Удосконалення організації міжбанківського кредитування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

202

Удосконалення організації міжбанківського кредитування в Україні

Кузьмак О.М.

У статті досліджено організацію міжбанківського кредитування в Україні та світі та запропоновано шляхи вдосконалення організації вітчизняного ринку міжбанківських кредитів.

Ринок міжбанківських кредитів функціонує в Україні вже біля 15 років, та, незважаючи на це, він залишається не достатньо розвинутим, а тому - неповноцінним. Недостатній розвиток даного ринку в Україні, проявляється у відсутності розгалуженої інфраструктури та посередників на даному ринку. Саме наявність розгалуженої інфраструктури ринку міжбанківських кредитів дозволила б не тільки належним чином організувати договірні кредитні взаємовідносини між банками, але й сприяла б підвищенню надійності та оперативності укладення угод.

Аналіз останніх досліджень. Окремі питання організації міжбанківського кредитного ринку в Україні досліджували такі вітчизняні вчені: Стельмах В.С., Епіфанов А.О., Гребенюк Н.І., Міщенко В.І. [4], Тиркало Р.І. Проте, у вітчизняній фінансовій літературі поки що недостатньо наукових досліджень, присвячених даній проблемі. В Росії дослідженню міжбанківського кредитування, зокрема і організації міжбанківського кредитного ринку приділяють значно більшу увагу. Так даній тематиці присвятили свої розробки Гагарин С.В., Никольский Ю.Б., Шамаев Г.А. [1], Коробова Г.Г. [2] та інші.

Методика досліджень. Робота комерційних банків в Україні з міжбанківськими кредитами ще не відповідає ринковим принципам. У зв'язку з цим гостро постає проблема наукового осмислення нових явищ у сфері організації міжбанківського кредитного ринку, розуміння їх змісту, сутності та їх використання на практиці, зокрема це напряму стосується створення посередників на вітчизняному ринку міжбанківських кредитів. Отже, не з'ясованими та не розкритими лишаються такі важливі питання, як ефективна організація міжбанківського кредитного ринку та його роль у розвитку банківської системи та економіки в цілому.

Сьогодні більшість банків на вітчизняному ринку міжбанківських кредитів працює за принципом “телефонного ділингу”. Так, коли виникає необхідність продати або купити кредитні ресурси на даному ринку кредитний працівник телефонує іншим банкам до тих пір, поки врешті-решт, не буде досягнуто домовленості. Крім того, варто відмітити, що в періоди змін кон'юнктури даного ринку угоди укладаються на ньому стихійно, адже банки не спроможні вчасно отримувати повну інформацію про поточний стан ринку МБК, а також про співвідношення попиту і пропозиції на ньому. Що призводить до перекосів у формуванні вартості міжбанківських кредитів. Отже, нестабільний стан міжбанківського кредитного ринку, на нашу думку, можна пояснити знову ж таки вищезгаданою відсутністю відповідних посередницьких установ.

Натомість, у США банки, які хочуть отримати або надати міжбанківський кредит, як правило користуються послугами брокерів, які доводять до відома умови купівлі або продажу, а також зводять потенційних покупців та продавців. Вони мають постійних клієнтів - кілька сотень банків, від яких приймають по телефону пропозиції на продаж (offers) або купівлю (bids) кредитних ресурсів. Брокери відповідно отримують комісійні. Так, наявність брокерів дозволяє знизити витрати за рахунок швидкості здійснення операцій. Після укладення угоди банк-кредитор доручає федеральному резервному банку свого округа дебетувати свій рахунок та перевести кошти банку-позичальнику.

Крім того, брокери виконують важливі інформаційні функції на грошовому ринку. Вони не тільки повідомляють учасникам величину ставок, але й аналізують та одночасно дають свої оцінки стану міжбанківського кредитного ринку.

В Росії на ринку міжбанківських кредитів працюють такі основні типи операторів: банки-дилери та банки-брокери, спеціалізовані кредитні установи. Банки-дилери приймають та надають кредити (можуть виступати як позичальники та як кредитори) та працюють на фондовому ринку. Отже, дилери, використовуючи свій досвід та знання ринку, можуть визначати потенційних кредиторів або позичальників. Домовленість між дилерами може бути досягнута: за допомогою прямого телефонного зв'язку або через брокерів. Брокери обслуговують ті банки, які або не можуть знайти партнера, або мають бажання зробити це через посередників.

Під спеціалізованими кредитними установами розуміють учасників ринку міжбанківських кредитів, які надають посередницькі послуги, збираючи банківські заявки на торгах та розсилаючи їх по всім банкам - учасникам системи.

В Україні теж були спроби створити посередників ринку міжбанківських кредитів. Так, можна вважати, що першим посередником на вітчизняному ринку МБК була Українська фондова біржа, яка була створена у 1991 році і приймала заявки на продаж міжбанківських кредитних ресурсів від комерційних банків, а потім проводила торги. Так, у період 1992-1994 рр. в УФБ основна частка біржових торгів охоплювала саме міжбанківські кредитні ресурси . Це пов'язано з тим, що ринок цінних паперів на той час в Україні тільки зароджувався [3,27].

У цей період на міжбанківському кредитному ринку України почали з'являтися інші фінансові посередники, серед яких були концерн “Правекс” та фірма “Soft NTT Ltd”, але варто зауважити, що дані посередники функціонували тимчасово. Так, фірма “Soft NTT Ltd” проіснувала лише трохи більше трьох місяців та під час кризи взаємних неплатежів у 1994 році, опинилася у важкому фінансовому становищі та розпалася. Що стосується концерну “Правекс”, то він також припинив своє існування, незважаючи на значні обсяги продажу кредитних ресурсів.

Ще однією спробою стати посередницькою структурою на міжбанківському кредитному ринку була БКС. Створена вона була за сприяння Приватбанку у 1994 році як координуючий інформаційний центр. БКС це було неформальне об'єднання 450 комерційних банків України та їх філій. Функції даного об'єднання полягали в тому, що воно дозволяло отримувати інформацію про стан та кон'юнктуру міжбанківського кредитного ринку, крім того здійснювалися операції з купівлі продажу міжбанківських кредитів за допомогою електронних міжбанківських торгів. Головним завданням БКС було підвищення ефективності використання банками короткострокових міжбанківських кредитів та формування високоліквідного ринку МБК. Проведення торгів було організовано так, щоб забезпечити своєчасність та оперативність проходження платежів між банками-учасниками. Цікавим є той факт, що протягом дії БКС не було жодного випадку порушення двосторонніх угод. Саме БКС запропонувала вперше використання на вітчизняному ринку міжбанківських кредитів ставки KIBOR, яка є середньозваженою ставкою пропозиції на ринку МБК. Криза, яка охопила ринок МБК у кінці 1994 року не могла не вплинути на БКС та на його учасників. Тому під час тривалої кризи неплатежів за міжбанківськими кредитами дане об'єднання перестало існувати.

Отже, на сучасному етапі виникає необхідність в Україні перейти від простої форми ринку міжбанківських кредитів, яка існує на сучасному етапі до розгорнутої форми, тобто до створення посередницької структури на даному ринку. З огляду на це ми пропонуємо створити при Асоціації українських банків Міжбанківське кредитне об'єднання. Стратегічною ціллю якого було б створення в Україні єдиного інформаційно-торгового середовища, тобто відкритого для всіх потенційних учасників ринку міжбанківських кредитів з єдиними принципами та “правилами гри”.

Така модель організації міжбанківського кредитного ринку забезпечить єдиний порядок укладення та виконання фінансових договорів як на регіональному, так і на державному рівнях. Тому аби стати учасником даного об'єднання, необхідно між комерційними банками та даним утворенням заключити Генеральну угоду про співпрацю на ринку міжбанківських кредитів та депозитів з ідентичними умовами, в яких комерційні банки є сторонами угоди, а Міжбанківське кредитне об'єднання координатором дій сторін угоди. Дана угода регулюватиме порядок узгодження, укладання та оформлення договорів сторонами на міжбанківському ринку, а також відповідальність сторін за порушення умов даних договорів. Генеральна угода укладатиметься на основі добровільної згоди, взаємодопомоги та координації дій сторін. Після узгодження всіх існуючих умов міжбанківського кредитування між банком-кредитором та банком-позичальником здійснюватиметься електронний обмін документами, форма яких визначатиметься Генеральною угодою. Обмін цими документами, завіреними у відповідному порядку з використанням електронно-цифрових підписів відповідальних працівників банківських установ та відповідним чином завіреними документами, які підтверджуватимуть забезпечення за міжбанківськими кредитами рахуватиметься фактом укладання угоди.

Між Міжбанківським кредитним об'єднанням та Національним банком України необхідно укласти договір про координацію дій та обміном інформації в рамках дій кредитних організацій на ринку міжбанківських кредитів та депозитів. В даних угодах необхідно передбачити укладання фінансових договорів по типовій формі, визначити склад та порядок обміну інформацією між банками-учасниками та територіальними управліннями Національного банку України. Так, Міжбанківське кредитне об'єднання на основі єдиної інформаційної системи зможе охопити всю країну, підвищити надійність міжбанківських кредитних операцій, здійснити широкий перелив вільних кредитних ресурсів між регіонами та секторами економіки, збільшити масу працюючих кредитних ресурсів.

Міжбанківське кредитне об'єднання надавало б послуги кредитного магазину (в національній та іноземній валютах), тобто нами пропонується на сайті Асоціації українських банків в сітці Інтернет створити міжбанківську електронну площадку для забезпечення оперативності узгодження попиту та пропозиції на міжбанківські кредити та ознайомлення з параметрами, які склалися при укладанні міжбанківських угод кредитними організаціями різних регіонів. На нашу думку, дана електронна площадка стала б інформаційним табло для комерційних банків, де вони змогли б заявити про свої наміри по залученню або розміщенню ресурсів, виставляючи свої лоти на залучення або розміщення міжбанківських кредитів та депозитів та вибираючи лоти інших банків, а також давала б можливість оцінити поточну ситуацію не лише на міжбанківському кредитному ринку, а й в банківській системі та в економіці в цілому. Учасникам об'єднання повинні надаватися також узагальнені результати роботи площадки за попередні періоди. Інформацію про укладені міжбанківські кредитні угоди міжбанківське кредитне об'єднання обов'язково надавало б Національному банку України в кінці кожного операційного дня в електронному вигляді.

Крім того, необхідно на даній площадці розмістити також й стандартну інформацію, тобто котировки валют, довідкові матеріали по комерційним банкам-учасникам системи, динаміку облікової ставки та ставки рефінансування, динаміку ставок за міжбанківськими кредитами та депозитами, тощо. У міжбанківському кредитному об'єднанні ми вважаємо за необхідність, створення аналітичної служби, яка б займалася аналізом фінансового стану та кредитоспроможності банків-учасників об'єднання. Робила б це на основі інформації про фінансовий стан комерційних банків, яку б брала в Національному банку України на основі укладеного договору про координацію дій та обмін інформації в рамках дій кредитних організацій на ринку міжбанківських кредитів та депозитів.

Адже, на сучасному етапі міжбанківських кредитних відносин в Україні досить гостро постає проблема достовірності оцінки банку-позичальника як суб'єкта кредитних відносин. На аналітичні служби банків, які виступають кредиторами покладені обов'язки аналізу фінансового стану банків-контрагентів на ринку МБК. Але саме це завдання ускладнюється певними особливостями функціонування інформаційно-аналітичного поля. Рейтинги банків, які публікуються в засобах масової інформації, відображають лише окремі аспекти фінансового стану. Тому їх використання в практичній діяльності може призвести до помилкових оцінок та невірних висновків. міжбанківське кредитування комерційний ліквідність

Орієнтуватися на оцінку міжнародних рейтингових агентств також не можна назвати оптимальним варіантом, адже їх рейтинги, як правило спираються на інформацію піврічної давності. А динамічний розвиток більшості банків на сучасному етапі, а також недостатня адаптація методик оцінки до особливостей української дійсності знижують цінність подібних рейтингів на практиці практично до нуля. Таким чином, кожен банк-кредитор на ринку МБК змушений здійснювати оцінку фінансового стану контрагентів самостійно. При цьому створення системи оцінки фінансового стану банків-контрагентів є найважливішою умовою конкурентноздатності банку на ринку, дозволяє не тільки застрахуватися від збитків, але і служить базою для проведення всіх активних операцій, а також сприяє зростанню оборотів та доходів, а також розширенню числа контрагентів.

Варто також відмітити, що подібна оцінка фінансового стану є по суті аутсайдерським аналізом на відміну від професійного в результаті інспекційних перевірок Національного банку України. Здійснюючи аутсайдерський аналіз, банки вимушені користуватися обмеженою кількістю інформаційних джерел, які далеко не в повній мірі відображають реальний стан речей.

Тому на сьогодні постала велика необхідність створення централізованої аналітичної служби, яка б займалася професійним аналізом комерційних банків України і яку ми пропонуємо відкрити при міжбанківському кредитному об'єднанні. А дані обрахунки пропонуємо також розмістити на електронній площадці з умовою регулярного оновлення наданої інформації. В такому разі будь-який банк-учасник даного об'єднання вирішивши надати міжбанківський кредит може оперативно оцінити конкурентоспроможність банку, який виявив бажання отримати міжбанківський кредит. Хоча при бажанні він може вимагати у банку-позичальника всі необхідні документи, які відображають фінансовий стан контрагента, копії установчих документів, а також картки зі зразками підписів та печатки.

Схема укладання угод за допомогою електронної площадки відрізняється від телефонного дилінгу насамперед тим, що від учасників ринку міжбанківських кредитів вимагатиметься щоб уся підготовча робота була виконана до виставлення лота на залучення або розміщення кредитних коштів на електронній площадці. Ця робота включатиме наступні аспекти: точний розрахунок величини необхідних або вільних кредитних ресурсів; аналіз структури попиту та пропозиції на ринку кредитних ресурсів;оцінка фінансового стану можливих банків-позичальників.

Але на вітчизняному міжбанківському кредитному ринку існує ще ряд проблем, які також заважають його розвитку. Так, не дивлячись на те, що на сьогоднішній день можна відмітити певні позитивні зміни на даному ринку, ризик неповернення коштів та недовіра банків один до одного все-таки залишаються основними проблемами взаємодії банків на міжбанківському кредитному ринку. Тому багато банків створюють запаси ліквідності, як свого роду страховку на випадок непередбачених обставин, наприклад таких як відбулися в кінці 2004 року у зв'язку з загостренням політичної ситуації в країні. Таким чином, банки сидять на своїх “подушках безпеки” та не пускають свої кошти в економіку, що є досить негативною тенденцією. У 2005 році ліквідність в цілому по банківському сектору була досить достатньою, навіть надлишковою (рисунок).

Нормативи, що характеризують ліквідність комерційних банків України, %

Так, норматив миттєвої ліквідності Н4 на перше січня 2006 року становив 61,56% при мінімально допустимому 20%, тобто перевищував у 3,1 рази. Норматив поточної ліквідності Н5 також значно перевищує мінімальне допустиме значення 73,87% (мінімально - 40%). Отже, наведені дані на рисунку свідчать про те, що комерційні банки не хочуть розміщувати свої вільні кошти в доходні активи, в той час як інші банки потерпають від нестачі ліквідності. Для того, щоб надлишковий резерв ліквідності окремих банків запрацював, необхідно забезпечити вільний перелив грошових коштів між комерційними банками, щоб любий банк, який має сьогодні вільні ресурси, міг без проблем дати міжбанківський кредит іншому банку, який потребує підтримання ліквідності. Цьому заважає високий потенційний ризик неповернення коштів.

Тому для попередження кризових ситуацій та сильних коливань відсоткових ставок на міжбанківському ринку, знову ж таки, як це відбулося у кінці 2004 року, виникає необхідність створення механізмів для зниження банківських ризиків або адаптація вже існуючих в світі фінансових інструментів до українських умов. Так, з переліку фінансових інструментів, які допомагають банкам швидко перетворити свої активи в грошові кошти, можна виділити операції РЕПО з цінними паперами. Дані операції вже використовуються на українському ринку, але поки що не надто ефективно у зв'язку з недостатнім розвитком та недостатньою ліквідністю самого українського ринку цінних паперів. Адже високоліквідних цінних паперів, які б могли надійно захищати інтереси покупця по угоді РЕПО досить мало.

Саме тому, ми вважаємо за необхідне введення укладання форвардних контрактів на відсоткову ставку, що дозволить знизити ризики значних коливань відсоткових ставок на міжбанківському кредитному ринку. Хоча використання даних контрактів не вирішить ще одну проблему неповернення міжбанківських кредитів. Тому, на нашу думку, частково вирішить дану проблему введення використання ф'ючерсів на відсоткову ставку подібно до форвардних контрактів на відсоткову ставку, лише ризик контрагента перекладатиметься на міжбанківське кредитне об'єднання, через яке і будуть укладатися дані угоди. Тим не менше ми розуміємо, що запровадити дані фінансові інструменти в українських умовах досить складно, адже форвардні та ф'ючерсні контракти, як правило укладаються на рік вперед, а більшості українських банків досить складно планувати свої потреби в ліквідності на досить тривалий термін. Адже поки що ситуацію в країні та на вітчизняному міжбанківському кредитному ринку, зокрема, досить важко спрогнозувати наперед на такий довгий період. Хоча, безумовно вводити дані фінансові інструменти в українську банківську практику є необхідним кроком до розвитку міжбанківського кредитування.

Література

1. Гагарин С.В., Никольский Ю.Б., Шамаев Г.А. Межбанковский кредит: дилинговые операции на рынке “коротких денег”. - М.: Принтлайн, 1995. - 208с.

2. Коробова Г.Г. Банковское дело. - М.: Юрист, 2002. - 751с.

3. Оскольський В. УФБ: нова концепція діяльності // Вісник НБУ, 1997р. - №7.- с.27

4.Стельмах В.С., Епіфанов А.О., Гребеник Н.І., Міщенко В.І. Грошово-кредитна політика в Україні. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. - 421с.

Размещено на Allbest.ru