Трансформаційні перетворення банківського сектору Євросоюзу в посткризовий період

Трансформаційні перетворення банківського сектору Євросоюзу в посткризовий період

Світова фінансово-економічна криза ледь не призвела до колапсу світової фінансової системи. У той час як США провели частину необхідних реформ у фінансовому секторі (зокрема прийняття Закону Додда-Франка), ЄС занурився ще й у боргову кризу. Необхідність реформування банківського сектору була зумовлена низкою факторів, однак саме можливість розпаду єврозони змусила урядовців діяти активніше. Анонсовані реформи є доволі контроверсійними, а отже, повинні бути більш детально досліджені.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженням банківського сектору Євросоюзу займаються багато науковців, як зарубіжних, так і вітчизняних. Зокрема, Нейл Двейн акцентує увагу на тому, що ЄС потребує тіснішої інтеграції, зокрема утворення банківського союзу [1]. Бенджамін Коген і Мішела Скатінья з банку міжнародних розрахунків у своїй статті вказують, що хоча банки загалом розширювали кредитування, серед європейських зростання було меншим. Банки, які вийшли з кризи з вищим показником левериджу і більшою дохідністю, - були здатні більше розширюватися [2]. Серед вітчизняних науковців, що вивчали це питання, варто відзначити В. Козюка [3], П. Д'яконову [4], П. Макаренко [4], Ф. Журавку [4] та інших.

Не вирішені раніше частини загальної проблеми

Існування ЄС у нинішньому вигляді більше неможливе. Потрібні механізми забезпечення стабільності та стійкості фінансової системи, ефективної та швидкої комунікації між різними її суб'єктами. Реформи банківського сектору ЄС критично необхідні, однак розходяться думки щодо їх суті та часу проведення. Також існують різні точки зору щодо впливу анонсованих реформ на банківський сектор ЄС.

Формулювання цілей статті

Метою статті є дослідження стану банківського сектору ЄС, аналіз анонсованих реформ та окреслення основних напрямів майбутніх трансформаційних перетворень.

Виклад основного матеріалу дослідження

Боргова криза єврозони продемонструвала крихкість і нестабільність банківської системи Євросоюзу. Проблемний стан більшості банків із країн периферії ЄС, а також деяких банків із ключових країн-членів, зумовили значне падіння ВВП і необхідність рекапіталізації банків. Бізнес протягом кількох наступних років відчував брак фінансування, навіть за низьких облікових ставок і політики «кількісного пом'якшення» у Великій Британії. Це, а також переобтяженість боргами країн і проведення структурних реформ зумовили низьке економічне зростання, загалом по ЄС: 2,1% у 2010, 1,6% у 2011, -0,4% у 2012 роках відповідно (0,4% у 2008, -4,5% у 2009 роках) [5].

У результаті в країнах ЄС (особливо на периферії) виникло багато «зомбі банків». «Зомбі банк» - це фінансова інституція з негативним значенням власного капіталу. Однак такі банки продовжують функціонувати в результаті державної підтримки чи порятунку, що дає їм змогу вчасно виконувати боргові зобов'язання та уникати банкрутства. Як правило, «зомбі банки» часто мають на своїх рахунках багато «токсичних активів», або активів, що не «працюють» (nonperforming assets) [6; 7]. Попри нарікання щодо високого рівня державного боргу країн ЄС, борг приватного сектору є значно вищим (рис. 1).

Як один із наслідків кризи, знизився відсоток підприємств і домогосподарств, які виконують свої зобов'язання за кредитами, що тримає показник заборгованості приватного сектору на доволі високому рівні при звуженні кредитування (рис. 2). У деяких фінансово більш розвинених країнах (Нідерланди, Велика Британія, Німеччина) борг домогосподарств більший за борг підприємств, що пов'язано з високою кількістю виданих іпотечних кредитів, а зменшення кількості яких потребує часу.

Таким чином, звуження корпоративного кредитування і погіршення умов кор - поративних кредитів унеможливлювали швидкий вихід економіки ЄС із стагнації. Більше того, існував ризик, що наступне економічне потрясіння розвалить єврозону. Були такі побоювання й під час боргової кризи в єврозоні, допоки голова ЄЦБ Маріо Драгі не заявив, що «Європейський центральний банк» зробить усе можливе, щоб зберегти євро» [9]. Це обумовило необхідність реформування банківського сектору ЄС.

Уже зараз можна констатувати, що реформи в банківському секторі ЄС почались у таких напрямах [12; 13; 14]:

- зменшення премій топ-менеджерам банків;

- утворення банківського союзу в єврозоні;

- поступове введення правил «Базель-ІІІ», згідно з якими банки муситимуть тримати більше резервного капіталу;

Рис. 1. Приватний та державний борг у країнах ЄС у 2012 р., у % до ВВП

Рис. 2. Обсяг банківських позик і середня відсоткова ставка для річних позик у єврозоні

- перегляд вимог до банків щодо ліквідності та співвідношення залученого капіталу до власного, відповідно до «Базель-ІІІ».

Однією з причин виникнення фінансово-економічної кризи, на думку регуляторів і платників податків багатьох розвинених країн, була схильність банкірів продавати якомога більше фінансових продуктів - використовуючи при цьому різноманітні маніпуляції - заради отримання високих премій. За результатами роботи банкірів, премії топ-менеджерів банків дуже часто переважали річну заробітну плату. Тож одним із кроків щодо забезпечення стійкості банківського сектору ЄС було обмеження максимальних розмірів премій банкірів: у результаті законодавчих змін премія топ-менеджера банку не може перевищувати 100% його річної заробітної плати. Це нововведення мало неоднозначні результати. З одного боку, за рахунок підвищення заробітних плат було частково компенсовано обмеження суми премії. У 2014 р. заробітні плати топ-менеджерів банків у ЄС зросли в середньому на 10% [12]. З іншого боку, це втрата конкурентоспроможності банківського сектору ЄС, позаяк більшість талановитих топ-менеджерів банківського сектору надаватиме перевагу роботі в США та Азії, де немає подібних обмежень на премії. Іншим напрямом є утворення банківського союзу. Банківський союз передбачає утворення єдиної установи, функціями якої будуть, зокрема, нагляд за банками єврозони, їх рекапіталізація або ліквідація в разі необхідності. Фінансові ресурси будуть зібрані за допомогою внесків банківського сектору, а точніше - банків, що братимуть участь у програмі та перераховуватимуть кошти до фонду (Single Resolution Fund). Хоча спостерігається деякий прогрес у цьому напрямі, усе ж тривають доволі жорсткі політичні перемовини щодо умов утворення банківського союзу. Ключові країни ЄС (зокрема Німеччина, Нідерланди) не хочуть брати на себе ризик за можливі проблеми банків країн периферії ЄС, тому наразі не можна точно спрогнозувати як скоро та в якому напрямі розвиватиметься процес. Однак, існують деякі приводи для оптимізму, зокрема, 20 березня 2014 р. лідери ЄС підписали угоду щодо створення єдиної наглядової установи в єврозоні [13]. банківський відсотковий ставка капітал

Можна однозначно стверджувати, що перехід до «Базель-ІІІ» значно змінить становище в банківській галузі, зокрема і в ЄС. Цей документ передбачає зміни в таких основних напрямах [15]:

- вимоги до резервного (регуляторного) капіталу;

- введення обов'язкових нормативів показника левериджу (співвідношення позикового капіталу до власного);

- вимоги до ліквідності банків.

Розглянемо спочатку зміни вимог до резервного капіталу.

Капітал першого рівня включає в себе:

• базовий капітал першого рівня:

- звичайні акції або їх еквівалент для неакціонерних компаній;

- нерозподілений прибуток;

- емісійний дохід;

- резервні фонди, підтверджені аудитором.

• Додатковий капітал першого рівня:

- некумулятивні безстрокові привілейовані акції;

- субординований кредит на строк понад 30 років з можливістю дострокового погашення не раніше, аніж через 10 років (обсяг кредиту не може перевищувати 15% попередніх джерел).

Капітал другого рівня включає в себе:

- резервні фонди, не підтверджені аудитором;

- нерозподілений прибуток, не підтверджений аудитором;

- субординований кредит на строк не менше 5 років без можливості дострокового погашення (не більше 50% капіталу першого рівня без обліку субординованих кредитів);

- привілейовані акції;

- приріст вартості майна за рахунок переоцінки.

Тобто, сукупний капітал І і ІІ рівня повинен становити не менше 8% до активів, зважених до ризиків [15]. Як видно з таблиці, з переходом до «Базель-ІІІ» буде введено ще два види вимог до капіталу.

Таблиця Вимоги до капіталу банків згідно з правилами «Базель» І, ІІ і ІІІ