Особливості реалізації накопичувальної моделі пенсійного страхування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості реалізації накопичувальної моделі пенсійного страхування в Україні

Ігор Степанович Пирога

доктор юридичних наук, доцент, професор

Ужгородського національного університету

Сергій Степанович Пирога

кандидат юридичних наук, доцент

Карпатського університету імені Августина Волошина

Резюме

накопичувальний державний пенсійний страхування

Пирога І.С., Пирога С.С. Особливості реалізації накопичувальної моделі пенсійного страхування в Україні

У статті представлено результат теоретичного обґрунтування підходів до запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Зокрема, визначено такі її елементи, як: добровільність участі громадян у системі, джерело фінансових ресурсів для здійснення внесків, гарантія збереження купівельної спроможності внесків, порядок обліку коштів на індивідуальних пенсійних рахунках при їх формуванні та здійсненні виплат, успадкування залишків коштів на індивідуальних пенсійних рахунках.

Ключові слова: накопичувальна пенсійна система, середня зарплата, купівельна спроможність, тіньовий фонд зарплати, довгострокові інвестиції.

Резюме

Пирога И.С., Пирога С.С. Особенности реализации накопительной модели пенсионного страхования в Украине

В статье представлен результат теоретического обоснования подходов к внедрению накопительной системы общеобязательного государственного пенсионного страхования. В частности, определены следующие ее элементы: добровольное участие граждан в системе, источник финансовых ресурсов для осуществления взносов, гарантия сохранения покупательной способности взносов, порядок учета средств на индивидуальных пенсионных счетах при их формировании и осуществлении выплат, наследование остатков средств на индивидуальных пенсионных счетах.

Ключевые слова: накопительная пенсионная система, средняя зарплата, покупательная способность, теневой фонд зарплаты, долгосрочные инвестиции.

Summary

Ihor Pyroha, Serhii Pyroha. Features of implementation of the accumulative model of pension insurance in Ukraine.

The article presents the result of theoretical substantiation of approaches to the introduction of the accumulative system of compulsory state pension insurance. In particular, its elements are defined: voluntary participation of citizens in the system, source of financial resources for contributions, guarantee of preservation of purchasing power of contributions, the order of accounting of funds on individual pension accounts during their formation and pension payments, inheritance of balances on individual pension accounts.

The shortcomings of the solidarity system of compulsory state pension insurance and the system of non-state pension provision are analyzed. The proper functioning of both levels of the pension system is hampered by the low level of income of insured persons, limited labor market, high inflation, high level of wage differentiation. The accumulative system has its own shortcomings: low level of profitability of savings, increased administrative costs, lack of guarantees of long-term preservation of pension capital, high corruption potential of individual pension portfolio management.

The priority directions of pension reform are substantiated. The goal of the pension reform is to actually raise the living standards of pensioners to internationally recognized minimum standards. The main source of financial support for the pension system is the shadow economy. The method of attracting funds of the shadow economy to the pension system and the method of maintaining the real purchasing power of funds in individual pension accounts are proposed. The accumulated funds can fundamentally change economic and credit policy, foreign and domestic borrowing policy, investment policy. Demands for the efficiency of pension asset management are growing - the minimum return on assets cannot be lower than the growth rate of the average wage in the country. The implementation of these measures will solve the problem of legalization of the shadow economy, which will at least double the level of wages and ensure a deficit-free budget of the Pension Fund and the State Budget of Ukraine.

Key words: accumulative pension system, average salary, purchasing power, shadow salary fund, long-term investments.

Постановка проблеми

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни України мають право на соціальний захист, що передбачає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом1. Це право гарантується загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Саме ця норма Конституції є правовою основою системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, частиною якого є пенсійне страхування. Пенсійне страхування посідає значне місце в системі соціального страхування як за своїм значенням у матеріальному забезпеченні пенсіонерів, так і за обсягами фінансових ресурсів.

Залежно від принципу фінансування пенсійних виплат можна виділити два типи пенсійних систем: перші засновані на розподільному, другі - на накопичувальному принципах фінансування. Розподільний механізм фінансування означає, що внески, які сплачуються впродовж певного періоду, використовуються на виплату пенсій у тому ж періоді. Один із основоположних принципів соціального страхування - принцип солідарності застрахованих. Індивідуалізація пенсійних прав може здійснюватися на двох рівнях - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.

Сьогодні питання пенсійного забезпечення в Україні регулюється більш ніж двадцятьма законами України, які встановлюють спеціальні умови пенсійного забезпечення окремих категорій осіб. На державному рівні задекларовані основні напрями пенсійної реформи, зокрема, створена трирівнева системи пенсійного забезпечення. Українська модель пенсійної системи передбачена Законом України: «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»2 та Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення»3.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Згідно з цими законами наразі функціонують перший і третій рівні пенсійної системи - солідарна система і недержавне пенсійне страхування4,5. Обидва рівні пенсійної системи мають низку проблем, які не забезпечують їх ефективне функціонування. У результаті не вдалося вирішити проблему підвищення матеріального забезпечення основних категорій пенсіонерів до рівня, що відповідає міжнародним стандартам: гарантованості заміщення пенсією не менше 40 % середнього заробітку застрахованої особи, що передбачено Конвенцією МОП № 102 «Про мінімальні норми соціального забезпечення», яку Україна ратифікувала 6 березня 2016 р.6, та не забезпечено фінансову самостійність пенсійної системи (незалежності від державного бюджету)7.

Уніфіковані рекомендації міжнародних фінансових організацій (МВФ, Світового банку та ін.) до вирішення проблем бюджетної розбалансованості зводяться до підвищення пенсійного віку і розширення накопичувальних інструментів обов'язкового пенсійного страхування8. Такі рекомендації неприйнятні для України.

По-перше, тривалість життя у нас значно нижча, ніж у розвинутих країнах, а на ринку праці немає дефіциту робочої сили.

По-друге, накопичувальна система обов'язкового пенсійного страхування може існувати лише за умови істотного підвищення розміру заробітних плат, а розмір мінімальної заробітної плати дорівнюватиме принаймні 2,5 прожитковим мінімумам, який визначається фактичною вартістю споживчого кошика (без дотацій, субсидій та інших видів допомоги).

Формулювання мети статті

Виходячи з цих міркувань, мета даної статті полягає в тому, щоб визначити правові механізми, що підвищують довіру до накопичувальної системи пенсійного забезпечення у громадян і забезпечують фінансування довгострокових інвестицій в економіку для уряду.

Виклад основного матеріалу

Одним із напрямів реформування пенсійної системи є комбінування розподільчої системи із введенням накопичувального елемента. Однак такий спосіб не вирішує проблем старої системи - низькі доходи працівників не дають змоги здійснювати накопичення. У розвинених країн формування накопичувальних пенсій допускається тільки з певного рівня доходу. Для осіб, чиї доходи перевищують граничну величину, накопичувальна пенсія може замістити втрачений заробіток тільки за умови високої прибутковості нагромадження. На ринку України немає товарів, які можуть забезпечити потрібний рівень прибутковості. Одночасно виникають ризики накопичувального компонента з урахуванням підвищених витрат на його адміністрування (організація сплати внесків, обліку індивідуально-накопичених пенсійних прав), ефективне інвестування і, головне, довгострокове збереження пенсійного капіталу.

При високих темпах інфляції можливості довгострокового збереження пенсійного капіталу неможливо реалізувати в принципі. А враховуючи недовіру громадян до державних і недержавних фондів, високий корупційний потенціал добровільна участь громадян у накопичувальній пенсійній системі просто виключена.

Наразі відсутня система гарантування збереження накопичених вкладів. Існуючі системи гарантій не поширюються навіть на номінал сплачених внесків протягом 30-35 років трудової діяльності. При середньорічній інфляції на рівні 4 % практично знецінюється сума накопичень, не кажучи вже про якесь їх збільшення.

З огляду на вищезазначене, в Україні ще дуже довго функціонуватиме лише перший рівень солідарної пенсійної системи, яка сама потребує змін, зокрема щодо визначення пріоритетних напрямів реформування. Цільовим орієнтиром пенсійної реформи має бути не забезпечення балансу Пенсійного фонду України (далі - ПФУ), що формує жебрацький рівень пенсійних виплат для переважної частини пенсіонерів, а реальне підвищення рівня життя пенсіонерів до міжнародно визнаних мінімальних стандартів. Мінімальним стандартом пенсійного забезпечення за віком визначено розмір пенсії, який дорівнює 2,5-3,0 прожитковим мінімумам. Такий рівень може бути досяжний тільки для осіб із зарплатою, що перевищує середню в країні у два і більше разів. Для одержувачів середньої зарплати досягнення цільового орієнтиру можливе тільки за умови інвестування коштів накопичувального компонента під високу прибутковість. Для застрахованих осіб із зарплатою нижче середньої пенсія за жодних умов (зниження інфляції, збільшення тривалості трудового стажу та ін.) не досягне 2,5 прожиткових мінімумів.

Оцінюючи ефективність накопичувальної пенсійної системи, автор9 дійшов висновку, що при прибутковості накопичених коштів на рівні інфляції застраховані особи ніколи не зможуть сформувати накопичувальну пенсію, еквівалентну відкладеному заробітку за період стажу. Для того щоб при тарифі 6 % середньої зарплати за 33 роки стажу сформувати накопичувальну пенсію в розмірі 16,1 % середньої зарплати, необхідно, щоб прибутковість від інвестування пенсійних накопичень щорічно була на 2,6 % вищою за темпи її зростання.

Об'єктивні причини неефективності накопичувальної моделі пенсійного страхування макроекономічні (низький рівень зарплати, обмежений ринок праці, що звужується, висока інфляція, високий рівень диференціації доходів, при якому абсолютна більшість працівників не може сформувати індивідуальні пенсійні права навіть на середньостатистичний період дожиття (період виплати страхової пенсії). Без усунення зазначених причин накопичувальна система пенсійного страхування не має перспектив в Україні.

Єдиним додатковим джерелом коштів для пенсійної системи і Державного бюджету є тіньова економіка. Обсяги тіньової економіки можна оцінити за співвідношенням податкових вимог до фактичних надходжень податків. Ми використовуємо широке поняття тіньової економіки, яке включає не лише справді тіньове виробництво, а й обороти економіки, що не оподатковуються внаслідок застосування різноманітних схем оптимізації. За оптимістичними оцінками, обороти тіньової економіки приблизно дорівнюють оборотам легальної. Повна легалізація тіньової економіки дасть змогу принаймні удвічі підвищити рівень зарплат і забезпечити бездефіцитність бюджету ПФУ і Державного бюджету України. Легалізація тіньових зарплат може поставити на порядок денний накопичувальний рівень загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Накопичувальний рівень пенсійної системи (другий і третій) не може бути сформований в Україні за відомою схемою - певний відсоток заробітку вноситься в накопичувальний фонд. По-перше, високий рівень інфляції знецінить пенсійні заощадження практично до нуля; по-друге, недержавні пенсійні фонди не мають довіри у більшості громадян країни.

Накопичувальна пенсійна система повинна формуватися так, щоб особа знала не тільки суму внесків, а й суму майбутніх виплат. Причому сума виплат повинна принаймні гарантувати купівельну спроможність на такому ж рівні, який був у періоди накопичення на індивідуальних пенсійних рахунках. Автори пропонують один із можливих механізмів, який не тільки започаткує накопичувальний рівень державного пенсійного страхування, а й допоможе вирішити проблему формування бюджету ПФУ і/або фінансування бюджетного дефіциту країни.

Індивідуальні пенсійні рахунки слід відкривати на добровільній основі і лише для осіб, офіційна зарплата яких не нижча середньої. Для підвищення довіри до накопичувальної державної пенсійної системи держава має гарантувати збереження заощаджень. Гарантія захисту застрахованих від знецінення сум забезпечується спеціальним способом обліку. Внесені суми обліковуються на індивідуальних пенсійних рахунках не у гривнях, а в середній заробітній платі, яка була на час зарахування. Ці кошти використовуються урядом для покриття дефіциту бюджету (як альтернативу ОВДП чи зовнішніх запозичень) або як інвестиції (наприклад, будівництво житла, об'єктів інфраструктури тощо).

При досягненні пенсійного віку держава виплачує накопичену пенсію, використовуючи такий самий порядок обліку виплачених сум, тобто сума виплат визначається у розмірі середньої заробітної плати, яка існує в країні на момент здійснення виплат. Виплати здійснюються помісячно в однаковому розмірі до моменту вичерпування накопичених сум.

Наприклад. Якщо в законі буде закладена сума внесків до накопичувальної системи, що становить 6 % заробітної плати, то працівник, який одержував середню зарплату протягом усього періоду страхового стажу (в Україні - 35 років), зможе накопичити на своєму індивідуальному пенсійному рахунку 25,2 середніх зарплат. При виході на пенсію такий працівник зможе отримувати додаткову пенсію у розмірі 40 % від середньої заробітної плати в Україні на момент виплати протягом 63 місяців, або 20 % - протягом 126 місяців. Накопичена пенсія виплачується до вичерпування коштів на індивідуальному пенсійному рахунку. Залишки коштів на рахунку виплачуються спадкоємцям як одноразова пенсійна виплата.

Застосування запропонованої схеми формування накопичувальної пенсійної системи дає змогу державі попутно вирішити багато проблем:

забезпечити безвідсоткове фінансування бюджетного дефіциту, замість запозичень чи друкування грошей;

залучити в економіку країни індивідуальні пенсійні накопичення як упродовж часу формування індивідуальних пенсійних рахунків (для фінансування бюджетного дефіциту, інвестицій тощо), так і впродовж здійснення пенсійних виплат (для підвищення платоспроможного попиту на ринку);

скоротити обсяги тіньового виробництва і тіньового фонду оплати праці внаслідок залучення до накопичувального фонду визначеного відсотка легальної зарплати, розмір якої не нижчий за середню. Ніякі інші кошти не можуть використовуватися для поповнення індивідуальних пенсійних рахунків;

забезпечити альтернативу зовнішнім і внутрішнім запозиченням за рахунок використання коштів індивідуальних пенсійних рахунків;

прибрати з ринку запозичень великого позичальника (уряд країни) з обсягом запозичень, що дорівнює дефіциту Державного бюджету (5,5 % у 2021 р.), що неодмінно відіб'ється на розмірі кредитних ставок з наближенням їх до розумних значень 5-6 % річних у перспективі;

збільшити обсяг довгострокових інвестицій в економіку, що забезпечить стабільний економічний розвиток;

підвищити довіру до накопичувальної системи пенсійного забезпечення за рахунок гарантування збереження купівельної спроможності накопичень на пенсійних рахунках: реальна купівельна спроможність у момент виплат дорівнює купівельній спроможності в момент поповнення рахунків;

посилити вимоги щодо ефективності управління пенсійними активами - мінімальна прибутковість активів не може бути нижчою за темпи приросту розміру середньої заробітної плати;

забезпечити гарантії рівня життя після виходу на пенсію незалежно від курсу гривні, рівня інфляції та кризових явищ в економіці.

За умови ефективного управління інвестиційним портфелем індивідуальних пенсійних коштів, розмір накопичувального фонду можна збільшити, а відповідно - підвищити розмір і/або тривалість пенсійних виплат.

Висновки

Запропоновано спосіб формування накопичувальної пенсійної системи, який дає змогу забезпечити збереження купівельної спроможності накопичених сум на рівні, який існував на момент внесення коштів на рахунки. З цією метою запропоновано здійснювати облік не у гривні чи будь-якій іншій валюті, а у середній заробітній платі, яка існувала в Україні на момент внесення відповідних сум на індивідуальні рахунки. Пенсійні виплати мають обліковуватися також у середніх заробітних платах, які існують в Україні на момент здійснення пенсійних виплат. При нормі відрахувань у розмірі 6 % працівник, який протягом страхового стажу сплачував внески з середньої заробітної плати, накопичить на пенсійному рахунку 25,2 середніх зарплат. Накопичена сума забезпечить додаткові пенсійні виплати у розмірі 20 % середньої заробітної плати протягом 126 місяців. За умови ефективного управління інвестиційним портфелем пенсійних накопичень розмір накопичувального фонду можна збільшити, а відповідно - підвищити розмір або тривалість пенсійних виплат. Залишки коштів на рахунку виплачуватимуться спадкоємцям як одноразова пенсійна виплата.

Література

1. Конституція України 254к/96-ВР від 26 червня 1996 р. URL: https://zakon.rada.gov.да/laws/show/254%D0%BA/96-%D0% B2%D1%80#Text.

2. Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 9 липня 2003 р. N° 1058-ІУ. URL: ШрУ^акоп.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nгeg= 1058-15.

3. Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 9 липня 2003 р. № 1057-ІУ. URL: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-binЛaws/mam.cgi?nreg=1057-15.

4. Недержавні пенсійні фонди України та загальнообов'язкова накопичувальна пенсійна система. Аналітичний звіт за результатами дослідження. Київ: Агентство фінансових ініціатив. 2007. 18 с.

5. Панченко І. Недержавне пенсійне забезпечення в Україні: стан і перспективи розвитку. Управління розвитком. 2015, № 5 (102). С. 43-44.

6. Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці про мінімальні норми соціального забезпечення № 102: Закон України від 6 березня 2016 р. № 1024-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1024-19#n5.

7. Підсумки розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення за 2018 р. URL: https://www.nfp.gov.ua/files/Ogliad-Rinkiv/NPF/OsnPokazn/NPF_n_kv_2018.pdf.

8. Central and Eastern Europe: New Member States (NMS) Policy Forum, 2014. Selected Issues. Washington, 2015. P. 64-74.

9. Соловьев А.К. Проблемы оценки эффективности индивидуально-накопительной модели пенсионного страхования. Финансы: теория и практика. 2018. Т 22. № 2 (104). С. 90-105.

Размещено на Allbest.ru