Заходи щодо мінімізації ризиків кредитної діяльності на прикладі ПАТ КБ "Приватбанк"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Заходи щодо мінімізації ризиків кредитної діяльності на прикладі ПАТ КБ «Приватбанк»

Євенко Тетяна Іванівна

кандидат економічних наук, старший викладач кафедри фінансів, Національний університет біоресурсів і природокористування України

Summary

YevenkoT.I.,

candidate of economic sciences, senior teacher of department of finances, National university of Life and Environmental sciences of Ukraine

MEASURES ON MINIMIZING CREDIT ACTIVITY RISKS FOR THE EXAMPLE OF THE PRIVATE JOINT STOCK COMPANY COMMERCIAL BANK "PRIVATBANK"

The article analyzes various approaches to the definition of the nature of credit risks, determines the reasons for their occurrence and ways of elimination. According to the results of analysis of a large mass of statistical material, a tendency to increase in recent years in Ukraine the number of problem loans in the loan portfolios of most banks, which increases the risk of reducing their resource potential. The main methods of risk management used in banking practice are outlined, among which: diversification, limitation, concentration, insurance, creation of reserves on bank lending operations, hedging.

Key words: bank risk, credit risk, methods of minimization of credit risk, insurance, limiting, diversification, distribution of risk, accumulation of reserves.

Анотація

У статті проаналізовано різні підходи до визначення сутності кредитних ризиків, визначено причини їх виникнення та шляхи усунення. За результатами аналізу великого масиву статистичного матеріалу визначено тенденцію до зростання останніми роками в Україні кількості проблемних позик у кредитних портфелях більшості банків, що підвищує ризик скорочення їх ресурсного потенціалу. Окреслено основні методи управління ризиками, що використовуються в банківській практиці, серед яких: диверсифікація, лімітування, концентрація,страхування, створення резервів за кредитними операціями банків, хеджування.

Ключові слова: банківський ризик, кредитний ризик, методи мінімізації кредитного ризику, страхування, лімітування, диверсифікація, розподіл ризику, створення резервів.

Постановка проблеми

кредитний ризик позика банківський

В сучасних умовах розвитку національної економіки невід'ємною умовою її розвитку виступає кредитування, адже саме кредит є однією з важливих категорій економічної науки, що відображає реальні зв'язки і відносини економічного життя суспільства. У ринковій економіці основною формою кредиту є банківський кредит. Нормальне функціонування кредитних відносин в економічно обгрунтованих межах передбачає збереження рівноваги між наявними у суспільстві тимчасово вільними коштами та обсягами ресурсів, які перерозподіляються за допомогою кредиту. Таким чином, актуальним є дослідження проблем сучасного розвитку банківської системи України, зокрема, заходів мінімізації ринків кредитної діяльності банків.

Аналіз останній досліджень і публікацій. Різноманітні погляди на кредит, аналіз кредитної діяльності і кредитні відносини розвинуто у багатьох дослідженнях і публікаціях. Вивченню цих питань присвячено праці таких вітчизняних економістів, як О. Вовчак і М.Могильницької, А. Герасимовича і М. Алєксеєнка, О.Дзюблюка, Дубинського О., О. Копилюк та ін. Серед відомих західних авторів особливо значимі праці Л. Гітмана, Б. Едварда, Г. Марковіца, Дж. Сінкі, У. Шарпа, П. Самуельсона та ін. Незважаючи на численний науковий доробок, природа виникнення банківських ризиків у цілому та кредитного ризику зокрема є надзвичайно багатогранною та потребує подальших розвідок, спрямованих на мінімізацію негативного впливу кредитних ризиків на ефективність банківського бізнесу.

Метою статті є дослідження причин виникнення кредитних ризиків та окреслення шляхів їх мінімізації.

Виклад основного матеріалу

Успішна діяльність банку в цілому значною мірою залежить від обраної концепції управління ризиками. Мета процесу управління банківськими ризиками полягає в їх обмеженні або мінімізації, оскільки повністю уникнути ризиків неможливо. Для того, щоб мати змогу обмежити та мінімізувати ризики банку, необхідно їх ідентифікувати. Тим більше, як показує досвід, причиною фінансової кризи банку є низька якість менеджменту, тобто неспроможність власників і керівництва вчасно та достовірно виявити реальні ризики, передбачити можливі і побудувати схему їх усунення [12].

На сьогоднішній день головна задача ПАТ КБ «ПриватБанк» полягає не лише в тому, щоб уникнути або мінімізувати ризики, а й при цьому отримати достатні прибутки для збереження коштів вкладників та підтримання життєдіяльності банку.

Жоден банк не може повністю запобігти негативному впливу чинників ризику, однак має враховувати їх у своїй діяльності та розробляти відповідні заходи для своєчасної адаптації чи нейтралізації їхньої дії. Загострення конкуренції, фінансова лібералізація і диверсифікованість ринків ставлять перед банківськими установами нові проблеми і сприяють появі нових ризиків. Для того,щоб банк мав змогу успішно управляти ризиками, необхідно їх вчасно ідентифікувати. Ризиками можна і потрібно свідомо управляти.

Процес управління ризиками складається з чотирьох етапів, які схематично відображені на (рис. 1).

Рис.1 Етапи процесу управління ризиками [2]

З метою оцінки та регулювання ризиків у банках доцільно у перспективі використовувати відповідні математичні моделі розрахунку їх рівня, засновані на визначенні можливих втрат від дефолту позичальників залежно від їх кредитних рейтингів, присвоєних міжнародними рейтинговими агентствами або розрахованих самими банками. Проте за браком відповідної інфраструктури, яка б давала змогу адекватно визначити рейтинг позичальника, банкам варто розробляти власні методики регулювання кредитного ризику. Тож вважається за доцільне створювати та вдосконалювати методи оцінки кредитного ризику на основі внутрішніх рейтингів банків. Крім того, з метою її здешевлення, доцільно було б її уніфікувати.

Аналіз рівня ризику здійснюється з урахуванням цілей, що переслідує позичальник, строків кредитування, методів надання кредиту, порядку розрахунків тощо. Але найбільше значення має аналіз і зіставлення проектів за їх економічною ефективністю. Це дуже важливий елемент вибору проектів, оскільки від обґрунтованої та всебічної оцінки залежить строк повернення вкладених ресурсів, а також варіанти їх використання [5].

Проблема регулювання та оптимізації кредитного ризику значною мірою зводиться до створення адекватної методики оцінювання якості кредитної позики. Така методика повинна передбачати формалізацію процедур кредитного аналізу та прийняття рішень щодо надання кредиту. Важливе значення для оптимізації ризику після надання кредиту має ефективна система його моніторингу. В аспекті управління кредитним ризиком заслуговують на увагу методи мінімізації кредитного ризику, які відображені на (рис.2).

Рис. 2. Методи мінімізації кредитного ризику [6]

У практичній роботі методи мінімізації кредитних ризиків застосовуються диференційовано, залежно від напрямів кредитної політики банку, особливостей кредитних угод, класу позичальників та умов діяльності.

Кожен суб'єкт управління (кредитний менеджер, кредитний комітет) обирає конкретний спосіб зниження кредитного ризику щодо позичальника залежно від специфіки своєї кредитної діяльності, визначеної кредитної політики (рис 3).

Рис.3 Класифікації методів управління кредитним ризиком [7]

Методи управління кредитним ризиком; поділяються на дві групи

1) Методи управління на рівні окремої позики

2) кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля банку (рис.3)

До першої групи методів належать:

1) аналіз кредитоспроможності позичальника;

2) аналіз та оцінка кредиту;

3) структурування позики;

4) документування кредитних операцій;

5) контроль за наданим кредитом та станом застави. Особливістю перелічених методів є необхідність їх послідовного застосування, оскільки одночасно вони являють собою етапи процесу кредитування. Якщо на кожному етапі перед кредитним співробітником поставлено завдання мінімізації кредитного ризику, то правомірно розглядати етапи кредитування як методи управління ризиком окремої позики.

Медод управління ризиком кредитного портфеля банку: диверсифікація, лімітування, створення резервів для відшкодування втрат за кредитними операціями комерційних банків.

Метод диверсифікації полягає у розподілі кредитного портфеля серед широкого кола позичальників.

Метод диверсифікації слід застосовувати зважено та обережно, спираючись на статистичний аналіз і прогнозування, враховуючи можливості самого банку і, насамперед, рівень підготовки кадрів. Диверсифікація потребує професійного управління та глибокого знання ринку. Саме тому надмірна диверсифікація призводить не до зменшення, а до зростання кредитного ризику. Адже навіть великий банк не завжди має достатню кількість висококваліфікованих фахівців, котрі володіють глибокими знаннями в багатьох галузях економіки, знають специфіку різних географічних територій, мають практичний досвід роботи з різними категоріями позичальників [3].

Лімітування, як метод управління кредитним ризиком, полягає у встановленні максимально допустимих розмірів наданих позик, що дозволяє обмежити ризик. Завдяки встановленню лімітів кредитування банкам удається уникнути критичних втрат внаслідок необдуманої концентрації будь-якого виду ризику, а також диверсифікувати кредитний портфель та забезпечити стабільні прибутки. Кредитний ризик банку обмежується встановленням ліміту загального розміру кредитного портфеля, обмеження величини кредитних ресурсів філій банку і т. ін.

Створення резервів для відшкодування втрат за кредитними операціями комерційних банків як метод управління кредитним ризиком полягає в акумуляції частини коштів на спеціальному рахунку для компенсації неповернених кредитів. Одночасно резерви за кредитними операціями підвищують надійність і стабільність банківської системи в цілому [4].

Здійснюючи регулярний і продуманий моніторинг стану кожного виданого кредиту і кредитного портфеля в цілому, своєчасно вживаючи заходів щодо регулювання ризиковості, банк має змогу втримувати ризик неповернення основного боргу та відсотків за ним у межах, визначених кредитною політикою банку.

Забезпечення кредиту повинно відповідати низці вимог, так як його прийняття дозволяє забезпечити покриття можливих втрат при неповерненні заборгованості за кредитом, основними з яких є: ліквідність, законність, можливість довгострокового зберігання. Банк проводить обачну заставну політику, засновану на ретельній перевірці і оцінці вартості забезпечення [11].

Управління ризиком ліквідності реалізується фахівцями Департаменту фінансових ризиків спільно із Казначейством.

Управління ризиком ліквідності здійснюється за наступними напрямками:

1) Дотримання нормативних вимог НБУ по показниках миттєвої (Н4), поточної (Н5), короткострокової (Н6) ліквідності (на підставі Інструкції НБУ «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» ): проводяться щоденні і середньозважені розрахунки даних показників, розроблене програмне забезпечення розрахунків;

2) Виконання норми обов'язкового резервування коштів на окремому рахунку в НБУ та мінімального залишку коштів на коррахунку в НБУ;

Контроль дотримання норм резервування здійснюється за внутрішньою «Методикою формування обов'язкового резерву в НБУ», розробленою на підставі «Положення про порядок формування обов'язкових резервів для банків України» (Постанова НБУ № 91 від 16.03.2006р із змінами (редакція від 07.12.2012);

3) У банку розроблена внутрішня система контролю за ліквідністю, яка діє в наступному режимі та регламентована наступними документами:

3.1) Політикою управління ліквідністю визначається:

а) комплекс заходів, які застосовує банк з метою оцінки та управління ризиком ліквідності;

б) відповідальні служби та розподіл їх повноважень в процесі управління даним ризиком;

в) принципи і методи управління та надзору над ризиком ліквідності.

3.2) Процедура розрахунку, контролю та управління ліквідності банку встановлює та визначає:

а) застосування заходів впливу при порушенні з боку РП показника ризику ліквідності (СРА);

б) кількісне значення показника ризику ліквідності (СРА);

в) конкретний порядок застосування заходів для управління та контролю ризику ліквідності в умовах облікового і програмного середовища ПриватБанку;

г) порядок взаємодії підрозділів банку у процесі управління ризиком ліквідності;

ґ) напрямки та механізми регулювання стану ліквідності банку.

Ринковий ризик -це ризик, обумовлений можливим впливом ринкових факторів, які впливають на вартість активів, пасивів та позабалансових статей банку. Такими факторами, насамперед, є коливання курсів, зміна цін на дорогоцінні метали, а також зміни ринкової вартості фінансових інструментів. Банк відповідно до прийнятої класифікації ризиків відносить ринковий ризик до категорії фінансових ризиків та виокремлює наступні види ринкового ризику: відсотковий ризик, валютний, фондовий ризик [9].

Управління ринковим ризиком здійснюється банком відповідно до його стратегічних завдань. Пріоритетним є забезпечення максимального збереження активів і капіталу на основі зменшення можливих збитків і недоодержання прибутку по вкладам банку у фінансові інструменти, включаючи вклади в іноземну валюту і дорогоцінні метали.

Метою управління ринковим ризиком для банку є: розподіл відповідальності між суб'єктами управління ринковим ризиком; виявлення, визначення та вимірювання прийнятного рівня ринкового ризику; постійне спостереження та контроль за ринковим ризиком; вживання заходів для зменшення рівня ринкового ризику; дотримання всіма службовцями банку нормативних, правових актів, установчих і внутрішніх документів.

Головним органом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» , що забезпечує реалізацію процентної політики, є Кредитний комітет банку. Рішеннями цього комітету затверджується та переглядається процентна політика. Процентний ризик виникає через розбіжність обсягу зобов'язань та вимог банку з фіксованою процентною ставкою, що мають однакові терміни виконання. банк може управляти своїм процентним ризиком, змінюючи тривалість (терміни розміщення та залучення) своїх активів і пасивів, суми відсотково-чутливих активів і пасивів, рівень дохідності з відсотково-чутливих активів, діапазон мінливості процентних ставок.

Відносно процентної політики Кредитний комітет виконує наступні функції: затвердження та щотижневий моніторинг процентних ставок за активами та пасивами банку; моніторинг в розрізі продуктових рядів, бізнесових напрямків банку та видів валют; актуалізація процентних ставок фіксується протоколом Кредитного комітету [10]; доведення нових ставок до РП відповідними наказами у випадках впровадження нових банківських продуктів або при значному коливанні процентних ставок на ринку (20-25%).

Служба Back-office здійснює контроль відповідності фактичних і затверджених Кредитним комітетом ставок в оперативному режимі в цілому по системі банку.

У процесі оцінки процентного ризику в якості допоміжного інструменту банк використовує метод і модель «ГЕПу» (розриву), як спрощений індикатор процентного ризику. Такий метод дає уяву про обсяги погашення або переоцінки чутливих до зміни процентів активів та пасивів за «часовими смугами» у відповідності з настанням строків їх погашення (за умови фіксованої ставки) або за строком, що залишається до їх наступної переоцінки (у випадку нефіксованої процентної ставки). Дані звіти формуються Департаментом фінансових ризиків. З метою нейтралізації впливу зміни процентних ставок на дохідність банк намагається звести значення розриву (ГЕПу) до мінімуму. Задача управління процентним ризиком розглядається менеджментом банку у рамках підтримки та збереження банком ліквідності, оскільки це є вагомим фактором для роботи на фінансовому ринку.

Валютний ризик - це ймовірність виникнення можливих збитків унаслідок несприятливих змін курсів іноземних валют [1].

При рості ризиків, пов'язаних з відкритими позиціями, під час значних коливань обмінних курсів вартість активів має тенденцію до зниження протягом короткострокового періоду, що викликає розрив ліквідності. Первинним при цьому є ризик зміни відсоткових ставок, що веде до зміни кон'юнктури валютного ринку, або до зниження вартості деяких фінансових активів.

Шляхом лімітування відкритої валютної позиції здійснюється управління валютним ризиком. Виконання лімітів та щоденний контроль лімітів відкритої валютної позиції по банку та РП проводиться Департаментом підтримки міжбанківських операцій Казначейства банка [8].

У залежності від багатьох умов, а саме: кон'юнктури ринку, необхідності реалізації міжбанківських програм або згідно службовим запискам регіональних підрозділів,

Казначейство банка протягом звітного періоду має право коригувати затверджені ліміти валютної позиції регіональних підрозділів, як в бік збільшення, так і зменшення за умови виконання нормативів валютної позиції в цілому по банку. Для дилерів ліміти встановлюються один раз на рік і затверджуються Головою Правління банку, але вони, в залежності від кон'юнктури ринку, можуть бути переглянуті.

Операційний ризик -ризик, що виникає в процесі поточної діяльності (операцій) банку, викликаних помилками або недосконалістю процесів, систем в організації, помилками або недостатньою кваліфікацією персоналу організації або несприятливих зовнішніх подій нефінансової природи.

Контроль і зниження рівня операційного ризику реалізується завдяки внутрішньому контролю та аудиту, формуванню загальних резервів, інформуванню керівництва про виникнення операційних ризиків для прийняття рішень по його хеджуванню.

Для визначення методів оптимізації і вдосконалення систем контролю і управління ризиками, в першу чергу ризику шахрайства, в банку створений Комітет з безпеки.

Взагалі, з вище зазначеного випливає, що основними заходами мінімізації ризиків кредитної діяльності ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» використовує такі:

- лімітування та нормування обсягів кредитних вкладень;

- формування ефективної цінової політики;

- формування страхових резервів по кредитних ризиках.

- розробка і реалізація заходів щодо запобігання або мінімізації пов'язаних з кредитним ризиком втрат;

- створення стратегії управління кредитним ризиком;

- застосування диверсифікації вона є одним із засобів зменшення кредитного ризику;

- лімітування відкритої валютної позиції;

- удосконалити процедуру менеджменту ринкових ризиків і відповідні інформаційні системи управління;

- надання позички в одній валюті з умовою її погашення в іншій з урахуванням форвардного курсу, зафіксованого в кредитному договорі;

- хеджування за допомогою деривативів;

- страхування валютного ризику, що передбачає передачу банком усього ризику страховій компанії;

- також для зменшення процентного ризику треба застосовувати один із заходів як управління гепом.

Висновки і пропозиції

Таким чином, на сьогодні актуальною є проблема мінімізації ринків кредитної діяльності українських банків. Отже, ризиком у банківській діяльності зокрема є дії суб'єкта господарювання за непрозорих, невизначених обставин. Уникнути економічного ризику неможливо, адже він залежить від об'єктивних, притаманних економіці конфліктних ситуацій, відсутності необхідного інформаційного забезпечення, що спричиняє недостатню обґрунтованість прогнозних рішень керівництва банку у виборі клієнтів із метою надання кредитів, придбання й реалізації цінних паперів, маркетингових послуг, рівня інфляції, вибору рину капіталів, недооцінки можливостей конкурентів тощо.

За своєю природою банківська діяльність передбачає необхідність проведення операцій, пов'язаних з різного роду ризиками. Органи банківського нагляду повинні розуміти характер цих ризиків і стежити за тим, щоб банки адекватно їх оцінювали і вміли ними управляти.

Список літератури

1. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, та ін.; За ред. А.М. Герасимовича. - К.; КНЕУ, 2003. - 599 с.

2. Ілляшенко С. Кредитні ризики та створення резервів для їх покриття // Вісник НБУ. - 2008. - №7. - С.39-41.

3. Калина А.В., Кощеев А.А. Работа современного коммерческого банка: Учеб.-метод. пособие. - К.: МАУП, 2007. - 224с.

4. Кочетков В.М. Забезпечення фінансової стійкості сучасного комерційного банку: теоретико-методологічні аспекти: Монографія. - К.: КНЕУ, 2007. - 256 с.

5. Нідзельська І.А. Кредитні ризики та їх наслідки для банківської системи в умовах поглиблення фінансової кризи. / І.А. Нідзельська // Фінанси України. -- 2009. -- №8. -- С. 102-108.

6. Пернарівський О. Оцінка та регулювання кредитних ризиків у банківському менеджменті / О. Пернарівський // Економіка. Фінанси. Право. - 2006. - № 1. - С. 22-26.

7. Примостка Л. О. Управління банківськими ризиками: Навч. посіб. / Л. О. Примостка, П. М. Чуб, Г. Т. Карчева та ін. -- К.: КНЕУ, 2007. -- 600 с.

8. Примостка Л., Фінансовий менеджмент банку. -- К.: КНЕУ, 2004р. -- 246с.

9. Річний фінансовий звіт ПАТ КБ «ПриватБанк» за 2018 р.

10. Прасолова С. Проблеми оцінки та управління процентним ризиком комерційних банків: актуальні аспекти / С. Прасолова // Вісник НБУ. -- 2007. -- № 9. -- С. 36--39..

11. Садвокасов К.К. Коммерческие банки. Управленческий анализ деятельности. Планирование и контроль. - М.: Издательство «Ось-89», 2006. - 160с.

12. Садеков А.А., Лісова Н.О. Кредитний скоринг - методика оптимізації управління кредитними ризиками // Фінанси України. - 2007. - №8. - С. 118-122.

Размещено на Allbest.ru