Антропологія як наука

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Людський рід, витоки якого лежать у далекому минулому (близько 6 млн. років тому, як вважає сучасна наука), якимось чином 40 тис. рр. тому, за космічним часом - протягом кількох секунд, здійснив раптовий стрибок, перестав еволюціонувати біологічно, як роблять усі нормальні мешканці планети, набув навичок абстрактного мислення, розвинув у собі вміння говорити, читати й писати, побудував матеріальну й духовну культуру й нарешті об'явив сам себе хазяїном природи. Хоча все-одно досі так і не вияснив, мабуть, головного: звідки він сам узявся?

Виникнувши, людина одразу почала будувати житла, приручати стихію вогню, створювати незрозумілі прилади, якими на відстані вцілювала в нічого не підозрюючих тварин, замість того, щоб змиритися й стати їхньою природною жертвою, одягатися в шкіри забитих нею тварин, спілкуватися словами, виховувати саму себе й своїх дітей, вірити в якісь надприродні сили. Людина робила таке, чого б не могли робити інші мешканці планети, і це йшло її на користь. Згодом, ті самі люди дивувалися своїм здібностям, вони не могли пояснити своїх дій. Людство потребувало певних знать, фактів, доказів про своє існування в світі. На цьому ґрунті виникла така наука як антропологія. Вона й сформувала найпримітивніші, хоча вже наукові знання про людину. Ці знання в процесі часу нагромаджувалися, удосконалювалися і чим раз ширше застосовувалися в різних галузях життя.

1. Антропологія як наука

антропологія еволюція людський раса

Антропологія це - галузь природознавства, що посідає особливе місце серед біологічних наук. Вона вивчає походження і еволюцію фізичної організації людини та її рас. Це наука про мінливість людського організму в просторі і часі, законах цієї мінливості і чинниках, нею керуючих. Антропологія так мовити увінчує собою природознавство. Але так як життя людини нерозривно пов'язане з суспільним середовищем, то й антропологія, вивчаючи людину, вступає в ту область, де існують соціально-історичні закономірності. У цьому специфіка антропології, складність її досліджень, в цьому відмінність її від інших біологічних наук.

Розглядаючи послідовний розвиток окремих галузей природознавства, Енгельс писав: «Наприкінці минулого століття закладалися основи геології, у новітній час - так званої антропології, опосередкований перехід від морфології і фізіології людини до історії.» Ця характеристика антропології є додатком конкретній науці до загального погляду Енгельса на класифікацію наук. Він вказував, що кожна наука аналізує окрему форму руху матерії або ряд форм руху, пов'язаних між собою які переходять один в одного.

Антропологія - галузь природознавства, що вивчає походження і еволюцію фізичної організації людини та її рас. Але так як людина є істотою своєрідно, життя якої може протікати тільки в умовах суспільства і колективно здійснювати виробництво, то ясно, що антропологію не можна поставити в один ряд з окремими розділами зоології. Антропологія не може вивчати людину з тих же позицій, з яких ентомологія досліджує комах, орнітологія - птахів і т. п. Дану науку можна сприймати з 2-х сторін - як наука про людське тіло (1) і про людську душу (2).

З положенням (1) пов'язані такі науки:

- з галузі загальної морфології людини

~ анатомія

~ фізіологія

~ ембріологія

~ екологія;

- з расознавства

~ археологія

~ генетика

~ біохімія

~ географія;

- з самостійної галузі антропології - еволюційної антропології

~ зоологія

~ систематика

~ палеонтологія

~ геологія

~ геофізика.

З положенням (2) пов'язані такі науки:

- з галузі загальної морфології людини

~ психологія

~ психіатрія

~ педагогіка

~ нові напрямки екології, що стикаються з проблемами людської свідомості;

- з расознавства

~ історія

~ етнологія

~ лінгвістика

~ етнопсихологія (психологічна антропологія);

- з самостійної галузі антропології - еволюційної антропології

~ палеопсихологія

~ філософія.

Сучасна антропологія, як наука, сформувалась як розділ загальної біології, що включав у себе природну історію людства, расознавство, генетику популяцій людини, різноманітність морфологічних типів, вікові особливості, екологію та еволюцію поведінки людини в природі й соціумі.

2. Предмет та завдання антропології

Завдання антропології сформувалися такі: прослідкувати процес переходу від біологічних закономірностей у житті людини до соціальних. У зв'язку з цим антропологія посіла особливе місце в системі наук. Вона стала біологічною наукою, біологією виду Homo sapiens sapiens, але водночас стикається з соціальними дисциплінами - історією первісного суспільства, соціальною психологією, етнологією, етнографією, археологією та іншими.

Однак саме через те, що вона одразу розумілася не тільки як наука про тіло людини, а й про її духовний світ, антропологія й розвивалася по-різному в різних країнах, й зачепила багато більше об'єктів до вивчення, ніж суто біологічні. У ній з самого початку сформувались окремі галузі, які, як по-різному називали одну й ту ж дисципліну («соціальна антропологія» в англомовних країнах і «культурна антропологія» в європейських; «історична антропологія» сильно збігалася з етнографією, етнологією; а всі разом пересікалися з расознавством; сьогодні ж те, що російська наука зве «історичною антропологією» значною мірою збігається з українською філософською антропологією), так і розвивалися за напрямками, що виходили за межі класичного визначення антропології. Остання, як біологічна наука, більше зосередилася на розвитку галузей, що вивчали людське тіло, й недостатньо приділила уваги напрямку вивчення природних засад духовності. А з початком розвитку матеріалістичної науки антропологія почала розумітись як наука про походження й еволюцію фізичної організації людини та різних рас, не включаючи соціальні й культурні характеристики. Проте сучасні антропологи прагнуть встановити схожість і різне в соціальних формах життя й культури, релігійних вірувань та економічних систем найрізноманітніших типів суспільств, давніх і сучасних. Після розширення тематичного поля антропології таке її визначення, як: „наука, що вивчає виникнення людських рас, нормальні варіації фізичної побудови людини усередині цих рас, у тому числі в зв'язку з особливостями навколишнього середовища”, відноситься тепер тільки до загальної (біологічної, фізичної) антропології.

3. Розділи антропології

Антропологія включає три основні розділи:

Морфологію;

Антропогенез;

Расознавство чи етнічну антропологію.

Розділ морфології розв'язує питання, пов'язані:

а) з індивідуальною мінливістю фізичного типу;

б) з його віковими змінами від ранніх стадій зародкового розвитку до старості включно;

в) з явищами статевого диморфізму;

г) з аналізом тих особливостей фізичної організації людини, які виникають під впливом різних умов життя і праці.

Розділ антропогенезу зосереджує свою увагу на тих змінах, які зазнає природа найближчого предка людини, а потім і самої людини протягом четвертинного періоду. Це морфологія людини і його попередника, розглянута в часі, вимірюваному геологічним масштабом. Розділ расознавства, присвячений вивченню подібностей та відмінностей між расами людини, може бути названий за аналогією з розділом антропогенезу морфологією, що розглядається в просторі, тобто на всій поверхні земної кулі, населеної людиною.

Само собою зрозуміло, ці короткі характеристики не слід розуміти так, що морфологія вивчає людини поза часом і простором, расознавство - поза епохи, а розділ антропогенезу - поза територією. Звичайно, і для проблеми антропогенезу важливо знання місця походження людини, так само для расознавства необхідно дослідження історії виникнення рас та їх родовід і, нарешті, для морфології зв'язок відкритих нею закономірностей мінливості з фактами, що дійшли з далекого минулого людства, з одного боку, і з різних областей поширення людей в теперішньому - з іншого. Однак найважливіше завдання розділу антропогенезу - це вивчення процесу становлення людини і перш за все послідовності виникнення його властивостей та ознак; в розділі морфології головна проблема - дослідження факторів і проявів мінливості у сучасної людини, тобто самих "механізмів" формоутворення, і, нарешті, в розділі расознавства основною метою є відшукання тих причин, які пояснюють поширення рас людини на поверхні Землі.

Розділ морфології складається з:

1) мерології (від грецького "мерос" - частина), що вивчає варіації окремих органів людини й окремих тканин, а також їхній взаємний зв'язок;

2) соматології (від грецького "сома" - тіло), яка вивчає будову людського тіла в цілому, тобто закономірності варіацій росту, маси, окружності грудей, пропорцій і т. д.

Важливим підрозділом соматології є та галузь антропології, яка ставить своїм завданням встановлення стандартів чи норм розмірів людського тіла, тобто найбільш часто зустрічаються комбінацій розмірів, і розробляє методи розрахунку, що дозволяють встановити, як часто зустрічаються ті чи інші відхилення від цих комбінацій. Антропологія тим самим дає можливість організувати на цілком науковій основі масове виробництво предметів індивідуального користування (взуття, одяг, головні убори, рукавички, меблі і т.д.), що особливо важливо в умовах планової організації народного господарства. Велике значення має морфологія для встановлення норм фізичного розвитку в різних віках, а також варіацій статури і їхнього зв'язку з фізіологічними особливостями організму.

Найбільш важливими допоміжними дисциплінами для розділу морфології є нормальна анатомія, ембріологія і гістологія людини. Істотно відзначити відмінності між нормальною анатомією і морфологією. Нормальна анатомія вивчає людину як певний узагальнений тип і дає сумарну характеристику "середнього" людини. Морфологія ж зосереджує свою увагу на варіаціях типу і прагне осягнути причини, закономірності і значення цих ухилень від середнього типу.

У розділі антропогенезу розглядаються питання про місце людини в системі тваринного світу, відношенні його як зоологічного виду до інших приматів, відновлення шляху, по якому йшов розвиток вищих приматів, дослідження ролі праці в походженні людини, виділення стадій у процесі людської еволюції, вивчення умов і причин становлення людини сучасного типу.

Розділ антропогенезу включає:

Приматоведення, тобто вивчення сучасних і викопних мавп, і напівмавп;

Еволюційну анатомію людини;

Палеоантропології, тобто вивчення викопних форм людини.

Необхідними допоміжними дисциплінами для цього розділу є: з наук природно-історичних - геологія четвертинного і третинного періодів, фізіологія вищої нервової діяльності; з наук соціально-історичних - археологія палеоліту; з наук філософських - психологія.

Расознавство, чи етнічна антропологія, вивчає класифікацію расових типів, поширення їх по території Землі, історію формування рас, причини расообразованія та закономірності змін расових типів. У числі суміжних дисциплін, з якими особливо тісно стикається расознавство, слід назвати з кола біологічних наук - генетику і біометрію, а з наук соціально-історичних - археологію пізнього палеоліту і наступних епох, етнографію, мовознавство та історію. Терміни "расознавство" і "етнічна антропологія" нерідко вживаються як рівнозначні. Строго кажучи, етнічна антропологія - тільки частина расознавства, вивчає антропологічний склад народів світу і проблему етногенезу. Антропологія в цілому, а особливо розділи, присвячені проблемі походження людини і його рас, із самого зародження знання про природу людини були ареною жорстокої ідеологічної боротьби між матеріалістичною наукою, з одного боку, і ідеалістичним і метафізичним світоглядом - з іншого.

4. Галузі антропології

Прикладна антропологія

Одна з особливостей антропології її постійно зростаючу участь у житті людини, її співучасть у вирішенні питань, які висуває наша дійсність. Важко знайти науку, дані якої так віддано і стійко, протягом цілих століть служили б людині. З результатами досліджень антропологів ми стикаємося буквально кожен день, на кожному шагу. Вирішення завдань прикладної антропології таке ж давнє, як сама людина, з тих пір, як наш далекий предок став виготовляти і користуватися знаряддями праці і предметами побуту. Яке побудувати житло, як створити зручні стільці і парти, як обладнати робоче місце на заводі, біля верстата, зшити пальто, змайструвати човен або обладнати концертний зал - ось далеко не повний список питань, які вирішує прикладна антропологія.

Фізіологічна антропологія.

Чверть століття тому, і серпні 1964 р., у Москві відбувся VII Світовий конгрес антропологічних і етнографічних наук. Цей міжнародний форум зібрав тисячі вчених з багатьох країн світу, серед яких були всесвітньо відомі: А. Валуа, Р. Кенігсвальд, Тур Хейєрдал, Ф. Тобйіс, Г. Дебец, В. Бунак та ін. Але, очевидно, найбільш примітним у роботі конгресу було офіційне затвердження нового напряму в антропології, що отримав правомірний статус наукової дисципліни - фізіологічної антропології.

Межі досліджень фізіологічної антропології настільки широкі, так тісно пов'язана її проблематика з такими біологічними науками, як фізіологія, біохімія, медична генетика, що нерідко її просто називають біологією людини.

Вона вивчає функціональні особливості тих структур, які становлять предмет вивчення морфології, а з расознавство вона пов'язана тому, що фізіологічні ознаки організму варіюють у різних поєднаннях серед безлічі людей, що належать до різних рас і живуть у різноманітних природно-географічних зонах. Фізіологічна антропологія пов'язана з генетикою людини, з дослідженому таких ознак, спадкова обумовленість що ховаю відома. Це групи крові, сироваткові білки і ферменти, смакова чутливість, склад вушної сірки, дальтонізм. Це і вивчення функціональних зв'язків людських популяцій з навколишнім середовищем, іншими словами, адаптація людини до різних природно-кліматичних умов і багато іншого.

Вікова антропологія.

Питання вікової антропології знаходяться в центрі уваги вчених, цей розділ морфології став як би «модним» в останні роки. Збільшилося число досліджень, які присвячені вивченню росту і розвитку дітей певного віку (від 1 року і до 18 років), динаміці фізичного розвитку сучасної людини від народження і до старості у зв'язку із змінами соціального середовища і демографічними показниками. Антропологи працюють над проблемою дитячих конституцій, так як конституціональна типологія стосовно до дітей практично не розроблена, динаміка процесів зростання багато в чому пов'язані з типом статури у дитини. З цією проблемою пов'язані питання про вплив підвищеної фізичного навантаження на розвиток і формування організму в широкому віковому аспекті: взаємозв'язок конституціональних типів і пропорції тіла, співвідношення біологічного віку і конституції.

Спортивна антропологія.

У наш час зросло значення такого напрямку загальної антропології, як спортивна антропологія. Вона вивчає закономірності морфологічних і функціональних змін, що відбуваються в організмі людини під впливом спортивної діяльності. Основний її метод - метод антропометрії або соматометрії - вимірювань живої людини.

Проблеми, що стоять перед дослідниками, що працюють у цій галузі, актуальні і багатогранні. Для їх вирішення необхідні досвід, знання не тільки в своїй області, а й суміжних дисциплін, таких, як анатомія і фізіологія, генетика і психологія, біометрія, біофізика.

Бурхливо розвивається наука про походження людини відсуває все далі і далі в минуле точку відліку в еволюції наших предків.

Антропологія цікавиться буквально усім: будовою зубів, рельєфом шкіри, кольором волосся і очей, зростом, вагою і формою голови; хто найближчий з родичів людини, в яких місцях нашої планети йшло формування расових підрозділів, чому у жителів високогір'я вище рівень гемоглобіну, ніж тих, що живуть у рівнинних районах, чим пояснити процес акселерації у дітей та підлітків і дивовижний біохімічний поліморфізм людських популяцій і т.д.

У наш час, без знань антропології не мислима ні медицина, ні археологія, ні соціологія, ні, тим більше, психологія.

Як самостійна галузь науки антропологія виникла пізно - наприкінці XVIII-на початку XIX століття. Однак найбільш ранні спроби зрозуміти місце людини в природі, його подібність з іншими організмами, його своєрідність, варіації людського типу по різних країнах, вікові зміни, пояснити його походження є, мабуть, настільки ж древніми, як саме наукове знання взагалі. Основні етапи формування антропологічних знань збігаються з поворотними періодами історії людського суспільства. Переходи від однієї соціально-економічної формації до іншої, що супроводжувалися бурхливою переоцінкою цінностей, боротьбою між старим і новим світоглядом, підйомом або катастрофою тисяч індивідуальних доль не могли не вести до глибокого роздуму про сутність людської природи. Люди хотіли знати про "призначення" людини, про сили, які привели людини у світ і які, озброївши його розумом, підняли над усіма живими істотами і в той же час зробили жертвою незліченних лих та соціальної несправедливості.

Для сучасної антропології характерно виключне різноманітність тематики, і в цьому відношенні вона розділяє загальну тенденцію сучасного природознавства. За порівняно невеликий відрізок часу антропологія досягла значних успіхів, багато питань, які здавалися ще в недалекому минулому важко вирішуваними, знайшли своє пояснення, стали значно ближче до остаточного рішення.

За нинішньої спеціалізації та обсязі знань охопити одній людині всі ці галузі практично неможливо. Якщо навіть звузити коло докультурної чи соціальної антропології, то й тут не все ясно. Нелегко встановити різні чи соціальна і культурна антропологія або тотожні (тобто просто в США вважають за краще називати цю галузь культурної, а в Англії - соціальної, а по суті мова йде про соціокультурну антропології).

Якщо ці дисципліни тотожні, складаючи соціокультурну антропологію, то традиційно приблизно тим же, що зводиться до цієї дисципліни на заході, в Росії займаються етнографія та етнологія, до того ж розуміються то як одне і те ж, то як різні дисципліни (описова і пояснювальна). Та й на заході термін «етнологія» уживаний, і позначається їм наука мало відрізняється від соціокультурної антропології.

Висновок

Антропологія - наука, що стоїть на стику біологічних і гуманітарних дисциплін. Це наука про людину, яка є її предметом. Антропологія вивчає людину з усіх аспектів її життя.

Сьогодні в численних монографіях, статтях, підручниках, посібниках можна зустріти великий і непостійний список дисциплін та напрямків, що включаються в антропологію: філософська антропологія, теологічна антропологія, психологічна антропологія, соціальна антропологія педагогічна антропологія, культурна антропологія, історична антропологія, міська антропологія, антропологія релігії, символічна антропологія, когнітивна антропологія, політична антропологія, економічна антропологія, прикладна антропологія, лінгвістична антропологія тощо. Це свідчить про те, що дана наука досягла такого рівня розвитку, що її знання застосовуються як самостійно, так і опосередковано в різноманітних інших науках.

Можу вільно висловитись про те, що антропологія потрібна. Потрібна не лише для її якогось окремого використання, а для широкого аспекту дії. Знання про самого себе, про своє походження, виникнення, еволюцію нікому не завадять.

Я вважаю, що кожна людина повинна цікавитися своєю історією, не гнобити її, а поважати. Так само і поважати людей, які доклали багато зусиль для того аби ці знання в нас були, аби ми ними хоча б в найменшому обсязі користувалися.

Список літератури

1. Хрестоматія, під ред. В.Ю. Бахолдіної, М.А. Дерягина. М: 1997.

2. «Антропологія» хрестоматія. Москва-Вороніж: 1998 Т.Є. Россолімо, Л.Б. Рибалов, І.А. Москвіна-Тарханова.

3. Зіневич Г.П. Людина вивчає людину. - К.: "Наукова думка", 1988 р.

4. Лалаянц І.Е. Шостий день творіння. - М., 1989 р.

5. Короткий філософський словник / За ред. Розенталя - М., Юдіна П. - М., 1952 р.

6. Рогінський, Левін. Антропологія.

Размещено на Allbest.ru