Декоративні види Розових

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний педагогічний університет ім.В. Г. Короленка

Реферат

на тему: «ДЕКОРАТИВНІ ВИДИ РОЗОВИХ»

Виконала Велика Інна

Полтава 2011

Вступ

Розові -- велика родина, яка налічує до 100 родів і 3000-3350 видів космополітного поширення, але переважно вони зростають в помірних і субтропічних областях північної півкулі; тільки представники родини Хризобаланових із зигоморфними квітками властиві тропікам південної півкулі.

Практичне значення родини дуже велике. До неї належать важливі плодові культури помірного клімату (яблуня, груша, айва), кісточкові (вишня, черешня, слива, абрикос, мигдаль, персик тощо), ягідні (малина, ожина, полуниці, суниці), декоративні (троянда, таволга, глід, горобина, черемха та ін.), лікарські (перстач, глід, родовик та ін.). В Україні -- 40 родів і 289 видів. Та зупинимося ми саме на декоративних.

Хеномелес - універсальний чагарник

Належить до родини розоцвітих. Хеномелес японський (Chaenomeles japonica Thunb.). Lindl -- це декоративна й плодова, медоносна та меліоративна культура, походить із Східної Азії (Китай, Японія). Висота від 0,3 до 3 м. Він має гарний декоративний вигляд, тому його можна широко використовувати у зеленому будівництві, зокрема в поодиноких посадках, алеях, групах тощо.

Квітки поодинокі або зібрані по 2--5 у суцвіття. їх добре відвідують бджоли. Квітки бувають: червоними, рожевими, білими, жовтими тощо. Гілки з квітковими бруньками взимку використовують як вигоночну культуру.

Початок вегетації в наших умовах -- друга половина квітня. Квітує в другій-третій декадах квітня упродовж 22--25 днів. На одному кущі може бути від 200 до 300 квіток і більше. Бджоли у великій кількості збирають з них нектар і пилок. Спостерігається і повторне його квітування. Мед має світло-жовтий колір, приємний на смак. Квітки розміщені по всьому кущу. Висаджувати рослину можна як навесні, так і восени. Хеномелес японський посухо- і зимостійка рослина. Може рости в різних ґрунтово-кліматичних умовах, не вибагливий до ґрунту. Найкраще висаджувати його на освітленому місці.

Головна особливість хеномелеса японського - він швидко плідний, річно плодоносить, має високу врожайність (із одного куща -- від 1 і: 10 кг). Практично не пошкоджується шкідниками і уражується хворобами. Плоди мають високий вміст біологічно активних речовин, які можуть широко використовуватися як дієтичний продукт не тільки для дорослих.

Плід -- яблуко, діаметром від 3--4,5 см і масою до 30 і більше грамів. Насіння коричнево-червоне, блискуче, довжиною 6--8 і шириною 4--5 мм.

Плоди хеномелеса японського мають приємний ароматичний запах. Їх використовують у харчовій, консервній кондитерській промисловості. Із них виготовляють желе, джеми, компоти, варення, пастилу, мармелад, зефір, соки, сиропи. Плоди можна використовувати замість чаю, який і. же приємний на смак. Як промислову культуру хеномелес японський широко використовують у Прибалтійських країнах, де він культивується на площі до 45 га. Цю рослину з успіхом можна використовувати для лікування шлунково-кишкового тракту. Застосовують і для виготовлення безалкогольних напоїв, які мають дуже приємний запах і смак. Плоди містять багато вітаміну С, якого в десятки разів більше, аніж у лимонах, які завозять в Україну.

У культурі в Україні відома його декоративна форма АІріпа -- зі сланкими пагонами. Хеномелес японський добре витримує підстригання. Розмножується насінням, кореневими і зеленими живцями. Дуже декоративний в період цвітіння. Можна використовувати його і для оформлення невеликих скверів, галявин, парків, ефективний в поодиноких посадках, невеликими групами, в алейних насадженнях уздовж доріг, для створення живоплотів тощо.

Хеномелес Маулея (Ch. Maulei (Mast) Schneid) . Це кущ висотою до 1 м. Гілки дугоподібно нахилені. Молоді пагони опушені, восени -- коричнево-сірі з невеликими колючками -- 1--2 см. Листя широко обернено-яйцеподібне, тупе або загострене із кільцевою або клиноподібною основою. Квітки оранжево-червоні, на коротких, майже сидячих квітконосах, по 2--6 на коротких пагонах. Плоди поліморфні, від 3 до 4,5 см, жовто-зелені, кислі дуже ароматні. Цвіте в березні-квітні, плодоносить у вересні-жовтні. Росте порівняно швидко. Повністю зимо- і посухостійка рослина. Масово квітує і плодоносить. Дає повноцінне насіння. Добре розмножується насінням і вегетативно.

Рекомендується для використання в приватних садибах, садах, парках, скверах і для створення бордюрів. Хеномелес Маулея ще називають низькорослою айвою. Відрізняється він від хеномелеса японського дрібнішим листям (3--5 см), широкоеліпсоподібне або обернено яйцеподібне, по краю городчасто-зубчасте, далі менше (3--4 см) з кислішими і ароматичними плодами. Квітки дрібніші, оранжево-червоні. Цей вид дуже морозостійкий. Його форми 'Grandiflora rosea' -- з рожевими, дещо біло-пістрявими квітками, 'Alba' -- білими, 'Grandiflora' -- більшими темно-червоними, 'Superba' -- яскраво-червоними, 'АІріпа' -- карликового росту із червоними квітками. Хеномелеси дивують нас своїм красивим цвітінням у період розпускання листя, яке в цей час має бронзово-червоне забарвлення. Як у парку, так і в маленькому саду вони завжди бажані гості. Чудовий вигляд мають на газонах, галявинах, у живих не густих живоплотах. Деякі щільнорослі форми можна формувати. Щеплені на штамбах -- вони дуже красиві в період цвітіння.

Таволга

Листопадні кущі заввишки 0,15-- 2.5 м з простими, зубчастими, іноді лопатевими листками, білими, рожевими або червоними квітками, зібраними в щитки, китиці, волоті. Рід об'єднує близько 80 видів. В Україні 7 дикорослих видів. Цінуються як декоративні рослини.

Таволга середня -- Spiraea media Fr. Schmidt. Кущ заввишки до 3 м з кулястою, густою кроною, прямими або дещо зігнутими буро-сірими, коричневими пагонами. Листки яйцеподібні, еліптичні, видовжені, 3--6 см завдовжки, 1,5--3 см завширшки, зверху темно-зелені, знизу сизувато-зелені, голі або з рідкими волосками. Суцвіття численні, зонтикоподібні, білі, розпускаються в травні -- червні й цвітуть упродовж двох--трьох тижнів.

Природно поширена на північному сході Європи, в Сибіру, Середній Азії. Широко культивується в Україні. Морозо-, газо- та досить посухостійка, витримує невелике затінення та пізнє пересаджування.

Декоративні форми: за опушенням листя -- гола та м'якоопушена (для озеленення використовують мало); за декоративністю -- гібриди таволги середньої з таволгою дубравколистою, звіробоєлистою, білою.

Рекомендується для створення поодиноких посадок, груп, живих огорож.

Таволга Вангутта -- Spiraea vanhouttei Zab. Кущ заввишки до 2 м, створений схрещуванням таволги кантонської з таволгою трилопатевою. Крона розлога, гілки дугоподібні, повислі. Листки сизі знизу, темно-зелені зверху, 2--3,5 см завдовжки, ромбічно-яйцеподібні або обернено яйцеподібні, зубчасті, з 3--5 лопатями. Білі квітки часто в густих зонтикоподібних китицях. Цвіте рясно в травні -- червні впродовж двох тижнів, починає цвісти на третій рік. Дуже декоративна у період цвітіння.

Широко використовують для озеленення міст країни. Росте швидко, відносно зимостійка, достатньо витривала під час нетривалих посух, переносить невелике затінення, стійка проти забруднення повітря пилом і газами.

Рекомендується для створення поодиноких, групових, алейних насаджень, живих огорож та узлісь.

Таволга японська -- Spiraea japonica L. Кущ заввишки до 1,5 м з обернено яйце-подібною кроною. Листки яйцеподібні, зверху загострені, знизу клиноподібні, до 8 см завдовжки, в молодому віці червонуваті, влітку темно-зелені, восени від оранжевого до темно-бурого забарвлення. Квітки червоні (іноді рожеві, білі), зібрані в складні щитки, знаходяться на кінцях пагонів. Цвіте з червня по вересень.

Природно поширена в Японії та Китаї. Культивується в Україні. Морозо- та газостійка, світлолюбна, добре витримує міські умови, в посушливих умовах потребує поливу.

Декоративні форми: за забарвленням і розміром квіток -- червонувата, темно-червона, яскраво-червона з великим листям (Форчуна); за розмірами листя -- великолиста; за забарвленням листя -- пістрява.

Рекомендується для створення поодиноких, групових насаджень, бордюрів, узлісь навколо невисоких дерев і кущів.

Троянда

Прадавнім центром розведення троянд була Азія, потім рослину почали поширювати і в інших частинах світу. Зараз налічується близько 300 видів цієї культури і майже 3000 сортів.

Троянда відноситься до родини розових (Rosaceae).

У кімнатних умовах найбільш поширені наступні види рослини: Троянда Бенгальска (R. bengaliensis), Троянда поліантова (R. polyantha), Троянда чайно-гібридна (R. thea hybrida).

Троянда є декоративно-цвітучим кущем, який на зиму, як правило, скидає листя. Стебло рослини дуже плотне, темно-зелене, інколи з фіолетовим відтінком, мясистий усередині, зовні покритий гострим шипом. Стебло сильногіллясте, добре вкрите листям. Темно-зелене листя розміщене на невеликих колючих черешках.

Троянда -- світлолюбна рослина. Влітку дуже корисно винести троянду на балкон, але спочатку потрібно дещо її затінити. Поливати рослину рясно починають навесні. У цей період необхідне щоденне зволоження ґрунту. У листопаді, коли листя починає жовтіти і обпадати, кількість поливів слід скоротити до 2 раз в тиждень. Культура добре переносить літню температуру, але взимку температура повітря не повинна підніматися вище 6°С. Пересажувати троянду потрібно лише в міру необхідності, якщо коріння повністю зайняло весь простір горщика. Підживлюють рослину лише під час цвітіння. Удобрювати грунт починають після появи бутонів 2 рази в місяць, використовуючи для цього підгодівлю для троянд. Розмножується троянда насінням і черенкуванням.

Кожну весну і літо рослина покривається красивими білими, червоними або жовтими квітками. Після появи бутонів перший з них необхідно видалити, аби троянда витрачала всі сили на розвиток останніх. Після цвітіння утворюються плоди з насінням. Троянди починають цвісти з кінця лютого - початку березня. Першими зацвітають бенгальські троянди, потім чайно-гібридні - Офелія, Етуаль де Франс, Хедлі. Через місяць починають зав'язувати бутони поліантові троянди. В кінці травня рясно цвітуть ремонтантні троянди. Рясне цвітіння троянд спостерігається в червні, липні, серпні і на початку вересня. Жовтень, листопад, грудень і січень вважаються часом відпочинку. У вересні ремонтантні троянди відцвітають, закінчують цвітіння і більшість чайно-гібридних, дрібнішають і рідше цвітуть поліантові Окрасою кімнат в цей час служать тільки бенгальські і бурбонського троянди.

Припускають, що спочатку троянди вирощували на східному Середземномор'ї і в Передній Азії, а можливо, і в Ірані. У античний період з розвитком торгових відносин між азіатськими і європейськими країнами троянди були завезені з Азії в древню Грецію, а пізніше - у Єгипет і Рим.

Перші історичні записи про культуру троянд відносяться до VI-II століть до нашої ери.

На жаль, збережені описи та зображення не дозволяють точно встановити, що за троянди росли в садах древніх. Але деякі відомості до нас дійшли. Давньогрецький філософ природодослідник і Теофраст у своєму творі «Природна історія» описував шипшини, тубільні гірські центіфоліі та інші види троянд. За його описом, поблизу Філіппін, в Македонії росли троянди з дванадцятьма, двадцятьма і ста пелюстками. Їх пересаджували в сади з Пангайскіх гір, і в культурних умовах протягом багатьох років вони помітно поліпшувалися.

Римський письменник і вчений Пліній Старший у «Природній історії в 37 книгах» згадує дванадцять форм культурних троянд і дванадцять видів інших декоративних рослин. Він називає троянду «принцесою квітів, найбільшим прикрасою полів і садів». У стародавніх троянда символізувала добрий початок. Римський письменник Апулей, описуючи в «Метаморфозах» халепи свого героя Луція, обрав в якості протидії самим злим чаклунським наклепам червону троянду.

Таволга

культивування троянда гравілат розмноження

Spiraea L. Сімейство розоцвітих - Rosaceae L. Відомі більше 90 видів, переважно в помірному поясі північної півкулі. Таволга - дуже декоративні кущі, представляє великий інтерес для декоративного садівництва. Важко уявити собі парк, сад і навіть палісадник без цих чарівних рослин. Їх білі, рожеві, темно-гвоздично-рожеві, червоні суцвіття найрізноманітнішої форми (кисть, парасолька, мітелка, щиток) дуже красиві і викликають захоплення. Таволги відрізняються формою і розмірами кущів, забарвленням квіток і формою суцвіть, часом і тривалістю цвітіння. За часом цвітіння вони діляться на дві групи: ранньоквітнучі і позднецветущие. У першої групи квітки в суцвіттях розміщені по усій втечі, цвітіння дружне, але досить нетривале, у другої - квітки зібрані в плоскі гроновидні мітелки або колосовидні суцвіття, розташовані на верхівках пагонів, впродовж усього періоду цвітіння відбувається зміна суцвіть, що відцвітають, такими, що розпускаються, тому цвітіння у них триваліше. Квітки у ранньоквітнучих видів білі, у видів, що цвітуть влітку і осінню, окрім білих і рожевих квіток, червоні і темно-пурпурні. Таволги добре розвиваються на свіжому багатому садовому ґрунті. Вони світлолюбні і тіньовитривалі, холодостійкі і посухостійкі. Легко переносять пересадку і обрізання, швидко приживаються і відростають. Ранньоквітнучі види таволг обрізують після цвітіння, летнецветущие - з глибокої осені до ранньої весни. Слабкі пагони видаляють повністю, втечі минулого року зрізують на половину довжини. Розмножуються легко насінням, здеревілими і зеленими живцями, нащадками, діленням кущів. Є кращими кущами для бордюрів, невисокого живоплоту вільної форми; красиві в поодиноких посадках, групами, разом з іншими кущами. Найбільш поширеними і представляючими найбільший інтерес для декоративного садівництва являються наступні види таволги. Таволга Більярда. Культивується з 1854 р. Дуже красива яскраво-рожевими мітелками. Цвіте з кінця травня більше шести тижнів. Особливо красива групою на зеленому газоні, а також у бордюрах уздовж паркових доріжок. Таволга Бумальда. Дуже изяшні кущі до 1,5 м заввишки, з красивою, восени червоніючим листям, з білими, рожевими (форми з темно-гвоздично-рожевими) квітками, зібраними в щитковидні суцвіття. Цвіте з червня близько двох місяців. Дуже красивий при облямовуванні рабаток, де замінює квіткові рослини. Можна з успіхом використати в зрізі. Таволга Вангутта. У культурі з 1868 р. найулюбленіший, рано і рясно квітучі кущі, з красивими гілками і обернено яйцевидним листям, що згинаються донизу. Чисто-білі квітки, зібрані в зонтикообразні кисті, рясно покривають гілки по усій їх довжині. Квітки до 8 мм в діаметрі. Цвіте в травні, завжди рясно, навіть в півтіні, і тривало (близько чотирьох тижнів). Росте добре, витривалий в специфічних екологічних умовах міста і біля промислових підприємств. Таволга Вангутта, що має високі декоративні якості, ефектна в поодинокій посадці. Красива групою з декількох кущів і разом з іншими кущами. Рекомендується також для створення живоплотів вільної форми. Таволга Вича. S. veitchii Hemsl. Батьківщина - Китай. У культурі з 1900 р. Великі кущі з прямими, у верхній частині зігнутими гілками. Листя овальне до довгастих, завдовжки близько 5 см Квітки білі, до 5 мм, в діаметрі зібрані в щитковидні суцвіття. Зацвітає в перших числах червня. Цвітіння триває близько чотирьох тижнів. Квітки із запахом меду. Кущі виділяються красивою формою крони і щедрим цвітінням. Особливо добре виглядає в поодинокій посадці на зеленому газоні. Таволга дубровколистная. S. chamaedryfolia L. Батьківщина - Сибір. У культуру введена в 1789 р. Кущі заввишки до 2 м, з прямими зігнутими гілками, з білими квітками в опуклих щитках на порівняно коротких квітконосах. Листя яйцевидне, по краях надрізано-зубчасті. Цвіте з першої декади травня, більше трьох тижнів. Один з широко найвідоміших кущів. Краще за інші види переносить стрижку. Застосовується в основному для створення живоплотів. Таволга Дугласа. S. douglasii Hook. Відома в культурі з 1827 р. Дуже декоративні кущі, широко поширений в нашій країні. Відрізняється від таволги Мензиеза густовойлочным опушуванням листя з нижнього боку. Ефектна не лише оригінальними, великими, пурпурно-рожевого забарвлення суцвіттями, але і сріблястий-опушеним листям. Красива в поодинокій і груповій посадці, а також в загорожі. Таволга Мензиеза. S. menziesii Hook. Введена в культуру в 1838 р. Красиві кущі заввишки до 1,5 м, з прямостоячими гілками, з рожево-пурпурними квітками, зібраними в густі, узкопирамидальные, кінцеві, завдовжки до 20-25 см мітелки. Цвіте з кінця липня. Цінується за красиві, дуже великі суцвіття, щедре і тривале цвітіння. Красива в поодинокій і груповій посадці. Таволга острозазубренная. Відома в культурі більше 90 років. Кущі заввишки до 1,5- 2 м, з тонкими, дугоподібними втечами і сніжно-білими квітками до 8-10 мм в діаметрі, розташованими в численних щитках. Квітки розпускаються одночасно з розгортанням листя. Листя від ланцетної до узкообратно-яйцевидной форми, 3,5-4 см завдовжки. Цвіте у кінці квітня - початку травня, більше чотирьох тижнів, дуже рясно, під тяжкістю безлічі квіток втечі згинаються до землі. Любить сонячне місце розташування, добре переносить відносну сухість ґрунту. Цінується в декоративному садівництві за раннє, щедре цвітіння, за витончену форму куща. Красива в поодинокій посадці і групами. Легко переносить сильну стрижку і є цінною для створення живоплотів. Рекомендується для вигонки ранньої весни. Таволга середня. S. media Fr. Schmidt. Природно росте в південних районах Сибіру, Середньої Азії. Введена в культуру в 1789 р. Дуже декоративний, густо гіллястий і густо облиствленний, з округлою кроною кущі, такої ж висоти, як і таволга дубровколистная, але з більше довгастим листям. У травні кущ суцільно покривається білими багатоквітковими парасольками і набуває дуже нарядного вигляду. Таволга середня - одна з найпоширеніших декоративних таволг, легко піддається стрижці, обрізанню і пересадці. Рекомендується для створення живоплотів, підбиття декоративних і інших деревних рослин. Таволга японська. S. japonica L. Завезена з Японії і Китаю. Культивується з 1870 р. Широко поширена по усій території СРСР, вирощується навіть в Мурманську. Невисокі (до 1-1,5 м) кущі, з червонувато-коричневими, нечітко ребристими або смугастими, опушеними втечами. Рожеві, темно-рожеві, рідше білі мітелки щитковидних суцвіть з'являються в червні - серпні. Листя при розпусканні червонясте, до осені набувають забарвлення різних тонів : від зелених до пурпурних.

Горобина звичайна (Sorbus aucuparia L.)

Дерево заввишки 5-15 м, росте серед сонячних галявин край узлісь, на скелястих та кам'янистих схилах, крутих берегах річок, у дрібнолистяних та хвойних лісах, у передлісках і чагарниках. Культивують горобину в парках і садах як декоративну рослину.

В горобини кора гладенька, сіра. Гілки пухнасті, бруньки повстянисті, чорнувато-фіолетового кольору, конусовидні. Листки чергові, непарнопірчасті. Квітки дрібні, білі, запашні, зібрані в густі щитки; Плід -- ягода, він кулькоподібний, дрібний, соковитий, блискучий оранжево-червоний, гіркий, терпкий, після заморожування має приємний гіркувато-кислий смак.

Цвіте горобина в травні-червні. Плодоносить наприкінці серпня і впродовж вересня. З лікувальною метою використовують плоди й листки горобини. Збирають достиглі плоди, зриваючи їх із плодоніжок, в останніх числах серпня або у вересні-жовтні, зрізуючи щитки. Стиглі плоди сушать, попередньо прив'яливши, в сушарках та в гарячій печі на листах і решетах (розстилають тонким шаром і часто перемішують).

Горобина звичайна містить незначну кількість дубильних речовин, цукри, сорбозу (кетогексозу), органічні кислоти (яблучну, лимонну, винну, сорбонову та парасорбонову), 6% сорбіту, який переходить у сорбозу, сліди ефірних масел, смолисті речовини, близько 0,04 % сорбітанової кислоти, деяку кількість ціаноподібної речовини, що виникає внаслідок розпаду глікозиду, який наявний у насінні, 5,5 мг % каротину, до 250 мг % аскорбінової кислоти, вітамін Р, мінеральні солі, ензими інвертазу та оксидазу, пектини. Плоди горобини -- це полівітамінна сировина. Дія їх діуретична (салуретична), жовчогінна, кровоспинна, в'яжуча та антискорбутна.

Припускають, що спочатку троянди вирощували на східному Середземномор'ї і в Передній Азії, а можливо, і в Ірані. У античний період з розвитком торгових відносин між азіатськими і європейськими країнами троянди були завезені з Азії в древню Грецію, а пізніше - у Єгипет і Рим.

Шипшина зморшкувата (Rosa rugosa);

Середньої висоти (80--150 см) кущ родини розових. Стебла товсті, прямостоячі, як і квітконосні пагони, густо вкриті різнотипними опушеними шипами: міцними, з широкою основою, трохи серповидно зігнутими або прямими та дрібними голчастими. Квітконосні пагони, крім того, вкриті волосками і дрібними залозистими щетинками. Листки спіральні, непарноперисті, з широкими трав'янистими прилистками, що зрослися з головним стриженьком листка; листочки (їх 7, рідше 5 або 9) від круглясто-еліптичних до видовженоеліптичних, зверху виразно зморшкуваті, з полиском, зісподу рясно опушені, нерідко майже сіроповстисті, з домішкою залозок, по краю простозубчасті. Квітки великі (до 7 см у діаметрі), правильні, двостатеві, в малоквіткових (по 2--3) щитковидних суцвіттях, рідше одиничні; чашолистки великі (2,5--3 см завдовжки), з листовидним розширенням на верхівці, зісподу усіяні волосками з домішкою залозок, рідше без них, після цвітіння спрямовані вгору й залишаються при стиглих плодах; пелюстки (їх 5) червоні, рідше ясно-червоні. Плід -- гіпантій, сплюснуто-кулястий, м'ясистий, яскрово-червоний або померанцевий. Початок цвітіння у червні (ремонтантний вид).

Перстач - великий рід рослин сімейства розоцвітих, нараховує близько півтисячі видів. Різноманітні перстачу бувають і трав'янистими, і деревними рослинами, одно-або багаторічними.

Витончені пальчасті, перисті або трійчасті листки лапчаток - чудова декоративна додаток до численних квіткам.

Цвітіння лапчаток рясне і дуже тривалий, що дуже цінується садівниками. Тому багато видів перстачу культивуються як декоративні рослини.У європейських та англійських садах рідкісний міксбордер або бордюр обходиться без лапчаток.

Перстач чагарникова, курильський чай, пятілістнік

Курильський чай чагарниковий, пятілісточнік, пятілістнік - народні назви багаторічної деревної перстачу виду пентафіллоідес чагарниковий (Pentaphylloides fruticosa), синонім дазіфора чагарникова (Dasirhora fruticosa).

У природі пятілісточнік зустрічається по заплавах річок, серед чагарників і скель. І в нашій області дикоростучий курильський чай місцями утворює зарості.

Білі або жовтуваті квіточки природного курильського чаю шірокооткритие, невеликі (до 2,5 см в діаметрі).

Цвітіння пятілістніка не дуже рясне, але вельми тривалий.

Листя чагарникової перстачу складаються з п'яти довгастих зелених, знизу сизуваті листочків, за що і отримало рослина одне зі своїх назв.

У минулому напій з висушеного листя і квіток пятілісточніка використовувався в нашій країні замість чаю досить широко - від Уралу і до Курильських островів. Цілющий напій був відомий як «курильський чай», а потім це стало і назвою рослини.

Пятілістнік посухостійкий (бажано, щоб грунт не була надто суха і не дуже волога), невибагливий до складу ґрунту, любить сонце, тривало цвіте весь сезон аж до глибокої осені.

Сортові чагарникові перстачу мають більш великі квіти різноманітного забарвлення. Поширені в садівництві популярні сорти перстачу чагарникової:

- «Ебботсвуд» - з білими квітками, висота 75 см,

- «Танжерина» - з оранжево-мідними квітками, висота 75 см;

- «Хоплітс Оріндж» - з оранжевими квітками, висота 50 см;

- «Аннет» - з оранжево-жовтими квітками, висота 50-80 см;

- «Фаррер», «Голдфінгер», «Голд Стар» - з жовтими квітками, висота 60-70 см;

- «Елізабет», «Клондайк» - з жовтими квітками, висота 90-100 см;

- «Вілмор» - з сріблясто-сірими листям і кремовими квітками, висота до 1,5 м;

- «Пінк Бьюті», «Блинк», «Прімроуз Бьюті» - з рожевими квітками, висота 50 см.

- «Ред Айс» з червоно-оранжево-жовтими квітками, висота 50-60 см;

_ «Меріон Ред Робін» - у червоними квітками, висота до 1 м;

- «Червоний туз» - з червоними квітками, середньорослий;

- Почвопокривні сорти: «Тілфордскій крем» і «Принцеса» з кремовими і рожевими квітками. перстач чагарникова Меріон Ред Робін, Ебботсвуд, Голдфінгер, Пінк Принцес, Хоплітс Оріндж

У сортових пятілістніков з насиченою забарвленням квіток на гарячому сонці і в сухих умовах може втрачатися типова яскраве забарвлення - квітки вицвітають і стають більш блідими.

Прямостоячий чагарничок курильського чаю порівняно невисокий (середньорослі сорту - 50-70 см, високорослі близько 1,5 м), добре переносить стрижку, здатний утворювати дуже акуратну крону.

Навесні частину торішніх високих пагонів пятілістніка обрізаю на третину для формування пишного, обільноцветущего кущика.

Сорти чагарникової перстачу з прямостоячими пагонами можна використовувати на альпійській гірці і в квітниках різних стилів, а також для створення невисокою живоплоту.

Ґрунтопокривні сорти пятилистника мають сланкі пагони і використовуються в якості ґрунтопокривних, оскільки утворюють симпатичний хвилястий килим з красивою зелені та квітів. Посухостійкий сланкий курильський чай добре виглядає в рокарії серед каміння. У квітникарстві дуже популярна перстач гібридна (Potentilla x hybrida), яка об'єднує сорти і форми, отримані за участю багатьох видів лапчаток. Але в основному гібридні перстачу утворені від перстачу непальської (Potentilla nepalensis), перстачу серебрістолістной (Potentilla agrophylla) і перстачу темно-криваво-червоною (Potentilla atrosanguinea).

Гібридні перстачу - трав'янисті рослини висотою 30-80 см, все літо посипані яскравими досить великими квітками (2,5-5 см в діаметрі).

Найбільш відомі і поширені сорти гібридної перстачу:

- «Міс Вільмотта» - вишнево-рожеві квіти з темним оком;

- «Йеллоу Куїн» - блискучі жовті квіти,- «Роксана»-лососева-помаранчеві квіти з тонкими темними прожилками;

- «Твінклін Стар» - рожево-кремові квітки з яскраво-червоним оком;

- «Вільям Роллісон» - напівмахрові яскраво-оранжево-червоні квітки;

- «Монарх Вельвет» - малинові квіти з темно-вишневим оком;

- «Гібсон Скарлет» - блискучі червоні квіти, схожі на мініатюрні маки.

Трав'яниста перстач невимоглива, але краще розвивається на пухких поживних ґрунтах з невеликим вмістом вапна і хорошим дренажем.В кінці сезону старі втечі обрізають, а навесні мульчують грунт навколо відростаючих пагонів.

При необхідності розкидистим стеблах трав'янистих лапчаток слід дати опору.

Розмножують трав'янисті перстачу діленням куща (навесні або восени) через 4 роки.

Успішно розмноження насінням, посів яких можна робити в будь-який час протягом сезону. Сіянці трав'янистої перстачу зацвітають на 2-3 рік.

Трав'янисті перстачу не вимагають укриття на зиму, оскільки ці рослини абсолютно морозостійкі під сніговим покривом.

Трав'яниста перстач в саду вдало поєднується з ромашками, дзвіночками та іншими багаторічними квітами контрастного забарвлення.

Можна висадити перстач між ранньоквітучих видовими жовтими лілійнику - тоді яскраві зірочки перстачу пожвавлять пишну зелень відцвілих кущів лілійнику.

Гравілат

Гравілат (Geum) - рослина сімейства розоцвітих. Найбільш декоративними є два схожих виду гравілату: один з Чилі, інший - європейський.

Гравілат чилійський (G. chiloense) відомий в культурі з 1824 р. Це багаторічна кореневищна рослина з розеткою великих, красивих непарноперістие листя. Міцні квітконоси, висотою 50-60 см, з oгненно-червоними квітками, що формою нагадують розкриті трояндочки, є окрасою саду. Цвіте гравілат чилійський з кінця червня протягом 40дней і більше.

Гравілат яскраво-червоний (G. coccineum) в природі зустрічається рідко, зберігся як садова форма. Від схрещування з гравілату чилійським отримані сорти, що відрізняються забарвленням. Можливе повторне цвітіння в липні-серпні.

Гравілат легко і швидко розмножується насінням і вегетативно. При вегетативному розмноженні кущ легко ділиться на окремі розетки з відрізком кореневища. Через 1-2 роки це вже цілком сформувалася рослина з рясним цвітінням.

Для вирощування гравілату підбирають злегка вологі, багаті гумусом ґрунту. Краще цвіте на освітлених ділянках, в легкій тіні цвітіння слабше, але більш тривалий. Відцвілі пагони сильно знижують загальну декоративність, тому в міру відцвітання їх виламують. Такий прийом сприяє збільшенню терміну цвітіння.

Гравілат рекомендується висаджувати вільними групами на газоні, на рабатках з іншими багатолітниками, а також використовувати на зріз.

Література

1.Я пізнаю світ. Біологія: енциклопедія./ Н.К. Щербаков. - М.:АСТ,2005. - 395 с.

3.Дім.Сад.Город,№7,9,12. 2009 р.

Размещено на Allbest.ru