Іпотечні операції в обліковій політиці банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Іпотечні операції в обліковій політиці банку

Ефективне функціонування і розвиток іпотечних операцій у сучасному банківському середовищі неможливе без застосування такого нормативного елементу, як облікова політика банку, що безпосередньо визначає порядок організації та методики облікового процесу іпотечних операцій.

Загальновідомо, що облікова політика банку являє собою організаційну систему з бухгалтерського обліку, що містить сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються банком для ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності. Основні складові облікової політики банку встановлюються положенням НБУ «Про організацію бухгалтерського обліку та фінансової звітності в банках України» [10]. Відповідно до законодавчих актів банк самостійно визначає облікову політику, яка трактується як сукупність принципів, методів і процедур, що використовується банком для складання та подання фінансової звітності.

В обліковій політиці умови функціонування банківської діяльності визначаються системою довгострокових зовнішніх чинників - правовим полем, мається на увазі станом бухгалтерського, податкового, господарського законодавства, рівнем інфляції та економічних нормативів оподаткування, джерелами фінансування, економічним (банківським) полем діяльності.

Питання облікової політики широко розглядали в економічній літературі ряд науковців. Насамперед це праці: С.М. Міщенко [8], Т.В. Барановська [1], П. Є. Житний [2, 3], М.С. Пушкар, М.Т. Ширба [13], та інші, однак методика обліку саме іпотечних операцій розкрита не в повній мірі.

Метою статті є дослідження організації та методики обліку іпотечних операцій в обліковій політиці банку. Досягнення мети передбачає вирішення таких завдань: з'ясування змісту іпотечних операцій; принципів обліку та конкретизація їхніх положень стосовно іпотечних операцій; визначення структури розділу облікової політики, присвяченому іпотечним операціям; розкриття інформації про іпотечні операції у звітності.

Як відомо, зміст та основні положення які стосуються облікової політики, визначені у Законі України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та Положенні «Про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України». Також вона повинна базуватися на Плані рахунків бухгалтерського обліку, міжнародних стандартах бухгалтерського обліку (в першу чергу, МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки») та інших нормативних актах [5, 7, 10].

Основне призначення облікової політики в банку полягає в:

- упорядкуванні облікового процесу у банківській установі;

- формуванні методики обліку майна, капіталу і зобов'язань банку, фінансово - господарських операцій та результатів його діяльності;

- забезпеченні достовірною, повною та неупередженою інформацію менеджменту з метою здійснення ефективного управління фінансово господарськими операціями банку та визначення стратегії подальшого його розвитку в майбутньому;

- забезпечення формування та своєчасного надання інформації різним користувачам, яка міститься у фінансовій звітності;

- підвищення ефективності ведення обліку в банківській установі.

У свою чергу, Національний Банк України зобов'язав банки: визначити облікову політику шляхом опису обліку всіх операцій банку з визначенням методів оцінки активів; розробити та затвердити форми реєстрів обліку; визначити процедури тотожності даних аналітичного та синтетичного обліку; визначити порядок формування та зберігання первинних документів, облікових регістрів [6].

Опрацьований матеріал з питань облікової політики дасть можливість припустити, насамперед, про необхідність визначення основних вимог до формування змісту облікової політики банку. Облікова політика включає окремі розділи. Серед дослідників даної проблеми найчастіше виокремлюють такі вимоги: соціальні, економічні, психологічні, юридичні, інформаційні, продуктивні.

На нашу думку, формування облікової політики банку з урахуванням цих вимог дозволить досягнути багатогранного ефекту. 1. Наприклад, дотримання соціальних вимог, щодо облікової політики передбачає, створення соціальних гарантій для захисту клієнтів банку шляхом забезпечення єдності інтерпретації даних бухгалтерського обліку та показників фінансової звітності, тобто йдеться про довіру клієнтів. 2. Метою економічної вимоги є створення умов для одержання ефекту від використання раціональної облікової політики, тобто оптимальне забезпечення інформацією потреб управління, скорочення обсягів документообігу, підвищення дієвості внутрішнього контролю за іпотечними операціями. 3. Щодо психологічної вимоги, яка базується на тому, що за допомогою елементів облікової політики та за умови конкретизації вимог до характеру необхідних даних досягається найбільш повне та ефективне забезпечення інформацією про іпотечні операції всіх рівнів управління банком. 4. Юридичні вимоги до формування облікової політики передбачає використання наказу про облікову політику для деталізації окремих операцій з іпотечного кредитування не розкритих у нормативних документах з бухгалтерського обліку, з метою й у якості доказів при вирішенні спорів з клієнтами, боржниками, податковими чи іншими державними органами. 5. Інформаційні вимоги передбачають, що сталість облікової політики та розкриття відповідностей у фінансовій звітності дозволяє на її основі будувати прогнози про майбутній стан та розвиток іпотечних операцій в банку. 6. Продуктивні вимоги передбачають використання наданої свободи дій з питань організації бухгалтерського обліку для створення ефективної системи бухгалтерського обліку в банку, яка забезпечить дотримання інтересів як власника банку так і клієнтів, тобто витрати пов'язані з організацією обліку іпотечних операцій мають бути меншими від отриманого доходу.

Зрозуміло, що процес формування облікової політики - це надана законом можливість суб'єкту господарювання, а в нашому випадку банку, самостійно здійснювати в межах правового поля облікову діяльність, яка включає сукупність принципів, методів та процедур, здійснення первинного спостереження, аналізу, поточного групування, підсумкового узагальнення фактів діяльності банку, складання та подання фінансової звітності [83, с. 75].

На думку дослідників, у наказі про облікову політику банку обов'язковими також мають бути розроблені та затвердженні основні складові облікової політики банку, серед яких повинні бути:

- правила документообігу та методика опрацювання облікової інформації;

- рекомендація та характеристика аналітичних рахунків внутрішнього плану рахунків;

- допоміжні реєстри аналітичного обліку та форми первинних документів, на підставі яких здійснюються операції (за виключенням тих, що містяться в загальному порядку), включаючи форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

- перелік операцій, за якими потрібен особливий контроль;

- порядок проведення інвентаризації та методи оцінки активів та зобов'язань;

- організація контролю за здійсненими внутрішніми банківськими операціями;

- система розрахунків між структурними підрозділами банку (філіями);

- політика банку, яка стосується роботи з цінними паперами;

- порядок реєстрації та супроводження договорів.

Операції з іпотечного кредитування здійснюються установами Банку відповідно до вимог Законів України «Про іпотеку» №898-IV від 5 червня 2003 року, «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» №979-IV від 19 червня 2003 року, нормативно-правових актів Національного банку України та локальних нормативно-правових актів банку. Для відображення в обліку іпотечних операцій, нарахування і сплати відсотків за ними, нарахування резерву використовуються відповідні рахунки визначені Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України затвердженою постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р. №280 [11]. Причому потрібно відмітити, що рахунки для обліку іпотечних кредитів були внесені в дану інструкцію у 2006 році відповідно до листа НБУ «Про відображення в бухгалтерському обліку іпотечних кредитів» від 25.01.2006 р. №12111/115-830. Згідно з листом НБУ ввелися рахунки з обліку іпотечних кредитів, а саме групи рахунків 208 «Іпотечні кредити, що надані суб'єктам господарювання», 212 «Іпотечні кредити, що надані органам державної влади», 213 «Іпотечні кредити, що надані органам місцевого самоврядування» та 223 «Іпотечні кредити, що надані фізичним особам». Відповідно були введені рахунки, на яких відображаються процентні доходи за іпотечними кредитами, а саме: 6029 «Процентні доходи за іпотечними кредитами, що надані суб'єктам господарювання», 6033 «Процентні доходи за іпотечними кредитами, що надані органам місцевого самоврядування» 6046 «Процентні доходи за іпотечними кредитами, що надані фізичним особам» [9]. Відповідно до Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженою постановою Правління НБУ від 27.12.2007 р. №480 у примітках до фінансової звітності розкривається інформація щодо наданих іпотечних кредитів [12]. Відображення в бухгалтерському обліку нерухомого майна, що є предметом іпотеки, здійснюється за позабалансовими рахунками групи 952 «Іпотека» Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України [11] відповідно до обумовленого договором іпотеки чіткого та однозначного визначення предмета забезпечення та його цільового призначення. У разі передачі в іпотеку будівлі (споруди) іпотека також поширюється на належну іпотекодавцю на праві власності земельну ділянку або її частину, на якій розташована відповідна будівля (споруда) і яка необхідна для використання цієї будівлі за цільовим призначенням (ст. 6 Закону України «Про іпотеку»). Для обліку предмета іпотеки використовуються рахунки: 9520 А «Земельні ділянки»; 9521 А «Нерухоме майно житлового призначення»; 9523 А «Інші об'єкти нерухомого майна». За дебетом рахунків проводяться суми вартості предмета іпотеки для забезпечення виконання зобов'язання боржника. За кредитом рахунків проводяться суми вартості предмета іпотеки в разі припинення основного зобов'язання, реалізації предмета іпотеки відповідно до законодавства України, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, визнання іпотечного договору недійсним, знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), за умови не відновлення її іпотекодавцем, наявності інших підстав, передбачених законодавством України.

Облік іпотечних договорів, як і договорів застави, ведеться на позабалансових рахунках групи 980 «Документи за розрахунковими операціями», реєстрація договору відбувається за дебетом рахунку.

Облікова політика ґрунтується на основних принципах бухгалтерського обліку, яких повинні дотримуватися установи банку при веденні рахунків і складанні зовнішньої та внутрішньої звітності. Водночас, згідно загальної теорії систем іпотека, на нашу думку, має відображатися як окрема система. Відповідно, враховують принципи її функціонування: системного підходу, цілісності, всебічності, субординації, динамічності, системності.

Наприклад, принцип цілісності дозволяє розглядати систему іпотечного кредитування як єдине ціле і в той же час як підсистему всієї кредитної системи банку, цілісність обліку як системи проявляється у подвійному узагальненні господарських явищ та процесів.

Принцип всебічності має на меті врахування усіх внутрішніх зв'язків і відносин іпотечної системи, тобто усіх факторів які мають вплив на неї.

Принцип субординації або ієрархії розглядає іпотечну систему як велику та багаторівневу та розподіляє всю системи на елементи. Кожен елемент або підсистема управляє нижчим за ступенем елементом і одночасно є об'єктом управління стосовно вищого рівня. Тобто, при дослідженні вимагає будувати ієрархію іпотечних елементів і відносин за чітко визначеними критеріями.

Принцип випереджаючого відображення передбачає наявність постійної актуальної проблематики, тобто вимагає не тільки встановлення поточного стану іпотечної системи, а прогнозування її імовірного стану в майбутньому.

Принцип системоутворюючих відносин вимагає визначення саме тих зв'язків між частинами (елементами) системи, які забезпечують цілісність, існування і розвиток іпотечної системи.

Принцип динамічності: згідно з цим принципом всі характеристики системи необхідно розглядати не як постійні, а як змінні. Динамічність системи іпотечного кредитування зумовлена постійним удосконалення форм і методів його організації.

Розглянемо принципи бухгалтерського обліку, передбачені законодавством, конкретизувавши їхні положення безпосередньо для обліку іпотечних операцій:

1. принцип повного висвітлення, операції іпотечного кредитування підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків. У фінансовій звітності повинна відображатися вся інформація про фактичні наслідки іпотечної операції. З метою реалізації цього принципу, на нашу думку, необхідно деталізувати структуру складових іпотечних операції за кожним окремим кредитом. Наприклад, поділ іпотечних операцій за різними критеріями (за терміном надання, обсягом надання, способом погашення зобов'язання).

2. принцип обачності. При формуванні складових активів банку слід застосовувати такі методи оцінки, відповідно до яких активи чи дохід операцій з іпотечного кредитування не будуть завищуватися, а зобов'язання чи витрати, які пов'язані з оформленням і подальшим забезпеченням іпотечних операцій, не будуть занижуватися. Наприклад, отримана у заставу нерухомість оцінюється менше її ринкової вартості.

3. принцип автономності. Реалізація цього принципу відбувається тоді, коли активи і зобов'язання банку стосовно операцій з іпотечного кредитування відокремлені від інших активів і зобов'язань банку, а ці в свою чергу відокремлені від активів і зобов'язань власників даного банку та інших банків. Виходячи з цього можна сказати, що особисте майно та зобов'язання власників банку не мають відображатися у фінансовій звітності банку. І з огляду на складний процес іпотечного кредитування ми вважаємо, що було б доцільно виокремлювати у фінансовій звітності операції з іпотечного кредитування від усіх інших кредитних операцій банку.

4. принцип безперервності. Оцінка іпотечних активів банку здійснюється, з врахуванням, того що його діяльність пов'язана з іпотечним кредитуванням продовжуватиметься в майбутньому. Якщо банк планує скоротити обсяги іпотечної діяльності, то це повинно відображатися у фінансових звітах. Наприклад, під впливом світової фінансової кризи зменшилася можливість, щодо надання іпотечних кредитів, оскільки зросли ризики пов'язані з іпотечною сферою кредитування.

5. принцип послідовності. Передбачає дотримання із року в рік обраної облікової політики. Враховуючи це, вона повинна бути чітко сформована, оскільки зміна методів обліку можлива лише у випадках, які передбачені міжнародними стандартами та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, та вимагає додаткового обґрунтування і розкриття у фінансових звітах.

6. принцип нарахування відповідності доходів і витрат. Даний принцип можна вважати ключовим у бухгалтерському обліку, пов'язаний із формуванням і відображенням у підрахунку фінансового результату. А для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів, і з метою аналізу ефективності іпотечних операцій, необхідно застосовувати цей принцип.

7. принцип перевалювання сутності над формою. Операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їх сутності та економічного змісту, а не лише за юридичною формою. З метою дотримання цього принципу та відображення операцій з іпотечного кредитування відповідно до їх економічного змісту потрібно реально вивчати кожну окрему ситуацію (предмет іпотеки) не залежно від загальної форми її прояву.

8. принцип єдиного грошового вимірника. Для відображення інформації про іпотечні операції, як і активи та зобов'язань, доцільною є їх грошова оцінка у єдиному грошовому вимірнику у національній валюті України - гривнях.

9. принцип історичної (фактичної) собівартості. Активи і пасиви оцінюються та обліковуються за первинною вартістю їх виникнення. Наприклад, витрати, пов'язані з іпотечними операціями

10. принцип періодичності. Цей принцип базується на тому, що іпотечні операції необхідно періодично аналізувати, а також контролювати їх здійснення у процесі діяльності, розділяти на періоди з метою складання звітності.

Методологічні основи обліку відіграють вирішальну роль у побудові інформаційної системи будь-якої організації, визначають технологію облікового процесу складання та подання фінансових звітів. Вони повинні відповідати міжнародно визнаним нормам обліку та звітності, основні вимоги яких установленні Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», відповідними положеннями (стандартами бухгалтерського обліку) та Положення НБУ про організацію бухгалтерського обліку та фінансової звітності в банках України. Проте як міжнародні, так і вітчизняні стандарти бухгалтерського обліку надають загальні правила щодо оцінки або розкриття інформації і не охоплюють кожну можливу ситуацію. Справа в тім, що правило, яке може бути застосоване в одній ситуації, для іншої господарської ситуації може бути неприйнятним. У такому разі розкриття інформації про господарські події здійснюється завдяки використанню відповідних облікових політик. Наведені в нормативних документах вказівки зводяться лише до формальної процедури складання та подання фінансової звітності. Такий підхід не розкриває методології формування облікової політики з позиції управління виробництвом як системою.

Структура облікової політики пов'язана з виділенням системних складових: організаційної, методичної, технічної, кожна з яких складається з об'єктів облікової політики та відповідних елементів. Важливим елементом облікової політики в іпотечному кредитуванні є методичні прийоми бухгалтерського обліку, а саме: документування, інвентаризація, оцінка, рахунки, подвійний запис, баланс та звітність.

На даний час актуальним є теоретичне обґрунтування концептуального підходу до методології формування облікової політики, адекватної ринковим умовам господарювання та вимогам міжнародних та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку [4, с. 94 - 95]. Тому перед банками постійно стоїть завдання розробки та формування методичних, організаційних і технічних рішень, що надасть змогу ефективно використовувати облікову політику для управління фінансовими і матеріальними ресурсами банку з урахуванням змін ринкової кон'юнктури відповідно до стратегії й тактики банку.

На основі детального вивчення іпотечних операцій в обліковій політиці банку можна зробити наступні висновки:

1. Облікова політика банку безпосередньо визначає порядок організації та методики облікового процесу іпотечних операцій. Важливим елементом облікової політики в іпотечному кредитуванні є методичні прийоми бухгалтерського обліку, а саме: документування, інвентаризація, оцінка, рахунки, подвійний запис, баланс та звітність.

2. Іпотеку в обліковій політиці, на нашу думку, слід розглядати у призмі загальної теорії систем. Тобто, вона має відображатися як система з врахуванням принципів її функціонування: системного підходу, цілісності, всебічності, субординації, динамічності, системності. Це дасть змогу ефективніше використовувати іпотечні операції, як інструмент трансформації капіталу, прив'язаного до нерухомості.

Література

іпотечний облік політика банк

1. Барановська Т.В. Облікова політика підприємств в Україні: теорія і практика: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.04 «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит» / Т.В. Барановська. - К., 2005. - 21 с.

2. Житний П.Є. Організаційно-методологічні аспекти облікової політики фінансово-промислових систем: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора екон. наук: спец. 08.00.09 «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит (за видами економічної діяльності)» / П.Є. Житний. - К., 2009. - 32 с.

3. Житний П.Є. Системний аспект облікової політики / П. Житний // Бухгалтерський облік і аудит. - 2006. - №1. - С. 62-65

4. Житний П. Є. Облікова політика в умовах розвитку фінансово - промислових систем: методологія та організація: монографія. / П. Є. Житний - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2007. - 352 с.

5. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16 липня 1999 року №996-XIV зі змінами і доповненнями.

6. Коренєва О.Г. Організація обліку в банках: навч. посіб. / О.Г. Коренєва, О.В. Мірошниченко, Т.Г. Савченко. - Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2008. - 273 с.

7. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 8.

8. Міщенко С.М. Облікова політика в системі управління банком: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.04 «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит» / С.М. Міщенко. - К., 2004. - 21 с.

9. Про відображення в бухгалтерському обліку іпотечних кредитів [Електронний ресурс]: Лист НБУ від 25.01.2006 р. №12-111/115-830 // НАУ: http://www.zakon.nau.ua.

10. Положення про організацію бухгалтерського обліку та фінансової звітності в банках України, затверджене постановою Правління НБУ від 30. 12. 1998 р. №566. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.zakon. rada.gov.ua.

11. Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України: Постанова Правління Національного банку України від 17.06.2004 №280.

12. Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України [Електронний ресурс]: Затверджено постановою Правління НБУ №480 від 27.12.2007 р. // ВРУ: http://www.zakon. rada.gov.ua.

13. Пушкар М.С. Теорія і практика формування облікової політики: [монографія]. / М.С. Пушкар, М.Т. Щирба - Тернопіль: Карт-бланш, 2009. - 206 с.

Размещено на Allbest.ru