Особливості організації облікового процесу в банківських установах України

Keywords: banks, accounting in banks, organization of accounting, accounting policy, international accounting standards.

Постановка проблеми. Банківська система, в сучасних ринкових умовах, є елементом національної економіки з якою взаємодіють практично всі суб'єкти господарювання та фізичні особи. Відкриття розрахункових рахунків та здійснення переказу коштів через них, використання банківських платіжних карт, депозитні та кредитні операції та інші напрями діяльності, що характерні лише цим кредитним установам є широковживаними у господарській діяльності як юридичних осіб так і підприємців.

Організація облікового процесу в банківських установах має багато спільних рис з веденням обліку в звичайних суб'єктах господарювання: функції, принципи, завдання, використання П(С)БО та НП(С)БО тощо. Однак суттєву різницю мають План рахунків банків України та План рахунків підприємств і організацій, мають багато відмінностей і об'єкти обліку, що характерні лише банкам. Тому, ведення бухгалтерського обліку в банках має свої суттєві особливості, що потребують детального розгляду та вивчення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню особливостей організації облікового процесу в банківській сфері присвячені публікації таких вчених як О.А. Андренко [7], В.І. Євдощак [1], Ю.А. Маначинська [1], О.С. Мордовцев [7] та інших. Однак розвиток вітчизняної ринкової економіки та вплив на неї нових світових факторів (пандемія тощо) вимагають нових підходів до розгляду даного питання.

Постановка завдання. Метою дослідження є виділення особливостей діяльності банківського сектору та їх вплив на побудову облікового процесу у фінансовій установі.

Виклад основного матеріалу дослідження. Ю.А. Маначинська та В.І. Євдощак, аналізуючи фінансово-економічні та облікові аспекти в банківській системі України, зазначають, "що фінансово-економічне становище банківської системи України слід розглядати у тісному взаємозв'язку із системою організації та методики облікового процесу в банках, адже облік - це мова бізнесу" [1].

Основними нормативними документами, що регламентують порядок організації облікового процесу в комерційних банках України, є Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закон України "Про банки і банківську діяльність", Положення НБУ "Про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України", Інструкція "Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України" та інші.

Перші основні відмінності, що мають бути враховані при веденні обліку, формуванні та поданні звітності в банківських установах, наводяться в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Так, у відповідності до ст. 1 даного нормативного акту банки включені до категорії "підприємств, що становлять суспільний інтерес". "Головним бухгалтером підприємства, що становить суспільний інтерес, може бути призначена особа, яка має повну вищу економічну освіту, стаж роботи у сфері фінансів, бухгалтерського обліку та оподаткування не менше трьох років, не має непогашеної або незнятої судимості за вчинення кримінального правопорушення проти власності та у сфері господарської діяльності" [2].

Дані підприємства зобов'язані складати фінансову звітність за міжнародними стандартами. Міжнародним стандартом, що встановлює основні принципи та правила подання фінансової звітності, є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 "Подання фінансової звітності" [3]. Порядок та строки подання фінансової звітності банками регламентується НБУ.

Таблиця 1

Порівняння структури планів рахунків банків України та підприємств і організацій

Джерело: сформовано автором на основі джерел [4; 5]

У банківській сфері використовують власний план рахунків, що має значні відмінності від Плану рахунків підприємств та організацій [4]. Основними з них є:

1) План рахунків банків має лише 9 класів назви яких не співпадають з назвами класів Плану рахунків підприємств і організацій, винятком є лише клас "Позабалансові рахунки" (таблиця 1);

2) в Плані рахунків банків відсутній чіткий поділ класів на "активні" та "пасивні". В одному класі разом знаходяться як активні, так і пасивні рахунки;

3) синтетичні рахунки в банках є чотиризначними. Розрахункові рахунки суб'єктів господарювання в банківських установах, у відповідності до вимог IBAN, складаються з 29 знаків: два перших це позначення країни реєстрації суб'єкта господарювання (для українських підприємств та підприємців - UA), два наступних - контрольні цифри, шість наступних - МФО банку, наступні п'ять знаків - це цифри, що доповнюють кількість знаків у рахунку до 29 (зазвичай в українських банках це п'ять нулів), далі вже йде власне 14-ти значний номер рахунку (наприклад, якщо це рахунок юридичної особи, то будуть йти цифри 2600 - що є номером синтетичного рахунку Плану рахунків обліку в банках 2600 "Кошти на вимогу суб'єктів господарювання);

4) в окремий клас рахунків виділений управлінський облік (8 клас "Управлінський облік"), але окрім назви класу більше законодавчо нічого не затверджено. Кожен комерційний банк створює всю подальшу структуру (розділ, група, рахунок) під свої власні потреби та своє власне бачення ведення такого обліку. Рахунки даного класу кореспондують лише між собою і залишки по даних рахунках не враховуються при формуванні фінансової звітності банку;

5) на відміну від бухгалтерського обліку у підприємствах чи підприємців проводки з позабалансовими рахунками в банках складаються за допомогою подвійного запису. Рахунки 9 класу "Позабалансові рахунки" кореспондують лише між собою. Якщо ж відсутній рахунок за допомогою якого можна скласти проводку, то його створюють в розділі 99 "Контррахунки та позабалансова позиція банку".

Положення НБУ "Про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України" у тлумаченні термінів виділяє окреме поняття "бухгалтерський облік в банках". У відповідності до цього нормативного акту "бухгалтерський облік в банках - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про операції банку зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень" [6].

Банки організовують свій обліковий процес на основі внутрішньої облікової політики та принципів визначених у Концептуальній основі міжнародних стандартів фінансової звітності. Аналізуючи механізм формування облікової політики банку О.А. Андренко та

О.С. Мордовцев її основними завданнями називають:

- "розробка та систематизація складових облікової політики;

- формування Положення про облікову політику;

- забезпечення контролю за виконанням наказу;

- своєчасна зміна положень облікової політики в особливих випадках" [7].

Чинне законодавство облікову політику банку тлумачить як "сукупність принципів, методів і процедур, що використовується банком для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності" [6].

Облікова політика банківської установи є елементом регулювання бухгалтерського обліку банку. Спираючись на чинну нормативну базу (міжнародні та вітчизняні стандарти бухгалтерського обліку та фінансової звітності, закони України, положення та інструкції НБУ тощо) вона повинна забезпечити ефективне функціонування та взаємодію фінансового, управлінського та податкового обліку банку. Основною метою, кожного з зазначених видів обліку, є надання повної, однозначної, достовірної та неупередженої інформації користувачам про стан установи та результати її діяльності.

Головною ціллю облікової політики банку повинно бути пошук шляхів зменшення навантаження на облікових працівників шляхом мінімізації та спрощення кількості облікових дій та процедур, що їм необхідно виконувати. Однак, таке спрощення не повинно призводити до невиконання працівниками частини своїх обов'язків, невчасного виконання чи помилок у діях (розрахунках). Мають обов'язково дотримуватись принципи бухгалтерського обліку, єдина методологічна основа, взаємозв'язок даних синтетичного та аналітичного обліку, хронологічне та систематичне відображення всіх господарських операцій в первинних документах, формування показників необхідних для управління банком та складання звітності.

Облікова політика банку регламентується внутрішнім нормативним документом - "Положенням про облікову політику банку", який затверджується правлінням банку. Облікова політика підлягає обов'язковій зміні якщо змінюється законодавство щодо ведення обліку та якщо буде підвищено достовірність та доречність звітної інформації.

В Положенні про облікову політику банку обов'язковій регламентації та деталізації підлягає порядок обліку операцій, що є характерними лише для цієї фінансово-кредитної установи: кредитні та депозитні операції, продаж-купівля іноземної валюти, операції з цінними паперами тощо. Окрім того, має бути окремо описано організацію облікового процесу активів чи пасивів групи яких є типовими для всіх суб'єктів господарювання, але окремі їх елементи притаманні лише банкам. Наприклад, такі складові групи основних засобів як зброя, система відеоспостереження, пожежна сигналізація не є характерними для звичайних юридичних та фізичних осіб, однак у банках вони використовуються постійно і скрізь. Тому, порядок їх документального обліку, складання проводок, нарахування амортизації тощо має бути обов'язково виокремлено та регламентовано.

Висновки з проведеного дослідження

Специфіка діяльності має суттєвий вплив на організацію облікового процесу у суб'єкта господарювання. Банківська сфера містить значні відмінності від інших сфер економіки і тому облікова політика банків підлягає детальному регламентуванню нормативними актами як на зовнішньому, так і на внутрішньому рівнях. Чітке дотримання існуючих положень, відповідність облікової політики цілям діяльності банків та впровадження в практику передових міжнародних норм та вимог є запорукою ефективності функціонування вітчизняної кредитно-фінансової сфери.