Актуальні проблеми рейтингового оцінювання діяльності банків в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Актуальні проблеми рейтингового оцінювання діяльності банків в Україні

Богдан Іванович Пшик, завідувач кафедри фінансів Львівського інституту банківської справи Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ),

доктор економічних наук, професор

Анотація. Аналізується рейтингова оцінка діяльності комерційних банків як важливого чинника розвитку бан-ківської системи України в цілому. Розглянуто різні конкретні методики обчислення рейтингу банку як кла-сичні, які використовуються комерційними банками в щоденній практиці, виявлено їхні переваги і недоліки. Ключові слова: банк, рейтинг, рейтингова оцінка діяльності банків. рейтинговий комерційний банк

Постановка проблеми. Розвиток і функціонуван-ня банківської системи України сьогодні відбувається в умовах глобалізаційних процесів, розширення форм міжнародної співпраці, мінливої загальноекономічної та політичної ситуації, що безпосередньо впливає на стабільність банківських установ і результати 'їх діяль-ності. Тому подальший розвиток комерційних банків ставить перед їхнім керівництвом і персоналом прин-ципово нові вимоги, спрямовані на обґрунтоване та професійне управління, яке спирається на результати відповідних аналітичних досліджень та розрахунків, на базі яких існує можливість рейтингового оцінюван-ня поточного й майбутнього стану банку, його потен-ційних можливостей, сильних і слабких сторін тощо.

Більше того, ця проблема підсилюється й тим, що підвищення ефективності банківської діяльності в Україні, забезпечення надійності функціонування банків, підвищення рівня довіри до них з боку різно-манітних економічних суб'єктів є одними з пріори-тетних завдань системи державного регулювання, ви-конання яких забезпечує Національний банк України. Однією з його функцій є банківський нагляд, у проце-сі якого здійснюється різноманітний інструментарій з метою дистанційного моніторингу та оперативного виявлення проблем у діяльності банків, що базується на рейтинговому оцінюванні.

Огляд останніх досліджень і публікацій. Окремі аспекти аналізу надійності та ефективності банків до-сліджені такими зарубіжними вченими: як І. Ансоф, В. Кромонов, В. Новикова, П. Роуз, Д. Пліон, Дж. Сін- кі, Є. Четиркін, П. Чумачов, А. Шматов та ін.

Слід зазначити, що здобутки зарубіжної науки з банківського аналізу можуть бути використані в Україні переважно на рівні ідей, оскільки вони спира-ються на законодавчу базу та економічні реалії своїх країн, на існування стабільної банківської системи та розгалуженої інфраструктури фінансового ринку, на рівний і вільний доступ усіх банків до світових рин-ків, що, у свою чергу, передбачає необхідність прове-дення спеціальних досліджень.

Досліджувана тема є недостатньо опрацьованою у вітчизняній економічній літературі. Розгляд банків-ських рейтингових систем представлений у наукових розробках В. Вітлінського, Е. Галицької, С. Герасимен- ка, А. Головача, А. Єріної, В. Захожай, Р. Набока, І. Па- расій-Вергуненко, О. Пернарівського, К. Раєвського, Л. Свистун-Золотаренко, В. Швеця та ін.

Сучасні методики рейтингування банків є не до-статньо проаналізованими та систематизованими. У науковій літературі трапляється порівняльний аналіз методик переважно російських авторів. Однак біль-шість методик рейтингової оцінки діяльності банків були розроблені понад десять років тому, а тому ви-никає об'єктивна необхідність переглянути основні їхні елементи, а також суперечності, які виникають у процесі рейтингування діяльності банків.

Метою статті є виявлення основних проблем рей- тингування банків в Україні та пошук можливих шля-хів їх вирішення.

Виклад основного матеріалу. Рейтинг визнано у світі як інструмент, призначений для порівняльного аналізу динамічно розвинених систем. Рейтинг банків комплексно характеризує їхню діяльність і встанов-лює узагальнену оцінку фінансового стану за стан-дартизованим набором показників. Існують полярні точки зору на спрямованість рейтингів: деякі автори вважають, що «рейтингова оцінка банку не може слу-гувати мірилом фінансової стійкості банків, ...а лише показує позицію банку в загальній сукупності банків» [1, с. 145]. У той же час інші автори зазначають, що «визначення рейтингу полягає не в тому, щоб розста-вити банки в шеренгу «за зростом», а в об'єктивній оцінці стану як великого, так і малого банку». У будь- якому разі рейтинг надійності - «обличчя банку на міжнародних і внутрішніх ринках» [2, с. 246].

Адже банкрутство низки банків гостро ставить питання про необхідність усебічної оцінки їхнього стану з метою уникнення ризику втрати коштів їхніми клієнтами, вирішення важливого для органів банків-ського нагляду завдання раннього попередження кри-зових явищ у банківській системі та запобігання втра-ті коштів клієнтами банку. На жаль, обсяг даних, які містяться в засобах масової інформації у формі чис-ленних таблиць з окремими показниками діяльності банків (власний капітал, зобов'язання банку, активи, кредитний портфель та ін.), не дозволяє об'єктивно оцінити фінансовий стан того чи іншого банку. Одним із варіантів аналізу, що дає можливість узагальнити наявну інформацію й отримати комплексну оцінку діяльності банків, є побудова рейтингових оцінок.

Аналіз діяльності банків з використанням рейтин-гу дозволяє всебічно оцінити такі важливі складові успішної діяльності комерційних банків, як рівень на-дійності та ефективності роботи з урахуванням тен-денцій розвитку.

Виникнення моделей рейтингового оцінювання та-кож обумовлене бажанням учасників фінансового рин-ку знати оцінку діяльності інших учасників - партнерів, конкурентів чи нейтральних осіб, аби орієнтуватися на них і визначати перспективні напрями свого розвитку. Також рейтингова оцінка діяльності банків є одним із невід'ємних елементів у системі управління ризиком.

В Україні за допомогою рейтингів здійснюється оцінка надійності й ефективності банківських установ, а також оцінка їхньої кредитоспроможності. Надій-ність комерційних банків - це динамічна стійкість до змін на фінансовому ринку, яка складається під впли-вом зовнішніх і внутрішніх чинників. Ефективність банківської установи - це результативність економіч-ної діяльності, яка виражається в реалізації економіч-них програм і заходів та характеризується відношен-ням отриманого ефекту до витрат ресурсів на досяг-нення цього ефекту. Безумовно, рейтинговий аналіз не може гарантовано визначити абсолютну надійність чи ефективність банківської установи. Непередбачува- ність економіки, нестабільна політична ситуація спри-чиняють прямий вплив на банківську систему, проте їх неможливо спрогнозувати. Тому жодна рейтингова методика не є універсальною і не існує єдиного обґрун-тованого підходу до побудови рейтингової системи оцінювання діяльності комерційних банків України.

На сьогодні існують різні рейтингові методики оцінки надійності банку. Так, у науковій літературі було приділено багато уваги рейтинговій оцінці бан-ків за показниками опублікованої фінансової звітнос-ті (методики В. С. Кромонова, О. Б. Ширинської, ІЦ «Рейтинг», «Комерсант»). Кожне рейтингове агент-ство має також свою закриту методику. Згідно з Кон-цепцією про створення системи рейтингової оцінки регіонів, галузей національної економіки, суб'єктів господарювання [3] спеціалістами Центру наукових досліджень НБУ була розроблена методика оцінки на-дійності банку (автори Р. Набок і А. Набок).

Розглянемо різні методики оцінки надійності бан-ку і порівняємо їх за повнотою набору показників, ви-користовуваних при отриманні рейтингу (табл.).

Таблиця Порівняльний аналіз методик оцінювання діяльності банків

Примітки: «+» - наявність критерію; «-» - відсутність критерію; «х» - не передбачено у зв'язку з типом методики чи відсутністю необхідної інформації.

Неоднозначні причини банкрутства банків, котрі ще напередодні світової фінансової кризи мали ви-сокі кредитні рейтинги, зумовлюють нову хвилю до-сліджень у сфері рейтингового оцінювання діяльності банків. Більшість науковців критикують наявні від-криті рейтингові моделі оцінки діяльності банків у двох напрямах: значення вагових коефіцієнтів, котрі враховуються для розрахунку інтегрального показни-ка, і системи параметричних показників.

Постійна зміна зовнішнього середовища функці-онування банків викликає необхідність перерахунку вагових коефіцієнтів рейтингових методик, оскільки негнучкість до змін кон'юнктури ринку призводить до поступової втрати адекватності результатів оцінки за такою методикою. Цю проблему висвітлюють у своїх роботах низка учених [4-6], котрі вважають за необ-хідне узгоджувати питому вагу показників рейтинго- вої моделі оцінки діяльності банку зі змінами в бан-ківській системі через застосування методу дисперсій, методу визначників або комплексного методу. Най-більше критики за розрахунок вагових коефіцієнтів зазнала рейтингова модель В. Кромонова, котру й досі банки використовують як основу для побудови влас-них рейтингових методик оцінки банків-контрагентів.

Проблема оптимізації системи параметричних показників пов'язана також із невідповідністю їхній поточній ситуації на ринку, негнучкістю до змін у зовнішньому середовищі та їх взаємною кореляцією. Результати досліджень учених підтвердили той факт, що значна кількість показників рейтингових моделей є незначущими, що пов'язано із їхньою взаємною коре-ляцією, а отже, достатньо обмежитися використанням одного показника замість кількох [7; 8]. Так, відкриту методику рейтингового оцінювання Euromoney під-дають критиці за одночасне використання показників величини балансових активів та капіталу і розрахун-ку коефіцієнтів прибутковості активів та капіталу. Рейтингову методику В. Кромонова критикують за використання лише одного напряму оцінювання - на-дійності банку, - й ігнорування інших. Більш доскона-лими щодо системи параметричних показників є такі методики, як CAMELS, методика Аналітичного центру фінансової інформації (АЦФІ). Однак ці методики пе-редбачають використання інформації, що становить банківську таємницю, існування потужної системи опрацювання інформації та ведення постійного спо-стереження за об'єктами аналізу. На основі аналізу на-укових публікацій пропонуємо схему вдосконалення методик рейтингового оцінювання діяльності банків.

В економічній літературі з цієї тематики на осно-ві вітчизняного і зарубіжного досвіду також визнача-ються найбільш значущі показники, котрі не корелю-ють між собою. Так, рекомендують використовувати показники достатності капіталу, якості активів, по-казники ліквідності, ділової активності та прибутко-вості [5; 6].

Наявні рейтингові системи оцінювання діяльності комерційних банків - закордонні і вітчизняні - мають певні недоліки, до яких можна віднести недоскона-лість інформаційної бази, відсутність оперативності в наданні рейтингової інформації та диференціації категорій користувачів. До основних переваг варто віднести наявність державних і недержавних рей- тингових методик, комплексність оцінки надійності й ефективності діяльності банків, використання дис-танційного спостереження, сприяння більшій прозо-рості банківської системи, наочність результатів рей- тингового оцінювання, можливість прийняття вива-жених управлінських рішень.

Для того, щоб банківський рейтинг дійсно задо-вольняв інформаційні потреби споживачів такої ін-формації, він повинен відповідати, на наш погляд, чо-тирьом вимогам:

• інформація про діяльність банку, на базі якої визначається його рейтинг, повинна бути об'єк-тивною;

• методика визначення рейтингової оцінки по-винна бути науково обґрунтованою;

• рейтингова інформація повинна бути доступ-ною широкому колу споживачів цієї інформації;

• визначення банківського рейтингу за певною методикою повинне бути періодичним (щомі-сячним, щотижневим, щоденним).

Існує низка суперечностей, пов'язаних із викорис-танням рейтингових систем оцінювання діяльності банків. Наприклад, з одного боку, результати тако-го оцінювання повинні бути відкриті громадськості, оскільки принципом побудови економічної системи в Україні постулюється прозорість, проте, з іншого боку, публікація рейтингів у ситуації, коли банк пере-живає певні труднощі, які загалом не призводять до серйозних наслідків, може привести до паніки вклад-ників цього банку та масового відпливу депозитів, що значно погіршить фінансовий стан банку. По-друге, оцінювання банківської діяльності має ґрунтуватися не лише на кількісних, а й на якісних показниках, що унеможливлює аналіз без експертних оцінок, які, з іншого боку, мають суб'єктивний характер і тому мо-жуть бути хибними. По-третє, рейтингове оцінюван-ня здебільшого здійснюється дистанційним спосо-бом, а дистанційний аналіз також може призвести до помилкових висновків.

За словами Р. Портера, «в органах банківського на-гляду США вважається прописною істиною, що ре-альну якість активів можна оцінити виключно в ході інспекційної перевірки на місці, тому що кожний кре-дит має аналізуватися індивідуально». З іншого боку, складання рейтингу не дистанційним, а інспектор-ським методом потребує наявності великого штату кваліфікованих працівників, що найчастіше україн-ські рейтингові агентства не можуть собі дозволити.

Усунути проблеми рейтингових методик можна кількома шляхами, виходячи з причин їх виникнення. Так, наприклад, неадекватність рейтингової методики поточної ситуації на ринку усувається шляхом застосу-вання методів аналізу (кореляційно-регресійний ана-ліз, метод дисперсії тощо). Аналізуючи кращий досвід вітчизняних і зарубіжних учених у сфері рейтингового оцінювання діяльності банків, можна обрати найбільш прийнятні шляхи розв'язання зазначених проблем.

Перевірка фінансової звітності банку на предмет до-стовірності повинна ґрунтуватися на тих схемах, за до-помогою яких відбувається її фальсифікація. Перш за все, варто приділити увагу обов'язковим нормативам ліквідності, які повинні корелювати з іншими показни-ками балансу. Ознакою фальсифікації звітності може бути істотне відхилення цих співвідношень від 'їхніх ем-піричних значень. Необхідно детально проаналізувати показник поточної ліквідності, тобто обсяг грошових коштів, які мають надійти і піти з рахунків банку в най-ближчі 30 днів. Якщо аналіз звітності за дві суміжні дати показує суттєві розбіжності в цих показниках, то має місце фальсифікація даних. Свідченням фальсифі-кації може також виступати невідповідність за оборо-тами коштів на кореспондентському рахунку централь-ного банку і обсягами активних та пасивних операцій, податкових платежів, неузгодженість активних і пасив-них статей балансу за термінами тощо. На стадії збору інформації про установу банку всі ці фактори повинні бути належним чином проаналізовані та прийняті до уваги, оскільки протилежна ситуація може призвести до завищеного показника рейтингу.

Ураховуючи те, що в Україні немає достатньою мі-рою теоретично обґрунтованої методики аналізу бан-ківської діяльності щодо забезпечення комплексного оцінювання банківських установ на основі рейтингу, тому підбір системи показників повинен ураховува-ти основні напрями діяльності банку: адекватність капіталу і його достатність для захисту від ризиків кредиторів і вкладників банку, рівень фінансового ле-вериджу, надійність, платоспроможність, ліквідність, персонал щодо забезпечення інтегрованого управлін-ня активами і пасивами.

Формування необхідної сукупності коефіцієнтів має відбуватися на підставі кореляційного аналізу шляхом визначення ступеня зв'язку між двома (парна кореля-ція) або кількома (множинна кореляція) випадковими величинами. Наступним етапом за такого підходу може бути регресійний аналіз найбільш значимих критеріїв, що дозволить привласнити цими показниками вагові коефіцієнти і привести функцію розрахунку інтеграль-ного показника рейтингу банку в належний вигляд.

Тому вдосконалення рейтингових методик оці-нювання діяльності банків повинно здійснюватися, виходячи з такої послідовності: визначити сукуп-ність показників, які найчастіше трапляються в ме-тодиках рейтингового оцінювання діяльності банку; виділити найбільш значимі показники, які слід ви-користовувати в рейтингових методиках, на підставі кореляційного аналізу; розробити систему якісних показників рейтингової методики; розробити кон-цепцію загального вигляду інтегрального показни-ка рейтингу на підставі аналізу кількісних і якісних критеріїв.

Висновки. Підсумовуючи, зазначимо, що рейтин- гове оцінювання банківської діяльності є необхідною передумовою прозорості фінансового ринку краї-ни. Рейтинги банків є індикаторами їх надійності та ефективності для потенційних вкладників, інвесторів, банків-партнерів тощо, крім того, вони є підґрунтям державного банківського нагляду. Безумовно, до-цільно розрізняти рейтинги банків для професійних потреб, розраховані на професіоналів, і рейтинги, відкриті для широкого загалу. Потрібно розвивати національну мережу рейтингових агентств, удоско-налювати як методики обчислення рейтингів, які б вимірювали і поточний, і прогнозований майбутній стан банків, так і кваліфікацію фахівців. Також треба вдосконалювати нормативно-правову базу, щоб міні-мізувати можливість подання неправдивої інформації банками та уникнути фальсифікованих рейтингів. На сьогодні існує багато недоліків рейтингової системи оцінювання, вона потребує універсалізації критеріїв та загального вдосконалення, проте, безумовно, наяв-ність рейтингових оцінок банків є важливим чинни-ком розвитку банківської системи України.

Список використаних джерел

1. Батковський В. А. Рейтингова оцінка діяльності банків / В. А. Батковський // Фінанси України. - 2004 № 5. - С. 145-150.

2. Пасічник І. В. Рейтингова оцінка комерційного банку як індикатор його надійності та ефективності / І. В. Пасічник // Коммунальное хозяйство города. - К. : Техніка, 2005. - Вып. 62. - С. 245-255. - (Серия : Экономические науки).

3. О принятии Концепции о создании системы рейтинговой оценки регионов, отраслей национальной экономики, субъектов хозяйствования : Распоряжение КМУ от 01.04.2004 № 208-р // Официальный вестник Украины. - 2004. - № 14. - С. 77-84.

4. Фалюта А. В. Удосконалення рейтингового оцінювання банків / А. В. Фалюта // Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика : зб. тез доп. VII Міжнародної науково-практичної конференції (24-25 травня 2012 р.) / ДВНЗ «УАБС НБУ». - Суми, 2012. - Т. 1. - C. 102-104.

5. Савченко Т. Г. Публічна система комплексної оцінки діяльності банків як інструмент підвищення якос-ті інформації про банки / Т. Савченко // Вісник Нац. банку України. - 2006. - № 10. - С. 40-45.

6. Майба В. В. Рейтингове оцінювання фінансової стійкості комерційних банків / В. В. Майба // Ефектив-на економіка. - 2010. - № 5. - C. 48-65.

7. Каширіна О. Рейтингова система оцінки фінансової стабільності банків з іноземним капіталом як ін-струмент підвищення надійності банківської системи / О. Каширіна, В. Фурсова // Вісник НБУ. - 2011. № 9. - С. 33-41.

8. Коваленко В. В. Методологія оцінки фінансової стійкості комерційного банку / В. В. Коваленко, А. О. Си-доренко // Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України : зб. наук. пр. - 2009. - № 2. Размещено на Allbest.ru