Фінансово-інвестиційний потенціал страхових компаній в Україні

Рис. 2. Складові фінансово-інвестиційного потенціалу страховика

Джерело. Власна розробка.

Прийняття страховою компанією підвищених ризиків (певних подій, на випадок яких проводиться страхування і які мають ознаки ймовірності та випадковості настання [10]) на себе спричиняє несприятливість умов щодо платоспроможності. В цьому випадку використовують механізм перестрахування, тобто «страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований» [10]. Договір перестрахування може містити передбачені зворотні суми як комісійну винагороду і тантьєми страховику, а з метою гарантованого виконання перестраховиком зобов'язань на його ім'я відкривається депозитний рахунок, де під передбачені договором відсотки накопичується премія перестрахування. У такий спосіб прямий страховик одержує додатковий інвестиційний ресурс і дохід. Характер же відносин з формування премій визначається формами та умовами договору перестрахування.

Беззаперечним є той факт, що інвестиційна та страхова діяльність між собою органічно пов'язані, незважаючи на те, що метою першої є одержання прибутку, а другої - захист від ризиків і покриття збитків. При цьому обов'язковим є дотримання таких умов забезпечення платоспроможності:

1) наявність сплаченого статутного фонду для страховиків - резидентів або гарантійного депозиту для філій страховиків-нерезидентів та наявності гарантійного фонду страховика;

2) створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

3) перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності [10].

Мінімальний розмір статутного фонду (гарантійного депозиту) страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється у сумі, еквівалентній 1 млн євро, а страховика, який займається страхуванням життя, 10 млн євро за валютним обмінним курсом валюти України [10]. Щодо гарантійного фонду, то він включає додатковий та резервний капітал, а також суму нерозподіленого прибутку. За рахунок нерозподіленого прибутку можуть створюватись вільні резерви - частка власних коштів, що резервується для забезпечення платоспроможності страхової компанії відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності.

У випадку обов'язкового страхування для забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань страховики можуть формувати централізовані страхові резервні фонди, а також створювати відповідні органи управління. Їх джерелами виступають відрахування від надходжень страхових платежів, внески власних коштів та доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів.

Якщо у період створення страховика його базовим є власний капітал, то у забезпеченні його фінансово-інвестиційного потенціалу є, власне, інвестиційна діяльність, коли формування, розміщення страхових резервів та їх управління забезпечує певний дохід.

Відповідно до Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР [10], страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування). Вони поділяються на технічні резерви та резерви із страхування життя, або математичні резерви (рис. 3).

Страховики, які займаються ризиковими видами страхування, зобов'язані формувати і вести облік таких технічних резервів [10]: 1) незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату; 2) збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, було затверджено Методику формування страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя [8], з якої випливає, що страховики мають право робити за рахунок тимчасово вільних коштів страхових резервів і капітальні, і фінансові інвестиції. Проте перші обмежуються лише правом придбання нерухомого майна, а другі мають бути лише портфельними, а не прямими.

Рис. 3. Система страхових резервів в Україні

Джерело: побудовано на основі [10].

Щодо страховиків, які займаються страхування життя, то вони зобов'язані створювати і вести облік: 1) довгострокових зобов'язань (математичні резерви); 2) належних виплат страхових сум (рис. 3). При цьому «величина резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів) обчислюється актуарно окремо по кожному договору згідно з методикою формування резервів із страхування життя з урахуванням темпів зростання інфляції» [10].

З урахуванням того, що страхові компанії є інституційними інвесторами, їх кошти мають бути розміщені з урахуванням інвестиційних цілей, зокрема безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості. З метою забезпечення останньої страхові резерви повинні бути представлені однією або кількома з таких категорій активів: «грошові кошти на поточному рахунку; банківські вклади (депозити); валютні вкладення згідно з валютою страхування; нерухоме майно; акції, облігації, іпотечні сертифікати; цінні папери, що емітуються державою; права вимоги до перестраховиків; інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України; банківські метали; кредити страхувальникам-фізичним особам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми; готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених НБУ» [10]. Що стосується страхування життя, то, крім вищезазначених категорій вкладень, резерви можуть використовуватися також для довгострокового кредитування житлового будівництва. Слід зазначити, що це єдиний вид кредитування, який дозволено здійснювати страховикам.

При цьому розмір окремих категорій активів приймається для надання страхових резервів і обліковується як розміщення цих резервів в обмежених обсягах. Розробка норм їх розміщення переслідує три мети:

1) відповідність зобов'язанням у часі та просторі, тобто вимогам страхового захисту, ліквідності й дохідності, а також вкладання на строк, що співпадає з терміном дії взятих зобов'язань;

2) обмеженість сферою національної економіки. З одного боку, це нівелює ризики, що пов'язані з обмінними курсами, а, з іншого, - сприяє задоволенню потреб національної економіки у капітальних вкладеннях;

3) спрямованість інвестиційних ресурсів страховиків у конкретні види економічної діяльності, що їх необхідно розвивати у певних регіонах або період часу.

Не менше 90% страхових резервів повинні бути розміщені на території України, якщо інше не передбачено чинним законодавством та міжнародними угодами, що укладені Україною.

Щодо спрямування інвестиційних ресурсів страховиків у конкретні види економічної діяльності, то вони визначені Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Напрямів інвестування галузей економіки за рахунок коштів страхових резервів» від 17.08.2002 № 1211 [9]. Зокрема, це розроблення та впровадження високотехнологічного устаткування, іншої інноваційної продукції; ресурсо- та енергозберігаючі технології; розвиток інфраструктури туризму; добування корисних копалин; перероблення відходів гірничо-металургійного виробництва; будівництво житла; розвиток транспортної інфраструктури, у тому числі будівництво та реконструкція автомобільних доріг; розвиток сектору зв'язку та телекомунікацій. Сюди ж було віднесено розвиток ринку іпотечного кредитування шляхом придбання цінних паперів, емітованих Державною іпотечною установою.

За даними Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг [6], загальна кількість страхових компаній на кінець 2018 р. становила 281, зокрема страховиків «life» - 30, а «non-life» - 251 компанія (у 2017 р. 294 компанії, «life» - 33, «non-life» - 261 компанія). Їх загальна кількість має тенденцію до зменшення, адже за 2018 р. порівняно з 2017 р. кількість компаній зменшилася на 13, а порівняно з 2016 р. - на 29. Але позитивною є динаміка активів та обсягів страхових резервів страховиків у 2016-2018 рр., що наведено на рис. 4.

Репрезентативним є розподіл активів страховиків, які займаються страхуванням, іншим, ніж страхування життя, на кінець 2018 р. (табл. 1). При цьому використано закон розподілу випадкової величини Х питомого обсягу груп активів, коли цей показник згрупований з інтервалом рівномірної ширини h=10 %. Розмах припустимих значень Х (0-100 %) ділиться на 10 інтервалів, і в і-тий інтервал потрапляє визначена кількість страхових компаній Пі при загальній їх кількості п. Відносну частоту Wi визначимо за формулою:

W? = ni / n. (1)

Рис. 4. Динаміка активів та обсягів страхових резервів страховиків у 2016-2018 роки, млн грн.

Таблиця 1 Розподіл за активами страховиків на кінець 2018 р.