Особливості реалізації шовку на біржах світу

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Курсова робота на тему

"Особливості реалізації шовку на біржах світу"



Вступ

1. Провідні біржі світу, які торгують шовком

1.1 Поняття біржі, ознаки та види

1.2 Характеристика провідних бірж світу

2. Аналіз асортименту шовку, що реалізується на біржах

3. Вимоги до шовку як до об'єкта біржової торгівлі

4. Аналіз ціноутворення на шовк на біржах світу та України

4.1 Характеристика бірж України

4.2 Принципи ціноутворення на шовк

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

товарна біржа ціноутворення асортимент шовк



ВСТУП

Зважаючи на активний рух переходу України до ринкового типу економіки, залишається актуальним питання розвитку такої інфраструктури ринку, в якій було б відведено належне місце міжнародній товарній біржі. Оскільки товарна біржа є важливим елементом ринкової економіки, яка дає змогу сфері обігу ефективно виконувати свої функції, і, таким чином, раціонально розподіляти продукцію, що виробляється. Товарна біржа являє собою регулярно функціонуючий товарний ринок, на якому здійснюються оптові торговельні операції з купівлі-продажу однорідних товарів на основі встановлених стандартів, зразків та попередньої біржової експертизи. Тут продаються і купуються, як правило, не самі товари, а титул власності на них або біржові контракти на їх постачання. При цьому продавець зобов'язаний мати відповідний товар у наявності і доставити його покупцеві в обумовлений біржовим контрактом строк. Метою діяльності товарної біржі є укладання відповідних угод, виявлення товарних цін, попиту та пропозиції певних товарів. Кожна товарна біржа спеціалізується на окремих товарах або їх групах. В представленій курсовій роботі буде розглянуто реалізацію шовку на товарних біржах світу. Економічна роль товарних бірж полягає в тому, що вони сприяють впорядкуванню і прискоренню товарообігу, встановленню ринкової рівноваги, неперервності процесу відтворення.

Актуальність дослідження: шовк є джерелом одержання цінної продукції технічного призначення. Також варто зазначити, що частка прибутку від реалізації продукції, виготовленої із шовку постійно перебуває в динамічному розвитку і зростає. Тож, саме тому потенціал шовку як об'єкта біржової торгівлі суттєво впливає на прибутковість і конкурентоспроможність товарного сектора країни.

Об'єктом даного дослідження є особливості реалізації шовку на біржах світу та Ураїни.

Предмет дослідження: аналіз особливостей реалізації шовку на біржах світу, проблеми, що виникають при реалізації шовку.

Метою даної роботи є проаналізувати особливості біржової торгівлі шовком. Для досягнення поставленої мети, необхідно вирішити такі завдання: розкрити поняття шовку, визначити вимоги щодо його реалізації та порушити проблемні питання продажу шовку.



1. ПРОВІДНІ БІРЖІ СВІТУ, ЯКІ ТОРГУЮТЬ ШОВКОМ

1.1 Поняття біржі, ознаки та види

Сучасна товарна біржа виникла в процесі еволюції різних форм оптової торгівлі і являється одним із видів організованого товарного ринку [1].

Відповідно до Закону України "Про товарну біржу" товарна біржа - це організація, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу й комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладанні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту та пропозиції на товари, вивчення , упорядкування і полегшення товарообігу й пов'язаних з ним торговельних операцій [2].

Згідно зі ст.1 Закoну України „Про тoварну біржу” товарна біржа не займається комерційним пoсередництвом і не має на меті одержання прибутку. У даному випадку має місце правова колізія, яка полягає у тому, що на сьогодні в Україні немає неприбуткових бірж. У Законі „ Про товарні біржі” лише підкреслюється той факт, що в біржі як структури відсутня зацікавленість у результатах купівлі - продажу товарів, що обертаються на біржовому майданчику. „Неприбутковий статус” біржі проявляється у тому сенсі, що вона не має права за власний рахунок і з власних інтересів купувати й продавати біржовий товар з метою отримання прибутку.

З урахуванням бухгалтерської та фінансової звітності біржа - прибуткове комерційне підприємствo. Тoварна біржа здійснює свою діяльність за принципами:

- рівнoправності учасників біржових торгів;

- застoсування вільних (ринкових) цін;

- публічногo проведення біржових торгів.

Оснoвним змістoм діяльності тoварної біржі є створення найсприятливіших умoв для укладання товарних угoд, а голoвною функцією - організація постійнo діючого оптового товарного ринку і надання посередницьких послуг учасникам біржових торгів. Нoрмальне функціонування товарної біржі можливе в умовах ринковoго середовища, самостійності підприємств різних форм власності й гoсподарювання, насичення ринку біржовими товарами, великої кількoсті продавців, пoкупців і посередників, стабільності грошової системи, розвинутої інфраструктури[3].

Товарна біржа - постійно діючий оптовий ринок, що функціонує в певному місці та відповідно до встановлених правил торгівлі й регламенту.

Угоди на товарній біржі укладаються на стандартні партії товарів, що дає можливість здійснювати операції не лише без попереднього огляду товару, а й взагалі на поки що неіснуючий, але передбачуваний товар (наприклад, майбутній урожай) [3].

Товарна біржа створюється як добровільне об'єднання юридичних та фізичних осіб, яким це не заборонено чинним законодавством.

Державна реєстрація біржі здійснюється за встановленим порядком для підприємств відповідних організаційно-правових форм [4].

Діяльність товарних бірж здійснюється відповідно до Закону України “Про товарні біржі” від 16 грудня 1991 р. та чинного законодавства України, статуту біржі, правил і біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Класифікацію товарних бірж здійснюють за такими основними ознаками:

1. За організаційно-правовою формою біржі можуть бути зареєстровані як акціонерні товариства (відкритого чи закритого типу) або як товариства з обмеженою відповідальністю.

Організаційно-правова форма біржі як товариства з обмеженою відповідальністю відповідає Закону України "Про товарну біржу".

2. За формою участі у біржових торгах біржі поділяються на відкриті (публічні) та закриті.

Біржа відкритого типу (публічна) - це біржа прямих, безпосередніх контактів виробників та споживачів; на ній діє вільний доступ до біржового кола клієнтів-продавців та замовників-покупців; продавець уособлює пропозицію, покупець - попит. На біржах відкритого типу в торгах беруть участь і брокери.

Біржа закритого типу - це біржа, на якій усі операції здійснюються тільки через брокерські контори, які створюються членами (учасниками) біржі. Діє заборона на доступ до біржового кола покупців та продавців; необхідна спеціальна система збирання та добіржової обробки замовлень за межами біржі; передбачається наявність органів посередників-професіоналів, які обслуговують процес купівлі-продажу.

3. За номенклатурою товарів, що є об'єктом біржового торгу, виокремлюють універсальні, спеціалізовані та вузько-спеціалізовані біржі.

На універсальних біржах торги ведуться за широким колом різноманітних біржових товарів.

Спеціалізовані біржі мають потоварну спеціалізацію за групами товарів. Наприклад, товарно-сировинна біржа спеціалізується на купівлі-продажу переважно сировини та сільськогосподарської продукції (паливно-енергетичні ресурси, метали, бавовна, зерно, цукор, кава та ін.).

Вузькоспеціалізовані товарні біржі спеціалізуються на купівлі-продажу одного виду товару (сирої нафти, твердої пшениці та ін.).

4. За переважаючим видом біржових угод вирізняють біржі реального (наявного) товару; строкові або ф'ючерсні; комплексні (змішані).

Біржа реального (наявного) товару здійснює купівлю-продаж товарів, що є у наявності, а не за зразками.

Ф'ючерсна біржа (строкова) - це біржа, на якій укладаються ф'ючерсні угоди з поставки товару та платежами у визначений угодою термін за курсом, що зафіксований на момент укладення угоди; виконує ціноутворюючу, цінострахуючу та цінопрогнозуючу функції.

Комплексна біржа - це біржа, де укладаються всі види угод -від спотових до опціонних.

Географічне положення бірж в Україні пов'язане з адміністративнотериторіальним принципом управління. Значна частина бірж зосереджена у Києві; до участі у біржових торгах залучаються продавці та покупці з різних регіонів України, тому їх можна зарахувати до центральних. Біржі, розташовані в обласних центрах, належать до регіональних, або локальних.

Узагальнюючи зарубіжний і вітчизняний досвід, можна виокремити основні і допоміжні характерні функції товарних бірж, що виникли у процесі вдосконалення біржової діяльності [4].

До основних функцій бірж належать: концентрація попиту і пропозиції в єдиному місці; формування ринкових цін на основі співвідношення попиту і пропозиції; регулювання оптового товарообігу на основі ринкових законів; зближення продавців і покупців у просторі і часі; мінімізація комерційного і фінансового ризиків; боротьба проти монополізму на товарному ринку. рискорення товарообігу з урахуванням світового розподілу праці [3].

Допоміжні функції формуються залежно від ступеня розвитку ринкових відносин у країні та рівня державно-правового регулювання біржової діяльності.

На особливу увагу заслуговують функції товарних бірж, що виникають у процесі становлення ринкової економіки [3].

Перехідний період від централізованої планово-розподільчої економіки до ринкової характеризується втратою державного регулювання цін на товари, розподілу товарних ресурсів, товарообігу, стабільних господарських зв'язків тощо. І в цій ситуації товарні біржі беруть на себе значну частину цих функцій [5].

Сьoгодні в Україні oснови біржoвої діяльності уже закладенo. В міру нoрмалізації загальнoї еконoмічної ситуації та нагрoмадження дoсвіду, усі біржі мають шанс стати реальним індикатoром ринкових цін, тoбто викoнувати завдання цінoвого механізму. Отож, біржі у ринковій системі це невід'ємна ланка інфраструктури (Додаток 1).

1.2 Характеристика провідних бірж світу

На сучасному етапі розвитку товарної біржі та ринку, можна спостерігати той факт, що вони є інститутами, які постійно розвиваються.

Chicago Mercantile Exchange (СМЕ) - Чиказька товарна біржа - одна з найбільших і найбільш диверсифікована товарно-сировинна біржа світу.

В даний час обсяг торгів на CME складає 524,2 млн. контрактів і 326,7 млн па Globex. До найбільш відомих інструментів, що торгуються на СМЕ, належать: ф'ючерси па валюти - євро, британський фунт, японську ієну; індекси - 5&Р500, NASDAQ 100; процентні ставки; товарні ф'ючерси на свинину, велика рогата худоба, деревину [6].

Нова віха в історії Чиказькій товарній біржі почалася в листопаді 2003 року, коли СМЕ почала проводити кліринг для Чиказької торгової палати ( Chicago Board of Trade (СВОЄ) стосовно таких інструментів, як товари, цінні папери, процентні ставки. У 2004 р. СМЕ стала найбільшою в світі але кліринговими розрахунками ф'ючерсних контрактів.

Так, СМЕ безперервно збільшує обсяги та географію доступу до електронних торгів, стаючи глобальної біржею, створюючи торговельні зв'язки з Німеччиною, Ірландією, Голландією, Францією, Великобританією, Гібралтаром, Італією і Сінгапуром. СМЕ розробила два контракти на погоду - місячний і сезонний, засновані на індексі Тихоокеанського регіону для торгових майданчиків в Токіо і Осаці [6].

Сайт біржі: https://www.cmegroup.com/company/cme.html

New York Mercantile Exchange (NYMEX) - Нью-Йоркська товарна біржа була створена в 1872 р. з метою організації цивілізованого товарного ринку Нью-Йорка і стандартизації умов контрактів. До 1882 р. вона називалася Butter, Cheese and Egg Exchange. Через роки спеціалізація біржі змінилася, і зараз це найбільший світовий центр торгівлі енергоресурсами і металами.

На біржі діє два підрозділи: NYMEX, на якому торгуються всі енергоресурси (нафта, бензин, мазут, природний газ, електрика та ін), а також платина і паладій і COMEX (commodity exchange), де ведеться торгівля іншими металами (золото, срібло, мідь, алюміній) [6]..

На NYMEX також організована торгівля міні-контрактами - NYMEX miNY. В електронній версії представлено більшість інструментів біржі, що дає невеликим інвесторам і трейдерам можливість бути присутніми на ринку енергоресурсів.

Сайт біржі: https://www.cmegroup.com/company/nymex.html

New York Board of Trade (NYBOT) - Нью-Йоркська торгова палата - найбільший світовий ринок ф'ючерсів і опціонів на декілька популярних сільськогосподарських товарів: какао, шовк, кава, бавовна, заморожений апельсиновий сік, цукор. Більше століття товарна індустрія об'єднує трейдерів та інвесторів на NYBOT пошуках кращої ціни, більшої ліквідності і найменших ризиків при торгівлі цими товарами [6].

Сьогодні на об'єднаній біржі, крім перерахованих класичних інструментів для неї, торгується і ряд інших, не товарних - ф'ючерси та опціони на індекси (Russell, Continuous commodity index), світові валюти, етанол.

Таким чином, ринок біржі являє собою один з видів організованого ринку, який функціонує у певному місці, за єдиними законодавчо встановленими правилами та нормами, де здійснюють торговельні операції з метою одержання прибутку. Біржі - це класичний інститут ринкової економіки, який формує оптовий ринок товарів чи фінансових інструментів.



2.АНАЛІЗ АСОРТИМЕНТУ ШОВКУ, ЩО РЕАЛІЗУЮТЬСЯ НА БІРЖАХ

Шовк - текстильне натуральне волокно тваринного походження. Продукт у вигляді ниток, що виділяється шовкотворними залозами гусениць шовковичного, дубового шовкопрядів, з якого підприємства шовкової промисловості виробляють текстильне волокно, а з них шовкові тканини.

Існує кілька класифікацій біржових товарів. Згідно з однією з них, товари, за якими здійснюються торги на товарних біржах, об'єднують у п'ять груп, що охоплюють понад 70 найменувань товарного асортименту на біржах реального товару, хоча в 1991 р. товарні біржі торгували асортиментом понад 3000 найменувань, і 148 -- на ф'ючерсних біржах (Додаток 2).

Асортимент шовкових тканин, що реалізуються на біржах світу дуже різноманітний за рахунок використання різних штучних та синтетичних ниток і волокон. Саме завдяки цьому застосуванню виробництво шовкових тканин в останні роки досягла найвищих темпів розвитку.

Оновленню асортименту сприяє використання різних видів переплетень і способів обробки цих тканин.

Стандартна класифікація шовку:

- для одягу (костюмний, платтяний, пляттяно-костюмний, сорочковий, плащовий, пальтовий);

- мебелево-декоративний (портьєрний, меблевий, для покривал);

- текстильно-галантерейний (для шарфів і хусток, для головних уборів, краваток, парасольок, хутра тканого і плюшу для іграшок);

За характером забарвлення, а також обробки шовкові тканини випускають вибіленими, гладкофарбованими, меланжевими, мунілірованими, строкатотканними, набивними, з незминаємою, малоусадочною і водовідштовхувальною обробкою.

Тканини з натурального шовку відрізняються красивим видом, приємним блиском, м'якістю, легкою вагою, пружністю, високою міцністю і хорошою гігієнічністю. Вони мають велику розтяжність, яка досягає 25-32%, при змочуванні дають усадку до 15% [7].

Отримують ці тканини з ниток шовку-сирцю як поодиноких, так і кручених, а також з шовкової крученої пряжі.

Тканини з натурального шовку складні в пошитті внаслідок їх розтяжності, сипучості, необхідності частого рядка, застосування найбільш тонких ниток, неприпустимості неточностей в пошитті, які виявляються у виробах особливо різко. Виникають утруднення також при настилі і розкрої тканин внаслідок їх гладкості. Тканини настеляються меншою кількістю шарів, використовуються спеціальні затиски, що скріплюють настил [7].

Тканини з штучного шовку товщі, важчі і жорсткіші, з різким блиском або матовим. Вони міцні до тертя, тому мають хорошу зносостійкість, внаслідок чого їх часто використовують як підкладковий матеріал. Завдяки значній вазі ці тканини добре драпіруються і знаходять широке застосування для жіночого одягу [7].

Тканинии з штучного шовку разом з позитивними якостями мають і ряд недоліків : в мокрому стані значно втрачають міцність, легко розтягуються, мнуться, обсипаються, прорубуються. У малощільних тканинах спостерігаються розсунення ниток в швах. Через гладку поверхню тканини з штучного шовку важко настилати і різати, оскільки вони легко зміщуються і викликають спотворення форм деталей, що викроюються. Тканини володіють значною усадкою, особливо крепові, переважно по напряму основи [7].

Тканини з синтетичного шовку є групою тканин, що включає тканини з синтетичного шовку (капрону) і синтетичного шовку в суміші з іншими волокнами.

Ці тканини красиві і ефектні, з різко вираженим блиском або матовим; на дотик вони жорсткуваті і пружні, внаслідок чого вироби з них не мнуться, добре зберігають наданої форми, не вимагають прасування після прання; крім того, вони зносостійкі, не сідають після мочки і прання, не псуються від вогкості і поту, а також не піддаються нападам молі.

Тканини з штапельного волокна характеризуються хорошою м'якістю і драпованістю, цілком задовільною зносостійкістю, красивим зовнішнім виглядом і невисокою вартістю, внаслідок чого вони мають широкий попит у населення. Штапельні тканини є повноцінними замінниками як шовкових, так і вовняних тканин типу трико [7].

Штапельні тканини, так само як і тканини, з штучного шовку мають ряд недоліків : у вологому стані вони втрачають міцність, при змочуванні і пранні сильно сідають; крім того, їм властива велика пом'ятість. Шляхом спеціальної обробки штапельних тканин ці недоліки можна значно зменшити. На відміну від штучного шовку штапельні тканини менш стійки до стирання, а значить і менш зносостійкі [8].

Ворсові тканини є групою тканин, що виробляються основоворсовим переплетенням, у яких ворс може бути з натурального пряденого шовку, штучного або синтетичного волокна.

Ворсові тканини красиві, менш теплопровідні, зносостійкі. Їх використовують для шитва вечірніх і естрадних суконь, жіночих і дитячих пальт і півпальта та ін. У плюшу ворс може бути похилий гладкий, витиснений і пом'ятий, а також у вигляді певного малюнка. За характером забарвлення тканини можуть бути гладкофарбовані і надруковані (набивні) [8].

Ворсові тканини складні в обробці. При розкрої їх потрібно строго певну розкладку лекал. При прасувальних операціях ворс часто заминається, у зв'язку з чим вироби з ворсових тканин необхідно відпарювати [8].

По структурі поверхні шовкових тканин можуть бути гладкими і ворсовими.

За торговим прейскурантом шовкові тканини діляться на наступні вісім груп:

1. тканини з натурального шовку,

2. тканини з натурального шовку з іншими волокнами,

3. тканини з штучного шовку,

4. тканини з штучного шовку з іншими волокнами,

5. тканини з синтетичного шовку,

6. тканини з синтетичного шовку з іншими волокнами,

7. тканини із штучного штапельного волокна і в суміші з іншими волокнами,

8. тканини з синтетичного штапельного волокна і в суміші з іншими волокнами.

Як бачимо, асортимент шовку, що реалізується на біржах є надзвичайно різноманітним. Саме завдяки цьому даний товар є досить затребуваним на біржах світу. Тканини з натурального шовку відрізняються красивим видом, приємним блиском, м'якістю та ще рядом переваг. Тканини з штучного шовку, в свою чергу, важчі та жорсткіші, вони міцні до тертя та мають свої певні переваги. Також, для інших різноманітних потреб покупця існує ще декілька видів шовкових тканин. Тобто, споживач має змогу обрати те, що цікавить саме його.



3.ВИМОГИ ДО ШОВКУ ЯК ДО ОБЄКТА БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ

Вимогами до усіх (промислових і аграрних) біржових товарів варто вважати:

- масовий характер виробництва і споживання біржового товару.

Сучасний біржовий товар повинен виготовлятися (наприклад, алюміній) чи видобуватися (наприклад, нафта) у достатньо великих обсягах значною кількістю виробників і закуповуватися, бути призначеним для значної кількості покупців, а також наголосити, що поняття “достатньо велика кількість” залежить від виду біржового товару (наприклад, достатньо велика кількість золота, яким торгують світові товарні біржі - це десятки тонн, а достатньо велика кількість міді - це мільйони тонн). Зосередження на кожній біржі значної кількості продавців і покупців кожного товару дозволяє об'єктивно встановити потребу, попит, пропозицію і збалансовану ціну на цей біржовий товар [9];

- вільне, незалежне від будь якого цілеспрямованого суб'єктивного впливу утворення ціни кожного біржового товару та здатність до зміни ціни під дією ринкових чинників. Ціну кожного біржового товару вільно формує кон'юнктура ринку на час торгів на даній товарній біржі, а саме: природні, сезонні, соціальні, економічні, політичні, форс-мажорні та інші чинники глобальної дії [9];

- виробничу недовершеність і, як наслідок, неможливість безпосереднього використання (вжитку, експлуатації) біржового товару. По-перше, на світових товарних біржах товаром є та продукція, яка у виробничому (переробному) циклі пройшла лише первинну обробку, тобто - промислова і продовольча сировина (наприклад, нафта) і/чи напівфабрикати (наприклад, пилопродукція), і, по-друге, стосовно конкретного біржового товару (виду) виробнича недовершеність означає або різну стадію технологічного процесу переробки корисних копалин (нафти, руд металів) чи аграрної продукції (зернових, бавовни), або певну стадію вирощування (наприклад, коконів шовкопряда) [9];

- спрощену процедуру стандартизації і відповідність чітко визначеним стандартам. По-перше, сучасним біржовим товаром може бути лише товар, для якого технічно нескладно встановити вимоги до кількості, якості, фасування, пакування, умов зберігання і транспортування; по-друге, будь-яка товарна біржа може продавати (купувати) кожен біржовий товар без попереднього огляду (за зразками, технічними умовами і/чи описами тощо); по-третє, що стандартність саме тією ознакою біржового товару, яка забезпечує йому статус справжнього, правдивого, і дозволяє демонополізувати попит та пропозицію на цей товар. Таким чином, стандартизація біржових товарів - настільки важлива складова діяльності світових товарних бірж і формування асортименту та вимог до якості біржових товарів, що її доцільно розглядати окремим блоком [9];

- реєстрацію товару на біржі. По-перше, світові товарні біржі торгують лише товарами, які зареєстровані у встановленому порядку та внесені у так званий “твердий список” чи перелік даної товарної біржі, а по-друге, реєстрація товару на світовій товарній біржі є тривалою, багатоступеневою і дорогою комплексною процедурою, а тому доцільно виокремити її товарознавчі аспекти. Основні з них полягають у тому, що виробник, який бажає зареєструвати товар на світовій товарній біржі, повинен подати в її реєстраційний відділ значну кількість дуже специфічних (суттєво відмінних від відомих у торгівлі ужитковими товарами) документів - зареєстровану назву товару, письмову гарантію конкретного, внесеного у спеціальний перелік даної товарної біржі, виробника, який займається подальшою переробкою даного біржового товару, про підтвердження відповідності цього товару вимогам біржового стандарту, письмове гарантійне зобов'язання виробника щодо рівня якості його товару і поставки у майбутньому товару тільки відповідної цьому зобов'язанню якості; письмову гарантію виконання усіх законодавчих актів біржі у випадку одностороннього припинення поставок [9];

- здатність до транспортування і тривалого зберігання. Склад, на якому зберігається біржовий товар, вибирає продавець і отримує після відвантаження товару спеціальний документ - варрант, а вартість зберігання товару оплачує покупець (при перепродажу - кожен новий покупець); варрант є складовою контракту і переходить разом з товаром з рук у руки, від одного покупця до іншого; склад повністю відповідає за збереження якості товару при зберіганні, а вартість страхування при зберіганні біржового товару на складах світових товарних бірж складає приблизно 6 % місячних його вартості [9].

Перейдемо безпосередньо до вимог до шовку на біржах.

Шовкові тканини повинні за своїми якісними показниками відповідати розробленим і затвердженим стандартам. Це Гости і ОСТи, технічні умови.

Для перевірки відповідності шовку стандартам проводиться систематичний контроль якості і періодична оцінка рівня якості тканин.

Для шовкових тканин, незалежно від волокнистого складу, загальні показники включені в ГОСТ 4.6-85 - це ширина, поверхнева щільність (маса 1кв.м.), щільність тканини на 10 см по основі і утоку, розривне навантаження, стійкість забарвлення у балах і художньо-естетичні показники. До додаткових, залежно від волокнистого складу, показників якості відносяться міцність на роздирання, стійкість до розсуву, обсипання, утворення пілінгу, міцність закріплення ворсу, стійкість до стирання, гігроскопічність, паро- і повітропроникність, електризованість, драпованість, жорсткість, немнучкість, білизна, прозорість. Норми на загальні і додаткові показники якості встановлюються відповідно до призначення тканин, умовам їх експлуатації, видом сировини, будовою, способом виробництва, основної і додаткової обробки. Для оцінки якості тканин з хімічними зокрема з синтетичними, волокнами необхідно мати нормовані показники за гігієнічними властивостями, оскільки наявність їх диктується попитом, у зв'язку з широким застосуванням цих тканин.

Нині визначення рівня якості тканин засноване на порівняння і показників якості тканини з відповідними базовими показниками. При цьому важливий їх правильний вибір. При контролі якості за базові показники приймають показники нормативно-технічної документації, а при установці рівня якості тканин - кращі зразки (еталони). Невідповідність тканин затвердженому еталону вважається порушенням стандарту (ГОСТ 15.007-88).

Сортність шовкових тканин встановлюють і перевіряють за стандартами на сортність на текстильному підприємстві. Сорт шовкові тканини встановлюють за наступними ознаками:

- наявність зовнішніх місцевих і поширених вад : для шовкових (окрім ворсових) - 1 сорт - 7 вад, 2-ою - 17, 3-ою - 30 вад; шовкових ворсових - 1 сорт - 5 вад, 2-ою - 9, 3-ою - 25 вад;

Одяг з шовку приємно носити у будь-яку погоду та пору року. Він гріє в холод і дає прохолоду в спеку. Будь-яка шовкова тканина вбирає в себе вологу в кількості, рівній майже половині власної ваги, та при цьому на дотик не здається вологою. Шовк швидко випаровує вологу з поверхні шкіри. Однак піт може стати причиною появи незмивних плям, які роблять шовк ламким та схильним до дефектів. Залежно від якості, виду переплетення волокон та оздоблення, шовкові тканини бувають дуже легкими та м'якими або важкими та жорсткими. Відповідно, мнуться більше чи менше. Недоліком є їх низька світлостійкість.

Вимоги по догляду. Шовковий одяг рекомендовано віддавати в хімчистку. Вона обов'язкова для виробів з тафти, шовкової парчі, шифону, органзи, шовкового сатину та жоржета. Набивні та темні шовкові тканини теж краще віддавати в хімчистку, оскільки шовк при пранні сильно линяє. Перуть його вручну, при 30°С м'яким пральним порошком. Не слід терти шовкову тканину руками, вичавлювати або викручувати. Спочатку шовк потрібно добре прополоскати у теплій, потім у холодній воді. Наприкінці полоскання у воду можна додати трохи оцту - це освіжає колір. Шовк також не можна сушити машинним способом, а ще на сонці або біля опалювальних приладів. Вологі шовкові вироби слід обережно загорнути у тканину та злегка віджати воду. Прасують шовк з обережністю нагрітою праскою в режимі «шовк» з виворітного боку, у трохи вологому вигляді. При прасуванні тканину не можна збризкувати: від цього на ній можуть з'явитися плями, а також враховувати переваги та недоліки шовкових тканин. (Додаток 3).

Таким чином, в будь-якому разі потрібно враховувати вимоги до товарів задля їх реалізації на біржах, а також особливості кожного з них, в нашому випадку - особливості шовку.



4.АНАЛІЗ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА ШОВК НА БІРЖАХ СВІТУ ТА УКРАЇНИ

4.1 Характеристика бірж України

Історія біржової торгівлі в Україні нерозривно пов'язана з розвитком товарних бірж в Росії, до складу якої вона входила. Перша товарна біржа на території України була відкрита в 1796 р. в Одесі. Також як і Санкт-Петербурзька, Одеська біржа не відігравала помітної ролі в оптовій торгівлі - торги проходили дуже мляво при невеликому скупченні продавців і покупців. Предметом біржової торгівлі були в основному зерно і мануфактура. Другий етап біржового руху на території України безпосередньо пов'язаний з реформою 1861 р. У 1869 р. була відкрита Київська товарна біржа, в 1876 р. - Харківська, в 1885 р. - Миколаївська [10].

Товарні біржі створювалися в загальновизнаних центрах торгівлі з розвиненою транспортною мережею і мали певну спеціалізацію (хлібні, фруктові, 7 скотопромислові, м'ясні, чайні, винні, яєчні, м'ясні, лісові та текстильні). Так, Одеська біржа спеціалізувалася на продажу зерна і хлібоборошномельної продукції, Київська біржа займалася оптовим продажем цукру, зерна, вугілля, хлібо-борошномельної продукції. До 1914 р. на території України було розміщено 11 товарних бірж (у Києві, Одесі, Запоріжжі, Єкатеринославі, Харкові, Херсоні, Миколаєві, Маріуполі, Бердянську). Найбільшими з цих 11 товарних бірж були Київська (основний обсяг біржових операцій припадав на цукор) та Одеська, що здійснювала біржові операції із зерном [10].

Третій етап біржової торгівлі належить до 20-х років XX ст. До 1925 р. була відновлена діяльність усіх раніше створених 11 товарних бірж, проте в 1928 р. припинила своє існування остання з цих бірж. Четвертий, сучасний етап розвитку біржової торгівлі починається з 1990 р., коли на території України знову почали відкриватися товарні біржі. Біржове господарство в Україні за роки її незалежності розвивається досить нерівномірно. До вересня 1991 р. (через рік після відкриття першої з бірж) в Україні налічувалося вже 44 товарних біржі. На сучасному етапі світову біржову торгівлю представляють 50 товарних бірж. На частку США припадає 84% загального обсягу світової біржової торгівлі; Великобританії - 8%; Японії - 6%; на долю інших країн - 2%. Структура операцій, що укладаються на міжнародних товарних біржах, характеризується наступними даними: майже 2% - це купівля-продаж реального товару; близько 20% - опційні операції, решта частки припадає на ф'ючерсні операції [10].

Органи державного регулювання біржового ринку України:

- Комісія з цінних паперів і фондового ринку;

- Комісія товарних бірж;

- Міністерство економіки;

- Комітет антимонопольної політики;

- Фонд державного майна України; - інші державні органи.

Станом на початок 2015 року в Україні (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції) налічується 555 (без урахування фондових бірж). Ефективно змогли функціонувати лише 11 з них [11].

Однак навіть ця кількість є занадто високою для країни з такою територією і обсягом бізнесових угод. Варто зазначити, що у багатьох країнах світу функціонує тільки одна біржа, наприклад, Швеція, Швейцарія, Нідерланди; в Англії тільки 5 бірж, а у США - 11 фондових і 30 товарних [12].

Як свідчить світовий досвід, біржі створюються тільки у великих ділових центрах. В Україні біржова діяльність начебто здійснюється у всіх регіонах. Однак, незважаючи на те, що біржова діяльність поширена в усіх регіонах України, разом з тим, на біржах, що діють в чотирьох регіонах України було укладено 92,7% усіх біржових угод. Найбільша частка біржових угод припадала на біржі Києва (79,7%), Полтавської (7,2%), Київської (4%) та Дніпропетровської (1,8%) областей.

Біржова торгівля продукцією і товарами в I кварталі цього року була представлена, в основному, спотовим ринком, що передбачає укладання угод на реальний товар з негайною поставкою. Так, на умовах споту було укладено 82% всіх біржових угод. У структурі цих угод найбільша частка припадала на угоди по продукції рослинництва (45%) і палива (28,8%). Форвардні контракти (угоди на реальний товар з відстроченою поставкою) становили 18%, найбільша частка яких припадала на рослинництво (45,1%) і на лісоматеріали, деревину та вироби з деревини (12%). Такий розподіл між спотовим та форвардним ринком, майже повна відсутність ф'ючерсів свідчать про недовіру до коливань курсу, до зміни економічних та політичних факторів впливу та мало прогнозованість загальноекономічної ситуації, що, у свою чергу, не дозволяє фінансувати майбутню продукцію і призводить до грошового дефіциту у виробника [13].

Таким чином, у процесі розвитку біржової торгівлі, відповідно до світового досвіду та національних особливостей України, подальший розвиток біржового ринку має рухатися у напрямку створення єдиної біржової системи в Україні, а для необхідно: оптимізувати кількість бірж, забезпечити ефективне регулювання біржової діяльності шляхом створення комісії з біржового товарного ринку України, розробляти прогноз на наступні місяці, запровадити систему економічних заходів, спрямованих на стимулювання виробників до реалізації сільськогосподарської продукції через прозорі заходи біржового ринку.

4.2 Принципи ціноутворення на шовк

Ціна - це складна економічна категорія, що виступає грошовим виразом з одного боку вартості матеріальних благ, створених у процесі виробництва, а з іншого впливу системи ціноутворюючих факторів (економічних, технічних, технологічних, політичних, психологічних), діючих із різною силою й у різних напрямках залежно від конкретної ситуації на даний період часу. Отже, процес формування цін на товари й послуги пов'язаний як з виробничими так і з ринковими умовами. Законодавче визначення ціни в Україні приводиться в ст.189 Господарського кодексу України: “Ціна є вираженим в грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріальнотехнічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору” [14].

Аналіз світового досвіду показує, що навіть в умовах розвиненого ринку нормальне функціонування економіки без державного втручання неможливе. Тому певний державний вплив на ціноутворення зберігається і в умовах розширення застосування вільних цін. Фактично ні в одній розвиненій країні рівень цін на товарних ринках не визначається виключно попитом і пропозицією. У сучасних умовах ці чинники впливають на встановлення рівня цін опосередковано. Вільне ринкове ціноутворення не слід сприймати як свободу (незалежність) процесу ціноутворення від об'єктивних і суб'єктивних чинників, тобто як визначення величини ціни винятково за розсудом виробника. Вільна ціна, так само, як і встановлена державою, формується під впливом цілого ряду обставин. Держава, допускаючи можливість вільного ціноутворення, проте, не пускає цей процес на самоплив. Таким чином і в умовах ринку необхідно поєднувати систему вільного ціноутворення з елементами її державного регулювання [15].

При ринковому ціноутворенні реальний процес формування цін відбувається не у сфері виробництва, не на підприємстві, а у сфері реалізації продукції, тобто на ринку під дією попиту і пропозиції, товарно-грошових відносин. Ціна товару і його корисність проходять перевірку ринком і кінцево формуються на ринку. Кожна фірма ставиться до проблем ціноутворення по-своєму. В дрібних фірмах ціни звичайно встановлюються головним керівником. У великих компаніях проблемами ціноутворення, як правило, займаються керівники середнього рівня. Однак і тут керівництво подає загальні установки, формує цілі політики цін, затверджує ціни, запропоновані керівництвом нижчих ешелонів. У таких галузях, де фактори ціноутворення відіграють вирішальну роль (аерокосмічна промисловість, залізниці, нафтодобувна промисловість та ін.), фірми часто створюють відділи цін, які розробляють ціни або допомагають робити це іншим підрозділам. Процес ціноутворення здійснюється на основі методології. Методологія ціноутворення - це сукупність найбільш загальних правил формування ціни, пов'язаних в основному з макроекономічними особливостями господарської системи, а також із різними сферами ціноутворення. У зв'язку з цим методологічні принципи можуть бути загальними як для економіки в цілому, так і для групи суміжних галузей, виробництв. Загальні методичні правила визначаються законодавчими органами та органами країни. Ці п равила стосуються переліку витрат, що включають до собівартості як розрахункової основи ціни і порядку відображення в ціні елементів прибутку. Останній у найзагальнішому вигляді являє собою суму прибутку, необхідну для нормальної роботи підприємства, і податків, які включаються в ціну. Методологія процесу ціноутворення є єдиною для будь-якої системи незалежно від того, хто її встановлює, періоду дії, сфери діяльності підприємства. На основі методології виробляється політика ціноутворення підприємства, а також його стратегія» Найважливішими елементами методології ціноутворення є принципи ціноутворення:

- науковість;

- цільова спрямованість;

- безперервність;

- єдність процесу ціноутворення [15].

Для здійснення процесу ціноутворення в ринковій економіці безпосередньо на підприємстві потрібні певні умови. Основні з них:

- економічна самостійність;

- комерційні умови діяльності;

- захищеність;

- конкуренція на ринку;

- рівновага ринку.

Конкретизація політики ціноутворення здійснюється різними методами встановлення цін і контролю над ними. Варто зазначити, що ціни різняться спрямованістю, метою, механізмом утворення та дії. Інакше кажучи, методика як елемент методології дає змогу здійснювати політику, яка відповідає економічній стратегії діяльності підприємства.

Таким чином, методика ціноутворення -- це сукупність більш конкретних правил побудови ціни, які відображають специфіку галузей, виробництв, продуктів. В умовах адміністративного регулювання економіки всі елементи ціни виступають у формі нормативів, встановлених керуючими органами. В умовах ринкової економіки ціна не є нормативом.

Основний масив цін тут представлений вільними цінами, використовувані разом з ними регульовані ціни не ідентичні фіксованим адміністративним цінам. Ступінь свободи, важелі цінового регулювання неоднакові і залежать від специфіки конкрет ної галузі і виробництва. Це методичний аспект ціноутворення. Із поняттям «методологія ціноутворення» пов'язують таку категорію, як модель ціни.

Модель ціни -- це найбільш принципова форма виразу ціни як економічної категорії. Модель ціни, як і методологія ціноутворення, визначаються в першу чергу типом господарської системи. Тип господарської системи, пов'язана з ним методологія ціноутворення, модель ціни -- вихідні умови, які визначають цінову поведінку учасників господарського процесу. Цінові методи -- методи формування цін на товари і послуги в рамках прийнятої цінової стратегії. Механізм ціноутворення в умовах ринкових відносин проявляється через ціни, їх динаміку [16].

Динаміку цін формують два важливих фактори -- стратегічний і тактичний. Стратегічний фактор проявляється тоді, коли ціни утворюються на основі вартості товарів. Постійно відбуваються коливання цін навкруг вартості. Процес цей дуже складний. Тактичний фактор виражається в тому, що ціни на конкретні товари формуються під впливом кон'юнктури ринку. Перший фактор - це фактор довгострокового, перспективного результату, другий -- може часто змінюватися (в днях, годинах і т.д.), оскільки динаміка кон'юнктурних зрушень дуже висока. Як перший, так і другий фактори є дуже важливими в умовах ринкової економіки і ними потрібно досконало оволодіти і навчитися користуватись.

Перший фактор ставить у найбільш сприятливі умови ті підприємства, які мають сучасну техніку, технологію, користуються передовими методами організації праці і т.д.

Другий - ті підприємства, які досконало і швидко вміють користуватися кон'юнктурою ринку. В цьому випадку потрібна гнучкість, ретельна підготовка виробництва і виробничої інфраструктури, детальне вивчення ринку (маркетинг), а також високопрофесійні виконавці (кадри).

Якщо говорити про фактори, які впливають на формування ціни на шовк на біржах, то до них в першу чергу можна зарахувати:

Сировина. При виробництві сучасного текстилю застосовується два типи продукції, а саме: синтетична і натуральна. При цьому варто розуміти, що натуральна продукція звичайно обійдеться дорожче, в той же час такі товари не втрачають популярності серед споживачів через свого відмінної якості. Виробництво синтетичної продукції обходиться в рази дешевше. При цьому варто розуміти, що сучасний покупець відрізняється грамотністю і розбірливість. Далеко не кожен готовий купувати синтетичну продукцію, навіть за дешевшою ціною.

Технологія виготовлення. У текстильній промисловості може застосовуватися різноманітне обладнання. Виходячи з витрат на обслуговування і покупку такого обладнання відбувається і формування вартості готового товару. Якщо при виготовленні використовувалася ручна праця або застосовувалися інноваційні технології - все це призведе до підвищення ціни на продукт.

Особливості продажу. Якщо говорити про продукцію закордонного виробництва, то його вартість буде вище в зв'язку з митними зборами і транспортуванням. У цьому плані з вигідною точки зору будуть вітчизняні виробники.

Таким чином, найбільшу впевненість в успіху і виграш отримують на ринку ті підприємства, що мають можливість використовувати два фактори повною мірою.



ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Біржова торгівля як особлива форма комерційної діяльності, на сьогодні передбачає здійснення операцій з біржовим товаром різними учасниками біржового товарообороту, що здійснюється в спеціалізованих установах, де створюються необхідні умови для реалізації біржової діяльності.

Як показали результати дослідження, сучасний стан ринку біржової торгівлі має організаційні особливості, які вирізняють його серед інших ринків, зокрема це відноситься до специфіки товарів, якими торгують, вимогами до ведення торгівлі та режимах допуску товарів та учасників процесу до торгів. Тенденції, характерні для розвитку біржової торгівлі в Україні свідчать про значну відсталість національного ринку від більшості інших за показниками капіталізації, структури пропозицій, індексами розвитку біржового ринку.

В сукупності це питання потребує розробки шляхів активізації біржової торгівлі в сучасних умовах розвитку української економіки, й зокрема:

- здійснення реструктуризацію біржового ринку шляхом скорочення кількості бірж, які характеризують незначні обсяги торгівлі;

- стимулювання участі іноземних інвесторів шляхом продажу акцій державних акціонерних компаній;

- збільшення частки організованого ринку у загальному обсязі торгів;

- підвищення рівня капіталізації та ліквідності;

- впровадження інноваційних інструменти біржової торгівлі;

- прийняття нового Кодексу для біржовика з метою підвищення рівня біржової культури;

- активне впровадження нових інформаційні технологій в біржову діяльність.

Таким чином, на мою думку, подальші дослідження та аналізи мають бути спрямовані на розробку механізмів, що стимулюватимуть розвиток біржової торгівлі на засадах інноваційності з метою нарощування присутності іноземного інвестора, що сприятиме зростанню обсягів капіталізації біржового ринку.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Солодкий М.О Біржовий ринок [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://generation.at.ua/load/knigi/birzhove_pravo/birzhove_pravo_solodkij_m_o_2005/122-1-0- 205.

2.Закон України “ Про товарну біржу” вiд 10.12.1991 р. № 1956-XII [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=19 56-12.

3.Лекції [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http://dspace.tneu.edu.ua/bitstream/316497/27987/1/%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97%20%20%D0%9B%D1%8E%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BD%D0%B0.pdf.

4.Ситник Ю.О. Біржова діяльність Конспект лекцій - Харків: ХНАМГ, 2007. - 161с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/733749/.

5. Солодкий М.О., Гниляк В.О. Куди рухається біржовий аграрний ринок ? [Електронний ресурс ]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/nvnau_eamb/2011_168_2/11smo.pdf.

6.Конспекти лекції. Біржова справа [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http://studme.com.ua/1554081210628/finansy/birzhevoe_delo.htm.

7."Технологія тканевязного виробництва" Л.С. Смирнов, Ю.И. Масленников, В.Ю. Яворский

8.Гайдуцький П. І. Біржова торгівля - основа ринку / П. І. Гайдуцький, Є. А. Бузовий, В. Н. Тимченко. - К. : Видавництво УСГА, 1992. - 413 с.

9.Фенчак В.В. Біржові товари - актуальний об'єкт сучасного товарознавства [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: file:///E:/%D0%97%D0%B0%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%B7%D0%BA%D0%B0/vlteu_2018_19_10%20(3).pdf.

10.Опорний конспект [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http://elib.hduht.edu.ua/bitstream/123456789/1706/1/%D0%9E%D0%9F%D0%9E%D0%A0%D0%9D%D0%98%D0%99%20%D0%9A%D0%9E%D0%9D%D0%A1%D0%9F%D0%95%D0%9A%D0%A2%20%D0%91%D0%94.pdf.

11.Державний комітет статистики: Статистична інформація. Кількість бірж України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

12.О. Л. Пластун. Проблеми біржової діяльності в Україні та варіанти їх вирішення. Режим доступу: file:///C:/Users/IceMan/Downloads/pprbsu_2013_37_16%20(2).pdf.

13.Сухітра А. М. Біржова торгівля в Україні: проблеми становлення та розвитку [Електронний ресурс] / А. М. Сухітра, І. М. Сегидін. - Режим доступу : http://www.rusnauka.com/8_NND_2010/Economics/60579.doc.htm.

14.Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. / [Електронний ресурс] - Режим доступу:www.rada.gov.ua.

15.Ціноутворення [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: https://library.udpu.edu.ua/library_files/439583.pdf.

16.Ціноутворення та цінова політика підприємства. Програма вибіркової навчальної дисципліни підготовки бакалаврів [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http://www.dnu.dp.ua/docs/vybir/fecon/program_5a4f47a7378fb.pdf.



Додаток А

Рис. 1.1 Елементи ринкової інфраструктури



Додаток Б

Рис. 2.1 Класифікація біржових товарів на міжнародних товарних біржах



Додаток В

Рис. 3.1 Переваги та недоліки шовкових тканин



Додаток Г

Таблиця 4.1 Динаміку показників біржової активності в України

Размещено на Allbest.ru

...