Центральні банки

Размещено на http: //www. allbest. ru/

1. Центральні банки

1.1 Організація Центрального банку

Головне призначення Центрального банку (ЦБ) - забезпечення стабільності грошової одиниці в країні (забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки).

Центральний банк відіграє провідну роль на грошовому ринку. Він впливає на стан економіки через регулювання пропозиції грошей і через здатність впливати на рівень процентних ставок. Центральні банки мають особливий правовий статус, оскільки вони поєднують у собі окремі риси банківської установи і державного органу управління.

Правовий статус Центрального банку

Центральний банк - це державний орган управління з покладеними на нього особливими функціями у сфері грошово-кредитних відносин і банківської діяльності. Він є самостійною юридичною особою; його майно відокремлене від майна держави; Центральний банк може розпоряджатися ним як власник. Центральний банк не є комерційною організацією.

Організаційно-правовий статус центральних банків має правове закріплення в Конституції країни, в законах про центральні банки та в їхніх статутах, у законах про банки і банківську діяльність, у валютному законодавстві.

Відносини центральних банків з органами державної влади

Підзвітність ЦБ. Центральні банки або взагалі нікому не підзвітні (Німеччина), або підзвітні вищому законодавчому органу державної влади (США, Японія, ЄС).

Фінансування дефіциту бюджету. У багатьох країнах на законодавчому рівні Центральному банку забороняється надавати уряду прямі кредити для фінансування бюджетного дефіциту, а також купувати державні цінні папери на первинному ринку. Операції з цінними паперами центральні банки можуть здійсню-вати тільки на вторинному ринку з метою регулювання грошового обігу.

Керівні органи:

Правління ЦБ, Голова Правління, Голова ЦБ.

Керівника ЦБ або призначає Президент країни, або обирає вищий законодавчий орган державної влади на різні строки (Німеччина - 8 років, Японія - 5 років, Україна - 5 років).

1.2 Функції Центрального банку

Функції Центрального банку можна класифікувати за напрямками його діяльності:

Регулюючі функції:

управління сукупним грошовим оборотом;

регулювання грошово-кредитної сфери;

регулювання попиту та пропозиції на кредит.

Функції контролю:

контроль за функціонуваннями банківської системи;

валютне контролювання.

Обслуговувальні функції:

- організація платіжно-розрахункових відносин комерційних банків;

- кредитування банківських установ та уряду;

- виконування ролі «фінансового агента» уряду.

Узагальнюючи вищеперелічені функції, можна сказати , що функціями Центрального банку є:

емісія національної валюти;

«банк банків»;

реалізація банківського регулювання та нагляду;

виконання ролі банкіра і «фінансового агента» уряду;

забезпечення формування і реалізації грошово-кредитної політики в країні.

Подамо більш детальну характеристику функцій Центрального банку.

В історичному плані функція емісії готівки, точніше потре-ба в її централізації і держав-ній монополізації, дала поштовх до надання одному з банків статусу емісійного. Поступово емісійні банки перетворились у центральні банки. Глобалізація грошових ринків привела до тісного співробітництва центральних банків на міждержавному рівні, до їх співпраці з міжнародними валютно-кредитними і фінансовими організаціями, а також до створення наднаціональних центральних банків.

ЦБ має монопольне право емісії національної валюти: банкнот і розмінної монети. У межах виконання цієї функції Центральний банк організовує виготовлення грошей; регулює їх обіг; вилучає з обігу фальшиві та зношені гроші; здійснює утилізацію грошей.

«Банк банків» - касові, розрахункові, кредитні послуги комерційним банкам:

а) комерційні банки зберігають частку своїх резервів у безготівковій формі на рахунках Центрального банку і в разі потреби звертаються до Центрального банку, який видає їм готівку в обмін на їх безготівкові резерви. Надлишки готівки комерційні банки здають до Центрального банку для зарахування на їхні рахунки.

б) Форми розрахункового обслуговування комерційних банків:

- централізована система - здійснення міжбанківських розрахунків через рахунки комерційних банків, відкриті в Центральному банку;

- децентралізована система - здійснення міжбанківських розрахунків через кореспондентські рахунки, які комерційні банки відкривають один у одного.

в) Кредитні послуги Центрального банку:

Способи кредитування (рефінансування) комерційних банків:

- купівля цінних паперів у комерційних банків;

- надання ломбардних (короткострокових) кредитів під заставу державних цінних паперів або векселів.

Механізми надання ломбардних кредитів:

- прямий метод - Центральний банк надає кредит безпосередньо банку, який подав кредитну заявку, під фіксовану процентну ставку;

- тендерний (аукціонний) метод - банки (потенційні позичальники) - подають кредитні заявки Центральному банку з подальшим проведенням кількісного або цінового тендера.

Кількісний тендер - комерційні банки зазначають у заявках тільки суму кредиту. Заявки задовольняються за фіксованою процентною ставкою. Якщо попит на кредит з боку комерційних банків перевищує пропозицію Центрального банку, то кредитні заявки задовольняються пропорційно.

Ціновий тендер - заявка, в якій комерційні банки зазначають не тільки суму кредиту, а й процентну ставку.

Наприклад:

Щотижня Європейський ЦБ проводить кількісний тендер, на якому комерційні банки мають можливість отримати кредит строком на два тижні.

Щомісяця ЄЦБ проводить ціновий тендер, на якому комерційні банки мають можливість отримати кредит строком на три місяці. Усі кредити надаються банкам єврозони через національні центральні банки під заставу цінних паперів.

Значення кредитування Центральним банком комерційних банків:

а) Кредитування є інструментом впливу Центрального банку на грошовий обіг і процентні ставки.

Зростання обсягу наданих кредитів зумовлює збільшення грошової бази, пропозиції грошей і відповідно зниження процентних ставок.

Падіння обсягу кредитування призводить до зменшення грошової бази, пропозиції грошей і відповідно до зростання процентних ставок.

б) Кредитування є інструментом підтримання ліквідності комерційних банків, забезпечення фінансової безпеки банківської системи та підтримки довіри до неї.

в) Кредитування є засобом регулювання міжбанківських розрахунків і забезпечення безперебійного функціонування платіжної системи.

3) Банківське регулювання та нагляд. Регулювання банківської діяльності

Превентивні заходи - це заходи, спрямовані на уникнення можливих негативних наслідків (наприклад, вимоги до розміру активів, капіталу, диверсифікації банківських ризиків тощо).

Протекційні заходи - це заходи, спрямовані на вирішення загрозливої для банку ситуації, яка вже існує (рефінансування комерційного банку, створення системи гарантування банківських депозитів тощо).

Банківський нагляд - моніторинг процесів у банківській системі на різних стадіях функціонування банків (від моменту створення банків до моменту їх ліквідації), а також застосування до банків певних коригувальних заходів з метою забезпечення фінансової стабільності банків, банківської та платіжної системи грошово-кредитної сфери.

Повноваження Центрального банку як органу банківського регулювання і нагляду:

- видавання та скасовування ліцензій на банківську діяльність;

- установлення норм банківської діяльності;

- отримування звітів від банків;

- проведення інспекційних перевірок тощо.

4) Банкір і фінансовий агент уряду

а) Забезпечення касового виконання державного бюджету - організація надходжень грошових коштів до бюджету (податки, збори, виторг від реалізації державних цінних паперів) і видавання бюджетних коштів.

Наприклад, в окремих країнах кошти державного бюджету зберігають не тільки у Центральному банку, а й у комерційних банках, зокрема, в США кошти, які Казначейство отримує з податкових надходжень, і виторг від продажу державних цінних паперів зберігають на спеціально відкритих урядових рахунках у найбільших комерційних банках (так звані «податкові та позичкові рахунки»);

б) фінансування дефіциту Державного бюджету.

У багатьох розвинених країнах на законодавчому рівні заборонене емісійне кредитування уряду шляхом купівлі Центральним банком державних боргових зобов'язань на первинному ринку, тобто безпосередньо в емітента. Дозволено операції ЦБ з державними цінними паперами на вторинному ринку. У країнах, що розвиваються, Центральний банк бере безпосередню участь у фінансуванні дефіциту бюджету.

5) Формування і реалізація грошово-кредитної політики в країні

Це комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стриму-вання інфляції, забезпечення стабільності грошової одиниці, а також забезпечення зайнятості та вирівнювання платіжного балансу.

Наприклад, формування грошово-кредитної політики Національним банком в Україні передбачає:

а) аналіз показників економічного розвитку за попередній рік (обсяги ВВП, промислового виробництва, споживчий попит, платіжний баланс тощо);

б) аналіз грошово-кредитної політики попереднього року (обсяги та динаміка депозитів, кількісна та якісна характеристики грошових агрегатів, кредитна діяльність комерційних банків тощо);

в) прогнозування показників економічного розвитку країни на наступний рік (обсяги ВВП, промислового виробництва, споживчий попит, платіжний баланс тощо);

г) визначення цілей і завдань грошово-кредитної політики на наступний рік (валютне регулювання, процентна політика, розвиток фондового ринку, стимулювання інвестиційної діяльності банків тощо).

6) Додаткові функції

Крім цього, ЦБ виконує функції аналізу та прогнозування економічної ситуації у країні на макрорівні, ведення банківської та монетарної статистики, інформування громадськості щодо монетарної політики, представлення інтересів держави у відносинах з центральними банками інших держав, з міжнарод-ними валютно-фінансовими організаціями.

Цікаві питання діяльності центральних банків

Золотовалютні резерви - частина національного багатства країни, що перебуває під контролем органів грошово-кредитного управління та складається з міжнародних резервних активів і призначена для прямого та непрямого регулювання платіжного дисбалансу шляхом проведення валютних інтервенцій та/або інших цілей.

Управління золотовалютними резервами - процес зберігання золотовалютних резервів з метою збереження або нарощення їх реальної вартості, підтримання високого рівня ліквідності та доступності до використання органами грошово-кредитного управління.

Цілі, етапи та завдання ефективного управління золотовалютними резервами

Загальними цілями управління золотовалютними резервами є збереження (або нарощення) їх реальної вартості, підтримання золотовалютних резервів у високоліквідній формі, забезпечення узгодженості їх зберігання з іноземними центральними банками.

Іншими словами, одним із завдань управління золотовалют-ними резервами є забезпечення постійного приросту обсягів золотовалютних резервів.

Ще одним завданням управління золотовалютними резервами є розв'язання питання «ризик - ліквідність - дохідність», зважаючи на призначення золотовалютних резервів, їх відносний обсяг, поточну кон'юнктуру фінансового ринку та інші фактори.

Аспекти ефективності управління золотовалютними резервами:

грошово-кредитний - вирішення питання щодо доступності золотовалютних резервів для здійснення валютних інтервенцій або інших заходів;

фінансовий - вирішення питання щодо збереження і зростання вартості золотовалютних резервів (забезпечення дохідності золотовалютних резервів).

Структура золотовалютних резервів НБУ

Структура золотовалютних резервів (на 31.01.2007 p.):

загальний обсяг - 22,4 млрд доларів;

валюта (долар США, евро, швейцарський франк) - 58 % (12,955 млрд доларів);

монетарне золото - 2 % (369,96 млн доларів);

інші активи - 40 % (9 млрд доларів).

Демонетизація золота та зростаюча потреба центральних банків в отриманні доходів від управління золотовалютними резервами обумовили невисоку середню питому вагу золота в золотовалютних резервах.

Інвестиційна структура золотовалютних резервів НБУ

банк кредит золотовалютний резерв

Особливості інвестиційної структури золотовалютних резервів Національного банку України:

- як основний фінансовий інструмент використовуються строкові депозити в іноземних банках, що знижує рівень ліквідності золотовалютних резервів та підвищує кредитний та операційний ризики Національного банку України;

- загальноприйнятими в іноземних ЦБ є операції з цінними паперами, а також операції «репо» та «своп», які в НБУ практично не здійснюються, що дещо знижує ефективність управління його ліквідністю та кредитним ризиком.

Размещено на Allbest.ru