Електронні гроші: можливості, тенденції та перспективи розвитку в Україні

Ключевые слова: электронные деньги, электронные платежные инструменты, электронные платежные системы, системы электронных массовых платежей, цифровые деньги.

Постановка проблеми

На початку ХХІ століття стрімке зростання торгового та платіжного обороту багатьох країн світу, вимагає мінімізації витрат грошового обігу та підвищення ефективності функціонування платіжних систем. Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу в умовах глобалізації фінансових ринків потребує використання в розрахунках нових електронних платіжних інструментів.

Одним із новітніх засобів платежу революційного значення є електронні гроші. Електронні гроші - один із найперспективніших інноваційних платіжних інструментів. Із появою електронних грошей перед науковцями постало питання про визначення теоретичних засад функціонування новітніх платіжних інструментів у ринковій економіці та оцінці їхнього значення у грошовому обігу країни.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

У роботах зарубіжних науковців, зокрема М. Вутфольда, А. Генкіна, Ч. Гудхарда, М. Кінга, С. Кляйна, Б. Коена, Г. Селджіна, А. Шампаєва, Б. Фрідмена порушується ряд питань, пов'язаних з феноменом електронних грошей. Вони вважають, що поняття електронних грошей виникло в кінці ХХ сторіччя. Засновником електронних грошей вважають Devid Chaum, голландського математика, професора Каліфорнійського університету (США), який започаткував випуск електронної готівки. Економісти називають сучасний період розвитку електронних грошей початковим на рівні теоретичної концепції, але визнають, що цей платіжний інструмент має величезний і мало досліджений потенціал, який у майбутньому може перетворити їх на реально діючий феномен економічного життя.

Важливий і великий вклад у розвиток теорії електронних грошей зробили представники вітчизняної фундаментальної економічної науки такі як: В. Міщенко, А. Мороз, М. Савлук, Т. Смовженко, В. Барановський, В. Кравець та інші. Відомі науковці не дійшли єдиної думки щодо сутності електронних грошей і тієї ролі, яку вони відіграватимуть у майбутньому. Серед відомих економістів ведеться дискусія щодо наслідків, які може викликати розвиток електронних грошей, зокрема впливу емісії електронних грошей на монетарну політику та роль центральних банків.

Метою статті є аналіз сучасного стану електронних грошей в Україні, можливість їх використання, тенденції розвитку та наслідки поширення електронних грошей на монетарну політику держави.

Обґрунтування отриманих наукових результатів

Науково-технічний прогрес і розвиток електронно-обчислювальної техніки сприяли появі у провідних зарубіжних країнах автоматизованих електронних апаратів для обробки документів і ведення поточних рахунків клієнтів. Електронні прилади і системи зв'язку для здійснення кредитних та платіжних операцій шляхом передачі електронних сигналів без участі паперових носіїв сприяли виникненню електронних грошей. Термін «електронні гроші» є відносно новим у науковій літературі і часто використовується до широкого спектра різних платіжних інструментів, що ґрунтуються на інноваційних технічних рішеннях у сфері роздрібних платежів. Потреба в такій формі грошей об'єктивно зумовлена посиленням вимог щодо економічності та зручності грошового обігу тоді, коли його обсяги і суми окремих платежів досягають значних розмірів.

Усвідомлення феномену електронних грошей в Європі на офіційному рівні відбулося в 1994 році. З того часу з'явилася ціла низка документів міжнародних банківських установ, які вважали за необхідне здійснювати постійний моніторинг відповідних систем, обмін інформацією та прийняття політичних рішень з метою збереження цілісності платіжних систем європейських держав. Одне з поширених «технічних визначень» поняття «електронні гроші» наведене в Глосарії термінів, які використовують у платіжних і розрахункових системах, оприлюдненому в 2001 році Банком міжнародних розрахунків: «електронні гроші - це вартість, яка зберігається в електронному вигляді на таких пристроях як чіпова картка або накопичувач на жорсткому диску персонального комп'ютера» [1, с. 5]. Згідно з визначенням Європейського центрального банку, «електронні гроші» у широкому розумінні - це електронне збереження грошової вартості на технічному пристрої, яка може широко застосовуватися для здійснення платежів на користь не лише емітента, але й інших суб'єктів, і яка не вимагає обов'язкового використання банківських рахунків для проведення транзакцій, а функціонує як інструмент передоплати на пред'явника [5, 14]. Правове визначення терміну електронні гроші для країн Європейського Союзу міститься у Директиві Європейського Парламенту та Ради Європи 2009/110 ЄС про започаткування та здійснення діяльності емітентів електронних грошей, а також пруденційний нагляд за такою діяльністю від 16.09.2009 року. В Директиві електронні гроші визначено як грошова вартість, що являє собою вимогу до емітента і яка: а) зберігається на електронному пристрої; б) емітується під час отримання грошових коштів у вартісному розмірі не меншому, ніж емітована грошова вартість; в) приймається як засіб платежу підприємствами, іншими ніж емітент [5, с. 15].

Отже, можна стверджувати, що електронні гроші мають три основні складові - це юридична, економічна і технічна. З юридичної точки зору, електронні гроші - це безстрокові грошові зобов'язання емітента на пред'явника в електронній формі, випуск в обіг яких здійснюється емітентом як після отримання грошових коштів у розмірі, не меншому від обсягу зобов'язань, прийнятих на себе емітентом, так і у формі емітованої грошової вартості. Обіг грошових зобов'язань здійснюється шляхом поступки права вимог до емітента і породжує зобов'язання останнього в розмірі пред'явлених електронних грошей. З економічної точки зору, електронні гроші - це платіжний інструмент, який поєднує властивості як готівкових грошей, так і традиційних платіжних інструментів (чеків, переказів, банківських карток тощо). З готівкою їх поєднує можливість здійснення платежів поза банківською системою; з традиційними платіжними інструментами - можливість здійснення розрахунків у безготівковій формі через рахунки, що відкриті в банківських установах. Відповідно до технічної складової електронних грошей, виокремлюють дві головні групи електронних грошей: перша - цифрові гроші, до яких належать смарт-картки (smart cards), або електронні гаманці (e-purses). Усі вони мають вмонтований мікропроцесор із відповідним грошовим еквівалентом, записаним на ньому в результаті передоплати. Друга група: віртуальні гроші, що зберігаються в електронній мережі (network money), які зберігають грошову вартість у пам'яті комп'ютерів на жорстких дисках і являють собою різноманітне програмне забезпечення, за допомогою якого здійснюють переказ коштів через електронні комунікаційні мережі, зокрема через Інтернет. Дослідження основних переваг та недоліків використання електронних грошей подано в таблиці 1.

Таблиця 1

Особливості використання електронних грошей

Але не потрібно плутати електронні платіжні системи Internet з банківським сервісом у формі електронного банку або Інтернет - банкінгу, що вважаються звичайною послугою, яку банк надає клієнту для зручності користування власним рахунком. Електронні платіжні системи в Інтер- неті формують новий ринковий сектор - ринок віртуальних грошей. Емісію та обіг електронних грошей організовують за допомогою спеціальної системи електронних платежів. Останню не слід ототожнювати з терміном «електронна платіжна система». Система електронних грошей являє собою модель із набором підсистем, що дозволяють електронній вартості переміщуватися під контролем системного адміністратора, який контролює безпеку створення, обігу та знищення в рамках системи. Модель системи електронних грошей складається з трьох окремих операційних сфер:

1. сфери взаєморозрахунків, у якій фінансові інститути, клірингові палати і центральний банк здійснюють регулювання міжбанківських фінансових зобов'язань, що виникають у результаті транзакцій електронних грошей;

2. емісійно-еквайрингової сфери, у якій визначають структуру емісії та еквайрингу електронної вартості;

3. галузі використання (роздрібної сфери), у якій фактично електронна вартість переміщується між користувачами.

У цій сфері здійснюються: а) переміщення вартості від емітента до користувачів; б) переміщення вартості між користувачами; в) переміщення вартості від користувачів до емітента або еквайрера. Слід зазначити, що електронні гроші всіх відомих систем є наперед оплаченими і, таким чином тісно пов'язаними з грошима центральних банків. Використання електронних грошей породжує ряд важливих питань. Зокрема, чи збільшує емісія електронних грошей обсяги грошової маси в країні, і чи може така емісія призвести до зростання інфляції? Виходячи з природи кредитних грошей та оцінюючи потенційні наслідки появи в обігу електронних грошей, слід мати на увазі таке. По - перше: електронні гроші не збільшують масу коштів. Проте очевидно збільшується швидкість їх обігу, оскільки вони виступають засобом прискорення і забезпечення комерційних операцій. Якщо звернутися до класичного рівняння обміну І. Фішера, то виявиться, що у формулі MV =PY (M - грошова маса, як правило М1; V - швидкість обігу грошей, P - рівень цін; Y - річний реальний продукт) одночасно збільшуються обидва множники в одній частині рівняння. Як результат - в іншій його частині пропорційно має зростати рівень цін, а це - інфляція. Прискорення швидкості обігу грошей є додатковим стимулятором інфляційного процесу, який повністю проявляє себе у довгостроковому періоді. Одна з проблем, породжених електронними грошима - це зміни в характері емісії грошей. Очевидно, що емісія електронних грошей призводить швидше до економічності та еластичності грошового обігу, ніж до інфляції. По-друге: неправильним є ставлення до електронних грошей як до конкуруючої альтернативи звичайних грошей. Їх поява виникла необхідністю забезпечити комерційні операції через Інтернет там, де використання звичайних грошей є незручним або неможливим. Тому необхідно розглядати електронні гроші як доповнення до реальних грошей, необхідних для обігу, або як один із інструментів обслуговування розрахунків через Інтернет, паралельно із пластиковими картками. У сучасних умовах електронні гроші стали основною формою грошей у країнах з розвинутою ринковою економікою. Ринок електронних грошей в Європейському Союзі розвивається не так швидко, ніж очікувалося, і сьогодні не використав свого потенціалу. Серед головних причин можна виділити недостатню чіткість бізнес-правил і відсутність таких пропозицій, які б переконали більшість користувачів у перевагах електронних грошей. Нині кількість електронних платежів на одного мешканця Америки майже така сама, як і в більшості країн - членів Європейського Союзу. Картки, що зберігають вартість, сьогодні є одним із найбільш стрімко зростаючих продуктів фінансової індустрії США. В Україні, як і в світі, діють системи розрахунків електронними грошима як на програмній основі, так і на основі карток. Систему WebMoney Transfer представляє «Українське гарантійне агентство» (м. Київ) і «Інтернет. Деньги» (на технології PayCash). Електронні гроші на основі карток представлені, зокрема, оф- лайновими інструментами Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП) і наперед оплаченими картками міжнародних карткових платіжних систем. Діяльність систем електронних грошей в Україні, що використовують при розрахунках грошові замінники, досі ніяк не регламентували. Так тривало до 2008 року, коли НБУ вперше намагався взяти під контроль сферу обігу електронних грошей. На сьогодні відповідно до статей 7, 40, 56, 67 Закону України «Про Національний банк України», статей 9, 10, 12, 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні та з метою удосконалення нормативно-правового регулювання діяльності, що пов'язана з випуском та обігом електронних грошей в Україні, а також здійснення моніторингу за такою діяльністю Правління Національного банку України постановою від 04.11.2010 року № 481 затвердило нову редакцію Положення про електронні гроші в Україні. Положення встановлює вимоги Національного банку України до емісії, обігу та погашення електронних грошей, а також до систем електронних грошей в Україні. Норми Положення розроблені з урахуванням вимог Директиви Європейського Парламенту та Ради Європи і в цьому документі зокрема визначено, що: «електронні гроші» - одиниці вартості, які зберігають на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу інші, ніж емітент, особи і є грошовим зобов'язанням емітента [4, с. 6]. Склад учасників системи електронних грошей залежить від особливостей її організації. Характеристику учасників системи електронних грошей подано в таблиці 2.

Таблиця 2

Характеристика учасників системи електронних грошей