Глобальні вектори розвитку міжнародної інвестиційної діяльності комерційних банків України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Глобальні вектори розвитку міжнародної інвестиційної діяльності комерційних банків України

Ігнатченко Н.М.

Анотація

Концептуальні підходи та наукові гіпотези щодо становлення йрозвитку інвестиційної діяльності комерційних банків України, а також підвищення ефективності взаємодії вітчизняного банківського сектору зі світовим фінансовим середовищем в умовах глобалізації вимагають формалізації комплексу заходів як національного, так і глобального характеру.

Результатом аналізу теоретичних положень та практичних аспектів світового досвіду банківської інвестиційної діяльності стало виокремлення позитивних і негативних тенденцій для банківської сфери в умовах міжнародної інтеграції кредитно-інвестиційної системи. Зростає чутливість національних економік до світових кризових явищ, знижується ефективність монетарного регулювання на національному рівні, зростає інтенсивність міжнародного руху банківського капіталу. Формування сучасного механізму реалізації міжнародних інвестиційних стратегій вітчизняних банків сприяє підвищенню конкурентоспроможності країни, її зовнішньоекономічного сектору і відповідає перспективним завданням структурних перетворень, модернізації і підвищенню ефективності національного господарства.

Характерною ознакою інвестиційної діяльності комерційних банків України в умовах глобалізації є те, що фінансові операції є відображенням та своєрідною квінтесенцією тих процесів, що відбуваються у реальному секторі економіки, а економічна ефективність міжнародної інвестиційної діяльності вітчизняних комерційних банків визначається їх інтеграцією до світового фінансового ринку та участю у процесах фінансової глобалізації. Саме тому, дедалі більшого значення набуває дослідження глобальних детермінант інвестиційної стратегії комерційних банків України, що ґрунтуватиметься на партнерстві в інноваційній сфері і передбачатиме удосконалення пропорцій, форм і напрямів участі держави у міжнародному капіталообміні.

Ключові слова: глобалізація, фінансова глобалізація, інвестиційний простір, міжнародна інвестиційна діяльність, інвестиційний потенціал, банківська система, банківські інвестиції.

Постановка проблеми. Фінансова глобалізація, яка виступає невід'ємною рисою сучасного етапу розвитку світового господарства, здійснює вагомий вплив на загальне економічне зростання, переважно, за рахунок підвищення глобальної пропозиції капіталу та стимулювання розвитку національної фінансової системи, що підвищує ефективність розподілу ресурсів, створює нові фінансові інструменти та покращує якість банківських послуг. Провідною ознакою фінансової глобалізації варто вважати об'єднання окремих національних фінансових ринків у єдиний світовий фінансовий простір, що вимагає лі- © Ігнатченко Н. М. 2014 бералізації внутрішнього фінансового сектору та операцій з міжнародного руху капіталів. Результатом такої лібералізації є інтенсифікація міжнародних потоків капіталу та зміна їх структури. Внаслідок цього міжнародна міграція капіталів серед інших факторів виробництва набуває значення провідного чинника в процесі розвитку світової економіки, а іноземне інвестування стає визначною частиною внутрішніх економічних процесів більшості держав і, зокрема, України. Це вимагає дослідження пріоритетних векторів розвитку діяльності комерційних банків України на міжнародних ринках інвестицій.

Мета статті - полягає в обґрунтуванні глобальних векторів розвитку міжнародної інвестиційної діяльності комерційних банків. Це передбачає виконання наступних завдань: визначення впливу фінансової глобалізації на розширення міжнародної інвестиційної діяльності комерційних банків, обґрунтування інвестиційного потенціалу банківської системи України, розробка пріоритетних векторів реалізації інвестиційного потенціалу комерційних банків у світовому фінансовому середовищі.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вагомий внесок у дослідження проблем міжнародної інвестиційної діяльності комерційних банків та орієнтирів її розширення зробили сучасні вітчизняні та західні вчені. Серед них доцільно відмітити роботи О. Бре- геди [1], С. Глущенко [3], І. Д'яконової [4], О. Крачковської [6], П. Мазурка [7], Т. Май- орової, А. Пересади [8], Дж. Менсінгера [11], В. Пурія [9], Д. Тарулло [12], М. Хірши [10] та ін. Проте питання визначення глобальних векторів розвитку діяльності комерційних банків на міжнародному інвестиційному ринку з урахуванням потенціалу банківської системи України потребують більш ґрунтовного дослідження.

Основні результати дослідження. Важливим завданням інтеграції України в міжнародну фінансову систему є її вихід на світові ринки капіталів, зокрема, з метою реалізації інвестиційного потенціалу. Не зважаючи на значний рівень загальної відкритості економіки та позитивну динаміку у подальшому включенні України до світового господарства, фінансовий сектор країни відзначається низьким рівнем взаємодії із міжнародним фінансовим ринком. Відставання інтеграції до світової економіки у фінансовому секторі потребує змін економічної політики держави з метою збільшення обсягів іноземного інвестування та кредитування. Завдання інтеграції до глобалізованого інвестиційного простору, що стоїть перед Україною, вимагає врахування особливостей сучасної структури світової економіки, ретельного вибору та використання інструментів, які здатні забезпечити максимальну швидкість та ефективність такої інтеграції і одночасно мінімізувати можливі втрати від цього процесу [4]. Поряд з цим, варто зауважити, що інтенсифікація банківської діяльності за національні межі і зростання міжнародних банківських інвестицій спричиняють загрозу глобальних банківських криз.

З розвитком фінансового ринку, міжнародної інтеграції кредитно-інвестиційної системи посилюються не лише позитивні тенденції у банківській сфері, а й потенціальні загрози. Зростає чутливість національних економік до світових кризових явищ, знижується ефективність монетарного регулювання на національному рівні, зростає інтенсивність міжнародного руху банківського капіталу. Зокрема, відбувається не лише переливання власного капіталу банків, але й міжнародний рух позичкового капіталу, зосередженого у банківській сфері. В основі міжнародних банківських інвестицій лежать нерівномірності економічного розвитку окремих економічних суб'єктів, галузей, країн, регіонів [11]. До основних передумов, що спричиняють міжнародний рух банківського капіталу, слід віднести наступні: прагнення до розширення ринкового сегменту; прагнення зберегти клієнтів, які розширюють діяльність за межі країни; прагнення до диверсифікації діяльності та забезпечення стабільності; бажання уникнути обмеження національного законодавства щодо окремих видів банківської діяльності; отримання доступу до дешевих ресурсів або можливості більш ефективного розміщення наявної ресурсної бази; бажання оптимізу- вати податкові платежі або політичні ризики тощо.

Основними складовими міжнародного руху банківського капіталу є прямі інвестиції у вигляді створення нових банків на зарубіжних ринках, відкриття зарубіжних підрозділів, придбання пакетів акцій іноземних банків, інвестування в цінні папери. Створення дочірніх банків на зарубіжних ринках є достатньо ризикованим, тому більшість банків іде шляхом придбання готового банківського бізнесу або відкриття зарубіжних підрозділів. Рух іноземного банківського капіталу у формі придбання банківського бізнесу стає передумовою розвитку міжнародного банківського кредитування. Іноземні банки та банки за участю іноземного капіталу, які функціонують на ринках, що розвиваються, де більш привабливі умови розміщення ресурсів, мають широкі можливості отримання позик у материнських банків, розміщення євробондів тощо. Центральні банки країн СНД навіть змушені обмежувати обсяги міжнародних запозичень вітчизняних банків [12]. комерційний банк інвестиційний пільга

Національна банківська система, зважаючи на незначні обсяги капіталізації порівняно з транснаціональними банками, не може істотно вплинути на світовий банківський ринок. Одним із основних індикаторів розвитку банківської системи, що характеризує ступінь довіри до банків, є рівень її капіталізації. Від якості й величини сукупного капіталу банків країни залежить надійність усієї економічної системи й динаміка її подальшого розвитку. Капітал українських банків, незважаючи на поступове зростання показника балансового капіталу, залишається досить низьким. Величина ж активів усіх українських банків є порівняно невисокою, а отже їх вплив на світовий банківський ринок досить незначний [5].

Разом з тим, тенденції, що панують на фінансовому ринку України упродовж 20102014 рр. дозволяють зробити оптимістичні припущення, що спираються на динамічне зростання обсягів банківських активів за останні 4 роки. Варто також зазначити, що участь комерційних банків в інвестиційному процесі має як позитивні, так і негативні моменти. До позитивних можна віднести наступні:

по-перше, допуск банків на фондовий ринок сприяє конкуренції між його учасниками, що означає зменшення витрат емітентів та інвесторів;

по-друге, вкладення банків коштів у цінні папери диверсифікує його активи, що підвищує стабільність банку, а отже, і надійність збереження коштів вкладників;

по-третє, взаємопроникнення банківського та промислового капіталу покращує трансфер інформації, посилює конкурентоздатність банків та виробничого сектора.

Поряд з цим слід визначити негативні аспекти участі комерційних банків в інвестиційному бізнесі, а саме:

а) операції з цінними паперами є досить ризиковим видом діяльності;

б) збитки банків від зміни курсової вартості цінних паперів або невдалого їх розміщення при емісії цінних паперів можуть зашкодити інтересам банків, дестабілізувати банківську систему;

в) поєднання банківського та інвестиційного бізнесу може спричинити конфлікт інтересів між структурними підрозділами банку.

За останні роки в Україні значно покращилися умови для ведення ефективної кредитно-інвестиційної діяльності. Основними факторами, що позитивно вплинули на здійснення банківських інвестицій у реальний сектор економіки, є такі: вихід економіки держави з кризового стану; підвищення доходів фізичних та юридичних осіб; підвищення рівня власного капіталу банків; розширення фінансових можливостей банків за рахунок активного залучення коштів; зростання ліквідності банківських установ; зменшення вартості кредитних ресурсів; зростання інвестиційної привабливості вітчизняної економіки [2, с. 87]. Проте, незважаючи на позитивні зрушення в економіці, активізація та ефективне ведення банківської кредитно-інвестиційної діяльності українськими банками залежить і від інших не менш важливих факторів. Серед них, у першу чергу, варто виділити достатність ресурсної бази. Належна забезпеченість коштами дає змогу банківським установам виконувати більший спектр активних операцій. За таких обставин має значення також склад та структура банківських ресурсів. Адже тільки кошти, залучені або запозичені на тривалий термін, можуть бути використані в інвестиційних операціях. Наявність переважно коштів короткотермінового характеру, спонукає банки вкладати їх у звичні активні операції, наприклад, надавати споживчі кредити.

Важливе значення має також рівень попиту на кредити, зміни якого впливають на рівень активізації інвестиційної банківської діяльності. Підвищення вартості кредитних ресурсів зменшує попит на них, особливо в найчисельнішої категорії позичальників - населення. За таких умов банки змушені шукати альтернативні шляхи ведення активної діяльності. Оптимальним варіантом у цьому випадку стає вкладення коштів у цінні папери, що, у свою чергу, передбачає наявність розвинутого ринку цінних паперів. Стан ринку залежить від попиту та пропозиції цінних паперів та їх привабливості для потенційних інвесторів. Банківські інвестиції у фінансові активи зростають зі зниженням вартості фондових інструментів. В іншому випадку банки надають перевагу кредитуванню [3].

Необхідною складовою банківської інвестиційної діяльності є моніторинг ринку позикових коштів. Попит на короткострокові та споживчі кредити пригальмовує інвестиційну діяльність банків, а зростаюча необхідність у довгострокових інвестиційних кредитах стимулює її. Вагоме значення для розвитку міжнародної кредитно-інвестиційної діяльності банківського сектора має загальнодержавна економічна політика [8, с. 360]. Упровадження дієвих монетарних, фіскальних та правових інструментів дасть змогу поліпшити умови ведення підприємницької діяльності, що покращить інвестиційний клімат у державі. Крім цього, одним із необхідних заходів, на нашу думку, є вдосконалення чинних та розробка нових нормативно-правових актів щодо банківського інвестування та, зокрема, кредитно-інвестиційної діяльності банків. Наявність єдиного підходу, чіткої стратегії та правового підґрунтя в цій сфері є важливою умовою не тільки для ефективної діяльності банківського сектора економіки, але й для соціально-економічного розвитку країни в цілому.

Проте на етапі сьогодення, коли світова фінансова криза викликала істотні зміни в економіці країни, виникли нові проблеми в розвитку економічної ситуації та інвестиційної діяльності. До причин, які стримують інвестиційну діяльність банків в Україні належать [9]: короткостроковий характер ресурсної бази банків; неплатоспроможність більшості позичальників, відсутність гарантій повернення ними кредитів та ліквідної застави; поглинання українських банків іноземним капіталом, що призводить до втрати економічної незалежності; втрата довіри населення та підприємців до українських банків, що пов'язано з подіями загострення економічної кризи в Україні та світі; високий рівень внутрішніх та зовнішніх інвестиційних ризиків, які не готові взяти на себе банки; високі відсоткові ставки за кредитами; відсутність дієвого механізму стимулювання з боку держави.

З метою активізації міжнародної інвестиційної діяльності банків держава має забезпечити, по-перше, можливість накопичення банками необхідних коштів; по-друге, розділити з ними ризик інвестиційної діяльності, зумовлений економічним становищем країни; по-третє, сприяти підвищенню прибутковості інвестиційної діяльності. Як свідчить практика, для того, щоб працювали інвестиції, банки повинні володіти дешевими ресурсами, які перерозподіляються від імені держави. За таких обставин актуальним є створення спеціалізованих інвестиційних банків на основі державних ресурсів, але за принципом роботи комерційних [1].

Банківська система України здатна забезпечити значний обсяг інвестиційних ресурсів, яких потребує вітчизняна економіка на сучасному етапі розвитку. Інвестиційна діяльність банків та економічне зростання - це два взаємопов'язані процеси. Економічне зростання значною мірою залежить від здійснення банками інвестицій, і навпаки. Таким чином, щоб покращити інвестиційний клімат та забезпечити подальший розвиток інвестиційної діяльності банків в Україні, необхідною є розробка та обґрунтування державної інвестиційної політики, спрямованої на перетворення вітчизняних банків в активних інвесторів української економіки, яка забезпечить мобілізацію достатніх обсягів інвестиційних ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку економіки. Банківська система є найбільш потужним сегментом вітчизняного фінансового сектору, на яку припадає переважна частка загальних активів фінансових установ України. Характерною особливістю її розвитку в останні роки є стрімке нарощення обсягів активних операцій, насамперед у сфері споживчого та іпотечного кредитування, підвищення рентабельності банківських установ та збільшення присутності іноземного капіталу.

Для заохочення здійснення операцій з фінансовими активами інших країн на фондових біржах України необхідно створити правові та організаційні умови для випуску та обігу українських депозитарних розписок. Подальший розвиток ринку банківського інвестування має відбуватися відповідно до світового досвіду та вимог європейських стандартів, зокрема, щодо створення регульованих ринків фінансових інструментів (Директиви 2004/39/ЄС). Вирішення цього завдання повинно здійснюватись шляхом створення високотехнологічних та максимально зручних для учасників фінансового ринку інфра- структурних інститутів насамперед обліково-розрахункових та торгівельних. Відсутність такої інфраструктури відлякує інвесторів, призводить до знецінення активів українських підприємств, зосереджує торгівлю ними у сфері тіньової діяльності офшорних компаній [6]. З цією метою доцільною є реалізація наступних заходів: створення сприятливих організаційно-правових умов для появи конкурентного та ефективного вітчизняного ринку рейтингових послуг, діяльності незалежних рейтингових агентств; модернізація облікової інфраструктури фондового ринку, яка полегшить розрахунки між суб'єктами інвестиційної діяльності, сприятиме ефективному виконанню та гарантуванню угод та прискорить процес інтеграції національного ринку до європейського та світових ринків. Крім того, має бути удосконалена біржова система на фінансовому ринку України, яка покликана забезпечити сучасні стандарти торгівлі цінними паперами та строковими контрактами, властиві будь-якому ліквідному та регульованому ринку.

З метою підвищення ефективності боргової політики слід звернутися до випуску нових видів боргових інструментів. В цьому зв'язку важливим є ведення в обіг на внутрішньому ринку дійсно довгострокових цінних паперів з терміном обігу 5 і більше років, які не створюватимуть напруженого графіку погашення як у короткостроковій, так і довгостроковій перспективі; визначення пріоритетності різних частин державного боргу з метою недопущення порушень прав існуючих кредиторів та інвесторів країни при випуску нових державних боргових зобов'язань. Тобто, повинна бути визначена черговість задоволення вимог кредиторів і відсоткова ставка за державним борговим цінним папером має бути її відображенням; випуск державних боргових цінних паперів з прив'язкою до ключових макроекономічних індексів [10].

Глобальні вектори розвитку міжнародної інвестиційної діяльності комерційних банків України повинні ґрунтуватися, передусім, на заходах щодо стимулювання іноземних інвестиційних операцій: зменшення податкового тиску на банки, особливо у сфері довгострокового кредитування реального сектору економіки; сприяння капіталізації банків шляхом звільнення від оподаткування прибутку, який спрямовується на цю ціль, оскільки саме достатній обсяг власного капіталу забезпечує активну і прибуткову діяльність у сфері інвестування; звільнення від оподаткування частини прибутків комерційних банків або зменшення податкової ставки для банків, якщо вони спрямовують свої кошти на розвиток науки та в інноваційні проекти; удосконалення системи страхування інвестиційних ризиків комерційних банків для заохочення банків до надання довгострокових кредитів; удосконалення системи іпотечного кредитування, розвиток внутрішнього ринку іпотечних цінних паперів (заставних та іпотечних облігацій); створення умов для пожвавлення інвестиційної діяльності у спеціальних зонах і на територіях пріоритетного розвитку, де запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності для суб'єктів господарювання.

Висновки

З метою розширення міжнародного інноваційного потенціалу комерційних банків України доцільним є, по-перше, запровадження пільг з оподаткування та резервування залежно від складу портфеля цінних паперів і заохочення в такий спосіб комерційних банків займатися довгостроковими вкладеннями коштів в економіку країни; по-друге, перегляд НБУ рівня ризику цінних паперів емітентів, у яких держава має значні пакети акцій, щоб запобігти відволіканню значної частини ресурсів комерційних банків для формування резервів; по-третє, спрощення механізму надання кредитів рефінансування під заставу цінних паперів, які знаходяться в інвестиційному портфелі комерційного банку; по-четверте, адаптування положень мінімізації ризику інвестування до особливостей динамічної діяльності сучасних комерційних банків; по-п'яте, встановлення власних лімітів на інвестиції в цінні папери відповідно до розробленої власної стратегії розвитку банку; по-шосте, збільшення капіталізації банківських установ за рахунок зниження кількості не конкурентоздатних, шляхом їх злиття і поглинання.

Список використаної літератури

1. Брегеда О. А. Тенденції розвитку світової та вітчизняної банківських систем [Текст] / О. А. Брегеда, С. М. Савлук // Ринок фінансових послуг. - 2010. - № 4. - С. 27-34.

2. Бюлетень національного банку України. Коваленко О. І., Половньов Ю. В., Остро- луцький М. В., Тетерук А. М. - Національний банк України, 2013. - № 4 (241). - 189 с.

3. Глущенко С. В. Інвестиційні послуги банків: зарубіжна практика та українські перспективи/ Глущенко С. В. // Фінанси України - 2007. - № 5 - С. 96-105.

4. Д'яконова І. Пошук стратегії розвитку банківської системи України в умовах глобалізації фінансових ринків / І. Д'яконова // Вісник НБУ. - 2009. - № 2. - С. 26-31.

5. Дані фінансової звітності банків України. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/id=64097 (database: 22. 08. 2014).

6. Крачковська О. М. Інвестиційна привабливість фінансового сектору України / Крач- ковська О. М. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bit- stream/ntb/5332/1/130.pdf. (database: 12. 09. 2014).

7. Мазурок П. П. Вплив фінансової кризи на рівень прибутковості діяльності вітчизняних банків: теоретичний та прикладний аспект / П. П. Мазурок, О. П. Губенко // Економіка, Фінанси. Право. - 2009. - № 7. - С. 25-30.

8. Пересада А. А., Майорова Т. В. Управління банківськими інвестиціями : Монографія. - К. : КНЕУ, 2005. - 388 с.

9. Пурій Г. М. Активізація інвестиційної діяльності банківської системи України в контексті глобалізації / Пурій Г. М. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/19 (database: 02. 09. 2014).

10. Hirschey M. Investment: analysis and behavior / M. Hirschey, J. Nofsinger. - McCraw-Hill Education, 2008. - 645 p.

11. Mencinger J. Does Foreign Direct Investment Always Enhances Economic Growth? / Mencinger J. // Working paper. EIPF and University of Ljubljana - 2003 - 21 p.

12. Tarullo D. K. The Volker Rule. Before the Subcommittee on Capital Markets and Government Sponsored Enterprises and the Subcommittee on Financial Institutions and Consumer Credit, Committee on Financial Services, U. S. House of Representatives / Tarullo D. K. - Washington, D. C., 2012. - 190 р.

Размещено на Allbest.ru