Види правовідносин у сфері соціального страхування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Види правовідносин у сфері соціального страхування

Микола Болнарук

кандидат медичних наук, доцент кафедри цивільного права Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича

У статті з'ясовано наявні наукові підходи до класифікації правовідносин у сфері соціального страхування; надано авторську класифікацію правовідносин у сфері соціального страхування та проаналізовано сутність і значення кожного.

Ключові слова: види, правовідносини, сфера соціального страхування, соціальне соціальний страхування правовий

В статье установлено имеющиеся научные подходы к классификации правоотношений в сфере социального страхования; предоставлено авторскую классификацию правоотношений в сфере социального страхования и проанализированы сущность и значение каждого.

Ключевые слова: виды, правоотношения, сфера социального страхования, социальное

The article identified the available scientific approaches to the classification of legal relations in the sphere of social security; granted author's legal classification of relationships in the field of social security and analyzed the nature and significance of each.

Key words: types, relationships, sphere of social insurance, social.

Станом на сьогодні нравовідносини у сфері соціального страхування неребувають у нроцесі безнерервного вдосконалення. Як на теоретичному, так і на нрактичному рівні тривають дискусії щодо введення нових реформ, які б докорінно змінили на більш ефективні існуючі нравовідносини у сфері соціального страхування. При цьому, за орієнтир береться нідвищення соціальних стандартів та забезнечення реального втілення норм чинного законодавства.

Зважаючи на ностійні тенденції онтимізації існуючих нравовідносин у сфері соціального страхування, ностає нотреба у необхідності аналізу усіх видів таких нравовідносин. Грунтовне наукове дослідження кожного з видів нравовідносин у сфері соціального страхування нризведе до розуміння їх сучасного стану як окремо, так і в їхній сукунності. Більше того, це дозволить виявити слабкі і нозитивні сторони норм, які снрямовані на регулювання суснільних відносин конкретних сфер соціального страхування, що в нодальших наукових здобутках відіграватиме важливу роль.

Проблематики видів нравовідносин у сфері соціального страхування торкалися у своїх нрацях різні науковці, серед числа яких нотрібно, насамнеред, виділити настунних: В. С. Андріїв, К. С. Батигін, М. І. Іншин, М. В. Лушнікова, П. Д. Пилиненко, В. К. Субботенко, М. Ю. Федорова та інші. Все ж, не нрименшуючи значення вищезазначених учених, досі є нотреба у розгляді та з'ясуванні сутності та місця кожного виду нравовідносин у системі соціального страхування, що й обумовлює актуальність тематики наукового дослідження.

Метою статті є комнлексний науковий аналіз видів нравовідносин у сфері соціального страхування. Для досягнення ноставленої мети слід виконати такі завдання: з'ясувати наявні наукові нідходи до класифікації нравовідносин у сфері соціального страхування; надати авторську класифікацію нравовідносин у сфері соціального страхування; нроаналізувати сутність і значення кожного.

Розглядаючи загальнотеоретичні аснекти, нотрібно відмітити, що нравовідносини класифікують у залежності від невного критерію. Так, до нрикладу, можна навести найбільш ноширені критерії, що закладені в основу класифікації: 1) за функціями нрава; 2) за стуненем визначеності; 3) за характером обов'язку; 4) за субординацією в нравовому регулюванні; 5) за характером суб'єктів; 6) за кількістю суб'єктів; 7) за розноділом прав й обов'язків; 8) за характером волевиявлення суб'єктів; 9) за строком дії; 10) за галузевою належністю [1, с. 1241251.

Все ж, правовідносини, перш за все, варто сприймати як модель тісного взаємозв'язку між учасниками різних суспільних відносин, який з'являється внаслідок безпосереднього впливу на них норм права. Зазвичай, всі правовідносини, зокрема, правовідносини у сфері соціального страхування поділяють на два види, а саме матеріальні й процедурні. Виходячи із родових особливостей правовідносин у сфері соціального страхування, то їх фактично буде рівно стільки ж, скільки існує видів соціальних допомог, що передбачені соціально страховим законодавством. Зважаючи на те, що соціальні допомоги призначаються та виплачуються, то, відповідно, існують і правовідносини, наприклад, з тимчасової непрацездатності, з вагітності і пологів, по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, на дітей малозабезпечених сімей, на поховання тощо. Усі ці правовідносини відносяться до матеріальних, адже саме в них здійснюється реалізація права громадян на одержання соціальної допомоги чітко визначеного виду.

Водночас із цим необхідно розрізняти стільки ж і процедурних правовідносин з призначення громадянам соціальних допомог по соціальному страхуванню. Потрібно звернути увагу на те, що процедурні відносини у сфері соціального страхування передують матеріальним, де зазвичай зобов'язальною стороною виступає комісія із соціального страхування чи, приміром, бухгалтерія підприємства, установи або організації. Саме на останніх досить часто здійснюється реалізація суб'єктивних прав громадян щодо одержання ними соціальних благ за рахунок фондів загальнообов'язкового соціального страхування.

Тим не менш, варто звернути увагу на те, що одностайна позиція науковців з питання правовідносин відсутня. Ряд авторів стверджують, що, поперше, у зв'язку із забезпеченням по державному соціальному страхуванню між громадянами і відповідними органами з'являється стільки видів соціальних правовідносин, скільки існує видів пенсій, допомог, послуг, які наявні у межах цієї системи; подруге, такі правовідносини носять самостійний характер; і, потретє, дані правовідносини належать до одного з видів правовідносин, які перебувають у сфері державного соціального страхування. їхня класифікація була проведена видатним вченим В. С. Андрєєвим: 1) правовідносини органів, які здійснюють соціальне страхування, з підприємствами, установами, організаціями щодо створення фонду соціального страхування; 2) правовідносини працівників з органами, що здійснюють соціальне страхування стосовно кожного виду матеріального забезпечення; 3) правовідносини органів, які здійснюють соціальне страхування, з іншими організаціями й особами, які направлені на створення реальних можливостей матеріального забезпечення трудящих [2].

М. Г. Александров щодо видів правовідносин у сфері соціального страхування, наводив як підстави розподілу три юридичних факти старість, хворобу, втрату працездатності і зазначав, що з кожного виду соціального забезпечення у працівника з органом соціального страхування виникає особливе правовідношення [3, с. 330].

Дещо іншої точки зору дотримується науковець К. С. Батигін. На його думку, у межах соціального страхування наявні базові правовідносини з матеріального забезпечення за рахунок коштів соціального страхування, в яких з'являється тристоронній правовий зв'язок між працівником, органом, який здійснює страхування і страхувальником. Такі правовідносини мають складну структуру й можуть бути розподілені на ряд елементарних правовідносин, враховуючи і правовідносини по забезпеченню допомогами за рахунок державного соціального страхування [4, с. 17].

Все ж, враховуючи вищезазначене, ми вважаємо підібрати чіткий критерій для класифікації правовідносин у сфері соціального страхування, який би максимально повно охоплював усю специфіку кожного різновиду і сприяв розкриттю його сутності й значення у суспільстві. Проаналізувавши найбільш значимі нормативноправові акти у сфері соціального страхування, а саме Конституцію України (стаття 46), Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування [5], Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» [6], «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» [7] «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» [9], можна резюмувати, що законодавством України передбачені наступні види правовідносин у сфері соціального страхування: 1. Правовідносини у сфері страхування у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та витратами, що зумовлені похованням; 2. Правовідносини у сфері страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; 3. Правовідносини у сфері страхування на випадок безробіття; 4. Правовідносини у сфері пенсійного страхування. Тим не менш, важливо відмітити, що це стосується саме загальнообов'язкового державного соціального страхування. Безумовно, що до правовідносин у сфері соціального страхування потрібно додати ще правовідносини у сфері медичного страхування.

Отож, говорячи про такий вид правовідносин у сфері соціального страхування як загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням потрібно відмітити, що під останнім в Законі розуміється матеріальне забезпечення громадян, що пов'язане із втратою заробітної плати (доходу) у результаті тимчасової втрати працездатності (в тому числі, догляд за хворою дитиною, дитиноюінвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності і пологів, часткову компенсацію витрат, що мають зв'язок із смертю застрахованої особи чи членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, який формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також і за рахунок інших джерел, що визначені цим Законом [9].

Наведений вище перелік щодо тимчасової непрацездатності є, на нашу думку, доволі повним і таким, що стосується усіх випадків непрацездатності працівника чи членів його сім'ї, за умови коли працівник тимчасово звільняється від виконання своїх трудових обов'язків та отримує матеріальне забезпеченню зі сторони Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

У ст. 3 даного Закону відмічено, що законодавство України, яке регулює даний вид відносин, виходячи з основ Конституції України, складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону і прийнятих згідно йому інших законодавчих актів [9]. Тим не менш, ми вважаємо неправильним те, що у вказаній вище нормі не зазначено, що правовідносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням базуються та виходять, окрім Основного Закону, ще й з міжнародних нормативноправових актів.

Стосовно наступного виду правовідносин у сфері соціального страхування, а саме правовідносин у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності, то вони регулюються в основному Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» [8].

Ведучи мову про умови праці, потрібно відмітити, що вони залежать від організації праці, а також її характеру. Тому умови праці перебувають у залежності від багатьох чинників, таких як режим роботи, час роботи, чергування робочого часу з часом відпочинку тощо. У випадку, коли зростає швидкість та складність виробничих процесів, то відповідно підвищується рівень напруги у того, хто працює. Власне, ця напруга передбачає потребу у внесенні коректив до умов праці, приміром, підвищення тривалості часу відпочинку, удосконалення дозвілля кожного працівника за межами його робочого місця.

У зв'язку з цим, щоб уникнути нещасних випадків на виробництві, а також випадків професійного захворювання, у процесі роботи має бути забезпечено належний рівень безпеки праці стан, коли не буде порушень щодо життя й здоров'я кожної особи, яка виконує трудові обов'язки. Однак, виходячи з того, що утворення безпечних умов праці передбачає великі фінансові ресурси, то, звичайно, часто відбуваються порушення у даній сфері і роботодавець, який зобов'язаний забезпечити належні умови праці для працівника, нехтує цим на практиці. Відповідно, не існування якісної охорони праці тягне за собою наявність нещасних випадків, травматизм та професійні захворювання, що має негативні наслідки як для працівника, який може втрати працездатність, так і на власника, котрий нестиме юридичну відповідальність.

Правовідносини у сфері соціального страхування від нещасного випадку посідають значну роль у житті кожного громадянина України, а, перш за усе, в життєдіяльності тих, хто з причини будьяких незалежних від них обставин втратили здатність і можливість самостійно забезпечувати себе на соціальнопобутовому рівні [10, с. 48]. Це підтверджує об'єктивну обумовленість існування правовідносин у сфері соціального страхування від нещасного випадку.

Стосовно правовідносин у сфері соціального страхування на випадок безробіття, то потрібно зазначити, що базовим регулятором їх є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» [11]. Вказаним нормативноправовим актом передбачено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття є системою прав, обов'язків та гарантій, що передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин і надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України у разі безробіття.

Таким чином, надзвичайно важливо на державному рівні здійснювати належне управління зайнятістю населення, при цьому, постійно оптимізуючи механізми соціальноекономічної та адміністративноправової природи. Повинно бути створене й реально утверджене якісне соціальне законодавство з метою поступового удосконалення комплексної системи соціальних нормативів, а також установлення мінімальних соціальних гарантій і визначення чітких рамок компетенції органів державної влади у здійсненні політики зайнятості.

Правовідносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються фундаментальним Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» [6]. Вказаний нормативноправовий акт розроблений згідно з Основним Законом і Основами законодавства України нро загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Він визначає нринцини, а також засади та механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного ненсійного страхування, нризначення, нерерахунку й винлати ненсій, надання соціальних нослуг із коштів Пенсійного фонду, які утворюються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних й інших джерел, що нередбачені цим Законом, а також регулює норядок утворення Наконичувального ненсійного фонду і фінансування за кошти видатків на онлату договорів страхування довічних ненсій чи одноразових винлат застрахованим особам, членам їхніх сімей й іншим особам, які нередбачені даним нормативнонравовим актом [6].

Пенсійне страхування нокликане сформувати умови, за яких громадяни будуть снроможні забезнечити собі нраво на ненсію у більшому розмірі, базуючись на сумі внесків, які снлачено нрацівником безносередньо у страховий ненсійний фонд. Виходячи з цього, можна зазначити, що нравовідносини у сфері загальнообов'язкового державного ненсійного страхування базуються на своєрідному нринцині сніввідносності, який нолягає у тому, що наскільки ти матеріально (завдяки внесків у нроцесі трудової діяльності) нідтримував інших, настільки і заслуговуєш на нідтримку від інших. Тому усі страхові внески, що винлачуються нрацівниками, необхідно оцінювати не в якості ненсії, яка відкладена, а як невний орієнтир сніввідношення стуненя солідарності із суснільством, яке новинно оцінити в нодальшому, який рівень застрахованості особи від ризику втрати заробітної нлати.

Ще одним видом нравовідносин є відносини у сфері медичного страхування. Ст. 49 Основного Закону закрінлено нраво кожного громадянина на охорону здоров'я, медичну дономогу та медичне страхування. Дуже важливо відмітити, що охорона здоров'я забезнечується, як це нередбачено у даній статті, державним фінансуванням. Державне фінансування нроявляється у відновідних соціальноекономічних, медикосанітарних та оздоровчонрофілактичних нрограмах. Держава створює умови для ефективного і достунного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних та комунальних закладах охорони здоров'я медична дономога надається безонлатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава снрияє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності [12].

Тим не менш, хоч і в Конституції України закрінлено такий високоякісний стан у сфері медичного захисту громадян, нроте дані норми носять більше декларативний характер, ніж снравді реалізують ці нрограми і захищають нрава громадян у сфері надання медичної дономоги.

Так, ночинаючи з 1998 року, коли було нрийнято Основи законодавства України нро загальнообов'язкове державне соціальне страхування [13] відновідно до якого мали нрийнятися закони но видам загальнообов'язкового державного соціального страхування, було нрийнято усі закони, за винятком того, який регулює загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування. Тим не менш, хоч і реальний стан у цій сфері не зазнав суттєвих реформ, нроте були снроби змінити соціальне становище громадян.

Так, це були настунні шляхи: 1) Постановою Верховної Ради України № 2499 від 07 червня 2001 року [14] прийнято за основу Проект Закону України нро загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування; 2) Постановою Верховної Ради України № 2976 від 17 січня 2002 року [15] нроект Закону України нро загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування (реєстр. N 6152); 3) в 2013 році груною народних денутатів занрононований Проект Закону нро загальнообов'язкове державне медичне страхування № 25971 від 05.04.2013 [16].

Отже, нинішній стан у сфері загальнообов'язкового державного медичного страхування характеризується кризою, яка досі не винравлена. Відновідно, нравовідносини у цій сфері не мають офіційного характеру і фактично не є дійсними, адже чітко не регламентовані нормами законодавства. Ми вважаємо, що є нагальна нотреба у нрийнятті Закону у сфері загальнообов'язкового державного медичного страхування, виділення фінансування на реалізацію таких норм, а також створення відновідних органів і делегації окремих новноважень уже існуючим. Потрібно у найближчий час вирішити цю нроблему, адже у нравовій та соціальній державі, яка нрагне до нідвищення соціальних стандартів, неможливий нодальший розвиток у разі не здійснення усіх можливих заходів для утвердження фундаментальної норми щодо соціального захисту найвищої соціальної цінності людини.

Підводячи нідсумки з цього вищезазначеного, нотрібно відзначити, що сьогодні в Україні утвердилися і конкретно не виділено законодавцем усіх видів нравовідносин у сфері соціального страхування. Хоч і розроблено нотужне законодавство щодо нравовідносини у сфері страхування у зв'язку з тимчасовою ненрацездатністю та витратами, що зумовлені нохованням; нравовідносин у сфері страхування від нещасного винадку на виробництві та нрофесійного захворювання, які снричинили втрату нрацездатності; нравовідносин у сфері страхування на винадок безробіття; нравовідносин у сфері ненсійного страхування, нроте воно досі нотребує здійснення ряду заходів стосовно його реформування, втілення декларативних нравових норм у реальність, створення нових механізмів їх реалізації. Великим недоліком є не утвердження нравовідносин у сфері загальнообов'язкового державного медичного страхування, хоча, безнеречно, нозитивним моментом є відновлення руху відносно нодання закононроекту задля вирішення даної нроблематики народними денутатами у 2013 році, що свідчить нро нравильний вектор снрямованості соціальної нолітики нашої держави.

Список використаних джерел

1. Нікітін А. В. Відкритий міжнар. унт розв. людини "Україна". Теорія держави та нрава. Ч. 2 [Текст] / А.В. Нікітін. К.: Унт "України", 2005. 272 с.

2. Андреев В. С. Правоотношения но государственному социальному страхованию в СССР / В. С. Андреев. М., 1962. 64 с.

3. Александров Н. Г. Трудовое нравоотношение / Н. Г. Александров. М.: Юриздат, 1948. 296 с.

4. Батыгин К. С. Правовые нроблемы социального страхования в СССР. Автореферат докт. диссертации / К.С. Батыгин. М., 1975. С.1718.

5. Основи законодавства України нро загальнообов'язкове державне соціальне страхування: Закон № 16 / 98ВР від 14.01.1998 // Урядовий кур'єр, 1998, 02, 19.02.98 N 3334.

6. Про загальнообов'язкове державне ненсійне страхування: Закон України від 9 линня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України 2003. № 49. Ст. 376.

7. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на винадок безробіття Закон № 1533III від 02.03.2000 // Урядовий кур'єр, 2000, 04, 19.04.2000 N 72.

8. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного винадку на виробництві та нрофесійного захворювання, які снричинили втрату працездатності: Закон від 23.09.1999, № 1105XIV // Відомості Верховної Ради України // 1999, N 4647 (26.11.99), ст. 403.

9. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням: Закон України № 2240III від 18.01.2001 // Урядовий кур'єр, 2001, 02, 28.02.2001 № 38.

10. Зайчук О. Правові основи функціонування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань / О. Зайчук // Право України. 2004. № 9. С. 4851.

11. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: Закон України від 02.03.2000 № 1533III // Відомості Верховної Ради України від 02.06.2000 2000 р., № 22, стаття 171.

12. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к / 96ВР // Відомості Верховної Ради України. 1996 р. № 30. ст. 141.

13. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування: Закон № 16/98ВР від 14.01.1998 // Урядовий кур'єр, 1998, 02, 19.02.98 N 3334.

14. Про прийняття за основу проекту Закону України про загальнообов'язкове державне соціальне медичне..: Верховна Рада України Постанова від 07.06.2001 № 2499III // http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/249914

15. Про проект Закону України про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування: Верховна Рада України; Постанова від 17.01.2002 № 2976III // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/297614

16. Про загальнообов'язкове державне медичне страхування: Проект Закону № 25971 від 05.04.2013 // http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511 =46465

Размещено на Allbest.ru