Класифікація роздрібного банківського кредитування

В статье обобщены и систематизированы существующие в экономической литературе подходы к классификации розничных банковских кредитов. Выполнен сравнительный анализ различных трактовок признаков классификации розничных кредитов и их соответствующих видов. Предложена авторская классификация видов розничных кредитов, которая наиболее полно отображает все многообразие видов розничного банковского кредитования и может применяться для диверсификации риска кредитных вложений, разработки различных кредитных продуктов, для эффективной организации розничного кредитования, а также для разработки дифференцированной системы оценки кредитоспособности частных заемщиков.

Ключевые слова: розничное кредитование; розничный кредит; потребительский кредит; кредитный продукт; розничный кредитный продукт; классификация.

Kharchenko Anatolii,

Competition in retail banking lending forces banks to constantly analyze the proposed loan products and loan products to competitors, to develop and introduce new versions of products, improve existing conditions, taking into account the changing needs of the population, the provision of new social groups of potential borrowers, uses of credit and other factors. In the process, the banks are increasingly collaborating with sales, service, insurance and other organizations providing credit in conjunction with other services. The specificity of the emergence of different types of retail lending, their interrelation and interpenetration leads to the necessity of ordering and classification of retail banking loans, as well as its continuous improvement and additions.

Keywords: retail lending; retail credit; consumer credit; consumer credit; retail credit product classification.

Постановка проблеми

Різноманіття застосовуваних форм, видів і способів видачі кредитів узагалі та роздрібних кредитів зокрема є особливістю сучасної практики кредитування. Посилення конкуренції на ринку роздрібного банківського кредитування змушує банки постійно аналізувати пропоновані кредитні продукти та кредитні продукти конкурентів, розробляти й упроваджувати нові варіанти продуктів, удосконалювати умови існуючих з урахуванням мінливих потреб населення, виділення нових соціальних груп потенційних позичальників, напрямів використання кредитних ресурсів та інших чинників. У процесі кредитування банки все активніше співпрацюють із торговельними, сервісними, страховими та іншими організаціями, надаючи кредити в комплексі з іншими послугами. Поліпшується технічна база надання кредитів, удосконалюється організація банківської діяльності, розвиваються канали продажу кредитів, обслуговування клієнтів за стандартними продуктами переводиться в зони самообслуговування, удосконалюються системи управління ризиками. Специфіка появи різних видів роздрібного кредитування, їх взаємозв'язок та взаємопроникнення призводить до необхідності впорядкування та класифікації роздрібних банківських кредитів, а також її постійного вдосконалення й доповнення.

Вибір обґрунтованих критеріїв розмежування видів роздрібних кредитів, якщо виходити з певних класифікаційних ознак, є досить складною і важливою проблемою. Її рішення дозволить оцінити чинники кредитного ризику й кредитоспроможності позичальників відповідно до місця певного виду кредиту в класифікації, обґрунтувати вибір методу оцінювання кредитоспроможності та оптимізувати кредитний процес у цілому.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Наукові підходи до класифікації банківських кредитів висвітлювали у своїх працях Н. Бабіна [7], О. Дзюблюк [2], О. Лаврушин [5], В. Лексіс [3], Є. Литвинов [4], М. Пєтухо- ва [1], О. Плетенська [6], Н. Сєкіріна [9], М. Чиркова [8], П. С. Роулз [11] та інші. Проте недостатньо повно дослідженою лишається класифікація видів роздрібного кредитування з урахуванням усіх його особливостей.

Метою статті є систематизація критеріїв класифікації роздрібних банківських кредитів, що сприятиме підвищенню ефективності діяльності банків через диференціацію продуктового ряду кредитів з урахуванням потреб різноцільової клієнтури.

Виклад основного матеріалу

Окремі вчені ототожнюють сутність роздрібного кредитування зі споживчим кредитуванням, що, відповідно, відображається на класифікації кредитів. Зокрема, М. Пєтухова відзначає, що в західній практиці банківської діяльності поняттю "роздрібний кредит" відповідає поняття "споживчий кредит" (consumer credit) [1]. На наше переконання, поняття "роздрібне банківське кредитування" та "споживче кредитування" ототожнювати не можна. Це тісно пов'язані поняття, однак між ними є ряд суттєвих відмінностей.

На думку О. Дзюблюка, споживчий кредит спрямований безпосередньо на задоволення споживчих потреб населення [2]. За такого підходу споживчий кредит є кредитом для цілей споживання. У самому терміні "споживчий" закладено дієслово "споживати", тобто використовувати для задоволення потреб, витрачати на свої потреби: особисті, культурні, сімейні, побутові та інші потреби людини, безпосередньо не пов'язані зі здійсненням підприємницької або іншої соціально значущої діяльності.

інколи споживчий кредит протиставляється виробничому кредиту: споживчий кредит слугує для покриття недостатності доходу тоді як виробничий кредит сприяє отриманню доходу від виробництва. Зокрема, В. Лексіс [3] зазначає, що, на противагу кредитам у виробництво, які приносять дохід, потреба в споживчих кредитах викликана нуждою чи несприятливим фінансовим становищем домогосподарства, це позика, яка служить тільки для покриття недостатності доходу. Дослідник акцентує на "проїданні" коштів при споживчому кредиті порівняно із самозростанням авансованої вартості при виробничому кредиті. Однак, якщо йти за такою логікою, споживчий кредит можуть одержати не тільки окремі громадяни для задоволення своїх особистих потреб, а й підприємства, що не створюють, а "проїдають" створену вартість.

Є. Литвинов [4] уважає, що споживчий підхід до кредитування фізичних осіб розглядається лише як спосіб поточного задоволення потреб людини в товарах і послугах, у ході якого кредитні кошти виступають засобом платежу та не розглядаються як інструмент розвитку індивіда з метою досягнення ним суспільно значущих результатів. Тоді як кредит може забезпечувати приріст вартості вкладених коштів за рахунок збільшення величини капіталу позичальника, у тому числі його особливого різновиду - людського капіталу що забезпечує отримання доходу у вигляді збільшення знань, навичок, умінь, мотивацій. У такому разі споживчий кредит необхідно розглядати як кредит, що виступає у формі позики капіталу О. Лаврушин [5] пов'язує споживчий кредит із продажем торговельними підприємствами споживчих товарів із відтермінуванням платежу або наданням банками позик на покупку споживчих товарів, а також на оплату різного роду витрат особистого характеру (плата за навчання, медичне обслуговування тощо).

Проте витрати приватних осіб можна розглядати за напрямами використання отриманих доходів як у поточному періоді, так і в перспективі. До них відносять: а) особисті споживчі витрати, б) витрати, не пов'язані зі споживанням (інвестиції, накопичення). До складу споживчих витрат, крім витрат на продукти харчування, входять витрати на купівлю непродовольчих товарів (у тому числі будівельних матеріалів, автотранспортних засобів) і витрати на оплату послуг (житлово-комунальних, побутових, медичних, санаторно-оздоровчих, послуг у системі освіти тощо). До витрат, не пов'язаних зі споживанням, належать витрати на інвестиції та заощадження, а також витрати на товари, вироблені в особистому підсобному господарстві. інвестиції містять, наприклад, витрати на покупку творів мистецтва, антикваріату ювелірних виробів та інвестиції в основний капітал, зокрема на будівництво та капітальний ремонт житла. Такі інвестиції забезпечують не тільки збереження грошових коштів від інфляції, але й одержання додаткових доходів у вигляді орендної плати, дивідендів, рентних платежів, позитивної курсової різниці й інше. Тому при кредитуванні фізичних осіб можливий приріст накопичень окремих громадян, що не має відношення до споживчого кредитування.

Таким чином, споживчий кредит є поняттям більш вузьким, ніж роздрібний кредит, оскільки видається він для задоволення особистих потреб фізичних осіб, тоді як роздрібний кредит надається як на задоволення поточних споживчих потреб, так і на інвестиційні цілі. Тож зводити класифікацію роздрібних кредитів до класифікації споживчих кредитів не варто.

На переконання 0. Плетенської [6], з-поміж видів роздрібного кредитування вчені-економісти виділяють дві великі групи кредитів: цільові та нецільові. Банки готові надавати фізичним особам кредити на певні цілі. Такі кредити можуть видаватися готівкою, переводитися в рахунок оплати безготівковими грошима, не виключається й товарний розрахунок із позичальником. Цей вид роздрібного кредиту може бути оформлений не тільки в банку але й у торговельній точці.

Нецільові кредитні позики передбачають надання позичальникам готівкових коштів на будь-які цілі. У разі оформлення цього виду роздрібного кредиту позичальник отримує певну грошову суму яку згодом він має право використовувати на свій розсуд.

Залежно від терміну розгляду кредитної заявки кредити поділяються на класичні кредити та експрес-кредити, коли заявка розглядається оперативно в присутності позичальника. Якість перевірки надійності позичальника при експрес-кредитуванні значно нижча, що в результаті призводить до підвищення відсоткової ставки як компенсації за високий кредитний ризик.

За об'єктами кредитування роздрібні кредити поділяються на споживчі та інвестиційні кредити. Класифікація роздрібних кредитів така:

споживчі кредити: