних клієнта у програмне забезпечення банку. Тобто має місце інформація документальна та електронна. При цьому, масив необхідної інформації про ділового партнера формується з даних отриманих від самого партнера, зовнішньої та внутрішньо банківської інформації.

Налагодження комунікаційних зв'язків між менеджерами нижчого рівня та менеджерами вищого рівня, в основному, відбувається за допомогою автоматизованих інформаційних систем, а саме через: спеціалізоване програмне забезпечення банку та електронну пошту.

Сформована модель дає можливість своєчасно встановлювати «вузькі місця» у процесі збору, реєстрації, обробки, систематизації та руху інформації про ділових партнерів, оперативно реагувати на ситуації, які виникають у процесі виконання банківських операцій, і на основі цього приймати адекватні управлінські рішення стосовно доцільності співпраці банку з відповідними діловими партнерами.

Рис. 5. Модель внутрішніх інформаційних потоків комерційного банку

Висновки. Таким чином, можна зробити висновок, що оптимальне формування інформаційних облікових потоків у системі ділового партнерства банків зумовлене оптимізацією інформаційних зв'язків між складовими такої системи та рівнем аналітичності необхідної інформації для задоволення потреб менеджерів щодо прийняття рішення стосовно економічно-вигідної та доцільної співпраці.

Список використаних джерел

1. Банківські операції : Підручник. - 2-ге вид., випр. і доп. / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. - К. : КНЕУ, 2002. - 476 с.

2. Ващенко Ю. В. Банківське право [Текст] : Навч. посібн. / Ю. В. Ващенко. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 344 с.

3. Вовчак О. Д. Кредит і банківська справа [Текст] : підручник / О. Д. Вовчак, Н. М. Рущишин, Т. Я. Андрейків. - К. : Знання, 2008. - 564с.

4. Зубок М. І. Безпека банківської діяльності: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / М. І. Зубок. - К. : КНЕУ, 2003. - 156 с.

5. Ларіна P. P. Логістика : Навчальний посібник / P. P. Ларіна. - Д. : ВІК, 2005. - 335 с.

6. Воронко Р. М. Організація контролю інформаційних потоків і ресурсів [Текст] / Р. М. Воронко // Вісник ЖДТУ. - 2010. - № 4 (54). - С. 44-47.

7. Карачарова К. А. Класифікація інформаційних потоків автотранспортних підприємств [Текст] / К. А. Карачарова // Вісник економіки транспорту і промисловості. - 2011. - № 33. - С. 88-93.

8. Кривов'язюк І. В. Інформаційні потоки в логістиці, їх ціль і роль / І. В. Кривов'язюк, О. Р. Усков // Науковий журнал «Логістика : теорія та практика». - 2011. - № 1. - С. 83-95.

9. Мезенцева С. А. Концептуальні засади оптимізації інформаційних потоків у системі управління підприємством телекомунікаційних послуг [Текст] / С. А. Мезенцева // Культура народов Причерноморья. - 2012. - № 217. - С. 58-60.

Размещено на Allbest.ru