Пайовий інвестиційний фонд як правова форма реалізації інвестицій

Summary

Legal relations connected with realization of investments through the share investment fund are analyzed in article. Features of the share investment fund as a form of collective investment are analyzed. The definition of a form of a collective investment is provided. A conclusion about the existence of two groups of legal relations within functioning of the share investment fund namely relations concerning management of the assets of the share investment fund and relations connected with realization of investments through the share investment fund is made. It is proved that legal relations connected with management of the share investment fund's assets encompass the relations connected with realization of investments and are the basis for these relations. Based on the conducted research proposals on the improvement of the current laws of Ukraine on investing activity are formulated.

Сьогодні в Україні, на відміну від багатьох європейських держав, рівень залучення грошових коштів громадян до реалізації інвестиційних проектів та розвитку національної економіки залишається невисоким. Значною мірою причиною цьому є, у тому числі, недовіра громадян до фінансових інструментів залучення коштів, відсутність ефективних механізмів захисту прав та інтересів інвесторів. Водночас, якщо у країнах-членах Європейського Союзу постійно вживаються заходи щодо удосконалення нормативної бази, яка регламентує особливості функціонування схем колективного інвестування, [1] в Україні багато питань законодавчого забезпечення інститутів спільного інвестування й надалі залишаються неврегульованими. У цьому контексті важливе значення має удосконалення нормативно-правової бази, яка регламентує особливості функціонування інститутів спільного інвестування, зокрема пайових інвестиційних фондів (далі пайовий фонд), запровадження ефективних механізмів захисту прав та інтересів індивідуальних інвесторів. Це, у свою чергу, вказує на потребу ґрунтовного дослідження особливостей функціонування пайових та корпоративних фондів, як форм реалізації інвестицій у національну економіку, а не лише як інструментів управління активами учасників цих фондів з метою подальшого отримання доходу.

Питання функціонування ІСІ як механізмів реалізації інвестицій з цивільно-правової точки зору досліджені недостатньо. У працях вітчизняних науковців О.А. Слободяна, О.М. Гнатів, В.І. Бірюкова, К.В. Шапаренкова висвітлювались насамперед цивільно-правові аспекти договірних правовідносин щодо управління активами пайового фонду, обігу інвестиційних сертифікатів пайових фондів, водночас питанням цивільно-правового регулювання правовідносин щодо реалізації інвестицій через пайовий інвестиційний фонд присвячувалась незначна увага.

Це і зумовлює необхідність дослідження цієї проблематики, адже головна мета застосування правової конструкції пайового фонду полягає, насамперед, у здійсненні спільного інвестування в об'єкти інвестицій, визначені законом.

Теоретичною основою дослідження стали праці відомих вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема: Е.В. Боброва, А. Дж. Варбартона, В.В. Вітрянського, А.Р. Гинатулина, А.Г. Гридчина, В.М. Коссака, Р.А. Майданика, А.В. Майфата, Дж. Х. Лангбайна, В.Б.Ліпавського,Т.Т.Оксюка,Ф.Дж.Ранеро,О.А. Слободяна, Дж. С. Спаволда, М. Шрьодера та ін.

Мета цієї статті полягає у тому, щоб дослідити цивільні правовідносини щодо реалізації інвестицій за допомогою пайового інвестиційного фонду шляхом здійснення діяльності зі спільного інвестування та з'ясувати ознаки пайового фонду як форми спільного інвестування.

Правові, економічні та соціальні умови здійснення інвестиційної діяльності на території України визначені нормами закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р. № 1560-ХП (далі Закон про інвестиційну діяльність). Згідно з положенням ч. 2 ст. 2 цього закону, інвестиційна діяльність здійснюється, у тому числі, на основі спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав. Абзацом 2 ч.1 ст.5 Закону про інвестиційну діяльність встановлено, що інститути спільного інвестування здійснюють інвестиційну діяльність відповідно до законодавства, що визначає особливості їх діяльності. Окрім того, ст. 5 Закону про інвестиційну діяльність має назву «суб'єкти інвестиційної діяльності» і при цьому до таких суб'єктів, у тому числі, відносить інститути спільного інвестування, не здійснюючи їх розмежування. З огляду на це варто наголосити, що окреслена стаття 5 Закону про інвестиційну діяльність потребує змін з урахуванням того, що законодавством передбачено два види інститутів спільного інвестування, а саме корпоративний фонд і пайовий інвестиційний фонд, причому пайовий фонд не є суб'єктом правовідносин, а тому не може вважатись суб'єктом інвестиційної діяльності, ані здійснювати таку діяльність.

Правові та організаційні основи функціонування інститутів спільного інвестування сьогодні регламентуються Законом України «Про інститути спільного інвестування» від 05.07.2012 р. № 5080 -VI (далі Закон № 5080). Детальний аналіз положень Закону № 5080 свідчить про те, що в ньому здебільшого врегульовані правові питання створення, функціонування та припинення інститутів спільного інвестування, особливості складу та структури таких інститутів, водночас правові питання реалізації інвестицій через інститути спільного інвестування у цьому законі розкриті недостатньою мірою. Про це, зокрема, свідчить те, що Закон № 5080 не містить ключових термінів, які стосуються інвестиційного процесу, як от «інвестиції», «об'єкти інвестиційної діяльності», «інвестиційний проект», «суб'єкт інвестиційної діяльності» тощо. Водночас у Законі № 5080 вжито термін «інвестор», яким охоплюються як учасники пайового так і корпоративного фонду (ч.2 ст. 65) та терміносполучення «діяльність із спільного інвестування», під яким законодавець розуміє діяльність, яка провадиться в інтересах учасника (учасників) інституту спільного інвестування та за рахунок спільного інвестування шляхом вкладення коштів спільного інвестування в активи інституту спільного інвестування. Водночас, у Законі № 5080 вживається й інше словосполучення «діяльність з управління активами інституту спільного інвестування».

Отже, як бачимо, законодавство, яке регламентує особливості здійснення спільного інвестування передбачає два терміни, якими позначаються правовідносини, пов'язані із функціонуванням інститутів спільного інвестування, зокрема і пайових фондів, а саме «діяльність із спільного інвестування» та «діяльність із управління активами інституту спільного інвестування». Проаналізуємо, яким є співвідношення цих понять та які правовідносини, пов'язані із функціонуванням пайових фондів, ними охоплюються. Варто зауважити, що більшість вчених, аналізуючи суть правовідносини, які виникають у зв'язку із функціонуванням пайових фондів вказують на їх змішану природу [2, с. 9; 3, с. 6]. Причому, як зазначає Гнатів О.М., ці правовідносини охоплюють собою, власне, правовідносини з управління майном та правовідносини інвестиційного характеру [2, с. 9]. Ми дотримуємось тієї ж позиції за умови її уточнення, а саме що цивільно-правові відносини з управління активами є основою для існування правовідносин з реалізації інвестицій через пайовий фонд. Власне тому можемо виокремити дві групи правовідносин, які виникають у процесі функціонування пайового фонду 1) правовідносини з управління активами пайового фонду, які мають міжгалузевий характер [3, с. 6] і 2) правовідносини щодо реалізації інвестицій через пайовий фонд.

Проаналізуємо тепер характер окреслених вище правовідносин та з'ясуємо їх ключових суб'єктів. Так, як правильно зазначає О.А. Слободян, правовідносини, пов'язані з управлінням пайовим інвестиційним фондом носять міжгалузевий характер та можуть охоплювати цивільні, сімейні, адміністративні, фінансові та інші правовідносини [4, с. 27]. Окреслена думка є правильною з огляду на те, що правовідносини з управління активами пайового фонду не виникають лише між компанією з управління активами такого фонду та його учасниками. Так, здійснюючи професійне управління активами компанія з управління активами пайового фонду може вступати й в інші правовідносини, зокрема з органами державної влади, діючи при цьому в інтересах учасників пайового фонду і ці правовідносини матимуть адміністративний, фінансовий характер тощо. Достатньо широким є і спектр функцій та обов'язків компанії з управління активами пайового фонду, як-от: складання та подання у встановленому порядку документів щодо функціонування пайового фонду, організація рекламної кампанії пайового фонду та інвестиційних сертифікатів, організація розміщення та викупу інвестиційних сертифікатів пайового фонду тощо (розділи III та IV Положення про особливості здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.08.2013 р. № 1414).

Як бачимо, правовідносини з управління активами пайового фонду є достатньо широкими за своїм обсягом. Водночас, виникає інше питання, а з якою ж метою здійснюється управління активами пайового фонду та яким є спільний інтерес як учасників пайового фонду, так і компанії з управління активами. Відповідь на це питання міститься в преамбулі Закону № 5080, і такою метою є залучення та ефективне розміщення фінансових ресурсів учасників пайового фонду. Власне, ефективне розміщення фінансових ресурсів має своїм наслідком зростання вартості чистих активів пайового фонду, у чому зацікавлені як учасники пайового фонду, так і компанія з управління активами, розмір винагороди якої залежить саме від вартості чистих активів пайового фонду (ст. 65 Закону № 5080). Говорячи про відносини з управління активами пайового фонду, слід зазначити, що його ключові учасники мають назву 1) учасник пайового фонду, яким є фізична або юридична особа, яка є власником інвестиційних сертифікатів пайового фонду та 2) компанія з управління активами пайового фонду. Водночас сам пайовий фонд у цих правовідносинах виступатиме об'єктом правовідносин та позначатиметься як сукупність активів.

Тепер проаналізуємо правовідносини, які пов'язані із реалізацією інвестицій через пайовий фонд. Невід'ємною частиною регламенту пайового фонду, який розробляється та затверджується уповноваженим органом компанії з управління активами пайового фонду є інвестиційна декларація (ст. 44 Закону № 5080). Інвестиційною декларацією є документ, що визначає основні напрями та обмеження інвестиційної діяльності інституту спільного інвестування, у контексті пайового фонду (ст. 1 Закону-№ 5080). У контексті функціонування пайового фонду інвестиційна декларація визначатиме основні напрями та обмеження інвестиційної діяльності компанії, яка здійснює професійне управління активами пайового фонду в інтересах учасників пайового фонду інвесторів. Інвестиційна декларація є тим документом, який і визначає мету функціонування пайового фонду та про умови якої учасники пайового фонду дізнаються до моменту прийняття ними рішення про придбання інвестиційних сертифікатів, випущених компанією з управління активами пайового фонду. Причому, як свідчить аналіз судової практики, інвестиційна декларація має важливе значення, а недотримання її умов може мати відповідні правові наслідки, як-от майнова відповідальність компанії з управління активами пайового фонду. Так, наприклад, у рішенні Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2014 р. у справі № 910/1531/14, суд вказав на таке: «Отже, за умовами укладених договорів відступлення права вимоги ТОВ «КУА «Галуа Інвест» не буде отримувати проценти за надані в позику кошти та відшкодування від знецінення своїх коштів внаслідок інфляції, а тому вказані договори не відповідають вимогам п. 8 Інвестиційної декларації Фонду, оскільки не забезпечують прибутковість інвестицій на рівні облікової ставки за рік, встановленої Національним банком України... Таким чином, укладені договори відступлення права вимоги не відповідають меті створення Фонду отримання прибутку (п. 3 Інвестиційної декларації)». У цьому контексті не можемо повністю погодитись із думкою Вітрянського В.В., який зазначив, що укладення договорів довірчого управління грошовими коштами має своєю основною метою залучення грошових ресурсів громадян та юридичних осіб під власні інвестиційні програми професійних управителів активами [5 с. 34]. Незважаючи на те, що положення інвестиційної декларації і розробляються компанією з управління активами, саме інвестор приймає рішення про вкладення власних грошових коштів у пайовий фонд для подальшого їх об'єднання з грошовими коштами інших учасників у єдиний фонд з метою подальшого їх інвестування. Таке рішення інвестор приймає, у тому числі, з огляду на положення інвестиційної декларації, ділову репутацію компанії з управління активами та інші фактори. Водночас, компанія з управління активами повинна розробити інвестиційну декларацію та інші документи пайового фонду, які містять істотні умови договору про управління активами, у спосіб, який дозволить залучити якомога більшу кількість інвесторів і при цьому закріпити ефективні механізми захисту прав інвесторів фонду.

Під інвестиційною діяльністю законодавець розуміє сукупність практичних дій громадян, юридичних і держави щодо реалізації інвестицій (ч.1 ст. 2 Закону про інвестиційну діяльність). У свою чергу інвестором визнається суб'єкт інвестиційної діяльності, який приймає рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. З огляду на це виникає питання, а чи можна учасника пайового фонду визнавати інвестором, як це має місце у Законі № 5080. Адже учасник пайового фонду лише придбаває інвестиційні сертифікати, випущені компанією з управління активами пайового фонду в той час, як саме компанія з управління активами проводить операції з активами пайового фонду та здійснює діяльність зі спільного інвестування. У цьому контексті слушною видається класифікація інвестицій на прямі інвестиції, ті, які передбачають безпосередню участь інвестора у виборі об'єкта інвестування, інвестор залучений у всі стадії інвестиційного процесу та колективні інвестиції, або як їх ще називають портфельні інвестиції, за яких реалізація інвестицій здійснюється через посередників, які акумулюють та на свій розсуд розміщують залучені фінансові ресурси [6, с. 37]. Власне, у цьому і полягає специфіка спільного інвестування, яке передбачає акумулювання залучених фінансових ресурсів у єдиний фонд з подальшим інвестуванням активів фонду в об'єкти інвестування та відповідно до основних напрямів інвестиційної діяльності, визначеної в інвестиційній декларації. Спільне інвестування передбачає існування між індивідуальним інвестором та об'єктом інвестування інвестиційного фінансового посередника, який, власне, і реалізує інвестиції за допомогою пайового фонду. Отже, можемо зробити висновок, що учасник пайового фонду є суб'єктом інвестиційного процесу та є інвестором, який вкладає власні кошти у пайовий інвестиційний фонд з метою подальшої реалізації активів інвестицій пайового фонду в об'єкти інвестування. Водночас, враховуючи те, що інвестор, в силу прямої вказівки закону, не впливає на діяльність компанії з управління активами пайового фонду, йому можуть бути невідомі конкретні об'єкти інвестування, які обере компанія з управління активами для реалізації інвестицій. За винятком спеціалізованих або кваліфікаційних пайових фондів, які вказують на види активів об'єктів інвестування, у які здійснюватиметься реалізація інвестицій, як-от пайовий фонд акцій чи пайовий фонд облігацій, про що свідчить найменування пайового фонду та положення інвестиційної декларації такого фонду. У наукових джерелах учасників інститутів спільного інвестування ще називають колективними інвесторами. При цьому пропонується під колективним інвестором розуміти фізичну або юридичну особу, яка інвестує свої грошові кошти за допомогою встановлених форм колективного інвестування з метою отримання доходу [5, с. 48; 7, с. 46]. Запропонована дефініція колективного інвестора потребує уточнення у тій частині, що інвестування може здійснюватись не лише з метою отримання доходу, але й досягнення певного соціального ефекту.

Окреслений підхід видається правильним з огляду на те, що у відносинах з реалізації інвестицій через пайовий інвестиційний фонд є ще один інвестор, яким є компанія з управління активами пайового фонду. Компанію з управління активами слід визнавати інституційним інвестором. Відповідно до положень абз. 4 ч.2 ст. 2 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» інституційними інвесторами є інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, фонди банківського управління, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. З огляду на те, що пайовий фонд, який вважається інститутом спільного інвестування, не є суб'єктом правовідносин, відносити його до категорії інституційних інвесторів неправильно, адже таким інвестором є компанія з управління активами пайового фонду. У цьому контексті більшість вчених є одностайноюо [2, с. 10; 6, с. 44; 8, с. 110], а відтак, з огляду на те, що таке неправильне трактування поняття інституційного інвестора відображається й у інших законодавчих актах, у тому числі й в новому Законі № 5080, норма, яка закріплює поняття інституційного інвестора, потребує змін.

Отож, маємо двох ключових суб'єктів інвестиційної діяльності, пов'язаної із реалізацією інвестицій через пайовий фонд, а саме колективні інвестори учасники пайового фонду та інституційний інвестор компанія з управління активами пайового фонду. Чим же тоді виступатиме сам фонд у таких правовідносинах та активи, з яких складається такий фонд. Законодавство зарубіжних країн, як приклад можна навести Великобританію, вживає поняття «схема колективного інвестування» (collective investment scheme). Так, відповідно до ст. 235 Закону Великобританії «Про фінансові послуги та ринки» схемою колективного інвестування є домовленість щодо будь-якого майна, включаючи грошей, мета якої надати змогу особам, які є учасниками домовленості, брати участь або отримувати прибуток або дохід, який виникає в разі набуття, утримання, управління чи розпорядження майном чи із сум грошових коштів, які виплачуються із такого прибутку чи доходу [9]. Водночас така домовленість повинна передбачати те, що учасники схеми не здійснюють щоденного контролю за управлінням майном, внески учасників та прибутки і доходи, з яких повинні здійснюватись виплати учасникам зібрані в один фонд (пул «pool»), управління здійснюється щодо майна в цілому самим оператором схеми або від його імені. Також поняття «схема колективного інвестування» вжито у законі Швейцарії Про схеми колективного інвестування [10] та законодавстві інших країн. Чинне законодавство України не вживає терміну «схема колективного інвестування», натомість вживає терміносполучення «інститут спільного інвестування», при цьому не розкриваючи змісту цього поняття (п. 10 ч.1 ст. 1 Закону N° 5080). З огляду на сутність правовідносин, які виникають між компанією з управління активами та учасниками пайового фонду, вважаємо, що у цих відносинах пайовий фонд виступатиме формою спільного інвестування. Власне, вживання терміну «форма» у значенні способу організації чогось вважаємо найбільш прийнятним для позначення пайового фонду в контексті правовідносин з реалізації інвестицій. Зважаючи на те, що поняття форми спільного інвестування є недостатньо дослідженим у національній цивільно-правовій доктрині, пропонуємо власне визначення цього поняття: «форма спільного інвестування передбачений законодавством спосіб залучення грошових коштів та інших майнових цінностей колективних інвесторів і їх об'єднання в єдиний фонд, з метою подальшого вкладення цих коштів в об'єкти інвестування для отримання доходу та або досягнення іншого соціального ефекту». Власне, у значенні форми спільного інвестування поняття пайового фонду буде ширше за обсягом, адже охоплюватиме собою не тільки сукупність активів, а загалом усю сукупність правовідносин щодо реалізації інвестицій через пайовий фонд.

Якщо пайовий фонд вважати формою спільного інвестування, то активи пайового фонду виступатимуть інвестиціями. Так, відповідно до ч.1 ст. 1 Закону про інвестиційну діяльність інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Грошові кошти учасників пайового фонду-колективних інвесторів які передаються ними взамін на інвестиційні сертифікати пайового фонду, об'єднуються з грошовими коштами інших учасників пайового фонду та утворюють єдиний фонд сукупність активів, яка перебуватиме у постійній динаміці. У свою чергу, компанія з управління активами, яка здійснюватиме операції з управління активами пайового фонду та діяльність зі спільного інвестування вкладатиме вказані активи в об'єкти інвестування з метою, насамперед, збільшення вартості чистих активів пайового фонду.

Наведене дає підстави твердити про те, що у відносинах із реалізації інвестицій через пайовий інвестиційний фонд, активи пайового фонду виступатимуть інвестиціями у розумінні Закону про інвестиційну діяльність.

Проведений аналіз правовідносин щодо реалізації інвестицій за допомогою пайового фонду дозволяє виокремити такі ознаки пайового фонду, як форми спільного інвестування: 1) правовідносин з реалізації інвестицій охоплюють двох основних суб'єктів

- інвесторів, а саме: колективний інвестор

- учасник пайового фонду та інституційний інвестор компанія з управління активами пайового фонду; 2) активи інвесторів об'єднуються в єдиний фонд та виступають інвестиціями, які вкладаються компанією з управління активами в об'єкти інвестування; 3) реалізація інвестицій здійснюється колективними інвесторами опосередковано із використанням послуг професійного управителя активами компанії з управління активами пайового фонду; 4) залучення фінансових ресурсів інвесторів шляхом створення пайового фонду не передбачає утворення нового суб'єкта права; 5) активи пайового фонду відокремлюються від майна компанії з управління пайового фонду та належать учасникам пайового фонду на праві спільної часткової власності; 6) колективному інвестору-учаснику пайового фонду зазвичай невідомо про те, в які конкретно об'єкти інвестування вкладатимуться інвестиції, що становлять активи пайового фонду, за винятком спеціалізованих та кваліфікаційних пайовий фондів, які містять вказівку на вид об'єкта інвестування; 7) згідно з положеннями ст. 9 Закону про інвестиційну діяльність основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності є договір (угода). Враховуючи те, що компанія з управління активами пайового фонду та учасники такого фонду наділені статусом суб'єкта інвестиційної діяльності, правовідносини між цими суб'єктами мають цивільно-правовий характер і спрямовані на реалізацію інвестицій.

На основі проведеного дослідження доцільно окреслити низку пропозицій щодо удосконалення нормативно-правового регулювання пайового фонду як форми реалізації інвестицій.

Абзац 6 ч.2 ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» викласти в такій редакції:

«спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав за допомогою передбачених законодавством форм спільного інвестування».

Абз.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» викласти в такій редакції:

«Недержавні пенсійні фонди, корпоративні фонди, компанії з управління активами пайових інвестиційних фондів, страховики та фінансові установи юридичні особи публічного права здійснюють інвестиційну діяльність відповідно до законодавства, що визначає особливості їх діяльності».

Наведена пропозиція зумовлена тим, що пайовий інвестиційний фонд не є суб'єктом правовідносин, а відтак не може здійснювати інвестиційної діяльності. Діяльність зі спільного інвестування за рахунок активів пайового фонду здійснює компанія з управління активами пайового фонду в інтересах учасників фонду.

Частину 2 ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» доповнити абзацом 3 такого змісту:

«Колективні інвестори фізичні або юридичні особи, які інвестують власні грошові кошти та інші майнові цінності за допомогою передбачених законодавством форм спільного інвестування з метою отримання доходу та або досягнення соціального ефекту».

Статтю 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» доповнити частиною 6 такого змісту:

«6. Форма спільного інвестування передбачений законодавством спосіб залучення грошових коштів та інших майнових цінностей колективних інвесторів і їх об'єднання в єдиний фонд, з метою подальшого вкладення цих коштів в об'єкти інвестування для отримання доходу та або досягнення іншого соціального ефекту.

Спільне інвестування може здійснюватись у формі участі в інститутах спільного інвестування, фондах операцій з нерухомістю, фондах фінансування будівництва, недержавних пенсійних фондах та інших формах передбачених законом».

Залучення фінансових ресурсів громадян та юридичних осіб з метою реалізації інвестицій через пайовий інвестиційний фонд буде ефективним за умови закріплення дієвих законодавчих гарантій захисту прав учасників інвестиційної діяльності. Пайовий фонд потрібно розглядати, насамперед, як форму спільного інвестування, яка дає змогу залучити грошові кошти інвесторів громадян та здійснювати професійне управління залученими коштами шляхом вкладення інвестицій в об'єкти інвестування, зокрема, які належать до державного сектора економіки. Подальшого дослідження потребують питання правового статусу учасників пайового фонду, а саме як колективних інвесторів, питання реалізації інвестицій через пайовий фонд як форму інвестування та особливості правовідносин, які виникають у процесі здійснення діяльності зі спільного інвестування за допомогою пайового фонду.

Література

1. Greater protection for retail investors: Commission welcomes European Parliament adoption of strengthened European rules on UCITS. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://europa.eu/rapid/press-release_STATEMENT-14-121_en.htm?locale=en.

2. Гнатів О.М. Правовий режим пайових цінних паперів: цивілістичний аспект: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» /О.М. Гнатів. Київ, 2014. 18 с.

3. Слободян О.А. Цивільно-правове регулювання управління пайовим інвестиційним фондом: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О.А. Слободян. Київ, 2013. 19 с.

4. Слободян О.А. Цивільно-правове регулювання управління пайовим інвестиційним фондом: дис. ... канд. юрид. наук:

12.00.03/ Слободян Олександр Анатолійович. К., 2013. 213 с.

5. Витрянский В.В. «Доверительное управление денежними средствами/ -В.В. Витрянский// Хозяйство и право. 2001. -- № 12.С. 26 41.

6. Гридчин А.Г. Правовое регулирование деятельности паевого инвестиционного фонда как формы коллективного инвестирования: дис. канд. юрид. наук: 12.00.03/ Гридчин Алексей Геннадьевич. М., 2011. 226 с.

7. Пономарева Е.Н. Принципы государственного регулирования коллективных инвестиций в России и за рубежом: сравнительный анализ/ Е. Пономарева //Законодательство и экономика. 2008 . №1. С. 43 53.

8. Майфат А.В. Гражданско-правовые конструкции инвестирования: Монография. М., 2006. 292 с.

9. Financial Services and Markets Act 2000. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.legislation.gov.Uk/ukpga/2000/8/ section/236

10. Federal Act on Collective Investment Schemes. [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://www.admin.ch/ch/e/rs/9/951.31.en.pdf

Размещено на Allbest.ru