Основні напрями реформування української системи кредитної кооперації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні напрями реформування української системи кредитної кооперації

Раїса Романівна Коцовська, доцент кафедри банківської справи Львівського інституту банківської справи Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ),

кандидат економічних наук, доцент

Анотація. Проаналізовано сучасний фінансовий стан вітчизняних кредитних спілок, особливо їхню діяль-ність із депозитними рахунками членів; розглянуто основні шляхи, що намітились для реформування систе-ми кредитної кооперації з метою зміцнення її фінансової стабільності та конкурентоздатності.

Ключові слова: кредитні спілки, фінансові установи, кредитна кооперація, депозитні рахунки.

Постановка проблеми. Ринок фінансових послуг є одним з індикаторів розвитку економіки країни, а ефективність його діяльності характеризується кіль-кістю фінансових установ і різноманітністю послуг, які вони надають. Закономірно, що провідними фі-нансовими установами на ринку є банки, на них при-падає найбільша частка в перерозподілі фінансових активів, крім того, вони беруть участь у зміні маси грошей в обороті.

Внутрішніми інвестиційними ресурсами, які є джерелом економічного зростання країни, володіють також фінансові установи небанківського сектору, особливо це стосується установ вітчизняної системи кредитної кооперації - кредитних спілок, роль і місце яких на фінансовому ринку сьогодні применшується.

Фінансово-економічна криза 2008-2010 років за-чепила, безперечно, систему кредитної кооперації, і, найперше, оголила проблему щодо недотримання де-якими кредитними спілками кооперативних принци-пів діяльності. Робота Тимчасової слідчої комісії при ВРУ щодо діяльності кредитних спілок знизила довіру та імідж кредитних спілок.

У цьому зв'язку в економічних наукових статтях появилась хибна теза, що «об'єктивної потреби у роз-витку кредитних спілок в Україні та схваленні Зако-ном України «Про кредитні спілки» не було, адже вже діяла розгалужена мережа банківських установ» [3].

Упродовж 20-ти років існування кредитних спілок в Україні вони часто підлягають нищівній критиці як з боку влади, так і ЗМІ, висвітлюються лише невипла-ти коштів членам ліквідованих кредитних спілок, але зовсім не пропагуються ті, у невеликих сумах, фінан-сові послуги, якими користуються дрібні підприємці, фізичні особи, не робиться наголос на значній благо-дійній діяльності провідних кредитних спілок.

Неодноразово треба наголошувати, що кредитні спілки України за ЗУ «Про фінансові послуги і дер-жавне регулювання ринків фінансових послуг» визна-ні кредитно-фінансовими установами [1], давно заво-ювали свою нішу на ринку щодо надання фінансових послуг своїм членам, розвинули споживче кредиту-вання та кредитують малий і середній бізнес.

Фінансовий характер діяльності дещо уподібнює кредитні спілки до банківських установ, однак мета діяльності в них різна, у кредитних спілок - це непри-буткове надання фінансових послуг на базі грошових коштів, залучених за допомогою взаємного кооперу-вання фізичних осіб.

Дослідженню проблем розвитку і практичних аспектів діяльності кредитних спілок України при-свячують свої праці вітчизняні науковці - С. Д. Ге-лей, В. В. Гончаренко, О. В. Глушан, О. О. Луцишин, А. Я. Оленчик, В. П. Хомутенко, В. М. Фещенко та інші.

Метою цієї статті є аналіз діяльності кредитних спілок України в сучасних економічних умовах та об-ґрунтування намічених напрямів для забезпечення подальшого стабільного розвитку системи кредитної кооперації. фінансовий кредитний спілка конкурентоздатність

Результати дослідження. Складна політично-еко-номічна ситуація, яка склалась в Україні в останні два роки, не могла не відбитися на ринку фінансових послуг. Теоретики і практики спрямовують значні зу-силля на стабілізацію й перспективи розвитку цього сегмента української економіки.

Національний банк України сьогодні розробляє Стратегію розвитку фінансового сектору України до 2020 року, директор новоствореного у структурі НБУ департаменту стратегії та реформування банківської системи В. Рашкован наголосив, що «банківська сис-тема України не мала чіткого та системного вектора розвитку. Такий стан справ необхідно змінювати, особливо зважаючи на стрімку глобалізацію фінан-сових ринків, появу нових фінансових інструментів і технологій, зростання чисельності небанківських гравців на ринку» [5].

Щодо «небанківських гравців на фінансовому рин-ку», то реформування та активізації діяльності потре-бують вітчизняні кредитні спілки, які серед небанків- ських установ займають одне з провідних місць.

У 2006-2011 роках були схвалені Концепції роз-витку системи української кредитної кооперації на принципах прозорості, гласності та економічної ефек-тивності їх діяльності, взаємодопомоги, взаємної від-повідальності, саморегулювання і гарантування вкла-дів членів кредитних спілок. Відповідно діяльність кредитних спілок проводилась хоч і не завжди гладко, але з тенденцією до розвитку. Однак уже 2013 року на виконання Національного плану дій щодо впрова-дження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» було висунуто Націо-нальним банком України досить жорсткі пропозиції кредитним спілкам - не залучати внески (вклади) чле-нів на депозитні рахунки, у разі здійснення цих опе-рацій перетворитися в кооперативні банки. Таким чи-ном, перекреслювалися законодавчо-правові засади діяльності кредитних спілок, механізми формування ними капіталу (що зовсім відрізняються від форму-вання капіталу акціонерними банками), нівелювалися чітко прописані види їхніх операцій у Законі України «Про кредитні спілки».

Можна вважати успішною і компромісною роботу Національної комісії, що здійснює державне регулю-вання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфін- послуг), Національного банку України, Всеукраїнської асоціації кредитних спілок (ВАКС), Об'єднання кре-дитних спілок «Програма захисту вкладів» («ПЗВ») щодо подальшого розроблення та відправлення у владні структури цього ж року проекту Закону Укра-їни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів

України щодо реформування та розвитку національ-ної системи кредитної кооперації». У вказаному зако-нопроекті передбачені вимоги Національного плану дій, а саме: запровадження диференціації регулятор-них вимог до окремих категорій кредитних спілок (КС) з урахуванням фінансових і операційних ризи-ків, удосконалення системи державного регулювання і нагляду за їх діяльністю, створення саморегулівної організації (СРО) та обов'язковість участі всіх КС у ній, забезпечення умов для створення кооперативних банків (капітал не менше ніж 60 млн грн), неможли-вість існування КС на базі громадських організацій, запровадження механізму гарантування вкладів чле-нів на депозитні рахунки» [6].

Аналіз фінансової діяльності кредитних спілок України впродовж 2011-2013 років дає можливість стверджувати, що ці фінансові установи в загальному функціонують досить успішно навіть у непростих еко-номічних і нормативно-правових умовах, та й їхня де-позитна діяльність не зазнала нищівного удару (табл.).

Таблиця

Розглядаючи фінансову ситуацію кредитних спі-лок за даними табл., констатуємо, що 2012 рік для кредитних спілок був успішним, спостерігалося не-значне збільшення активів, проте нарощення капіталу становило 15,5% порівняно із даними 2011-го, питома вага прострочених кредитів у кредитному портфелі зменшилась на 12,5% відповідно до попереднього пе-ріоду, збільшились того року залишки коштів на депо-зитних рахунках членів кредитних спілок на 102,0 млн грн, або майже на 9%.

Основні показники діяльності кредитних спілок буремного 2013 року об'єктивно погіршилися, змен-шились активи, капітал, загальна сума кредитів, нада-них членам, проте темпи спадання порівняно з 2012-м не перевищують 10%.

Незважаючи на те, що кредитні спілки функціону-ють на вітчизняному фінансовому ринку вже понад 20 років, основним джерелом захисту заощаджень їхніх членів є резервний капітал. Треба зазначити, що част-ка резервного капіталу в загальному обсязі капіталу кредитних спілок зростає щорічно, 2013 року вона ста-новила 40%, отже, кредитні спілки поки що самостій-но, в міру можливостей, вирішують проблеми надій-ності та стабільності внесків (вкладів) своїх членів [2].

На підтвердження вказаної тези аналіз депозитно-го портфеля кредитних спілок станом на 31.12.2013 показує, що вклади членів КС на депозитні рахунки зросли більш ніж на 3% порівняно із попереднім ро-ком, а сума депозиту на одного вкладника зросла май-же на 15% і становить 33,0 тис. грн.

Таким чином, довіра членів до своїх кредитних спі-лок досить велика навіть у часи політичної та еконо-мічної нестабільності.

З метою посилення надійності повернення коштів вкладникам кредитних спілок уже розроблено зако-нопроект «Про Фонд гарантування внесків (вкладів) членів кредитних спілок», у якому Фонд визнається юридичною особою, що діє при Нацкомфінпослуг. По-чатковий внесок держави становитиме 20 млн грн, усі кредитні спілки, що працюватимуть із депозитними ра-хунками, мають стати обов'язковими членами Фонду, внести разовий внесок у розмірі 1% пайового капіталу та щоквартально вносити внески в розмірі 0,125% суми депозитного портфеля.

Повертатиме Фонд у разі визнання кредитної спіл-ки неплатоспроможною вкладникам 10 тис. грн, у по-дальшому сума може збільшуватися. Прийняття цього законопроекту вже 2014 року суттєво б збільшило роль кредитних спілок як структурної одиниці фінансово- кредитної системи України.

Якщо ресурси кредитних спілок за аналізований період суттєво не зменшились, то й частка кредитів, наданих членам, 2013 року становить 90,4%, однак їхня структура впродовж десятків років змінюється повільно, переважають споживчі кредити (рис.).

¦ Споживчі кредити:

1576,7 млн грн

¦ Комерційні кредити:

197,3 млн грн

¦ Кредити на ведення селянських (фермерських) господарств: 45,9 млн грн

¦ Кредити на ведення особистих селянських господарств: 138,5 млн грн

¦ Кредити на придбання нерухомості: 383,8 млн грн

Рис. Структура кредитів за видами
станом на 31.12.2013