Теоретико-методологічні аспекти визначення сутності поняття "прибуток"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ПОНЯТТЯ «ПРИБУТОК»

М.Я. Ревич

Постановка проблеми. В умовах ринкової економіки отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності є необхідним чинником існування будь-якого суб'єкта підприємництва. Як основний узагальнюючий показник фінансових результатів діяльності комерційного банку прибуток, у той же час, є найважливішим джерелом формування його капіталу, забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності. Таким чином, отримання прибутку є однією із стратегічних цілей управління та найважливішим об'єктом фінансового аналізу діяльності банку [1, с.253].

У працях багатьох вчених-економістів поняття «прибуток» нерозривно пов'язується з доходом, працею, капіталом, відсотком, рентою і багатьма іншими категоріями. Виходячи з великої кількості різноманітних трактувань поняття «прибуток» є необхідним визначення його економічної сутності. Тому з'ясування суті прибутку, його функцій та видів має важливе значення для визначення джерел його формування, розподілу та механізму безперервного зростання.

Мета статті - дослідження окремих теоретичних аспектів щодо тлумачення поняття «прибутку» як економічної категорії, а також його видів.

Виклад основного матеріалу. Значний науковий внесок у дослідженні проблем виникнення та сутності поняття «прибуток» зробило чимало як зарубіжних вчених, таких як А. Сміт, Д. Рікардо, Й. Шумпетер, К. Маркс, та вітчизняних - О.І. Бланк, Р.Ф. Бутинець, В.І. Іващенко, А.М. Поддєрогін, М.Г. Чумаченко, О.А. Криклій, Н.Г. Маслак, А.М. Герасимович, Т.Д. Краснова та інші.

У публікаціях останніх років І.А. Бланк використовує поняття співвідношення ризику і доходу у своєму визначенні прибутку. На погляд ученого-економіста, прибуток - це втілений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності та є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення підприємницької діяльності [2, с.109].

Досліджуючи сутність прибутку, як економічної категорії, не можна не відмітити різноманітність поглядів щодо тлумачення даного поняття.

Так, в Енциклопедії банківської справи України за редакцією В.С. Стельмаха наводиться таке визначення: прибуток банку - перевищення доходів банку над витратами (різниця між ними) до сплати податку на прибуток [4].

І.М. Парасій-Вергуненко, визначає прибуток як фінансовий показник результативності діяльності банку, величина якого залежить від трьох основних компонентів: доходів, витрат і податків, сплачених до бюджету [7, с.140].

Дещо відмінним є визначення прибутку з точки зору Савицької Г.В.: прибуток - це частина чистого доходу, який безпосередньо одержують підприємства після надання послуг, як винагороду за вкладений капітал і ризик підприємницької діяльності [9, с.273].

Ширше розкриває економічну суть поняття «прибуток» та актуалізує в контексті розвитку його теоретичних аспектів український вчений-економіст С.В. Мочерний про те, що прибуток - перетворена похідна форми додаткової вартості, яка з кількісного аспекту є різницею між ціною продажу товарів і витратами капіталу на її виробництво [3, с.397].

У результаті опрацювання теоретичного матеріалу можна сформувати таке визначення прибутку: прибуток - це виражений у грошовій формі дохід власника, що є основним фінансовим показником результативності діяльності банку, який є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі своєї діяльності.

Найбільш повно економічну суть прибутку проявляється через виконання ним своїх функцій. Існують розбіжності у поглядах дослідників, щодо функцій, але історично можна виділити три основні:

1) оціночна:

- критерій і показник ефективності діяльності підприємства;

- свобода встановлення цін, вибору постачальника і покупця;

2) розподільча:

- використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства на частини;

- здійснює утворення фондів грошових засобів, які забезпечують фінансування прийнятих до реалізації програм;

3) стимулююча:

- джерело приросту капіталу;

- рушійною силою відтворення виробництва;

- джерело соціальних благ для членів трудового колективу.

Прибуток як економічний показник дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, банку, його працівників. Розв'язання цього завдання перш за все пов'язане з пропорціями в розподілі та використанні прибутку. Об'єктом економічних інтересів держави є частина прибутку, що виплачується як податки та обов'язкові платежі. Економічний інтерес комерційного банку як підприємства узагальнюється в обсязі прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства і використовується для вирішення виробничих та соціальних питань його розвитку. Економічний інтерес робітників банку пов'язаний передусім з розміром прибутку, котрий спрямовується на матеріальне заохочення, соціальні виплати, соціальний розвиток.

Банківська діяльність - це комплекс взаємопов'язаних господарських процесів, які залежать від численних факторів. Відомо, що фактори, які впливають на формування прибутку комерційного банку, можуть класифікуватися за різними ознаками (рис. 1.).

Знання факторів, що впливають на фінансові результати, дає можливість розробити ефективний механізм управління доходами та витратами, отримання та використання прибутку. Аналіз та використання кількісного впливу названих факторів дає змогу визначити основні напрями зростання прибутковості банку, що не супроводжуються підвищенням загального ризику банку та погіршенням ліквідності його балансу. Хоча традиційно до показників фінансової стійкості організації показники прибутку та прибутковості не входять, вважаємо цілком слушним твердження, що прибуток опосередковано характеризує надійність та стабільність банківської установи. Збиткова організація не може вважатися фінансово стабільною, оскільки збиток призводить до зниження вартості власного капіталу, який, своєю чергою, є ключовим показником, що лежить в основі відносних показників фінансової стійкості [8, с.75].

Натомість сильна позиція капіталу допомагає збільшити прибуток двома способами. По-перше, капітал є джерелом безпроцентних фінансових коштів для банку. Якщо банк збільшує свій капітал через випуск нових акцій і використовує прибуток для оплати власних зобов'язань, його процентні витрати зменшуються. По-друге, кредитори бажають мати справу з належно капіталізованим банком. Отже, належно капіталізовані банки сплачують менші процентні ставки за своїми зобов'язаннями, зменшуючи свої процентні витрати. Належно капіталізовані банки також можуть працювати з менш ліквідними активами, оскільки здатні вільно отримувати кредитні ресурси, якщо їм це потрібно. Такі банки можуть розміщувати більше коштів у дохідних активах [5, с. 33-34].

Рис. 1. Фактори, що впливають на формування прибутку (розробка автора)

Беручи до уваги праці українських та зарубіжних економістів [7, с.22;8], можна стверджувати, що в даний час немає єдиної думки проте, як потрібно класифікувати прибуток банку, тому кожен автор пропонує свою класифікацію. Як, правило класифікація прибутку банку здійснюється за ознаками, наведеними в таб.1.

Таблиця 1. Класифікація видів прибутку банку (розробка автора)

Кожний з наведених видів прибутку банку має своє визначення та схему розрахунку. Характеризуючи роль прибутку в ринковій економіці, слід зазначити, що, на думку багатьох економістів, ця роль не завжди позитивна, оскільки окремі види прибутку є джерелом особистого збагачення певних категорій громадян і не приносять користі суспільству. Це перш за все прибуток, отриманий від спекулятивних комерційних операцій, невиправдано високих цін, у зв'язку з монопольним становищем на ринку, «тіньової» діяльності тощо.

Прибуток, отриманий від спекулятивних комерційних операцій, є результатом кращої інформованості підприємців про ціни на різних регіональних ринках, швидкості реакції на вигідні комерційні умови, вищого рівня підприємницького ризику. Відтак спекулятивний прибуток є формою відшкодування підвищеного підприємницького ризику і служить дієвим механізмом вирівнювання цін на окремих регіональних ринках. У межах організованого (біржового) ринку - торгового, фондового, валютного - спекулятивні угоди слугують основним механізмом страхування цінового ризику (хеджування, свопу, опціону) для підприємців, які уникають цього ризику.

Прибуток, отриманий підприємством від «тіньової» діяльності, до певної міри є захисною реакцією підприємців на встановлення державою надто жорстких правил в економіці, насамперед на невиправдано високий рівень оподаткування. В таких умовах підприємства не можуть не лише забезпечити умови самофінансування свого розвитку, а в окремих випадках - і простого вираження в перехідній економіці. Зростання обсягу такої діяльності (відповідно і обсягу «тіньового» прибутку) є для держави своєрідним індикатором ефективності прийнятих рішень у галузі податкового регулювання комерційної діяльності з позицій дотримання паритету інтересів і держави, і підприємців. Тим не менше, цей прибуток є джерелом приросту національного доходу.

Прибуток, отриманий підприємством у зв'язку з його монопольним становищем на ринку завдяки встановленню невиправдано високих цін на продукцію, створює активні стимули для переливу капіталу на такі ринки і зростання обсягу пропозиції, що призводить до природного формування конкурентного середовища на таких ринках і зниження рівня цін.

Отже, прибуток як економічна категорія є грошовим вираженням вартості реалізованого чистого доходу, основною формою грошових накопичень суб'єктів господарювання. А також головним внутрішнім джерелом формування капіталу, що забезпечує розвиток банку, основним стимулом і винагородою, яку отримує працівник за свою роботу. З погляду історії, прибуток був і залишається у полі зору багатьох вітчизняних і зарубіжних економістів, які своїми твердженнями доповнюють один одного. Враховуючи функції та види прибутку, а також фактори, що на нього впливають, банки забезпечують собі стійке фінансове становище на ринку.

прибуток банк витрата дохід

Список використаних джерел

1. Аналіз діяльності комерційного банку. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів за спеціальністю «Банківський менеджмент» / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця та проф. А.М. Герасимовича. - Житомир: ПП «Рута» 2001. - 384с.

2. Блонська В.І. Прибуток торговельного підприємства та напрямки ефективного його використання / В.І. Блонська, Н.М. Іляш, // Науковий вісник НЛТУ України: зб. наук.-техн. праць. - Львів: РВВ НЛТУ України.- 2008. - Вип. 18.10. - с.108-114.

3. Економічна енциклопедія. - У 3-ох томах. - Т.2 / за ред. С.В. Мочерний та ін. - К.: Вид. центр «Академія», 2002. - 952 с.

4. Енциклопедія банківської справи України / За ред. В.С. Стельмаха - К.: Молодь, Ін. Юре, 2001. - 680 с.

5. Копилюк О. І. Банківські операції: Навч. посібн. / Копилюк О. І., Бондарчук-Грита Г. В. - К.: Знання, 2010. - 447 с.

6. Криклій О.А., Маслак Н.Г. Управління прибутком банку [Текст]: монографія / О.А. Криклій, Н.Г. Маслак. - Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2008. - с.136.

7. Парасій-Вергуненко І.М. Аналіз банківської діяльності: І.М. Парасій-Вергуненко Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2003. - 347с.

8. Парасій-Вергуненко І. М. Стратегічний аналіз у банках: теорія, методологія, практика: Монографія. - К.: КНЕУ, 2007. - 360 с.

9. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Г.В. Савицька, Навч. Посіб.-3тє вид., випр.. і доп. - К.: Знання, 2007. - 668 с. - (Вища освіта ХХІ століття).

Размещено на Allbest.ru