Економіко-правові аспекти формування резервів під кредитні ризики як чинник психологічної довіри до комерційних банків

Размещено на http://allbest.ru

Размещено на http://allbest.ru

ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ РЕЗЕРВІВ ПІД КРЕДИТНІ РИЗИКИ ЯК ЧИННИК ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОВІРИ ДО КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

Гребінчук Олеся Миколаївна

кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки та управління персоналом, Центральноукраїнський інститут ПрАТ "ВНЗ "Міжрегіональна академія управління персоналом", вул. Варшавська, 2, м. Кропивницький

Ушакова-Кирпач Ірина Михайлівна

кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки та управління персоналом, Центральноукраїнський інститут ПрАТ "ВНЗ "Міжрегіональна академія управління персоналом", вул. Варшавська, 2, м. Кропивницький,

Гора Альона Валеріївна

кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки та управління персоналом, Центральноукраїнський інститут ПрАТ "ВНЗ "Міжрегіональна академія управління персоналом", вул. Варшавська, 2, м. Кропивницький

Анотація. У статті досліджено становлення та функціонування законодавчої бази, яка регулює формування банківських резервів під кредитну діяльність в Україні. Проаналізовано підходи вітчизняних та зарубіжних авторів щодо економічних та правових аспектів формування резервів під ризики за кредитними операціями комерційних банків. Розглянуто історію виникнення кредитної системи в Україні, визначено передумови заснування резервної системи та фактори впливу резервування на діяльність комерційного банку з кредитування юридичних та фізичних осіб.

На основі даних фінансових звітів Національного банку України проаналізовано динаміку змін показників формування резервів під кредитну заборгованість банків України за період з 2007 по 2021 роки. Визначено прямий вплив змін банківського законодавства на формування та обсяги кредитних резервів. Згідно результатів проведеного аналізу визначено, що лояльна політика Національного банку, волатильність валютних курсів та недосконале законодавство призвели до формування неякісного кредитного портфелю, скорочення кількості банківських установ та зниження психологічної довіри до комерційних банків. Визначено, що посилення вимог щодо резервування під кредитні операції комерційних банків виявило реальний обсяг дефолтних кредитів та призвело до підвищення суми резервів у відношенні до кредитного портфелю до 90% протягом 2017 -2018 років. Охарактеризовано вплив націоналізації ПАТ «Приватбанк» на формування резервів для відшкодування можливих втрат за кредитами фізичних та юридичних осіб.

Для підвищення об'єктивності в процесі розрахунку резервів під кредитні ризики за кредитами фізичних осіб обґрунтовано рекомендації щодо законодавчого впровадження загальноприйнятної оцінки надійності позичальника для даної категорії клієнтів. Визначена необхідність максимальної концентрації банківської системи на якості кредитного портфелю.

Ключові слова: банківська система, банківське законодавство, кредитний ризик, система резервування, дефолтний кредит.

Grebinchuk Olesia Mykolaivna Ph.D. (Economics), Central Ukrainian Institute of PJSC "Interregional Academy of Personnel Management", Varshavska St., 2, Kropyvnytsky

Ushakova-Kyrpach Iryna Mykhailivna Ph.D. (Economics), Central Ukrainian Institute of PJSC "Interregional Academy of Personnel Management", Varshavska St., 2, Kropyvnytsky

Hora Alona Valeriivna Ph.D. (Economics), Central Ukrainian Institute of PJSC "Interregional Academy of Personnel Management", Varshavska St., 2, Kropyvnytsky

ECONOMIC-LEGAL ASPECTS OF FORMATION OF RESERVES FOR CREDIT RISKS AS A FACTOR OF PSYCHOLOGICAL TRUST IN COMMERCIAL BANKS

Постановка проблеми. В умовах перехідної економіки, на етапі активного розвитку ринкових інститутів та концентрації капіталу в сфері фінансів вітчизняна банківська система не мобілізує в повній мірі свої можливості. Ефективна система ризик-менеджменту банківського сектору є обов'язковою передумовою фінансової безпеки країни, в той час як правове регулювання діяльності комерційних банків безпосередньо впливає на економічну життєздатність банківської системи України.

Актуальність дослідження полягає у необхідності наукового обґрунтування економіко-правового регулювання банківських резервів для забезпечення ефективного функціонування банківської системи, та відсутності комплексних досліджень щодо впливу правового регулювання на економічні показники резервування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі управління кредитним ризиком комерційних банків присвячено наукові праці багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Зокрема, економічні аспекти формування резервів під кредитні ризики досліджено у працях О.Є. Високої [1] О.В. Дзюблюка, Л.М. Прийдун [2], В.В. Коваленко, О.Г. Коренєвой [3],

Р.М. Колісніченка [4], О.В. Лисенока, О.В. Бадзима, А.Р. Древуша [5], А.В. Бакурової, В.Н. Іванова [6] тощо. З правової точки зору питання створення та регулювання банківських резервів досліджували С.М. Андросов [7], А.О. Гелич [8], Н.Г. Кравченко [9], Лебедєв О.П. [10] та інші. Проте, залишається низка питань щодо впливу нормативно-правових змін на динаміку формування обов'язкових банківських резервів та стабільність банківської системи.

Мета статті - аналіз формування фінансово-правових засад регулювання резервної банківської системи на різних етапах її становлення та їх впливу на динаміку змін резервів під кредитну заборгованість та ступінь довіри до банківської системи як чинник стабільності фінансового сектору.

Виклад основного матеріалу. Система обов'язкового резервування була створена для захисту інтересів вкладників та підтримки фінансової стійкості банківської системи. Резерви під кредитні ризики комерційних банків відносяться до числа обов'язкових і формуються на рахунках НБУ відповідно до законодавства. Також на рахунках НБУ комерційні банки зберігають і добровільні, або робочі резерви - тому обов'язкові резерви дістали назву мінімальних.

Основними чинними законодавчими актами, які сьогодні регулюють обов'язкові резерви комерційних банків, є Закони України «Про Національний банк України» [11] та «Про банки та банківську діяльність» [ 12], Постанова НБУ від 30.06.2016 року «Про затвердження Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями» [13] тощо.

Заснування кредитної системи України відбулося у 1839 році з відкриттям в Києві Державної контори комерційного банку, [14, с.23-24] але довгий час вона мала досить обмежені повноваження. Лише у 1860 -1880-х роках, з початком економічного підйому, відбулася демонополізація банківської системи, а у грудні 1917 року - націоналізація банківських та кредитних установ та державна монополізація усієї банківської діяльності.

Впровадженням кредитної реформи 1930 -го року було сформовано кредитну систему СРСР на засадах державного планування та контролю, яка гарантувалась лише золотовалютними резервами. Така система існувала до реформи 1987-1988 років, згідно якої було створено спеціалізовані комерційні банки, які здійснювали кредитну діяльність під керівництвом Державного банку СРСР.

Становлення резервної системи сучасної України бере свій початок з 1991 року. Першим документом, який здійснював правове регулювання діяльності банківської системи в Україні, став Закон «Про банки та банківську діяльність», прийнятий 20 березня 1991 року [ 12]. В ньому було визначено первинні засади формування банківських резервів. Розміри обов'язкових резервних фондів визначалися загальними зборами акціонерів комерційного банку, а функція зберігання резервних коштів була покладена на НБУ. Призначенням резервних коштів було не лише покриття збитків, але й витрати на матеріально-технічне забезпечення комерційного банку тощо.

У 1994 році до Закону було внесено зміни, згідно яких функцію визначення розмірів резервного фонду комерційного банку було покладено на НБУ, а також цільове призначення резервних коштів обмежили лише покриттям збитків комерційних банків.

16 січня 1995 року Постановою №9 Правління Національного банку було затверджено перше «Положення про порядок формування і розміри резервних і страхових фондів комерційних банків» [15]. Була визначена класифікація, відповідно до якої всі позички кредитного портфелю комерційного банку, згідно рівня фінансової стабільності позичальника, якості забезпечення та наявності або відсутності простроченої заборгованості, поділяли на п'ять груп: стандартні, задовільні, граничні, сумнівні та безнадійні. Була також визначена загальнообов'язкова методика розрахунку резервів - у відсотковому співвідношенні до загального кредитного портфелю по кожній групі кредитів. Коефіцієнт ризику під стандартні кредити склав 2%, під задовільні - 5%, граничні - 30%, сумнівні - 80%, безнадійні - 100%. Також Положенням було визначено порядок обліку резервів на рахунках НБУ.

Вже у вересні 1995 року було введено в дію нове Положення «Про порядок формування і розміри резервних і страхових фондів комерційних банків», затверджене Постановою №167 від 30.06.1995 р. [16]. Класифікація кредитів за групами та відсоток відрахувань до резервів залишились незмінними, але було конкретизовано вимоги до забезпечення стандартних, задовільних та граничних кредитів. Також відбулося пом'якшення умов щодо пролонгації: якщо попереднє Положення вимагало відносити кредити з одноразовою пролонгацією лише до групи граничних, то тепер за умов вчасної сплати відсотків кредити з одноразовою пролонгацією відносилися до стандартних, з багаторазовою - до задовільних, і лише за умов пролонгації з невчасною сплатою відсотків - до граничних.

Значні зміни у формування резервів під кредитні операції було внесено Положенням Національного банку «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», затвердженим Постановою №279 від 06.07.2000 [17]. У Положенні була розроблена методика класифікації кредитного портфелю банку за п'ятьма категоріями заборгованості відповідно до класу позичальника та стану погашення кредиту. Сума резерву обчислювалась відповідно до коефіцієнту резервування за кожною категорією заборгованості (стандартні - 1%, під контролем - 5%, субстандартні - 20%, сумнівні - 50%, безнадійні - 100%) з урахуванням вартості застави. Також було визначено загальні коефіцієнти вартості забезпечення (застави або гарантій), що беруться до розрахунку чистого кредитного ризику за окремою кредитною операцією з урахуванням класу кредитної операції. Положення суттєво вплинуло на банківську систему

України, оскільки його дія припала на період найактивнішого кредитування 2006-2008 років. Динаміку зміни резервів під кредитну заборгованість банків України за 2007-2011 роки наведено у таблиці 1.

Таблиця 1

Динаміка зміни резервів під кредитну заборгованість банків України за 2007-2011 роки

Джерело: складено авторами на основі даних [18]

За період 2006-2008 років загальна сума кредитного портфелю збільшилась у 3 рази, а сума резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними банківськими операціями становила 4-5% у відношенні до загального кредитного портфелю. В період активного кредитування зріс рівень довіри населення до банків, кількість яких зросла до рекордних 182 установ на початок 2009 року. Але внаслідок економічної кризи 2008 року, дестабілізації курсу валют та зниження платоспроможності клієнтів відношення резервів до кредитного портфелю зросло до 18%, а кількість банків у 2011 році зменшилась до 175 [18, 19].

Основним недоліком наведеного Положення була відсутність загальноприйнятої скорингової оцінки для визначення класу позичальника при обчисленні резервів. Банківські установи отримали можливість штучно завищувати клас позичальника, знижуючи резервні відрахування, що сприяло нарощенню неякісного кредитного портфелю.

У січні 2012 року була прийнята Постанова НБУ №23 [20], яка затверджувала «Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями». Документом регламентується обчислення резервів під кредити юридичних осіб з класифікацією їх за 9-ма класами відповідно до затвердженої моделі розрахунку інтегрального показника боржника, з подальшим групуванням у п'ять категорій якості кредиту. На коефіцієнт ліквідності застави при обчисленні резерву впливає лише вид забезпечення, незалежно від класифікації кредитної операції. На відміну від попередньої постанови, для визначення суми резерву по кожній категорії якості кредиту встановлено не конкретний коефіцієнт, а діапазон коефіцієнтів, проте найнижче значення коефіцієнту у діапазоні вище або дорівнює значенню коефіцієнту відповідної групи у попередньому Положенні. Для кредитів фізичних осіб та суб'єктів підприємницької діяльності встановили граничну суму 50 тисяч грн., нижче якої всі кредити віднесли до несуттєвих. Коефіцієнти оцінки фінансового стану для фізичних осіб залишили у компетенції банківських установ за умови питомої ваги кількісних коефіцієнтів - не менше 70%. Наслідки такої політики відображено у таблиці 2.

Таблиця 2.

Динаміка зміни резервів під кредитну заборгованість банків України за 2013-2015 роки

Джерело: складено авторами на основі даних [18]

Розмір кредитного портфелю збільшився лише за рахунок зростання курсу валют, проте сума сформованих резервів зросла у 2,3 рази. Протягом 2014-2015 року було ліквідовано 67 банківських установ, що сприяло зниженню психологічно довіри до банківського сектору. Недостатність контролю за оцінкою фінансового стану при кредитуванні фізичних осіб сприяла зростанню проблемної заборгованості: на 1 січня 2015 року відношення резервів за кредитами фізичних осіб до заборгованості фізичних осіб склало 45%, на 1 січня 2016 року - 82,3%.

Постанова № 23 від 25.01.2012 року втратила чинність з прийняттям Постанови НБУ № 351 від 30.06.2016 року [13], якою затверджено чинне «Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями». Підходи, визначені даним положенням так, як і в попередніх нормативних актах групувались на Законах України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний Банк України», та рекомендаціях Базельського комітету з банківського нагляду, але вже включаючи застосування компонентів кредитного ризику (EAD - експозиція під ризики, PD - ймовірність дефолту боржника, LGD - втрати в разі дефолту).

Вимоги щодо оцінки ризиків доповнено принципами щодо їх визначення (рис. 1).

Рис. 1. Принципи визначення кредитного ризику Джерело: складено авторами на основі даних [13]

Якщо в попередніх положеннях визначався порядок і методика формування, використання банками резервів для відшкодування можливих втрат, то в діючому положенні встановлено мінімальні вимоги щодо визначення банками можливих розмірів втрат за активними операціями. Введено нові терміни, такі як: інтервальний коефіцієнт покриття боргу за кредитами під інвестиційні проекти, коефіцієнт кредитної конверсії (CCF), кумулятивні коефіцієнти тощо.

Перелік методик і процедур, які мають бути при здійсненні активних операцій змінено на ті, які використовують при визначенні кредитного ризику, серед яких: порядок формування власного досвіду щодо коефіцієнтів ймовірності дефолту та втрат в разі дефолту і методи їх визначення.

Скорочено перелік застав, які враховуватимуться при розрахунку кредитного ризику. При розрахунку резерву для непрацюючого (безнадійного) активу вартість застави диференціюється залежно від терміну прострочення. Встановлено періодичність моніторингу заставного майна та необхідності корегування його заставної вартості.

Для розрахунку величини очікуваних збитків положенням передбачено застосування формули рекомендованої Базельським комітетом на основі показників ймовірності дефолту боржника, рівню втрат в разі дефолту та боргу за активом. Впроваджено класифікуючи ознаки для зниження класу позичальників до дефолтного і майже дефолтного (у тому числі внаслідок змін в активі). Вимоги до оцінки ризиків доповнено вимогами щодо визначення кредитного ризику на індивідуальній основі та визначенням коефіцієнтів дефолтності боржників [21].

Такі вимоги сприяли суттєвому зростанню у 2016-2018 роках резервів під кредитну заборгованість банків. Досліджуючи динаміку зміни показників резервування, необхідно виокремити показники ПАТ КБ «Приватбанк», націоналізованого у грудні 2016 року (таблиця 3).

Таблиця 3.

Динаміка зміни резервів під кредитну заборгованість банків України за 2016-2018 роки

Джерело: складено авторами на основі даних [18]

Посилення вимог до резервування призвело до значного зростання сум резервів, а також до скорочення кількості банківських установ до 84. З перерахунком за алгоритмом визначення кредитного ризику згідно Положення від 30.06.2016 р. сума резервів для відшкодування кредитних втрат ПАТ КБ «Приватбанк» у 2017 році втричі перевищила кредитний портфель банку, а у 2018 році - в 6 разів. Без урахування показників ПАТ КБ «Приватбанк» відношення резервів до кредитного портфелю у 2017 році склало майже 60%, а у 2018 році знизилось до 52,44%. Частка дефолтних кредитів (з урахуванням ПАТ КБ «Приватбанк») у корпоративному секторі на 1.08.2018 склала 57,28%, у кредитах фізичним особам (у тому числі суб'єктам підприємницької діяльності) - 50,72 %. Без урахування показників ПАТ КБ Приватбанк частка дефолтних кредитів юридичних осіб суттєво нижча, але показник дефолтних кредитів, наданих фізичним особам, залишається високим.

В той же час, посилення контролю за кредитними операціями та відносна стабілізація валютного курсу позитивно вплинули на поступове обсяги резервів під кредитні операції у наступні роки після запровадження чинного Положення. Показники останніх років наведено у таблиці 4.

Таблиця 4

Література:

1. Висока О.Є. Удосконалення методики розрахунку фінансових результатів. Наука й економіка. Науково-теоретичний журнал. Хмельницький економічний університет. Вип. 4 (20). Хмельницький, 2010. С. 77- 81

2. Дзюблюк О.В., Прийдун Л.М. Кредитний ризик і ефективність діяльності банку: монографія. Тернопіль : ФОП Паляниця В.А., 2015. 295 с.

3. Коваленко В.В. Коренєва О.Г. Методичні підходи до управління ризиком забезпечення банківських позик. Науковий вісник херсонського державного університету, - Серія «Економічні науки», 2015. Випуск 11.Ч. 2. С. 119-122.

4. Колісніченко Р. М. Глобалістична свідомість в умовах диспропорцій глобального економічного розвитку. Збірник наукових праць «Гілея: науковий вісник», 2016, № 109, с. 305-312.

5. Лисенок О.В. Бадзим О.С., Древуш А.Р. Управління кредитним ризиком банку в умовах нестабільності вітчизняної економіки. Вісник Одеського національного університету, 2016. Вип. 5(47), с. 171-178.

6. Бакурова А.В., Іванов В.Н. Концепция оценки и управления операционным риском коммерческого банка. Сучасні проблеми прогнозування розвитку складних соціально- економічних систем. Бердянськ : ФОП Ткачук О.В., 2014, с. 30-38

7. Андросов С. М. Забезпечення виконання господарських зобов'язань у сфері банківського кредитування: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04; НАН України. Ін-т екон.-прав. дослідж. Донецьк, 2008. 18 с.

8. Гелич А.О. Особливості господарських відносин за участю комерційних банків. Часопис Київського університету права, 2013. № 2, с. 154-158.

9. Кравченко Н. Г. Окремі аспекти фінансового контролю у сфері функціонування банківських резервів. Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. 2014. Т. 155. С. 81-85.

10. Лебедєв О.П. Контроль діяльності учасників фінансового ринку як напрям підвищення рівня захисту прав та свобод громадян. Актуальні проблеми управління у сучасний період розвитку державності України. Київ, 2007. С. 269-272.

11. Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 № 679-XIV (зі змінами та доповненнями). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/679-14

12. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121 -III (зі змінами та доповненнями). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2121-14

13. Постанова Національного банку України від 30.06.2016 №351 «Про затвердження Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями». URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0351500-16/ed20180317/page

14. Мошенський С.З. Фінансові центри України та ринок цінних паперів індустріальної епохи. London : Xlibris, 2014, 453 c.

15. Постанова Національного банку України від 16.01.95 № 9 «Про Положення «Про порядок формування і розміри резервних і страхових фондів комерційних банків». URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0009500-95

16. Постанова Національного банку України від 30.06.1995 р. №167 «Про хід виконання постанови Правління Національного банку України N 40 від 25 лютого 1995 року «Про невідкладні заходи щодо фінансового оздоровлення комерційних банків та відновлення їх ліквідності» URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0167500-95

17. Постанова Національного банку України від 06.07.2000 № 279 «Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків». URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/z0474-00/page

18. Показники банківської системи за 2006-2021 рр. Офіційний сайт Національного банку України URL: https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=34661442& cat_id=34798593

19. Офіційний сайт Асоціації українських банків. URL: http://aub.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=12998

20. Постанова Національного банку України від 25.01.2012 № 23 «Про затвердження Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями». URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0231-12/page

21. Кухарєва О.О. Тенденції зовнішньоекономічної безпеки України // Бізнес-навігатор. - Випуск 3 (64) (2021). - С. 75-79.

Размещено на Allbest.ru