Підходи та проблеми оцінки ефективності грошово-кредитної політики Національного банку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПІДХОДИ ТА ПРОБЛЕМИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

А.В. Сомик, к. е. н., начальник відділу досліджень

грошово-кредитної політики та міжнародних

валютно-кредитних відносин Центру

наукових досліджень Національного банку України

Анотація

грошовий кредитний національний банк

Автором узагальнено основні підходи до визначення ефективності грошово-кредитної політики та обґрунтовано доцільність використання «широкого цільового підходу» для оцінки ефективності грошово-кредитної політики Національного банку України. Виявлено низку проблемних питань щодо кількісних критеріїв визначення ефективності грошово-кредитної політики Національного банку України та забезпечення її на практиці.

Ключові слова. Ефективність грошово-кредитної політики, підходи до оцінки ефективності грошово-кредитно політики, Основні засади грошово-кредитної політики, критерії ефективності грошово-кредитної політики.

Annotation

The author summarizes the main approaches to an assessment of efficiency of the monetary policy and the need of use of "broad target approach" for an assessment of efficiency of the monetary policy of the National bank of Ukraine is provided. The problematic issues in definition of quantitative criteria of an assessment of efficiency of the monetary policy of the National bank of Ukraine and in its realization in practice are provided.

Keywords: Efficiency of the monetary policy, approaches to an assessment of efficiency of the monetary policy, Monetary Policy Fundamentals, criteria of efficiency of the monetary policy.

Постановка проблеми та аналіз останніх досліджень

Ефективність грошово-кредитної політики - одне із найскладніших дослідницьких та практичних питань центральних банків. З одного боку, це пов'язано із відсутністю єдності у теорії фінансів щодо критеріїв та показників оцінки ефективності грошово-кредитної політики. З іншого боку, має місце складність забезпечення її на практиці в силу останніх світових тенденцій щодо розширення ключових функцій центральних банків та зміщення пріоритетів із цінової стабільності у бік сприяння економічному зростанню та забезпечення фінансової стабільності. За фактом у багатьох центральних банках має місце невідповідність проголошених офіційних пріоритетів (щодо забезпечення цінової стабільності) із фактичними (кількісним пом'якшенням з метою забезпечення фінансової стабільності та стимулювання економічного зростання). Провідні країни використовують більш гнучкий підхід до монетарної політики, ніж це дозволяє традиційний мандат цінової стабільності. Крім цього, складність чинників, які впливають на ефективність грошово-кредитної політики в умовах глобалізації та світових кризових процесів, знижують регуляторні можливості національних центральних банків у її забезпеченні в силу ускладнення зв'язків у каналах монетарного трансмісійного механізму та значного впливу зовнішніх, не залежних від центральних банків факторів.

Теоретичні та методичні питання ефективності грошово-кредитної політики знайшли своє відображення в працях С.А. Циганова, С.В. Кузнєцова, Ю.О. Половньова, О.В. Беспалова, Т.Г. Ільїна, А.М. Мороза, М.Ф. Пуховкіної, М.І. Савлука [1-5]. Значну увагу практичним аспектам оцінки та забезпечення ефективності грошово-кредитної політики приділяють самі центральні банки, публікуючи відповідні матеріали власних досліджень у своїх науково-практичних виданнях [6,8]. Для Національного банку України питання оцінки та забезпечення ефективності грошово-кредитної політики є також вельми актуальним у зв'язку із наміченим переходом до режиму таргетування інфляції, за якого зростає роль каналу довіри (очікувань) суб'єктів ринку у забезпеченні досягнення намічених цілей, насамперед, цінової стабільності. Враховуючи це, у Центрі наукових досліджень Національного банку України було проведено дослідження "Ефективність грошово-кредитної політики: чинники, критерії оцінки та рекомендації для Національного банку України".

Метою цієї статті є висвітлення результатів вищезазначеного дослідження в частині аналізу підходів та проблем оцінки ефективності грошово-кредитної політики Національного банку України. Результати дослідження є науковою позицією автора, яка може не співпадати з офіційною позицією Національного банку України.

Основні результати дослідження

Аналіз підходів щодо визначення ефективності свідчить про те, що по відношенню до грошово-кредитної політики в літературних джерелах не застосовується категорія «економічна ефективність», яка характеризується співвідношенням доходів і витрат. Оцінку ефективності грошово-кредитної політики не проводять розрахунковим методом, що пов'язано з характером діяльності центральних банків, які не ставлять за мету одержання прибутку. Серед багатьох підходів щодо визначення ефективності грошово-кредитної політики, які зустрічаються в наукових джерелах, основними є:

1. «Кількісний підхід» _? ефективність грошово-кредитної політики визначається збалансованістю попиту і пропозиції грошей як головної умови стабільності національної валюти [1,с. 17];

2. «Економічний підхід» ? грошово-кредитна політика визнається ефективною, якщо в економіці відсутні буми та спади, має місце стабільний розвиток і передбачуваність ситуації на грошових ринках [2];

3. «Управлінський підхід» ? ефективне управління грошово-кредитною сферою характеризується результатами точного та швидкого досягнення монетарною владою поставлених цілей, дієвістю та доцільністю запроваджених заходів, адекватністю прийнятих управлінських та фінансових рішень[3];

4. «Трансмісійний підхід» ? ефективність грошово-кредитної політики оцінюється за емпіричною оцінкою ефективності дії трансмісійного (передавального) механізму грошово-кредитної політики у розрізі його основних каналів (ланцюгів взаємопов'язаних макроекономічних змінних) - процентного, валютного, цін активів, очікувань суб'єктів ринку, монетарного тощо [4]. Цей підхід застосовується безпосередньо центральними банками на практиці і базується на застосуванні емпіричних методів досліджень, моделювання та прогнозування.

5. «Цільовий підхід» - ефективність грошово-кредитної політики характеризується відповідністю одержаних результатів поставленим цілям [5]. У рамках цільового підходу можна виділити «вузький» та «широкий» цільові підходи. Прибічники «вузького цільового підходу» досліджують ефективність грошово-кредитної політики шляхом оцінки виконання центральними банками заявлених цілей щодо інфляції у короткостроковому і довгостроковому періодах [6]. Такий підхід зумовлений тим, що на сьогодні цінова стабільність є ціллю не лише в країнах з режимом таргетування інфляції, а й в багатьох інших країнах - США, Білорусі, Казахстані, Киргизстані, Молдові, Росії тощо.

У рамках «вузького цільового підходу» заслуговує на увагу методика оцінки ефективності грошово-кредитної політики Європейського центрального банку, яка базується на аналізі дотримання визначеного кількісного рівня цінової стабільності (не більше 2% на постійній основі) та відповідності рекомендованому рівню (не більше 4,5% у рік) зростання широких грошей (агрегату М3). Така позиція зумовлена тим, що монетарна політика визнається явищем монетарного характеру: зміни у рівні інфляції відбуваються, у першу чергу, під впливом пропозиції грошей, яка має знаходитися під контролем центрального банку.

У сучасній літературі увага зосереджується на цілі інфляції у «правилі монетарної політики» центральних банків як номінальному якорі. Правила Тейлора [7], які визначають систематичний зв'язок між таргетом для короткострокової процентної ставки і відхиленнями інфляції від інфляційного таргету і «потенційного випуску» від обсягу «реального випуску» ВВП, ? стали базовою характеристикою монетарної політики в теоретичному аналізі та емпіричних дослідженнях. Враховуючи це, більшість дослідників концентрують свою увагу на аналізі ефективності монетарної політики шляхом оцінки її внеску у зміну лише таких макроекономічних змінних, як випуск та інфляція [8].

У кризовий та посткризовий період відбулася суттєва трансформація функцій центральних банків. Під впливом світової фінансової кризи відбулося розширення ключових функцій центральних банків та зміщення їх пріоритетів із цінової стабільності в бік сприяння економічному зростанню та забезпеченню фінансової стабільності. Чинним законодавством більшості країн чітко визначено ієрархічну підпорядкованість цілей центрального банку. Поряд з пріоритетним забезпеченням цінової стабільності ціллю багатьох центральних банків є також: досягнення повної зайнятості (Австралія, Ізраїль, США, Словаччина, Швеція, ЄЦБ), сприяння стійкому економічному зростанню/економічній політиці уряду (Австралія, Грузія, Ізраїль, Швейцарія, Швеція, Словаччина, Туреччина, Угорщина, Чехія, Україна), забезпечення стабільності фінансової/банківської системи (Білорусь, Бразилія, Англія, Грузія, Вірменія, Польща, Ізраїль, Ісландія, Німеччина, Норвегія, Росія, Мексика, США, Швеція, Чехія, Україна), забезпечення ефективного функціонування платіжних систем (Білорусь, Німеччина, Росія, США, Вірменія, Чилі, Японія, Мексика, Польща, Швеція). Водночас на практиці має місце невідповідність проголошених офіційних пріоритетів центральних банків (щодо забезпечення цінової стабільності) із фактичними (політикою кількісного пом'якшення з метою забезпечення фінансової стабільності та стимулювання економічного зростання).

Враховуючи це, «широкий цільовий підхід» щодо визначення ефективності грошово-кредитної політики є більш прийнятним, оскільки базується на критеріях та оціночних показниках, які об'єктивно відображають досягнення усієї ієрархії цілей центрального банку, визначених чинним законодавством, та дотримання цільових пріоритетів. Даний підхід слугуватиме основою для аналізу ефективності грошово-кредитної політики Національного банку України.

Проведений аналіз ефективності грошово-кредитної політики Національного банку України за «широким цільовим підходом» виявив низку проблемних питань щодо критеріїв її визначення та забезпечення на практиці.

Світовий досвід свідчить, що оцінка ефективності грошово-кредитної політики потребує наявності кількісних критеріїв її оцінки та їх офіційної фіксації в чинній законодавчо-нормативній базі. Критерії оцінки ефективності грошово-кредитної політики в Україні (за «широким цільовим підходом») знаходяться у площині головної функції Національного банку України і його грошово-кредитної політики та ієрархії цільових пріоритетів, визначених Конституцією України, Законом України «Про Національний банк України» та головним документом грошово-кредитної політики - Основними засадами грошово-кредитної політики.

Відповідно до Конституції України та Закону України «Про Національний банк України» головною функцією Національного банку України та його грошово-кредитної політики єстабільність грошової одиниці, термінологічну сутність якої в чинному законодавстві не визначено (Таблиця 1).

Таблиця 1

Правові засади сутності грошово-кредитної політики, цінової стабільності, ієрархії основних цілей Національного банку України та їх кількісних показників

В Україні, як і в окремих країнах із не чітким визначенням головної функції центрального банку, тлумачення її сутності, підпорядкованість (ієрархія) цілей та кількісні критерії їх досягнення наводяться в законодавчо-нормативних актах нижчого рівня. Зокрема, у Законі України «Про Національний банк України» з 2010 року чітко прописана ієрархія цілей Національного банку, визначено сутність «цінової стабільності». Крім цього, у головному документі грошово-кредитної політики - щорічних «Основних засадах грошово-кредитної політики» ? визначаються окремі прогнозні показники монетарної сфери, які можуть слугувати кількісними критеріями для оцінки ефективності грошово-кредитної політики (Таблиця 2).

Таблиця 2

Кількісні змінні індикатори фінансової сфери (прогнозні показники монетарної сфери), визначені в Основних засадах грошово-кредитної політики (з урахуванням останніх змін)

За 2002-2014 рр. прогнозні показники монетарної сфери зазнали значних змін. Відповідно до Основних засад грошово-кредитної політики у 2002-2006 рр. ними були: індекс споживчих цін, монетарна база, грошова маса та обмінний курс гривні до долара США. У 2007 р. ? індекс споживчих цін, обмінний курс гривні до долара США, грошова маса (без статусу монетарної цілі). Водночас на практиці забезпечення виконання зазначених індикаторів грошово-кредитної сфери було не можливим через їх несумісність: досягнення одного цільового показника вимагало зміни інших, які відігравали роль інструмента досягнення мети (дилема цілей грошово-кредитної політики).

У 2009-2010 рр. попри визначену пріоритетність цінової стабільності, кількісними критеріями, що визначалися в Основних засадах грошово-кредитної політики, були лише монетарна база та грошова маса у 2009 р. та монетарна база у 2010 р., що не відповідало засадам прозорості та підзвітності грошово-кредитної політики через відсутність координації грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики в частині об'єктивності та реальності урядових прогнозів щодо макроекономічних показників розвитку, насамперед інфляції та обмінного курсу гривні.

У 2011 році мала місце практика не оприлюднення Основних засад грошово-кредитної політики, що позбавило суб'єктів ринку будь-яких офіційних критеріїв оцінки ефективності грошово-кредитної політики та суперечило принципам прозорості, зрозумілості та підзвітності діяльності центрального банку.

З 2012 року в Основних засадах зазначаються два кількісних показники: індекс споживчих цін та монетарна база як операційний орієнтир грошово-кредитної політики. Позитивним є те, що з 2015 року в зазначеному документі визначено кількісні показники досягнення цінової стабільності (цільовий пріоритет 1) у річному та середньостроковому періоді (приріст ІСЦ на кінець 2015 року - 9%, на кінець 2016 року - 7%, на кінець 2017 року - 5%, у середньостроковій перспективі - 3-5%). Щорічне визначення номінального якоря сприятиме підтримці цінової стабільності завдяки закріпленню ринкових очікувань та підвищенню відповідальності монетарної влади. Емпірично доведено, що країни із кількісно визначеним цільовим номінальним якорем грошово-кредитної політики центрального банку мають більш низьку інфляцію і менш волатильну динаміку економічного зростання, ніж країни без заявленого якоря.

Варто зазначити, що за режиму таргетування інфляції, кінцевою метою грошово-кредитної політики є забезпечення цінової стабільності, проміжною метою - прогноз інфляції / орієнтир інфляції, операційною метою - короткострокова процентна ставка. Нині в Україні операційним орієнтиром проголошені показники, які не відповідатимуть засадам майбутнього режиму таргетування інфляції (монетарна база та показники програми «стенд-бай»), що потребуватиме переорієнтації на короткострокову процентну ставку як операційний орієнтир у перспективі.

Щодо інших цільових пріоритетів, то в Основних засадах 2014-2015 рр.. не визначені кількісні критерії виконання законодавчо закріплених цілей Національного банку щодо сприяння стабільності банківської системи (цільовий пріоритет 2) шляхом створення стимулів для повернення вкладів у банківську систему та сприяння збалансуванню валютного ринку та цілей щодо додержання стійких темпів економічного зростання та підтримання економічної політики Кабінету Міністрів України (цільовий пріоритет 3) шляхом активізації кредитної підтримки банками реального сектору економіки та зниження процентних ставок (у 2014 році) та створення умов для активізації кредитної підтримки банками реального сектору економіки, а також в напрямі сприяння за потреби у виконанні Урядом України окремих зобов'язань в рамках програми «Стенд-бай» (у 2015 р.) (табл. 3). Наявність критеріїв оцінки ефективності без їх кількісної фіксації не повною мірою відповідає засадам зрозумілості та прозорості грошово-кредитної політики, оскільки позбавляє суб'єктів ринку бази порівняння цільових та фактичних показників за кожним із цільових пріоритетів.

Таблиця 3

Ієрархія цілей Національного банку України та критерії ефективності їх досягнення відповідно до Основних засад грошово-кредитної політики

Джерело: узагальнено за «Основними засадами грошово-кредитної політики» на 2014 та 2015 рр.

Поряд з цим в «Основних засадах грошово-кредитної політики» на 2014 та 2015 роки визначено, що успішність роботи за напрямами щодо сприяння стабільності банківської системи, а також сприяння досягненню стійких темпів економічного зростання на підтримку урядової економічної політики (пріоритети 2, 3) визначатиметься в комплексі з результативністю заходів економічної політики Уряду на підставі критеріїв, що містяться у відповідних прогнозних і програмних документах економічного і соціального розвитку. Таке визначення показників ефективності:

по-перше, вимагає додаткового пошуку інформації суб'єктами ринку в прогнозних документах Кабінету Міністрів України, що не забезпечує дотримання принципу прозорості;

по-друге, на більшість показників Національний банк не має прямих важелів впливу, тому не усі з них повинні бути критеріями ефективності грошово-кредитної політики за пріоритетом 3 (сприяння стійким темпам економічного зростання на підтримку урядової економічної політики) і потребують більш чіткої конкретизації показників ефективності грошово-кредитної політики за зазначеним цільовим пріоритетом.

Окремої уваги заслуговують проміжні / операційні орієнтири грошово-кредитної політики, які визначаються в Основних засадах грошово-кредитної політики з 2009 року: критерії ефективності та індикативні цілі програми «Стенд-бай». В окремі періоди ними були монетарна база та чисті міжнародні резерви; у 2015 р. ? чисті міжнародні резерви, чисті внутрішні активи та монетарна база. Водночас, монетарні критерії ефективності та індикативні цілі програми «Стенд-бай» не можуть бути критеріями ефективності грошово-кредитної політики через недостатню їх публічність у динаміці: самі угоди «Стенд-бай» не були публічними в усі роки, а показники чистих міжнародних резервів та внутрішніх активів є розрахунковими показниками для службового користування, які не оприлюднюються для широкої громадськості на регулярній основі. У перспективі індикативні цілі програми «Стенд-бай» потребують перегляду, оскільки на сьогодні вони є чинником обмеження операційної незалежності Національного банку України: в окремі періоди 2014 року їх дотримання, зокрема, показника чистих міжнародних резервів суперечило цілям стабілізації валютного ринку та забезпечення цінової стабільності.

Таким чином, офіційні критерії ефективності грошово-кредитної політики (кількісні показники монетарної сфери), що визначалися в Основних засадах грошово-кредитної політики у динаміці за 2002-2015 рр., зазнали значних змін. У 2002-2007 рр. вони характеризувалися множинністю показників та несумісністю їх одночасного виконання; у 2009-2010 рр. - невідповідністю засадам підзвітності та прозорості, оскільки кількісно не відображали цільовий пріоритет щодо забезпечення цінової стабільності; у 2011 ? закритістю інформації (Основні засади грошово-кредитної політики не оприлюднювалися); у 2012-2015 рр. ? невичерпністю (ключові показники наводяться не за усією ієрархією цілей Національного банку). Отже, показники-критерії оцінки ефективності грошово-кредитної політики є часто змінюваними, що не дає сталих оціночних орієнтирів суб'єктам ринку щодо її оцінки. Проголошені проміжні / операційні орієнтири грошово-кредитної політики - монетарні критерії ефективності та індикативні цілі програми «Стенд-бай» (монетарна база, чисті внутрішні активи та чисті міжнародні резерви) не можуть бути критеріями ефективності грошово-кредитної політики через недостатню їх публічність у динаміці, обмеження операційної незалежності Національного банку України, суперечність цілям стабілізації валютного ринку та забезпечення цінової стабільності, невідповідність засадам майбутнього режиму таргетування інфляції.

В головному документі грошово-кредитної політики - «Основних засадах грошово-кредитної політики» ? щорічно визначаються (за виключенням 2011 року) кількісні показники монетарної сфери, які можуть бути критеріями оцінки її ефективності. У 2002-2006 рр.. було 6 таких показників, у 2007 р.? 3, 2008-2009 рр.. - 2, 2010 ? 1, у 2011 р. - вони не визначалися, у 2012-2015 рр.. - 2 показники (таблиця 4). Водночас жодного разу за 2002-2013 рр.. фактичні значення індикаторів грошово-кредитної сфери не відповідали плановим одночасно за усіма показниками.

У 2002-2006 рр.. забезпечення їх виконання було не можливим через несумісність показників: досягнення одного цільового показника вимагало зміни інших, які відігравали роль інструмента досягнення мети. Це так звана «дилема цілей грошово-кредитної політики», за якої центральний банк в умовах відкритої економіки може контролювати лише два аспекти з трьох: курсову стабільність, вільний рух капіталу та незалежну грошово-кредитну політику й пов'язану з нею цінову стабільність.

У 2008-2010 рр.. Національний банк в Основних засадах не визначав та не брав на себе відповідальність щодо забезпечення конкретного рівня курсу гривні по відношенню до долара США через те, що у кризовий період у значній волатильності динаміки обмінного курсу домінуючу роль відігравали зовнішні фактори, які перебувають поза межами впливу Національного банку. У 2009-2010 рр.. в Основних засадах грошово-кредитної політики не визначався також прогнозований показник індексу споживчих цін через недостатню реалістичність прогнозів Уряду щодо цього показника. Тобто у зазначений період не наводилися кількісні орієнтири (показники) щодо оцінки ефективності забезпечення виконання основної функції - забезпечення стабільності національної грошової одиниці, критеріями якої є курсова та цінова стабільність.

Таблиця 4

Динаміка виконання прогнозних показників монетарної сфери, передбачених Основними засадами грошово-кредитної політики у 2002-2007 рр.

Джерело: Основні засади грошово-кредитної політики на 2008-2015 рр.; Бюлетень Національного банку України; власні розрахунки.

З 2010 року в Законі України «Про Національний банк України» визначено ієрархію цілей Національного банку України, серед яких ключовим цільовим пріоритетом є забезпечення цінової стабільності. З 2008 року та у зв'язку із пріоритетністю цінової стабільності Національний банк більше не визначає в Основних засадах грошово-кредитної політики прогнозований курс гривні до долара США та не бере зобов'язання за забезпечення його стабільності.

Аналіз ефективності грошово-кредитної політики за цільовим пріоритетом досягнення та утримання цінової стабільності (цільовий пріоритет 1) у 2002-2013 рр.. свідчить про недостатню ефективність грошово-кредитної політики через невідповідність фактичних показників ІСЦ прогнозованим. Попри те, що в 2012-2013 рр.. інфляція в Україні була нижчою за прогнозовані показники, індекс споживчих цін характеризується значною волатильністю. Так, якщо у 2012 році мала місце дефляція (ІСЦ становив (-0,2%)), то за 9 міс. 2014 року ІСЦ зріс до 16,2% (рис.2). Крім цього, жодного разу не дотримувався середньостроковий цільовий орієнтир інфляції, який визначався в Основних засадах грошово-кредитної політики з 2012 року (5-6% визначено у 2012 р.), 4-6% (визначалось у 2013-2014 рр.).

Світовий досвід свідчить, що значна волатильність інфляції є більш згубним явищем для економіки, ніж стабільно висока інфляція. Це пов'язано із непередбачуваністю монетарних умов у середньостроковій перспективі, негативним впливом на показники ефективності економічних суб'єктів, що зменшує довіру суб'єктів ринку, погіршує їх очікування.

Попри те, що в Основних засадах 2014-2015 рр.. не визначені кількісні критерії досягнення законодавчо визначеної цілі Національного банку щодо сприяння стабільності банківської системи (цільовий пріоритет 2), водночас зазначено, що головні резерви стабілізації діяльності банків та подальшого зростання їх кредитної активності перебувають у площині сприяння поверненню в банківську систему коштів та збалансуванню валютного ринку.

Аналіз виконання цілей щодо сприяння стабільності банківської системи свідчить про те, що у 2010-2013 рр.. мало місце стабільне нарощення обсягів депозитів банківською системою, темпи приросту якої у 2011-2013 рр.. становили 16-18% у рік (табл. 5). Проте, у 2014 році відновився відтік депозитів з банківської системи у національній валюті через значні девальваційні та інфляційні очікування суб'єктів ринку. Це призвело до уповільнення темпів росту депозитів банків до 2,6% за 9 міс. 2014 року. Протягом 2014 року на валютному ринку зберігалося значне напруження: макроекономічна нестабільність та військові дії на Сході України зумовили потужний девальваційний тиск та знецінення курсу гривні до долара США на 63% за 9 міс. 2014 року. Необхідність реагування на спекулятивні та панічні настрої суб'єктів валютного ринку шляхом введення Національним банком низки адміністративних заходів та обмежень на валютному ринку мали побічний наслідок - сформувався «чорний/тіньовий» сегмент валютного ринку, виникла проблема множинності валютних курсів (розбіжність валютних курсів: офіційного, готівкового та міжбанківського; введено індикативний курс) та значної їх волатильності.

Таблиця 5

Окремі показники, що характеризують стабільність банківської системи України

Джерела: Статистичний бюлетень Національного банку України, сайт Національного банку України

¹ - дані за вересень 2014 р..

Необхідно зазначити, що окрім відтоку депозитів в національній валюті, девальвації гривні, про порушення стабільності банківської системи свідчать і інші показники станом за 9 міс. 2014 року: зростання доларизації депозитів з 37% до 41%; доларизації кредитів з 33,8% до 44,3%; зростання частки проблемних кредитів банків з 7,7% до 11,5%; введення тимчасових адміністрацій та виведення з ринку 26 банків; зменшення рівня адекватності капіталу банків (за показником нормативу Н2) з 18,26% до 15,96 %; приріст готівки в обігу поза банками (грошового агрегату М0) з 17% до 28,8% та частки готівки в грошовій масі з 26,2% до 29,1% (табл. 5). Таким чином, грошово-кредитну політику за критерієм сприяння стабільності банківської системи (цільовий пріоритет 2) також не можна вважати ефективною.

Щодо ефективності грошово-кредитної політики за критерієм досягнення цільового пріоритету сприяння додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримання економічної політики Кабінету Міністрів України (цільовий пріоритет 3), то припинення економічного зростання (стагнація) у 2013 році та від'ємні темпи економічного зростання (рецесія) у 2014 році свідчать про неефективність державної економічної політики, складовим елементом якої є і грошово-кредитна політика (рис. 1).

Відповідно до Основних засад грошово-кредитної політики на 2014 та 2015 роки Національний банк брав на себе зобов'язання (щоправда без кількісних критеріїв оцінки їх виконання) щодо додержання стійких темпів економічного зростання та підтримання економічної політики Кабінету Міністрів України (цільовий пріоритет 3) шляхом сприяння активізації кредитної підтримки банками реального сектору економіки та зниження процентних ставок (у 2014 році) та створення умов для активізації кредитної підтримки банками реального сектору економіки, а також в напрямі сприяння за потреби у виконанні Урядом України окремих зобов'язань в рамках програми «Стенд-бай» (у 2015 р.). Водночас темпи зростання кредитного портфелю банківської системи характеризуються нестабільністю та високою волатильністю: за 2011 р. кредити банків зросли на 9,4%, у 2012 р. - на 1,7%, у 2013 р. - на 11,7%, за 9 міс. 2014 року - на 14,8% (переважно за рахунок девальваційного чинника). За 9 міс. 2014 року кредити в національній валюті зменшилися на 1,1%, зросла доларизація кредитного портфелю банків з 33,8% до 44,3%. Процентні ставки за кредитами в Україні залишаються доволі високими та неприйнятними для підприємств реального сектору економіки (див. табл.5). Як вже зазначалося, монетарні критерії ефективності та індикативні цілі програми «Стенд-бай» (монетарна база, чисті внутрішні активи та чисті міжнародні резерви) не можуть бути критеріями ефективності грошово-кредитної політики за цільовим пріоритетом 3 (додержання стійких темпів економічного зростання та підтримання економічної політики Кабінету Міністрів України) через недостатню їх публічність у динаміці, обмеження операційної незалежності Національного банку України, суперечність в окремі періоди цілям стабілізації валютного ринку та забезпечення цінової стабільності та невідповідність засадам майбутнього режиму таргетування інфляції.

Необхідно визнати, що незначною, на відміну від зарубіжних центральних банків країн світу, залишається роль Національного банку України у додержанні стійких темпів економічного зростання (цільовий пріоритет 3). Світовою нині є тенденція, коли не уряди, а центральні банки відіграють першу скрипку у створенні умов економічного зростання. Наприклад, Європейський центральний банк та Банк Японії мають діючі програми довгострокового забезпечення ліквідності для фінансування фінансових інститутів і сприяння їх кредитній діяльності для забезпечення економічної активності. Банк Японії першим впровадив довгострокове фінансування фінансових інститутів, розмір якого залежав від обсягу зростання кредитування цими інститутами приватного сектору. Ціллю було заохочення кредитування банками приватного сектору. Банк Японії на даний час має дві програми: 1. Програма забезпечення коштів для підтримки посилення фондування економічного зростання (лінія фінансування підтримки зростання the Growth-Supporting Funding Facility), запроваджена в 2010 р. (надання коштів за фіксованою процентною ставкою 0,1% строком до 4 років, залежно від обсягів зростання кредитування та інвестування, здійсненого фінансовими інститутами для фінансування економічного зростання); 2. Програма надання коштів для стимулювання банківського кредитування (лінія стимулювання банківського кредитування the Stimulating Bank Lending Facility), запроваджена в 2013 р. (надання коштів строком до 4 років обсягом до суми подвійного чистого зростання кредитування фінансовими інститутами без обмежень). Банк Японії запровадив в 2012 р. лінію фінансування схеми кредитування (Funding for Lending Scheme), дозволивши фінансовим інститутам позичати казначейські векселі Об'єднаного Королівства за нижчоою вартістю в обмін на відповідне забезпечення, залежно від їх здійсненого чистого кредитування малих та середніх підприємств. В червні 2014 р. ЄЦБ запровадив програму Таргетованого довгострокового рефінансування (Targeted LTROs) з надання довгострокових ресурсів (максимум від 3 до 4 років) фінансовим інститутам в обсязі до потрійного розміру чистого зростання приватного кредитування за виключенням іпотеки за фіксованою ставкою в розмірі основної ставки рефінансування плюс 10 б. п.. Програми пільгового рефінансування банків з метою кредитування пріоритетних напрямів розвитку економіки існують в Угорщині (у цілях кредитування та здешевлення ресурсів для малих та середніх підприємств), ЄЦБ (доступ до довгострокового рефінансування за програмою LTRO мають банки, які беруть на себе обов'язок кредитувати промислові підприємства, рітейлерів та сектор послуг), Великобританії (за програмою FLS банки мають доступ до кредитів рефінансування строком на 3 роки, пізніше - на 9-12 міс. залежно від обсягів наданих кредитів), Росії (з квітня 2014 року надаються пільгові кредити рефінансування під інвестиційні проекти строком до 3 років під 6,5% річних, що нижче ключової ставки центрального банку на 1%, банкам, капітал яких перевищує 50 млрд. руб.). США та Японія також застосовують з метою стимулювання кредитування економіки програми викупу активів банків. В Індії у 2013 р. центральний банк розробив низку механізмів, які забезпечують пряме кредитування пріоритетних галузей, у тому числі через купівлю акцій і облігацій національних компаній у вибраних секторах економіки за пільговими ставками [9].

У нинішніх умовах, що склалися в Україні без кредитної підтримки розвитку національної економіки на інноваційно-інвестиційній основі з боку центрального банку, економіка України й надалі буде розвиватися по замкненому колу «імпорто-/енергетична/боргова залежність - проблеми платіжного балансу - девальвація/інфляція». У таких умовах, як свідчить світовий досвід, пріоритетом для держави має стати недопущення економічної рецесії, у тому числі державними інвестиційними програмами за участю центрального банку. Без стимулювання Національним банком відновлення кредитування економіки неможливим буде закладення засад економічного зростання, фінансової стабільності та ефективності монетарної політики у довгостроковій перспективі.

Висновки

Таким чином, проведений аналіз ефективності грошово-кредитної політики Національного банку України виявив низку проблемних питань щодо критеріїв її визначення та свідчить про необхідність у їх перегляді та чіткому кількісному визначенні за усіма цільовими пріоритетами політики регулятора. Оцінка ефективності грошово-кредитної політики за «широким цільовим підходом» дозволила констатувати недостатній її рівень як за досягненням усієї ієрархії цілей грошово-кредитної політики центрального банку, визначених чинним законодавством, так і за дотриманням проголошених цільових пріоритетів. За зазначеним підходом грошово-кредитну політику Національного банку України не можна визнати ефективною через, по-перше, недотримання цільових кількісних орієнтирів щодо цінової стабільності (цільовий пріоритет 1) у річному та середньостроковому періоді, значну волатильність індексу споживчих цін та недотримання на практиці пріоритетності цінової стабільності.

По-друге, недостатнім залишається рівень стабільності банківської системи (цільовий пріоритет 2) за багатьма показниками її оцінки (відтік депозитів в національній валюті та доларизація депозитного портфеля банків, зростання частки проблемних кредитів та доларизації кредитів, зменшення кредитування в національній валюті; зростання кількості проблемних банків та недостатня капіталізація банківської системи; розбалансованість валютного ринку та девальваційний тиск на національну валюту; спекулятивні настрої, активний розвиток "сірого/тіньового" сегменту валютного ринку, множинність та висока волатильність обмінних курсів обмінних валютних курсів тощо).

По-третє, незначною залишається роль Національного банку у додержанні стійких темпів економічного зростання (цільовий пріоритет 3) шляхом реалізації наміру щодо сприяння активізації кредитної підтримки банками реального сектору економіки та зниження процентних ставок: темпи зростання кредитування характеризуються нестабільністю та високою волатильністю, процентні ставки за банківськими кредитами залишаються високими та неприйнятними для підприємств реального сектору. Наявна рецесія в економічному розвитку країни свідчить про неефективність усієї державної економічної політики, складовою якої є і грошово-кредитна політика Національного банку України та необхідність збільшення ролі регулятора у кількісному цільовому стимулюванні кредитування економіки України з урахуванням передового світового досвіду.

Перспективою подальших досліджень є визначення чинників, які знижують ефективність грошово-кредитної політики Національного банку України, розроблення пропозицій, спрямованих на нівелювання їх негативного впливу та забезпечення дотримання законодавчо визначених цільових пріоритетів.

Список літератури

1. Циганов С.А. Шляхи підвищення ефективності грошово-кредитного регулювання економіки // Фінанси України. 2000. № 1. С.17.

2. Половньов Ю.О. Досвід країн, які запровадили режим інфляційного таргетування // Інфляційне таргетування: основи запровадження та виконання умов. Матеріали семінару. К.: Навчальний центр НБУ - 2006.

3. Кузнецова С.В. Критерии оценки эффективности денежно-кредитной политики центрального банка // Известия высших учебных заведений. Сер.: Экономика, финансы и управление производством. 2011. №2. С.34-40.

4. О.В. Беспалова, Т.Г. Ильина Современные методики оценки эффективности денежно-кредитной политики центрального банка // Вестник СамГУ. 2014. № 2 (113). с. 126 -131.

5. Мороз А.М. Центральний банк та грошово-кредитна політика: Підручник / А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна, М.І. Савлук та ін. К.: КНЕУ, 2005. С.403.

6. Ras...