Аналіз результативності діяльності банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз результативності діяльності банку

1.Аналіз фінансових результатів діяльності банку

Фінансовий стан комерційних банків характеризується достатністю капіталу, якістю активів, ліквідністю балансу, ефективністю діяльності й рівнем керування (менеджментом) банку.

Капітал (власні засоби) комерційного банку виконують кілька важливих функцій у щоденній діяльності й для забезпечення довгострокової життєздатності банку.

По-перше, капітал служить для захисту від банкрутства (гроші на чорний день), компенсуючи поточні втрати до рішення виникаючих проблем. По-друге, капітал забезпечує засоби, необхідні для створення, організації й функціонування банку до залучення достатньої кількості депозитів. Новому банку потрібні засоби ще до його відкриття. По-третє, капітал підтримує довіра клієнтів до банку й переконує кредиторів у його фінансовій силі. Капітал повинен бути досить великий для забезпечення впевненості позичальників у тім, що банк здатний задовольнити їхньої потреби в кредитах, навіть якщо економіка переживає спад. По-четверте, капітал забезпечує засоби для організаційного росту, надання нових послуг, виконання нових програм і закупівлі устаткування. У період росту банк має потребу в додатковому капіталі для підтримки й захисту від ризику, пов'язаного з наданням нових послуг і розвитком банку (у тому числі створенням філій).

Крім того, капітал є основою для встановлення регулювальними органами нормативів, що визначають контрольовані показники його діяльності.

Основою власних засобів банку є статутний фонд. Умови роботи на фінансовому ринку жадають від комерційних банків постійного його нарощування. На це ж спрямовано політику НБУ.

При визначенні необхідного розміру капіталу банку треба в першу чергу враховувати мінімально припустимий розмір його капіталу й нормативи, установлені регулювальними органами, при розрахунку яких використається величина власних засобів (капіталу) банку. Один з таких нормативів, обумовлений як відношення капіталу банку до суми його ризикових активів, є основним нормативом достатності капіталу не тільки для української банківської практики, але й в усім світі.

Якість активів оцінюється c точки зору їхньої зворотності (для кредитного портфеля) і здатності вчасно й без втрат звертатися в платіжні засоби (для цінних паперів й основних засобів).

Тому що видача позичок становить основу активних операцій банку, то вони (у міру повернення) є й основним джерелом для погашення зобов'язань перед клієнтами. Тому затруднення при поверненні засобів банку можуть викликати найбільш серйозні збої в його роботі. Таким чином, надійність банку багато в чому буде визначатися двома величинами - розміром кредитного портфеля (як основного джерела ризику) і обсягом простроченої заборгованості (загублені активи).

Ліквідність оцінюється на основі здатності перетворювати свої активи в кошти або інші платіжні засоби для оплати пропонованих зобов'язань у випадку, якщо їх у наявності платіжних засобів для цього не вистачає.

Керування ліквідністю банку містить у собі проведення як активних, так і пасивних операцій, маючи на увазі наявність доступних ресурсів для швидкого збільшення ліквідності. Основними джерелами таких ресурсів традиційно є міжбанківський ринок.

Метою керування активами й зобов'язаннями як складової частини керування фінансами банку є одержання прибутку при одночасному забезпеченні ліквідності вкладених у банк засобів вкладників і кредиторів та виконанні нормативів, установлених регулювальними органами [1].

Особливістю функціонування банків є те, що велика доля їхніх збитків покривається поточними доходами. Тому в банках, на відміну від підприємств, платоспроможність забезпечується лише частиною власного капіталу. Банк вважається платоспроможним, доки залишається недоторканим його акціонерний (пайовий) капітал, тобто вартість активів банка дорівнює сумі його забезпечених зобов'язань плюс акціонерний (пайовий) капітал.

Важливим розділом аналізу фінансових результатів діяльності банку є аналіз структури, який базується на відсоткових значеннях кожного рядка звіту щодо загального підсумку. Зміни частки окремих статей звіту вказують на зміни питомої ваги прибутків або збитків від окремих операцій банку (наприклад, підвищена залежність від доходу від комісії може свідчити про проблеми банку щодо основних надходжень від відсоткової різниці або про те, що керівництво, можливо, намагається збільшити доходи через надання нетрадиційних послуг).

Коефіцієнтний аналіз, який передбачає аналіз структури за рахунок віднесення доходів та видатків до відповідних статей балансу проводиться у статиці та динаміці. Кількість коефіцієнтів, які можуть бути використані при аналізі фінансового стану, обмежена лише кількістю статей балансу та звіту про фінансові результати. Аналітики, законодавці, керівники банку та інвестори - всі мають свої цілі щодо висвітлення специфічних аспектів фінансового стану банку, що й обумовлює кількість коефіцієнтів для його аналізу.

Аналіз результатів банківської діяльності здійснюється за допомогою коефіцієнтів ефективності діяльності КБ в цілому і його працівників зокрема, які вимірюються в од. або %.

Щоб оцінити доцільність роботи банку, потрібно звернутись до основних показників оцінки фінансових результатів діяльності банку за Базельською системою (табл. 1) [2].

банківський капітал норматив

Таблиця 1. Основні показники оцінки фінансових результатів діяльності банку за Базельською системою [2]

НБУ оприлюднив Звіт про фінансову стабільність. У 2019 році рентабельність ПриватБанку склала 31%.

Це найвищий показник серед усіх державних банків в Україні, - інформує 1NEWS.

Згідно зі звітом, середній рівень рентабельності фінансових установ в 2019 році склала 10%.

Всього 14 банків України мають рентабельність капіталу близько 30%.

В основному в цей список увійшли дочірні установи іноземних банків.

Нині в Україні з різним успіхом працює 76 банків - це більш ніж удвічі менше, ніж було 5 років тому. Така кількість залишилася після інтенсивного банкопаду впродовж 2014-2016 років. Тоді неплатоспроможні та схемні банки десятками виводилися з ринку. Наразі процес очищення завершився і ситуація повернулася до стану нової рівноваги. Але банківський сектор зазнав не лише кількісних змін [3].

Спираючись на індекс FinScore для банків, можна визначити перелік фінустанов, які отримали найвищий показник фінансової стійкості (в системі YouControl він позначається літерою А). У цей ТОП (рис. 1), сформований за підсумками їхньої роботи за перший квартал 2019 року, потрапило 13 банків.

Рис. 1 «ТОП-13 найнадійніших банків України» [4]

Важливо наголосити, що одним із критеріїв розрахунку індексу є “Доступ до ресурсів і надійність бенефіціара” банку. У ньому враховано, зокрема, можливість доступу до державних бюджетних ресурсів (для вітчизняних банків) та фінансової підтримки акціонерів (для іноземних). Щодо другого напрямку важливо, яка країна походження кінцевих бенефіціарів фінустанови, наскільки вони зможуть допомогти українським “дочкам” у разі кризи чи інших проблем.

Адже, як показує досвід, жоден з банків, які належить до міжнародних європейських банківських груп, не став неплатоспроможним протягом нещодавнього банкопаду. Тож цікаво подивитися, які країни представлені серед ТОП-13 найстійкіших банків (рис. 2).

Рис. 2 «Географія походження ТОП-13 найнадійніших банків України» [4]

Те, що банк фінансово стійкий, не завжди означає, що він має найбільші показники за активами (залученими коштами, розміщеними та використаними з метою отримання прибутку і підтримання ліквідності), кредитами та депозитами. Загалом наразі усі платоспроможні банки України (табл. 2) мають більше 1,341 трл грн активів, понад 573 млрд грн кредитів та майже 964 млрд грн депозитів. А “володіння” ТОП-13 найнадійніших банків за цими показниками дуже різняться.

Таблиця 2. Платоспроможні банки України [4]

Цікаво, що “СЕБ Корпоративний Банк” за рівнем ринкової потужності (розрахований за допомогою інструменту YouControl - MarketScore) отримав оцінку С (градація йде від найвищого показника А до найнижчого D). Цей банк має лише по 0,1% активів, кредитів та депозитів в цілому в банківській системі. Однак це не завадило йому стабільно працювати та бути надійним.

Водночас в ТОП потрапив такий гігант, як ПриватБанк, який очікувано має показник MarketScore - А. Він володіє 21% від всіх активів банківської системи, 9,6% кредитів та 23% депозитів. А загалом більше 3% за всіма цими показниками отримали, крім “Привату”, лише Райффайзен Банк Аваль та Укрсиббанк [4].

2.Аналіз ефективності діяльності банкукоефіцієнтний аналіз ліквідності

Ефективність банку виражається в рівні його прибутковості й відбиває позитивний сукупний результат роботи банку у всіх сферах його господарсько-фінансової й комерційної діяльності. За рахунок доходів банку покриваються всі його операційні витрати, включаючи адміністративно-управлінські, формується прибуток банку, розмір якої визначає рівень дивідендів, збільшення власних засобів і розвиток пасивних й активних операцій.

Прибуток - це головний показник результативності роботи банку. Кількісна і якісна оцінка прибутковості провадиться з метою з'ясовування фінансової стійкості банку. Система цієї оцінки ґрунтується на прийнятої у світовій банківської практиці моделі формування чистого прибутку. Ця модель побудована таким чином, що доходи і витрати групуються на основі якісних критеріїв, що дозволяє дати не тільки кількісну, але і якісну оцінку рівня прибутковості банку.

Саме така характеристика блоків формування чистого прибутку банку лежить в основі кількісного і якісного аналізу її рівня. Одним із підходів до оцінки рівня прибутковості банка є виявлення сформованої тенденції зростання прибутку банку [1].

Коефіцієнти ефективності діяльності КБ

1. Прибутковість по активах (або дохід на активи) є відношенням прибутку після оподаткування до середніх загальних активів за період отримання прибутку.

2. Прибутковість по капіталу (або дохід на капітал) є відношенням прибутку після оподаткування до середнього значення капіталу за період отримання прибутку.

3. Чистий спред є різницею двох відношень: відсотків, отриманих до позиків, і відсотків, сплачених до відсоткових депозитів; особливістю цього коефіцієнта є те, що він враховує тільки активи та пасиви, до яких застосовуються відсоткові ставки. Саме таким чином виключається вплив безвідсоткових депозитів до запитання, капіталу та невиконаних вимог резервування на чисті отримані відсотки і, звідси, на прибутки банку. Це ізолює вплив відсоткової ставки на прибуток банку і цим самим дає більш глибоке розуміння джерел прибутку банку та наслідків уразливості надходжень.

4. Чиста відсоткова маржа є відношенням відсоткових доходів за вирахуванням відсоткових витрат до середніх загальних активів за період їхнього отримання. Цей коефіцієнт визначає здатність банку отримувати прибуток у вигляді його доходу від відсоткової різниці.

5. Прибутковість іншої операційної діяльності по активах вимірюється відношенням іншого операційного доходу до середнього значення активів за період аналізу. Цей коефіцієнт показує залежність банку від безвідсоткових доходів. Збільшення цього коефіцієнта може свідчити про рівень диверсифікації в платні, фінансові послуги чи нездорове намагання досягти спекулятивного прибутку, щоб замаскувати недостатність основного банківського доходу від відсотків.

6. Прибутковість операційної діяльності по активах вимірюється відношенням чистого відсоткового та іншого операційного доходів до середнього значення активів за період аналізу. Цей коефіцієнт відрізняється від коефіцієнта доходу на активи на обсяг безвідсоткових операційних витрат, сплачених податків та непередбаченого доходу чи збитку.

7. Чиста операційна (або посередницька) маржа є різницею двох відношень: доходів на дохідні активи і комісії по них до всіх фінансових активів та відсоткових витрат до усіх активів, які фінансуються. Посередницька маржа може бути також визначена як різниця між вартістю залучення коштів та доходом за дохідними активами, плюс дохід від відповідних комісійних та зборів. Різниця між ними визначає кількість коштів, що виділені банківською системою на посередництво між тими, хто надає кошти, і тими, хто їх використовує. Аналіз витрат на посередництво полягає в розкладанні безвідсоткових витрат на групи. Це здійснюється шляхом оцінки кожної статті безвідсоткових витрат як відсотка загальних середніх активів. Типово ці статті складаються з:

- витрат на утримання працівників (включаючи додаткові премії та заохочення);

- інших операційних витрат;

- витрат на утримання приміщення;

- податків на діяльність та плати за ліцензування діяльності;

- зносу та амортизації;

- інших операційних видатків;

- витрат на забезпечення під збитки за позиками;

- забезпечень, зменшених на отримані кошти;

- інших видатків;

- податків на дохід;

- створення капіталу (прибутків).

Загальний обсяг коштів, які йдуть на посередництво у вигляді відсотка до загальних середніх активів, є також показником виміру ефективності діяльності банку. Його можна безпосередньо порівнювати з аналогічними показниками інших банків на одному і тому ж ринку. Одночасно різниці у відповідних загальних обсягах витрат дають змогу порівнювати структуру видатків.

Відсотковий аналіз у банку займає вагоме місце унаслідок мінливості та непередбачуваності руху відсоткових ставок. Масштаб впливу змін відсоткових ставок на фінансовий стан банку спонукає розробляти складні засоби аналізу та контролю відсоткової політики банку. Якщо аналіз змін відсоткових ставок та їхній контроль (тобто контроль відсоткового ризику) показує, що ризик надмірний або недостатньо контролюється та вистежується, то роблять висновок, що це може призвести до серйозної загрози прибутковості банку внаслідок коливання:

· - чистої відсоткової маржі при невідповідності обсягів активів і пасивів, чутливих до змін відсоткових ставок;

· - вартості банківських активів, зобов'язань, позабалансових інструментів, оскільки теперішня вартість майбутніх грошових потоків змінюється зі зміною відсоткових ставок.

За результатами аналізу відсоткових ставок менеджмент банку має вирішити такі завдання:

· - досягти цільового рівня чистої відсоткової маржі, спреду, стабілізації чистого відсоткового доходу;

· - передбачити рух відсоткових ставок, визначити тенденції ринку;

· - встановити відсоткові ставки за залученими та наданими коштами, визначити динамічну структуру активів і пасивів на підставі в GAР-аналізу та дюрації;

· - використовувати засоби хеджування.

Порівняльний міжбанківський аналіз проводиться шляхом порівняння великого переліку показників банку за певний проміжок часу або кількох банків між собою, що дає змогу скласти об'єктивну оцінку фінансового стану банку. Дані порівняльного аналізу допомагають простежувати діяльність банку у динаміці, а також робити прогнози щодо його фінансового стану у майбутньому.

При порівняльному міжбанківському аналізі засновуються три види вихідних даних:

· - індивідуальні показники діяльності банку;

· - середні показники за групою банків, до якої входить банк, що аналізується (або відхилення від середніх їхніх показників по групі);

· - місце банку серед банків цієї групи за кожним показником.

Такий вид аналізу дає банку можливість:

· - порівнювати свої показники із середніми показниками банків своєї групи;

· - бачити своє місце серед банків своєї групи;

· - робити висновки щодо своєї діяльності в тій чи іншій галузі на ринку банківських послуг;

· - прогнозувати фінансовий стан банку залежно від тих чи інших економічних обставин.

Порівняльний міжбанківський аналіз і аналіз банківської системи України здійснюють НБУ і Асоціація Українських банків (АУБ). Він проводиться кожного місяця для рейтингової оцінки діяльності КБ [2].

Умови і ризики банківського сектора України в 2020 р.:

В рамках карти ризиків банківського сектора України кредитний ризик в 2019 р не змінився. Про це йдеться в звіті про фінансову стабільність, який підготував Національний банк України.

Ризик достатності капіталу зріс. Стрес-тестування в 2019 році виявило, що деякі банки не змогли підвищити фінансову стійкість в порівнянні з 2018 роком. Їх капіталізація є достатньою в поточних умовах, однак вони не мають запасу міцності на випадок кризи.

Зокрема, це є проблемою для двох державних банків. В умовах посилення вимог до капіталу і введення буферів капіталу ризики для цих банків зростають.

Ризик ліквідності не ізменілся.Структурний профіцит ліквідності на фінансовому ринку зберігається. Банківський сектор працює в умовах надлишкової ліквідності, більшість банків виконує норматив LCR зі значним запасом.

Одночасно конкуренція за пасиви - депозити корпорацій і населення залишається високою, що стримує здешевлення фондування. Коротка структура пасивів залишається системним ризиком сектора.

Ризик прибутковості не змінився. Умови роботи банків залишаються сприятливими, рентабельність капіталу на історично найвищому рівні, проте в майбутньому буде скорочуватися. Темпи зростання комісійних доходів сповільнюються, процентна маржа стане менше, оскільки триває цикл пом'якшення монетарної політики і зниження процентних ставок.

Банки достатньо капіталізовані і прибуткові в поточних макроекономічних умовах. Стійкість сектора до системних ризиків також зростає. Однак банки повинні усвідомлювати слабкі місця власних балансів і бізнес-моделей - в умовах кризи їх негативний вплив на фінансову стійкість мультиплікується.

Ризики для капіталу за умови гіпотетичної кризи викликають такі фактори: недостатньо консервативна оцінка платоспроможності клієнтів, коротка терміновість фондування, значна валютна складова в балансах банків і недостатня операційна ефективність. Щоб мінімізувати негативні ефекти від реалізації цих ризиків, банки повинні підтримувати показники достатності капіталу на рівні, визначеному за результатами оцінки стійкості [5].

Забезпечення встановленого рівня нормативів і поступове впровадження нових вимог до капіталу посилить стійкість банків до можливих криз.

Банківська система досить капіталізована. Показники діяльності фінустанов поліпшуються: зростає обсяг кредитного портфеля, його якість поліпшується, відрахування в резерви найнижчі за більш ніж десятиліття, банки високоприбуткові. Тому адекватність капіталу банків значно вище мінімальних нормативів. Середнє значення достатності регулятивного капіталу зараз становить 19.4%, основного - 13.6%.

Результати стрес-тестування в цілому підтвердили, що за базовим сценарієм банки не стикаються з труднощами. Достатність капіталу фінустанов в прогнозному періоді зростає майже на 10 % завдяки прибутку (при статичному балансі). Однак навіть за базовим сценарієм в 11 банків виникає потреба в додатковому капіталі. У гривневому еквіваленті ця потреба оцінена в 35,3 млрд. грн. Її формують переважно держбанки [6].

Список використаних джерел

1. Аналіз результативності фінансово-господарської діяльності комерційного банку Електронний ресурс. - Режим доступу: https://vuzlit.ru/187572/analiz_rezultativnosti_finansovo_gospodarskoyi_diyalnosti_komertsiynogo_banku

2.Банківська справа Електронний ресурс. - Режим доступу: https://pidruchniki.com/1640011646505/bankivska_sprava/analiz_finansovih_rezultativ_diyalnosti_komertsiynogo_banku

3. Офіційний сайт НБУ Електронний ресурс. - Режим доступу: https://bank.gov.ua/statistic/sector-financial/data-sector-financial#2fs

4. Bank FinScore index for YouControl Електронний ресурс. - Режим доступу: http://bankografo.com/blog

5. Проблеми і ризики для банківської діяльності 2019-2020 Електронний ресурс. - Режим доступу: https://bank.gov.ua/legislation/Resolution_24122019_158

6. РБК-Україна про прогноз прибутковості банків Електронний ресурс. - Режим доступу: https://www.rbc.ua/ukr/news/nbu-dal-prognoz-pribylnosti-bankov-2019-godu-1550241123.html.

Размещено на Allbest.ru