Моделювання страхового захисту операційної діяльності сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

МОДЕЛЮВАННЯ СТРАХОВОГО ЗАХИСТУ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

страховий відшкодування товариство взаємний

Н.В. Соловей, В.К. Юдін

В статті аргументовано вирішення проблеми виплат страхового відшкодування через створення товариств взаємного страхування. Здійснено узагальнення результатів дослідження зарубіжного досвіду у сфері формування надійного інституту сільськогосподарського страхування. Запропоновано його адаптування в частині: формування належної законодавчої бази, яка б, зокрема, врегулювала особливості функціонування товариств взаємного страхування, співстрахування та перестрахування; розробки якісних страхових продуктів по окремим сільськогосподарських культурах; розвитку індексного страхування; утворення державного Адміністратора агрострахування, який буде розподіляти страхові субсидії за прозорими правилами, займатися розробкою страхових продуктів та іншими інформаційними, організаційними та освітніми проектами в сфері розвитку агрострахування; перерахування субсидій безпосередньо страховим компаніям, а не страхувальникам пост-фактум (після сплати ними страхових премій) для не відволікання коштів з операційної діяльності сільськогосподарських підприємств, зобов'язавши при цьому страховиків укладати договори страхування зі страхувальниками при сплаті ними 50 % страхової премії; встановлення надійного механізму притягнення до відповідальності страхових компаній за безпідставну невиплату страхових відшкодувань; створення інституту незалежних аварійних комісарів та науково обгрунтованих правил вирахування збитків при традиційному страхуванні; залучення до Аграрного страхового пулу значно більшої кількості страховиків, що здійснюють агрострахування; встановлення надійного механізму вчасного фінансування програм субсидування страхових премій.

Ключові слова: стразування, фінансові ризики, сільське господарство, агрострахування.

The article justifies the solution of the problem of insurance indemnity payments through the creation of mutual insurance companies. The results of the study of foreign experience in the field of formation of a reliable agricultural insurance institute have been generalized. It is proposed to adapt it in part: the formation of a proper legislative framework that would, in particular, regulate the peculiarities of the functioning of mutual insurance, co-insurance and reinsurance companies; development of quality insurance products for individual crops; development of index insurance; the formation of a State Agri-Insurance Administrator, who will distribute insurance subsidies under transparent rules, develop insurance products and other information, organizational and educational projects in the field of agri-insurance development; transfer of subsidies directly to insurance companies and not to post-facture insurers (after payment of insurance premiums) for not diverting funds from operating activities of agricultural enterprises, while obliging insurers to conclude insurance contracts with insurers upon payment of 50% of the insurance premium; Establishing a reliable mechanism for holding insurance companies liable for unjustified non-payment of insurance claims; creation of an institute of independent emergency commissioners and scientifically sound rules for calculating losses in traditional insurance; attraction to the Agricultural Insurance Pool of a much larger number of insurers who carry out agricultural insurance; Establishing a reliable mechanism for timely financing of insurance premium subsidy programs.

Keywords: insurance, financial risks, agriculture, agricultural insurance.

Страхування є одним з найпоширеніших інструментів управління ризиками в сільському господарстві у тому числі і фінансовими. Здійснювати самострахування посильно лише агрохолдингам, що нерідко вони і використовують, як додатковий засіб убезпечення від ризиків. Однак, принципи та особливості страхування в кожній країні мають важливе значення у визначенні доцільності та ефективності страхування. На жаль, в Україні і ця сфера є дуже недосконалою та малорозвиненою, що і призвело до мізерної кількості укладених страхових договорів сільськогосподарськими підприємствами. Це пов'язано з декількома чинниками: високими страховими платежами (преміями); високими відсотками безумовної франшизи; браком фінансових ресурсів; недосконалою законодавчою базою, яка належним чином не регулює однакові підходи до вирахування страхових премій, страхових сум та збитків страхувальників; відсутність повноважень та мотивації профільних державних органів (Міністерства аграрної політики та продовольства України і Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг) щодо контролю за виплатами страхових відшкодувань.

Питаннями удосконалення страхування сільськогосподарських ризиків приділяли увагу такі вчені, як: Ю. В. Алескерова, О. М. Грабова, О. В. Гривківська, О. Є. Гудзь, В. В. Дранус, Т. Д. Кривошлик, А. І. Литвинов, Г. А. Матвієнко, С. А. Навроцький, О. О. Непочатенко, О. Т. Прокопчук, Т. В. Сініцина, С. В. Сокол, А. С. Шолойко та інші. Високо оцінюючи напрацювання вказаних вчених, варто зауважити, що трансформаційні процеси у сфері страхування, набирають все більших обертів, що зумовлює необхідність поглибленого дослідження даної проблеми.

Вказане визначило мету статті: дослідити зарубіжний досвід моделювання страхового захисту операційної діяльності сільськогосподарських підприємств і запропонувати шли його адаптації до вітчизняної практики.

Страхова модель -- це, по суті, певна система принципів і механізмів функціонування страхових відносин в цілому в країні чи у певній галузі народного господарства (авіаційне, морське, медичне страхування). Як правило, галузевий критерій поділу видів страхування на страхові моделі виправданий лише в тому разі, якщо механізм страхування суттєво відмінний від інших видів страхування та має ознаки комплексного страхування.

Для кращого розуміння страхової моделі, що формується в Україні, вважаємо за доцільне, коротко проаналізувати історію розвитку інституту сільськогосподарського страхування в нашій країні. В 2000-х роках було впроваджено обов'язкове страхування врожаю всіх сільськогосподарських культур для державних сільськогосподарських підприємств та врожаю зернових і цукрових буряків -- для сільськогосподарських підприємств усіх форм власності [4]. Також було передбачено обов'язкове страхування тварин.

Для ефективного управління фінансовими ризиками будь-якої галузі народного господарства, в тому числі і аграрної, у світовій економіці активно застосовують страхові прийоми, методи тощо, що дає можливість зменшити ступінь ризиків. Страхування -- це інструмент стабілізації фінансової політики сталого розвитку агросфери.

Звісно, що правовою підставою для розширення аграрного страхового ринку став Закон України «Про страхування» та «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою»[1].

Страхування є одним з найпоширеніших інструментів управління ризиками в сільському господарстві у тому числі і фінансовими. Здійснювати самострахування посильно лише агрохолдингам, що нерідко вони і використовують, як додатковий засіб убезпечення від ризиків. Однак, принципи та особливості страхування в кожній країні мають важливе значення у визначенні доцільності та ефективності страхування. На жаль, в Україні і ця сфера є дуже недосконалою та малорозвиненою, що і призвело до мізерної кількості укладених страхових договорів сільськогосподарськими підприємствами. Це пов'язано з декількома чинниками:

- високими страховими платежами (преміями);

- високими відсотками безумовної франшизи;

- браком фінансових ресурсів;

- недосконалою законодавчою базою, яка належним чином не регулює однакові підходи до вирахування страхових премій, страхових сум та збитків страхувальників;

- відсутність повноважень та мотивації профільних державних органів (Міністерства аграрної політики та продовольства України і Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг) щодо контролю за виплатами страхових відшкодувань.

Проте, не автоматично, а після прийняття рішення відповідним місцевим органом влади за фактичної наявності бюджетних коштів. Після фінансової кризи держава взагалі відмовилася від подібної підтримки аграрного сектору. З прийняттям Закону України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» від 9 лютого 2012 року знову запроваджується державне субсидування страхових платежів в розмірі 50 % страхових премій.

Крім того, залишається страхування сільськогосподарських посівів, врожаю, майна сільськогосподарських підприємств від будь-яких можливих видів ризиків відповідно до ліцензії, наданої страховим компаніям згідно з Законом України «Про страхування», страхування цивільної відповідальності перед третіми особами, а також можливим, але не використовуваним, наразі, є страхування доходу сільськогосподарських підприємств. Вичерпний перелік ризиків та страхових продуктів законодавством не встановлений. До того ж, кожна страхова компанія має право на власний розсуд:

- вибирати собі види ризиків, від яких вона страхує;

- визначати страхові премії та страхові суми, керуючись ринковою конкурентоспроможністю;

- встановлювати власні правила вирахування розміру збитків, які не мають суперечити вимогам законодавства про страхування;

- визначати строк для повідомлення страхувальником про настання страхової події, який, як правило, міститься в Правилах страхування, затверджених Національної комісією з регулювання ринків фінансових послуг окремо для кожної страхової компанії;

- визначати технологічні та інші вимоги, яких має дотримуватися сільськогосподарське підприємство для того, щоб страхове відшкодування здійснювалося у разі настання страхового випадку.

Узагальнюючи результати дослідження страхування ризиків у сільському господарстві можна констатувати, що показники кількості заключних договорів страхування, площ застрахованих сільськогосподарських земель та обсягу зібраної страхової премії показують хвилеподібні тенденції. Так, у 2007р. та 2011 р. кількість укладених страхових договорів була найвищою, проте у 2011 р. відносно аналогічного показника за 2007 р. зменшилися майже на 40%, або на 1687 договорів.

У 2007 р. застрахована площа сільськогосподарських угідь становила 2360 тис. га, а у 2008 р. показник знизився на 50,4% і в загальній тенденції характеризуються поступовим зниженнями до рівня звітного року 689 тис. га. Найвищий обсяг страхових премій було виявлено у 2008 р. (155 млн грн), а у 2009 р. їх обсяг зазнав різкого падіння до позначки 42 млн грн (майже у 4 рази). У 2011-2013 рр. показник був відносно високим (130-136 млн грн), але у 2014-2015 рр. характеризувався різким зниженням.

Починаючи з 2005 р. по 2017 р. показники обсягу застрахованої площі сільськогосподарських угідь теж проявляли тенденції то до збільшення, то до зменшення: у 2007 р. був найбільший показник -- 2360 га, у 2008 р. знизився більше чим у двічі і у 2017 р. досяг всього 689 га.

Виклад основного матеріалу дослідження. Страхова модель -- це, по суті, певна система принципів і механізмів функціонування страхових відносин в цілому в країні чи у певній галузі народного господарства (авіаційне, морське, медичне страхування). Як правило, галузевий критерій поділу видів страхування на страхові моделі виправданий лише в тому разі, якщо механізм страхування суттєво відмінний від інших видів страхування та має ознаки комплексного страхування.

Проте, не автоматично, а після прийняття рішення відповідним місцевим органом влади за фактичної наявності бюджетних коштів. Після фінансової кризи 2008 року держава взагалі відмовилася від подібної підтримки аграрного сектору. З прийняттям Закону України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» від 9 лютого 2012 року знову запроваджується державне субсидування страхових платежів в розмірі 50 % страхових премій.

Отже, в Україні існує 2 групи видів сільськогосподарського страхування [7] (обидві добровільні):

1) страхування будь-яких ризиків сільськогосподарських підприємств, що здійснюється відповідною страховою компанією на підставі ліцензії відповідно до п. 10 ст. 6 Закону України «Про страхування»;

2) страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою, яке здійснюється за окремою ліцензією. Це добровільний вид страхування, проте таке страхування є обов'язковою умовою отримання сільськогосподарськими підприємствами будь-яких видів державної допомоги (дотацій, субсидій тощо).

Крім того, сільськогосподарські підприємства відповідно до законодавства змушені здійснювати і деякі види обов'язкового страхування, на які страхові компанії повинні також мати окремі ліцензії, а саме:

1) страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду заподіяну довкіллю та здоров'ю людини під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів (п. 42 ст. 7 Закону України «Про страхування»);

2) страхування племінних тварин від однорічного віку, у разі їх наявності (п. 30 ст. 7 Закону України «Про страхування» та Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку та правил проведення обов'язкового страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків» від 23 квітня 2003 року № 590);

3) страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів (п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування»);

4) у разі наявності переробного виробництва -- страхування відповідальності виробників (постачальників) продукції тваринного походження (п. 34 ст. 7 Закону України «Про страхування»).

Пряме фінансування втрат сільськогосподарських виробників з резервного фонду державного бюджету є значно менш ефективним, аніж формування надійної страхової моделі з державною підтримкою, що доведено світовим досвідом. Крім того, надання прямої державної допомоги на подолання наслідків катастрофічних ризиків, як свідчить практика, покривало лише 10-20 % збитків сільськогосподарських виробників.

Тому, наразі очевидно, що страхування з державною підтримкою не виконує своєї функції через ряд причин:

1) держава не виділяє необхідний обсяг коштів на покриття 50 % страхових премій сільськогосподарських виробників;

2) виплати здійснюються аграріям (а не страховикам) пост-фактум у дуже відтермі- нований строк, подекуди через 1-2 роки після сплати страхових премій або настання страхового випадку, що не надає можливості не те, що пересіяти поле в разі втрат озимини, але і засіяти поле на наступний рік;

3) непрозора процедура відбору (визначення списку) сільськогосподарських підприємств, які мають право на відшкодування частини страхової премії, що здійснюється спеціально створеними комісіями, в склад яких входять представники головних управлінь агропромислового розвитку, органів державної статистики, фінансових органів, територіальних органів Держаудитслужби і ДФС, які очолюють заступники голів облдержадміністрацій з питань агропромислового комплексу. Це апріорі невірно, оскільки всі сільськогосподарські товаровиробники, які застраховані за стандартним страховим продуктом з державною підтримкою мають право на державне субсидування;

4) відсутність можливості доступу невеликих сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств до страхування з державною підтримкою через, зокрема, непрозору процедуру отримання права на субсидування за рішенням вище зазначених комісій;

5) невиправдано великі адміністративні витрати на вище зазначені комісії;

6) відсутність адекватних сучасним реаліям страхових продуктів з державною підтримкою, які б забезпечували інтереси як страховиків, так і страхувальників;

7) рівень виплат страховими компаніями за договорами з державною підтримкою нижче, ніж середній рівень виплат по ринку.

Тому, вважаємо за доцільне розглянути світовий досвід сільськогосподарського страхування та основні моделі страхування, які склалися у Світі. Світовий досвід свідчить про наявність трьох основних моделей сільськогосподарського страхування: американська модель; європейська модель, змішана модель.

З аналізу зарубіжного досвіду стає очевидним, що страхування катастрофічних ризиків, якими є системні погодні катаклізми, є ефективним лише за підтримки державою приватних страхових компаній, тобто субсидування частини страхових платежів, а не створення державної страхової компанії [9]. Оскільки, вартість мульти- ризикового страхування для сільськогосподарських підприємств є непосильною без підтримки держави. Це, особливо актуально у країнах з великими територіями, що використовуються в аграрному виробництві та високим рівнем погодних аномалій, до таких країн, поряд з США, Іспанією, відноситься і Україна. При законодавчому забезпеченні та виборі моделі страхування, а також конкретних видів допомоги сільському господарству слід враховувати положення СОТ, які обмежують певні види допомоги сільському господарству як занадто протекціоністські, які заважатимуть розвитку вільної конкуренції в світовій торгівлі. Так, існують, так звані, три скриньки державної підтримки: «зелена», «голуба» і «жовта».

Тож, в Світі використовуються різні механізми державної допомоги сільському господарству:

1) допомога, не пов'язана зі страхуванням:

- виплати ex-ante (зимове та осіннє авансування посівів -- Канада; в Україні -- дотації на вирощування садів);

- виплати ex-post -- пряма допомога аграріям через оголошення стихійних лих (практично у всіх країнах ЄС);

2) допомога, пов'язана зі страхуванням:

- субсидування страхових премій;

- компенсація адміністративних витрат страховиків;

- фінансування розробки страхових продуктів;

- субсидування перестрахування;

- фінансування освітніх та інформаційних заходів, науково-дослідних робіт.

Зауважимо, що в Україні немає висококваліфікованих аварійних комісарів та

власне і належних відділів в освітніх закладах для підготовки таких фахівців для того, щоб якісно оцінювати збитки у сільському господарстві. Крім того, не дотриманий принцип незалежності аварійних комісарів, які, переважно, є працівниками або бене- фіціарами тих же страхових компаній, щодо яких вони складають протоколи (акти) збитків, що не сприяє довірі до них іншої сторони договору страхування -- аграріїв.

Висновки з проведеного дослідження

Узагальнюючи результати вище викладеного дослідження можна зробити висновки, що управлінню фінансовими ризиками у сільському господарстві приділяється мало уваги. Це пов'язано, перш за все, з тим, що у даній галузі виробництво стикається з природно-кліматичними ризиками, вплив яких досить важко контролювати і від яких залежать фінансові здобутки суб'єктів господарювання, де надлишки прибутку можна буде в подальшому направити на фінансові операції. Нажаль, вітчизняна аграрна сфера досить вразлива від природних катаклізмів і не досягла того економічного стану, де досить широко практикувала б здійснення діяльності на фондовому ринку. Проте, з вище викладеного аналізу у даної галузі є великий потенціал, щоб змінити дане становище на краще.

Звідси, одним із важливих елементів ефективного управління фінансовими ризиками є сільськогосподарське страхування, що в досить значній мірі впливає на формування фінансового потенціалу суб'єктів господарювання сільськогосподарської галузі.

Отже, в Україні варто адаптувати зарубіжний досвід у сфері формування надійного інституту сільськогосподарського страхування, серед яких:

1) формування належної законодавчої бази, яка б, зокрема, врегулювала особливості функціонування товариств взаємного страхування, співстрахування та перестрахування;

2) розробка якісних страхових продуктів по окремим сільськогосподарських культурах;

3) розвиток індексного страхування;

4) утворення державного Адміністратора агрострахування, який буде розподіляти страхові субсидії за прозорими правилами, займатися розробкою страхових продуктів та іншими інформаційними, організаційними та освітніми проектами в сфері розвитку агрострахування;

5) перерахування субсидій безпосередньо страховим компаніям, а не страхувальникам пост-фактум (після сплати ними страхових премій) для не відволікання коштів з операційної діяльності сільськогосподарських підприємств, зобов'язавши при цьому страховиків укладати договори страхування зі страхувальниками при сплаті ними 50 % страхової премії;

6) встановлення надійного механізму притягнення до відповідальності страхових компаній за безпідставну невиплату страхових відшкодувань;

7) створення інституту незалежних аварійних комісарів та науково обгрунтованих правил вирахування збитків при традиційному страхуванні;

8) залучення до Аграрного страхового пулу значно більшої кількості страховиків, що здійснюють агрострахування;

9) встановлення надійного механізму вчасного фінансування програм субсидування страхових премій.

Література

1. Ботвіна Н.О. Фінансова політика сталого розвитку агросфери. Монографія / Н. О. Бот- віна. -- К. -- ННЦ ІАЕ, -- 2011. -- 303 с.; 2. Закон України «Про страхування» https:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1 %80/ed2013081 1 /find?text=%D1 % F2%F0%E0%F5%EE%E2%E8%E9+%F0%E8%E7%E8%EA; 3. Закон України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» https:// xn--80aagahqwyibe8an.com/ukrajiny-zakony/zakon-ukrajini-pro-osoblivosti-strahuvannya-2012. html; 4. Про затвердження порядку та правил проведення обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур та цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності: постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 1000. Офіційний вісник України. 2002. № 29. Ст. 1379; 5. Алескерова Ю. В. Моделі страхової політики при сільськогосподарському страхуванні. Економіка АПК. № 10. 2014. С. 45-53; 6. BekkermanA., SmithV. H., WattsM. A. TheSUREProgramandlncentivesforCropInsuran- ceParticipation : ATheoreticalandEmpiricalAnalysis.AgriculturalFinanceReview. 2012. # 72 (3). P. 15-26; 7. Кривошлик T. Д. Державна підтримка страхування сільськогосподарської продукції в Україні. Економіка: теорія та практика. 2014. № 1. С. 57-61. 9. Перун Н. Я. Екологічне страхування сільськогосподарських земель як напрямок їх охорони. Інноваційна економіка. 2013. № 8 (46). С. 179-182; 8. Створення ефективної системи агрострахування з активною участю держави -- можливі варіанти для України. Аналітична записка, підготовлена Проектом «Розвиток агрострахування в Україні». Міжнародна фінансова корпорація (IFC, Група Світового банку), 2010. 11 с.

Размещено на Allbest.ru