Теоретичні та практичні аспекти організації моніторингу кредитної політики в банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 336.7

ПАТ «Комерційний банк «Глобус», м. Київ

Теоретичні та практичні аспекти організації моніторингу кредитної політики в банку

Н.Л. Островська,

Начальник управління кредитування,

Анотація

моніторинг кредитний банк стратегічний

У статті розкриваються теоретичні та практичні аспекти організації моніторингу кредитної політики в банку.

Ключові слова: банк, банківська діяльність, кредитна політика, кредитний моніторинг, моніторинг кредитної політики, кредитна стратегія, кредитна діяльність, кредитний ризик, кредитний процес.

Annotation

The article describes the theoretical and practical aspects of monitoring monetary policy at the Bank.

Keywords: bank, banking, credit policy, credit monitoring, monitoring of credit policy, credit strategy, credit activities, credit risk, the credit process.

Постановка проблеми. Банківська діяльність є надзвичайно важливою складовою економічного розвитку кожної країни. Банківське кредитування суттєво впливає на бізнес, зростання споживчого попиту населення, та його добробут. Проблема організації процесу банківського кредитування, розроблення ефективної і гнучкої системи управління кредитними операціями є особливо гострою для українських банків. Для забезпечення належного рівня управління кредитною діяльністю банку, ефективного використання його кредитного потенціалу, формування оптимальної структури кредитного портфеля, чіткої організації кредитного процесу розробляється кредитна політика банку. Її значна роль у забезпеченні ефективності кредитної діяльності і високих темпів розвитку банку потребує подальшого доопрацювання як теоретичних, так і практичних питань, пов'язаних з її формуванням та моніторингом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Незважаючи на наявність досліджень щодо ролі кредитної політики у загальній діяльності банку, досвід реалізації процесу моніторингу кредитної політики банків та його поступово зростаюча роль у загальному ризик-менеджменті є практично не дослідженими в сучасній українській економічній літературі. Це все актуалізує необхідність теоретичного та практичного дослідження проблем моніторингу кредитної політики банку. Методологічною основою дослідження проблеми розробки кредитної політики банку є наукові праці вітчизняних і зарубіжних науковців, таких, як: У.В.Владичин, О.Т.Євтух Е.Ф. Жуков, Г.Г.Коробова, Л.Н. Красавіна та інші. Проте, незважаючи на глибину наукових досліджень у цій сфері, наявні розробки і рекомендації не дають, на нашу думку, цілісного уявлення про природу моніторингу кредитної політики, впливу його результатів на вибір шляхів реалізації кредитної стратегії банку. Відповідно, це обумовлює актуальність розуміння моніторингу кредитної політики в загальній структурі кредитного моніторингу банку в процесі проведення кредитної діяльності.

Завдання дослідження. Мета статті - дослідження теоретичних та практичних аспектів організації моніторингу кредитної політики банку.

Виклад основного матеріалу.

Підлеглим поняттям до кредитної стратегії є кредитна політика, що є системою заходів банку в кредитуванні його клієнтів, що здійснюється для реалізації його стратегії і тактики, з визначенням пріоритетів в процесі розвитку кредитних відносин, з однієї сторони, та функціонування кредитного механізму - з іншої [1, с. 154]. На думку У.В. Владичин під кредитною політикою розуміють «стратегію і тактику банку щодо спрямування коштів на кредитування клієнтів банку (позичальників) на основі принципів кредитування» [2, с. 60]. За визначенням Л.Н. Красавіної кредитна політика є «засобом зміцнення позицій на ринку» [3, с.250]. М. Г. Дмитренко під кредитною політикою банку розуміє «стратегію і тактику щодо залучення коштів та спрямування їх на кредитування позичальника» [4, с. 27]. Тобто, фактично у кредитній політиці банку більш детально визначено цілі, задекларовані в кредитній стратегії, а також засоби, за допомогою яких ці цілі будуть досягнені, тобто фактично складові кредитного процесу. Кредитна політика є фундаментом надійності і прибутковості кредитного портфеля і тому чинить постійний вплив на стабільність комерційного банку.

З точки зору О.Т. Євтух в основі кредитної політики банку повинні бути принципи кредитування, а стандарти і процедури кредитування повинні розроблятися, виходячи з принципів та аналізу економічної ситуації [5, с. 224]. За визначенням О.О. Любар «кредитна політика у вузькому сенсі - це система заходів банку в царині кредитування його клієнтів, здійснюваних банком для реалізації його стратегії і тактики в даному регіоні в певний період часу. Кредитна політика як основа процесу управління кредитом визначає пріоритети в процесі розвитку кредитних стосунків, з одного боку, і функціонування кредитного механізму - з іншого [6]. Оптимальна кредитна політика, розроблена з урахуванням зовнішніх і внутрішніх для банку факторів розвитку, правильної оцінки їхньої динаміки та побудови динамічних рядів, екстраполяції фінансового стану банку і його клієнтів, використання моделювання, економіко-статистичних методів, математичного інструментарію дозволяє визначити політику найбільш адекватну даному тимчасовому етапу розвитку банку. У кожному конкретному випадку прийняття управлінського рішення має включати порівняння можливих доходів від зміни політики з ціною цих змін [7, с. 315].

Незважаючи на певний суб'єктивізм, що лежить в основі кредитної політики, об'єктивним є те, що вона являє собою механізм реалізації функцій кредиту та принципів кредитування. Мета кредитної політики банку, на наш погляд, полягає в оптимізації прибутковості і ризику кредитних операцій. З усіх можливих напрямів її здійснення доцільним є відокремити два. У вузькому сенсі: напрям кредитної політика - це визначення того рівня ризику, який може узяти на себе банк. У широкому сенсі, на наш погляд, кредитна політика банку - це інструмент системи управління кредитною діяльністю банку, кінцева мета якого запобігання ризикам в досягненні ним стратегічних цілей. В свою чергу, реалізація кредитної політики забезпечує умови для задоволення потреб клієнтів в отриманні коштів у тимчасове користування з одночасним отриманням прибутку банком при забезпеченні належного рівня його ліквідності та мінімізації ризиків за здійснюваними операціями [8].

Кожен банк має право самостійно формувати власну кредитну політику, при цьому відображати в ній такі ключові аспекти, як стратегію кредитування; завдання управління кредитним портфелем; мінімальні критерії для кредитування, тобто основні вимоги до складових процесу кредитування; забезпечення кредиту; визначення повноважень учасників кредитного процесу; кредитний моніторинг; класифікація кредитів відповідно до їх якості та розрахунок і створення резервів за сумнівними боргами.

При формуванні кредитної політики банкам слід враховувати безліч факторів. Серед них:

* зовнішні, які не контролюються самим банком - інфляція, попит і пропозицію кредитного ринку та ін.;

* внутрішні, які банки самі в змозі контролювати - наявність капіталу, ступінь ризикованості та прибутковості різних видів кредитів, стабільність депозитів, здібності і досвід банківського персоналу та ін..

Таким чином, кредитна політика виконує функцію "Вхідних воріт". Вона визначає основи кредитної культури, шляхи досягнення стратегічних цілей; нормативну базу; прийнятний рівень ризику шляхом визначення галузевих сегментів; запобігає концентрації ризиків і забезпечує диверсифікацію шляхом встановлення лімітів по секторах і за окремими операціями; забезпечує стратегії ціноутворення за рахунок використання рейтингових показників ризику.

Організація кредитного моніторингу в банках - це сукупність форм і методів, що застосовуються підрозділами банків у процесі постійного спостереження за своєю кредитною діяльністю за наступними напрямами: моніторинг кредитного ризику, моніторинг кредитного портфеля, моніторинг кредитної політики [9, с. 93].

Моніторинг кредитної політики проводиться за наступними напрямами:

- визначення «цільових ринків»;

- клієнтура;

- прийнятні і неприйнятні ризики для банку.

Моніторинг кредитної політики здійснюється відповідно до загальної стратегії діяльності банку. Кредитний комітет банку керується вимогами чинного законодавства, нормативами НБУ, Статутом банку, затвердженою стратегією банку, обліковою політикою банку на певний рік, а також принципами мінімізації кредитного ризику при середньому кредитному портфелі.

Проведення моніторингових досліджень кредитної політики в банку здійснюється поетапно (рис.1).

Рис. 1. Етапи моніторингу кредитної політики банку

(розроблено автором)

Контроль за реалізацією стратегічних цілей банку в кредитній сфері.

Розробка стратегії розвитку банку - це індивідуальне, властиве лише конкретному банку визначення пріоритетних цілей і завдань, та окреслення шляхів їх досягнення. Мета моніторингу на даному етапі - виявлення відхилень в процесі реалізації стратегічних цілей банку, що входять у протиріччя з прийнятою кредитною політикою банку. Основна увага тут приділяється оцінці структури кредитного портфеля, оскільки вона має відповідати положенням кредитної політики банку. Також на цьому етапі оцінюється дотримання банком задекларованих тактичних завдань:

- збільшення частки банку на внутрішньому ринку кредитування;

- мінімізація ризиків з метою формування стійкого і збалансованого кредитного портфеля;

- кредитування заявлених пріоритетних галузей економіки;

- забезпечення стабільного зростання дохідності кредитних операцій;

- постійне зростання та покращення структури активів і капіталу;

- диверсифікація кредитних ризиків;

- розвиток нових банківських продуктів та підвищення якості обслуговування клієнтів.

Визначення зовнішніх та внутрішніх чинників, що впливають на кредитну політику.

Банківська політика загалом і кредитна політика банку зокрема, залежить від двох груп чинників - зовнішніх та внутрішніх.

Моніторинг зовнішніх чинників передбачає дослідження:

- загального стану економіки;

- законодавчої та нормативної бази;

- обсягів ВВП і рівня інфляції;

- дефіциту бюджету;

- грошово-кредитної політики НБУ;

- рівня цін на кредитні продукти та послуги;

- регіональної та галузевої специфіки діяльності банків;

- рівня доходів населення;

- попиту на банківські продукти;

- рівня безробіття тощо.

Аналіз внутрішніх чинників передбачає оцінку:

- організаційної структури банку;

- кредитного потенціалу;

- поповнення ресурсної бази;

- ціноутворення на кредитні продукти та послуги;

- ступеня ризику та прибутковості кредитних операцій;

- клієнтської бази;

- забезпеченості кредитів;

- професійного та кваліфікаційного рівня персоналу тощо.

Дотримання стандартів кредитування.

Основним завданням моніторингу кредитної політики на даному етапі є аналіз дотримання стандартів кредитування як загальної характеристики практичних дій з реалізації кредитної політики. Стандарти кредитування мають відображати такі основні моменти, як:

- порядок збирання і аналізу фінансової інформації;

- вимоги щодо забезпечення кредитів;

- правила організації кредитного процесу;

- порядок оцінки кредитоспроможності позичальника;

- зразки документів (кредитна угода, договір застави, поруки тощо).

Зміст і структура стандартів кредитування можуть відрізнятися у різних банках, але, як правило, у них містяться:

- опис системи кредитних повноважень працівників банку;

- перелік видів кредитів, видача яких відповідає кредитній політиці банку, а також перелік неприйнятних для банку видів кредитів;

- перелік сфер господарювання та регіонів, де кредитна активність банку є пріоритетною;

- процедура стягнення простроченої кредитної заборгованості;

- порядок видачі кредитів працівникам банку тощо[2].

Оцінка достатності та якості нормативного інструментарію з кредитної діяльності.

Завдання моніторингу кредитної політики на даному етапі - це аналіз існуючої системи документів з кредитної діяльності. Серед них такі внутрішньобанківські положення :

- про кредитування;

- про кредитний комітет банку;

- про управління кредитним ризиком;

- про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями;

- про оцінку майна, яке передається в заставу;

- про проведення оцінки фінансового стану позичальників;

- про надання гарантій;

- про роботу з проблемною заборгованістю;

- про факторинг;

- про лізинг тощо.

В свою чергу, кредитні інструкції регламентують організацію кредитного процесу, перелік необхідних документів від позичальника, стандарти підготовки та підписання кредитних договорів, правила проведення оцінки забезпечення та контролю за заставним майном тощо. Застосування технологічних карт є передумовою грамотної організації кредитних процедур, оскільки передбачають детальні описи технологій здійснення конкретних видів кредитних операцій із зазначенням основних етапів їх проведення та переліку необхідної документації, визначенням відповідальних виконавців, їх повноважень та взаємодії на всіх етапах кредитного процесу.

Перегляд повноважень.

Відповідальність за розроблення кредитної політики та механізмів її реалізації покладається на кредитний комітет банку і затверджується, як правило, правлінням банку. На практиці кредитну політику проводить кредитний підрозділ банку і саме від ефективності його роботи залежатиме успішність кредитної діяльності. Необхідність перегляду повноважень працівників кредитних підрозділів пов'язана, перш за все з розвитком кредитної діяльності банку, зокрема змінами в організаційній структурі банку, обмеженні чи розширенні індивідуальних повноважень кредитних працівників, встановленні лімітів кредитування. Мета моніторингу кредитної політики на даному етапі - максимальне зменшення кредитного ризику та впливу суб'єктивних факторів.

Систематизація отриманих результатів та розробка рекомендацій.

Завершальним етапом моніторингу кредитної політики є систематизація отриманих результатів моніторингових досліджень та розробка рекомендацій щодо внесення змін до кредитної політики відповідно до сучасної ситуації в кредитній сфері або приведення кредитної діяльності у відповідність до діючою кредитної політики.

Нажаль, на сьогоднішній день банки не проводять систематичний аналіз дотримання положень кредитної політики. Найчастіше вона приймається формально і переглядається лише за результатами перевірки наглядових органів. Істотно поліпшити становище може створення сектору моніторингу кредитної політики в структурі кредитного підрозділу з одночасним введення системи дієвого контролю за його діяльністю, що включає щомісячне обов'язкове написання детальних доповідних записок за підсумками кожного дослідження і періодичне заслуховування детальних звітів про стан дотримання кредитної політики.

Найбільш показовим та випробним моментом для стійкості та дієвості кредитної політики банку є криза. При плануванні та реалізації тієї чи іншої кредитної стратегії, включаючи антикризову, необхідно чітко уявляти, для якої групи клієнтів банку вона призначена. Криза виникла з буму, заснованого на кредитній експансії, яка в найближчому майбутньому не повинна повторитися. Тому, виходячи з гострої стадії, банк повинен проводити гнучку, обережну кредитну політику, націлену на збереження кредитного потенціалу, ефективних технологій, кращих фахівців і пріоритетних клієнтів. Це можливо і за умов існування помірних процентних ставок за депозитами, при гнучкій маркетинговій політиці, перш за все, заснованої на реальній більш високій якості продуктів і послуг і створення у клієнтів впевненості в надійності банку. Зниження витрат можливе за рахунок їх оптимізації по всьому ланцюжку формування собівартості продуктів і послуг. Доцільно також зосередитися на особливих ринкових сегментах, де низька вартість продуктів і послуг буде особливо важливою для клієнтів. В основі грамотного фінансового менеджменту банку лежать "три кити": управління ліквідністю, прибутковістю і ризиками. Якщо стратегічно банк націлений на помірний прибуток чи навіть тільки на забезпечення беззбитковості, то виграш може бути "на масштабах діяльності". Більшість банків призупиняють процес кредитування або вводять умови надання позичок, неприйнятні для більшості клієнтів. Проте на відновлення втрачених на ринку позицій підуть роки. Стратегічно зорієнтований менеджмент розглядає кризу як трамплін для подальшого розвитку.

Вже сьогодні в таких банках модернізовано лінійку кредитних продуктів і почали відновлювати клієнтську базу позичальників. Звичайно, для цього потрібні певні гарантії повернення кредитів, що багато в чому пов'язане з вибором не тільки надійних позичальників, але і об'єктів кредитування, особливо довгострокових.

Кредитна стратегія банків уже сьогодні повинна включати вирішення таких завдань, як:

- аналіз і оновлення продуктової політики;

- вдосконалення технологій ризик-менеджменту;

- перегляд цінової політики;

- підвищення якості сервісу і управління кредитним персоналом;

- облік світових тенденцій розвитку, перш все перехід до електронного бізнесу.

Навіть якщо всі країни вийдуть найближчим часом з кризи, об'єктивні внутрішні причини слабкості банківського сектора України і його окремих банків залишаються. Тому завдання вдосконалення кредитних стратегій і кредитної політики банків на новому рівні зберігає свою актуальність, принаймні, на найближчі п'ять років.

Висновок

Виходячи із вищевказаного, слід зазначити, що постійний моніторинг кредитної політики дозволяє своєчасно змінювати пріоритети у розвитку діяльності банку в сфері кредитування та вдосконалювати кредитний процес з метою підвищення їх ефективності.

Література

1. Коробова Г.Г. Банковское дело / Г.Г. Коробова. - М.: Магистр, 2009. - 588 с. - ISBN: 978-5-9776-0109-2.

2. Владичин У.В. Банківське кредитування / У. В. Владичин. - Київ : Атіка, 2008. - 648 с. - ISBN 978-966-326-312-0.

3. Красавина Л.Н. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения / Под ред. д. э. н. Л.Н. Красавиной - М.: Финансы и статистика. 1994. С.250.

4. Дмитренко М.Г. Кредитування і контроль : навч.-метод. посібник (у схемах і коментарях) / М. Г. Дмитренко, В. С. Потлатюк. - К. : Кондор, 2005. - 296 с.

5. Євтух О.Т. Іпотека - механізм ефективного використання ресурсів / О. Т. Євтух. - Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2001. - 316 с.

6. Любар О.О. Кредитна політика банків: види та моделі// Вісник університету банківської справи Національного банку України. - 2010. - № 3(9). - С. 183-185.

7. Жуков Е.Ф. Банковское дело / Е.Ф. Жуков. - М.: ЮНИТИ, 2011. - 686 с. - ISBN: 978-5-238-01979-6.

8. Островська Н.Л.Роль кредитної політики в оцінці ефективності кредитної діяльності банку / Н.Л. Островська // Проблеми системного підходу в економіці Електронне наукове фахове видання. - 2012. - №:4. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу. - http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2012_4/Ostrovska_412.htm.

9. Арсанукаева А.С. Классификация кредитного мониторинга в коммерческом банке / А.С. Арсанукаева // Вестник Российского экономического университета им. Г.В. Плеханова - 2007. - №: 5. - С. 92-97

Стаття надійшла до редакції16.06.2013 р.

Размещено на Allbest.ru