Державне регулювання діяльності у сфері страхування сільськогосподарських товаровиробників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державне регулювання діяльності у сфері страхування сільськогосподарських товаровиробників

О.М. Остапенко

кандидат економічних наук, доцент,

доцент кафедри фінансів і кредиту

Полтавської державної аграрної академії

Анотація

Наявні проблеми у сфері страхування сільськогосподарських товаровиробників доводять необхідність розгляду питання ефективності державного регулювання, тобто політики впливу держави за допомогою законодавчих, адміністративних та кредитно-фінансових заходів на ринок страхування, зокрема, страхування сільськогосподарських товаровиробників, з метою сприяння стабільному розвитку останніх через аналіз, в першу чергу, відповідної нормативно-правової бази (сукупність законів і підзаконних нормативних актів, які створюють нормативно-правове поле для функціонування системи страхування ризиків аграріїв) - юридичного засобу досягнення реальної упорядкованості в зазначеній сфері. Рішення даної проблеми автором здійснено через вивчення діючого нормативно-правового поля щодо регулювання страхового бізнесу у сільському господарстві з метою виявлення «прогалин» у ньому. Автором визначено переваги, недоліки та внесено пропозиції щодо коригування нормативно-правового поля для забезпечення ефективності реалізації механізму державного регулювання страхування у сільському господарстві шляхом аналізу існуючих нормативно-правових актів. Як результат, автором запропоновано уточнити окремі статті зазначених нормативно-правових актів та розширити перелік сільськогосподарських культур, сільськогосподарських тварин і видів страхових ризиків, на які надаватиметься компенсація вартості страхових платежів (премій) державою.

Ключові слова: страхування, сільськогосподарські товаровиробники, державне регулювання, державна підтримка, законодавче забезпечення.

Аннотация

Существующие проблемы страхования сельскохозяйственных товаропроизводителей доказывают необходимость рассмотрения вопроса эффективности государственного регулирования, то есть политики влияния государства с помощью законодательных, административных и кредитно-финансовых мер воздействия на рынок страхования, в частности, страхование сельскохозяйственных товаропроизводителей, с целью содействия стабильному развитию последних через анализ, в первую очередь, соответствующей нормативно-правовой базы (совокупность законов и подзаконных нормативных актов, которые создают нормативно-правовое поле для функционирования системы страхования рисков аграриев) - юридического средства достижения реальной упорядоченности в указанной сфере. Решение данной проблемы автором осуществлено через изучение действующего нормативно-правового поля по регулированию страхового бизнеса в сельском хозяйстве с целью выявления «пробелов» в нем. Автором определены преимущества, недостатки и внесены предложения по корректировке нормативно-правового поля для обеспечения эффективности реализации механизма государственного регулирования страхования в сельском хозяйстве путем анализа существующих нормативно-правовых актов. Как результат, автором предложено уточнить отдельные статьи указанных нормативно-правовых актов и расширить перечень сельскохозяйственных культур, сельскохозяйственных животных и видов страховых рисков, по которым будет предоставляться компенсация стоимости страховых платежей государством.

Ключевые слова: страхование, сельскохозяйственные товаропроизводители, государственное регулирование, государственная поддержка, законодательное обеспечение.

Аnnotation

Current problems in the sphere of insurance of agricultural manufacturers stipulate the necessity of consideration of a matter regarding effectiveness of governmental regulation. This regulation includes a policy of the governmental influence on an insurance market with the use of legislative, administrative, and credit and financial measures, particularly insurance of agricultural manufacturers for the purpose of facilitation of stable development of the latter. Above all, such facilitation consists in analyzing the corresponding normative and legal basis (a set of laws and secondary legislation, which form a normative and legal framework for functioning of a system providing insurance of agricultural producers), which is a juridical means for achievement of the real orderliness in the mentioned sphere. The author has solved this problem through studying the normative and legal framework concerned with regulation of insurance business in agriculture in order to indicate “gaps” in the legislative basis. Governmental regulation of insurance of agricultural manufacturers (through application of an economic mechanism - government funding, foundation of a state insurance company, etc., and an institutional and legal mechanism of regulation - licensing, formation of conditions for insurance, etc.) is aimed at compensation of disadvantages of self-funding for the purpose of providing the increase of attractiveness of insurance as an instrument of stabilization of agricultural producers. As a result, the author has determined advantages and disadvantages and submitted a proposal regarding correction of the normative and legal framework for providing effectiveness of implementation of the mechanism of governmental regulation of insurance in agriculture through analyzing current normative and legal acts, namely the Law of Ukraine “On governmental support of agriculture in Ukraine”, the Decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine “On confirmation of the order and rules of mandatory insurance of livestock in case of death, destruction, forced slaughter, against disease, disasters, and accidents”, he Decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine “On confirmation of the order of recognition of risks in agriculture as catastrophic ones and usage of a budgeting loan (governmental financial advance) in case of their emergence”, the Law of Ukraine “On insurance”, at al. As a result, the author has proposed to specify certain articles of the mentioned normative and legal acts and to extend a list of agricultural crops, livestock, and types of insurance risks, for which a government will reimburse value of insurance payments (premiums).

Key words: insurance, governmental regulation, governmental support, legislative framework.

Постановка проблеми. Поширення страхування у сільському господарстві - необхідна умова стабільного функціонування аграрної галузі в Україні. Крім того, міжнародний досвід страхування сільськогосподарських ризиків підтверджує висновок про те, що через відсутність державної підтримки, аграрна галузь в окремих країнах, зокрема Україні, розвивається неефективно, повільно, несистемно. Виходячи з цього, виникає гостра необхідність пошуку шляхів підвищення ефективності страхування вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників через державне субсидування та інші інструменти регулювання з боку держави (інфраструктурні інвестиції, фінансування адміністративних витрат, участь у фінансуванні фондів, пулів спрямованих на ліквідацію катастроф та природних лих) [1] одночасно з використанням можливостей страхових компаній.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Особливості державного регулювання страхової діяльності в Україні з'ясовували та досліджували такі вчені, як Н. В. Приказюк, О. Й. Жабинець, В. М. Фурман, В. Д. Базилевич, О. І. Барановський, H. М. Внукова та інші. Важливість означеної проблеми зумовлює актуальність обраної теми наукового дослідження.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Проте, недостатня кількість практичних досліджень в даному напрямку призводить до гальмування подальших розробок.

Мета статті полягає у вивчення стану державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників та діючої нормативно-правової бази щодо регулювання страхового бізнесу у сільському господарстві, виявлення «прогалин» у ній та формування пропозицій щодо її коригування для забезпечення ефективної реалізації механізму державного регулювання у зазначеній сфері.

Виклад основного матеріалу дослідження. Підтвердженням необхідності популяризації страхування у сільському господарстві та активної участі держави у ньому, є наведені показники забезпеченості підприємств поголів'ям худоби і птиці, валового збору основних сільськогосподарських культур (табл. 1).

Таблиця 1 Валовий збір основних сільськогосподарських культур, тис. т за 1990-2015 рр.

Аналізуючи дані табл. 1 відмітимо, що виробництво основних сільськогосподарських культур за досліджуваний період є нестабільним. Відносною стабільністю характеризується виробництво овочів, плодів та ягід і картоплі. Найбільшу амплітуду коливань по валовому збору має цукровий буряк (44264-10068=34196 тис. т), зернові та зернобобові (51009-20234=30775 тис. т).

Таблиця 2

Динаміка поголів'я худоби та птиці за 1990-2015 рр. (тис. гол)

У табл. 2, наведено динаміку поголів'я худоби та птиці за 23 роки. За досліджуваний період спостерігається збереження негативної тенденції - зменшення кількості їх голів. Відносною стабільністю характеризується забезпеченість господарств птицею.

Найбільшу амплітуду коливань по забезпеченості підприємств худобою має утримання ними великої рогатої худоби (25194,8-4425,8=20769 тис. гол.), у т.ч. вирощування корів (8527,6-2554,3=5973,3 тис. гол.), вирощування свиней (19946,7-6466,1=13480,6 тис. гол.) та утримання овець та кіз (9003,1-1617,2 =7385,9 тис. гол.).

страховий ризик сільський товаровиробник

Таблиця 3. Обсяги державної підтримки АПК України, млн. грн. за 2004-2011 рр.

Через недоотримання або неотримання врожаю культур, загибель сільськогосподарських тварин, аграрна галузь характеризується відносно низькою рентабельністю. Як результат, покриття витрат на страхування для аграріїв є важким тягарем. Тому, за для полегшення умов страхування сільськогосподарських товаровиробників, держава в 2005-2008 рр. вдалася до фінансування частини страхових премій (табл. 3).

В 2004 році найбільша частка державних заходів, що націлені на підтримку АПК, була зорієнтована на інші програми серед яких: програми активізації економіки, стимулювати будівництво й реконструкцію великих тваринницьких комплексів; програми бюджетної допомоги на придбання доїльних апаратів; програма фінансової підтримки за зданий на переробні підприємства молодняк ВРХ та інші - 536,4 млн. грн в 2004 році; 516,1 млн. грн в 2005 році, 1343,6 млн. грн в 2006 році, 4267,1 млн. грн в 2007 відповідно. Починаючи з 2008 та по 2009 роки, частка фінансування даних програм зменшилась, та склала в 2008 році 884 та 862,9 млн. грн відповідно.

Певне занепокоєння викликає обсяг державного фінансування вартості страхових премій. Так, в 2004 та 2009 роках була відсутня взагалі державна підтримка страхувальників у сільському господарстві.

Щодо здешевлення вартості страхування для аграріїв державою через часткову сплату страхових премій, то обсяг фінансування, що направлявся для цих цілей щороку зростав, забезпечивши приріст укладених договорів страхування сільськогосподарськими товаровиробниками. Так, якщо, наприклад, у 2005 році в бюджеті передбачалося 54 млн. грн, то в 2008 р. - 200 млн. грн на вказані цілі. В той же час значно зросли витрати на інші програми. Зокрема у 2011 р. 5330,6 млн. грн з загального обсягу державної підтримки у 6405,6 млн. грн було витрачено на інші програми, що становить 83% всієї державної допомоги [3].

З табл. 4 видно, що державна підтримка сільського господарства зростає, що показує структура видатків бюджету (в 2013 році частка витрат на підтримку сільського господарства в загальному підсумку витрат становить 37,03 %, тоді як в 2015 році вона становить 70,22 %).

Таблиця 4. Бюджетна підтримка сільського господарства України за 2013-2016 рр., млн. грн (фрагмент) [14]

Виходячи із зазначених вище обставин, захист сільськогосподарських товаровиробників від ризиків, що їм характерні, не можливий без страхування та державного регулювання страхового ринку у сільському господарстві через застосування урядом країни економічного (державне фінансування, створення державної страхової компанії і інше) та інституційно-правового механізмів регулювання (ліцензування, формування умов страхування, встановлення обов'язкових видів страхування та інше).

У вітчизняній практиці державного регулювання економіки, система страхування сільськогосподарських ризиків стоїть поряд з такими інструментами, як: бюджетне фінансування пріоритетних галузей, зокрема, наукомістких та технологічних (електрозварювання, біотехнологія, машинобудування та інше); фінансування операцій транспортування нафти, газу, надання міжнародних послуг у галузі транспорту та інше; часткова компенсація вартості складної техніки вітчизняного виробництва; фінансування заходів з охорони навколишнього середовища і т.д.

І якщо фінансовий механізм через субсидування страхових премій або виплати 50 % страхової франшизи у разі настання страхового випадку [4], часткову компенсацію вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва і т.д. - є проявом економічних методів управління, оскільки саме вони формують мотиваційні чинники для сільськогосподарських товаровиробників щодо страхування власних ризиків, то страхування - його несуча конструкція.

Крім того, варто відмітити те, що за страхування сільськогосподарських товаровиробників, зокрема, їх сільськогосподарської продукції галузі рослинництва, виникає обов'язкова форма захисту, яка на думку Козіна Е. Г. [5] є універсальною і розповсюджується на страхувальників, та виникнення якої не залежить від їх волі. Тож, через неї держава регулює страхові відносини шляхом формування правил гри та визначення зобов'язання страхувальника застрахуватися, а також встановлення обов'язковості і для страховиків - застрахувати об'єкти. Іншими словами, держава за страхування сільськогосподарських товаровиробників покликана компенсувати вади їх самофінансування, забезпечивши тим самим поширення привабливості страхування як інструменту стабілізації серед них.

Організація захисту державою можлива через формування належного правового поля за страхування сільськогосподарських ризиків. Тож, розглянемо законодавче забезпечення страхування у сільському господарстві, його переваги, недоліки та можливість його удосконалення.

До основних спеціалізованих нормативних актів відносять:

- ЗУ «Про державну підтримку сільського господарства України» [6] - № 1877-IV від 24.06.2004 - основним його недоліком можна вважати те, що він не регулює питання підтримки страхування сільськогосподарської продукції.

Не містить загальних принципів надання державної допомоги у сфері страхування аграрних ризиків, зокрема не встановлює критеріїв доступу приватних страхових компаній до надання послуг, що субсидуються державою, не визначає, як адмініструватиметься надання державної субсидії, хто і як має розробляти програми надання субсидій.

Тож, необхідно переглянути та уточнити окремі статті, які мають підкреслити значення державного регулювання за страхування у сільському господарстві (наприклад: Цей Закон визначає основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, регуляторній, страховій та інших сферах …), що забезпечить обґрунтованість посилання на пункт 1.3 статті 1 цього Закону.

Крім того, рекомендуємо доповнити Закон статтями, які по-перше, роз'яснюватимуть механізм надання державної допомоги із залученням до нього лише тих страхових компаній, які відповідатимуть кваліфікаційним вимогам, що сформовані державою; по-друге, міститимуть повний перелік об'єктів та видів страхування, на які може розповсюджуватися державна субсидія.

- Постанова КМУ «Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків» [7] - недоліком можна вважати те, що вона не здійснює роз'яснення питання страхування сільськогосподарських тварин не залежно від того, чи є вони чистопородними або одержані за затвердженою програмою породного вдосконалення тварини, що мають племінну (генетичну) цінність і можуть використовуватися в селекційному процесі). Відсутній опис умов використання франшизи та розмірів страхового покриття за їх страхування.

Рекомендуємо доповнити нормативний акт статтями, що регулюють страхування зазначених об'єктів сільськогосподарського характеру.

- Постанова КМУ «Про затвердження Порядку визнання ризиків у сільському господарстві катастрофічними та надання і використання бюджетної позики (державної фінансової допомоги) у разі їх виникнення» [8]. Хоча розділ перший цієї постанови наголошує те, що страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою це - економічні відносини щодо страхового захисту майнових інтересів сільськогосподарських товаровиробників у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених цим Законом, за рахунок грошових фондів, що формуються у страховика шляхом сплати страхувальником страхових платежів (премій), частина яких компенсується за рахунок державних субсидій, та доходів від розміщення коштів цих фондів, яке здійснюється відповідно до положень цього Закону і визначається наявністю та особливостями ризиків, носіями яких є сільськогосподарські рослини і тварини. Проте, він не ідентифікує, не роз'яснює ризики за страхування тварин.

Рекомендуємо доповнити постанову статтями, що регулюють страхування згаданого об'єкта сільськогосподарського характеру з позиції забезпечення його державною підтримкою.

- Постанова «Про затвердження Порядку та умов надання сільськогосподарським товаровиробникам державної підтримки у страхуванні сільськогосподарських культур шляхом здешевлення страхових платежів (премій) і переліку сільськогосподарських культур та видів страхових ризиків (продуктів), на які у 2012 році надається компенсація вартості страхових платежів (премій)» [9] - недоліком можна вважати вузький перелік сільськогосподарських культур та видів страхових ризиків на які надається компенсація вартості страхових платежів (премій), та який не відповідає реальним потребам страхувальників.

Рекомендуємо розширити перелік сільськогосподарських культур та видів страхових ризиків на які надаватиметься компенсація вартості страхових платежів (премій).

- ЗУ «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» від 09.02.2012 [10] - в ньому не відображено механізм державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників через надання їм страхової субсидії у розмірі 50 % страхової франшизи при настанні страхового випадку за комплексним та індексним страхуванням.

В Законі необхідно прописати механізм державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників через надання їм страхової субсидії у розмірі 50 % страхової франшизи при настанні страхового випадку за комплексним та індексним страхуванням.

Основоположним нормативно-правовим актом, який регулює сферу страхування є ЗУ «Про страхування» [11] - регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб та: 1) сприяє поширенню обов'язкового та добровільного страхування сільськогосподарських ризиків. 2) Забезпечує принцип рівно-напруженості та цільової спрямованості страхування у сільському господарстві через встановлення такої системи страхування, яка враховує основні фактори діяльності сільськогосподарських товаровиробників.

Проте він не регулює питання добровільного страхування сільськогосподарських тварин (пункт 30 статті 7). Тож, рекомендуємо доповнити Закон статтею, яка має регулювати страхування зазначеного об'єкта сільськогосподарського характеру, що забезпечить обґрунтування посилання на Закон № 4391-VI (4391-17) від 09.02.2012, та зменшить його фокусування на необхідність та важливість виключно страхування сільськогосподарської продукції.

Дослідивши окремі законодавчі акти у сфері аграрного страхування, зокрема, страхування з державною підтримкою, можна визнати такі страхові відносини відносно новими та такі, які отримали сучасне нормативне закріплення у 2012 році, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» [12].

Досить слушні зауваження наводить В. Якубович у своїй праці «Законодавче регулювання в галузі страхування сільськогосподарських ризиків в Україні - основні аспекти та потреба у реформуванні [13], в якій наведена історія створення та загальна характеристика системи законодавства про страхову діяльність в Україні.

Висновки

З огляду на значення нормативно-правової бази за регулювання відносин страхування у сільському господарстві України, необхідно відмітити, що вона забезпечує механізм взаємодії основних учасників страхових відносин з правової точки зору. Саме тому, основним завданням правового поля за відносин страхування у сільському господарстві на сьогодні залишається реалізація правових норм, які б реально відповідали умовам здійснення страхування сільськогосподарських товаровиробників, а не лише були прописані формально. Як наслідок, автором запропоновано забезпечити усунення формалізму правових норм, що регулюють страхування сільськогосподарських товаровиробників через вдосконалення діючих нормативно-правових актів.

Бібліографічний список

1. Прутська О. О. Державна підтримка підприємницької діяльності в аграрному секторі України/ О. О. Прутська, Ю. М. Ярова// Збірник наукових праць ВНАУ. - Серія : Економічні науки. - № 1 (76). - 2013. - С. 118.

2. Самошкіна І. Д. Удосконалення страхування сільськогосподарських ризиків в Україні/ І. Д. Самошкіна//Вісник сумського національного аграрного університету. - Серія «Економіка і менеджмент». - Випуск 4(52). - 2012. - С. 144.

Размещено на Allbest.ru