Завдання фінансової стратегії банку

Стратегія управління активами і пасивами

У процесі управління активами вирішується завдання забезпечення прибуткової роботи банку і дотримання ліквідності його балансу. Це забезпечується на основі систематичного аналізу ситуації шляхом цілеспрямованого впливу на зміну структури активів. Різні активи приносять банкові різний прибуток, мають різний ступінь ризику. Банки проводять класифікацію своїх активів у залежності від строків вкладення засобів, їх прибутковості та ступеня ризику. Методи управління активами визначаються особливостями завдань, що вирішуються банком у конкретному періоді.

У рамках системи управління пасивами вирішуються такі завдання:

усунення наявних у банку засобів, що не приносять доходів (за винятком тієї частини, що пов'язана з формуванням обов'язкових резервів);

мобілізація кредитних ресурсів, що потрібні банкові для виконання зобов'язань перед клієнтами, а також розвитку активних операцій;

гарантія одержання банком наміченого планом прибутку.

Стратегія управління власними засобами банку

Вона особливо важлива для забезпечення його ліквідності та платоспроможності. При розширенні активних операцій банку і зростанні обсягів депозитів з'являється необхідність збільшення власного капіталу банку. Управління власним капіталом пов'язано з обґрунтуванням критеріїв його достатності, а також вибором показників, що дозволяють його оцінити.

Стратегія управління ризиками

У банківській діяльності ризик наявний при виконанні значного обсягу операцій. Основним видом ризику є кредитний. Управління ризиком базується на вивченні випадків виникнення збитків, що мали місце у минулому, оцінці імовірності їх появи для конкретного клієнта й обґрунтуванні різних способів попередження або відшкодування можливих збитків. стратегічний фінансовий банк

У процесі управління ризиками вирішуються такі головні завдання:

виявлення можливості виникнення ризику;

оцінка масштабів передбачуваних втрат;

визначення способів запобігання збитку або джерел його відшкодування.

У більшості випадків на практиці проблему однозначного відокремлення конкретних напрямків фінансової діяльності, що належать лише до стратегічних завдань, чи лише до тактичних, вирішити занадто складно. У цьому випадку під фінансовою стратегією банку розуміють ту частину фінансової діяльності банку, що розрахована на строк понад одного року, і задача якої, в цілому, зводиться до генерування позитивного фінансового гепу (тобто позитивної різниці між чуттєвими до зміни відсотка активами і чуттєвими до такої ж зміни пасивами - професіональною мовою: створення позиції чуттєвих активів) [1].

Процес стратегічного фінансового менеджменту у банку можна подати у вигляді послідовних етапів:

1) визначення цілей і завдань фінансової стратегії, виходячи з місії та пріоритетних напрямків розвитку фірми;

2) аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища банку;

3) розробка стратегічного фінансового плану (моделі).

На першому етапі проводиться зіставлення місії банку з тією метою, яку має вирішити фінансова стратегія банку. Важливе значення на даному етапі має стратегічний курс, обраний банком на охоплення того чи іншого цільового ринку, зокрема, якщо банк обрав своєю метою обслуговування приватних осіб, то він має вирішити певне коло завдань, що стосуються обслуговування даної категорії клієнтів. Якщо банк ставить за мету обслуговування бізнесу, то увага фокусується на розвиткові комплексу послуг для даної категорії клієнтів. Формується декілька альтернативних груп стратегічних цілей, які б відповідали місії і баченню банку.

Другим етапом є аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища банку. На цьому етапі виконується макроекономічний аналіз навколишнього середовища банку, оцінка місця банку в банківській системі, а також здійснення оцінки сильних і слабких сторін банку.

На третьому етапі відбувається побудова стратегічного фінансового плану (моделі). В ньому у кількісному вимірному вигляді відображаються стратегічні цілі банку; робляться певні припущення щодо деяких параметрів розвитку зовнішнього середовища (загальноекономічні прогнозовані агрегати, прогноз кривої норми відсотка). Звичайно будується декілька варіантів розвитку ситуації: оптимістичний, песимістичний і найбільш імовірний.

Фінансова стратегія банку - це насамперед процес стратегічного фінансового планування.

Стратегічне фінансове планування - це діяльність верхнього рівня. Вона відбивається в ідеях, концепціях, задачах, підходах. Стратегічне планування формулює широкі ідеї і цілі, розвиває стратегії (визначає шляхи і засоби досягнення цілей). Завдяки стратегічному плануванню визначається перспектива розвитку, розробляється концептуальна основа для ухвалення кардинальних рішень відносно майбутніх ринків, продукції, структури, прибутковості і профілю ризику банку.

Але необхідно пам'ятати, що результат стратегічного планування, стратегічний план, не є докладним. У ньому даються лише загальні відповіді на основні питання.

Крім того, роль фінансового стратегічного планування неоднозначна в різному середовищі. Якщо умови мало змінюються, то роль його незначна. Досить внести невеликі корективи - і колишній успіх у банківській діяльності буде забезпечений. Роль стратегічного планування зростає в таких ситуаціях:

якщо середовище швидко змінюється, особливо після тривалого періоду стабільності;

якщо банки повинні змінити конкурентну позицію і фінансовий профіль, намагаючись диверсифікувати операції по традиційному бізнесу і впровадити операції по новому бізнесу;

якщо банк реконструювався і має намір змінити характер своїх ринків, операцій і управління [2].

Слід відрізняти стратегічний і тактичний рівні фінансового планування.

Тактичне фінансове планування орієнтується на конкретні заходи, являє собою другий рівень планування. Воно реалізується у формі конкретного плану дій (заходів) для досягнення конкретної мети і є підтримкою стратегічного плану.

Результат тактичного фінансового планування - фінансовий план (бюджет), у ньому визначаються фінансові показники для конкретизації цілей, стратегій і завдань плану. Ці показники є надійним засобом контролю за показниками діяльності банку в майбутньому році.

Бюджет розробляється зверху вниз або знизу вверх. У першому випадку фінансові задачі й оперативні завдання для підрозділів розробляє керівництво банку, а підрозділи відповідно до цих завдань визначають свої бюджети і направляють їх керівництву. При другому підході керівництво розробляє тільки загальні напрямки, у рамках яких підрозділи складають свої плани на майбутній період і подають для перегляду й обговорення керівництву. Обговорення ведеться разом з лінійними керівниками підрозділів, і після цього бюджет приймає конкретну форму.

Бюджет - головний фінансовий план для будь-якої компанії, бюджет може розроблятися як на тактичному, так і на оперативному рівні, однак він достатньо рідко розробляється на стратегічному рівні, що значно обмежує ефективність стратегічного фінансового планування (рис. 1).

Рисунок 1 - Взаємозалежність результатів фінансового планування від рівнів та часового горизонту планування

Список літератури

Дж. Синки, мл. Управление финансами в коммерческих банках: Пер. с англ. / Под ред. Р.Я. Левиты, Б.С. Пинскера. 4-е изд. - М.: Catallaxy, 1994. - 820 с.

Банковский портфель-2 (Книга банковского менеджера) / Под ред. Ю.И. Коробова, Ю.Б. Рубина, В.И. Солдаткина.- М.: «СОМИНТЕЭК», 1994. 752 с.

Размещено на allbest.ru