Концептуальні підходи до організації соціального страхування населення: міжнародний досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Луцький національний технічний університет

Концептуальні підходи до організації соціального страхування населення: міжнародний досвід

Жмурко Н.І. ст. гр. ОПм-11

Науковий керівник: к.е.н., доц. Гаврилюк О.О.

Анотація

У статті досліджено сутність, роль та значення соціального страхування в системі соціального захисту населення. Проаналізовано міжнародний досвід соціального страхування працівників. Досліджено підходи зарубіжних вчених щодо розуміння соціально-економічної категорії «соціальне страхування». Наведено власне визначення цієї категорії.

Ключові слова: соціальний захист, соціальне страхування, соціальне забезпечення, система соціального страхування,.

Abstract

Zhmurko N.

CONCEPTUAL APPROACHES TO THE ORGANIZATION OF SOCIAL INSURANCE OF THE POPULATION: INTERNATIONAL EXPERIENCE

The article examines the essence, role and importance of social insurance in the system of social protection. The international experience of social insurance of employees is analyzed. The approaches of foreign scientists to the understanding of the socio-economic category of «social insurance» are studied. The own definition of this category is given.

Key words: social protection, social insurance, social security, social insurance system.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими і практичними завданнями. Для вибору механізму дій та механізму реформування пенсійної системи України важливо проаналізувати досвід функціонування та реформування зарубіжних систем соціального захисту населення.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Вагомий внесок у розробку теоретичних і практичних аспектів соціального страхування, а також проблеми пенсійного забезпечення внесли вчені: В.М. Андріїва, В.Д. Базилевич, Б. Болотіна, М.І. Бондарук, І.М. Гринчишин, І.О. Гуменюк, С. Бондарук, В. М. Опарін, В. М. Федосов, В. Д. Яценко. Проте, значна частина питань, що стосуються світового досвіду організації систем пенсійного забезпечення потребує більш ретельного науково - теоретичного опрацювання.

Цілі статті - обґрунтування зарубіжних моделей соціального страхування задля запозичення вказаної практики до вітчизняних процесів реформування соціальної сфери.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Внаслідок поступового зближення між Україною та країнами ЄС, постає необхідність вивчення стандартів та впровадження механізмів правового регулювання, які використовуються країнами-учасниками Європейського Союзу. Таким чином, результативність роботи соціального страхування в країні залежить від рівня розвитку економічної системи.

Соціальне страхування є формою захисту суб'єктів економічної діяльності і полягає в компенсації грошових коштів на випадки пов'язані із втратою роботи, працездатності та доходів, на основі колективної солідарності щодо відшкодування втрати. Однією із характеристик соціального страування є фінансування з спеціальних позабюджетних фондів, які складаються з цільових внесків робітників та роботодавців за підтримки держави.

Соціальна політика у різних країнах значною мірою відрізняється одна від одної залежно від рівня економічного розвитку та соціальних особливостей населення держави.

Найбільшою популярністю серед учених користується наступна класифікація моделей соціальної політики (реалізації соціальної функції): соціал-демократична, консервативна, ліберальна, католицька, рудиментарна і корпоративістська. Хоча в документах ЄС виділяють дві моделі соціальної політики: беверіджську та бісмарківську [1].

Держава із ліберальною моделлю соціального розвитку має на меті, забезпечення рівних можливостей для всіх громадян і гарантований мінімальний рівень цивілізованого існування, знімаючи з себе при цьому відповідальність за якісний розвиток громадянина та за його соціальну перспективу. Фінансування значної частини соціальних витрат відбувається за рахунок держави. Ліберальна модель соціального розвитку широко практикується в США, Великобританії, Канаді, Австралії, Японії та інших розвинутих країнах. соціальний страхування економічний захист

Наприклад, основним напрямком соціальної політики Сполучених Штатів Америки є перешкоджання соціального вибуху та встановлення в суспільстві соціальної справедливості, які втілюються в боротьбі держави з бідністю і здійснюється через надання соціальної допомоги громадянам, які не мають коштів на задоволення своїх первинних потреб. Таким чином, соціальна політика США націлена на забезпечення захищеності громадян і реалізується за допомогою соціальних федеральних, штатних або місцевих програм.

У системі державного регулювання соціально-економічним розвитком регіонів США можна виділити три рівні: загальнодержавний, відомчий, регіональний. На загальнодержавному рівні відбувається формування національної політики регіонального соціального та економічного розвитку, планування регіонального розвитку, їх координація та законодавче затвердження для забезпечення того, щоб дії різних рівнів влади в різних формах соціально-економічного управління уніфікували розвиток країни загалом. На відомчому рівні здійснюється розподіл федеральних коштів, що були виділені на проведення програм соціально - економічного розвитку регіонів. На регіональному рівні втілюються у життя напрями соціально-економічного розвитку. Одним з прикладів реформування є розробка плану стратегічних аспектів на основі прогнозів змін демографічної і економічої ситуації України.

Центристський підхід до надання соціальних послуг населенню і орієнтація держави на боротьбу з найбільш гострими соціальними негараздами складають основу консервативної моделі соціального розвитку держави. В ній велика роль приділяється сім'ї як базовій соціальній одиниці. Фінансування соціальних витрат відбувається за рахунок страхових внесків, формування яких значною мірою покладається на підприємців. На основі консервативної моделі здійснюють свою соціальну політику Франція, Німеччина, Австрія, Бельгія, Італія та ін.

Францію прийнято відносити до змішаної, адже вона займає проміжне становище між двома концептуальними моделями, сформованими західним суспільством. Французька модель дістала назву консервативно-корпоративістської, або франко-німецької.

Завдання соціальної політики Франції вирішуються за допомогою системи соціального регулювання, яка складається з систем соціального забезпечення та соціального страхування. Державна система соціального забезпечення передбачає дію соціальних програм, спрямованих на відшкодування втрати заробітної плати, пов'язаної з виходом на пенсію та непрацездатністю. Ці програми фінансуються за рахунок податку на заробітну плату, який сплачується робітниками. Система соціального страхування передбачає також відшкодування втрат заробітної плати у зв'язку з виходом на пенсію, непрацездатністю та безробіттям, але це відбувається завдяки дії соціальних програм, фінансування яких здійснюється через фонди соціального страхування. Основне навантаження за формування фондів соціального страхування покладено на підприємців [3].

У Франції соціальні послуги здійснюються за різними напрямами діяльності з метою допомоги адресним групам відповідно до стандартів життя. Надання соціальних послуг здійснюється через комплексну структуру державного забезпечення з великою чисельністю децентралізованих послуг регіональної та окружної влади й соціальних і со-ціально-медичних установ. Як витікає з аналізу наукової літератури, система соціального забезпечення громадян у Франції включає: 1) пенсійне забезпечення; 2) медичне забезпечення; 3) систему підтримки сім'ї; 4) допомогу по безробіттю [4].

У Німеччині функціонує відмінно організована державна система страхування від нещасних випадків, створена на базі промислових професійних товариств, а також приватних страхових компаній [5].

Однією з перших країн, яка запровадила медичне страхування є Німеччина і основним принципом цієї системи є те, що уряд не бере на себе відповідальність за фінансування охорони здоров'я і лише винятки деяких його сегментів за рахунок приватного сектору, також сприяє створенню таких умов, щоб необхідні фонди були побудовані працівниками та роботодавцями та ефективно працювали, та здійснює нагляд за функціонуванням усієї сфери медичного страхування [6].

Провідну роль у соціальному захисті населення відводить державі і надає базове забезпечення всім громадянам країни з державного й місцевого бюджетів, сформованих за рахунок податків. На відміну від ліберальної моделі, де кожен сам піклується про свій добробут і забезпечення, ця модель соціальної політики заснована на концепції «солідарності», у якій соціальний захист розглядається як справа всього суспільства, а не окремо взятих індивідів. Саме тому її нерідко називають солідарною. Ця модель знайшла практичне втілення в країнах північної Європи - Швеції, Норвегії, Фінляндії, Данії, а також у Нідерландах і Швейцарії.

Однією з перших країн, у якій почала використовуватися та дана модель стала Швеція. Основоною характерною рисою соціального страхування Швеції є його універсальність, тобто нею охоплений кожен громадянин, незалежно від сфери праці. Така система отримала назву «загальна соціальна політика». Державою фінансується від 40 до 100% витрат на медичне обслуговування та лікарські засоби.

Нова пенсійна система Швеції, по-перше, враховує доходи, отримані протягом усього життя, по-друге, забезпечує гарантовану пенсію для тих, хто отримував дуже низькі доходи від зайнятості або взагалі не отримував ніяких доходів, і по-третє, включає систему обов'язкових внесків в приватні пенсійні фонди з індивідуальними рахунками. Внески до пенсійної системи складають 18,5% доходів, у тому числі 2,5% на індивідуальні рахунки [7].

Сучасна українська модель соціального страхування зазнала багато змін в структурі та функціонуванні, проте містить багато елементів попередньої планової економіки, що заважає цілком перелаштуватись та відповідати всім вимогам для забезпечення усіх потреб своїх громадян.

В Україні виділяють декілька принципів організації системи соціальної допомоги: формування обсягу виплат соціальної допомоги на основі прожиткового мінімуму з урахуванням кількості осіб в родині; надання соціальної допомоги винятково з урахуванням рівня 295 доходів домогосподарств та майнового стану; пріоритетність заходів зі створення особистих схем захисту й активного залучення працездатних малозабезпечених громадян до сектору трудової діяльності [2].

До джерел фінансування соціального захисту населення належать кошти бюджетів, соціальних державних позабюджетних та недержавних фондів, також фінанси суб'єктів господарювання різних форм власності, приватних осіб та домогосподарств. [8].

Основною проблемою у безперебійному функціонуванні соціального страхування України є фінансове забезпечення системи соціальних фондів, завдяки яким повинен забезпечуватись належний рівень соціальних виплат, тому пріоритетним завданням є визначення рівня фінансового забезпечення, та яке б базувалося на зарубіжному досвіді.

Висновок

Отже, провівши аналіз міжнародного досвіду державного регулювання соціальної політики країн з різними моделями соціального розвитку держави дає змогу оцінити використання та реформування соціальної сфери в Україні.

Можна зробити висновок, що для функціонування системи соціального захисту, Україна не повинна обмежуватись однією моделлю соціального розвитку, а поєднувати в собі і консервативну, і скандинавську, і англосаксонську для забезпечення стабільності соціального розвитку як держави, так і населення.

Список використаних джерел

1. Панкевич О.З. До питання про сучасні класифікації соціальних держав. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали IX регіональної науково-практичної конференції. Львів 2003.

2. Швець В.Я. Концептуальні підходи до вдосконалення системи міжбюджетних відносин. 2005. № 3.

3. Малюга Л. Ю. Соціальне забезпечення населення у Франції: зміст та шляхи вдосконалення соціального законодавства України, 2019 р.

4. Шимків С. А. Зарубіжний досвід організації страхування від нещасних випадків: перспективи адаптації в Україні. Финансовые услуги. 2017. № 2. С. 42-44.

5. Венгуренко Т. Зарубіжний досвід соціального страхування та перспективи Його застосування в Україні, 2020 р.

6. Коротич О. Б. Реалізація соціальної політики України в умовах реформування публічної влади. Актуальні проблеми державного управління. № 2(50). 2016 р. С. 6-10.

7. Трофименко М. Ю. Фінансові аспекти розвитку соціальної інфраструктури в Україні. Облік і фінанси. 2018. № 4. С. 115-122.

Размещено на Allbest.ru