Генезис становлення та розвитку лікарняних кас як різновиду добровільного соціального страхування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Генезис становлення та розвитку лікарняних кас як різновиду добровільного соціального страхування

Бугро Валерій Іванович доктор медичних наук, професор, Національний університет управління охорони здоров'я України імені П.Л. Шупика, м. Київ

Стрельченко Оксана Григорівна доктор юридичних наук, професор, Національна академія внутрішніх справ, м. Київ

Анотація

У статті автором досліджено наукові погляди вчених, які досліджували генезис становлення та розвитку лікарняних кас, який запропоновано віднести до різновиду добровільного соціального страхування, яке застосовуватиметься з метою задоволення та захист законних соціальних, економічних, професійних та інших спільних інтересів членів організації та сприяння інтеграції лікарняних кас України, підвищення професійного рівня та лікарської етики працівників медичної галузі та лікарняних кас; солідарна участь населення у вирішенні питань медикаментозного забезпечення в межах діючого законодавства України; формування такої організаційної структури як лікарняна каса, яка могла б бути фінансово доступною кожному громадянину та гарантувала йому належну медичну допомогу на певній території.

Узагальнюючи вищевикладену хронологію історичного досвіду проведення медичного страхування в Україні, автором сформульовано висновок, що страхова медицина і окремі види медичної допомоги вже діяли тривалий час на території України, які при бажанні можна запозичити в період підготовки до переходу охорони здоров'я на страхові засади. Але лікарняні каси є досить позитивним внеском у розвиток сфери охорони здоров'я в частині добровільного соціального медичного страхування. В умовах сьогодення лікарняні каси функціонують як громадські неприбуткові організації, що об'єднують фізичних осіб на добровільній основі та спільності інтересів і створюються відповідно до Закону України «Про громадські об'єднання» з метою поліпшення умов медичного обслуговування її членів та захисту їхніх законних прав на охорону здоров'я. Створення й діяльність лікарняних кас ґрунтується на добровільній участі, рівноправності її членів, самоуправлінні, законності, гласності та має громадський характер, що не суперечить їх взаємодії з органами державної влади і не позбавляє права на отримання державної підтримки. Діяльність лікарняних кас не має на меті отримання прибутку.

Ключові слова: лікарняна каса, страхування медичних працівників, соціальне страхування медичних працівників, додаткове соціальне стархування, додаткове соціальне страхування.

Abstract

лікарняна каса страхування

Bugro Valeriy Ivanovych doctor of medical sciences, professor, P.L. National University of Health Care Management of Ukraine, Shupyka, Kyiv,

Strelchenko Oksana Hryhorivna Doctor of Law, Professor, National Academy of Internal Affairs, Kyiv

THE GENESIS OF THE ESTABLISHMENT AND DEVELOPMENT

In the article, the author investigated the scientific views of scientists who studied the genesis of the formation and development of hospital funds, which is proposed to be classified as a type of voluntary social insurance, which will be used for the purpose of satisfying and protecting the legitimate social, economic, professional and other common interests of the members of the organization and promoting the integration of hospital funds of Ukraine, raising the professional level and medical ethics of workers in the medical field and hospital funds; joint participation of the population in solving the issues of medical supply within the limits of the current legislation of Ukraine; formation of such an organizational structure as a hospital fund, which could be financially accessible to every citizen and guarantee him proper medical care in a certain territory.

Summarizing the above chronology of the historical experience of medical insurance in Ukraine, the author formulated the conclusion that insurance medicine and certain types of medical care have been operating for a long time on the territory of Ukraine, which, if desired, can be borrowed in the period of preparation for the transition of health care to an insurance basis. But hospital funds are a rather positive contribution to the development of the health care sector in terms of voluntary social health insurance. In today's conditions, hospital funds function as public non-profit organizations that unite individuals on a voluntary basis and common interests and are created in accordance with the Law of Ukraine "On Public Associations" with the aim of improving the conditions of medical care of its members and protecting their legal rights to health care. The creation and operation of hospital funds is based on voluntary participation, equality of its members, self-management, legality, publicity and has a public character, which does not contradict their interaction with state authorities and does not deprive them of the right to receive state support. The activity of hospital funds is not aimed at making a profit.

Keywords: health fund, insurance of medical workers, social insurance of medical workers, additional social insurance, additional social insurance.

Актуальність дослідження зумовлюється тим, що майже 30 років тому в Україні за громадянської ініціативи була сформована мережа лікарняних кас у формі добровільних громадських об'єднань. Лікарняні каси стали однією з форм реформування системи охорони здоров'я, яка виникла як реакція громадян на обмежені можливості державного фінансування щодо забезпечення якісної та доступної медичної допомоги. Метою їх створення було і є залучення коштів населення на добровільній основі для забезпечення членів лікарняних кас медикаментами за умови надання амбулаторної допомоги, лікування в умовах стаціонару, проведення діагностичних обстежень тощо.

На сьогодні лікарняні каси функціонують як громадські неприбуткові організації, що об'єднують фізичних осіб на добровільній основі та спільності інтересів і створюються відповідно до Закону України «Про громадські об'єднання» з метою поліпшення умов медичного обслуговування її членів та захисту їхніх законних прав на охорону здоров'я. Створення й діяльність лікарняних кас ґрунтується на добровільній участі, рівноправності її членів, самоуправлінні, законності, гласності та має громадський характер, що не суперечить їх взаємодії з органами державної влади і не позбавляє права на отримання державної підтримки. Діяльність лікарняних кас не має на меті отримання прибутку. За інформацією Міністерства юстиції України станом на липень 2021 р. в реєстрі громадських об'єднань налічувалося 117 лікарняних кас у різних регіонах України, 9 з яких припинили свою діяльність, а 10 перебувають у стані припинення [1].

Ці добровільні об'єднання стали альтернативним джерелом залучення позабюджетних коштів для надання медичної допомоги населенню, а досвід їх діяльності слугує фундаментом, на якому можна реформувати систему охорони здоров'я. Щоб успішно реформувати систему охорони здоров'я, необхідно вивчати як іноземний, так і власний досвід, зокрема особливості державного регулювання медичної діяльності на українських землях у минулому. Актуальним з цієї точки зору є дослідження не тільки діяльності лікарняних кас як прототипу медичного страхування, а й особливостей їх правового статусу як окремих юридичних осіб, які здатні від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і виконувати обов'язки, самостійно брати участь у правовідносинах, бути позивачем і відповідачем у суді.

Постановка проблеми. Українська держава вже мала певний досвід з організації медичного страхування в минулому - в дореволюційний період і період нової економічної політики. Тому, на нашу думку, дослідження історичного досвіду може бути корисним з погляду фінансових та організаційний питань.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Формування правових основ, на які б спирався подальший розвиток медичного страхування, не можливе без хронологічного і теоретичного дослідження їх підґрунтя. В Україні основні проблеми теорії та практики медичного страхування досліджували вчені:

O.Гаманкова, О. Губар, Ю. Гришан, М. Мних, В. Рудень, В. Нонко, Н, Нагайчук, Я. Шумелда та інші. Деяким аспектам становлення страхової медицини та діяльності лікарняних кас на західноукраїнських землях присвячені наукові публікації А. Гарагашьяна [2, с. 139], Я. Радиша [3, с. 88; 4, с. 265-269], І. Фуртака [5, с. 71], Л. Давибіди [6, с. 22-23; 7, с. 114-118],

P.Чорненького [10, с. 243-249]. Віддаючи належне дослідженням у цій сфері, слід зауважити, що бракує ґрунтовних досліджень, які узагальнюють історичний досвід розвитку медичного страхування.

Метою статті є дослідження історичного аспекту становлення та розвитку лікарняних кас при здійсненні медичного страхування.

Виклад основного матеріалу

Медичне страхування і страхова медицина в Україні своєю появою завдячують фабрично-заводській медицині, проявом якої стало виникнення лікарняних кас. Джерелом фінансування медичного страхування, що здійснювалось через лікарняні каси, були фонди соціального страхування. Їх кошти формувалися із внесків роботодавців і внесків робітників - членів лікарняних кас. Внески до лікарняних кас сплачувались на паритетній основі і становили третю частину коштів застрахованих і дві треті з доплат роботодавців. Особливістю допомоги, що надавалась, був її комплексний характер, що включав матеріально-грошову компенсацію втраченого заробітку та лікування [8, с. 48-50].

До початку Першої світової війни у Харківській і Київських губерніях було організовано відповідно 68 і 75,5 % запланованих до відкриття лікарняних кас, а в одному з промислових районів Півдня - Єкатеринбурзькій губернії існувало 135 лікарняних кас, ключові позиції в яких належали роботодавцям. Загальне охоплення соціальним страхуванням в Україні було дуже низьким і не перевищувало 2 % всього населення. На той час в Україні функціонували лікарняні каси двох типів: заводські та об'єднані. Заводські каси здійснювали виплату допомоги за встановленими випадками, організовували надання безоплатної медичної допомоги робітникам і членам їхніх сімей.

У 1913 році урядом були запропоновані доповнення до статуту лікарняних кас, що давали їм право організовувати лікарні, амбулаторії, санаторії, аптеки. З введенням цих доповнень медична допомога робітникам та членам їхніх сімей дещо покращилась і стала доступнішою. Лікарняні каси створювались не тільки у великих промислових містах України, а й в окремих повітах, губерніях, населених пунктах. В подальшому страхова медицина набула свого розвитку в Україні після Лютневої революції 1917 р. Це знайшло свій прояв у поширенні медичного страхування практично на всі галузі промисловості й охопило практично всі верстви населення.

Лікарняні каси почали активно збільшуватись, дрібні лікарняні каси зливались і виникали великі страхові організації -- об'єднані лікарняні каси. Об'єднані лікарняні каси мали більші статутні резервні кошти, організовували надання амбулаторної та стаціонарної допомоги, в тому числі й хворим у домашніх умовах, екстрену медичну допомогу в нічний час, забезпечували постійні чергування медичного персоналу, надавали медичні послуги хворим на туберкульоз.

У дореволюційний період в Україні була створена власна система страхової медицини. Лікарняні каси стали перетворюватися на нові демократичні заклади, кошти на їх утримання формувалися за рахунок внесків підприємців. Джерелами формування коштів лікарняних кас стали внески учасників медичного страхування в розмірі від 1 до 2 %, а у разі чисельності учасників страхування менше 500 осіб - 3 % від заробітної плати та доплати власників підприємств [9, с. 57].

Кошти лікарняних кас формувалися як обіговий, так і резервний капітал. Резервний капітал формувався із відрахувань і доплат у розмірі 5 % і виконував функцію резерву обігових коштів, а в разі їх вичерпання спрямовувався на поточні потреби. Обіговий капітал складався із внесків і доплат, а також прибутків з майна каси та тимчасових надходжень, і спрямовувався на поточні витрати. Відрахування до резервного фонду призупинялося, якщо вони сягали суми, рівної сумі витрат каси за останні два роки, і відновлювалася при розмірах нижче цієї суми. У випадку непокриття поточних витрат обіговим капіталом правління лікарняної каси мало право вирішувати питання про збільшення величини внеску або скорочення витрат. Відповідно до декрету Раднаркому України «Положення про страхування на випадок хвороби» від 2 травня 1919 року страхування у вигляді грошової допомоги поширювалося на всіх осіб, які зайняті в усіх галузях народного господарства. Страхування здійснювали загальноміські та окружні лікарняні каси за рахунок внесків роботодавців (10 % від фонду заробітної плати) та інших надходжень. Лікарняні каси надавали безкоштовну лікарську допомогу робітникам, у тому числі ліки та перев'язочні матеріали. Зі зміною державного устрою виникли суперечності щодо становлення медичного страхування. Деякий час існували дві форми медичного забезпечення - страхова та державна. Проте керівники охорони здоров'я того часу дійшли висновку про недопустимість паралельного існування двох медицин - «страхової» і «державної». На початку 1921 року в Україні були повністю ліквідовані лікарняні каси [9, с. 49-51].

Початок другого етапу страхової медицини в Україні пов'язаний з переходом країни в березні 1921 року до нової економічної політики (НЕП), що для охорони здоров'я стало відходом від бюджетної системи фінансування і призвело до передачі медичних закладів на фінансування з місцевого бюджету з подальшим різким скороченням фінансування і введенням часткової оплати за отриману медичну допомогу.

Перед закладами охорони здоров'я постала проблема пошуку нових джерел фінансування. Ринкові відносини, які зароджувалися тоді в Україні, вимагали пристосування системи охорони здоров'я до її законів і реанімації страхової медицини.

Отже, зародження ринкових відносин обумовило відхід від бюджетного фінансування та створення так званої робітничої медицини - медицини для надання медичної допомоги обмеженому контингенту працюючих (робмед). НЕП створив сприятливі умови для відновлення принципів страхової медицини.

В Україні було створено систему робітничої медицини. Весь бюджет охорони здоров'я за період існування робітничої медицини в Україні складався із державних асигнувань, коштів місцевих бюджетів, страхового фонду медичної допомоги та інших джерел. Основну роль відіграв Декрет Раднаркому України від 10 грудня 1921 р. «Основне положення про соціальне забезпечення робітників і службовців на випадок тимчасової і постійної втрати працездатності та членів їх сімей на випадок хвороби годувальника». Відповідно до цього Декрету страхуванню підлягали робітники промислових підприємств, а також працівники, які були зайняті в сільському господарстві або перебували у підпорядкуванні промислових підприємств. Поряд із допомогою по тимчасовій непрацездатності, вагітності, пологах передбачалось надання безкоштовної медичної допомоги застрахованим в амбулаторії, стаціонарі, домашніх умовах, а також безкоштовне забезпечення ліками, бандажами, окулярами та стоматологічне протезування. Передбачалося також прикріплення згідно з угодою медичних закладів робітничої медицини до промислових підприємств для надання медичної допомоги робітникам і службовцям. Ці заклади обслуговували і незастраховане населення, якому надавалося відповідно 10 % обсягу стаціонарної і 20 % амбулаторної медичної допомоги [10, с. 114].

Управління медичною допомогою у структурі Наркомату охорони здоров'я України здійснював відділ робітничої медицини. Охорона здоров'я робітників залежала ще й від закладів Наркомпраці та органів соціального страхування. Для узгодження діяльності цих відомств на місцях створювалися губернські страхові ради, а в центрі - Українська страхова рада. З метою організації спеціалізованих видів медичної допомоги для робітників у 1923 році було створено лікарняне бюро.

Відповідно до видів соціального страхування, всі надходження розподілялись між п'ятьма фондами: фондом «А»; фондом інвалідності - фондом «Б»; фондом безробіття - фондом «В»; фондом лікарняної допомоги -

фондом «Г»; резервним фондом. Фонд лікарської допомоги «Г» розглядався як дотаційний до державного бюджету і давав змогу залучити гарантовані додаткові кошти для покращення медичного обслуговування робітників та їх сімей. Головне призначення страхового фонду (85 % асигнувань) - створення основного фонду лікарської допомоги для витрат на місцях органами Наркомату. Із залишкової частини фонду 10 % передавалося Наркомату охорони здоров'я для створення запасного фонду лікарняної допомоги [10, с. 114].

На відміну від республік колишнього Союзу, робітнича медицина в Україні набула значного розвитку, її мережа була тісно пов'язана з працюючими через страхові каси, фабричні та заводські комітети, представники яких входили до складу адміністративно-господарських комісій при поліклініках. Число робітничих поліклінік зросло від початку їх створення з 54 до 101 у 1923 році. Тоді ж у підпорядкування робітничої медицини перейшли всі лікувальні заклади.

У 1923 р. у Харкові було відкрито перший інститут робітничої медицини. Таким чином, в Україні було створено власну модель страхової медицини - систему робітничої медицини.

У 1927 році згідно з постановою уряду «Про утвердження принципу державної охорони здоров'я» її було скасовано і розпочато функціонування державної системи охорони здоров'я з централізованою формою управління, характерною ознакою якої стало монопольне володіння наданням медичних послуг. Відтоді в Україні почалося функціонування державної системи охорони здоров'я.

Період 60-х - 80-х років відзначився занепадом галузі охорони здоров'я. Найвагоміші чинники, що стали причиною занепаду галузі, були такими. Бюджетне фінансування галузі, основними характеристиками якого були централізоване планування та управління фінансами. Фінансування лікувально-профілактичних закладів здійснювалось за нормативами затрат, яке не було пов'язане з кінцевими, соціально значущими показниками, такими, як закінчений випадок лікування хворого та ін., а більш орієнтувалось на кількісні показники, такі, як кількість ліжок у стаціонарі, кількість відвідувань за зміну в амбулаторно-поліклінічній ланці, забезпеченість відповідними фахівцями (лікарями) тощо.

Для оцінки стану здоров'я населення почав використовувався показник середньої тривалості життя. В сукупності названі показники визначали величину ресурсів, необхідних для функціонування закладів та установ охорони здоров'я. Порядок фінансування, що існував, не сприяв інтенсифікації й ефективності роботи медичного персоналу. Розвиток галузі здійснювався екстенсивним шляхом, рівень заробітної плати медичних працівників був нижчим, порівняно із середньою заробітною платою у народному господарстві. Залишковий принцип фінансування призвів до зниження обсягу інвестицій у галузь охорони здоров'я.

Так, частка державного бюджету, що виділялась на ці цілі, у 1960 р. становила - 6,6 %, у 1970 р. - 6,1 %, у 1980 р. - 5,0 %, у 1985 р. - 4,6 % [11, с. 383 - 391].

Щодо промислової медицини, то з 1840 р., робітники мали лише формальне право на лікарську допомогу за рахунок працедавців і в 1870 р., вони самі стали створювати страхові каси. Статут такого об'єднання обіцяв безоплатну медичну, лікарську, грошову допомогу у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Відшкодовувалося і стаціонарне лікування, оплачувалася тижнева допомога при пологах.

Добровільні страхові каси створювалися і підприємцями. Страхові внески становили 1,5 % від заробітної плати. У 1907 р. вийшов закон, що об'єднав більшість галузевих підприємств у єдину державну касу, яка підпорядковувалася Державному управлінню з робітничого страхування і діяла через місцеві опорні пункти. Внески робітників збільшилися до 3 %, а з 1918 р., до 4 % від заробітку. Роботодавці були зобов'язані виплачувати 50 % допомоги з тимчасової непрацездатності і у разі захворювань, 100 % - при травмах.

З 1907 року право на отримання безплатної медичної допомоги поширилося на членів сімей застрахованих. Згідно з Положенням страхові каси гарантували застрахованим і їхнім сім'ям протягом тринадцяти тижнів безкоштовну медичну допомогу, ліки, допомогу на випадок непрацездатності в сумі 60 % від заробітку, а у разі пологів - 100 %. На випадок смерті також передбачалась фінансова допомога членам сім'ї застрахованого. Процес організації страхових кас відбувався повільно. Застраховані не завжди отримували медичну допомогу в необхідному обсязі, терміни лікування і перебування в страхових касах скорочувалися до мінімуму. Страхові каси, які існували в Україні до Другої світової війни, відіграли важливу роль у забезпеченні соціального захисту населення. Ця форма з добровільної перейшла в обов'язкову і дала можливість функціонувати різним системам медичного забезпечення [12; 13; 14].

Серед документів, які зберігаються у Державному архіві Івано- Франківської області і стосуються діяльності у досліджуваний період Станіславського воєводства загалом та окремих повітів зокрема, є статути повітових кас хворих Долини, Тлумача, Надвірної, Коломиї, Снятина, Калуша, тексти яких стали об'єктами вивчення [15, с. 257; 16, с. 197; 17, с. 34; 18, с. 125].

Статут каси хворих як типовий документ складався з 10 розділів, які, своєю чергою, поділялися на 113.

Розділ 1. Найменування та місце знаходження. Параграфи 1-4. Передбачалося, що каси хворих створювалися в кожному повіті Станіславського воєводства, яких станом на 1921 р. було 16: Богородчанський, Долинський, Городенківський, Калуський, Коломийський, Косівський, Надвірнянський, Печеніжинський, Рогатинський, Скольський, Станиславівський, Стрийський, Снятинський, Тлумацький, Турчанський, Жидачівський.

Розділ 2. Умови членства. Параграфи 5-17. Цей розділ включав підрозділи, в яких визначалися процедури добровільного та обов'язкового страхування, а також умови вступу й виходу з каси хворих. До каси хворих в обов'язковому порядку залучалися працівники та члени їхніх родин і роботодавці. Останні протягом трьох днів подавали в каси хворих інформацію про прийнятих і звільнених працівників, розмір їхньої заробітної плати та склад сім'ї.

До каси хворих мали право на добровільних засадах приєднатися також інші особи за умови своєчасної сплати членських внесків. Необхідними умовами членства в касі хворих були також постійне проживання в місцевості розташування каси, віковий ценз до 45 років на час страхування, річний прибуток, що не перевищував гранично встановленої суми, та медична карта, яка засвідчувала задовільний стан здоров'я. Підставами для припинення страхування були заява особи або несплата страхових внесків протягом двох місяців.

Розділ 3. Членські внески. Параграфи 18-25. У цьому розділі передбачалося, що до каси хворих відраховували кошти із заробітної плати працівників підприємств (що вища зарплата, то більший відсоток відрахувань), які поверталися йому у формі відшкодувань під час втрати працездатності внаслідок хвороби або при наданні лікарських послуг. Обов'язок здійснювати відрахування покладався на роботодавців, щомісяця стягувалося 5 % заробітної плати, з них 2 % на рахунок каси хворих вносив робітник і 3 % роботодавець. Кожен застрахований мав особисту страхову картку - «посвідчення члена каси хворих», в якому реєструвалися надані медичні послуги та підтвердження виплати, «відомості про отриману медичну допомогу членом каси хворих».

Розділ 4. Страхові випадки. Параграфи 26-59. Зазначалося, що каси хворих могли надавали безоплатну лікарську допомогу своїм членам у разі хвороби чи захворювання когось із їхньої родини та при пологах, виплачували грошову допомогу вагітним і матерям-годувальницям, оплачували поховання покійних.

Розділ 5. Фінансування. Параграфи 60-78. Передбачалося, що основними джерелами фінансування кас хворих були відрахування підприємств і застрахованих осіб. Каси хворих мали право залучати кошти місцевих органів влади, меценатів і різних філантропічних товариств. Вони мали право отримувати прибуток, а також мати у власності свої лікарні. Такою була повітова каса хворих у м. Станиславові (тепер поліклініка № 3, що на вул. І. Франка в м. Івано-Франківську), в якій в основному лікувалися працівники залізниці та члени їх родини. Ще один заклад місто викупило у приватної особи - це так званий «Санаторій доктора Гутта» (фтизіопульмонологічний центр, що на вулиці І. Франка, 17 у м. Івано-Франківську), який славився своїм пологовим відділенням і був найпопулярнішим пологовим будинком міста [19, с. 243-249].

Розділ 6. Фінансовий регламент. Параграфи 79-84. Регламентувалося ведення бухгалтерського обліку, формування резервного фонду. Передбачалися й правила фінансової дисципліни: заборонялося приховувати доходи, надлишки чи недостачу. Використовувати майно, грошові кошти дозволялося лише для провадження статутної діяльності.

Розділ 7. Органи управління. Параграфи 85-109. Органами управління («влада каси») були рада, правління, ревізійна комісія, погоджувальна рада (комісія з примирення), адміністрація (службовці та директор). Прикарпатський дослідник діяльності лікарняних кас у Галичині (1919-1933) Лев Давибіда стверджує, що каси не підпорядковані державній адміністрації й мали статус, наближений до місцевого самоврядування. Касами хворих керувала зацікавлена сторона, тобто самі працівники та їхні працедавці через раду каси, обираючи до неї своїх представників кожні 3 роки. Третина місць у раді належала представникам працедавців, решта - робітниками. Члени ради ухвалювали важливі рішення стосовно функціонування каси, зокрема, призначали її безпосереднє керівництво: управління, ревізійну й мирову комісії, й вирішували фінансові та юридичні питання. Управління кас хворих складалося з 9-18 осіб, яких обирали на 3 роки таємним голосуванням за тим самим співвідношенням між працівниками та їхніми наймачами, що й у раді.

Розділ 8. Прикінцеві положення. Параграфи 110-111. Розділ 9. Державний нагляд. Параграф 112. Контроль за статутною діяльністю здійснювався в порядку, визначеному законом «Про соціальне страхування на випадок хвороби» від 19 травня 1920 р.

Розділ 10. Набрання чинності. Параграф 113. Статут набував чинності з дня його затвердження місцевим управлінням соціального страхування на випадок хвороби. Статут каси хворих жодним чином не врегульовував питання прав лікарів, їхньої участі у процесі ухвалення рішень стосовно лікувальної діяльності цих установ. Статут не передбачав жодного вагомого впливу лікарів на управлінські процеси в касах хворих, що досить суттєво обмежувало можливість провадження приватної лікарської практики. Ця обставина провокувала неприязні відносини між медиками й управлінцями [7, с. 114-118; 21, с. 130; ].

Загалом запровадження системи страхування на випадок захворювання мало позитивні наслідки - працівники отримали можливість користуватися Доктрина медичного права 45 кваліфікованою медичною допомогою. Однак вона мала й низку недоліків. По-перше, поза її межами залишилась основна маса селянського населення краю, яке не мало змоги сплачувати внески до кас. По-друге, у сфері охорони здоров'я створювався бюрократичний апарат з усіма його негативними проявами: затримками з виплатами коштів, паперовою тяганиною. Найбільшим недоліком було те, що член конкретної каси хворих, опинившись поза межами її територіальних повноважень, без згоди спеціальної комісії та свідоцтва лікаря, ризикував утратити свою страховку. Нерідко ця процедура ставала нездоланною перешкодою при необхідності виїзду в іншу місцевість. Це підтверджує свідчення сучасника подій Івана Герасимовича: «.. .Прийдеться мені мабуть виїхати зі Львова, таки не діждавшись ані приділення лікаря, ані комісії Каси хворих, бо ж літо мине, заки для українця львівська Каса хворих зуміє полагодити цілий лабіринт передбачених і непередбачених бюрократичних крючок...» [2].

Висновки

Узагальнюючи вищевикладену хронологію історичного досвіду проведення медичного страхування в Україні, можна зробити висновок, що страхова медицина і окремі види медичної допомоги вже діяли тривалий час на території України, які при бажанні можна запозичити в період підготовки до переходу охорони здоров'я на страхові засади. Але лікарняні каси є досить позитивним внеском у розвиток сфери охорони здоров'я в частині добровільного соціального медичного страхування.

Література

1. Держаний реєстр громадських об'єднань. URL: https://rgo.minjust.gov.ua/

2. Харахашян А., Паращак П. Розквіт охорони здоров'я на радянському Прикарпатті. Київ : Здоров'я, 1972. 139 с.

3. Радиш Я.Ф. Медичне страхування : навчальний посібник. Київ : Вид-во НАДУ, 2005. 88 с.

4. Радиш Я.Ф., Сорока О. Медичне страхування на Прикарпатті впродовж 80-х років ХІХ вул. - 30-х років ХХ ст.: історичні та правові аспекти (наукова проблема і важлива складова навчальної дисципліни) : матеріали VI Всеукраїнської (V Міжнародної) науково- практичної конференції з медичного права (м. Львів 24-26 квітня 2012 р.). Львів : ЛОБФ «Медицина і право», 2012. С. 265-269.

5. Фуртак І. Історичні аспекти державного управління впровадженням страхової медицини в Україні. Ефективність державного управління: зб. Наук. Пр. Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. 2010. Вип. 25. С. 71.

6. Давибіда Л. Каси хворих у Галичині (1919-1933 рр.): історичний аспект. Галичина. 2013. Гл. 22-23. С. 232-237. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nikp_2013_22-23_29

7. Давибіда Л. Впровадження елементів страхової медицини в Галичині у міжвоєнний період (1918-1939 рр.): історичний аспект. Науковий вісник Чернівецького університету. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. 2013. Вип. 676-677. С. 114-118. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvchnuipmv_20l3_676-677_22

8. Ермилов В.С. Історичні паралелі медичного страхування минулого та сьогодення нашої країни. Охорона здоров'я України. 2001. №2. С. 48-50.

9. Высоцкая О.В., Длугунович М.В., Дяченко М.А. История страховой медицины и ее современные продукты в странах СНГ и за рубежом // Под ред. Высоцкой О.В. К.: Вести, 1997. 57 с.

10. Таран В.В., Вороненко Ю.В. Страницы истории страховой медицины. Страховая медицина (вопросы, теории, истории, опит, перспективы развития). Материалы выездного пленума Всесоюзного общества историков медицины. Луганск. 1991.С. 49-51.

11. Стецюк Т.І. Історичний досвід побудови вітчизняної медицини на страхових засадах. «Проблеми трансформації соціально-економічної системи в Україні». / Збірник наукових праць за матеріалами науково-практичної конференції. Острозька академія. Серія «Економіка» 2004 р. С. 383-391.

12. Стадник Г. Лікарняні каси як проміжний етап страхової медицини? URL : https://www.pravda.com.ua/inozmi/deutsche-welle/2013/03/22/6986200/

13. Лікарняні каси - фундамент медичного страхування. URL : https://umj.com.ua/ uk/novyna- 15126-likarnyani-kasi-fundament-medichnogo-straxuvannya

14. Лікарняна каса допомагає! URL : https://likkasa.com.ua

15. Державний архів Івано-Франківської області : Путівник. Т. 1. Фонди періоду до 1939 року. Київ, 2008. 257 с.

16. Державний архів Івано-Франківської області, ф. 2 «Станіславське воєводське управління. Відділ праці, опіки і охорони здоров'я, 1921-1939», оп. 4, спр. 22. Статут Долинської повітової каси хворих, арк.197.

17. Державний архів Івано-Франківської області, ф. 2 «Станіславське воєводське управління. Відділ праці, опіки і охорони здоров'я, 1921-1939», оп. 4, спр. 24. Статут Тлумацької повітової каси хворих, арк.34.

18. Державний архів Івано-Франківської області, ф. 2 «Станіславське воєводське управління. Відділ праці, опіки і охорони здоров'я, 1921-1939», оп. 4, спр. 24. Статут Надвірнянської, Снятинської, Калуської повітових каси хворих, арк.125.

19. Чорненький Р. Повсякденне медичне забезпечення поляків Станиславівського воєводства (1921-1939 рр.). Науковий і культурно-просвітницький краєзнавчий часопис «Галичина». 2012. С. 243-249.

20. Герасимович І. Хождение по муках українського подання у Львівській касі хорих. Діло. 1929. 20 лип. URL: http://www.ult.lviv.ua/index.php?=1359

21. Oksana G. Strelchenko, Igor D. Pastukh, Oleksandr S. Dotsenko, Iryna G. Bukhtiyarova, Svitlana P. Koshova (2024). Protection of the rights of healthcare workers in the light of european integration processes. Clinical and Preventive Medicine. № 1 (31). С. 130-139.

References

1. Derzhanyi reiestr hromadskykh obiednan [Theoretical problems of the formation of the legal state. Law of Ukraine.]. Retrieved from https://rgo.minjust.gov.ua/ [in Ukrainian].

2. Harahashian A., Parashchak P. (1972). Rozkvit okhorony zdorovia na radianskomu Prykarpatti [The flourishing of health care in the Soviet Carpathian region]. Kyiv : Zdorovia, 139.

3. Radysh Ya.F. (2005). Medychne strakhuvannia [Medical insurance]. Kyiv : Vyd-vo NADU [in Ukrainian].

4. Radysh Ya.F. & Soroka O. (2012). Medychne strakhuvannia na Prykarpatti vprodovzh 80-kh rokiv KhIKh st. - 30-kh rokiv KhKh st.: istorychni ta pravovi aspekty (naukova problema i vazhlyva skladova navchalnoi dystsypliny) [Medical insurance in Prykarpattia during the 1980s, XIX st. - 30s of the XX century: historical and legal aspects (a scientific problem and an important component of the educational discipline):. Proceedings from MTTM '12: VI Vseukrainskoi (V Mizhnarodnoi) naukovo-praktychnoi konferentsii z medychnoho prava materials of the - VI All- Ukrainian (VInternational) Scientific and Practical Conference on Medical Law. (pp. 265-269). Lviv : LOBF «Medytsyna i pravo» [in Ukrainian].

5. Furtak I. (2010). Istorychni aspekty derzhavnoho upravlinnia vprovadzhenniam strakhovoi medytsyny v Ukraini [Historical aspects of state management of the introduction of insurance medicine in Ukraine]. Efektyvnist derzhavnoho upravlinnia: zb. nauk. pr. Lvivskoho rehionalnoho instytutu derzhavnoho upravlinnia Natsionalnoi akademii derzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy - Efficiency of public administration: coll. of science Ave. of the Lviv Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine, 25. [in Ukrainian].

6. Davybida L. (2013). Kasy khvorykh u Halychyni (1919-1933 rr.): istorychnyi aspekt. Halychyna [Sickness funds in Galicia (1919-1933): historical aspect. Galicia], 22-23. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nikp_2013_22-23_29 [in Ukrainian].

7. Davybida L. (2013). Vprovadzhennia elementiv strakhovoi medytsyny v Halychyni u mizhvoiennyi period (1918-1939 rr.): istorychnyi aspekt [Implementation of elements of insurance medicine in Galicia in the interwar period (1918-1939): historical aspect]. Naukovyi visnyk Chernivetskoho universytetu. Istoriia. Politychni nauky. Mizhnarodni vidnosyny - Scientific Bulletin of Chernivtsi University. History. Political sciences. International relations, 676-677. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvchnuipmv_2013_676-677_22 [in Ukrainian].

8. Ermylov V.S. (2001). Istorychni paraleli medychnoho strakhuvannia mynuloho ta sohodennia nashoi krainy [Historical parallels of past and present health insurance in our country.]. Okhorona zdorovia Ukrainy - Health care of Ukraine, 2. [in Ukrainian].

9. Vrnotskaia O.V. & Dluhunovych M.V. & Diachenko M.A. (1997). Ystoryia strakhovoi medytsynbi y ee sovremennbie produktbi v stranakh SNH y za rubezhom [The history of insurance medicine and its modern products in the CIS countries and abroad] // Pod red. Vrnotskoi O.V. M. K.: Vesty, 57. [in Ukrainian].

10. Taran V.V. & Voronenko Yu.V. (1991). Stranytsbi ystoryy strakhovoi medytsynbi // V.V. Taran,. Strakhovaia medytsyna (voprosi, teoryy, ystoryy, opyt, perspektyvi razvytyia). Materyalb viezdnoho plenuma Vsesoiuznoho obshchestva ystorykov medytsynbi [Pages of the history of insurance medicine. Insurance medicine (issues, theories, history, experience, development prospects). Materials of the visiting plenum of the All-Union Society of Historians of Medicine.]. Luhansk, 49-51. [in Ukrainian].

11. Stetsiuk T.I. (2004). Istorychnyi dosvid pobudovy vitchyznianoi medytsyny na strakhovykh zasadakh. «Problemy transformatsii sotsialno-ekonomichnoi systemy v Ukraini». [Historical experience of building domestic medicine on the basis of insurance. "Problems of transformation of the socio-economic system in Ukraine"]. Zbirnyk naukovykh prats za materialamy naukovo-praktychnoi konferentsii - Collection of scientific works based on the materials of the scientific and practical conference Ostrozka akademiia. Seriia «Ekonomika», 383-391. [in Ukrainian].

12. Stadnyk H. (2013). Likarniani kasy yak promizhnyi etap strakhovoi medytsyny? [Hospital funds as an intermediate stage of insurance medicine?]. Retrieved from https://www.pravda.com.ua/ inozmi/deutsche-welle/2013/03/22/6986200/ [in Ukrainian].

13. Likarniani kasy - fundament medychnoho strakhuvannia Posylannia [Hospital funds are the foundation of medical insurance.]. Retrieved from https://umj.com.ua/uk/novyna-15126- likarnyani-kasi-fundament-medichnogo-straxuvannya [in Ukrainian].

14. Likarniana kasa dopomahaie! [The hospital fund helps!] URL : https://likkasa.com.ua

15. Derzhavnyi arkhiv Ivano-Frankivskoi oblasti : Putivnyk. T. 1. Fondy periodu do 1939 roku [State archive of Ivano-Frankivsk region: Guide. T. 1. Funds of the period until 1939]. Kyiv, 2008. [in Ukrainian].

16. Derzhavnyi arkhiv Ivano-Frankivskoi oblasti, f. 2 «Stanislavske voievodske upravlinnia. Viddil pratsi, opiky i okhorony zdorovia, 1921-1939» [State archive of Ivano-Frankivsk region, f. 2 "Stanislav Voivodeship Administration. Department of Labor, Guardianship and Health Care, 1921-1939"], op. 4, spr. 22. Statut Dolynskoi povitovoi kasy khvorykh, ark.197. [in Ukrainian].

17. Derzhavnyiarkhiv Ivano-Frankivskoioblasti,f.2«Stanislavskevoievodske

upravlinnia. Viddil pratsi, opiky i okhorony zdorovia, 1921-1939» [State archive of Ivano- Frankivsk region, f. 2 "Stanislav Voivodeship Administration. Department of Labor, Guardianship and Health Care, 1921-1939"], op. 4, spr. 24. Statut Tlumatskoi povitovoi kasy khvorykh, ark.34. [in Ukrainian].

18. Derzhavnyiarkhiv Ivano-Frankivskoioblasti,f.2«Stanislavskevoievodske

upravlinnia. Viddil pratsi, opiky i okhorony zdorovia, 1921-1939» [State archive of Ivano- Frankivsk region, f. 2 "Stanislav Voivodeship Administration. Department of Labor, Guardianship and Health Care, 1921-1939"], op. 4, spr. 24. Statut Nadvirnianskoi, Sniatynskoi, Kaluskoi povitovykh kasy khvorykh, ark.125. [in Ukrainian].

19. Chornenkyi R. (2012). Povsiakdenne medychne zabezpechennia poliakiv Stanyslavivskoho voievodstva (1921-1939 rr.) [Everyday medical care of the Poles of the Stanislaviv Voivodeship (1921-1939).]. Naukovyi i kulturno-prosvitnytskyi kraieznavchyi chasopys «Halychyna» - Scientific and cultural and educational local history magazine "Halichyna", 243-249. [in Ukrainian].

20. Herasymovych I. (1929). Khozhdenye po mukakh ukrainskoho podannia u Lvivskii kasi khorykh [Walking through the torments of the Ukrainian presentation in the Lviv sick office.]. Dilo - Work. Retrieved from http://www.ult.lviv.ua/index.php?=1359 [in Ukrainian].

21. Strelchenko O. G. & Pastukh I. D. & Dotsenko O. S. & Bukhtiyarova I. G. & Koshova S. P. (2024). Protection of the rights of healthcare workers in the light of european integration processes. Klinichna i profilaktychna medytsyna - Clinical and Preventive Medicine, 1 (31), 130-139. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru