Конрад Лоренц - основоположник етології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича

Кафедра екології та біомоніторингу

РЕФЕРАТ

на тему: «Конрад Лоренц - основоположник етології»

Виконала: Куриленко О.І.

Чернівці 2013

?????

1. Біографія

2. Праця «Агресія»

2.1 Спонтанність агресії

2.2 Переадресація агресії

2.3 Рівновага між озброєнням і мораллю

2.4 Ритуальна поведінка

2.5 Великий парламент інстинктів

2.6 Щури

2.7 Поведінкові аналогії моралі

3. Авторський погляд на сучасність

4. Філософські погляди

5. Книги

Список використаної літератури

1. Біографія

Конрад Цахаріас Лоренц (нім. Konrad Zacharias Lorenz; 7 листопада 1903, Відень - 27 лютого 1989, Відень) - видатний австрійський учений, один з основоположників етології - науки про поведінку тварин, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини (1973, спільно з Карлом фон Фрішем і Ніколасом Тінбергеном). У теоретичних працях К. Лоренца (1931 - 1937) були узагальнені основні погляди попередників - американських учених Ч. Уітмена та У. Крега, німецьких - Я. Ікскюля та О. Хайнрота і ряду вчених інших напрямів (французького вченого Ж. Леба, американських Г. Дженнінгса, У. Мак-Дугалла та ін.).

Закінчивши медичний факультет Віденського університету , він отримав диплом лікаря , але не займався медичною практикою , а присвятив себе дослідженню поведінки тварин. У 1920 -ті роки пройшов стажування в Англії під керівництвом відомого біолога і філософа Джуліана Хакслі . Потім приступив до самостійних досліджень в Австрії.

50 шилінгів 1998 р. - австрійська пам'ятна монета , присвячена 25 - річчю присудження Конраду Лоренцу Нобелівської премії

Член НСДАП з 1938 року. У своїй заяві на вступ до НСДАП він написав: « Як німецькодумаючий і натураліст я, зрозуміло , завжди був націонал - соціалістом » (« Ich war als Deutschdenkender und Naturwissenschaftler selbstverstдndlich immer Nationalsozialist » )

У 1940 році став професором Кенігсберзького університету. У роки Другої світової війни призваний до вермахт і відряджений на Східний фронт. У 1944 році при відступі німецької армії потрапив у радянський полон і чотири роки провів у таборі для військовополонених у Вірменії . У полоні почав роботу над книгою « Зворотний бік дзеркала» і відрікся від своїх нацистських переконань. У 1948 році повернувся до Німеччини і привіз додому свій рукопис . У 1950 році в Баварії заснував Інститут фізіології. У 1963 році опублікував книгу , присвячену агресії.

Окрім наукових досліджень Конрад Лоренц займався літературною діяльністю. Його книги користуються великою популярністю і сьогодні.[1]

К. Лоренц вивчав поведінку тварин і людини, досліджував проблеми еволюції, структури факторів і механізмів поведінки тварин, що відображено в працях «Кільце царя Соломона» (1970), «Людина знаходить друга» (1971). Згідно К. Лоренцом, основу видоспецифічної поведінки становлять інстинктивні рухи або фіксовані комплекси дій, форма яких є вродженою, генетично закріпленою. Порівняльне дослідження поведінки різних видів тварин лягло в основу етологічного вчення еволюції поведінки. К. Лоренс запропонував модель інстинктивної поведінки, засновану на гіпотезі про фізіологічні механізми нерефлекторної природи. Основні поняття цієї моделі, а також гіпотеза К. Лоренца про споконвічну координацію поведінки на рівні центральної нервової системи визначали напрямок досліджень етологів, які прагнули підтвердити, скореагувати або спростувати цю модель.[2]

Присвятивши багато років вивченню поведінки сірих гусей , Лоренц відкрив у них явище імпринтингу . На прикладі цього та інших видів Лоренц вивчив також багато аспектів агресивної і статевої поведінки тварин , включивши в порівняльно- етологічний аналіз цих форм поведінки і поведінку людини.

За своїм науковим поглядом Лоренц був послідовником еволюціоністів, прихильником теорії природного відбору.

2. Праця «Агресія»

В 1963опублікував книгу, присвячену агресії.

2.1 Спонтанність агресії

Проаналізувавши поведінку багатьох видів тварин , Лоренц підтвердив висновок Фрейда , що агресія не є лише реакцією на зовнішні подразники. Якщо прибрати ці подразники , то агресивність буде накопичуватися , а порогове значення запускає роздратування може знизитися аж до нуля . Прикладом такої ситуації у людей служить експедиційний сказ , що виникає в ізольованих невеликих колективах людей , яка доходить до вбивства кращого друга з незначного приводу.[3]

2.2 Переадресація агресії

Якщо агресія таки викликана зовнішнім подразником , то вона вихлюпується не так на подразник (скажімо , особина , що знаходиться вище в ієрархії) , а переадресується особинам , що знаходяться нижче в ієрархії або на неживі предмети .[3]

2.3 Рівновага між озброєнням і мораллю

Проаналізувавши поведінку більш ніж 50 видів , Лоренц зробив висновок , що у сильно озброєних видів еволюційний відбір виробив також сильну вроджену мораль - інстинктивну заборону застосовувати все озброєння у внутрішньовидових сутичках , особливо якщо переможений демонструє покірність . І навпаки , слабо озброєні види мають слабку вроджену мораль , оскільки сильна вроджена мораль таких видів еволюційно ні до чого . Людина - це вид природи слабо озброєний ( нападник міг тільки подряпати , не небезпечно вдарити , вкусити або душити , а жертва мала достатньо можливостей втекти ) . З винаходом штучної зброї людина стала самим озброєним видом на Землі , а мораль залишилася на колишньому рівні.[3]

2.4 Ритуальна поведінка

лоренц поведінка тварина інстинктивний

Окремий розділ книги присвячений ритуальній поведінці тварин : починаючи від комах і закінчуючи людиною. Ритуал є свого роду продуктом процесу еволюції. Ритуал , як послідовність певних дії , спрямований на гальмування агресії , направляє її в безпечне русло. Ритуали , що виникли в ході історії людської культури, що не кореняться в спадковості , а передаються традицією. Лоренц робить функціональні аналогії ритуалів тварин і людини. Однією з найважливіших санкцій , яку виконують культурно - і еволюційно - виниклі ритуали є те , що вони діють як самостійні , активні стимули соціальної поведінки . Будь-яке відхилення від форм спілкування , поведінки, характерні для певної групи , викликають агресію , тому члени такої групи змушені виконувати всі норми соціальної поведінки . У повсякденному житті призначення соціальних норм і ритуалів , на думку Лоренса , полягає в гальмуванні агресії і в створенні соціального союзу . Різні культурні групи мають свої соціальні норми і ритуали.

Нездатність зрозуміти жести і ритуали іншої культури збуджує в нас недовіру і страх , що може призвести до відкритої агресії. Лоренц стверджує , що людський сміх у первісній формі був церемонією умиротворення при- вітання. Усмішка і сміх , за його словами , відображають різні ступені збудження.

У найближчих : родичів - шимпанзе і горили - немає вітальної міміки , зате вона є у багатьох макак , які як жест скалять зуби і час від часу чмокають губами , крутять головою з боку в бік , сильно притискаючи вуха . Деякі люди на Далекому Сході , вітаючи посмішкою , роблять те ж саме , точно таким же чином , а коли посміхаються , то тримають голову так , що особа звернена не до того , кого вітають , а трохи вбік повз нього.[3]

2.5 Великий парламент інстинктів

У розділі «Великий парламент інстинктів» Лоренц намагається показати, як відбувається взаємодія між різними автономними інстинктами, якими загальними правилами підпорядковуються ці взаємодії, яка структура взаємодій в такій поведінці.[3]

2.6 Щури

Окрему главу своєї книги Лоренс присвячує аналізу соціальної організації щурів , на думку автора , ці тварини мають особливу форму соціальної організації , подібну людській і виявляють особливу агресію відмінну від інших видів тварин , а саме - колективна боротьба одного співтовариства проти іншого . З людським суспільством йде справа також як з суспільством щурів , які також соціальні і миролюбні всередині замкнутого клану , але сущі дияволи стосовно сородича , що не належить до їхньої власної партії. Потім автор наводить аналогії в соціальній поведінці диких гусей і людини. Він стверджує , що такі складні норми поведінки як закоханість , дружба , ієрархічні устремління , ревнощі , скорбота у людини і у сірих гусей однакові, так як кожен такий інстинкт виконує особливу роль у збереженні виду , які у гусей і у людей однакові.[3]

2.7 Поведінкові аналогії моралі

У розділі про моралеподібну поведінку , Лоренц розповідає про гальмуючі механізми , які стримують агресію у різних громадських тварин і запобігають поранення або смерті родича. Ці механізми найбільш важливі і тому більш розвинені у тих тварин , яких в змозі легко вбити істота приблизно свого розміру . Вовк може одиним укусом розпороти іншому яремну вену. Якби надійні заборони не запобігали це - давно б не стало вовків. Якщо у тварин включаються механізми гальмування , то у людини - мораль і відповідальність. Виникла заборона вбивства в релігії , в культурі і т.д. Проте , зросла легкість вбивства , навіть техніка вбивства стала набагато витонченіша . Відстань , на яку діє вся вогнепальна зброя , рятує вбивцю від дратівної ситуації , яка в іншому б випадку виявился б у чутливій близькості до нього , у всій жахливій огидності наслідків . « Емоційні глибини нашої душі не беруть до відома , що згинання вказівного пальця при пострілі розгортає нутрощі другою людини ». Жодена психічно нормальна людина не пішла би на полювання , якби їй довелося вбивати дичину зубами і нігтями. Відбувається відгородження почуттів . Так людина не наважується дати цілком заслужений ляпас нахабній дитині , здатна натиснути пускову кнопку ракетної зброї або відкрити бомбові люки , прирікаючи сотні самих прекрасних дітей на смерть. Автор розмірковує про людський агресії , про застосування знарядь праці та використання їх в якості зброї , про « інстинкти смерті» властиві людині протягом усіх етапів свого культурного розвитку . На останніх сторінках своєї книги Лоренц розповідає про практичні цінності дослідження агресії. Він робить деяке резюме всього того , що написав у книзі . По-перше , внутрішньовидова агресія людини беручи участь в людській реакції наснаги , яка небезпечна , але проте необхідна для досягнення найвищих цілей людства. Потім агресія у багатьох тварин , як і у людини - є необхідною складовою частиною особистої дружби. Переорієнтування агресії - найпростіший і найбільш надійний спосіб знешкодити її . Потім особливою рітуалізірованою формою боротьби , що розвилася в культурному житті людей , є спорт. Він запобігає соціально шкідливим проявам агресії і одночасно підтримує в стані готовності її функцію збереження виду .[3]

3. Авторський погляд на сучасність

У книзі «Вісім смертних гріхів цивілізованого людства» Лоренц наводить критику сучасного йому капіталістичного суспільства з позиції натураліста . Він виділяє 8 основних тенденцій , що відрізняють індустріальне суспільство від традиційного і які вони нестійкі і протиприродні для життя людини. До них відносяться: перенаселення , спустошення життєвого простору , високий темп життя , нав'язання загальної конкуренції ; зростання нетерпимості до дискомфорту , генетичне виродження , розрив з традицією , загроза ядерної зброї.

Лоренц вказує на те , що людина , пристосована еволюцією для виживання в невеликому колективі (що видно вже з того , що важко запам'ятати більше двох -трьох десятків людей і підтримувати з ними близькі стосунки ) в умовах мегаполісу не може без додаткового психічного навантаження стримувати свою природну агресивність. В якості прикладів двох крайнощів наводиться гостинність людей, що живуть далеко від міст і вибухонебезпечна нервозність концтаборів , де необережний погляд може призвести до бійки . Концентрація людей у містах зазвичай пов'язана зі знищенням природи , що призводить до естетичної та етичної деградації жителя. Аерофотознімоки міста зовні схожі на гістологічну картину ракової клітини , що свідчить про втрату різноманітності в обох системах .

Головним мотивом бізнесу є отримання миттєвої фінансової вигоди . Таким чином суспільство і, отже , кожна людина втрачає довгострокові цілі і змушені трудитися значно інтенсивніше , ніж це потрібно для виживання. Цей процес нічим , крім працездатності людини не обмежується , так що він призводить до « бігу наввипередки із самим собою» , який супроводжується рядом хронічних хвороб у самих активних громадян . Високоорганізовані організми характеризуються здатністю ставити віддалені за часом цілі, досягнення яких пов'язане з дискомфортом . На думку Лоренца , сучасна медицина і побутові умови позбавляють людину звички терпіти , що підриває названу здатність . Засоби масової інформації виробляють у людей звичку до некритичного сприйняття інформації , яка раніше компенсувалася наявністю традиційних переконань. Багато хто з них , незважаючи на їх можливу суперечність науковим поглядам , склалися еволюційно , тобто довели свою незамінність для суспільства і тому , згідно Лоренцу , не можуть бути безкарно забуті. Співчуття, яке сучасна цивілізована людина зобов'язана виражати до всіх без винятку людей (у тому числі кримінальним елементам ) послаблює неухильно дію природного відбору і веде до генетичного виродження . Автор позначає ядерну зброю як менш небезпечну з усіх наведених проблем , оскільки для запобігання ядерної війни досить не користуватися ядерною зброєю , тим часом боротьба з рештою сильно утруднена. Ситуація посилюється тим , що зазначені « захворювання » капіталістичних товариств існують в комплексі , так що вони підтримують один одного. Втім , автор пропонує деякі способи боротьби з цими системними проблемами.[1]

4. Філософські погляди

У 1941 році Лоренц опублікував статтю « Кантовська концепція a priori у світлі сучасної біології» , в якій виклав свою « еволюційну теорію знання ». Вступаючи в заочний діалог з Кантом , Лоренц стверджує , що апріорні форми мислення та інтуїції слід розуміти як адаптацію , оскільки апріорі базується на апараті центральної нервової системи , який придбав свою доцільну видозберігаючу форму завдяки взаємодії з реальністю в ході генеалогічної еволюції , що тривала безліч епох .

З 1970 -х років ці епістемологічні ідеї Лоренца отримали розвиток в роботах представників австро-німецької школи дослідження еволюції пізнання .

Розгорнутий виклад своїх поглядів на проблеми пізнання Лоренц дає в книзі « Зворотний бік дзеркала» . У ній він послідовно розглядає життя як процес пізнання , поєднуючи широкий огляд поведінки тварин і людини із загальною картиною сучасної біології та виходячи на проблеми когнітивної діяльності , формування та розвитку культури як живої системи .

5. Книги

Конрад Лоренц був видатним популяризатором науки . На його науково -популярних книгах ( «Кільце царя Соломона» , «Людина знаходить друга » , «Рік сірого гусака » ) , які мали та мають великий успіх , виховання покоління біологів.[1]

Список використаної літератури

1. ru.wikipedia.org/wiki/Лоренц,_Конрад

2. Севериловська О. В., Пахомов О. Є., Рибальченко В. К., «Етологія»(основи поведінки тварин)

3. Сравнительная психология и зоопсихология/Сост. и общая редакция Г. В. Калягиной

Размещено на Allbest.ru