Кредитування підприємств та населення: стратегії, ризики та виклики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецька державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України

Харківський національний автомобільно-дорожній університет

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Кредитування підприємств та населення: стратегії, ризики та виклики

Воленщук Наталія Анатоліївна

кандидат економічних наук, старший дослідник

заступник директора з наукової роботи

Костенко Юрій Олексійович

кандидат технічних наук, доцент

доцент кафедри обліку і оподаткування

Поплюйко Ярослава

кандидат економічних наук, доцент

доцент кафедри статистики,

інформаційно-аналітичних систем і демографії



Анотація

банківський кредитування підприємство населення

Практична роль банківської системи у функціонуванні економічних суб'єктів української економіки необмежена. Завдяки комерційним банкам забезпечується процес акумуляції вільних коштів для їхнього розподілу за фінансового забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності організацій. Внаслідок цього банківська діяльність із кредитування економічних суб'єктів забезпечує темпи зростання валового внутрішнього продукту. Одним із найпоширеніших економічних явищ у ринковій економіці є кредит. Саме цим пояснюється неослабний інтерес дослідників до цієї категорії та відсутність єдиного трактування як самого кредиту, так і компонентів, його складових, систематизації кредитних стратегій та ризиків.

Стаття присвячена дослідженню стратегій, ризиків та викликів кредитування підприємств та населення. Проаналізовано динаміку обсягів видачі кредитів фізичним та юридичним особам за 2012-2023 рр. В результаті встановлено, що обсяги кредитування за досліджуваний період збільшились, проте за період війни - зменшились, але попит на кредити залишився. Виділено три основні види кредитних банківських стратегій: консервативна (пасивна), поміркована та агресивна. Визначено фактори впливу на вибір кредитної стратегії банком: чинники на рівні світової економіки; чинники на рівні країни макроекономічного середовища, монетарна політика НБУ. Охарактеризовано кредитні ризики та виділено їх види: макроекономічні (політичні, економічні, зміна законодавства) та мікроекономічні ризики (менеджмент банку, комплексні та приватні, спосіб використання кредиту позичальником, ризики на різних стадіях кредитування). Розглянуто способи мінімізації кредитного ризику: моніторинг ризиків, модель ліквідності, диверсифікація кредитного портфеля банка, кредитне страхування, страхування іпотечного кредиту, оцінка кредитоспроможності позичальника, перспективи розвитку об'єкта, що кредитується.

Ключові слова: кредит, кредитування, кредитні стратегії, кредитні ризики, кредитоспроможність.



Volenshchuk Nataliia Anatolyivna Candidate of Economic Sciences, Senior Researcher, Deputy Director for Scientific Work, Donetsk State Agricultural Science Station of the National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine

Kostenko Yurii Oleksiyovych Candidate of Engineering Sciences, Associate Professor, Associate Professor at the Department of account, taxation, Kharkiv National Automobile and Highway University

Popliuiko Yaroslava PhD, Аssociate professor, Associate Professor at the Department of statistics, information and analytical systems and demography, Taras Shevchenko National University of Kyiv

Lending to enterprises and the population: strategies, risks and challenges

Abstract

The practical role of the banking system in the functioning of economic subjects of the Ukrainian economy is unlimited. Thanks to commercial banks, the process of accumulation of free funds is ensured for their distribution for financial support of production and investment activities of organizations. As a result, the banking activity of lending to economic entities ensures the rate of growth of the gross domestic product. One of the most common economic phenomena in a market economy is credit. This explains the unabated interest of researchers in this category and the lack of a unified interpretation of both the loan itself and its components, systematization of credit strategies and risks.

The article is devoted to the study of strategies, risks and challenges of lending to enterprises and the population. The dynamics of the volume of loans to individuals and legal entities for 2012-2023 were analyzed. As a result, it was established that the volume of lending increased during the period under study, but decreased during the war period, but the demand for loans remained. Three main types of credit banking strategies are distinguished: conservative (passive), moderate and aggressive. Factors influencing the bank's choice of credit strategy were determined: factors at the level of the world economy; country-level factors of the macroeconomic environment, monetary policy of the Central Bank. Credit risks are characterized and their types are highlighted: macroeconomic (political, economic, changes in legislation) and microeconomic risks (bank management, complex and private, the way the borrower uses credit, risks at different stages of lending). Methods of credit risk minimization are considered: risk monitoring, liquidity model, diversification of the bank's credit portfolio, credit insurance, mortgage loan insurance, assessment of the borrower's creditworthiness, development prospects of the loaned object.

Keywords: credit, lending, credit strategies, credit risks, creditworthiness.



Постановка проблеми

У сучасному світі, де економіка непередбачувана та динамічна, соціально-економічний розвиток країни визначається, серед інших факторів, фінансовою стійкістю та доступом до необхідних ресурсів. Одним із ключових інструментів, що сприяє вирішенню фінансових викликів та стимулює інноваційний розвиток, є кредит.

Кредитні ресурси дозволяють економіці легше та ефективніше перерозподіляти капітал між різними секторами економіки та територіями; здійснювати інвестиції в ті сектори, де вони можуть принести найбільші економічні вигоди, сприяючи збалансованому розвитку та забезпечуючи конкурентоспроможність країни в глобальному вимірі. Цей процес не лише забезпечує життєздатність різноманітних секторів господарства, але й стимулює їхній розвиток.

Кредит є основним джерелом задоволення високого попиту на фінансові ресурси. Попит на кредити обумовлений передусім потребами у фінансового забезпечення підприємств і організації майбутніх витрат на інновації та інвестиції [1]. Він не лише вирівнює обмеження індивідуального капіталу, але і стає механізмом для втручання в ринкові умови, сприяючи збільшенню прибутковості та підвищенню конкурентоспроможності. Навіть при найвищому рівні самофінансування та прибутковій діяльності, суб'єкти економіки можуть не мати достатній рівень коштів для здійснення інвестицій і основних видів діяльності. Кредит є необхідним базисом і для підприємств, які стикаються з економічними труднощами, невеликими обсягами продажів чи нестачею коштів для виплати заробітної плати.

У контексті сучасних викликів, таких як глибока технічна модернізація, залучені кошти стають невід'ємною частиною стратегії фінансування, дозволяючи підприємствам подолати фінансові перешкоди, продовжувати ефективно функціонувати та здійснювати капіталовкладення, навіть коли компанії ще не змогли повністю накопичити необхідні фінансові ресурси. Це особливо важливо в умовах швидкої технологічної трансформації, коли великі вкладення в інновації стають невідкладними. Позика надає можливість підприємствам реалізовувати проєкти ще на етапі їхнього виникнення, вчасно реагувати на зміни в технологіях, допомагає вирішувати фінансові виклики, витрачати кошти на придбання і впровадження технологічних новинок, сприяючи не тільки власному розвитку, але й розвитку економіки загалом.

Кредит може позитивно вплинути на обсяг і структуру грошової маси, оборот платежів і швидкість обігу грошей. Через механізм грошово-кредитного мультиплікатора комерційні банки в процесі кредитної діяльності можуть суттєво розширювати грошову масу: позички стають частиною грошової системи, збільшуючи загальний обсяг грошей в обігу. Зростання грошової маси може призвести до збільшення загального попиту в економіці. Разом з тим, якщо виробництво не може швидко адаптуватися до цього зростання попиту, це може спричинити інфляційний тиск.

Актуальність та важливість кредитування в сучасному господарському середовищі важко переоцінити. Подальше становлення ринкової економіки в Україні не можливе без розвитку кредитних відносин, які не лише забезпечують доступ до необхідних фінансових ресурсів, а і є критичним інструментом для забезпечення стійкого розвитку та конкурентоспроможності національної економіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вагомий внесок у вивчення кредитних стратегій банку, ризиків пов'язаних з банківським кредитуванням підприємств та населення зробили: Андрос С.В. [2], Васюренко О.В., Подчесова В.Ю. [3], Волкова Н.І., Гаврікова А.В. [4], Волкова, Н.І. [5], Гаряга Л.О. [6], Гребенюк Л.А. [7], Дзюбановська Н.А. [8], Дзюблюк О.В., Прийдун Л.М. [9], Золотарьова О.В., Федченко І.А. [10], Карбівничий І.В. [11], Мороз Н.В., Селецька Т.О. [12], Поплюйко Я.В. [1], Штефан Л.Б. [13] та інші.

Залишається дискусійним питання серед вчених-економістів щодо виокремлення груп кредитних стратегій банку та видів кредитних ризиків.

Мета статті - дослідження стратегій, ризиків та викликів кредитування підприємств та населення.

Виклад основного матеріалу

Організація фінансово-кредитних послуг підприємствам і населенню, функціонування кредитної системи відіграють дуже важливу роль у розвитку економічних структур. Ефективність і безперебійне функціонування кредитно-фінансових механізмів залежить не тільки від своєчасного надходження коштів окремими бізнес-одиницями, а й від темпів економічного розвитку в цілому.

Банк - це кредитна організація, яка має право на комплексне здійснення наступних банківських операцій: збір коштів з фізичних та юридичних осіб через депозити, організація цих коштів за свій рахунок на підставі умов погашення, оплати, терміновості, відкриття та обслуговування банківських рахунків фізичних осіб та юридичні особи. Як випливає з визначення, основна мета банку - виступати в якості посередника при переказі грошей від кредитора до позичальника і від продавця до покупця. Поряд з банками інші фінансові установи та кредитні організації здійснюють переказ коштів на такі ринки, як пайові фонди, страхові компанії та брокерські компанії.

За даними офіційної статистики [14], станом на початок 2023 р. банки України надали 801327 млн. грн. кредитів суб'єктам господарювання, що на 220420 млн. грн. більше, ніж у 2012 році; 209944 млн. грн. кредитів було надано фізичним особам, що на 35294 млн. грн. більше, ніж у 2012 році. Загалом за період 2012-2023 рр., сума кредитів збільшилась на 210809 млн. грн. (рис. 1.). Варто зазначити, що зростання обсягу наданих кредитів було досить рівномірним у період 2012-2017 рр.: у середньому на 10-15% щороку. У 2018 році темпи зростання сповільнилися до 5%, а у 2019 році - до 2%. У 2020 році обсяг наданих кредитів навіть скоротився на 4,2%, що було пов'язано з економічною кризою, викликаною пандемією COVID-19. 2021 рік відзначився відновленням обсягу кредитування і зростанням на 9,6%. Зростання продовжилося і в наступному році, але дещо з меншими темпами - 3,1%.

Рис. 1. Динаміка обсягу наданих кредитів в економіку України за 2012-2022 рр.

Джерело: побудовано авторами за [14]

За період військових дій на території України, з лютого 2022 р. по листопад 2023 р. обсяги наданих кредитів фізичним особам зменшились на 30689 млн. грн., а суб'єктам господарювання - на 48792 млн. грн. [14].

Комерційні банки не припинили видавати кредити навіть в умовах повномасштабної війни, але більша їх частина у цей період була надана за підтримки державних програм.

Загалом більше кредитів видається корпоративному сектору, що є зрозумілим, остільки специфіка роботи та обсяги витрат значно вищі, ніж у домогосподарств. Причому частка бізнесу у 2015 році зросла до 83%, що було пов'язано здебільшого через нанесення збитків, спричинених початком воєнних дій, а також пожвавленням бізнес-середовища загалом. Варто зазначити, що суттєвих змін у структурі розподілу кредитів за останні 10 років не відбувалося (табл. 1.).

Таблиця 1. Структура наданих кредитів в економіку в Україні за 2012-2022 рр., %

Період	інші фінансові корпорації	сектор загального державного управління	нефінансові корпорації	домашні господарства та НКОДГ
	Страхові корпорації та пенсійні фонди	Інші фінансові корпорації	Центральні органи державного управління	Регіональні та місцеві органи державного	Державні нефінансові корпорації	інші нефінансові корпорації	Фізичні особи- підприємці	Фізичні особи	Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства
2012	0,1	1,9	0,6	0,1	7,1	67,2	0,6	22,5	0,0
2013	0,1	2,1	0,5	0,1	5,5	70,4	0,5	20,7	0,0
2014	0,0	2,5	0,4	0,1	6,3	70,0	0,4	20,2	0,0
2015	0,0	1,5	0,3	0,0	7,3	72,9	0,4	17,4	0,0
2016	0,0	1,1	0,1	0,0	7,7	74,6	0,3	16,0	0,0
2017	0,0	1,1	0,1	0,1	8,6	73,0	0,4	16,7	0,0
2018	0,0	0,8	0,1	0,2	8,1	72,0	0,5	18,3	0,0
2019	0,0	1,0	0,1	0,4	6,3	70,4	0,6	21,2	0,0
2020	0,0	0,6	0,5	0,7	6,3	70,1	0,7	21,0	0,1
2021	0,0	0,9	1,5	1,1	5,0	67,1	1,1	23,2	0,1
2022	0,0	0,7	1,8	0,7	6,2	68,6	1,1	20,8	0,1

Джерело: розраховано авторами за [15]

Згідно з даними (табл. 1.), страхові компанії та некомерційні організації відіграють незначну роль в структурі кредитування, остільки частка в розподілі є дуже мала. Аналогічна ситуація і з регіональними та місцевими органами державного управління, за винятком 2021 року, коли децентралізація вже активно запрацювала, що змінило статус громад та відкрило більші можливості для інвестування. Звертає на себе увагу і зниження частки фінансових корпорацій, яке відбулося після реформування фінансової сфери у 2015 р.: закрилися багато компаній, які не відповідали вимогам НБУ, тому і відбулося зменшення кредитування. Після 2016 р. в країні відбулося значне зростання кількості ФОПів, що призвело до збільшення обсягу кредитування в цьому напрямку. Варто зазначити, що найбільша частка кредитів належить нефінансовим корпораціям, тобто бізнесу та фізичним особам. Зростання частки кредитів, наданих фізичним особам, пов'язано з декількома факторами. По-перше, українці стали більше заробляти, що дозволило їм взяти на себе більші кредити. По-друге, уряд України впроваджував низку програм підтримки домогосподарств, включаючи кредитні програми для придбання житла та автомобілів.

Загалом, динаміка обсягу наданих кредитів в Україні в період з 2012 по 2022 роки була позитивною. Зростання обсягу кредитів сприяло економічному зростанню і підвищенню добробуту населення.

В даний час інтерес до кредитування відновлюється як з боку банків, так і позичальників. Чисті гривневі кредити компаніям у третьому кварталі 2023 року (коригування резервів) зросли майже на 5% порівняно з попереднім кварталом. До того ж тенденція зберігається протягом 4 місяців поспіль після тривалої рецесії, викликаної вторгненням Російської Федерації.

Більшість бізнес-кредитів було надано в рамках Державної програми «5-7-9» (кредитна програма працює в гривні), кредити компаніям складають більше 40% від загального портфеля, в той же час деякі банки відзначили збільшення нових кредитів поза програмою. Кредити бізнесу в іноземній валюті продовжують ще більше скорочуватися в доларовому вираженні. Роль малого бізнесу, який важливий для економіки, зростає - його частка досягла 55% в чистому гривневому портфелі кредитів суб'єктам підприємництва.

Роздрібне кредитування зросло одночасно у всіх сегментах, включаючи беззаставні кредити, кредити на придбання автомобільного транспорту та іпотеку. Обсяг іпотечного кредитування перевищив рівень 2022 року.

Кредитні збитки банків були незначними, і частка непрацюючих кредитів знизилася в попередньому кварталі, головним чином через рекласифікацію деяких великих кредитів в існуючі. Третій квартал поспіль банки практично не мають кредитних втрат.

Зниження ставок часто використовується для стимулювання економічного зростання, тоді як їх підвищення може слугувати стратегією боротьби з інфляцією чи фінансовою стабільністю. Зміни в процентних ставках часто відбивають глобальні тенденції та світові економічні події.

Розглянемо детальніше динаміку процентних ставок за кредитами за період 2012-2022 рр. (табл. 2.)

Таблиця 2. Динаміка процентних ставок за кредитами нефінансовим установам в Україні за 2012-2022 рр.

Період	Усього, %	Приріст, п.п.	у тому числі
			у національній валюті	в іноземній валюті
			Усього, %	Приріст, п.п.	Усього, %	Приріст, п.п
2012	14,5		17,3		8,4
2013	13,2	-1,3	15,2	-2,1	9,4	1,0
2014	14,2	1,0	16,7	1,5	9,0	-0,4
2015	17,0	2,8	21,4	4,7	8,8	-0,2
2016	15,1	-1,9	17,7	-3,7	8,8	-0,1
2017	13,4	-1,7	15,1	-2,6	7,5	-1,3
2018	16,1	2,7	18,1	3,0	5,9	-1,6
2019	15,2	-0,9	18,0	-0,1	5,1	-0,8
2020	10,3	-4,9	11,1	-6,9	5,0	-0,1
2021	8,9	-1,4	9,7	-1,4	4,1	-0,9
2022	14,1	5,1	16,5	6,8	4,6	0,6

Джерело: розраховано авторами за [15]

Динаміка процентних ставок за період 2012-2022 рр. (табл. 2) вказує на деякі коливання та реакцію на економічні та глобальні події:

спостерігається коливання процентних ставок протягом років, яке віддзеркалює гнучкість монетарної політики та економічні труднощі;

суттєве зростання ставок у 2015 р. пов'язане зі змінами в економіці та іншими факторами, що впливають на ринкові умови;

значний спад процентних ставок у 2020 році вказує на реакцію на глобальні труднощі, пов'язані з пандемією COVID-19;

за період з 2020 по 2021 рік спостерігається подальше зниження процентних ставок;

у 2022 році відбулося підвищення процентних ставок, що було пов'язане з повномасштабним вторгненням та відповідною реакцією в монетарній політиці.

Ситуація з процентними ставками для домогосподарств має аналогічні тенденції (табл. 3.).

Таблиця 3. Динаміка процентних ставок за кредитами домогосподарствам в Україні за 2012-2022 рр.

Період	Усього, %	Приріст, п.п.	у тому числі
			у національній валюті	в іноземній валюті
			Усього, %	Приріст, п.п.	Усього, %	Приріст, п.п
2012	27,4		27,7		11,8
2013	27,3	-0,1	27,5	-0,2	12,2	0,4
2014	26,8	-0,6	26,9	-0,6	12,7	0,5
2015	28,1	1,4	28,3	1,4	14,2	1,5
2016	30,6	2,5	30,7	2,4	14,3	0,1
2017	29,1	-1,5	29,2	-1,5	16,0	1,8
2018	30,4	1,3	30,4	1,3	11,6	-4,4
2019	32,0	1,6	32,1	1,6	15,4	3,8
2020	31,7	-0,3	31,7	-0,3	17,0	1,6
2021	29,4	-2,3	29,4	-2,3	23,6	6,6
2022	26,3	-3,1	26,4	-3,1	17,9	-5,8

Джерело: розраховано авторами за [15]

За період 2012-2023 рр. (табл. 3.) кредитні ставки для населення не мали чітко визначеної тенденції та віддзеркалювали вплив таких макроекономічних чинників, як початок військових дій, перехід на вільне курсоутворення, зниження ділової активності в період пандемії. Загалом, ставки за кредитами для домогосподарств значно вищі за ставки для бізнесу і залежать від строку кредиту.

У 2023 р. спостерігається чітка тенденція до здешевлення кредитів - процентні ставки за гривневими кредитами для компаній знизилися на 1,2 п.п. за квартал до 18,7% річних.

І, як неодноразово зазначав Національний банк, процентні ставки не є визначальним фактором, що обмежує кредитування. На тлі економічного спаду (у 2022 році ВВП впав на 29%) і фінансової кризи, викликаної повномасштабною війною, попит на пільгові кредити практично обмежений, а нові проєкти недоступні.

Найбільш яскравим прикладом програми 5-7-9 є млявий попит на кредити за привабливими процентними ставками, що видно з результатів опитування банку про стан кредитів [16].

Кредитування зазвичай виступає як один з основних видів банківських послуг і є ключовим напрямом діяльності, пов'язаної з формуванням активів банку та спрямованою на досягнення доходу і прибутку. Місія банку - забезпечення найвищого рівня фінансового обслуговування для своїх клієнтів, включаючи як підприємства, так і домогосподарства. Плановий та систематичний підхід до досягнення цілей та завдань комерційного банку визначається його стратегією. Кредитна стратегія комерційного банку є важливим елементом його загальної стратегії, оскільки кредитування визначає левову частину діяльності банку та має значний вплив на його фінансовий стан та стосунки з клієнтами.

Карбівничий І.В. [11] вважає, що сукупність керуючих впливів із боку керівництва банку, виділені на оптимізацію взаємодії складно організованих систем «банк» і «позичальник» у процесі кредитування називають стратегією кредитування у комерційному банку.

Тактика - сукупність прийомів, способів досягнення будь-якої мети. За переконаннями Гребенюк Л.А. [7], стосовно процесу кредитування тактика означає сукупність регламентованих управлінськими структурами банку прийомів, способів і методів кредитної взаємодії складно організованих систем «банк» і «позичальник» з метою досягнення результатів, згідно Положення про кредитну політику комерційного банку.

Банк і позичальник, як складно організовані системи, перебувають у мінливому зовнішньому макроекономічному середовищі. На них впливають, визначаючи їх загальні стратегії («лінії поведінки» або «еволюційні траєкторії») та тактичні підходи до вирішення локальних мікроекономічних завдань, різного роду зовнішні та внутрішні впливи, як керуючі (детерміновані), так і випадкові (стохастичні). До перших відносяться директиви державних органів, Національного банку України, адміністративні акти, правові норми та нормативи тощо. Прикладами внутрішніх факторів є ринкові кон'юнктурні процеси, на які частково впливають господарюючі суб'єкти-конкуренти, внутрішнє управління банків («управлінські сигнали» з боку керівників, які приймають ті чи інші рішення в умовах об'єктивно присутнього ризику та невизначеності) тощо.

У процесі кредитування між складно організованими системами «банк» і «позичальник» відбувається взаємодія, що супроводжується обміном інформацією, результатом якого є запозичення фінансових ресурсів на засадах платності, поворотності та терміновості.

На основі аналізу інформаційних сигналів (у тому числі й «слабких»), що надходять від потенційного суб'єкта-позичальника банк (як система) на початковому етапі приймає рішення про укладення (або не укладення) кредитного договору та організації подальшої взаємодії.

Таким чином, кредитний договір є засобом реалізації Стратегічного плану банку щодо конкретного позичальника (який є клієнтом банку з моменту підписання кредитного договору), а також основою для реалізації тактичних дій, спрямованих на практичну реалізацію (у тому числі Юридичний). Таким чином, кредитний договір - це не просто формальне декомунізоване правове поняття, його основний зміст і сенс полягають в аспекті економічної та правової взаємодії між мікроекономічними суб'єктами (клієнтами банку і позичальником) в ринковому середовищі з урахуванням основної (активної) ролі банку в цій взаємодії. Причому параметри цієї взаємодії мають визначатися з урахуванням адекватного аналізу банком інформаційних сигналів від клієнта. Загальні принципи та алгоритми аналізу та сценаріїв взаємодії з клієнтом за результатами цього аналізу в рамках кредитного процесу (тобто тактичні прийоми) визначаються банком; від ступеня їх адекватності та стійкості до умов мінливого довкілля та внутрішніх властивостей взаємодіючих суб'єктів залежить, зрештою, результат реалізації кредитної стратегії.

Слід зазначити, що основним підґрунтям стратегії банківського кредиту на мікроекономічному рівні є розвиток власної внутрішньої кредитної політики та механізми її реалізації. Кредитна політика як складова кредиту стратегія повинна включати найважливіші елементи та принципи організації банківської кредитної роботи, які оформляються письмово та затверджуються на засіданнях кредитного комітету та контролюючого органу.

Щоб продовжити дослідження стратегій банківських кредитів, слід зосередитися на одній з їх основних характеристик, а саме за типом. Н. Волкова [5] схиляється до виділення трьох основних видів кредитних банківських стратегій: консервативна (пасивна), поміркована та агресивна. Характеристика основних типів кредитних стратегій, які може вибрати банк, наведено на рисунку 2.

Рис. 2. Характеристика основних типів кредитних стратегій, які може вибрати банк

Джерело: систематизовано авторами за [2, 5, 4]

Орієнтуючись на консервативний вид кредитної стратегії, банк не прагне отримати високий прибуток за рахунок значного розширення кредитної діяльності. Механізмом реалізації цієї стратегії є суворі критерії оцінки кредитоспроможності позичальників, мінімізація умов і обсягів позики, ускладнення умов і витрат по позиці, а також суворі процедури врегулювання проблемних позик. Стратегія помірного кредитування є сполучною ланкою між консервативною та агресивною стратегіями. Її характерною рисою є орієнтація на середній рівень кредитного ризику. Механізм реалізації агресивної стратегії полягає в кредитуванні більш ризикованих категорій позичальників, наданні позичальникам можливості продовжувати кредити, зниженні вартості кредитів до мінімально можливого рівня, збільшенні термінів кредитування та їх розмірів.

За словами Дзюбановська Н.А. [8], ще однією важливою областю досліджень економічного характеру кредитної стратегії Банку є визначення факторів впливу як зовнішнього, так і внутрішнього порядку. До них відносяться основні напрямки кредитування, функціональна спеціалізація банків, регіональні особливості, розвиток кредитних послуг, макроекономічна ситуація в країні. Аналіз досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених закладає основу для визначення основних факторів, що впливають на вибір стратегії банківського кредитування. Що стосується кількості, то вищевказані фактори рекомендується розділити на зовнішні та внутрішні фактори. Внутрішні фактори повинні включати фактори рівня окремих банків. Ми відзначаємо, що індивідуальні характеристики банку повинні включати розмір банку, кредитоспроможність банку, ступінь ризику за кредитами фізичним особам і всьому кредитному портфелю, стабільність і вартість депозитів, обсяг операцій і послуг, що надаються банком, доступність кредитів, залежить від професійної підготовки, кваліфікації та досвіду персоналу банку, клієнтів банку, цінової політики банку і т.д.

На наш погляд, краще розділити зовнішній фактор на 2 групи в залежності від його ступеня:

фактори на рівні світової економіки;

фактори на національному рівні макроекономічного середовища. До факторів, що формуються на рівні глобальної економіки, як правило, належать зміна розміру світового ВВП та обсягів міжнародної торгівлі, фінансова інтеграція, технологічний прогрес, рівень невизначеності на світових фінансових ринках, геополітична боротьба між країнами походження іноземного капіталу тощо.

Крім того, монетарна політика НБУ також суттєво впливає на вибір кредитної стратегії банків. Якщо НБУ буде підтримувати політику «дорогих грошей», продаючи державні папери на відкритому ринку, підвищуючи облікову ставку, збільшуючи стандарти резервів, пряме підвищення процентних ставок, це призведе до зменшення обсягу кредитів у національній валюті, і водночас збільшить обсяги кредитів в іноземній валюті, а отже, стимулюватиме приплив іноземного капіталу до держави.

Важливо зазначити, що для забезпечення реалізації кредитних стратегій необхідна, перш за все, адекватна реакція на зміну ринкових умов, рішення конкурентів, нові технології, зміну споживчих уподобань, політичні та регуляторні інновації, появу нових можливостей та несподівані надзвичайні ситуації.

Основним моментом розробки стратегії кредитування є мінімізація кредитних ризиків, які можуть виникнути внаслідок як політичних, так і економічних причин. Звідси поняття політичного та економічного ризику, що виявляються у процесі кредитування на рівні макроекономічних відносин. Дані ризики є зовнішніми стосовно банку на відміну внутрішніх кредитних ризиків, які зачіпають мікроекономічні відносини (відносини банк - клієнт) (рис. 3).



Рис. 3. Види кредитних ризиків

Джерело: систематизовано авторами за [6, 10, 12]

Залежно від рівня залежності, ризик може бути незалежним і залежним від банку. Ризики, які не залежать від банків, часто пов'язані з поведінкою політичних і загальноекономічних факторів, непередбачуваними змінами в законодавстві. Ризик залежності від банку виникає тільки на рівні мікровідносин з клієнтом, і тут він залежить від самого банку, рівня управління (внутрішні причини).

За масштабами кредитний ризик поділяють на комплексний та приватний. Комплексний кредитний ризик охоплює всі кредити, якими користуються позичальники, це ризик кредитного портфеля, що складається у комерційного банку на цей час у всіх виданих кредитах. Приватний, чи локальний кредитний ризик співвідноситься з різними видами кредитів.

Особливості кредитних ризиків можуть бути пов'язані також із конкретними кредитами. Звідси - кредитний ризик, що походить від клієнта, характеру угоди (об'єкта кредитування), встановлюваного терміну кредитування, забезпеченості кредиту. Приватний (локальний) кредитний ризик тут несе відбиток від характеру конкретної позички, що має різну якість, що залежить від ступеня її надійності.

По структурі кредиту кредитні ризики можуть бути пов'язані зі стадією виділення позички банком, її отриманням та використанням позичальником, вивільненням ресурсів, необхідні погашення боргу, і поверненням у кредитну організацію. Різними є методи, які використовує банк у процесі управління кредитними операціями.

Залежно від стадій рішення ризики виникають на попередній або наступній стадії кредитування. Ризики на стадії кредитування утворюються у період до моменту видачі кредиту. Кредитні ризики на наступній стадії кредитування пов'язані зі спостереженням, контролем за кредитним процесом від моменту першої видачі позички до моменту її повного погашення та сплати позичкового відсотка.

Кредитні ризики різняться і за розмірами втрат. Мінімальним вважається ризик, розмір якого становить 0-25% втрат прибутку; підвищеним - при втратах розрахункового прибутку в межах 25-50%, критичним є ризик, при якому втрати розрахункового прибутку становлять 50-75%, і, нарешті, неприпустимим вважається, при якому збитки досягають 75-100% розрахункового прибутку.

Банки з метою мінімізації ризиків та збитків створюють відділ «Управління ризиками» та використовують методику сучасного комплексного виявлення, аналізу та оцінки кредитних, ринкових та операційних ризиків і застосовують її до всього діапазону своїх банківських продуктів. Основними завданнями, поставленими перед відділом «Управлінням ризиками», є ліквідація ризиків, які можуть загрожувати самому існуванню банку, та сприяння досягненню оптимального співвідношення ризику та прибутковості внаслідок здійснення різних угод.

Усі рішення, що приймаються з виявлення, аналізу та оцінки ризиків, здійснюються в рамках уповноваженого підрозділу (наприклад, кредитний комітет або ризик-менеджмент). Підрозділи з управління ризиками підпорядковані керівнику «Управління ризиками» та незалежні від бізнес-підрозділів Банку.

Крім того, банк дотримується лімітів за ризиком для індивідуальних і колективних позичальників, встановлених Національним Банком України. Кредитні ризики систематично відстежуються та аналізуються підрозділом з управління кредитними ризиками.

Імовірність виникнення кредитних ризиків контролюється підрозділом з управління кредитними ризиками шляхом систематичного аналізу здатності існуючих та потенційних позичальників платити за своїми боргами та, у разі потреби, зобов'язують відповідну службу вжити заходів.

Як вважає Штефан Л.Б. [13], управління ринковими ризиками є не менш важливим для банку, і регулюється встановленням лімітів, а також сублімітів на різні види цінних паперів (включаючи акції та папери з фіксованим доходом), ринки, емітентів та окремі фінансові інструменти (рис. 4.).

Рис. 4. Способи мінімізації кредитного ризику Джерело: систематизовано авторами за [3, 9, 13]

Банк проводить регулярний моніторинг своїх операційних ризиків і рівня схильності до ризику операційних збитків. Підрозділи з управління операційними ризиками впроваджують ряд інструментів, рекомендованих Базельським комітетом з банківського нагляду, у тому числі: збір даних і складання звітності про внутрішні операційні втрати, виявлення ключових індикаторів ризику, збір даних про зовнішні операційні втрати, самостійна оцінка ступеня ризику підрозділами та контроль ризиків.

Управління активами та пасивами, управління процентними та курсовими ризиками здійснюється на підставі аналітичних даних підрозділу з управління ринковими ризиками. Для управління активами та пасивами банки застосовують різні моделі, наприклад, динамічну модель ліквідності, за допомогою якої аналізуються потенційні розриви ліквідності протягом різних періодів, включаючи можливість виникнення низки обставин, таких як загальна криза ринку, заборгованість за корпоративними кредитами та суттєве скорочення вкладів. Ризики управляються, головним чином, шляхом балансування строків погашення за активами та пасивами. Курсові ризики управляються шляхом балансування валют за активами та пасивами банку.

Управління кредитним ризиком здійснюється в цілому по країні (на макрорівні) та на рівні комерційного банку (на мікрорівні). Регулювання ризику кредитування на макрорівні полягає у визначенні максимальних розмірів ризику, що покриваються за рахунок створених резервів відповідно до нормативних актів Національного Банку України, формування резервів на можливі втрати з позик та ін.

На мікрорівні управління кредитними ризиками включає в себе такі аспекти, як диверсифікація (диверсифікація) кредитного портфеля банку, аналіз первинних клієнтів, страхування позик, зняття адекватного забезпечення і т. д. здійснюється через.

Диверсифікація кредитного портфеля банку є поширеним способом мінімізації кредитного ризику шляхом виділення позик за різними категоріями позик, заставою, типами забезпечення, кредитними продуктами, ступенем ризику, регіоном, типом діяльності та іншими критеріями, заснованими на встановленні внутрішніх обмежень. Обмеження - це створення системи обмежень для кожного позичальника, групи позичальників, окремих галузей або секторів економіки, певних видів фінансових продуктів і всього кредитного портфеля.

Для зниження ризиків застосовується кредитне страхування. Страхування споживчих кредитів менш вигідне для позичальників, оскільки призводить до додаткових витрат. В результаті фінансовим установам доводиться йти на поступки, щоб залучити клієнтів. Так, за даними НБУ [17], середня ставка за споживчими кредитами готівкою на термін понад один рік у грудні 2021 році становила 25,9 % річних. А у 2022 році банки активно знижували ставку за споживчими кредитами за зменшенням ключової ставки ЦП (у лютому ставку було знижено до 14,9 %).

В даний час широко використовується страхування іпотечного кредиту, при якому страхування нерухомості (застави) є гарантією безпеки для кредитора, а страхування здоров'я, життя та платоспроможності позичальника захищає інтереси клієнта. Застосування різних форм забезпечення повернення кредиту (запорука, порука, банківські гарантії, страхування, переуступка вимоги) одне із надійних способів мінімізації кредитного ризику. Своєчасне повернення позички або заборгованості є необхідною умовою стабільного функціонування банківської системи.

Для зниження кредитного ризику банками проводиться оцінка кредитоспроможності позичальника, яка обумовлюється його кредитною історією, репутацією, регулярними доходами, витратами та іншими боргами, напрямками використання та перспективами розвитку об'єкта, що кредитується тощо. Кожна з перерахованих обставин має у своєму розпорядженні свою систему показників, за якими й здійснюється оцінка. Рівень кредитоспроможності клієнта визначає рівень ризику банку, пов'язаного з видачею позички конкретному позичальнику. Банкам необхідно дотримуватися розумного балансу між прибутковістю та ризиком. Документом, що визначає основні прийоми кредитування та вимоги до позичальників з урахуванням поточної економічної ситуації, стає кредитна політика, яка визначає пріоритетні напрямки розвитку та вдосконалення банківської діяльності в процесі інвестування кредитних ресурсів, розвитку кредитного процесу, підвищенні його ефективності та мінімізації кредитних ризиків.

Мінімізація ризику визначається організованою роботою всіх підрозділів банку, від яких залежить: збір повної та дійсної інформації про позичальника, наскільки розумно та професійно проведено аналіз фінансової діяльності підприємства, правильно зроблені висновки, вибір найбільш ефективної форми забезпечення повернення, постійний моніторинг наданого забезпечення позики тощо.



Висновки

Сучасний розвиток економіки України відбувається в нестабільних умовах. На економіку країни постійно впливають зовнішні та внутрішні чинники. Зараз перед банківською системою України гостро стоїть проблема підвищення ефективності кредитної діяльності. Сфера кредитування залишається основною прибутковою операцією для комерційних банків, тому кредитний ризик є ключовим в градації банківських ризиків.

За результатами проведеного дослідження можна зробити висновки, що обсяги виданих кредитів за 2012-2023 рр. мали нестійку тенденцію до зростання. Аналіз показників вказує на різницю в тенденціях кредитування фізичних та юридичних осіб. Не зважаючи на військові дії на території України, банки продовжили видавати кредити. Проте їх обсяги значно зменшились у порівнянні з довоєнними.

Процентні ставки за кредитами відображають гнучкість монетарної політики та реакцію на економічні виклики, такі як пандемія, повномасштабне вторгнення, вплив на ринки та стратегічні зміни у фінансовому секторі. Спостерігається значний розрив у кредитних ставках для нефінансових установ та для домогосподарств: для бізнесу ставки майже у два рази нижче. Також є значна відмінність у ставках по короткостроковим та довгостроковим кредитам.

Створення і реалізація збалансованої та конкурентоспроможної кредитної стратегії банку дозволяє підвищити ефективність управлінських рішень, знизити загальний кредитний ризик кредитного портфеля і підвищити прибутковість, а також зберегти фінансову стабільність, надійність і ділову репутацію банку на кредитному ринку. В залежності від обраної кредитної стратегії комерційні банки можуть надавати позитивний вплив на національну економіку, сприяючи економічному розвитку і зростанню, і, зокрема, можуть чинити негативний вплив, приводячи до проблеми заборгованості за кредитами.

Щоб отримати максимальний прибуток, банки повинні вміти своєчасно виявляти та оцінювати ризики, а також приймати ефективні управлінські рішення щодо їх мінімізації. Необхідно проводити політику розосередження ризику та не допускати концентрації кредитів у кількох великих позичальників, що може стати причиною серйозних наслідків у разі непогашення позички одним із них, а також удосконалювати політику кредитування та систему контролю діяльності кредитної організації.



Література

1. Поплюйко Я.В. Оцінка попиту на кредитні ресурси з боку суб'єктів господарювання. Агросвіт. 2015. № 21. С. 47-52.

2. Андрос С.В. Кредитно-інвестиційна стратегія комерційного банку в умовах нестабільності маркетингового середовища. Формування ринкової економіки: зб. наук. праць. Спец. вип.: Маркетингова освіта в Україні. відп. ред. О.О. Бєляєв. К.: Вид-во КНЕУ, 2011. С. 441-450.

3. Васюренко О.В., Подчесова В.Ю. Сучасні концепції управління кредитним ризиком як основні складові процесу управління кредитним ризиком банку. Актуальні проблеми економіки: наук. економ. журнал. 2011. № 1. С. 170-177.

4. Волкова Н.І. Гаврікова А.В. Інноваційна кредитна політика банку: формування і реалізація: монографія. Донецьк: Вид-во «Донбас», 2014. 198 с.

5. Волкова Н.І. Вибір кредитної стратегії банками України. Науковий вісник НЛТУ України. 2014. Вип. 24. С. 291-301

6. Гаряга Л.О. Удосконалення класифікації банківського кредитного ризику. Вісник Університету банківської справи. 2015. № 1. С. 76-81.

7. Гребенюк Л.А. Основи формування кредитних стратегії банку. Актуальні проблеми економіки: наук. економ. журнал. 2012. № 2. С. 208-213.

8. Дзюбановська Н.А. Реалії та перспективи моделювання оптимальної кредитної стратегії банку. Вісник Тернопільського національного економічного університету: зб. наук. праць. Тернопіль: Вид-во ТНЕУ. 2011. № 4. С. 20-25.

9. Дзюблюк О.В., Прийдун Л.М. Кредитний ризик і ефективність діяльності банку : монографія. Тернопіль : ФОП Паляниця В.А., 2015. 295 с.

10. Золотарьова О.В., Федченко І.А. Уніфікація підходів до визначення змісту портфельного кредитного ризику банку. Інвестиції: практика та досвід. 2014. № 24. С. 79-84.

11. Карбівничий І.В. Стратегічне управління кредитної діяльності банківської установи. Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: зб. наук. праць. Суми: Вид-во УАБС НБУ. 2007. Т. 20. С. 58-64.

12. Мороз Н.В., Селецька Т.О. Сутність, причини виникнення та класифікація кредитного ризику банку. Бізнес Інформ. 2019. №7. C. 272-278.

13. Штефан Л.Б. Проблеми управління кредитним ризиком в комерційних банках України. Ефективна економіка. 2015. № 3. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3904 (дата звернення 13.12.2023).

14. Наглядова статистика. Національний банк України. URL: https://index.minfin.com.ua/ua/banks/stat/active/ (дата звернення 13.12.2023).

15. Офіційний сайт Національного банку України. [Електронний ресурс]. URL: https://bank.gov.ua/ua/statistic/sector-financial (дата звернення 13.12.2023).

16. Журнал «Forbes Україна». URL: https://forbes.ua/money/vidnovlennya-kredituvannya-pripliv-koshtiv-ta-42-mlrd-grn-pributku-golova-nbu-andriy-pishniy-pro-tri-trendi-bankivskogo-sektoru-ukraini-u-iii-kvartali-2023-roku-21112023-17411 (дата звернення 13.12.2023).

17. Опитування про умови банківського кредитування. Національний Банк України. URL: https://bank.gov.ua/ua/news/all/banki-fiksuyut-vidnovlennya-popitu-na-krediti-ta-ochikuyut-na-podalshe-zrostannya-korporativnogo-i-rozdribnogo-portfeliv--rezultati-opituvannya-pro-umovi-bankivskogo-kredituvannya (дата звернення 13.12.2023).



References

1. Popliuiko, Ya.V. (2015). Otsinka popytu na kredytni resursy z boku subiektiv hospodariuvannia [Assessment of the demand for credit resources from business entities]. Agrosvit. No. 21. P. 47-52.

2. Andros, S.V. (2011). Kredytno-investytsiyna stratehiya komertsiynoho banku v umovakh nestabil'nosti marketynhovoho seredovyshcha [Credit and investment strategy of a commercial bank in conditions of instability of the marketing environment]. Formuvannya rynkovoyi ekonomiky, 441-450.

3. Vasyurenko, O.V. & Podchesova, V.Yu. (2011). Suchasni kontseptsiyi upravlinnya kredytnym ryzykom yak osnovni skladovi protsesu upravlinnya kredytnym ryzykom banku [Modern concepts of credit risk management as the main components of the bank's credit risk management process]. Aktual'ni problemy ekonomiky, 1, 170-177.

4. Volkova, N.I. & Havrikova, A.V. (2014). Innovatsiyna kredytna polityka banku: formuvannya i realizatsiya [Innovative credit policy of the bank: formation and implementation]. Donets'k: Donbass.

5. Volkova, N.I. (2014). Vybir kredytnoyi stratehiyi bankamy Ukrayiny [Choice of credit strategy by banks of Ukraine]. Naukovyy visnyk NLTU Ukrayiny, 24, 291-301.

6. Hariaha, L.O. (2015). Udoskonalennia klasyfikatsii bankivskoho kredytnoho ryzyku [Improving the classification of bank credit risk]. Visnyk Universytetu bankivskoi spravy. № 1. S. 76-81.

7. Hrebenyuk, L.A. (2012). Osnovy formuvannya kredytnykh stratehiyi banku [The basics of forming the bank's credit strategy]. Aktual'niproblemy ekonomiky, 2, 208-213.

8. Dzyubanovs'ka, N.A. (2011). Realiyi ta perspektyvy modelyuvannya optymal'noyi kredytnoyi stratehiyi banku [Realities and prospects of modeling the bank's optimal credit strategy]. Visnyk Ternopil's'koho natsional'noho ekonomichnoho universytetu, 4, 20-25.

9. Dziubliuk, O.V., Pryidun, L.M. (2015). Kredytnyi ryzyk i efektyvnist diialnosti banku [Credit risk and bank performance]: monohrafiia. Ternopil: FOP Palianytsia V.A., 295 s.

10. Zolotarova, O.V., Fedchenko, I.A. (2014). Unifikatsiia pidkhodiv do vyznachennia zmistu portfelnoho kredytnoho ryzyku banku [Unification of approaches to determining the content of the bank's portfolio credit risk]. Investytsii:praktyka ta dosvid. № 24. S. 79-84.

11. Karbivnychyy, I.V. (2007). Stratehichne upravlinnya kredytnoyi diyal'nosti bankivs'koyi ustanovy [Strategic management of credit activity of a banking institution]. Problemy i perspektyvy rozvytku bankivs'koyi systemy Ukrayiny, 20, 58-64.

12. Moroz, N.V., Seletska, T.O. (2019). Sutnist, prychyny vynyknennia ta klasyfikatsiia kredytnoho ryzyku banku [The essence, causes and classification of the bank's credit risk]. Biznes Inform. № 7. C. 272-278.

13. Shtefan, L.B. (2015). Problemy upravlinnia kredytnym ryzykom v komertsiinykh bankakh Ukrainy [Problems of credit risk management in commercial banks of Ukraine]. Efektyvna ekonomika. № 3. Available at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3904. (Accessed 11.12.2023).

14. Supervisory statistics. National Bank of Ukraine. Available at: https://minfin.com.ua/ (Accessed 11.12.2023).

15. Official website of the National Bank of Ukraine. Available at: https://bank.gov.ua/ua/statistic/sector-financial (Accessed 11.12.2023).

16. Magazine «Forbes Ukraine». Available at: https://forbes.ua/money/vidnovlennya-kredituvannya-pripliv-koshtiv-ta-42-mlrd-grn-pributku-golova-nbu-andriy-pishniy-pro-tri-trendi-bankivskogo-sektoru-ukraini-u-iii-kvartali-2023-roku-21112023-17411 (Accessed 11.12.2023).

17. Survey on bank lending conditions. National Bank of Ukraine. available at: https:// bank.gov.ua/ua/news/all/banki-fiksuyut-vidnovlennya-popitu-na-krediti-ta-ochikuyut-na-podalshe-zrostannya-korporativnogo-i-rozdribnogo-portfeliv--rezultati-opituvannya-pro-umovi-bankivskogo-kredituvannya (Accessed 11.12.2023).

Размещено на Allbest.ru

...