Вплив євроінтеграційних процесів на медичне соціальне страхування

Размещено на http://www.allbest.ru

Вплив євроінтеграційних процесів на медичне соціальне страхування

Голубчиков Михайло Васильович доктор медичних наук, професор, Національний університет управління охорони здоров'я України імені П.Л. Шупика, м. Київ

Стрельченко Оксана Григорівна доктор юридичних наук, професор, Національна академія внутрішніх справ, м. Київ,

Анотація

У цій статті розглядаються основні моделі медичного страхування в розвинених Європейських країнах. Аналіз використовується для оцінки ймовірності та доцільності її запровадження європейського досвіду в Україні як частини державної політики у сфері медичного обслуговування населення, що спрямовано на сприяння переходу до страхової медицини в країні. Запропоновано основні елементи розвитку медичного соціального страхування в Україні. Проаналізовано та узагальнено міжнародний досвід дало підстави стверджувати, що механізм медичного соціального страхування потребує модернізації, шляхом реалізації інтегрованої схеми, що містить у собі різні елементи добровільного та обов'язкового медичного страхування. медичне страхування обслуговування

З метою удосконалення системи медичного соціального страхування як додаткового джерела інвестування у сферу охорони здоров'я запропоновано: розробити нові та вдосконалити існуючі програми розвитку медичного соціального страхування відповідно до потреб потенційних страхувальників; проводити гнучку тарифну політику на послуги медичного соціального страхування з урахуванням реальних соціально-економічних можливостей більшості населення; оптимізувати структуру соціального пакету застрахованих осіб шляхом раціонального поєднання обов'язкового та добровільного медичного страхування; забезпечити ефективну взаємодію між страхувальниками (застрахованими особами), страховими компаніями та закладами охорони здоров'я в процесі надання послуг медичного страхування; максимізувати капітал страхових компаній, що надають послуги медичного соціального страхування.

Таким чином, важливо зазначити, що медичне соціальне страхування є необхідним атрибутом соціально-орієнтованої економічної моделі страхування. Лише шляхом створення ефективної системи медичного страхування, яка охоплює практично все населення, можна досягти значного покращення фінансування закладів охорони здоров'я, а отже, і якості надання медичних послуг.

Ключові слова: медичне страхування, соціальне страхування,

добровільне медичне страхування, модель фінансування, бюджетне фінансування, позабюджетне фінансування.

Holubchykov Mykhailo Vasyliovych doctor of medical sciences, professor, P.L. National University of Health Care Management of Ukraine. Shupyka, Kyiv

Strelchenko Oksana Hryhorivna Doctor of Law, Professor, National Academy of Internal Affairs, Kyiv

IMPACT OF EUROPEAN INTEGRATION PROCESSES ON MEDICAL SOCIAL INSURANCE

Abstract

This article examines the main models of health insurance in developed European countries. The analysis is used to assess the probability and expediency of its implementation of European experience in Ukraine as part of the state policy in the field of medical care of the population, which is aimed at promoting the transition to insurance medicine in the country. The main elements of the development of medical social insurance in Ukraine are proposed. The analyzed and summarized international experience gave grounds to assert that the medical social insurance mechanism needs to be modernized through the implementation of an integrated scheme that includes various elements of voluntary and mandatory medical insurance.

In order to improve the system of medical social insurance as an additional source of investment in the field of health care, it is proposed to: develop new and improve existing programs for the development of medical social insurance in accordance with the needs of potential policyholders; implement a flexible tariff policy for medical social insurance services, taking into account the real socioeconomic capabilities of the majority of the population; to optimize the structure of the social package of insured persons through a rational combination of mandatory and voluntary health insurance; to ensure effective interaction between policyholders (insured persons), insurance companies and health care institutions in the process of providing health insurance services; to maximize the capital of insurance companies providing medical social insurance services.

Keywords: health insurance, social insurance, voluntary health insurance, financing model, budgetary financing, extra-budgetary financing.

Постановка проблеми. Загальновідомо, що в часи фінансової та економічної нестабільності охорона здоров'я найбільше страждає від нестачі фінансування. Зазвичай галузь фінансується за залишковим принципом, який потребує суттєвого вдосконалення. Економічна криза, яка виникла у період військових дій в Україні призвела до кризи в системі охорони здоров'я та зниження якості медичних послуг: згідно з рейтингом систем охорони здоров'я ВООЗ, Україна посідає 79 місце з 191 країни, 111 місце з 191 країни за витратами на охорону здоров'я на душу населення та 8 місце серед країн СНД. Незважаючи на конституційну гарантію безоплатної охорони здоров'я, значна частина медичних послуг є фактично платною: пацієнти оплачують ліки та витратні матеріали, необхідні для лікування, побутові витрати, такі як харчування та постільна білизна, і навіть послуги молодшого медичного персоналу. Основна проблема, з якою стикається сектор охорони здоров'я, полягає в тому, що суми, які виділяються з державної скарбниці на фінансування цього сектору, не відповідають потребам. Це явище сприяє розвитку корупції та тіньової економіки, оскільки дозволяє пацієнтам брати участь у фінансуванні медичних закладів у спосіб, не передбачений українським законодавством. Тому реформування системи фінансування охорони здоров'я, частиною якого є медичне соціальне страхування є нагальною потребою. У зв'язку з цим виникла актуальність дослідження зарубіжного досвіду запровадження медичного страхування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню проблем соціального страхування, в тому числі й у сфері медичного страхування, присвячені численні праці вітчизняних та зарубіжних науковців: О. Бетлій, В. Базилевича, Ю. Ганущака, А. Городецької, С. Грищук, А. Заретова, А. Захарова, С. Ніколаєнка, В. Парій. Однак, незважаючи на значний доробок науковців у сфері медичного соціального страхування, проблеми вдосконалення системи добровільного медичного соціального страхування та переходу до обов'язкового медичного страхування залишаються актуальними.

Метою статті є вивчення зарубіжного досвіду у сфері запровадження та реалізації моделей медичного соціального страхування та оцінка перспектив зміцнення медичного страхування в цілому в Україні.

Виклад основного матеріалу. Євроінтеграційні процеси України у світовий соціально-економічний, культурний, науковий та освітній простір, а також посилення військової активності в Україні призвели до збільшення мобільності громадян між різними країнами. Як наслідок, виникла потреба у страхуванні подорожуючих та страхуванні працівників сфери охорони здоров'я.

Починаючи з другої половини 20-го століття, міжнародні страхові операції здійснюються шляхом укладання договорів страхування (ACISTA). Діяльність компаній спрямована на надання страхових послуг громадянам, які виїжджають за кордон, на випадок раптового захворювання, випадкового тілесного ушкодження або смерті під час перебування за кордоном. Асистанс зазвичай розглядається як низка взаємопов'язаних послуг, спрямованих на задоволення потреб людей, які опинилися у складних життєвих обставинах, та надання негайної медичної та технічної допомоги клієнтам.

Застрахована особа та страховик співпрацюють з асистанс компанією, щоб координувати допомогу застрахованій особі на цілодобовій основі та управляти процесами витрат страховика. З практичної точки зору, схеми асистансу забезпечують координацію зусиль страховиків щодо виконання своїх зобов'язань перед страхувальниками. Оскільки мережі асистансу мають представництва в багатьох країнах світу, страховики можуть надавати страхові послуги своїм клієнтам практично в будь-якій точці земної кулі.

Умовами полісу медичного страхування подорожуючих за кордон можуть бути передбачені обов'язки страховика щодо медичного транспортування пацієнта до найближчої лікарні або спеціалізованого закладу, транспортування до країни проживання з наданням медичної допомоги, репатріації останків застрахованого, дострокового повернення на батьківщину, надання невідкладної стоматологічної допомоги та юридичної підтримки.

Асистанські компанії зобов'язані: приймати заяви від застрахованих осіб 24 години на добу зручною для них мовою; укладати договори з медичними та технічними установами для швидкого реагування в разі потреби; виступати незалежними експертами при оцінці страхових випадків; здійснювати моніторинг страхових випадків від початку до кінця та співпрацювати з іноземними партнерами з метою До їхніх обов'язків входить: співпраця з іноземними партнерами з метою виявлення страхового шахрайства.

Найважливішим елементом страхування громадян, що від'їжджають за кордон, є страхування невідкладної допомоги, де мова йде не просто про відшкодування збитків, а про надання послуг у формі негайної допомоги. Ця допомога може надаватися як в матеріальній, так і в технічній формах. Наприклад, допомога автомобілістам у разі настання нештатної ситуації.

Страхова сума при страхуванні громадян, що від'їжджають за кордон встановлюється, як правило, на максимальному рівні, який може бути відшкодований застрахованому у разі настання страхового випадку, й встановлюється франшиза.

Системи фінансування охорони здоров'я, засновані на схемах медичного страхування, широко поширені в більшості країн світу. Вони оцінюють моделі медичного страхування за такими критеріями: "відсутність перешкод", "вплив громадськості", "співпраця з іншими секторами", "контроль витрат і фінансова ефективність", "інтенсивний моніторинг та оцінка", "здатність до оновлення та розвитку" та "адміністративні витрати".

Розглянемо деякі особливості організації системи медичного страхування на прикладі деяких країн.

Німеччина вважається однією із перших країн, яка запровадила медичне страхування. Німеччина вдосконалює свою систему соціального страхування, включаючи обов'язкове медичне страхування, вже понад 100 років. Німецька система мала значний вплив на розвиток обов'язкового соціального страхування в розвинених країнах. Це стосується насамперед страхування на випадок хвороби. У Німеччині цей вид страхування існує з 1883 року, страхування від нещасних випадків - з 1884 року, а пенсійне страхування, включаючи страхування по інвалідності, - з 1889 року.

Німецька система медичного страхування вирішує свої проблеми дуже автономно і незалежно від державного бюджету. Витрати на охорону здоров'я фінансуються на 60% за рахунок внесків до лікарняних кас, на 10% - за рахунок приватного страхування, на 15% - за рахунок державних коштів з податків і на 15% - за рахунок приватних коштів.

У солідарній системі медичного страхування внески відповідають платоспроможності (доходу) застрахованої особи, а послуги надаються відповідно до стану здоров'я, незалежно від індивідуального внеску кожної людини. Такий метод визначення розміру внеску гарантує вирівнювання солідарності, коли здорові платять за хворих, молоді - за старих, самотні - за сім'ю, а багаті - за бідних.

Принцип солідарності доповнюється принципом субсидіарності, згідно з яким застрахована особа відчуває відповідальність за власне здоров'я, а організація страхових інституцій побудована таким чином, що проблеми не можуть бути вирішені без участі застрахованої особи. Субсидіювання та солідарність працюють разом, щоб забезпечити ефективний соціальний захист, не виходячи за межі можливостей як застрахованої особи, так і держави.

У німецькому медичному страхуванні існує вісім різних типів лікарняних кас, кожна з яких представлена незалежною організацією медичного страхування. Ця глибока дихотомія ґрунтується на історично визначених критеріях розмежування. Регіональні лікарняні каси диференціюються відповідно до регіональної компетенції, тоді як галузеві лікарняні каси диференціюються відповідно до галузевої компетенції. Лікарняна каса ремісничих спілок, Сільська лікарняна каса для фермерів та їхніх працівників, Лікарняна каса робітників для працівників певних професій, Лікарняна каса службовців, відкрита для всіх категорій працівників, Морська лікарняна каса для працівників, які працюють на суднах, Федеральна гірнича лікарняна каса для тих, хто працює в гірничодобувній промисловості. Професійні критерії використовуються для розрізнення.

Наведені вище критерії класифікації є результатом економічного та соціального розвитку Німеччини і, ймовірно, лише частково можуть бути застосовні до інших суспільств з іншими соціально-історичними та економічними реаліями.

Великобританія використовує бюджетну систему майже виключно для фінансування національних витрат на охорону здоров'я, з високим ступенем централізованого контролю, що визначає характер держави. Ця бюджетна система охоплює всіх громадян, а витрати на охорону здоров'я фінансуються із загальних податкових надходжень як частина державного бюджету. У той же час, більшість організацій охорони здоров'я перебувають у державній власності і управляються ієрархічно центральними та місцевими органами влади [1; 2].

Система Національної служби охорони здоров'я (НСЗ) Великобританії, яка фінансується переважно з державного бюджету і має на меті надання комплексної медичної допомоги, доступної для всіх громадян без винятку, була запроваджена в 1948 році [3; 4].

Приблизно 4% фінансування НСЗУ надходить від додаткових платежів населення (переважно за рецепти та часткову оплату ліків в аптечній мережі); поза межами фінансових зобов'язань НСЗУ населення може купувати медичні послуги у державних та приватних постачальників медичних послуг або безпосередньо, або через приватне медичне страхування. Державна частка витрат на охорону здоров'я становить 85%, а приватна - 15% [5; 6].

Відносини між замовником і підрядником ґрунтуються на одній з наступних трьох форм контракту

Блокові контракти надають лікарням фіксовану суму фінансування, незалежно від обсягу надання медичної допомоги. На практиці блок- контракти використовувалися лише на початку реформи, коли не було економічної інформації, необхідної для більш складних договірних відносин. Потім вони поступово трансформувалися в договори на узгоджені обсяги допомоги.

Договір про фінансування узгоджених обсягів медичної допомоги планує обсяг медичної допомоги, що замовляється, та визначає умови оплати. Договір також встановлює умови додаткового фінансування у разі перевищення узгодженого обсягу, що є домінуючим в НСЗУ.

Договір про оплату за фактичну кількість лікувань або обсяг послуг визначає ставку оплати та встановлює платіжні зобов'язання. Медичні витрати, що підлягають оплаті, не визначаються. На практиці цей тип договору є додатковим до попередніх.

Для кожного виду послуг існує своя схема розподілу фінансових зобов'язань сторін. Перший тип договору (блок-контракт) є більш вигідним для покупця медичних послуг, оскільки звільняє його від тягаря невизначеності, що змушує його брати на себе тягар і шукати економії у лікаря.

В основі договорів про фінансування узгоджених обсягів медичної допомоги лежить принцип розподілу фінансових ризиків: кожна сторона несе певну частку відповідальності за відхилення між запланованими та фактичними обсягами медичної допомоги. Третя форма контракту встановлює принцип, згідно з яким усі фінансові ризики несе покупець медичних послуг, і будь-які послуги мають бути платними.

За оцінками експертів, канадська система охорони здоров'я є однією з найефективніших у світі. Канадську систему охорони здоров'я часто називають безкоштовною. На сьогоднішній день 1/3 бюджету провінції в Канаді витрачається на охорону здоров'я. Пацієнти також несуть витрати на певні медичні послуги. Однак, якщо останні включені в провінційний план охорони здоров'я, пацієнт не бере участі в оплаті, а повна вартість послуг, що покриваються, відшкодовується урядом провінції. Відповідно до Закону про охорону здоров'я Канади, гарантія безкоштовної медичної допомоги поширюється лише на застраховані послуги.

У Канаді діє система медичних ощадних рахунків під назвою MS As (Medical Savings Accounts), яка призначена для заощадження коштів на охорону здоров'я. Схема базується на ощадних рахунках, що фінансуються за рахунок внесків роботодавців. Якщо кошти на ощадному рахунку вичерпуються, працівник оплачує медичні послуги з власної кишені. Всі кошти на ощадному рахунку, включаючи ті, що залишаються після розрахункового періоду, належать працівникові; MSA призначена для того, щоб відраховувати певну суму від суми, яку роботодавець вже витратив на медичне страхування працівника. Потім компанія використовує цей залишок для страхування від нещасних випадків; MSA є джерелом інформації для споживачів і постачальників медичних послуг про витрати на придбання медичних послуг і стимулює обидві сторони до розумного використання коштів, оскільки працівники несуть відповідальність за власне використання коштів [7].

У Бельгії національне медичне страхування здійснюється в рамках системи соціального забезпечення, одним з п'яти розділів якої є страхування на випадок хвороби та інвалідності (інші - допомога по безробіттю, пенсії, допомога розширеним сім'ям та допомога у зв'язку з виробничими травмами і професійними захворюваннями), що адмініструється Міністерством соціального забезпечення.

Система страхування на випадок хвороби та інвалідності централізовано управляється та адмініструється Національним інститутом хвороби та інвалідності (HIXI).

Національний інститут хвороби та інвалідності очолює Г енеральна рада, що складається з представників організацій роботодавців, працівників, страхових компаній, медичних організацій, лікарів, фармацевтів та середнього медичного персоналу НІХІ відповідає за обсяг послуг, що підлягають відшкодуванню, відносну вартість медичних послуг, догляду, медичного моніторингу, що відшкодовуються страховими компаніями. чотири спеціалізовані департаменти, в тому числі з питань медичного страхування, включаючи Раду з медичних технологій, яка визначає адміністративні підрозділи страхової організації. У Бельгії п'ять страхових компаній і один державний орган (Фонд субсидованого страхування) надають усі передбачені законом послуги обов'язкового страхування. Усі громадяни мають право вільно обирати страхову компанію. Пацієнти мають право обирати лікаря та лікарню. Християнські страхові компанії охоплюють 45,3% населення, соціалістичні страхові компанії - 27%, спеціалізовані страхові компанії - 15,8%, незалежні страхові компанії - 4,5%, безкоштовні страхові компанії - 6,6% і компанії додаткового страхування - 0,7% [8; 9].

Закон визначає повноваження та права страхових компаній, а також систему їх організації та діяльності. Страхові компанії не мають права виплачувати дивіденди, а прибуток повинен бути інвестований відповідно до соціальних цілей компанії.

У Сполучених Штатах медичне страхування є добровільним. Більшість американців отримують медичну страховку від свого роботодавця. Цей вид страхування називається груповим і є найдешевшим. У багатьох випадках роботодавець покриває лише частину витрат. Деякі роботодавці пропонують кілька планів на вибір, тоді як інші пропонують лише один. Якщо ваш роботодавець не пропонує страхового плану, ви все одно можете приєднатися до індивідуального плану, якщо він покриває деякі послуги. Загалом, ринок медичного страхування США пропонує різноманітні послуги, які можна розділити на три категорії (це стосується як групових, так і індивідуальних планів):

безкоштовне медичне страхування - традиційний план медичного страхування, відмінною рисою якого є те, що власник такого плану може звертатися до будь-якого лікаря чи лікарні в країні. За цим планом страхувальник оплачує частину рахунку від лікаря або лікарні. Застрахована особа несе відповідальність за наступні витрати:

в принципі, щомісячні внески сплачуються до страхової компанії;

авансовий платіж у розмірі 250 доларів США (франшиза) у перший рік страхування. Страхувальник сплачує франшизу в розмірі 250 доларів США на кожного члена сім'ї до того, як страхування набуде чинності. Тільки після сплати цієї суми страхова компанія починає здійснювати часткові виплати. Часткова оплата означає, наприклад, що застрахована особа сплачує 15% вартості лікування, а решту 85% оплачує страхова компанія.

HMO (Health Maintenance Organisation) - це федерація організацій охорони здоров'я, які пропонують різноманітні плани, що надають певні послуги за фіксовану ціну. Кожен пацієнт має власного лікаря (як правило, терапевта) і за необхідності отримує направлення до вузьких спеціалістів. Візити до спеціалістів без направлення від лікаря не покриваються цими планами. За цим планом застрахована особа може вибрати лікаря лише з певної мережі.

організація привілейованих постачальників (PPO) - цей план страхування є комбінацією двох попередніх; застраховані особи в PPO мають доступ до ширшого спектру страхових послуг, ніж в (НМО). У цьому випадку вартість консультацій є значно вищою, оскільки пацієнт несе основну частину витрат, а страховий план покриває решту. Абоненти таких страхових планів також сплачують франшизу [10; 12; 13].

На додаток до цих планів медичного страхування, існують федеральні, штатні, провінційні, муніципальні та окружні програми, які відрізняються за кількістю, вартістю та обсягом медичних послуг, що покриваються. Програма Medicare частково покриває довготривалу госпіталізацію, стоматологічну допомогу, перевірку зору та окуляри. Федеральна програма Medicaid надає медичну допомогу малозабезпеченим верствам населення з доходами нижче рівня бідності. Інші програми: "Балтійський хрест" і "Балтійський щит" - це коаліції місцевих організацій, метою яких є надання медичної допомоги жителям відповідних держав і регіонів. "Балтійський Хрест" оплачує лікування в лікарнях, з якими у нього укладені контракти. "Балтійський щит" є частиною системи організацій і надає спеціалізовану допомогу з контролем якості лікування.

Ключовими особливостями системи охорони здоров'я США є широкий спектр застрахованих медичних послуг, висока якість обслуговування та велика кількість лікарів і лікарень. З іншого боку, висока вартість медичних послуг заважає багатьом американцям отримувати адекватну медичну допомогу.

Характер і зміст системи охорони здоров'я значною мірою визначається соціальною філософією країни. Реформа охорони здоров'я завжди відбувається за безпосередньої участі суспільства і в рамках політичного процесу. Спосіб, у який здійснюється реформа охорони здоров'я, відображає пріоритети суспільства на той час. Добре функціонуючі системи охорони здоров'я існують у країнах з високим рівнем добробуту. Там держава може піклуватися про охорону здоров'я в тій мірі, в якій це необхідно, а громадяни можуть робити свій внесок у власне здоров'я.

Однак навіть розвинені країни не можуть дозволити собі надавати значні соціальні гарантії своїм громадянам і переглядають свої соціальні зобов'язання, звужуючи спектр пільг для доступу до медичної допомоги за видами допомоги та за категоріями населення і збільшуючи частку співоплати за медичні послуги. Виникає питання, чи потрібно вдосконалювати систему медичного страхування як додаткове джерело інвестицій у сферу охорони здоров'я [11; 14; 15; 16].

З метою удосконалення системи медичного соціального страхування як додаткового джерела інвестування у сферу охорони здоров'я необхідно:

розробити нові та вдосконалити існуючі програми розвитку медичного соціального страхування відповідно до потреб потенційних страхувальників;

проводити гнучку тарифну політику на послуги медичного соціального страхування з урахуванням реальних соціально-економічних можливостей більшості населення;

оптимізувати структуру соціального пакету застрахованих осіб шляхом раціонального поєднання обов'язкового та добровільного медичного страхування;

забезпечити ефективну взаємодію між страхувальниками (застрахованими особами), страховими компаніями та закладами охорони здоров'я в процесі надання послуг медичного страхування;

максимізувати капітал страхових компаній, що надають послуги медичного соціального страхування.

Таким чином, важливо зазначити, що медичне страхування є необхідним атрибутом соціально-орієнтованої економічної моделі. Лише шляхом створення ефективної системи медичного страхування, яка охоплює практично все населення, можна досягти значного покращення фінансування закладів охорони здоров'я, а отже, і якості медичних послуг. Таким чином, аналіз реалізації права на охорону здоров'я та функціонування систем охорони здоров'я в країнах світу дозволяє зробити висновок, що єдиної правильної універсальної моделі соціального медичного страхування у системі охорони здоров'я фактично не існує. Досвід інших країн показав, що культура конкретного національного суспільства та соціальна поведінка його громадян відіграють важливу роль у функціонуванні системи охорони здоров'я. Механізми фінансування охорони здоров'я можуть успішно вдосконалюватися в рамках як бюджетного фінансування, так і соціального медичного страхування.

Література

Досвід медичного страхування у зарубіжних країнах. URL: https://nv.nltu.edu.ua/ Archive/2011/21_10/178_Bucz.pdf

Зарубіжний досвід функціонування системи охорони здоров'я в контексті забезпечення реалізації права на охорону здоров'я. URL: https://www.socosvita.kiev.ua/sites/ default/files/Visnyk_1-2_2020-4352.pdf

Козьменко С.М., Охріменко І.О. Аналіз законодавчих ініціатив щодо обов'язкового медичного страхування в Україні. URL: https://docviewer.yandex.ua/7urU http%3A%2F%2 Flib.uabs.edu.ua.

Бендукідзе К. Реформи охорони здоров'я в Республіці Грузія: від радянської руїни до охорони здоров'я на ринковій основі. К.: Інтерсервіс, 2014. 52 с.

Розвиток медичного страхування: зарубіжний досвід та можливості його використання в Україні. URL: http://economyandsociety.in.ua/joumals/19_ukr/171.pdf

Зарубіжний досвід фінансування охорони здоров'я. URL: https://conf.ztu.edu.ua/ wp-content/uploads/2019/01/128.pdf

Бетлій О. Чи вирішить обов'язкове медичне страхування проблеми системи охорони здоров'я. URL: http://voxukraine.org/2015/03/20/problemy-systemyohorony-zdorovia/.

Безугла В.О., Постіл І.І., Шаповал Л.П. Страхування: навч. посіб. Київ: Центр навчальної літератури, 2008. 582 с.

Стеценко С.Г., Галай В.О. Медичне право України (реалізація та захист прав пацієнтів): монографія. К.: Атіка, 2010. 168 с.

Мних М. В. Медичне страхування та необхідність запровадження в Україні. Економіка та держава. 2007. № 240. 41 с.

Машина Н. І. Міжнародне страхування: навч. посіб. Київ.: Центр навчальної літератури, 2006. 504 с.

Стрельченко О.Г., Александрова К.О. Доктринальна характеристика публічного адміністрування фармацевтичним сектором охорони здоров'я. Часопис Київського університету права . 2022. № 1. С. 111-113. DOI: 10.36695/2219-5521.1.2022.18

Kuzmenko О., Strelchenko О. (2021). Peculiarities of financial and legal regulation in the field of transplantation: current state and development prospect. modern management review. ol. 26, No. 2 (2021), pp 53-65. April-June. 2021. С. 53-65. URL : https://doi.org/10.7862/rz.2021.mmr.11

Oksana G. Strelchenko, Igor D. Pastukh, Oleksandr S. Dotsenko, Iryna G. Bukhtiyarova, Svitlana P. Koshova (2024). Protection of the rights of healthcare workers in the light of european integration processes. Clinical and Preventive Medicine. № 1 (31). С. 130-139.

Strelchenko O., Okhrimenko I., Kislitsyna I. (2023). Administrative and legal regulation of distance and blended learning during the covid-19 pandemic. Journal of law and political sciences scientific and academy journal, 36. P. 10-26.

Strelchenko O., Okhrimenko I., Martynenko D. (2022). Character of public administration by the digitalization process during health care virtualization. Journal of law and political sciences scientific and academy journal, VOL. (33 (2), Р. 277-288.

References

Dosvid medychnoho strakhuvannia u zarubizhnykh krainakh [Experience of medical insurance in foreign countries]. Retrieved from https://nv.nltu.edu.ua/Archive/2011/21_10/178_ Bucz.pdf (data zvernennia 18.03.2024). [in Ukrainian].

Zarubizhnyi dosvid funktsionuvannia systemy okhorony zdorovia v konteksti zabezpechennia realizatsii prava na okhoronu zdorovia [Foreign experience of the functioning of the health care system in the context of ensuring the implementation of the right to health care]. Retrieved from https://www.socosvita.kiev.ua/sites/default/files/Visnyk_1-2_2020-4352.pdf (data zvernennia 18.03.2024). [in Ukrainian].

Kozmenko S.M. & Okhrimenko I.O. Analiz zakonodavchykh initsiatyv shchodo oboviazkovoho medychnoho strakhuvannia v Ukraini [Analysis of legislative initiatives regarding mandatory health insurance in Ukraine]. Retrieved from https://docviewer.yandex.ua/ ?url=http%3A%2F%2 Flib.uabs.edu.ua. (data zvernennia 18.03.2024). [in Ukrainian].

Bendukidze K. (2014). Reformy okhorony zdorovia v Respublitsi Hruziia: vid radianskoi ruiny do okhorony zdorovia na rynkovii osnovi [Health Care Reforms in the Republic of Georgia: From the Soviet Ruin to Market-Based Health Care]. K.: Interservis [in Ukrainian].

Rozvytok medychnoho strakhuvannia: zarubizhnyi dosvid ta mozhlyvosti yoho vykorystannia v Ukraini [Development of health insurance: foreign experience and possibilities of its use in Ukraine]. Retrieved from http://economyandsociety.in.ua/journals/19_ukr/171.pdf (data zvernennia 18.03.2024). [in Ukrainian].

Zarubizhnyi dosvid finansuvannia okhorony zdorovia [Foreign experience of health care financing]. Retrieved from https://conf.ztu.edu.ua/wp-content/uploads/2019/01/128.pdf (data zvernennia 18.03.2024). [in Ukrainian].

Betlii O. (2015). Chy vyrishyt oboviazkove medychne strakhuvannia problemy systemy okhorony zdorovia [Will mandatory health insurance solve the problems of the health care system]. Retrieved from http://voxukraine.org/2015/03/20/problemy-systemyohorony-zdorovia/. (data zvernennia 18.03.2024). [in Ukrainian].

Bezuhla V.O. & Postil I.I. & Shapoval L.P. (2008). Strakhuvannia [Insurance]. Kyiv: Tsentr navchalnoi literatury [in Ukrainian].

Stetsenko S.H. & Halai V.O. 2010. Medychne pravo Ukrainy (realizatsiia ta zakhyst pravpatsiientiv) [Medical law of Ukraine (implementation and protection of patients' rights)]. K.: Atika [in Ukrainian].

Mnykh M. V. (2007). Medychne strakhuvannia ta neobkhidnist zaprovadzhennia v Ukraini [Medical insurance and the need for introduction in Ukraine]. Ekonomika ta derzhava - Economy and the state, 240, 41 [in Ukrainian].

Mashyna N. I. (2006). Mizhnarodne strakhuvannia [International insurance] Kyiv.: Tsentr navchalnoi literatury [in Ukrainian].

Strelchenko O.H., Aleksandrova K.O. Doktrynalna kharakterystyka publichnoho administruvannia farmatsevtychnym sektorom okhorony zdorovia [Doctrinal characteristics of public administration of the pharmaceutical sector of health care]. Chasopys Kyivskoho universytetu prava - Journal of the Kyiv University of Law. 2022. № 1. S. 111-113. DOI: 10.36695/ 2219-5521.1.2022.18

Kuzmenko О., Strelchenko О. (2021). Peculiarities of financial and legal regulation in the field of transplantation: current state and development prospect. modern management review. ol. 26, No. 2 (2021), pp 53-65. April-June. 2021. С. 53-65. URL : https://doi.org/10.7862/ rz.2021.mmr.11 [in Ukrainian].

Strelchenko O. G. & Pastukh I. D. & Dotsenko O. S. & Bukhtiyarova I. G. & Koshova S. P. (2024). Рrotection of the rights of healthcare workers in the light of european integration processes. Klinichna iprofilaktychna medytsyna - Clinical and Preventive Medicine, 1 (31), 130-139. [in Ukrainian].

Strelchenko O., Okhrimenko I., Kislitsyna I. (2023). Administrative and legal regulation of distance and blended learning during the covid-19 pandemic. Journal of law and political sciences scientific and academy journal, 36 (1), 10-26 [in Ukrainian].

Strelchenko O., Okhrimenko I., Martynenko D. (2022). Character of public administration by the digitalization process during health care virtualization. Journal of law and political sciences scientific and academy journal, 33 (2), Р. 277-288. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru