Сучасний стан ринку послуг екологічного страхування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасний стан ринку послуг екологічного страхування в Україні

І.А. Дубовіч,

Х.Р. Василишин

Анотація

Звертається увага на актуальність, важливість та сутність екологічного страхування. Аналізується правове регулювання екологічного страхування. Подана класифікація екологічного страхування за об'єктами страхування. Розглядається сучасна ситуація ринку екологічного страхування в Україні. страхування екологічний ринок

Ключові слова: екологічне страхування, об'єкт страхування, забруднення довкілля, техногенно-екологічна аварія.

В наш час зростає кількість техногенно-екологічних аварій та катастроф, ядерних інцидентів, об'єктів та видів діяльності, які є джерелами підвищеної небезпеки для навколишнього природного середовища, загострюються проблеми зберігання та знешкодження екологічно небезпечних відходів, посилюються негативні впливи господарської діяльності на стан екосистеми. Щоб розв'язати ці проблеми необхідний дієвий економічний інструмент у сфері природоохоронної діяльності, який би забезпечив попередження аварійного забруднення навколишнього середовища, а саме екологічне страхування.

Щоб дослідити актуальність та важливість ринку послуг екологічного страхування, потрібно насамперед проаналізувати поняття, сутність та сучасний стан екологічного страхування в Україні.

Поняття "страхування" виникло з появою і розвитком товарно-грошових відносин, суспільним поділом праці. З цим поняттям асоціюється економічна потреба суспільства у формуванні коштів для усунення наслідків надзвичайних явищ та фактів, які виникали випадково чи під дією стихії. З часом зміст, методи та масштаби страхування вдосконалювалися і розвивалися. В сучасному тлумаченні страхування - це економічні відносини, що виникають у зв'язку з формуванням і використанням страхового фонду, який створює спеціальна організація для відшкодування юридичним особам та окремим громадянам збитків, заподіяних непередбаченими випадковостями чи стихійним лихом.

У наукових джерелах зустрічаємо різні підходи щодо тлумачення поняття "екологічне страхування":

1. Страхування цивільної відповідальності підприємств, установ і організацій за шкоду завдану інтересам третіх осіб внаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середовища діяльністю, що створює підвищену екологічну небезпеку [4].

2. Механізм захисту екологічних прав громадян, захисту майнових інтересів суб'єктів підприємницької діяльності, що створюють небезпеку для навколишнього природного середовища [1].

3. Механізм захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій, спрямований на здійснення заходів з попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків забруднення навколишнього природного середовища і відшкодування пов'язаних з таким забрудненням витрат [6] тощо.

Виконуючи важливу компенсаційну функцію, екологічне страхування є ланкою фінансової системи країни. Крім фінансової, екологічне страхування виконує не менш важливі інші функції: превентивну (використання частини сум страхових платежів з метою запобігання настанню ризику заподіяння шкоди джерелами підвищеної екологічної небезпеки); соціальну (виділення страховою організацією частини коштів страхових резервів для підвищення рівня соціального захисту населення); контрольну (перевірка страховою організацією додержання страхувальниками умов страхового договору, пов'язаних із запобіганням техногенно-екологічним інцидентам); інформаційну (проведення екологічного аудиту та інших заходів з метою визначення фінансово-економічного стану того або іншого підприємства, кваліфікації його кадрів, шкоди, що може бути заподіяна підприємством, стану додержання на ньому вимог екологічної безпеки і доведення цієї інформації до відома страхувальників, страховиків та інших заінтересованих суб'єктів (наприклад, екологічних громадських організацій) [7].

В Україні екологічне страхування регулюється Конституцією України (від 28.06.1996 р.), Законами України "Про охорону навколишнього природного середовища" (від 25.06.1991 р.), "Про страхування" (від 07.03.1996 р., "Про природно-заповідний фонд України" (від 16.06.1992 р.), "Про пестициди та агрохімікати" (від 02.03.1995 р.), "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (від 08.02.1995р.),"Про відходи" (від 05.03.1998 р.),"Про перевезення небезпечних вантажів" (від 06.04.2000 р.), "Про угоди про розподіл продукції" (від 14.09.1999 р.) та ін.

В наш час, в Україні ще не визначені механізми страхування екологічних ризиків, зокрема, Законом України "Про страхування" (ст. 7) до переліку видів обов'язкового страхування не включено екологічне страхування. До цього часу немає окремого закону "Про екологічне страхування". Однак Кабінетом Міністрів України розроблено проект Закону України "Про екологічне страхування" (від 21.05.2002 р.). В цьому проекті передбачені відносини у сфері екологічного страхування і спрямований на відшкодування шкоди, заподіяної юридичним і фізичним особам внаслідок аварійного забруднення довкілля. Відповідно до цього законопроекту під екологічним страхуванням розуміється один з видів обов'язкового страхування, що передбачає страхування відповідальності суб'єктів господарювання, діяльність яких становить підвищену екологічну небезпеку, у разі заподіяння ними шкоди третім особам внаслідок аварійного забруднення довкілля.

Зазначимо, що проект Закону України "Про екологічне страхування" в основному зосереджений тільки на обов'язковому страхуванні відповідальності власників потенційно небезпечних виробництв та об'єктів, в ньому не повністю враховано сутність екологічних ризиків, умови й порядок здійснення обов'язкового екологічного страхування, добровільне екологічне страхування, мінімальні розміри страхової компенсації цивільної відповідальності за екологічну шкоду, особливості економічного регулювання діяльності, на яку поширюється обов'язкове екологічне страхування, організаційні засади екологічного страхування, порядок отримання ліцензій на його здійснення та інші питання, пов'язані з організацією страхування цивільної відповідальності за екологічну шкоду.

В теорії і практиці вітчизняного страхування має місце класифікація за об'єктами страхування. Класифікація екологічного страхування за об'єктами передбачає виокремлення трьох галузей: 1) страхування відповідальності за аварійне забруднення довкілля; 2) майнове страхування збитків, обумовлених аварійним забрудненням довкілля; 3) особисте страхування життя і здоров'я людей на випадок аварійного забруднення довкілля. Аналіз вітчизняного законодавства дає можливість зробити висновок, що провідне місце в екологічному страхування займає страхування відповідальності власників джерел підвищеної екологічної небезпеки при заподіянні шкоди третім особам внаслідок аварійного забруднення довкілля.

Законом України "Про страхування" (ст. 7) передбачено такі види обов'язкового страхування відповідальності, які безпосередньо стосуються страхування екологічних ризиків: 1) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту; 2) страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;

3) страхування цивільної відповідальності інвестора, зокрема за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою; 4) страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів; 5) страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів.

Деякі вчені пропонують ввести новий сегмент екологічного страхування - страхування від техногенних збитків [3]. Цей сегмент страхування є певною системою відносин, що виникають під час антропогенної (виробничої) діяльності, між страховиком і страхувальником щодо запобігання збитку та його відшкодуванню у разі настання надзвичайних ситуацій і включає, як відшкодування збитків майну і населенню, так і шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Аналізуючи стан ринку послуг екологічного страхування в Україні, слід зазначити, що він характеризується низькими темпами розвитку. Так, у 2008 р. страхові платежі за обов'язковими видами страхування, що належать до екологічних видів страхування становили лише 134,7 тис.грн., що становить 0,6 відсотка від загальної суми страхових платежів, отриманих страховими організаціями в 2008 році [5]. В Україні послуги екологічного страхування надають такі страхові організації: "Українська екологічна страхова компанія", "Українсько-російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка", страхова компанія "Енергополіс", страхова компанія "Кредо-Класик", страхова компанія "ІНГО Україна", НАСК "Оранта", ВАТ УСК "Дженералі Гарант" та ін. Звичайно, перелік видів екологічного страхування традиційними в Україні назвати важко, враховуючи їх частку на страховому ринку та кількість й рівень страхових компаній, що пропонують на ринку відповідний страховий продукт. Тому вважаємо, що ринок екологічного страхування в Україні перебуває на початковому етапі свого формування, що свідчить про можливість розвитку цього виду страхування практично в усіх галузях економіки України.

Для порівняння в даний час об'єм ринку екологічного страхування в США складає близько 1 млрд.дол. Згідно оцінкам експертів в 2010 р. міжнародний щорічний оборот світового ринку екологічних послуг досягатиме 148 млрд.дол. Очікується, що Японія, Німеччина і Центральна Європа лідируватимуть за об'ємом витрат на природоохоронні заходи. Найбільші темпи зростання ринку очікуються в Мексиці, Індії, Аргентині і Бразилії [2].

У країнах ЄС система страхування екологічних ризиків включає декілька видів страхового захисту:

- страхування відповідальності за аварійне (раптове) і поступове забруднення навколишнього середовища в рамках страхування загальної відповідальності;

- страхування відповідальності тільки за аварійне (раптове) забруднення навколишнього середовища в рамках страхування загальної відповідальності;

- страхування відповідальності за аварійне (раптове) і поступове забруднення навколишнього середовища в рамках екологічного страхування.

У ЄС удосконалюється законодавча база екологічного страхування, створюються системи обов'язкового страхування екологічних ризиків, упроваджується механізм загальної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок забруднення навколишнього природного середовища. У багатьох країнах спостерігається тенденція переходу від страхування екологічних ризиків в рамках страхування загальної відповідальності до страхування всіх ризиків, пов'язаних із забрудненням навколишнього середовища, але тільки в рамках договорів екологічного страхування [2].

Таким чином, аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду показує, що екологічне страхування - особливий, найбільш складний вид страхування, що має свою специфіку (взаємозв'язок з правовим механізмом, залучення експертів-екологів для здійснення екологічного аудиту страхувальників). Виникають також труднощі, пов'язані зі встановленням відмінностей між ненавмисними і навмисними ризиками; визначенням вірогідності аварії і розміру страхових платежів; оцінкою поступових ризиків, коли шкода виявляється через багато років після забруднення навколишнього природного середовища.

Проте в цілому страхування екологічних ризиків є достатньо ефективним економічним механізмом, який дозволяє компенсувати збиток, що завдається третім особам, так і витрати самих страхувальників, що виникають в результаті аварійного забруднення навколишнього середовища. Цей вид страхування сприяє: поширенню превентивних дій, ведучи до зменшення витрат на екологічний захист; зростанню вкладення іноземного прямого капіталу, оскільки зменшує загальний інвестиційний ризик тощо. Отже, екологічне страхування сприяє як економічному зростанню країни, так і поліпшенню якості навколишнього природного середовища.

Із наведеного вище можна зробити такі висновки:

- правовий механізм екологічного страхування в Україні недосконалий;

- необхідно вдосконалити і прийняти Закон України "Про екологічне страхування";

- пріоритетним напрямом у розвитку екологічного страхування є страхування відповідальності власників джерел підвищеної екологічної небезпеки при заподіянні шкоди третім особам в результаті аварійного забруднення навколишнього середовища;

- ринок послуг екологічного страхування перебуває на стадії формування і потребує розроблення ефективних механізмів його розвитку.

Література

1. Базилевич В.Д. Страхова справа / В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич. - К. : Знання, 2008. - 351 с.

2. Барабашин И.В. Проблемы законодательного обеспечения развития экологического страхования в России // Экономика природопользования. Обзорная информация. - М.: ВИНИТИ, 2005. - Вып. 3. - С.8-11.

3. Бублик М.І. Страхування техногенних збитків - новий сегмент на ринку екологічного страхування в Україні // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Проблеми економіки та управління. - 2009. - № 640. - С. 23-33.

4. Галушкіна Т.П. Економіка природокористування. Навчальний посібник. - Харків: Бурун Книга, 2009. - 480 с.

5. Державна комісія із регулювання ринків фінансових послуг. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua.

6. Екологічне страхування. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ueic.com.ua/services/ecologi.

7 .Решетник Л. Екологічне страхування як одна з форм відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права громадян на безпечне для їх життя та здоров'я довкілля. // Право України. - 2002. - №6. - С.78-81.

Размещено на Allbest.ru