Оцінка ефективності виведення банків з ринку в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінка ефективності виведення банків з ринку в Україні

Вікторія Степанець

Київський національний економічний університет імені Вадима Г етьмана

Ірина Краснова

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Для України в умовах турбулентності економіки та невизначеності на фінансовому ринку важливим завданням є пошук шляхів запобігання ситуаціям, коли збитки від ліквідації неплатоспроможних банків становлять значно більшеніж доходи від реалізації активів збанкрутілих банків. Для цього важливим завдання постає трансформація системи врегулювання банків, в тому числі щодо вибору способів врегулювання на противагу ліквідації, а також вдосконалення підходів в межах цих процедур з управління та продажу майна (активів) неплатоспроможних банків. В межах такого підходу важливо забезпечити вибір способу врегулювання який би сприяв максимальному задоволенню вимог кредиторів банку різних черг, та визначення справедливої та якісної оцінки банківських активів.

Victoria STEPANETS, Iryna KRASNOVA

Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman

ASSESSMENT OF THE EFFECTIVENESS OF BANK RESOLUTION IN UKRAINE

For Ukraine, in the context of economic turbulence and uncertainty in the financial market, an important task is to find ways to prevent situations where losses from the liquidation of insolvent banks constitute a much larger share of the proceeds from the sale of assets of failed banks. In view of this, an important task is to transform the system of bank resolution, including the choice of resolution methods as opposed to liquidation, as well as to improve approaches within these procedures to the management and sale of assets of insolvent banks. As part of this approach, it is important to ensure that the resolution method is chosen to maximize the satisfaction of the bank's creditors claims and to determine a fair and high-quality valuation of bank assets.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

фінансовий актив ліквідація банк

Протягом багатьох років українська банківська система страждала від слабкого управління ризиками, широко розповсюдженого кредитування пов'язаних осіб та поблажливості регулятора [1, с. 185]. Ефективність виведення банків з ринку слід оцінювати виходячи із цілей врегулювання: забезпечення фінансової стабільності та захист інтересів вкладників та кредиторів. Еволюційно першою була ціль щодо захисту інтересів вкладників, пізніше після криз 2008 року, як в США, так і в Європі, коли на підтримку банків було використано мільярди доларів державної підтримки, на перший план вийшла ціль врегулювання щодо забезпечення фінансової стабільності. Що означає, в тому числі застосування спочатку таких інструментів врегулювання, які б унеможливили державну підтримку потенційно неплатоспроможної установи.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Аналіз останніх досліджень та публікацій показує, що сучасна банківська спільнота науковців та практиків зосереджена на питаннях дослідження фінансової стійкості та запобігання неплатоспроможності. Ці аспекти набувають все більшої актуальності у зв'язку з фінансовими кризами, турбулентністю фінансових ринків, політичною нестабільністю, невизначенністю екомічного розвитку, втратою українською економікою потенціалу розвитку. Це питання є актуальним з погляду повоєнної відбудови економіки, для якої потрібні будуть значні фінансові ресурси акумульовані фінансово стійкими банківськими установами.

Формулювання цілей статті

Мета статті - висвітлення особливостей оцінювання фінансових активів в процедурах ліквідації та врегулювання неплатоспрможності банків.

Виклад основного матеріалу

Для досягнення мети буде проаналізовано способи врегулювання, що знайшли практичне застосування в Україні, розглянуто підхід до оцінки активів в тимчасовій адміністрації та порівняно економічний ефект від реалізації активів в процедурі ліквідації з конкурсною пропозицією інвестора при відчуженні активів та зобов'язань (P&A).

Фондом гарантування вкладів в Україні, з момента передачі йому реформою 2012 року повноважень, щодо виведення банків з ринку, були застосовані різні способи врегулювання неплатоспроможності банків (рис. 1).

Рис.1. Способи, реалізовані ФГВФО для виведення з ринку проблемних банків Джерела: складено авторами

Реалізація зазначених способів виведення вітчизняних банків з ринку відбувалася під час тимчасової адміністрації, а у випадках недосягнення цілей тимчасової реалізації, банк переходив до ліквідаційної процедури. Зауважимо, що навіть не зважаючи на значну кількість виведених банків з ринку, Фонд фактично не має значного досвіду ефективної реалізації всіх способів виведення банку з ринку. Більшість з означених способів були застосовані як в українській практиці, так і в практиці Фонда вперше, оскільки до 2012 року функцію виведення банків з ринку та врегулювання неплатоспроможності банків виконував Національний банк України. При цьому НБУ використовував інші інструменти, за винятком ліквідації, для врегулювання неплатоспроможності банків-банкрутів. Серед застосовуваних інструментів НБУ відмітимо введення тимчасової адміністрації строком на один рік, з метою приведення діяльності банку у відповідність до вимог НБУ, що фактично є способом оздоровлення банку-банкрута. Нагадаємо, що наразі, відповідно до чинного законодавства, тимчасов адміністрація запроваджується у банку віднесенного НБУ до категорї неплатоспрможних строком на один місяць, з можливістю продовження ще на один місяць.

Після посткризової перевірки якості активів вітчизняних банків з ринку було виведено більше ніж 100 неплатоспроможних банків на які припадає понад третини всіх банківських активів. Лише 10 з них було виведено ФГВФО у спосіб інший ніж ліквідація, тобто фактично лише 10% банків. За цих умов фінансовий буфер ФГВ виявився недостатнім для того, щоб впоратися з масштабним виведенням банків, особливо у посткризові 2014-2016 роки. Для порівняння в США 98% неплатоспроможних банків виводяться з ринку у спосіб інший ніж ліквідація, а саме у спосіб відчуження активів та зобов'язань неплатоспроможного банку до приймаючого банку. Слушною є думка Білошапки В.С., що низький рівень довіри до фінансових установ та відсутність розвинутої системи захисту прав інвесторів [6].

Однак, варто зазначити, що внаслідок очищення та рекапіталізації банківської системи протягом 2014-2016 років, українські банки відносно добре витримали шок російського вторгнення.

Чому так важливо, щоб способом виведення банків з ринку була не ліквідація? Ліквідація не є найкращим способом виведення банку з ринку. Активи протягом періоду ліквідації мають чітку та природну тенденцію до знецінення (фізичне руйнування, рейдерство, психологічний фактор припинення обслуговування кредитної заборгованості позичальників при банкрутстві банку), крім того, існують витрати на адміністрування процедури ліквідації. Для кредиторів та вкладників завжди кращим варіантом будуть способи врегулювання неплатоспроможності банку, оскільки активи фактично не знецінюються, а відповідно більше вимог вкладників буде покрито.

Такий незначний відсоток виведення банків з ринку у способи врегулювання відмінні від ліквідації зумовлений різними факторами, серед яких виокремимо наступні:

- відмова НБУ щодо погодження набуття істотної участі в неплатоспроможному банку при спробі його купівлі інвестором;

- не підтвердження НБУ фінансового стану приймаючого банку, оскільки після того як Фонд визначиться з приймаючими банками, він надає до НБУ їх конкурсні пропозиції для висновку чи настільки банк фінансово стійкий, для того, щоб витримати нормативи після приєднання зазначених активів та зобов'язань неплатоспроможного банку;

- відсутність кваліфікації в інвестора. Наразі НБУ має список кваліфікованих інвесторів, куди включає інвесторів та банки, які мають намір взяти участь у врегулюванні неплатоспроможних банків. Ця процедура займає до 30 днів. Інвестори не встигають пройти кваліфікацію, якщо намір стати приймаючим банком або інвестором виявляється вже на етапі коли банк неплатоспроможний, оскільки реалізація способу врегулювання відбувається лише в період тимчасової адміністрації;

- відмова інвестора від участі в конкурсі як правило через те, що після вивчення активів в інформаційній кімнаті неплатоспроможного банку, інвестор не виявляв зацікавленості в наявних активах, перважно через їх низьку якість;

- відсутність стратегічного інвестора зацікавленного в купівлі всіх або окремих активів та зобов'язаннь, або в купівлв банку в цілому (акцій), або в інвестуванні у перехідний банк;

- дуже короткий строк експозиції активів (період тимчасової адміністрації 1+1 місяць), що зумовлює відсутність попиту на активи та конкуренції між учасниками конкурсів щодо виведення банків з ринку;

- вища вартість активів за оцінкою Фонду, ніж та, яка запропонована інвестором в конкурсній пропозиції;

Майже всі фактори є такими, які не залежать від Фонду гарантування, та лише останній стосується питання вдосконалення процедур Фонду в рамках посилення його інституційної спроможності. Адже, мета Фонду захист владників та кредиторів, а отже і забезпечення максимального задоволення їх вимог. Це можливо при реалізації більшої кількості угод в способи врегулювання, визначені Законом, що наразі є пріоритетом, і як показує сівтовий досвід таким способом є відчуження активів та зобов'язань (purchase&assumption, P&A)

Пропонуємо зробити квантифіковану оцінку на прикладі банкрутств банків в Україні за останньої системної кризи 2014-2017 років для порівняння ефективності виведення та врегулювання банків з ринку з точки зору двох ситуацій:

1) реалізовані врегулювання банків. Аналіз та порівняння врегульованих неплатоспроможних банків з банками, щодо яких була застосована ліквідація з виплатами, з точки зору рівня задоволення кредиторських вимог;

2) нереалізовані врегулювання банків. Аналіз та порівняння нереалізованих транзакцій відчуження активів та зобов'язань, які були відхилені Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) з причини перевищення оцінки суб'єкта оціночної діяльності над пропозицією інвестора, з вартістю цих же активів, реалізованих вже в в ліквідації.

Вважаємо, що у якості критерія оцінки ефективності процедури виведення банків з ринку та ліквідації банків доцільно розглядати саме обсяг задоволених вимог кредиторів за результатами закінчення процедури виведення банку з ринку. Аргументами на користь даної позиції є той факт, що Фонд гарантує кожному вкладнику відшкодування коштів за його вкладом та задоволення вимог кредиторів банків.

Фонд гарантування задовольняє вимоги кредиторів банків у черговості, яка визначена статтею 52 Закону про систему гарантування: друга черга - вимоги за заробітною платою працівників банку, третя черга - це Фонд (відшкодування гарантованої суми вкладів), четверта - вкладники банку понад 200 тис.грн., п'ята черга - НБУ в частині зниження вартості застави (у разі наявності кредитів НБУ), шоста черга - заблоковані платежі фізичних осіб, сьома черга - юридичні особи (в тому числі забезпечені, проте фактично їх вимоги задовольняються позачергово), восьма черга - інші вимоги, дев'ята черга - кредитори-пов'язані особи банку (акціонери та інші), десята черга - вимоги за субординованим боргом.

Для оцінки ефективності реалізованих способів, виведення банків, порівняємо черги задоволених вимог кредиторів (за умови якщо попередня черга, за зазначеною в таблиці була повністю задоволена), банків, які були виведені з ринку за допомогою різних інструментів. В таблиці 1 представлена вибірка даних за певними вітчизняними банкам. Інформація щодо черги наведена за умови, що попередня черга, за зазначеною в таблиці, була повністю задоволена.

Таблиця 1Задоволені черги вимог кредиторів вибірки банків України (за умови якщо попередня черга, за зазначеною в таблиці була повністю задоволена)

* за умови що попередня черга, за зазначеною в таблиці була повністю задоволена Джерело: складено авторами за даними офіційного сайту ФГВФО [7]