Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ МИТНОЇ СПРАВИ ТА ФІНАНСІВ

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Облік в банках»

на тему: «Порядок реєстрації та ліцензування діяльності акціонерного комерційного банку»

Виконав: студент групи ЕО13-1

Варга А. І.

Перевірив: доц.кафедри

Бабенко Л.В

м. Дніпропетровськ-2016 р.

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Сутність діяльності та види комерційних банків

2. Сутність статутного капіталу та активів акціонерного комерційного банку

3. Порядок реєстрації комерційного банку та ліцензування його діяльності

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

банк акціонерний капітал ліцензування

ВСТУП

Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства відкритого типу або кооперативного банку.

Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України.

Власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан.

Державна реєстрація банків здійснюється Національним банком України (далі - НБУ).

Комерційні банки - основна ланка кредитної системи країни, у яку входять кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції для своїх клієнтів на засадах комерційного розрахунку. Для цього вони використовують не тільки свій власний капітал, але і залучений фінансовий капітал у виді внесків, депозитів, міжбанківських кредитів та інших джерел.

За приналежністю статутного фонду й способу його формування комерційні банки поділяються на пайові та акціонерні банки.

Акціонерний банк - це такий вид комерційного банку, що створюється у формі акціонерного товариства. 

Акціонерний банк діє на підставі установчого договору та статуту. В статуті фіксуються цілі діяльності акціонерного банку, розмір та порядок утворення фондів, склад і компетенція органів та обов'язково такі відомості: види акцій, що випускаються, номінальна вартість акції, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій.

Акціонерний банк є юридичною особою, виступає власником свого майна, має повну господарську самостійність у питаннях вибору форм управління, використання прибутку, несе відповідальність за зобов'язаннями тільки своїм майном, а акціонери відповідають за зобов'язання банку лише в межах належних їм акцій.

1. СУТНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ВИДИ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

Комерційні банки, як правило, розглядаються у двох аспектах - широкому та вузькому:

- у широкому розумінні комерційний банк - це будь-який банк, що функціонує на другому після центрального банку рівні банківської системи;

- у вузькому розумінні комерційний банк - це банк, який виконує певний набір базових банківських операцій та єдиною метою якого є одержання максимального прибутку [1, ст.63].

Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що комерційний банк - це установа, функцією якої є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій [2].

Порядок створення і діяльності акціонерних банків визначається Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства», «Про цінні папери та фондовий ринок» та ін. [2,3,4].

Акціонерний банк - це кредитна установа, що являє собою об'єднання на підставі угоди коштів фізичних і юридичних осіб (у тому числі іноземних) з метою спільної господарської діяльності та одержання прибутку.

Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків прийнято поділяти на три групи (рис. 1.1):

- пасивні операції;

- активні операції;

- послуги.

За рахунок пасивних операцій формуються ресурси комерційного банку, які необхідні йому понад власний капітал для забезпечення нормальної діяльності, підтримання ліквідності на належному рівні та отримання запланованого доходу. Акумульовані в результаті пасивних операцій грошові кошти складають переважну частину ресурсів банку, що визначає важливу роль цих операцій в його діяльності.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Види діяльності комерційних банків

Пасивні операції включають:

- залучення коштів юридичних осіб та вкладів населення;

- отримання кредитів від комерційних банків та центрального банку;

- випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов'язань.

Результати пасивних операцій відображаються в пасиві балансу банку.

Активні операції - це розміщення банком власних та залучених коштів з метою отримання прибутку. До активних операцій належать: надання кредитів юридичним та фізичним особам, вкладення в цінні папери, формування касових залишків та резервів, формування інших активів (придбання приміщень, обладнання тощо). Результати активних операцій відображаються в активі балансу банку [1, ст. 112].

Крім операцій, пов'язаних з формуванням банківських пасивів та активів, комерційні банки займаються і іншими видами діяльності, які дістали назву банківських послуг. До банківських послуг належать: розрахункові, касові, трастові (довірчі), посередницькі, консультаційні та інші. Істотною ознакою банківських послуг є те, що для їх надання банку не потрібні додаткові ресурси.

За способом відображення у балансі операції комерційних банків поділяються на:

- активні (вкладення коштів);

- пасивні (залучення ресурсів);

- позабалансові (не відображають руху коштів, а тому до певного часу, тобто поки не відобразяться в доходах чи видатках банку, в балансі не значаться) [5, ст.156].

Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків:

а) принцип сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку;

б) принцип універсальності, коли будь-які обмеження щодо діяльності банків на грошовому ринку знімаються.

У ринковій економіці функціонують різні види банків, які класифікуються за певними ознаками (Рис. 1.2).

В Україні функціонують два державні банки: експортно-імпортний та ощадний. Решта банків є приватними і мають статус акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю.

Роздрібні - акумулюють кошти численних клієнтів, невеликі за обсягом. При цьому потрібна розвинута інфраструктура.

Оптові - обслуговують незначну кількість великих клієнтів, а необхідні ресурси залучають на фінансовому ринку [1. ст.120].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2. Види комерційних банків

Спеціалізовані банки обмежують свою діяльність невеликим колом операцій або функціонують у вузькому секторі ринку, або обслуговують окремі галузі економіки (ощадні, іпотечні, банки споживчого кредиту, банки підтримки, гарантійні, розрахункові (клірингові) банки або палати).

Універсальні банки виконують широкий спектр банківських операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. В Україні більшість банків універсальні, їм заборонено здійснювати діяльність лише в сфері торгівлі, матеріального виробництва і страхування.

Форми регулювання банківської діяльності відображено на рис. 1.3.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.3. Форми регулювання банківської діяльності

2. Сутність статутного капіталу та активів акціонерного комерційного банку

Найпоширенішою є класифікація банківського капіталу за джерелом його утворення [5, ст.298].

Власний капітал банку являє собою грошові кошти та виражену у грошовій формі частину майна, які належать його власникам, забезпечують економічну самостійність і фінансову стійкість банку, використовуються для здійснення банківських операцій та надання послуг з метою одержання прибутку.

Порівняно з іншими сферами підприємницької діяльності власний капітал банку має незначну питому вагу у сукупному банківському капіталі. Це пояснюється специфікою діяльності банків як фінансових посередників, що здійснюють мобілізацію тимчасово вільних коштів на грошовому ринку з подальшим їх розміщенням серед юридичних та фізичних осіб.

Акціонерний власний капітал банку формується початково від випуску та розміщення акцій. У разі продажу акцій за ціною вищою, ніж номінальна вартість, засновники (акціонери) банку одержують емісійний дохід, який є складовою власного капіталу. Подальше зростання акціонерного капіталу відбувається як за рахунок капіталізації частки прибутку й деяких інших коштів, так і через додаткову емісію акцій. Зауважимо, що іноді акціонерним називається власний капітал, який належить акціонерному банку на правах власності, а значить, і його акціонерам. Іноді акціонерний капітал в економічній літературі розглядається у вузькому значенні - як мобілізований шляхом емісії акцій.

Таким чином власний капітал працюючого банку складається з статутного капіталу, додаткового капіталу, капіталізованих дивідендів, резервного капіталу, нерозподіленого прибутку банку та створених спеціальних фондів за рахунок нерозподіленого прибутку

Статутний капітал являє собою вартість вкладів акціонерів (засновників, учасників) банку, внесених з метою формування його активів для початку чи подальшої банківської діяльності, а також гарантування інтересів вкладників та кредиторів банку.

Процес формування статутного капіталу створюваного банку має ряд особливостей, основними з яких є організаційно-правова форма створюваного банку, яка визначає порядок формування статутного капіталу через безпосереднє вкладення інвесторами коштів та майна або залучення через відкриту чи закриту підписку на акції.

Згідно з чинним законодавством банки можуть створюватись як акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю чи кооперативні банки.

Акціонерні банки можуть бути, у свою чергу, відкритого чи закритого типу. Якщо банк створюється у формі акціонерного товариства відкритого типу, то його акції пропонуються широкому колу інвесторів, здійснюється публічне розміщення акцій на умовах їх вільного подальшого обігу. Зазначені акції, як правило, є предметом угод купівлі-продажу на біржовому та позабіржовому ринках. Якщо банк створюється у формі закритого акціонерного товариства, то він здійснює закрите розміщення акцій серед обмеженого кола засновників. Такі акції не можуть вільно відчужуватися третім особам без згоди керівних органів акціонерного товариства, визначених його статутом.

Банки можуть продавати акції первинного розміщення за ціною, не нижчою від номінальної вартості. У разі продажу таких акцій інвестору за ціною, вищою, ніж номінальна вартість, виникає емісійна різниця, яка використовується як власний капітал банку.

Банк може викуповувати в акціонера акції, що належать йому, для їх подальшого перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників чи анулювання або отримувати власні акції в дар.

Джерелами збільшення статутного капіталу є власні кошти акціонерів (засновників, учасників), а також дивіденди, які направляються на його збільшення у разі прийняття рішення вищим органом управління банку про капіталізацію дивідендів.

Активами банку називаються вкладення банківського капіталу в:

- необоротні кошти, які формують виконавчу інфраструктуру банку та його відділень;

- оборотні кошти, які розподіляються на групи:

а) бездоходних технічних активів (поточна дебіторська заборгованість та кошти в розрахунках);

б) низькодоходних розрахункових активів - готівкові кошти та кошти на кореспондентських рахунках банку;

в) високодохідних коштів, вкладених в кредити, іноземну валюту, банківські метали та операції з борговими цінними паперами (облігації, векселі, іпотечні цінні папери) [5, ст.306].

3. Порядок реєстрації комерційного банку та ліцензування його діяльності

Реєстрація банку - це момент відповідного запису у «Республіканській книзі реєстрації банків і кредитно-банківських установ». Він означає створення згідно з чинним законодавством специфічної юридичної особи - банківської установи [1, ст.136].

Для формування статутного фонду до реєстрації комерційного банку в регіональному управлінні НБУ за місцем створення комерційного банку засновникам відкривається тимчасовий рахунок. На цей рахунок кожен із засновників вносить визначену установчими документами частку статутного фонду. Підставою для відкриття такого рахунку є заява на відкриття рахунку та установчий договір.

До моменту реєстрації комерційного банку статутний фонд повинен бути сплачений: для банків відкритого типу - в розмірі 30%, закритого типу - 50%. Після реєстрації банку зібрані кошти перераховуються з тимчасового рахунку комерційного банку на кореспондентський рахунок.

У разі відмови в реєстрації банку кошти з тимчасового рахунку повертаються засновникам банку у тижневий строк за їх заявою.

Для реєстрації комерційного банку орган управління банком (рада банку) або уповноважена установчими зборами особа у двотижневий строк після аудиторської перевірки фінансового стану засновників подає до регіонального управління НБУ за місцем створення банку такі документи:

- заяву про реєстрацію;

- установчий договір;

- статут банку;

- протокол установчих зборів;

- економічне обгрунтування створення банку, включаючи розрахунковий баланс і розрахунок плану доходів, витрат та прибутку банку на кінець першого року його діяльності;

- висновок аудиторської організації про фінансовий стан і платоспроможність засновників банку;

- бухгалтерську і фінансову звітність акціонерів;

- документи про наявність професійно придатних перших керівних осіб банку;

- копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію;

- копію звіту про проведення відкритої передплати на акції;

- угоду про надання приміщення для розміщення банку (оренда не менше ніж на п'ять років);

- установчі документи засновників, учасників банку;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію засновників;

- копію рішення органів Антимонопольного комітету України про надання згоди на створення відповідного комерційного банку [1, ст.156].

Протягом наступних двох тижнів регіональне управління НБУ перевіряє зазначені документи і разом з висновком про доцільність створення банку передає їх до НБУ. В НБУ документи розглядають департаменти: банківського нагляду, валютного регулювання, юридичний, а у разі необхідності й інші підрозділи. Вони готують пропозиції та висновки щодо реєстрації комерційного банку і передають їх для розгляду:

а) правлінням НБУ, якщо банк створюється за участю іноземного капіталу;

б) комісією з питань нагляду і регулювання діяльності банків, якщо банк створений тільки за участю національного капіталу.

Реєстрація здійснюється шляхом внесення відповідного запису у Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ у місячний термін з дня отримання документів.

До розгляду питання про реєстрацію банку кандидати на посаду голови правління і головного бухгалтера проходять співбесіду в НБУ.

НБУ може відмовити у реєстрації комерційному банку у разі:

- порушення порядку реєстрації комерційного банку;

- невідповідності статуту та інших установчих документів чинному законодавству;

- незадовільного фінансового стану засновників;

- професійної непридатності рекомендованого керівництва банку;

- відсутності відповідної матеріально-технічної бази.

Якщо у діючому банку відбулися зміни в установчих документах, то вони повинні бути зареєстровані в НБУ. Процедура реєстрації змін і доповнень аналогічна процедурі реєстрації банку.

Комерційні банки можуть відкривати філії, представництва та територіальні відокремлені безбалансові відділення, які мають бути зареєстровані в НБУ.

Філія банку - це банківська установа, яка не є юридичною особою. Вона діє на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку, має свій субкореспондентський рахунок і МФО, здійснює банківські операції на основі довіреності головного банку і дозволу, виданого регіональним управлінням НБУ за місцем знаходження філії [1, ст.165].

Представництво банку - це установа банку, яка не є юридичною особою, діє на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку і ним фінансується, не має права здійснювати банківські операції. Відкриває поточний рахунок у НБУ [1, ст.166].

Територіальне відокремлене безбалансове відділення банку здійснює лише розрахунково-касове обслуговування клієнтів та вкладні операції.

З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, забезпечення інтересів кредиторів, вкладників НБУ видає комерційним банкам ліцензії на здійснення банківських операцій.

Ліцензування - це порядок видачі комерційним банкам, які набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення деяких чи всіх банківських операцій. Перелік операцій, що підлягають ліцензуванню, визначається Законом України «Про банки і банківську діяльність» [2]

Комерційні банки мають право здійснювати операції тільки після отримання відповідної ліцензії НБУ. Філії комерційного банку здійснюють операції згідно з Положенням про філію та лише за умови наявності і в межах дозволу, наданого банком - юридичною особою. Копія дозволу у 3-денний строк надається регіональному управлінню НБУ за місцем розташування філії та головного банку - юридичної особи.

Новоствореному комерційному банку надають ліцензію у разі дотримання таких умов:

- на час прийняття рішення зареєстрований статутний капітал банку повинен бути повністю сплачений;

- наявність професійно придатних керівних осіб банку;

- наявність підрозділу, що виконує відповідні банківські операції;

- наявність підрозділу внутрішнього аудиту, укомплектованого професійно придатними кваліфікованими кадрами;

- наявність внутрішніх нормативних документів банку, що регламентують відповідні операції;

- забезпеченість необхідним банківським обладнанням;

- відповідність приміщення банку вимогам НБУ;

- наявність угоди про оренду приміщення на строк не менше 5 років або свідоцтва на право власності.

Крім додержання загальних умов для отримання ліцензії, НБУ встановив особливі вимоги. Вони стосуються наявності:

- технічних умов (для касових операцій - відповідним чином обладнані приміщення, належна організація охорони і т. д.);

- відповідного розміру статутного фонду;

- відповідної кваліфікації працівників;

- відповідного строку діяльності банку;

- відповідних внутрішніх регламентуючих ту чи іншу операцію документів;

- задовільної діяльності комерційного банку [5, ст. 288].

Так, для ведення рахунків банків-кореспондентів (резидентів) у грошовій одиниці України строк діяльності банку повинен бути не менше 1 року, зареєстрований та сплачений статутний капітал має становити 3 млн. євро.

Для надання та отримання кредитів на міжбанківському ринку, кредитування юридичних і фізичних осіб та проведення фінансового лізингу необхідно мати відповідні Положення про кредитування, Положення про кредитну раду тощо.

Для залучення депозитів фізичних осіб строк діяльності банку мусить бути не менше 2 років, відсутні сумнівні та безнадійні кредити, не покриті резервами, необхідна наявність зареєстрованого та фактично сплаченого статутного капіталу у розмірі 3 млн. євро.

Для розширення ліцензії банку необхідно врахувати такі додаткові умови:

- статутний капітал діючого банку повинен бути зареєстрований і фактично сплачений у розмірі, не меншому за встановлений НБУ;

- відповідність формування резервного фонду банку вимогам законодавства та НБУ;

- відповідність формування фонду гарантування вкладів фізичних осіб вимогам законодавства та нормативним актам НБУ;

- відповідність формування резерву покриття можливих втрат за банківськими позичками законодавству України та нормативним актам НБУ;

- дотримання банком економічних нормативів за попереднє півріччя;

- сума сумнівних та безнадійних кредитів не повинна перевищувати розміру фактично сформованого резерву на покриття можливих втрат за позичками банку;

- наявність позитивного висновку зовнішнього аудитора про діяльність банку за попередній звітний рік.

ВИСНОВКИ

Важливою ланкою кредитної системи України є комерційні банки, що належать до другого рівня банківської системи. Комерційні банки є багатофункціональними установами, що здійснюють основний спектр кредитних і фінансових операцій.

В Законі України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що банки це установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій, передбачених законом.

Відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про іноземні інвестиції» на території України можуть діяти банки, статутний фонд який сформований за рахунок українських юридичних і фізичних осіб; банки за участю іноземного капіталу (спільні банки); іноземні банки, статутний фонд яких формується за рахунок коштів нерезидентів - іноземних юридичних і фізичних осіб.

Комерційні банки - це автономні, незалежні комерційні підприємства. З одного боку, вони утворюються для задоволення інтересів власників банку (акціонерів або індивідуальних) і суспільних інтересів клієнтури - юридичних і фізичних осіб, що обслуговуються банком. А з іншого боку, комерційні бланки - це підприємства особливого типу, які організують та здійснюють рух позичкового капіталу для забезпечення отримання прибутку власниками банку.

Отже, для ефективного функціонування і розвитку банківської системи необхідна подальша структуризація і спеціалізація комерційних банків, розвиток різних видів банківських установ, що сприятиме розширенню діапазону банківських операцій і фінансових послуг і забезпечить вдосконалення кредитно-фінансового механізму в країні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кузьмінська О.Е., Кириленко В.Б. Організація обліку в банках: Навч.-метод. Посібник для сам ост. Вивч. Дисц. - К.: КНЕУ, 2002. - 282 с.

2. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07 грудня 2000 р. № 2021-ІІІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T002121.html - Назва з екрана.

3. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T157600.html - Назва з екрана.

4. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23 лютого 2006 р. № 3480 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T063480.html - Назва з екрана.

5. Табачук, Г.П. Фінансовий облік у банках: Навч. посіб / Г.П. Табачук, О.М. Сарахман, Т.М. Гречко. - К.: Центр навчальної літератури, 2010. - 424 с.

Размещено на Allbest.ru

...