Забезпечення достатності власного капіталу як умова фінансової стійкості банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСТАТНОСТІ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ЯК УМОВА ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ БАНКУ

Вступ

Власний капітал - це необхідна складова функціонування банку. Чим більший капітал, тим вища банківська ліквідність, що є чинником безперервності грошово-кредитних відносин. Капітал потрібен банку для здійснення основних активних операцій, які приносять дохід. Вищий його рівень дозволяє ефективно погашати зобов'язання перед клієнтами і центральним банком. Крім того, на основі капіталу розраховується цілий ряд показників діяльності банку за допомогою методів ринкової вартості і регулятивних процедур, що характеризують фінансовий стан.

Зокрема, це довгостроковий ресурс, який може бути використаний для підтримки ліквідності й забезпечення грошових розрахунків, а також є ресурсом для кредитування економіки. Ліквідність є одним із базових принципів діяльності банку, оскільки означає достатність капіталу.

Зростання капітальної бази обумовлює надійність і платоспроможність банку. Вартість капіталу є також показником його прибутковості. Високий рівень достатності капіталу дає змогу підвищити гнучкість цінової політики банку, реалізувати ефективне виконання власних зобов'язань перед вкладниками і кредиторами, забезпечити стабільний рівень фінансової стійкості.

Фінансово-економічні і соціально-політичні кризи в Україні показали, що питання управління достатністю власного капіталу значний період часу залишалося одним з найбільш проблемних аспектів керівництва більшістю банків. У багатьох банках України існує проблема збільшення власного капіталу, оскільки його обсяг значно нижчий, ніж в інших країнах. Саме тому аспекти забезпечення достатності власного капіталу як умова фінансової стійкості банку є достатньо актуальними для дослідження.

Мета дослідження - обґрунтування важливості процесу забезпечення достатності власного капіталу діючого банку на основі аналізу нормативів капіталу.

Завдання дослідження: описати зміст процесу формування й використання власного капіталу банками, його значення; проаналізувати складові власного капіталу банку, оцінити його достатність та відповідність економічним нормативам Національного банку України (НБУ); сформувати можливі напрями підвищення ефективності формування і використання власного капіталу банку; запропонувати шляхи вдосконалення організації управління власним капіталом банку. власний капітал банк норматив

Виклад основного матеріалу

Капітальна база зумовлює ефективність виконання банківських функцій. Оптимізувати управління власним капіталом банку можна за рахунок його нарощення - капіталізації. Рівень капіталізації українських банків визначається як недостатній, що супроводжується значною концентрацією ризиків у банківській діяльності, обмеженим кредитним потенціалом й інвестиційною діяльністю. Це зумовлено низьким рівнем ВВП, інвестиційної привабливості економіки й інвестування в капітал банку з точки зору його прибутковості, міжнародного руху капіталу, нездатністю окремих банків залучати значні обсяги реальних внутрішніх джерел, що пройшли стадію оподаткування, та проводити ефективну інвестиційну діяльність тощо.

Зміст процесу формування й використання власного капіталу банку визначається на основі чинного законодавства та характерних ознак, що йому притаманні. Етимологія поняття «капітал» походить від латинського терміну «capitalis» і буквально означає «головний». Відомо також, що термін має прото-індоєвропейське коріння, де «kapital», «kaput» визначається як «голова», тобто ресурси, які використовують у виробництві або при наданні послуг. У різних фінансово-банківських словниках банківський капітал порівнюють з поняттям банківських, фінансових чи грошових ресурсів, які є необхідними для проведення активних операцій з метою отримання прибутку.

У Законі України «Про банки і банківську діяльність» № 2121 від 07.12.2000 дається визначення поняття «капітал банку» - це власні кошти, залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань [8]. Такі кошти залучаються шляхом продажу акцій, формування нерозподіленого доходу і спеціальних резервів на випадок, якщо позики не будуть погашені.

Глосарій банківської термінології НБУ дає дещо інше визначення банківського капіталу, а саме: капітал банку - це кошти, спеціально створені фонди і резерви, призначені для забезпечення фінансової стійкості, комерційної та господарської діяльності, відшкодування можливих збитків, і які перебувають у користуванні банку [ 1].

Отже, за економічним і законодавчим змістом власний капітал є тим обсягом власних ресурсів засновників та акціонерів банківської установи, який був внесений ними у відповідний період для отримання доходів із врахуванням ризикованості банківської діяльності.

Відповідно до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків України № 368 від 28.08.2001 достатність капіталу - це спроможність банку захистити кредиторів і вкладників від непередбачених збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків [6]. Визначаючи достатність власного капіталу, потрібно зважати на декілька умов, існування яких викликано його функціями, а саме: захисною, оперативною та регулюючою.

Роль захисної функції може змінюватися під впливом низки чинників: соціально-економічного і фінансового розвитку країни; грошово-кредитної політики центрального банку; розвитку системи страхування депозитів та позичок; політики банку. Якщо банк проводить зважену політику щодо розміщення ресурсів, підтримує ліквідність, страхує свою діяльність від ризиків, то вимоги до захисної функції власного капіталу будуть меншими.

Оперативна функція важлива, оскільки за рахунок капіталу здійснюється фінансування основних засобів, комп'ютерної та організаційної техніки, організаційно-моментні заходи задля формування системи безпеки банку, впровадження банківських технологій і систем зв'язку тощо. Під час розширення діяльності банк потребує додаткового капіталу для підтримки і захисту від ризику, пов'язанного з наданням нових послуг та будівництвом нових потужностей.

Регулююча функція капіталу стає важливим інструментом обмеження ступеня ризику, якого може зазнавати банк, що підтримує тим самим довіру клієнтів і захищає державну систему від втрат. Як і регулюючі інститути, фінансові ринки вимагають, щоб ризикові активи банку збільшувались приблизно тими ж темпами, що й капітал.

Варто зауважити, що достатність власного капіталу у міжнародній практиці розглядається з двох позицій: з інституційної, коли кожен банк повинен мати мінімальний обсяг статутного капіталу, власного (регулятивного) капіталу і з позиції співвідношення власного капіталу та ризиків банку. Зважаючи на інфляційні процеси, політичну нестабільність, розширення масштабів дистанційної банківської діяльності і підвищення ризиковості, банківські установи повинні прагнути до збільшення власного капіталу. Разом з тим, надто великий його обсяг негативно позначається на результатах діяльності банку. Саме тому необхідно зберігати оптимальне співвідношення між власним капіталом й іншими параметрами діяльності банку.

Власний капітал вважається достатнім лише тоді, коли він може покрити всі витрати коштом запасу, що передбачений планом розвитку банківської установи, і дає можливість менеджменту банку покривати більшість незапланованих витрат. Для відшкодування банківських втрат, що пов'язані з неповерненням коштів, які розміщені в активах, власний капітал вважається достатнім лише тоді, коли він має можливість покривати всі втрати банку, включаючи пропозицію нових послуг, введення сучасних, оновлених продуктів і програм банківської установи, придбання нового обладнання тощо.

Достатність капіталу залежить від якості активів, якості управління і від сукупності ризиків. Відповідно, на власний капітал банку негативно впливає наявність проблемної заборгованості. Підвищення її рівня призводить до необхідності формування значного обсягу резервів, що зменшує ефективність банківської діяльності і спричиняє її збитковість. Це свідчить про вагомий ризик, який бере на себе банк, оскільки на одиницю власного капіталу припадає більша сума фінансових зобов'язань. Проте достатній рівень левериджу за недопустимо низького рівня капіталу не лише збільшує вразливість банку до ризиків, а й обмежує його можливості щодо збільшення обсягів кредитування, запровадження інвестиційних рішень, а отже й можливості розвитку реального сектору економіки, який отримує фінансування з банківської системи.

З огляду на викладене, вважаємо за необхідне обґрунтувати важливість процесу забезпечення достатності власного капіталу на основі аналізу нормативів капіталу на прикладі діючого державного АБ «Укргазбанк».

Проаналізуємо складові власного капіталу державних банків України (табл. 1).

Таблиця 1

Складові власного капіталу державних банків України станом на 01.12.2020 року, тис. грн