Механізми підтримання економічної безпеки банківської системи на макрорівні

Водночас очевидною стала необхідність зміцнення економічної безпеки банківського сектора і на національному, і на регіональному рівнях, досягнення чого безпосередньо залежить від здатності української банківської системи перейти до інтенсивної моделі розвитку.

У цій статті автор дослідила інтенсивну модель розвитку банківського сектора і охарактеризували процес стратегічного управління економічною безпекою. Автор деталізувала принципи організації ефективної системи фінансової безпеки і узагальнила перелік суб'єктів системи забезпечення економічної безпеки на регіональному рівні. На останньому етапі автор охарактеризувала п'ять рівнів банківської безпеки і зупинилась на її впливі на діяльність підприємств регіону.

Ключові слова: економічна безпека, банківська система, регіональний розвиток, організаційно-економічний механізм, загрози банківській базпеці.

Вступ

Від часу здобуття Україною незалежності і досі український банківський сектор розвивався за принципами екстенсивної моделі, основними характеристиками якої є обмежений перелік і недостатня якість наданих банківських послуг, агресивна політика на ринку активів і зобов'язань, їхня низька диверсифікація, висока концентрація ризиків, недостатній рівень розвитку конкурентного середовища та ринкової дисципліни, сподівання на державну підтримку в кризових ситуаціях. Переважно екстенсивний характер розвитку негативно вплинув на стан безпеки банківського сектора, що вимагало від уряду України та НБУ низки заходів щодо забезпечення системної безпеки.

Антикризові заходи дозволили подолати кризу ліквідності в банківському секторі, забезпечити капіталізацію кредитних організацій, почати процедури фінансового оздоровлення та дозволило забезпечити підвищення стійкості банківського сектора і запобігти зниженню довіри населення до банківської системи. Водночас очевидною стала необхідність зміцнення економічної безпеки банківського сектора і на національному, і на регіональному рівнях, досягнення чого безпосередньо залежить від здатності української банківської системи перейти до інтенсивної моделі розвитку.

Аналіз наукових джерел [1-8] вказує на те, що нині банківський сектор регіону володіє дуже обмеженими методами захисту від загроз економічного характеру, що викликає потребу у формуванні цілісної системи економічної безпеки й ефективного розвитку. Реалізація функцій щодо забезпечення економічної безпеки банківського сектора регіону є неможливою без налагодження взаємодії між територіальним управлінням НБУ, територіальними антимонопольними органами, податковими органами, органами регіонального управління. Отже, мета статті - узагальнити теоретичні основи побудови механізмів підтримання економічної безпеки банківської системи на макрорівні.

Результати

Для інтенсивної моделі розвитку банківського сектора характерні такі ознаки: високий рівень конкуренції, і на банківському ринку, і на ринку фінансових послуг загалом; високий ступінь транспарентності та ринкової дисципліни кредитних організацій й інших учасників ринку; наявність розгалуженої сучасної інфраструктури, що забезпечує своєчасне і якісне надання банківських послуг споживачам; високий ступінь капіталізації банківського сектора; розвинені системи корпоративного управління та управління ризиками, що забезпечують виваженість управлінських рішень та своєчасну ідентифікацію всіх ризиків, а також консервативну оцінку можливих наслідків їх реалізації; відповідальність власників, членів рад директорів (спостережних рад) і топ-менеджерів банків за якість прийнятих стратегічних та операційних рішень, за збалансоване ведення і стійкість бізнесу, за достовірність інформації, що публікується і надається до органів контролю і нагляду інформації. Наведені ознаки і мають стати цільовими орієнтирами подальшого розвитку банківського сектора України.

У банківському секторі вагому роль відіграє процес стратегічного управління економічною безпекою, який базується на науково обґрунтованій, предметно адаптованій до реалій банківської діяльності методології, передових банківських технологіях та світовому досвіді оцінювання ендогенних й екзогенних чинників, що впливають на зазначений процес. Стратегічне управління має величезне значення для забезпечення стійкого та безпечного розвитку окремого банку, банківського сектора регіону та банківської системи загалом, оскільки зростання конкурентної боротьби та використання агресивної політики банків потребують нових підходів до розробки і впровадження банківських продуктів, механізмів та залучення додаткового капіталу.

Саме тому формування системи управління економічною безпекою банківської системи на національному та регіональному рівнях є одним із найактуальніших питань сьогодення.

Систему забезпечення економічної безпеки банківського сектора регіону можна визначити, як організовану сукупність спеціальних органів, коштів, методів і заходів, що дозволяють досягнути стійкості банківської діяльності в регіоні в умовах впливу внутрішніх та зовнішніх загроз, а також сформувати можливості для ефективного використання потенціалу розвитку банківського сектора регіону в перспективі.

Під час організації ефективної системи фінансової безпеки потрібно дотримуватися низки принципів, серед яких: принцип комплексності, своєчасності, безперервності, активності, економічної доцільності, взаємодії та координації

Кожен із зазначених принципів є вагомим для забезпечення ефективності функціонування системи економічної безпеки банківського сектора на регіональному рівні, однак вважаємо за доцільне докладніше зупинитись на останньому (за порядком, але не за значущістю) принципів - взаємодії та координації.

Значущість цього принципу зумовлена тим, що банківський сектор регіону в ієрархії банківської системи держави є підсистемою нижчого рівня (порівняно з національним), з одного боку, та одночасно виступає вищим ієрархічним рівнем для фінансово-кредитних установ, які розміщені в регіоні, - з іншого боку. З огляду на це, лише взаємодія й координація зусиль відповідно до повноважень усіх ієрархічних рівнів дозволять досягти успіху та поставлених перед системою завдань щодо забезпечення економічної безпеки. При цьому варто відзначити, що, незважаючи на єдність кінцевої мети - забезпечення економічної безпеки, завдання і цілі кожного з рівнів банківської системи будуть індивідуальними.

До основних суб'єктів системи забезпечення економічної безпеки на регіональному рівні належать територіальні управління НБУ. Розглянемо, які функції покладено на них. До основних завдань територіальних управлінь НБУ (згідно з Постановою Правління НБУ) зараховано такі:

1) реалізація заходів з проведення грошово-кредитної політики, спрямованих на забезпечення стабільності грошової одиниці України та зміцнення банківської системи;

2) забезпечення нагляду за діяльністю банків та їхніх філій, представництв, розміщених на території регіону;

3) проведення аналізу стану грошово-кредитних, фінансових, цінових і валютних відносин у регіоні та їх прогнозування;

4) проведення емісійно-касової роботи та забезпечення надійної схоронності цінностей;

5) здійснення валютного контролю за дотриманням уповноваженими банками та іншими фінансовими установами вимог валютного законодавства України;

6) забезпечення належного рівня внутрішнього бухгалтерського контролю;

7) складання та подання НБУ фінансової та інших видів звітності;

8) здійснення контролю за поданням банками регіону фінансової та статистичної звітності Національному банку України;

9) здійснення контролю за дотриманням банками регіону вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів НБУ.

Як бачимо, більшість зазначених завдань прямо чи опосередковано покликані забезпечувати відповідний рівень економічної безпеки банківського сектора регіону. Однак усі вони спрямовані на вивчення поточної ситуації та моніторинг відповідних ризиків. При цьому відзначимо, що моніторинг банківських ризиків здійснюється на макрорівні і не передбачає поглибленого вивчення системних фінансових ризиків, тобто тих, які властиві економіці регіону загалом. Окрім цього, територіальні управління НБУ не мають на меті налагодити взаємодію між банківським та реальним сектором у регіоні, співпрацю з регіональними органами влади, територіальними громадами.

Отже, поряд з позитивними моментами, що відображають зростаюче розуміння значущості проблем безпечного розвитку банківського сектора регіону, потрібно вказати на відсутність системного підходу до організації й управління забезпеченням економічної безпеки банківської сфери на регіональному рівні. Такий висновок зумовлений, насамперед, відсутністю налагодженої системи взаємозв'язків між територіальними управлінням НБУ та різними структурами в регіоні.

Справедливість цього висновку підтверджує також та обставина, що в складі територіального управління НБУ немає підрозділу або компетентного (тобто наділеного відповідними повноваженнями) керівника, до функцій якого входив би обов'язок координувати зусилля всіх структурних підрозділів регіонального банківського сектора в процесі забезпечення його безпечного розвитку.

Система забезпечення економічної безпеки банківського сектора регіону, на нашу думку, має охоплювати два рівні: низовий (нижній) рівень - підсистема економічної безпеки кредитних організацій, до якої доцільно зарахувати службу безпеки банку та підрозділи внутрішнього контролю; верхній рівень - підсистема економічної безпеки територіального управління НБУ, взаємопов'язана з відповідною підсистемою всіх кредитних організацій регіону та іншими органами влади, представниками суб'єктів реальної економіки.

Під час організації моніторингу економічної безпеки регіонального банківського сектора потрібно, на нашу думку, врахувати чимало принципових положень.

1. Ця підсистема має формуватися, як функціональний блок у системі банківського моніторингу регіону, яку, своєю чергою, слід розглядати, як регіональний сегмент банківського моніторингу країни.

2. У системі моніторингу економічної безпеки банківського сектора регіону потрібно передбачити спостереження, аналіз і прогнозування внутрішніх і зовнішніх загроз, використовуючи для цього моніторинг кредитних організацій і моніторинг підприємств.

3. В основу моніторингу економічної безпеки банківського сектора регіону доцільно покласти підходи до оцінки економічної безпеки, графічні методи аналізу, які запропоновано у другому розділі дисертації.

Відзначаючи велике прикладне значення моніторингу економічної безпеки банківського сектора регіону, потрібно зауважити, що найбільшу роль у розвитку банківського сектора економіки (і на державному, і на регіональному рівнях) він може відіграти лише в тому випадку, якщо виявлені в процесі спостереження тенденції динаміки основних індикаторів безпеки, а також прогноз їх розвитку, результати дуалістичного і системно-цільового підходів будуть використані для розробки стратегії забезпечення економічної безпеки банківського сектора регіону.

Ефективність функціонування будь-якої системи визначається її спроможністю досягати поставлених цілей, тому важливим моментом формування системи забезпечення економічної безпеки банківського сектора регіону є детермінація цілей. Як уже було зазначено, безпеку банківського сектора регіону можна розглядати з погляду системно-цільового підходу, тобто як багатоступеневу систему, на кожному етапі розвитку якої ставляться цілі, які є проміжними стосовно кінцевої мети - підвищення рівня соціально-економічного розвитку регіону.

Цей підхід дозволяє інтерпретувати процес поетапного досягнення безпеки банківського сектора у вигляді п'яти рівнів: дотримання нормативних вимог законодавства України; дотримання нормативних актів НБУ; реалізація простого типу відтворення банківського сектора регіону; реалізація інвестиційного типу відтворення банківського сектора регіону; підвищення рівня розвитку економіки та добробуту населення регіону. При цьому векторна спрямованість багатоступінчастої безпеки банківського сектора регіону прямує від нижчого рівня до вищого.

На перший погляд, перші три рівні банківської безпеки, не є ієрархічними. Адже кредитна установа може не виконувати вимог законодавства України щодо протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, дотримуючись при цьому обов'язкових нормативів і реалізуючи простий тип відтворення. Разом з тим, «успішні» банки, що дотримуються обов'язкових нормативів та нарощують обсяги активних і пасивних операцій, можуть відразу позбавитися ліцензії на здійснення банківських операцій кримінального характеру.

Отже, першим, найнижчим рівнем економічної безпеки банківського сектора регіону є забезпечення фінансово-кредитними установами вимог законодавства України, що стосуються діяльності банку, як суб'єкта господарювання, зокрема у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.

Особливістю цього рівня безпеки є загроза відкликання ліцензій фінансово-кредитних установ за наявності відомостей про недотримання законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, навіть якщо фінансовий стан банку є цілком стійким. У цьому випадку виникає ризик втрати банком можливості отримання спекулятивних доходів і реалізується ризик втрати ділової репутації, що пов'язано з виникненням проблем з правоохоронними органами.

Для регіону загрози цього рівня банківської безпеки пов'язані, передусім, із криміналізацією економіки і зі зниженням довіри населення до фінансово-кредитних установ, що спричинює вилучення грошових коштів з банківських рахунків, а, отже, зменшення кредитного потенціалу регіону.

Другим рівнем забезпечення безпеки банківського сектора регіону є виконання фінансово-кредитними установами законодавчих і нормативних вимог НБУ, що стосуються власне банківської діяльності (процедур здійснення банківських операцій). Передусім, це вимоги до капіталу, а також система обов'язкових нормативів, які регулюють достатність капіталу, ліквідність (миттєву, поточну та довгострокову), кредитний ризик, що має цілком конкретні кількісні обмеження.

Крім того, до нормативних вимог належать: резервні вимоги, дотримання відкритих валютних позицій, забезпечення транспарентності власності, вимоги до недопущення формування капіталу неналежними активами, організація внутрішнього контролю тощо.

Цей рівень безпеки, на нашу думку, є одним з найважливіших для забезпечення фінансової стійкості фінансово-кредитних установ, оскільки стабільний фінансовий стан банків дозволяє реалізувати інтереси кредиторів і вкладників банківського сектора. Тож для регіону загрози другого рівня безпеки пов'язані з імовірністю реалізації ризику банкрутства банків.

До третього рівня безпеки належить забезпечення банками регіону власного простого відтворення, але у відриві від реального сектора економіки, тобто діяльність, за якої виконуються всі вимоги законодавства України і нормативних актів НБУ, проте кількісні показники діяльності фінансово-кредитних установ майже не змінюються або змінюються незначно (темпи приросту не перевищують розмір інфляції): власний капітал не збільшується, кредитний портфель і ресурсна база - стабільні. При цьому банківські установи, здійснюючи активні операції, зазвичай, обмежуються лише кредитними операціями, не диверсифікуючи свою діяльність, а під час формування ресурсної бази - одним-двома джерелами засобів.

Для регіону загроза третього рівня виявляється у відриві банківського і реального секторів економіки.

Четвертий рівень безпеки - реалізація інвестиційного типу відтворення банківського сектора регіону.

У випадку, якщо банківський сектор регіону знаходиться на зазначеному рівні безпеки, його кількісні показники характеризуються динамічним розвитком: інтенсивно збільшується обсяг залучених коштів й одночасно зростає обсяг активних операцій. Кредитними організаціями освоюються нові види послуг, підвищується рівень кваліфікації співробітників, розвивається філіальна мережа.

Особлива важливість цього рівня безпеки виявляється саме у здійсненні інвестиційної діяльності, що підтверджує і позитивна кореляція показників банківського кредитування з обсягами інвестиційних ресурсів, зокрема залучення прямих іноземних інвестицій для українських регіонів. Утім, банківське кредитування ще не перетворилося на безпосередній чинник зміцнення конкурентоспроможності регіонів: в Україні загалом і в більшості областей головним джерелом фінансування інвестицій і надалі є власні кошти

П'ятий, вищий рівень безпеки - підвищення рівня соціально-економічного становища регіону, коли безпечний розвиток банківського сектора регіону досягає такого рівня, за якого ризики, пов'язані зі специфікою банківської галузі, повністю нівельовані, перебувають під контролем, банківський сектор розвивається досить високими темпами, а ефект його діяльності позитивно позначається на функціонуванні реального сектора економіки регіону та його соціальної складової. Це стосується, насамперед, інвестиційної діяльності фінансово-кредитних установ, взаємопроникнення банків і підприємств.

Досить вагоме значення мають регіональні банки для динамічного розвитку малого і середнього бізнесу. Регіональний рівень підтримки банками підприємництва - та ніша, яку займають саме регіональні банки на ринку банківських послуг, визначається орієнтацією діяльності малих підприємств головно на місцевий ринок, на розв'язання локальних проблем. Малий бізнес може стати основою формування раціональної структури місцевого господарства та його фінансування, беручи до уваги особливості розвитку цього регіону.

На цьому рівні безпеки банківський сектор регіону належно здійснює одну з основних своїх функцій - трансформацію заощаджень в інвестиції.