Страхова справа

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Контрольна робота

з дисципліни

Страхова справа

Виконав

Шпак М.А.

Київ 2020

1. Як оформлюється майнове страхування, «Зелена карта», страхування вантажів, водіїв

Страхування вантажів - найдавніший вид страхування, що зародився в XIV ст. в Італії разом з морським страхуванням. В даний час він є одним з найважливіших видів страхування, які регулюються міжнародними правилами, оскільки перевезення часто здійснюються з країни-експортера в країну-імпортера, перетинаючи як мінімум, один кордон.

Страхування вантажів надає захист від ризиків на всіх етапах перевезення вантажів будь-якими видами транспорту від місця зберігання до місця призначення, включаючи вантаження, вивантаження, переміщення з одного виду транспорту на інший (наприклад, з залізничного складу на морське судно).

Страхування вантажів являє собою вид майнового страхування, в якому об'єктом страхування є майнові (у тому числі фінансові) інтереси, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням вантажем з моменту його відвантаження до моменту вивантаження, що передбачають обов'язки страховика по страхових виплатах у розмірі повної або часткової компенсації збитків, завданих пошкодженням чи знищенням (втратою) вантажу (товарів, багажу або інших вантажів), незалежно від способу його транспортування.

Існує безліч документів, що регулюють міжнародні правила страхування вантажів.

Це і перший закон про морське страхування, виданий в Англії в 1906 р., Брюссельська конвенція про коносаменті 1968 р. (встановлює ліміт відповідальності щодо втрати чи пошкодження вантажу), Гамбурзькі правила 1978 р., Варшавська конвенція про уніфікацію правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, 1929 р., Конвенція про договорі міжнародної дорожньої перевезення вантажів 1957 р., Угоди, що стосуються міжнародного вантажного сполучення по залізницях, 1966 р. та ін Загальновизнаним світовим центром з розробки правил морського страхування і перевезень досі є Лондонський інститут страхування.

Історія питання

На думку дослідників, страхування вантажів є одним з найстаріших видів страхування - прообрази договорів страхування вантажів полягали у Вавилоні ще в 3000 р. до н. е. Перший з відомих на сьогоднішній день страхових полісів був виданий у 1347 р. для покриття ризиків вантажоперевезення з Генуї до Майорки на судні "Santa Clara". Страхова премія за цим договором розглядалася як позика страховика, яка не поверталася в разі успішної доставки вантажу і поверталася в подвійному розмірі у разі загибелі вантажу. Перший страховий поліс у сучасному розумінні був випущений в 1584 р. і відноситься до страхування перевезення з Марселя до Тріполі, а остаточно страхування вантажів увійшло в ділову практику до кінця XVI ст., коли сер Роджер Бекон особисто підписав у Лондоні парламентський акт № 1601 "Акт щодо питань страхування серед торговців".

В даний час на страховому ринку страхування вантажів є одним з найбільш поширених видів з наступних причин:

- зростання обсягів вантажних перевезень, а отже, попиту на страхування;

- наявність великого обсягу статистичної інформації, що дає можливість страховим компаніям з високою точністю розраховувати страхові тарифи;

- стандартизація транспортних послуг, яка дозволяє створювати типові страхові продукти, що вимагають мінімальної опрацювання документів при укладенні договору страхування;

- циклічність процесу вантажних перевезень, що дозволяє застосовувати генеральні договори страхування ("генеральні поліси").

Особливості страхування вантажів визначаються видами вантажів, що перевозяться, способами, характером і періодичністю транспортування, знаходженням вантажів в дорозі (табл. 8.10).

Зелена картка», також«Зелена карта»--страховий сертифікатєдиної форми, що застосовується в країнах-- членах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», які зазначені і не викреслені у такому сертифікаті

У разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн-- членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена карта» власник такого транспортного засобу зобов'язаний мати чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом «Зелена картка». Договір складається національною мовою і дублюється англійською.

Страхова компанія забезпечує відшкодування шкоди, заподіяної потерпілим-- третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася під час дії цього полісу і винуватцем якої був водій транспортного засобу, зазначеного цьому полісі. Виплата страхового відшкодування здійснюється на умовах, визначених законодавством про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів країни відвідання, де стався страховий випадок.

Механізм роботи цієї системи дуже простий: якщо італієць придбав поліс обов'язкового страхування відповідальності в італійській страховій компанії, то він є чинним в усіх країнах-членах «Зеленої карти». Тобто, якщо цей італієць стане винним в аварії уПортугалії, то потерпілий португалець отримає відшкодування від італійської страхової компанії, в якій італієць купував «Зелену карту».

Що покриває зелена карта

За аналогією з відомим кожному водієві полісом ОСЦПВ, зелена карта покриває збитки, завдані третім особам. На винуватцяДТПдія зеленої карти не поширюється. Єдина відмінність-територія дії. ОСЦПВ діє, якщо ДТП сталося вУкраїні, а зелена карта-- якщо за кордоном. Зелена карта покриває ризик ДТП.

Документи, необхідні для оформлення зеленої карти

· свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (техпаспорт)

· ІПН водія

· закордонний паспорт водія

У Договорі страхувальником не обов'язково вказувати власника. Якщо в період поїздки за кермо буде сідати декілька людей, то дія поліса автоматично поширюєтьсяна всіх водіїв, допущених до керування транспортним засобом.

Виплата збитків по зеленій карті

Якщо, перебуваючи за кордоном, Ви стали винуватцем ДТП, то обов'язковий виклик поліції і надання патрульним Вашого сертифіката зеленої карти. Врегулюванням і виплатою за таким страховим випадком займається Бюро Зеленої карти країни, вякій сталося ДТП. Після відшкодування шкоди Бюро звертається з регресноювимогою до Вашого страховика, у якого Ви придбали зелену карту.

2. Сутність страхування та перестрахування

У науковій і навчальній літературі подано різноманітні ознаки (елементи) перестрахування. Найбільш вдалими можна вважати ознаки перестрахування, подані К. Пфайффером:

· 1. Перестрахування в істинному сенсі -- це страхування, а не спільне комерційне підприємство, як іноді вважалося раніше.

· 2. Ризик прямого страховика є оригінальним і становить предмет договору перестрахування. Договір перестрахування може включати й інші елементи ризику, наприклад, валютні ризики та ризики перерахування платежу.

· 3. Укласти договір перестрахування можливо лише з іншою страховою компанією. За загальним правилом між перестраховиком і страхувальником не існує ніяких правовідносин -- у цьому суттєва різниця між перестрахуванням і страхуванням.

Перестрахування має важливу правову особливість. Відповідальність за страховим ризиком перед страхувальником повністю покладається на безпосереднього страховика, незважаючи на те, що договір перестраховано. Страхувальник, як правило, може навіть і не знати про перестрахування. Можна сказати, що відносини з перестрахування -- це внутрішня справа страхових компаній, яка не стосується первинних, або оригінальних ризиків.

Страхові відносини характеризуються рухом грошових потоків, які включають:

· -- страхові платежі;

· -- виплату страхового відшкодування;

· -- перестрахування;

· -- розміщення тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку;

· -- отримання доходів від розміщення коштів на фінансовому ринку.

Перестрахування супроводжується грошовими потоками в тому випадку, коли передача договору страхування здійснюється після отримання перестрахувальником страхових платежів, які він і передає перестраховику. У взаємовідносинах між перестрахувальником і перестраховиком мають місце грошові потоки, що характеризують фінансові відносини між ними з приводу купівлі-продажу договорів страхування. Як правило, вони здійснюються у формі комісійної плати. Ці відносини не належать до страхових грошових потоків, оскільки вони не характеризують рух коштів страхових фондів (рис. 13.1):

Размещено на http://www.allbest.ru/

Страховик, який прийняв на страхування ризик від страхувальника, а потім передав частину свого страхового ризику іншому страховику, іменується перестрахувальником (цедентом). Процес, пов'язаний з передачею ризику, отримав назву цедування ризику, або перестрахувальної цесїі.

Страхувальник, страхуючи ризик, передає його за певну плату (страхову премію) страховику. Це перший рівень розміщення (передачі ризику). Тут економічні правовідносини реалізуються між страхувальником і страховиком.

При цьому страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування. Перший рівень розміїцення (передачі) ризику дозволяє страхувальнику отримати у законному порядку згідно з укладеним страховим договором страхову суму в разі настання (реалізації) страхового ризику. Страхувальника не турбує, як саме страховик зможе забезпечити виконання обов'язків відповідно до укладеного договору страхування.

Страховик, прийнявши на себе страховий ризик, реально оцінюючи свої економічні можливості та діючи відповідно до чинного законодавства, що регламентує діяльність суб'єктів страхового ринку, самостійно шукає іншого страховика, котрий би погодився взяти на себе частину страхового ризику, що був переданий йому страхувальником.

Страховик, якому страховик (цедент) передає частину ризику, взятого ним від страхувальника на страхування, зветься перестраховиком (цесіо-парі см). Це другий рівень розміщення (передачі) страхового ризику, його називають перестраховою цесією. При перестрахуванні відбуваються економічні взаємовідносини між цедентом і цесіонарієм (страховиком, який бере частину страхового ризику від страховика).

Цесіонарій може, своєю чергою, передати частину взятого на себе страхового ризику іншому перестраховику (ретроцесіонарію). Процес розміщення (передачі) ризику від цесіонарія до ретроцесіонарія має назву ретроцесії. Це третій рівень розміїцення ризику. Перестрахування може бути продовжене, ризик може передаватись у ретроцесію іншому ретроцесіонарію (четвертий рівень розміщення ризику) і так може відбуватись декілька разів, поки страховий ризик не буде поділено між перестраховиками так, щоб забезпечити реалізацію економічних інтересів усіх учасників страхування певного страхового ризику (рис. 13.2).

Положенням про порядок здійснення операцій з перестрахування перестраховикам дозволяється здійснювати операції з перестрахування тільки з тих видів страхування, на проведення яких вони мають ліцензію.

Страховики (цеденти, перестрахувальники) мають укладати договори перестрахування з перестраховиками, зареєстрованими згідно із законодавством України. Укладання страховиками (цедентами, перестрахувальниками) договорів перестрахування за межами України з перестраховиками-нерезидентами дозволяється тільки у разі, коли: законодавством країни, в який зареєстрований перестраховик-нерезидент, передбачений державний нагляд за страховою (перестрахувальною) діяльністю; перестраховик-нерезидент повинен мати безпосередній досвід роботи у страхуванні (перестрахуванні) не менше ніж три роки, що передують року, в якому укладається договір перестрахування; перестраховик-нерезидент не порушував страхове законодавство України, до нього не застосовувались відповідні заходи з цього приводу протягом останніх двох років.

Переданий перестраху вальний інтерес має назву аліменти, а отриманий -- контролімента.

Перестрахування передбачає систему комісійної винагороди.

Комісія в перестрахуванні -- це частина страхової премії, закладена в тарифну ставку в розмірі витрат на ведення справи, яка залишається в цедента, оскільки останній відповідає перед страхувальником за всю страхову суму та обслуговує весь договір страхування. Передаючи надалі частину ризику іншому страховикові -- цесіонеру, цедент передає йому й відповідну частину премії та виступає перед цесіонером немовби посередником, який дає цесіонерові і клієнта, і частину страхової премії, за що залишає собі певну винагороду у вигляді комісії.

Комісія може бути оригінальною, перестрахувальною та брокерською.

Оригінальна комісія -- це відрахування від страхової премії на користь цедента за передачу ризику (всього або частини) у перестрахування цесіонерові. Вторинне розміщення ризику є найважливішою функцією перестрахування. Підтвердженням цього є розмір оригінальної комісії, який може досягати 20 % від премії.

Перестраху вальна комісія сплачується за наступних розміщень ризику, тобто за ретроцесії. Таку комісію отримує ретроцедент від ретроцесіонера за переданий ризик у перестрахування. Розмір такої комісії коливається в межах 10--15 % від загального розміру премії.

Брокерська комісія є відрахуванням від страхової премії на користь брокера, який є посередником на ринку перестрахування. Така комісія становить від 1,5 до 15 % нетто-премії.

Тантьема (іноді її називають додатковою комісією) -- комісійна винагорода цедента з прибутку, яку иерестраховик щорічно виплачує цеденту за передані ризики у перестрахування.

У професійних перестрахувальників витрати значно нижчі, ніж у страховиків, відповідно, рентабельність їх діяльності є вищою. Саме на цій підставі страховик-цедеит обумовлює тантьему в договорі перестрахування.

Під час укладання договорів перестрахування за межами України з перестраховиками-нерезидентами за участю страхових брокерів Ллойда страховики (цеденти, перестрахувальники) повинні вимагати у зазначених брокерів копії відповідних свідоцтв про їх повноваження.

Страховики (цеденти, перестрахувальники) зобов'язані в установленому порядку та в межах встановленої звітності повідомляти уповноважений орган у справах нагляду за страховою діяльністю про обсяги отриманих та сплачених перестраховикам страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та подавати пояснення щодо звітних даних про укладені договори перестрахування. Враховуючи необхідність забезпечення виконання зобов'язань перед страхувальником при укладанні договорів перестрахування, законодавством України передбачено зобов'язання перестраховика здійснити за заявою страховика (цедента, перестрахувальника) сплату частки страхових сум та страхових відшкодуваиь, передбачених цими договорами, безпосередньо страхувальнику в разі неплатоспроможності страховика (цедента, перестрахувальника).

З розвитком та становленням страхового ринку України розвивається і ринок перестрахування.

Як відомо, у 2004 р. відбулися значні зміни в законодавчому регулюванні ринку перестрахування України -- були введені жорсткі умови щодо перестрахування в іноземних компаніях, які не мають рейтингу провідних світових рейтингових агенцій. Це призвело до зниження обсягів перестрахування у нерезидентів майже до 10 % (1908 млн грн) за 2006 р. Українські страхові компанії стали більш активно працювати на внутрішньому рипку перестрахування, тому у 2006 р. 9767 млн грн було перестраховано у перестраховиків-резидентів, що склало більше 50 % усіх отриманих страховиками премій (19 431 млн грн).

У структурі страхових виплат частка як майнових видів страхування, так і страхування фінансових ризиків дещо менша, ніж у преміях, на 5 % та 3 % відповідно, це свідчить про те, що рівень виплат за цими видами страхування менший, ніж середньоринковий. Найвищий рівень виплат мають види страхування, які пов'язані зі страхуванням фізичних осіб, такі як: обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦВВНТЗ) та види добровільного особистого страхування. У 2006 р. у структурі страхових премій ці види страхування мали 5 % та 4 % валових премій, у той же час у структурі страхових виплат вони мали 13 % та 7 %, тобто рівень збитковості для страхових компаній за цими видами страхування перевищує середні показники більш ніж у 2 рази.

Структура перестрахування у 2006 р. зазнала майже тих самих змін, що й структура страхових премій, -- також збільшилась частка добровільного майнового страхування за рахунок страхування фінансових ризиків (46 % та 45 % у 2005 р. і 34 % та 56 % у 2006 р. відповідно).

Також відносно активно перестраховуються ризики з добровільного страхування відповідальності (5%) та недержавного обов'язкового страхування (3%).

У структурі перестрахування у резидентів частка добровільного майнового страхування майже незмінна -- 56 %, що й у структурі перестрахування, у той же час збільшення частки страхування фінансових ризиків до 37 % у структурі перестрахування у резидентів свідчить про те, що більша частина фінансових ризиків перестраховується саме в Україні.

Інша ситуація з перестрахуванням у нерезидентів: добровільне майнове страхування займас 60 % усього перестрахування у нерезидентів, практично не перестраховуються фінансові ризики (13 %), у той же час обсяги перестрахування у нерезидентів ризиків з недержавного обов'язкового страхування складають таку ж частку, що й фінансових ризиків, хоча обсяги перестрахування фінансових ризиків набагатобільші, ніж з видів недержавного обов'язкового страхування. Така ситуація зумовлена тим, що види недержавного обов'язкового страхування пов'язані з великими ризиками, які українські страховики не можуть утримувати, це змушує їх перестраховувати такі ризики за кордоном.

Страховики України постійно співпрацюють у сфері перестрахування на вітчизняному ринку перестрахування, але практика свідчить, що в Україні ризики перестраховуються вдвічі менше, ніж за кордоном. За окремими договорами страхування ліміти відповідальності встановлюються нормами міжнародного права та одночасно набувають обов'язковості щодо перестрахування за кордоном. Протягом останніх років обсяги перестрахування постійно зростають, варто зазначити, що, передаючи приблизно 40 % відповідальності за договорами перестрахування, перестраховики, своєю чергою, сплачують 37 % страхових відшкодувань від усіх виплат.

Для України питання перестрахування ризиків у провідних перестрахови-ків світу є особливо актуальним та необхідним з таких причин:

· -- незначний розмір страхових резервів вітчизняного страхового ринку (за цими показниками страховий ринок України у 20 разів менший за страховий ринок Польщі);

· -- дія деяких договорів страхування поширюється на території інших держав, тому вітчизняні страховики вважають за доцільне їх перестрахування в таких країнах, з додатковим зобов'язанням перестраховика виступити в ролі аварійного комісара або сюрвеєра у разі, якщо страхові випадки трапилися на території цієї держави;

· -- згідно з вимогами норм міжнародного права, передбачена обов'язковість укладання договорів страхування суб'єктами підприємницької діяльності цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів ("Зелена картка"), авіаційних, морських та інших ризиків;

· -- невизнання українських полісів іноземними суб'єктами підприємницької діяльності та їх вимоги щодо перестрахування у визнаних перестраховиків.

Отже, перестрахування ризиків в іноземних перестраховиків -- це необхідна умова забезпечення фінансової стійкості й нормалізації діяльності вітчизняного страховика, яка сприяє розширенню його страхової діяльності.

При передачі частини ризику в перестрахування між страховиком та перестраховиком підписується документ "ковернот", в якому зазначають, крім усіх умов перестрахування, суму відповідальності (страхову суму) та суму перестрахувального платежу.

3. Сутність страхового маркетингу, його стратегія - умова раціонального управління, вивчення попиту, обстеження населення та ін.

Незважаючи на ряд позитивних зрушень в останні п'ять років, зростання класичного страхового ринку України усе ще страждає відсутністю в широкої аудиторії страхової культури і довіри до страхування. Запровадження з 1 квітня 2005 р. обов'язкового страхування відповідальності власників автотранспорту не змінило ситуації: майже 60% населення поставилися до нововведення негативно, вважаючи його додатковим податком або черговим "обдурюванням".

Проблема негативного ставлення до страхування носить комплексний соціально-психологічний та інформаційний характер, тому очікувати її рішення на державному рівні за допомогою механізму обов'язкового страхування, як мінімум, безпідставно. Сьогодні провідні компанії України намагаються ефективно вирішувати цю проблему через впровадження діючого механізму страхового маркетингу.

Страховий маркетинг - це система взаємодії страховика і страхувальника, спрямована на взаємне врахування інтересів і потреб. Комплекс страхового маркетингу, як і маркетингу взагалі, включає:

· o проведення маркетингових досліджень, сегментацію і позиціонування щодо їх результатів;

· o розробку нових чи адаптацію існуючих страхових продуктів (послуг) з урахуванням вимог ринку;

· o формування конкурентних цін (тарифів) на страхові продукти;

· o формування ефективної системи збуту (розподілу) страхових продуктів, управління цією системою;

· o здійснення заходів щодо просування страхових продуктів (реклама, акції Фосстіс);

· o проведення комунікаційної РR-політики.

Проведення ринкових досліджень недарма займає перше місце в переліку інструментів маркетинг-мікс. Загальновідома істина, що сучасна компанія виробляє те, що може продати, а не навпаки. Маркетингові дослідження покликані з'ясувати, чого ж саме потребують споживачі, який продукт (послуга) буде затребуваний ринком, щоб бути конкурентоздатним і прибутковим для компанії, якими якостями він повинен володіти і за якою ціною продаватися.

Актуальність відповідей на ці питання в страховій компанії ще вища, ніж у торговому чи виробничому підприємстві. Справа в тому, що страхові послуги - це послуги латентного (схованого) попиту, більше того - в умовах українських реалій попит на страхування найчастіше є негативним. Як наслідок, залучення й утримання клієнтів - це високозатратний процес (і в плані часу, і щодо фінансів та зусиль персоналу компанії). Крім того, тільки масовість забезпечує страховій компанії прибуток - виплати не повинні перевищувати розміру зібраних платежів, інакше компанія просто розориться. Тому "право на помилку" в роботі з клієнтами чи виведення нового продукту на ринок у страхової компанії набагато менше, ніж у підприємств іншої сфери. Маркетингові дослідження є "відправною точкою", вони покликані вивчити потенційну клієнтуру з метою виділення таких споживчих груп, залучення яких у страхову компанію як страхувальників принесе страховику достатній прибуток у довгостроковій перспективі та впевненість, що співробітництво з ними можна розвивати.

Нині пропонуються різні підходи до проведення маркетингових досліджень.

Не всі стандартні і загальновідомі інструменти ринкових досліджень придатні для страхової компанії. Справа в тому, що, як показують дослідження сучасних маркетологів-практиків, дуже складно вважати достовірними і спиратися на думки, що не є устояними і "народжуються" тільки в процесі цільового опитування.

При проведенні польових маркетингових досліджень дуже добре зарекомендувала себе техніка "перехресних питань" в анкетах. Вона полягає втому, щоб аналогічні питання ставилися як клієнтам, так і продавцям, які безпосередньо працюють з ними (страховикам). Це допомагає зрозуміти, чи правильну техніку ми застосовуємо при роботі з нашою клієнтською аудиторією. Наприклад, можна поставити запитання: "Під впливом яких факторів, на ваш погляд, найчастіше страхують свій автомобіль клієнти - фізичні особи?" Аналогічне по суті запитання: "Який фактор найрішучіше вплинув на ваше рішення застрахувати свій автомобіль?" ставиться клієнту. Потім результати порівнюються, а в рекомендаціях страховикам озвучується, на які з перелічених факторів клієнти реагують у першу чергу.

Про специфіку проведення ринкових досліджень у маркетингу можна розмірковувати ще дуже довго. Замість цього приведемо приклад такого дослідження з уже згаданого страхового продукту - страхування.

Хочеться сподіватися, що розроблений алгоритм, проілюстрований прикладом, може допомогти маркетологам українських страхових компаній більш системно і якісно організувати свою роботу з проведення маркетингових досліджень.

Програма маркетингу складається з чотирьох елементів: продуктової стратегії, цінової стратегії, стратегії просування, стратегії збуту (розподілу).

Розглянемо їх з урахуванням специфіки галузі страхування.

Продуктова стратегія. Особливості такого товару, як страхова послуга, полягають у тому, що усвідомлення проблеми в страховому захисті у споживача або виражено слабко, або його немає зовсім. В той час страхова послуга володіє високим ступенем корисності для споживачів (всіх або окремо вибраних страхових сегментів). Виділяються чотири унікальні характеристики послуг: невідчутність, невіддільність, непостійність якості, незбереженість.

Основне завдання страхової компанії - продавця послуги - показати клієнтам свій товар, пояснити страхувальнику, за що він сплачує кошти. Страхова компанія повинна орієнтувати свою продуктову стратегію на:

· o задоволення сучасних потреб страхувальника;

· o відмінність своїх страхових продуктів від аналогічних і цікавість для великої кількості споживачів;

· o простоту і зручність для продажу й обслуговування;

· o високий ступінь незвичайності.

Цінова стратегія

Компанія розглядає свої страхові продукти за рівнем прибутковості або ступенем участі в утворенні прибутку:

· o продукти основного асортименту, які забезпечують формування основної частини прибутку компанії, користуються підвищеним попитом (страхування житлових приміщень від усіх ризиків, промислових підприємств від вогню і води);

· o продукти додаткового асортименту або продукти підтримки, містять складові, що доповнюють основний асортимент, щоб не змушувати споживача звертатися до іншої страхової компанії (поліс цивільної відповідальності власників авто, а також різноманітне страхування, розраховане на молодих людей, які ще не страхувалися раніше). Залежно від ступеня врахування індивідуалізації ринку компанія застосовує середні тарифи, диференційовані тарифи, індивідуальні тарифи з гнучкою системою знижок і пільг.

Стратегія просування

Основні програми стратегії просування передбачають застосування раціональної (предметної) реклами та емоційної або асоціативної реклами. Предметна реклама інформує, звертається до розуму потенційного покупця, наводить аргументи, щоб переконати його. Тому реклама страхових послуг повинна бути конкретною, з використанням продуманих аргументів та цифрових даних.

Емоційна, або асоціативна, реклама спирається на асоціації потенційного споживача. Викликає характерні емоції та формує певне ставлення. Вона звертається до почуттів, діє на підсвідомість.

Стратегія збуту (розподілу)

Головні принципи, які мають перебувати в полі зору служби маркетингу і яким має відповідати штатна мережа з реалізації страхових продуктів, полягають у тому, що штатний реалізатор (у широкому розумінні) є повноважним представником страховика, і, як правило, саме з його роботою та наданою ним інформацією клієнти приймають рішення щодо укладання договору страхування та надання переваги тому чи іншому страховикові.

Страхові компанії повинні застосовувати чотири основні канали реалізації своїх страхових продуктів: 1) офісний метод реалізації, коли клієнт самостійно прибуває чи запрошується до офісу страховика; 2) через відокремлені підрозділи та агентську мережу, які відшукують клієнта й працюють із ним за межами головного офісу; 3) через об'єднання страховиків; 4) брокерське посередництво; 5) нестрахових посередників (банки, туристські фірми, кредитні спілки, автосалони та ін.).

Задачі

Було укладено договір із СК «Астра» на страхування домашнього майна, до складу якого входять: пральна машина вартістю 3900 грн., комп'ютер вартістю 5000 грн., телевізор 11000 грн. Внаслідок замикання електромережі пральну машину та телевізор знищено, а вартість ремонту комп'ютера склала 700 грн. Розрахувати страхове відшкодування та збитки, якщо на день страхового випадку знос пральної машини склав - 18%, телевізора - 5 %

Розв'язання задачі:

За такими предметами домашнього майна, як пральна машина вартістю, комп'ютер, телевізори, магнітофони та інша побутова техніка, сумою збитку є вартість ремонту цих предметів, а також дійсна вартість такого майна з урахуванням зносу.

Z=(3900-3900*0,18)+(11000-11000*0,5)+700=9398

Відповідь:Страхування домашнього майна здійснюється за принципом першого ризику. Це означає, що страхове відшкодування виплачується за знищене (викрадене або пошкоджене) майно в розмірі суми збитку, але не вищої за страхову суму. Отже:

V=9398

Аграрне підприємство застрахувало посіви кукурудзи за «системою граничної відповідальності» в розмірі 82% від їх оціночної вартості. Врожайність за п'ять років становила: 1- й рік - 33 ц/га; 2 -й - 23 ц/га; 3-й - 23 ц/га; 4-тий - 28 ц/га; 5-тий - 31 ц/га.

У результаті дощів та заморозків врожайність у 2013 році становила 18 ц/га на площі 50 га. Закупівельна ціна 1 ц зернових в поточному році становила 200 грн.

Визначити:

а) збитки в результаті настання страхового випадку;

б) суму страхового відшкодування

Розв'язання задачі:

1. При страхуванні необхідно визначити страхову суму. Для цього площу 50 га помножуємо на середню врожайність за п'ять років: Середня врожайність за 5 років: (33+23+23+28+31):5=27,6 ц/га.

1. 50 га*27,6 ц/га=1380 ц - прогнозована врожайність, яку планувало підприємство у кінці 2013 року;

2. 1830 ц*200 грн. (закупівельна ціна 1 ц) = 276000 грн - прогнозований дохід від врожаю за 2013 рік;

Прогнозований дохід являє собою страхову суму, при укладенні договору. Страхова сума- 276000 грн.

2. Фактично у результаті страхового випадку градобиття врожайність за 2013 рік склала 18ц/га, а на площі 50 га:

1. Зібрано зернових: 18 ц/га*50 га = 900 ц

2. Підприємство отримало врожаю на суму 900 ц*200 грн. = 180000 грн. Тобто, це фактичний дохід підприємства.

3. Збитки склали:

276000-180000=96000 грн.

4. Так як підприємство застрахувало посіви на 82%, або (обсяг відповідальності страховика склав 82 %), то і відшкодування буде складати:

96000*82% = 78720 грн.

Відповідь:

1. Збитки в разі настання страхового випадку склали 96000 грн.

2. Сума страхового відшкодування 78720 грн.

Розрахувати розмір страхової суми, страхового платежу та розміру страхового відшкодування за заподіяну шкоду майну господарюючого суб'єкта за системою пропорційної відповідальності згідно з даними таблиці 3

Таблиця 3

№ з/п	Назва показника	Варіанти
		1	II	III
1.	Обсяг відповідальності, h страховика, %	67	81	75
2.	Фактична вартість майна,W грн.	1500,0	5300,0	7400,0
3.	Тарифна ставка, t%	1,25	2,0	1,75
4.	3нижка до тарифу, %	3	4,0	2,0
5.	Розмір фактичних збитків z, грн.	500,0	600,0	680,0

Розв'язаннязадачі:

1 Варіант

S=H*W

S=0,67*1500=1005 грн

P=T*S/100

P=1,25*1005/100=12,6-12,6*0,03=12,2грн

V=Z*S/W

V=500*1005/1500=335 грн

Відповідь: розмір страхової суми становить 1005 грн., страхового платежу - 12,2 грн., а розмір страхового відшкодування - 335 грн.

2.Варіант

S=0,81*5300=4293 грн

P=2*4293/100=85,9-85,9*0,04=82,5 грн

V=600*4293/5300=486 грн

Відповідь: розмір страхової суми становить 4293 грн., страхового платежу - 82,5 грн., а розмір страхового відшкодування - 486 грн.

3.Варіант

S=0,75*7400=5550 грн

P=1,75*5550/100=97,1-97.1*0,02=95,2 грн

V=680*5550/7400=510 грн

Відповідь: розмір страхової суми становить 5550 грн., страхового платежу - 95,2 грн., а розмір страхового відшкодування - 510 грн.

Страхова сума дорівнює 440 000 грн. Договором страхування передбачена умовна франшиза «вільно від 4%». Визначте страхове відшкодування, якщо фактичний збиток склав: а) 8000 грн .; б) 100 000 грн.

Розв'язання задачі:

Франшиза становить: 440000 * 0,04 = 17600

Умовна франшиза означає , що якщо збиток по страховому випадку не перевищив розміру обговореної франшизи, то страховик по такому збитку не виплачує. У тому випадку якщо збиток перевищив розмір франшизи, то такий збиток відшкодовується повністю.

Відповідь:

а) при збиток в 8000 грн. страхове відшкодування виплачуватися не буде;

б) при збиток в 100000 грн. сума страхового відшкодування складе 100000 грн.

Задача . Для особи у віці 42 років розрахувати:

- ймовірність прожити ще один рік;

- ймовірність померти на протязі майбутнього року життя;

- ймовірність прожити ще три роки;

- ймовірність померти на протязі майбутніх трьох років;

- ймовірність померти на четвертому році життя.

Для розв'язання задач з цієї теми у таблиці наведено дані статистики смертності.

Таблиця смертності

Вік (х) років	Кількість осіб, що доживають до віку х років, Lх(Мх)	Кількість осіб, які помирають при переході від х років до віку (х+1) років, dх (DX)
40	88488	722
41	87766	767
42	86999	817
43	86182	872
44	85310	931
45	84379	994
46	83385	1058
47	82327	1119
48	82327	1174
49	81208	1223
50	80034	1266
51	78811	1306
52	76239	1345
53	74894	1388
54	73506	1434
55	72072	1482
56	70590	1530
57	69060	1574
58	67486	1613
59	65873	1647
60	64226	1680

В особистому страхуванні розраховують наступні показники:

1. Ймовірність прожити ще один рік:

2. Ймовірність померти на протязі майбутнього року життя:

3. Ймовірність прожити “у” років:

4. Ймовірність померти на протязі майбутніх “у” років

5. Ймовірність померти на “у” році життя:

Розв'язання задачі:

Вихідні дані беремо із попередньої таблиці.

Ймовірність прожити ще один рік складає приблизно 99%:

Px=86182/86999?0,99

Ймовірність померти на протязі майбутнього року життя складає приблизно 0,9%:

Qx=817/86182?0,009

Ймовірність прожити ще 3 роки складає 99%:

yPx=85310/86182?0,99

Ймовірність прожити ще 3 роки складає 99%:

IyQx=(86182-85310)/86182?0,01

Ймовірність померти на четвертому році життя складає 1%:

yIQx=(86182+(84379-85310)-84379)/86182?0,01

Відповідь

Ймовірність прожити ще один рік складає приблизно 99, Ймовірність померти на протязі майбутнього року життя складає приблизно 0,9%,

Ймовірність прожити ще 3 роки складає 99%, Ймовірність прожити ще 3 роки складає 99%, Ймовірність померти на четвертому році життя складає 1%.

Список використаної літератури

майнове страхування зелена карта маркетинг

1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. -- К.: Товариство "Знання", КОО, 1997. -- 216 с.

2. Закон України "Про страхування" // Уряд, кур'єр. -- 1996. -- 18 квіт.

3. Лукінов І.І. Інвестиційна діяльність в забезпеченні стабільного розвитку // Персонал. -- 2000. -- № 1(2). -- 200 с.

4. Страхование: Учеб.для вузов. -- М.: Страховой полис, ЮНИТИ, 1997. --311с.

5. Страхування: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. С.С.Осадець, д-р екон. наук, проф. -- К.: Вид-во КНЕУ, 1998. -- 528 с.

6. Статистичний щорічник України за 1998 рік / За ред. О.Г.Осауленка. -- К.: Техніка, 1999. -- 576 с.

7. Степанов Д.В. Страховий ринок України: 1995-1998 pp.//Фінансові послуги. -- 2000. -- № 1-2. -- С. 17-19.

8.Федоренко В.Г. Інвестиційний менеджмент: Навч. посіб.-- К.: МАУП, 1999. --184с.

Размещено на Allbest.ru

...