Прояви регуляторного захоплення на страховому ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прояви регуляторного захоплення на страховому ринку

канд. екон. наук, доц., доцент кафедри страхування, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана» (03680, Україна, Київ, проспект Перемоги, 54/1)

Анотація

Ключові слова: регуляторне захоплення, страховик,страховий ринок.

Постановка проблеми та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Страховий ринок є невід'ємною частиною економіки й соціальної політики будь-якої держави. З одного боку, страхування є своєрідним барометром, показники якого свідчать про поточний стан економіки, основні процеси й напрямки розвитку фінансової системи. З іншого боку, страхування є досить ефективним інструментом у руках держави щодо здійснення економічної й соціальної політики, в т.ч. щодо зменшення впливу тіньової економіки, зниження темпів інфляції та стримування корупції.

Остання світова фінансова криза виявила серйозні проблеми в діяльності органів страхового нагляду в усьому світі та дала додатковий імпульс процесам реформування державного регулювання, у тому числі, з метою укріплення регуляторної незалежності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ідея про те, що потужні корпорації з приватними інтересами можуть захопити владу з метою сприяння приватним цілям, звичайно, не нова.

Зокрема, Ш.-Л. Монтеск'є [1, с. 110] стверджував, що над політичними і громадянськими свободами індивіда нависає найси- льніша загроза не лише тоді, коли різні гілки влади узурпують певні державні органи або особи, а й тоді, коли різні гілки влади (законодавча, виконавча і судова) очолюють представники одного клану, тобто однієї партії.

М. Вебер фіксував факт відчуження політиків від суспільства, попереджав про загрозу бюрократизації [2, с. 650].

Заслуговує також на увагу вчення Дж. Медісона про фракції (групи, об'єднання) у громадянському суспільстві, сформовані на основі пристрастей, інтересів, світогляду, власності тощо. Вони розмежовують суспільство, шкодять його нормальному існуванню. Тому необхідно, на думку Дж. Медісона, блокувати такі тенденції, усувати причини появи фракцій [3, с. 113].

Питання випливу приватних інтересів на державне управління також розглядали К. Маркс [4, с. 334] і В. Вільсон [5, с. 51].

Теоретичним основам і практичним аспектам формування моделей державного регулювання страхового ринку присвячено праці В.Д. Базилевича, О.О. Гаманкової, О.В. Козьменко, Л.В. Нечипорук, С.С. Осадця, Р.В. Пікус, Я. П. Шумелди, Р.Т. Юлдашева та ін.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується стаття. Незважаючи на те, що державне регулювання страхової діяльності являє собою широке поле досліджень, роль держави у розвитку страхового ринку, особливо у посткризовий період, вимагає відповідного дослідження. Насамперед це стосується змісту державного регуляторного впливу на страховий ринок і запобігання проявам регуляторного захвату з боку органу страхового нагляду.

Формулювання мети і завдання дослідження. Метою статті є розроблення науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання, що спрямоване на підвищення ефективності функціонування страхового ринку.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність розв'язання таких завдань наукового та прикладного характеру: з позиції теорії дослідити державне втручання в управління економічними процесами на страховому ринку та обґрунтувати пропозиції щодо попередження проявів регуляторного захвату на страховому ринку.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. У теорії державного управління існує концепція «регуляторного захоплення», відповідно до якої регуляторні органи починають грубо підлаштовуватися під інтереси тих суб'єктів, діяльність яких вони повинні регулювати.

Увагу політологів до проблем державного регулювання у 1955 році привернув M. Бернштейн, який запропонував визначення «життєвий цикл регуляторів», що складається four phases: «gestation», «youth», «maturity: the process of devitalization», and «old age: з чотирьох фаз: «вагітність», «молодість», «зрілість» і «старість: debility and decline «слабкість і занепад».

Але безпосередньо поняття «регуляторне захоплення» було введене в сучасний економічний аналіз у 1971 році Дж. Стіглером (представник Чигагської школи економістів, лауреат Нобелівської премії). Можливість отримання різних вигод галузями економіки створює, на думку Дж. Стіглера, попит на регуляцію. З іншої сторони, особливості політичного процесу прийняття рішень дають можливість політикам відгукуватися на такий попит, забезпечуючи собі майбутню підтримку з боку галузі, що отримала бажане регулювання. Тим самим, галузі використовують зацікавлених політиків у виборчій підтримці у своїх приватних інтересах. Основна гіпотеза Дж. Стіглера в тому, що галузь може використовувати, вірніше зловживати примусову державну владу для встановлення та забезпечення дотримання правил, щоб отримати особисту вигоду [7, с. 4].

В основу теорії регуляторного захоплення покладено ідею про те, що незалежно від способу організації, агентство, що покликане регулювати певну галузь, «захоплюється» цією галуззю. Як наслідок, регулювання сприяє збільшенню прибутків галузі, а не суспільного добробуту [8, с. 395].

Д. В. Гаманков зазначає, що регуляторний захват -- це обмеження або втрата органом державного регулювання страхового ринку незалежності у прийнятті рішень та самостійності у захисті верховенства закону [9, с. 48].

Регуляторне захоплення страхового ринку -- це стан, коли орган страхового нагляду замість турботи про суспільне благо починає переслідувати комерційні або інші спеціальні приватні інтереси, домінуючі на страховому ринку. Стан регуляторного захоплення є природнім, оскільки домінуючий комерційний інтерес на страховому ринку або прагне захистити себе від регуляторного тиску, або використовує його для досягнення певних конкурентних переваг. Поширенню регуляторного захоплення страхового ринку сприяють такі умови:

• політична залежність регулятора;

• клановий підхід у системі державного управління (кумівство, фаворитизм);

• низький рівень матеріального заохочення працівників органу страхового нагляду у порівняні зі страховим ринком;

• відсутність системи оцінки та виявлення корупції на страховому ринку;

• недостатній суспільний контроль, у т.ч. відсутність журналістських розслідувань у ЗМІ;

• участь представників державних органів у наглядових органах об'єднань страховиків;

• низький рівень інституціонального спротиву проявам регуляторного захоплення.

Згідно теорії регуляторного захоплення, найбільші учасники страхового ринку значним чином зацікавлені в наявності регулятора, який би представляв саме їхні інтереси. Тому вони поступово комплектують штат органу страхового нагляду «своїми» кадрами (так звана «політика обертових дверей» -- один чиновник приходить зі страхового ринку на роботу до органу страхового нагляду, а інший у той же момент йде на роботу в якусь крупну страхову компанію або об'єднання страховиків). Через деякий час після створення або реформування органу страхового нагляду він неминуче починає дотримуватися такої політики:

• приймає інтереси страхового ринку, як свої рідні, а інтересами суспільства, в тому числі споживачів страхових послуг, нехтує;

• захищає страховий ринок від конкурентів з інших галузей (банки, НПФ, ІСІ, КУА) та інших регуляторів;

• сприяє ціновому картелю, що обмежує конкуренцію;

• під тиском найбільших гравців страхового ринку істотно піднімає вхідні бар'єри, при цьому у маленьких і регіональних компаній -- виникають певні проблеми (необхідність докапіталізації, створення регіональної мережі, сплата гарантійних та інших додаткових внесків, наявність облігаторного перестрахового захисту у рейтингових перестраховиків, придбання ІТ тощо);

* запроваджує кілька рівнів регулювання (наприклад, крім ліцензування страхової діяльності вводить примусову сертифікацію/навчання керівників, бухгалтерів, відповідальних осіб за фінансовий моніторинг та інших фахівців).

Регуляторне захоплення страхового ринку проявляється через прямі грошові хабарі; особливе ставлення до певної групи страховиків на основі неформальних відносин; наявність безпосереднього впливу на орган страхового нагляду через виборних політиків, що отримали в свій час підтримку з боку страховиків; використання можливостей страхового ринку або окремої групи страховиків для захисту органу страхового нагляду від публічної критики, включаючи пряму підтримку через засоби масової інформації тощо. Успішність реалізації хоча б однієї з цих стратегій стосовно до органу страхового нагляду призводить до того, що таке відомство фактично починає представляти вже не інтереси суспільства в регульованій галузі, а інтереси галузі в структурі державної влади. Очевидно, що після цього різко знижується ефективність регулювання страхового ринку, його позитивний вплив на зростання суспільного добробуту.

Основні прояви регуляторного захоплення у сфері страхування спостигаються під час допуску на страховий ринок, здійсненні страхового нагляду та кадровому забезпеченні (табл. 1).

Таблиця 1

Прояви регуляторного захоплення на страховому ринку

Джерело: розробка автора

З метою попередження проявів регуляторного захвату на страховому ринку необхідно забезпечити політичну та фінансову незалежність органу страхового нагляду за рахунок підпорядкування його Національному банку та запровадження змішаного фінансування (кошти державного бюджету та відрахування страховиків відносно сформованих страхових резервів). Це сприятиме високому рівню технічної, економічної та юридичної спеціалізації й know-how; забезпечить адекватне регулювання та довгострокову стабільність на страховому ринку, сприятиме залученню інвестиції, а також дозволить захистити страховий ринок від короткострокових політичних заходів і уникнути захоплення гравцями ринку й підпорядкуванню приватним інтересам.

Також для попередження проявів регуляторного захвату на страховому ринку доцільним є запровадження обов'язкового погодження органом страхового нагляду проектів нормативно- правових актів з профільними об'єднаннями небанківських фінансових установ, що передбачає вивчення та оцінку можливих вигод, витрат і впливу нових або змінених регуляторних положень.

Прозорість регуляторної політики на страховому ринку має важливе значення, оскільки з її допомогою можна виявити причини регуляторних невдач, наприклад, регуляторне захоплення і упередженість по відношенню до сконцентрованим зусиллям, недостовірна інформація на страховому ринку, відсутність гнучкості, ринкова невизначеність і нездатність зрозуміти політичні ризики, недостатній рівень або відсутність відповідальності. Прозорість регуляторної політики сама по собі, а також інститути, засоби і процеси в рівній мірі є важливими факторами для її успіху. Прозорість стимулює розробку найоптимальніших варіантів політики і допомагає знизити ступінь впливу довільних рішень у процесі здійснення регулювання діяльності на страховому ринку.

Прозорість можна також правомірно вважати найдієвішою зброєю у війні з корупцією. Для цього пропонується запровадити щомісячний антикорупційний звіт посадових осіб органу страхового нагляду (аналогічний є, наприклад, у регулятора Великобританії), в якому передбачити оприлюднення протягом 10 днів наступного за звітним місяцем звіту про неформальні зустрічі з представниками страхового ринку (інформація про дату, тему зустрічі, розмір витрат на її проведення та перелік її учасників); інші доходи, ніж заробітна плата.

страховий ринок регуляторний захват

Висновки і перспективи подальших досліджень у даному напрямку

Сучасний страховий ринок являє собою економічне явище, яке віддзеркалює всі суперечності і проблеми країни з трансформаційною економікою. Охоплюючи складну різнобічну систему економічних відносин, він розвивається в певному економічному середовищі, яке безпосередньо впливає на цей розвиток, сприяючи йому або гальмуючи його.

Удосконалення державного регулювання, що спрямоване на підвищення ефективності функціонування страхового ринку, передбачає реформування органу страхового нагляду на засадах прозорості, об'єктивності і не ангажованості, а також незалежності від тимчасового політичного впливу влади (опозиції) та учасників страхового ринку.

Бібліографічний список

1. Монтескье Ш. Л. О духе законов // Антология мировой философии: Сб. фил ос. текстов. -- К., 1991. -- Т. 1. -- Ч. 2. -- С. 109-151.

2. Вебер М.Политика как призвание и профессия / Вебер М. Избранные произведения. -- М., 1990. -- С. 644-706.

3. Мироненко О.М., Горбатенко В.П. Історія вчень про державу і право: навч. посібник / О.М.Мироненко, В.П.Горбатенко. -- К.: ВЦ «Академія», 2010. -- 456 с.

4. История политических и правовых учений: учебник для вузов / под ред. В.С. Нерсесянца. -- М.: Норма, 2006. -- 728 с.

Размещено на Allbest.ru