Міжнародний досвід впровадження ефективного медичного соціального страхування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжнародний досвід впровадження ефективного медичного соціального страхування в Україні

Стрельченко Оксана Григорівна доктор юридичних наук, професор, Національна академія внутрішніх справ, Київ

Анотація

Запропонована стаття надає ґрунтовну характеристику основних моделей медичного соціального страхування у розвинених Європейських країнах. На основі аналізу оцінено можливість та доцільність впровадження Європейського досвіду в Україні в рамках національної політики у сфері охорони здоров'я, спрямованої на сприяння переходу до страхової медицини в Україні. Запропоновано основні елементи розвитку медичного соціального страхування в Україні. Аналіз та узагальнення міжнародного досвіду дає підстави стверджувати, що система медичного соціального страхування потребує модернізації шляхом впровадження інтегрованої схеми, яка включає різні елементи добровільного та загальнообов'язкового медичного страхування. З метою вдосконалення системи медичного соціального страхування як додаткового джерела інвестицій у сферу охорони здоров'я автор пропонує: розробити нові та вдосконалити існуючі програми розвитку медичного соціального страхування відповідно до потреб потенційних страхувальників; враховувати реальну соціально-економічну спроможність більшості населення; проводити гнучку тарифну політику в сфері медичного страхування, проводити гнучку тарифну політику на послуги соціального страхування; оптимізувати структуру соціального пакету застрахованих шляхом раціонального поєднання обов'язкового та добровільного медичного страхування. Таким чином, важливо зазначити, що медичне соціальне страхування є необхідним атрибутом соціально-орієнтованої моделі економічного страхування. Лише шляхом створення ефективної системи медичного страхування, що охоплює практично все населення, можна досягти значного поліпшення фінансування медичних організацій, а отже, і якості медичних послуг. медичне страхування соціальний європейський

Ключові слова: медичне страхування, соціальне страхування, добровільне медичне страхування, Європейський досвід, загальнообов'язкове страхування, добровільне страхування.

Gruzeva Tetyana Stepanivna doctor of medical sciences, professor, academician of the National Academy of Sciences of Higher Education of Ukraine, head of the department of social medicine and public health, National University of Ukraine named after O.O. Bogomoletsa, Kyiv,

INTERNATIONAL EXPERIENCE OF IMPLEMENTATION OF EFFECTIVE MEDICAL SOCIAL INSURANCE IN UKRAINE

Abstract. The proposed article provides a thorough description of the main models of medical social insurance in developed European countries. Based on the analysis, the possibility and expediency of implementing the European experience in Ukraine as part of the national policy in the field of health care, aimed at promoting the transition to insurance medicine in Ukraine, was assessed. The main elements of the development of medical social insurance in Ukraine are proposed. The analysis and generalization of international experience gives reason to claim that the medical social insurance system needs to be modernized through the introduction of an integrated scheme that includes various elements of voluntary and mandatory medical insurance. In order to improve the system of medical social insurance as an additional source of investment in the field of health care, the author suggests: develop new and improve existing programs for the development of medical social insurance in accordance with the needs of potential policyholders; take into account the real socio-economic capacity of the majority of the population; implement a flexible tariff policy in the field of health insurance, implement a flexible tariff policy for social insurance services; to optimize the structure of the social package of the insured through a rational combination of mandatory and voluntary health insurance. Thus, it is important to note that medical social insurance is a necessary attribute of a socially oriented model of economic insurance. Only through the creation of an effective system of health insurance covering almost the entire population, it is possible to achieve a significant improvement in the financing of medical organizations, and therefore in the quality of medical services.

Постановка проблеми

Медичне соціальне страхування є важливою складовою соціальної інфраструктури всіх промислово розвинених країн. У розвинених країнах Західної Європи, США, Австралії та Японії організаційно- економічні механізми медичного страхування створені та функціонують вже не одне десятиліття. В Україні наразі триває активна дискусія щодо переходу до такого типу фінансування, яке є наразі досить актуальним та потребує вирішення. Невизначеність переходу на новий рівень фінансування медичного соціального страхування та відсутність консенсусу серед різних учасників публічного адміністрування у сфері охорони здоров'я зумовили необхідність врахування зарубіжного досвіду країн-лідерів у сфері медичного соціального страхування його врегулювання та ефективності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В Україні дослідженнями окремих питань охорони здоров'я та функціонування медичного страхування займалися В. Андрущенко, В. Базилевич, Ю. Бескид, О. Бетлій, О. Василик, Ю. Вороненко, Н. Внукова, Ю. Ганущак, А. Городецька, М. Голубчиков, С. Грищук, А. Заретова, А. Захарова, О. Кириленко, В. Крамаренко, В. Паламарчук,Парій, О. Процюк, В. Руденко, В. Рудий, Г. Терешко, В. Філатов, С. Юрій. Також питання щодо правового аспекта впровадження та функціонування соціального страхування в Україні досліджували також вчені у сфері адміністрування, зокрема Н. Болотіна, І. Бухтіярова, О. Губар, Р. Гревцова, О. Грін, М. Менджул, О. Стрельченко, С. Стеценко, В. Стеценко, Я. Сенюта,Істомін, Я. Радиш. . Важливе місце в розробці проблематики на дану тему посідають праці західних науковців: Дж. Гендерсона, Г. Муні, К. Харді та ін. Однак, незважаючи на значний доробок науковців у сфері медичного соціального страхування, проблеми вдосконалення системи добровільного медичного соціального страхування та переходу до обов'язкового медичного страхування на зразок світових країн залишаються актуальними та не вирішеними.

Мета статті

Здійснити ґрунтовну характеристику зарубіжного досвіду щодо впровадження добровільного соціального медичного страхування та перейняти позитивний досвід щодо його застосування в Україні.

Виклад основного матеріалу

Основними видами медичного страхування є державне (обов'язкове), добровільне та змішане. Ці види страхування не використовуються незалежно в жодній країні світу, але в деяких країнах вони є домінуючими.

Прямої залежності між вартістю медичної допомоги та рівнем здоров'я населення в жодній групі країн зі схожим рівнем розвитку не спостерігається. До першої сімки країн за ключовими показниками здоров'я (очікувана тривалість життя, дитяча смертність та багато інших показників) входять: Японія, Німеччина, США, Великобританія, Франція, Канада та Нідерланди.

Японія посідає перше місце, але вона посідає останнє місце за витратами на охорону здоров'я у відсотках від ВНП та за кількістю лікарів. США посідає перше місце, але в США найгірші показники дитячої смертності та тривалості життя чоловіків. Тому напрошується висновок, що швидкої відповіді на питання, чи повинна країна, яка подолала бідність, витрачати на охорону здоров'я більше, ніж зараз, не існує [1].

У США відсутнє обов'язкове медичне страхування для всього населення: наприкінці 90-х років ХХ ст. приватні страхові компанії та держава оплачували приблизно 70% загальних національних витрат на охорону здоров'я, або 440 млрд доларів, з яких на приватні страхові компанії припадало понад 30%.

Працівники страхуються за рахунок своїх роботодавців. Обов'язкове медичне страхування здійснюється двома типами страховиків: некомерційними та комерційними. Більшість американців мають медичну страховку за місцем роботи або за місцем роботи чоловіка чи дружини. Цей вид страхування називається груповим і є найдешевшим. У багатьох випадках роботодавець сплачує лише частину вартості. Деякі роботодавці пропонують кілька страхових планів на вибір, тоді як інші пропонують своїм працівникам лише один план. Якщо роботодавець не пропонує групове страхування, або якщо послуги, що покриваються запропонованим страхуванням, нечисленні, можна записатися на індивідуальний план.

Мережа державних госпіталів для військовослужбовців надає безкоштовну медичну допомогу військовослужбовцям та ветеранам. Ті, хто не має обов'язкової медичної страховки, мають можливість записатися на добровільне медичне страхування. У США страхові компанії вимагають від клієнтів сплачувати фіксовану (50-250 дол. США) або пайову (20%) частку своїх медичних витрат. У страховій термінології це відповідає застосуванню безумовного відшкодування [2].

Недосконалість системи медичного страхування прямо чи опосередковано впливає на всіх мешканців країни. І справа не лише в соціальній незахищеності більшості населення. Наприклад, якщо до лікарні потрапляє незастрахований пацієнт, лікарня не має права відмовити йому в обслуговуванні. Вартість його лікування неявно перекладається на застрахованого пацієнта. Це призводить до подальшого зростання страхових внесків.

Щороку органи влади різних рівнів змушені витрачати до 30 мільярдів доларів США на покриття медичних витрат бідних верств населення. Ще 5 мільярдів доларів США "жертвують" лікарі, які часто погоджуються надавати безкоштовну медичну допомогу. Вартість надання послуг незастрахованим пацієнтам (яка є такою ж, як і вартість послуг застрахованим пацієнтам) частково перекладається на застрахованих осіб, а частково фінансується з державного бюджету. Однак це не зменшує гостроти проблеми, тому зростання витрат на охорону здоров'я в США відбувається безконтрольно впродовж десятиліть.

Однак, незважаючи на таке розмаїття послуг, більшість населення США не має всіх цих видів медичного страхування. Близько 44 мільйонів американців (у тому числі третина дітей) не мають медичної страховки, а 77 мільйонів мають так звану "переривчасту страховку".

Основними сильними сторонами американської системи охорони здоров'я є висока якість медичної допомоги та широкий вибір лікарів і лікарень. Однак, вартість охорони здоров'я є однією з найсерйозніших проблем у США. Витрати на охорону здоров'я є астрономічними, проте багато громадян США не мають коштів для відвідування лікаря або придбання ліків. Наприклад, середня вартість медичного обслуговування у лікаря загальної практики в країні становить 120 дол. USD [1; 3]. Тим не менш, витрати на охорону здоров'я в США перевищують витрати інших країн у порівнянні з розміром їхньої економіки і, за оцінками, становлять близько 16% ВВП. Згідно з нещодавно опублікованими даними, у 2009 році США витратили на охорону здоров'я 250 мільярдів доларів, або 8047 доларів на душу населення, що становить 17,3% від загальної економіки країни, порівняно з 16,2% у 2008 році. Соціальне забезпечення у США передбачає відповідну програму соціального страхування, яка офіційно називається «Страхування від старості, виживання та інвалідності» (OASDI), посилаючись на три її компоненти. Він в основному фінансується за рахунок спеціального податку на заробітну плату в розмірі 12,4%. Протягом 2023 року, за оцінками, 157 мільйонів людей заплатили в програму і 54 мільйони отримали пільги. Починаючи з Комісії Грінспена на початку 1980-х років, соціальне забезпечення сукупно зібрало набагато більше податків на заробітну плату, присвячених програмі, ніж вона виплатила одержувачам - майже 3.6 трильйона доларів у 2023 році. Цей річний профіцит зараховується до цільових фондів соціального забезпечення, які містять спеціальні неринкові казначейські цінні папери. Цю суму надлишку зазвичай називають «Цільовим фондом соціального забезпечення». Виручка сплачується до Казначейства США, де вони можуть бути використані для інших державних цілей. Витрати на соціальне забезпечення різко зростуть протягом наступних десятиліть, багато в чому завдяки виходу на пенсію покоління бебі-буму. Очікується, що кількість отримувачів програми збільшиться з 46 мільйонів у 2023 році до 73 мільйонів у 2030 році [4; 5]. У 2023 та 2024 роках ставка податку на соціальне забезпечення становить 6,2% для працівників та 12,4% для самозайнятих. Сукупні федеральні ставки податку на соціальне забезпечення та «Medicare» становлять відповідно 7,65% та 15,3% для працівників та самозайнятих [6; 7; 8].

Існує два основних типи страхових полісів: 1) Health maintenance organizations (HMO) - самий бюджетний варіант, який дає можливість лікуватися тільки в певній мережі медичних клінік (яких не так багато). Цей страховий поліс не буде діяти в разі звернення до лікарів приватної практики. Є ще Exclusive Provider Organization (EPO) - це майже теж саме, але без лікаря і напрямків до фахівців. 2) Preferred provider organizations (PPO) - ви самостійно обираєте і до якого лікаря йти лікуватися. Але, потрібно врахувати, що у вибраній клініки повинен бути укладений договір з вашої страхової (innetwork), тоді лікування обійдеться вам в скромну суму. Якщо ж договір не укладено (out-of-network), медичні послуги будуть коштувати дорожче. Список клінік набагато ширше, ніж при HMO, і навіть, якщо клініка не входить в список - все одно це буде дешевше ніж у випадку з НМО. Визначившись з типом страхового поліса, потрібно вибрати план - він визначає, якими будуть ваші платежі і яку суму компенсації ви отримаєте від вашого страховика. Platinum - страхова оплачує 90% витрат, але щомісячні внески за цим полісом найвищі. Gold - компенсація 80% витрат. Silver - компенсація 70% витрат. Bronze - компенсація 60%. До речі, це один з найбільш популярних типів страхових полісів з порівняно прийнятною вартістю. Minimal - цей тарифний план найскромніший. Він підходить тільки для людей молодше 30 років і тих, хто з якоїсь причини втратив поточну страховку. Тарифний план компенсує лише самі базові медичні послуги. Bартість формується виходячи з того, який тип страховки і тарифний план ви вибрали. В середньому вартість страховки для дорослого в місяць становить 250-350 USD. Таким чином, сім'ї з дітьми щомісяця витрачають на страховку більше 1000 USD. Отже, страхова медицина в США є досить дорогою і складною системою у сфері забезпечення. Питання зручності обов'язкового медичного страхування для суспільства все ще залишається спірним, бо нинішня влада США тримає курс на реформи. В Україні питання страхування поки що не врегульоване на державному рівні, бо оплата медичних послуг часто відбувається з власної кишені пацієнта. Якщо у випадку з профілактичними прийомами це цілком адекватні суми, то при виникненні складних ситуацій зі здоров'ям вартість лікування може становити сотні тисяч гривень [9; 10].

Західноєвропейські системи охорони здоров'я традиційно поділяються на дві групи: модель Беверіджа і модель Бісмарка. Перша система (так звана бюджетна) була запропонована у Великобританії В. Беверіджем у 1942 році. Ця система передбачає, що всі громадяни мають доступ до охорони здоров'я, яка фінансується за рахунок цільових податків. Медичні працівники отримують заробітну плату відповідно до кількості пацієнтів, яких вони обслуговують. Ця система прийнята в багатьох розвинених країнах, наприклад, в Данії, Ірландії, Швеції та Фінляндії. Її перевагами є загальний доступ до медичної допомоги, державний контроль за витратами та справедливість у розподілі коштів.

Друга система базується на німецькому соціальному законодавстві О. Бісмарка. Згідно з цією системою, охорона здоров'я фінансується за рахунок обов'язкових внесків підприємств до спеціальних фондів, створених за професійною або регіональною ознакою. Страхувальниками працівників у системі обов'язкового медичного страхування є підприємства, установи та організації. Управління цими фондами здійснюють представники застрахованих осіб.

Громадяни, які не мають такого медичного страхування, охоплені різними національними програмами соціального забезпечення або приватними страховими компаніями. Ця система найбільш поширена в Німеччині, Швейцарії та Франції [11].

Німеччина має найдовшу історію медичного страхування. Вона характеризується подвійною системою медичного страхування за участю приватних і державних організацій. Існує два види страхування: обов'язкове (державне) і добровільне (приватне). Витрати на охорону здоров'я в Німеччині постійно зростають і становлять приблизно 10,6% ВВП або 2 840 євро на душу населення.

Наразі медичне страхування в Німеччині здійснюється через державні лікарняні каси, більшість з яких організовані на регіональній основі, а деякі - на професійній або галузевій основі. Приблизно 90% населення охоплено державним медичним страхуванням. Страхові внески розподіляються порівну між роботодавцем і працівником і становлять 12-14% від брутто-зарплати працівника. При розрахунку внеску враховуються лише перші 63 000 євро річного доходу працівника, що становить 52 8000 євро у східних провінціях. Непрацюючі члени сім'ї, як правило, автоматично покриваються цим страхуванням безкоштовно. Обсяг послуг, що відшкодовуються медичним страхуванням, включає перелік необхідних медичних послуг і не пов'язаний з сумою, яку людина повинна заплатити.

Менше 10% населення Німеччини охоплено приватним медичним страхуванням і не сплачує внески до державного фонду охорони здоров'я. Люди з річним доходом не менше 47 250 євро мають право на приватне страхування. Цей ліміт щорічно переглядається урядом.

При цьому розмір внесків залежить від вибору застрахованою особою послуг, віку, стану здоров'я та сфери діяльності. Приватне медичне страхування пропонує кращі та більш комплексні медичні послуги, але страхова компанія відшкодовує витрати застрахованій особі лише після того, як медичні послуги були фактично надані та оплачені застрахованою особою. Приватне страхування не обов'язково є дорожчим за державне, оскільки дозволяє людям придбати мінімальний набір необхідних послуг. Близько 0,3% населення не мають медичного страхування.

Перевагами німецької моделі медичного страхування є високий рівень медичного обслуговування, гарантований державою незалежно від економічної спроможності, максимальне охоплення населення обов'язковим медичним страхуванням, високі державні витрати на фінансування охорони здоров'я, громадський фонд охорони здоров'я, який сприяє профілактичним оглядам і превентивному лікуванню, а також значне державне фінансування медичних досліджень, медичних шкіл і клінік [12].

Хоча німецька система медичного страхування має цілу низку переваг, проте треба назвати і її недоліки, на які слід звернути увагу, розробляючи модель медичного страхування для України: по-перше, постійне збільшення розмірів відрахувань на медичне страхування, які сьогодні становлять приблизно 13,4 % заробітної плати до оподаткування. Сьогодні прогнозується подальше зростання цього показника. Насамперед це пов'язано з погіршенням демографічної ситуації в країні; по-друге, суттєве збільшення організаційних витрат в системі охорони здоров'я. У лікарняних касах вони становлять приблизно 5 % від суми внесків. У розрахунку на одну застраховану особу в 2022 р. вони становили 156 євро, а у 2023 р. -- 199 євро, що свідчить про неефективну організацію роботи суспільних лікарняних кас. Обов'язкове медичне страхування GKV є головним складником системи охорони здоров'я Німеччини. Згідно з німецьким законодавством, основні функції такого страхування - це не тільки лікування хворих та допомогти покрити витрати на лікування, реабілітації, але й зміцнення здоров'я та профілактика захворювань в цілому. Система страхування має давню історію та починається ще з правління Бісмарка у 19 сторіччі. На початку страховка поширювалася тільки на найманих працівників та сплачувалася виключно за їх рахунок. У 2007 році відбулося реформування охорони здоров'я в Німеччині та був ухвалений закон про обов'язкове медичне страхування. На сьогодні приблизно 90% громадяни ФРН мають медичну страховку в рамках GKV. Із 2023 року, згідно з законом про фінансову стабілізацію державного медичного страхування (GKV), відсоток виплат на обов'язкове медичне страхування складає в середньому до 16,2%. На 2022 рік відсоток внесків становив 14,6% від заробітної плати брутто. Вони розподіляються порівну між працівниками та роботодавцями відповідно:7,3% вносить працедавець, а інші 7,3% вираховуються

безпосередньо із загальної суми зарплати [13; 12]. Крім того, додаткові витрати створює мережа посередників, які збирають та акумулюють рахунки за медичні послуги і передають у лікарняні каси;

У 2015 році Уряд України ініціював трансформаційну реформу системи охорони здоров'я. Метою трансформації було поліпшення стану здоров'я населення та забезпечення фінансового захисту від надмірних витрат «з кишені» домогосподарств українців шляхом підвищення ефективності, модернізації застарілої системи надання послуг та покращення доступу до якісного медичного обслуговування. На той час в Україні спостерігалася гостра криза у фінансуванні медичної галузі: обговорювалися та взаємно критикувалися проєкти реформування від старої і нової команд та назрівала нагальна потреба у модернізації закупівельного процесу в медичній сфері.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», програма медичних гарантій -- це програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання пацієнтам яких держава гарантує за рахунок коштів державного бюджету України (згідно з тарифом) для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами.

У 2022 році на Програму медичних гарантій передбачено 157,3 мільярдів гривень. Це на 33,8 мільярдів гривень більше, порівняно з 2021 роком. За такий бюджет проголосувала Верховна Рада з прийняттям проєкту закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік». Загалом у проєкті програми медичних гарантій на 2022 рік передбачено 36 пакетів медичних послуг (із повним переліком можна ознайомитись за цим посиланням). Серед нових - «Хірургічні операції дорослим і дітям в умовах стаціонару одного дня». Цю медичну допомогу виділили в окремий пакет, щоб стимулювати розвиток стаціонарно-замісних підходів, які дозволять не тримати пацієнта у лікарні без необхідності, як повідомляє Національна служба здоров'я України.

Відповідно до Положення «Про Національну службу здоров'я України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1101 від 27 грудня 2017 року, НСЗУ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра охорони здоров'я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

По суті, безкоштовних послуг лікарні не надають. Ті, що входять до Програми медичних гарантій, оплачуються НСЗУ, а додатковим джерелом доходу медичних закладів є надання платних послуг, які оплачує сам пацієнт. Наразі відсутні обмеження щодо об'єму надання платних послуг медичним закладом [17].

Наразі необхідно здійснити низку кроків для реформування економічних засад системи охорони здоров'я, в тому числі її фінансування. Реформування фінансування охорони здоров'я в Україні має відбуватися в рамках загальноприйнятих в Європі принципів соціальної рівності, справедливості та солідарності в організації та наданні медичних послуг [18].

Висновки

Література:

1. Машина Н. І. Міжнародне страхування: навч. посібник. К.: Центр учбової літератури,. 2006. 504 с.

2. Александрова М.М. Страхування: навчально-методичний посібник. К.: ЦУЛ, 2002. 208 с.

3. Стрельченко О.Г., Александрова К.О. Доктринальна характеристика публічного адміністрування фармацевтичним сектором охорони здоров'я. Часопис Київського університету права . 2022. № 1. С. 111-113. DOI: 10.36695/2219-5521.1.2022.18

4. Медичне страхування в країнах світу: США https://tripmydream.ua/media/layfhak/ meditsinskoe-strahovanie-v-stranah-mira-ssha

5. Kuzmenko О., Strelchenko О. (2021). Peculiarities of financial and legal regulation in the field of transplantation: current state and development prospect. modern management review.

ol.26, № 2 (2021), pp 53-65. URL :https://doi.org/10.7862/rz.2021.mmr.11

6. Social Security Administration. "Social Security & Medicare Tax Rates." URL :https://www.investopedia.com/terms/o/oasdi.asp#citation-42

7. Oksana G. Strelchenko, Igor D. Pastukh, Oleksandr S. Dotsenko, Iryna G. Bukhtiyarova, Svitlana P. Koshova (2024). Protection of the rights of healthcare workers in the light of european integration processes. Clinical and Preventive Medicine. № 1 (31). С. 130-139.

8. Strelchenko O., Okhrimenko I., Kislitsyna I. (2023). Administrative and legal regulation of distance and blended learning during the covid-19 pandemic. Journal of law and political sciences scientific and academy journal, 36. P. 10-26.

9. Strelchenko O., Okhrimenko I., Martynenko D. (2022). Character of public administration by the digitalization process during health care virtualization. Journal of law and political sciences scientific and academy journal, VOL. (33 (2), Р. 277-288.

10. Рудакова Л.О., Михальчук В.М. (2023). Особливості соціального медичного страхування працівників сфери охорони здоров'я. Клінічна і профілактична медицина. Науковий медичний журнал. Clinical and Preventive Medicine. № 8 (30). (грудень). С. 108-118.

11. Губар О. Є. Медичне страхування у країнах Європейського Союзу. Фінанси України. 2003. № 7. 130 с.

12. Страхування: підручник / За ред.. В. Д. Базилевича. К.: Знання, 2008. С. 901-1000.

13. Shcherbina A. Обов'язкове медичне страхування в Німеччині. URL :https:// ukrainianingermany.de/uk/health-insurance-in-germany-uk/3 Червня 2023

14. Юрій С. І., Шаварина М. П., Шаманська Н. В. Соціальне страхування: Підручник. К.: Кондор. 2006. 464 с.

15. Мних М. В. Медичне страхування та необхідність запровадження в Україні. Економіка та держава. 2007. № 240. 41 с.)).

16. Межа між рівнями спеціалізованої допомоги зникне: як платитимуть, так і лікуватимуть? URL :http://www.vz.kiev.ua/med/08-09/7.shtml.

17. Курбет А. Медична реформа в Україні у 2022 році: аналіз проблем та фінансування галузі URL :https://intelmag.com/medicine/17166-medychna-reforma-v-ukrayini-u-2022- roczi-analiz-problem-ta-finansuvannya-galuzi/

18. Новосельська Л. І. Шляхи запровадження медичного соціального страхування в Україні. Науковий вісник НЛУ. 2008. № 18. С. 82-85.

References:

1. Mashyna N. I. (2006). Mizhnarodne strakhuvannia [International insurance]. K.: Tsentr uchbovoi literatury [in Ukrainian].

2. Aleksandrova M.M. (2002). Strakhuvannia [Insurance]. K.: TsUL [in Ukrainian].

3. Strelchenko O.H. & Aleksandrova K.O. (2022). Doktrynalna kharakterystyka publichnoho administruvannia farmatsevtychnym sektorom okhorony zdorovia. Chasopys Kyivskoho universytetuprava, 1, 111-113 [in Ukrainian].

4. Medychne strakhuvannia v krainakh svitu SShA [Medical insurance in the countries of the world: USA] Retrieved from https://tripmydream.ua/media/layfhak/meditsinskoe-strahovanie- v-stranah-mira-ssha [in Ukrainian].

5. ^zmenko О. & Strelchenko О. (2021). Peculiarities of financial and legal regulation in the field of transplantation: current state and development prospect. modern management review, 26 (2), 53-65. Retrieved from: https://doi.org/10.7862/rz.2021.mmr.11 [in Ukrainian].

6. Social Security Administration. "Social Security & Medicare Tax Rates". Retrieved from https://www.investopedia.com/terms/o/oasdi.asp#citation-42 [in Ukrainian].

7. Strelchenko O. & Pastukh I. & Dotsenko O. & Bukhtiyarova I. & Koshova S. (2024). Protection of the rights of healthcare workers in the light of european integration processes. Clinical and Preventive Medicine,1 (31), 130-139. [in Ukrainian].

8. Strelchenko O. & Okhrimenko I. & Kislitsyna I. (2023). Administrative and legal regulation of distance and blended learning during the covid-19 pandemic. Journal of law and political sciences scientific and academy journal, 36. P. 10-26. [in Ukrainian].

9. Strelchenko O. & Okhrimenko I., & Martynenko D. Character of public administration by the digitalization process during health care virtualization, 33(2), 2022, Journal of Law and Political Sciences, Jordan. Retrieved from https://drive.google.com/file/d/1i5uzRwkFvDS9t1_4y Z5d77WvwGmv6ZwN/view [in Jordan].

10. Rudakova L.O., Mykhalchuk V.M. (2023). Osoblyvosti sotsialnoho medychnoho strakhuvannia pratsivnykiv sfery okhorony zdorovia [Osoblyvosti sotsialnoho medychnoho strakhuvannia pratsivnykiv sfery okhorony zdorovia]. Klinichna i profilaktychna medytsyna Clinical and preventive medicine. Naukovyi medychnyi zhurnal - Clinical and Preventive Medicine. Naukovyi medychnyi zhurnal. Clinical and Preventive Medicine, 8 (30), 108-118 [in Ukrainian].

11. Hubar O. Y. (2003). Medychne strakhuvannia u krainakh Yevropeiskoho Soiuzu [Medical insurance in the countries of the European Union]. Finansy Ukrainy - Finances of Ukraine, 7, 130 [in Ukrainian].

12. Bazylevycha V. D. (2008). Strakhuvannia [Insurance]. K.: Znannia [in Ukrainian].

13. Shcherbina A. (2023). Mandatory health insurance in Germany [Mandatory health insurance in Germany]. Retrieved from :https://ukrainianingermany.de/uk/health-insurance-in- germany-uk/ [in Ukrainian].

14. Iurii S. I. & Shavaryna M. P. & Shamanska N. V. (2006). Sotsialne strakhuvannia: Pidruchnyk. K.: Kondor. [in Ukrainian].

15. Mnykh M. V. (2007). Medychne strakhuvannia ta neobkhidnist zaprovadzhennia v Ukraini [Medical insurance and the need for introduction in Ukraine]. Ekonomika ta derzhava - Economy and the state, 240, 41 s. [in Ukrainian].

16. Mezha mizh rivniamy spetsializovanoi dopomohy znykne: yak platytymut, tak i likuvatymut? [The border between the levels of specialized care will disappear: how will they be paid and how will they be treated?] Retrieved from: http://www.vz.kiev.ua/med/08-09/7.shtml. [in Ukrainian].

17. Kurbet A. (2022). Medychna reforma v Ukraini u 2022 rotsi: analiz problem ta finansuvannia haluzi [Medical reform in Ukraine in 2022: analysis of problems and financing of the industry]. Retrieved from : https://intelmag.com/medicine/17166-medychna-reforma-v- ukrayini-u-2022-roczi-analiz-problem-ta-finansuvannya-galuzi/ [in Ukrainian].

18. Novoselska L. I. (2008). Shliakhy zaprovadzhennia medychnoho sotsialnoho strakhuvannia v Ukraini [Ways of introducing medical social insurance in Ukraine]. Naukovyi visnyk NLU - Scientific Bulletin of NLU, 18, 82-85. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru