Банківське кредитування як інструмент забезпечення інвестиційно-інноваційного розвитку підприємницьких структур аграрної сфери

Размещено на http://allbest.ru

Уманський національний університет садівництва

Банківське кредитування як інструмент забезпечення інвестиційно-інноваційного розвитку підприємницьких структур аграрної сфери

С.А. Власюк, кандидат економічних наук

Ю.А. Цимбалюк, кандидат економічних наук

О.В. Ролінський, кандидат економічних наук

С.М. Колотуха, кандидат економічних наук

В.Ю. Переполка, здобувач третього (освітньо-наукового) рівня

вищої освіти (доктор філософії)

Анотація

Ключові слова: банк, кредит, позичальник, кредитор, аграрна сфера, банківське кредитування, кредитний портфель, інвестиції, інноваційний розвиток, державна підтримка

Вступ

Для повноцінного розвитку суб'єктам господарювання аграрної сфери часто не вистачає власних фінансових ресурсів, а отже - виникає потреба у додаткових коштах. За таких умов, банківське кредитування розглядається як невід'ємний елемент системи фінансової підтримки розвитку аграрного сектора. Кредитний ринок дозволяє забезпечити розширене відтворення власного виробництва і товаропросування, переміщення капіталів, перетворення грошових нагромаджень у капітальні вкладення, ефективний розвиток інноваційної діяльності тощо. Однак, сучасний рівень фінансового забезпечення діяльності аграрної сфери в Україні можна охарактеризувати як недостатній, внаслідок високої вартості фінансово-кредитних ресурсів та відсутності у фінансових установах ефективної системи управління ризиками в умовах воєнного стану. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням в сфері банківського кредитування аграрної сфери, сучасних кредитних відносин та розв'язання проблем фінансового забезпечення сільськогосподарських товаровиробників приділяється постійна увага як науковців, так і практиків. Серед них особливої уваги заслуговують наукові праці таких вчених, як: Алексійчук В. М., Вовчак О. Д., Гудзь О. Є., Малік М. Й., Дем'яненко М. Я., Демчишин М. Я., Непочатенко О. О., Малій О. Г., Саблук П. Т., Стецюк П. А. та ін. Проте, система кредитування та активність на цьому ринку фінансово - кредитних установ й досі залишаються у фокусі досліджень та наукових дискусій, з огляду на їх важливу роль в механізмі підтримки економічного зростання. Метою дослідження є комплексне обґрунтування теоретичних та практичних аспектів банківського кредитування аграрної сфери в умовах воєнного стану та визначення ефективних шляхів його покращення в перспективі.

Методика досліджень

Для розкриття проблематики дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи: індукції і дедукції - для узагальнення результатів; абстракції - для розкриття особливостей фінансового забезпечення аграрної сфери; аналізу та синтезу - для виокремлення факторів впливу інвестиційно-інноваційного розвитку підприємницьких структур аграрної сфери. Застосовано методи ситуаційного моделювання, графічний, порівняння.

Результати досліджень

Сільське господарство традиційно розглядається як одна з провідних галузей економіки України. Наша країна має усі необхідні природні ресурси для розвитку сільського господарства, однак, для підвищення ефективності галузі, необхідно покращити фінансування. Застарілі основні засоби, низькі фінансові можливості та недостатньо ефективно працюючий фінансовий сектор створюють багато труднощів для розвитку та забезпечення конкурентоспроможності малих і середніх господарств.

Слабка конкуренція та економічна нестабільність перешкоджають впровадженню інновацій та підвищенню рівня кредитування аграрної сфери. Відсутність довгострокових ресурсів стримує інститути мікрофінансування в їхній здатності розширювати постачання кредитів для проектів інвестицій. Специфічна мікрофінансова діяльність, високий рівень ризику та витрат на цьому ринку, соціально-економічні бар'єри та культурні фактори, відсутність відповідних фахівців для цього виду діяльності стали основними аргументами їхньої недовіри.

В Україні, сільське господарство є більш капітало- та трудомістким сектором, ніж промисловість. В середньому капітал, потрібний на одиницю продукції, у сільському господарстві, принаймні вдвічі вищий, ніж у промисловості. Сільське господарство також використовує більше робочої сили на одиницю продукції, що підтверджується порівнянням частки економічно активного населення, яке залежить від сільського господарства, і часткою внеску цього сектора в національний продукт.

Іншою проблемою в сільськогосподарському секторі країни є старіння робочої сили, причому понад 35 % працівників перебувають у пенсійному віці. Молоді аграрії (віком до 40 років) складають 14 %, і вони з більшим ентузіазмом бажають розширити свій бізнес та інвестувати для підвищення ефективності. Відсутність кваліфікованої робочої сили також обмежує потенціал деяких господарств до зростання, особливо під час сезонних робіт. Тому існує велика потреба в кредитах для придбання як нової, так і вживаної, але все ж відносно сучасної техніки та обладнання для сільського господарства. Досвід засвідчує, що в сільськогосподарському секторі капітал, праця або обидва цих компоненти, як правило, мають нижчу віддачу, ніж у промисловості. Дійсно, рівень заробітної плати та норма прибутку на інвестиції в сільському господарстві нижчі, ніж в інших секторах.

Відповідно до традиційної точки зору, економічне зростання здебільшого базується на індустріалізації, оскільки сільському господарству часто бракує прибуткових інвестиційних можливостей. Разом з тим, практичний досвід свідчить, що багато аграріїв позичають кошти на неофіційному фінансовому ринку під доволі високі процентні ставки. Якби продуктивність капіталу в сільському господарстві в цілому була низькою, усі ці позичальники зазнали б краху, а неофіційні кредитори зникли б з ринку. Насправді ж, в різних країнах є багато прикладів підприємств аграрного сектору, яким вдалося збільшити виробництво за рахунок інвестицій, що фінансуються за рахунок кредитних коштів.

Є багато причин обмеженого доступу інститутів приватного фінансового посередництва до аграрного сектора: недосконала інформація про позичальників і покупців; відсутність відповідних гарантій; асиметрія інформації, якою володіють позичальники та кредитори щодо очікуваної врожайності та її мінливість; коваріація прибутку, або цінові ризики тощо. Банківські установи, працюючи із залученням депозитів, стикаються із відтоком грошових ресурсів, недоотриманням платежів за наданими позиками та як наслідок - зниженням ліквідності, що в подальшому погіршує їх здатність до кредитування. Тому учасники ринку мають мобілізувати власні ресурси для оперативного вирішення ключових проблем діяльності та продовження роботи [1]. Ще однією причиною обмеженого розвитку сільського фінансового сектору все частіше стає неадекватна політика.

Інвестований капітал складається з власного капіталу та позик. У сільському господарстві людський капітал також можна перетворити на фізичний капітал за допомогою праці, вкладеної у господарство, наприклад, ручне будівництво зрошувальних каналів та і огорож. Однак, багато форм виробничого капіталу неможливо створити кустарним способом. Насправді в усіх секторах майже всіх національних економік, включаючи індустріально розвинені країни, власний капітал відіграє набагато менш важливу роль, ніж запозичення у фінансуванні інвестицій. Традиційна концепція аграрної політики надає кредитуванню сільського господарства лише роль інструмента збільшення виробництва. Однак, головним напрямом реформування фінансів аграрної сфери має стати відхід від виключного фокусування на кредитуванні сільськогосподарського виробництва і розвиток у напрямі розбудови системи фінансового посередництва в галузі в цілому. Після «глибокого» падіння поступово відновлює діяльність реальний сектор економіки, адаптуючись до роботи в умовах війни та невизначеності, де основними перепонами постали проблеми, пов'язані з логістикою та втратою ринків збуту. Водночас, попит на кредити залишається досить низьким, а вимоги до кредитування посилилися. За цих умов, основним рушієм кредитування мають стати державні програми підтримки, які уряду варто фінансувати та розвивати й надалі. Банки не бажають визнавати очікувані кредитні збитки, що можуть бути непередбачуваними. Покращити кредитний портфель під час кризи можуть лише своєчасні реструктуризації.

Сучасній системі кредитування аграрного сектору в Україні притаманне поєднання механізмів ринкового та пільгового кредитування. Це зумовлено тим, що механізм пільгового кредитування аграріїв реалізується за спеціальними програмами, спрямованими на покращення ефективності аграрного виробництва. Спектр установ, які надають позики та інші фінансові послуги, широкий: комерційні банки, інвестиційні банки, кредитні спілки чи кооперативи, ощадні та кредитні асоціації, неурядові організації, постачальники сировини, переробники та трейдери сільськогосподарської продукції, роздрібна торгівля, ломбарди та ін.

Аграрний сектор займає вагоме місце в економіці України. Наразі аграрна сфера охоплює майже 45 тисяч підприємницьких структур, в яких переважає галузь рослинництва, в той час як вітчизняне м'ясо-молочне виробництво знаходиться у фазі стагнації. Частка компаній АПК, які спеціалізуються в сфері рослинництва, в загальному обсязі виробництва продукції складає близько 69 % [2]. Багато вітчизняних аграріїв змогли наростити оберти у 2022 році, попри військові дії і велику кількість викликів, пов'язаних з ними. Так, згідно з даними, Мінцифри та Держстату до першої «десятки» найприбутковіших агрокомпаній увійшли: ТОВ «Кернел-Трейд», ПРАТ «МХП», ТОВ «Вінницька Птахофабрика», ТОВ «АДМ Юкрейн», ТОВ «Катеринопільський елеватор», Група компацій «Ерідон», ТОВ СП «НІБУЛОН», ПрАТ «Миронівська птахофабрика», ПІІ «Вайтерра Україна», ДП «Сантрейд» («Бунге Україна») [3].

Банківське кредитування аграрної сфери вимагає інституцій та механізмів, здатних мобілізувати фінансові заощадження. Вони сприяють стабільності фінансового посередництва в сільській місцевості та забезпечують сільське населення необхідними фінансовими послугами. Часто недооцінюваний потенціал заощаджень сільських домогосподарств з низьким доходом використовувався як виправдання для надання кредитів аграріям, а не для створення життєздатних фінансових установ для аграрної сфери. банківський інвестиційний аграрний кредит

В системі державної підтримки різних секторів економіки пільгове кредитування займає особливе місце. З точки зору фінансових посередників, банківська установа, здатна надавати очікувану різноманітність послуг, отримувати при цьому вигоду від додаткових джерел доходу у вигляді комісійних, і зможе підвищити лояльність клієнтів, що підвищить її шанси на досягнення високого рівня відшкодування кредитів. Варто відмітити, що у 2023 році в держаному бюджеті України не передбачено кошти на підтримку аграрної сфери. Проте, держава пропонує альтернативні варіанти у вигляді грантів, кредитів та компенсацій.

Станом на 22.05.2023 за урядовою програмою «Доступні кредити 5 -7-9 %» банківські установи видали 8,9 тис кредитів на загальну суму 31,6 млрд грн. Дана програма стартувала в лютому 2020 року, і від початку її дії було видано 62 тис кредитів на 197,6 млрд грн [4]. Понад половина виданих кредитів (54 %) припала на підприємства агропромислового сектору (рис. 1).

Рис. 1. Галузева структура позичальників урядової програми «Доступні кредити 5-7-9 %» станом на 22.05.2023

Джерело: [4]

Суб'єкти підприємницької діяльності аграрної сфери отримали 30,6 млрд грн кредитних коштів на підтримку своєї діяльності. Лідерами серед регіонів за обсягами укладених кредитних договорів стали Львівська, Харківська, Київська, Одеська, Вінницька Дніпропетровська області та м. Київ. В урядовій програмі беруть участь 45 банків, серед них найбільшу кількість кредитів видали АТ КБ «Приватбанк» (27,2 тис), АТ «Ощадбанк» (9,3 тис) та АТ «Райффайзен Банк Аваль» (5,3 тис) [4].

Відсоткові ставки мають значний вплив на аграрну сферу, впливаючи на вартість позик, інвестиційні рішення та вартість ресурсів, у тому числі й земельних. Зміни відсоткових ставок безпосередньо впливають на ефективність аграрного сектора, оскільки сільське господарство є капіталомісткою галуззю, та опосередковано, через вплив на рівень загальної економічної діяльності, обсяги виробництва та зайнятість, обмінні курси та міжнародну торгівлю тощо. Сільськогосподарські кредити становлять частку загального попиту на кредити для бізнесу та домогосподарств. Відсоткові ставки за цими позиками в основному визначаються поза аграрним сектором.

Проте, кредитні ставки для сільськогосподарських підприємств змінюються на мікрорівні залежно від фінансових умов позичальника, здатності кредитора нести ризик, терміну погашення, ліквідності позичальника та кредитора та розміру сільськогосподарської позики. Відсоткова ставка за укладеними кредитами/кредитними лініями в 2023 році коливається від 0,01 % (Львівська та Дніпропетровська обл.) до 45,0 % (Вінницька обл.) в залежності від регіону та банківської установи [5].

Загалом фінансовий ринок для аграріїв ще не повністю задовольняє всі потреби сектора в інвестиціях і оборотному капіталі. Існує значний потенціал для нових фінансових інструментів, ринковий розрив оцінюється між 289 і 863 млн євро. Варто зазначити, що майже три чверті розрахункового дефіциту фінансування припадає на малі господарства (до 20 га), які банки вважають найменш прибутковим сегментом. Водночас, саме невеликі ферми часто роблять значний внесок у соціальну та економічну життєздатність регіонів, де існують обмежені альтернативи сільському господарству.

Концепція розвитку сільських територій (що діє до 2025 року), відіграє важливу роль у доступі до інвестиційної підтримки в сільському господарстві. Загальна державна підтримка призвела до значного збільшення обсягів інвестицій у різні активи (машини та обладнання, транспорт, будівлі тощо). Наразі, аграріям не вистачає індивідуальних кредитних продуктів, хоча певні гнучкі способи погашення пропонуються переважно великим господарствам. Відсутність досвіду у фінансових інституціях щодо фінансування сільського господарства, високі відсоткові ставки та високі вимоги до застави створюють труднощі з доступом до фінансування.

Інвестиції можна розглядати як один із найважливіших факторів сприяння економічному розвитку країни. Керівництво будь-якої аграрної установи має дбати про залучення інвестицій, адже вони можуть підвищити конкурентоспроможність підприємства. Проте, сільськогосподарські підприємства часто мають обмежені можливості для розвитку, використання нових інвестиційних проектів для оновлення основних засобів та модернізації.

Посилаючись на світовий досвід процесу інвестиційно-інноваційного кредитування аграрної сфери, українська банківська система повинна впроваджувати еколого-економічні ініціативи, зокрема досвід Франції та Польщі. У Франції для сільських виробників діє спеціальний податковий режим, який передбачає зменшення суми податків.

Для прикладу, якщо аграрій придбає специфічне обладнання, наприклад, комплекс сільгосптехніки для боротьби з бур'янами, то отримує 40 % компенсацію її вартості. Залучення на виробництво практикантів, також компенсується. Крім того, застосовується так званий кредит на податки (зі 100 % податку фермер сплатить лише 60 %) решту компенсує держава. Для фермерів, які виробляють органічну продукцію, ставка за кредитами становить всього 2 % річних. Крім того, протягом перших 2-3 років перехідного періоду держава оплачує сертифікацію Також, існують спеціальні режими кредитування при купівлі сільгосптехніки. Наприклад, компанія - продавець техніки може мати контракт із банком і видавати кредити самостійно, з процентною ставкою 2-3 %. Відсотки за кредитом, впродовж року фермером не сплачуються [6].

У Франції Credit Agricole продає своїм клієнтам-аграріям низку послуг, спрямованих на управління їхніми ризиками: страхування життя, майна та страхування від нещасних випадків (включаючи мультиризикове страхування врожаю), доступ до ф'ючерсного ринку для покриття ризиків коливань сільськогосподарських ціни. Він також інвестує в індексне страхування на основі метеорологічних даних, стану рослинності, спостережуваного супутником, і врожайності, отриманої в однорідних сільськогосподарських районах. Цей тип страхування знижує ризик несплати за відносно низьку вартість операції [7].

Активно підтримують сільськогосподарських виробників і в Польщі, така підтримка провадиться в рамках програми розвитку сільських територій. Так, за кожен гектар посівної площі сплачується дотація у сумі 150 євро, на вирощування картоплі 400 євро за гектар, на озеленення 71 євро за гектар, на вирощування хмелю 480 євро за гектар, овочів 400 євро за гектар.

Молодим фермерам, додатково сплачується 100 євро за гектар. Крім того, існує програма зменшення вартості придбання сільськогосподарської техніки до 80 %. Банківська система активно приймає участь у фінансуванні агровиробників.

Кредитне фінансування надається на 25 років з відсотковою ставкою 3-5 % річних. Аграрний портфель польських банків відносно якісний: відсоток неповернення кредитів тут суттєво менший за середній показник у інших галузях. Частка безнадійних аграрних кредитів складає лише 1-2 %. В основному це пов'язано з втратою працездатності фермерами. Предметом застави найчастіше виступає земля [6].

У Нідерландах також існують державні програми підтримки аграріїв. Наприклад, серед субсидій, які можуть отримати фермери, діє програма гарантування частини кредиту, яку покриває держава. Бути претендентами на участь у цій програмі можуть малі чи середні підприємці або молоді фермери віком до 39 років. Кредитні кошти, які фермер отримає під гарантії, повинні бути витрачені на чітко визначені цілі, зокрема оптимізацію виробництва, підвищення якості продукції або умов утримання тварин [6].

У країнах ЄС сільськогосподарські підприємства мають доступ до фінансових ресурсів, використання яких мотивується та стимулюється наявністю різних програм підтримки, як державних, так і банківських. Зарубіжний досвід демонструє, що політика стосовно підтримки функціонування аграрного сектора спрямована насамперед на стабілізацію фінансового стану аграрних підприємств, підтримання їх конкурентоспроможності на міжнародних ринках, що надзвичайно важливо в умовах глобалізації світової економіки. Окремі країни, наприклад, Франція, Німеччина, Чехія, Польща, створили спеціалізовані державні установи, на які покладено реалізація програм фінансової підтримки аграрного виробництва [8].

Було б логічно, щоб фінансові установи, як умову надання кредиту фермерам, пропонували страхування від збитків через кліматичні небезпеки. Але, в багатьох країнах таке страхування недоступне або виробники вважають його технічно недосконалим або занадто дорогим. Існування державних компенсаційних фондів на випадок стихійних лих було б корисним доповненням до страхових продуктів, на період поки не розвинеться ринок перестрахування або облігацій.

Основною метою банківської системи є задоволення потреб кінцевих споживачів, якими є суб'єкти економіки України, які в процесі свого функціонування відчувають потребу у використанні різних фінансових інструментів для досягнення їх цілей. Саме кінцеві споживачі фінансових послуг перебувають у фокусі уваги всіх учасників фінансової системи, адже формування умов для ефективної діяльності економічних суб'єктів є ключовим завданням усього фінансового сектору [9], що ґрунтується на відкритості та повазі до інтересів учасників всього фінансового механізму (табл. 1).

Табл. 1. Стратегічні цілі банківського сектору щодо аграрної сфери України

Багато інновацій у використанні нових технологій, організації, менеджменті, управлінні ризиками впроваджуються сьогодні фінансовими установами. Цей досвід показує, що надання кредитів у необхідній кількості та на відповідних умовах може дозволити товаровиробникам не лише збільшити свої доходи, але й перейти до більш стійких методів господарювання.

Зрештою, якщо кредит є основним інструментом фінансування модернізації господарств, завдяки якому вони можуть захистити себе від потрясінь, інвестувати та впроваджувати інновації, зростання обсягів кредитування можливе лише в тому випадку, якщо самі фінансові установи мають спроможність захистити себе від ризиків банкрутства, пов'язаних, зокрема, зі співпрацею невеликими виробниками. Страхування погодних індексів та гарантійні фонди є перспективними способами захисту як доходів товаровиробників, так і кредитного портфеля фінансових установ, за умови доступності та технічної надійності позик.

Висновки

Кредитна політика є одним з основних інструментів держави у системі регулювання економіки і створенні середовища, сприятливого для розвитку сільськогосподарської діяльності. Проте, успішна реалізація такої політики можлива тільки за підтримки стабільного та передбачуваного економічного середовища, гарантією функціонування якого може бути лише здорове та інформоване державне управління. Банківська система України на сьогодні є однією з найбільш передових за використанням інструментів цифровізації. Крім того, з початком війни можливість віддаленого надання послуг стала важливою складовою особистої безпеки як клієнтів, так і співробітників банків. Компіляція та адаптація досвіду ЄС щодо кредитування аграрного виробництва надає можливість українським банкам набути новітніх навичок стосовно впровадження модерних програм та продуктів банківського кредитування не лише аграрних виробників, а і інших суб'єктів господарювання. Таке впровадження дозволить розширити спектр банківських послуг для агровиробників, в т.ч. залучення державної підтримки, зниження відсоткових ставок за кредитами, гарантування доступності до кредитних ресурсів, забезпечення страхування кредитів тощо.

Стимулювання інвестиційного кредитування аграрної сфери матиме позитивний вплив на розвиток галузі в цілому, а також сприятиме поліпшенню наявного економічного становища жителів сільських територій. Висока потреба у фінансових ресурсах з боку аграріїв, сучасний стан і динаміка їх кредитування дозволяють зробити висновок про необхідність вдосконалення механізму банківського кредитування, розроблення інноваційних кредитних продуктів, залучення інвестицій, а також державної підтримки при отриманні грантів, кредитів та компенсацій для ведення господарської діяльності.

Література

1. Огляд небанківського фінансового сектору, Травень 2022 року. Режим доступу: https://bank.gov.ua/admin_uploads/article/Nonbanking_Sector_Review_2022-05.pdf?v=4.

2. Аграрний сектор економіки України: сучасний стан та перспективи розвитку. Режим доступу: https://www.vgolos.zt.ua/ahrarnyy-sektor-ekonomiky- ukrayiny-suchasnyy-stan-ta-perspektyvy-rozvytku/.

3. Лиса А. Названо “десятку” найприбутковіших аграрних компаній України 2022 року. Режим доступу: https://landlord.ua/news/nazvano-desiatku- naiprybutkovishykh-ahrarnykh-kompanii-ukrainy-2022-roku/.

4. За минулий тиждень бізнес отримав доступних кредитів на 1,5 млрд грн. Міністерство економіки України. Режим доступу: https://www.me.gov.ua/News/Detail?lang=uk-UA&id=e6ac677c-64c6-4997-81a9- e35e70339408&title=ZaMinuliiTizhdenBiznesOtrimav.

5. Інформація про стан залучення кредитних коштів суб'єктами підприємництва - сільськогосподарськими товаровиробниками у 2023 році у тому числі за державною програмою «Доступні кредити 5 -7-9%» станом на 03 квітня 2023 року. Режим доступу: https://minagro.gov.ua/storage/app/sites/1/uploaded-files/%201 %D0%BE%D0%B1 %D0%BB%D0%B0%D1%81 %D1%82%D1%96_0 3.04.2023.pdf.

6. Project Raises $10 Million to Help Farmers Transition to Organic Production. Режим доступу: https://www.nrcs.usda.gov/wps/portal/nrcs/ detail/national/programs/financial/cig/?cid=nrcseprd1786828.

7. Brule-Franeoise A., Faivre-Dupaigre B., Fouquet B, Neveu Tafforeau M, Rozieres C., Torre C. Le credit a l'agriculture, un outil-cle du developpement agricole. Techniques Financieres et Developpement. 2016. Р. 35-52. Режим доступу: https://www.cairn.info/revue-techniques-financieres-et-developpement-2016-3-page- 35 .htm?contenu=auteurs.

8. Третяк Н. М., Швець Н. В. Трансформація європейського досвіду щодо банківського кредитування аграрного сектора України. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2022. Вип. 44 (спецвипуск). C. 103-108. URL: http://visnyk-econom.uzhnu.uz.ua/archive/44 2022ua/18.pdf.

9. Стратегія розвитку фінансового сектору України до 2025 року. Режим доступу: https://bank.gov.ua/admin_uploads/article/Strategy_FS_2025.pdf?v=4.

References

1. Review of the non-banking financial sector, May 2022. URL: https://bank.gov.ua/admin_uploads/article/Nonbanking_Sector_Review_2022-pdf?v=4.

2. The agricultural sector of the Ukraine's economy: current state and development prospects. URL: https://www.vgolos.zt.ua/ahrarnyy-sektor-ekonomiky- ukrayiny-suchasnyy-stan-ta-perspektyvy-rozvytku/.

3. Lysa A. The "ten" most profitable agricultural companies of Ukraine in 2022 are named. URL: https://landlord.ua/news/nazvano-desiatku-naiprybutkovishykh- ahrarnykh-kompanii-ukrainy-2022-roku/.

4. Over the past week, the business received affordable loans for UAH 1.5 billion. Ministry of Economy of Ukraine. URL: https://www.me.gov.ua/News/Detail?lang=uk-UA&id=e6ac677c-64c6-4997-81a9- e35e70339408&title=ZaMinuliiTizhdenBiznesOtrimav.

5. Information on the state of attracting credit funds by business entities - agricultural producers in 2023, including under the state program "Affordable loans 57-9%" as of April 3, 2023. URL: https://minagro.gov.ua/storage/app/sites/1/uploaded- files/%201 %D0%BE%D0%B1 %D0%BB%D0%B0%D1%81 %D1%82%D1%96_0 3.04.2023.pdf.

6. Proiect Raises $10 Million to Help Farmers Transition to Organic Production. URL: https://www.nrcs.usda.gov/wps/portal/nrcs/ detail/national/programs/financial/cig/?cid=nrcseprd1786828.

7. Brule-Francoise, A., Faivre-Dupaigre, B., Fouquet, B, Neveu Tafforeau, M, Rozieres, C., Torre, C. (2016). Le credit a l'agriculture, un outil-cle du developpement agricole. Techniques Financieres et Developpement, pp. 35-52. URL: https://www.cairn.info/revue-techniques-financieres-et-developpement-2016-3-page- 35.htm?contenu=auteurs.

8. Tretyak, N. M., Shvets, N. V. (2022). Transformation of the European experience regarding bank crediting of the agricultural sector of Ukraine. Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University, vol. 44 (special issue), рр. 103-108. URL: http://visnyk-econom.uzhnu.uz.ua/archive/44 2022ua/18.pdf.

9. Strategy of Ukrainian Financial Sector Development until 2025. URL: https://bank.gov.ua/admin_uploads/article/Strategy_FS_2025.pdf?v=4.

Annotation

Vlasiuk S. А., Tsymbalyuk Yu. A., Rolinskyi O. V., Kolotukha S. M., Perepolka V. Y.