Стратегічні аспекти розбудови банківської установи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стратегічні аспекти розбудови банківської установи

Сімаченко Олена Іванівна

Визначено стратегічні аспекти розбудови банківської системи, висвітлено сутність стратегічного управління, перелічено існуючі види стратегії і надана характеристика стратегії, що викликана амбіціями та технології її реалізації в банківській установі. Розглянуті фактори впливу стратегії, стверджується, що отримання прибутку є основною метою стратегії. Важливою умовою ефективності банківської системи є удосконалення законодавства.

Ключові слова: стратегії, розбудова, банківська установа, банківська система, види стратегій, стратегія амбіціями, законодавче регулювання, державна політика.

Сьогочасний розвиток економіки, в умовах коли відбуваються великі трансформації національної економіки, та при необхідності виходу України з кризової ситуації, важливе місце посідає завдання створення ефективної банківської системи.

В ролі найважливішого елементу відтворювальної структури економіки банківські установи організовують рух і перерозподіл ресурсів суспільства в грошовому виразі. Через банківську систему проходять грошові розрахунки і платежі господарських організацій і населення в цілому. Банки виконують важливу функцію тимчасової мобілізації вільних коштів і перетворення їх у реальний капітал, здійснення різноманітних кредитних, інвестиційних та інших операцій і тим самим забезпечують подальший попит економіки на кошти.

Серед суб'єктів фінансово-господарської діяльності банки є саме тим сектором, який повинен вміти вчасно прогнозувати динаміку економічної ситуації, а також максимально швидко та гнучко реагувати на зміни фінансової ситуації на ринку.

У зв'язку з нестабільністю внутрішніх і зовнішніх умов господарської діяльності зростає необхідність зосередження уваги на стратегічному управлінні.

Банківська установа є важливої складовою банківської системи, її стратегічне управління це постійне планування, моніторинг, аналіз та оцінка всіх потреб, ризиків необхідних організації для досягнення її цілей і завдань. Зміни в бізнес-середовищі вимагатимуть від організацій постійної оцінки своїх стратегій успіху. Процес стратегічного управління допомагає оцінити поточну ситуацію, намітити стратегії, розгорнути їх і проаналізувати ефективність реалізованих стратегій управління[1].

Стратегічне управління не є відокремленим від системи корпоративного управління в цілому. Цикл стратегічного управління включає довгостроковий період і складається з кількох циклів короткострокового (поточного) управління, що забезпечує безперервну реалізація стратегії. У процесі її реалізації приймають конкретне значення управлінські завдання та передаються з контуру стратегічного управління в контури середньострокового та поточного управління.

Відомі такі види стратегій: стратегія посилення позиції на ринку; стратегія розвитку ринку; стратегія розвитку продукту; стратегія зворотної вертикальної інтеграції; стратегія прямої вертикальної інтеграції; стратегія центральної диверсифікації; стратегія центральної диверсифікації; стратегія горизонтальної диверсифікації; стратегія конгломератної диверсифікації; стратегія ліквідації; стратегія «збору врожаю»; стратегія скорочення; стратегія скорочення витрат; стратегія, що базується на умовах зовнішнього середовища; стратегія, яка базується на ресурсах; стратегія, що викликана амбіціями; стратегія лідерства за витратами; стратегія тотального контролю; стратегія розвитку інформаційних технологій[2].

Вибір стратегії та її реалізація являється основним елементом розбудови банківської установи.

Стратегія, що викликана амбіціями полягає в розробці процесів, перш за все, аналітичної діяльності, результатом якої є вибір одного з найбільш прийнятних сценаріїв розвитку підприємства, що згодом перетворюється на бізнес-план і конкретні планові показники. При цьому постають дві дуже складні задачі, які необхідно вирішувати одночасно: управління ризиками в умовах невизначеності та забезпечення підтримки стратегічних рішень персоналом установи.

Отримання прибутку є основною метою розробки стратегії розвитку банківської діяльності. Прибуток забезпечує подальшу ефективну роботу цієї фінансової установи, як і будь-якої іншої установи. Прибуток є основним джерелом доходів і коштів для акціонерів і власників банку, а також основою подальшої діяльності комерційного банку, забезпечення

конкурентоспроможності банку на ринку фінансових послуг, постійного оновлення ресурсів, розвитку послуг і можливостей для впровадження інноваційних технологій. Операційний дохід банку безпосередньо пов'язаний з банківською діяльністю та включає положення Закону України № 2121-ІІІ від 2000.12.2121-ІІІ "Про банки і банківську діяльність"[3].

Стратегія управління ризиками банку повинна органічно вписуватися в загальну стратегію банку щодо управління наявними активами та ресурсами, а по суті, вона має бути взаємозалежною з іншими стратегіями.

Важливим елементом стратегічного управління банківською діяльністю є стратегічне планування, результатом якого є визначення довгострокових цілей і планів поточної діяльності, спрямованих на їх реалізацію.

Стратегічне планування, як логіко-аналітичний метод визначення майбутнього положення організації в залежності від зовнішніх умов діяльності, є більш складним, багатогранним процесом, який потребує більше часу, ніж довгострокове планування. При цьому, якщо діяльність стратегічного управління спрямована на забезпечення стратегічної позиції, що забезпечує майбутню життєздатність організації в умовах, що змінюються, то оперативне управління матиме справу з використанням вже наявної стратегічної позиції для досягнення цілей організації [4].

Стратегічне планування в банку, як логічний, аналітичний процес, під час якого залежно від зовнішніх обставин визначається майбутній масштаб діяльності, є досить трудомістким процесом. Реалізацію такого плану та комплексний підхід до проблем розвитку банку забезпечує стратегічне управління, яке включає:

> аналіз і вибір стратегічних позицій,

> управління в реальному режимі.

Лише стратегічне планування не забезпечує успіху банку, оскільки воно є частиною загального менеджменту і відіграє важливу, але недостатню роль в ефективному стратегічному управлінні банком. Навіть при найкраще спланованій стратегії банк може зазнати краху, якщо будуть прорахунки в організаційній, мотиваційній чи контрольній діяльності.

На стратегію управління банком впливають фактори, а саме:

> загальноекономічна ситуація в країні;

> стан реального сектора економіки;

> ефективність фінансової системи держави;

> стан банківської системи.

Для практичної реалізації та реалізації стратегії управління банком з урахуванням зовнішнього середовища існує певна технологія, що включає різноманітні типи стратегій (табл.1).

Таблиця 1Типи стратегій розвитку банківської установи

взято з [2]

Розробка технології стратегічного управління банківською установою є безперервним творчим процесом, який підтримує стабільну роботу банку шляхом прийняття та реалізації рішень щодо методів та засобів збору та обробки інформації, методів ефективного впливу на працівників, принципів і законів. та закономірності організації та управління, системи контролю.

Нині вимоги до банківської системи зростають у зв'язку з її роллю як провідного фінансового посередника. Тому необхідно реалізувати державну стабілізаційну політику, яка є невід'ємною частиною всіх економічних процесів, адже українська економіка зіткнулася з проблемою ефективної роботи банківського сектору, який гальмує розвиток підприємств через примусове скорочення фінансових ресурсів з боку банківського сектору, несприятлива податкова політика, відсутність нових відносин, виникнення кризи неплатежів, яка згодом може призвести до економічного спаду в усіх сферах.

Важливим елементом діяльності банківського сектору в Україні є вдосконалення підходів банків до формування технологій управління, насамперед, управління всіма видами банківських ризиків у перспективі. На часі знаходиться кредитний ризик, оскільки банки зосередилися зараз на кредитному ринку послуг, тож вони повинні реалізувати заходи щодо формування та вдосконалення управління кредитними ризиками. Також у стратегічному управлінні банку необхідно буде враховувати вимоги регулятора щодо капіталізації. Як наслідок, банківський менеджмент буде змушений приймати управлінське рішення, враховуючи макроекономічний вплив щодо розширення або злиття з іншими установами в окремих випадках.

Створені банками технології стратегічного управління ризиками повинні не тільки забезпечувати ефективний захист від прийнятих ризиків, а й носити випереджальний характер, активно впливаючи на визначення конкретних напрямів діяльності банку.

Важливою умовою розвитку й підвищення ефективності управління є повноцінна реалізація принципів, що випливають зі статусу банків. Необхідною передумовою для реалізації цих принципів є вдосконалення законодавства в банківській сфері, що регулює питання управління в банках у частині встановлення вимоги про посилення ролі й відповідальності ради директорів (наглядової ради), визначення переліку питань, віднесених до її виключної компетенції, а також доцільності визначення у статутах кредитних організацій вимог до складу ради директорів, включаючи питання про введення до його складу незалежних директорів.

Під час невизначеності, спричиненій воєнним станом, соціальними та економічними кризами минулих років і в яких перебуває сьогодні країна, немає необхідних умов для того, щоб навіть системно важливі банки могли повністю реалізувати стратегічні плани. Однак поступове становлення й стабілізація в українській економіці передбачає чітку необхідність формування технологій управління у стратегічному періоді.

До важливих підходів що до формування технологій стратегічного управління банком, ураховуючи його функціональні особливості, можна віднести:

- достатньо чітке визначення концепції розвитку банку (його місія, завдання, цілі, стратегії розвитку);

- удосконалення організаційної структури банку;

- розвиток аналітичної роботи з оцінкою платоспроможності й кредитоспроможності, фінансовій стійкості клієнтів;

- розвиток маркетингових досліджень ліквідності, оцінки реальних можливостей, конкурентоспроможності, рейтингів банків;

- розвиток та удосконалення дистанційного каналу отримання банківських послуг (кол-центри, мобільні застосунки, веб-банкінг);

- удосконалення управління персоналом.

Для реалізації напрямків розбудови стратегії банківської системи та досягнення її ефективності необхідно насамперед збільшити та сприяти розвитку інтелектуального потенціалу працівників, трансформувати існуючий економічний механізм та створити новий, ґрунтуючись на використанні світових досягнень науково-технічного прогресу. Це життєво важливе завдання для того, щоб вижити в складній економічній ситуації та досягти значної конкурентоспроможності.

Список використаних джерел

банківська система стратегічне управління

[1] Васюренко О. В. Банківські операції: навч. посіб. - 6-те вид; - перероб. і доп. К.: Знання, 2008.- 318 ст. - (Вища освіта XXI століття).

[2] Хрущ Н. А. Інвестиційна діяльність: сучасні стратегії та технології - Хмельницький : ХНУ, 2004. - 309 с.

[3] Закон України про банки і банківську діяльність. Відомості Верховної Ради України,

2001, №5-6, ст. 30 [Електронний ресурс]. - Режим доступу

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121 -14#Text (дата звернення: 18.11.2022)

[4] Ольхова Р. Планування та його роль в управлінні банком / Р. Ольхова // Бізнес і банки - 2006. - № 4. - С. 1-4.

Размещено на Allbest.ru