Загальна характеристика родини звіробійні (Hyperiaceae)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

ботанічний звіробій хіміотерапевтичний

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика родини звіробійні (Hyperiaceae)

1.1 Біологічна характеристика родини Звіробійні (Hyperiaceae)

1.2 Поширення представників роду звіробій (Hypericum)

1.3 Ботанічний опис і розповсюдження звіробою звичайного (Hypericum perforatum)

Розділ 2. Морфологічні особливості звіробою звичайного (Hypericum perforatum)

2.1 Зовнішні фактори, які впливають на ріст звіробою звичайного (Hypericum perforatum)

2.2 Біологічно активні речовини звіробою звичайного (Hypericum perforatum)

2.3 Антимікробні властивості звіробою звичайного (Hypericum perforatum) та його застосування

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Лікарські рослини та препарати, які з них отримують, розпочинаючи з глибокої давнини й до цього часу, відіграють величезну роль в арсеналі лікувальних засобів. Серед них значне місце належить звіробою -- рослині, використання якої не припиняється протягом більш як двох тисячоліть: із часів Гіппократа і до наших днів.

Звіробій з перекладу «бій зі звіром», лікує від 99 хворіб. Широко відомою є протизапальна, в'яжуча, спазмолітична, капілярозміцнююча, антибіотична, ранозагоювальна, імуностимулююча, психотропна дія його речовин. Звіробій застосовують при найрізноманітніших захворювання, він входить в компоненти різних препаратів, також його застосовують у різних сферах діяльності що показує його всебічність і унікальність як рослини. Жодна рослина не має такої кількості застосування як звіробій що ще раз підтверджує його багатогранність.

Природні запаси звіробою звичайного поступово вичерпуються, а в приміських зонах мають тенденцію до зникнення. Тому для забезпечення медичної промисловості сталим джерелом сировини його стали вирощувати в умовах культури. Саме тому актуальним є аналіз морфо-біологічних характеристик звіробою звичайного (Hypericum perforatum).

Мета роботи. Вивчення морфо-біологічної характеристики звіробою звичайного (Hypericum perforatum).

Для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання:

охарактеризувати морфо біологічні особливості звіробою звичайного;

розглянути поширення звіробою звичайного (Hypericum perforatum);

вивчити біологічно активні речовини звіробою звичайного (Hypericum perforatum);

вивчити лікарські форми і застосування.

Структура роботи: курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел (22 найменувань). Робота викладена на 25 (двадцяти п'яти) сторінках комп'ютерного тексту.

Розділ 1. Загальна характеристика родини звіробійні (Hyperiaceae)

1.1 Біологічна характеристика родини Звіробійні (Hyperiaceae)

Родина Звіробійні (Hyperiaceae) об'єднує 47 родів і понад 950 видів, широко розповсюджених у тропіках, субтропіках і помірних областях, але головним чином у вологих тропіках. Це найбільш прогресивна родина в межах порядку Theales. Дерева, чагарники, трави, рідко ліани. Листки прості, без прилистків, цілокраї звичайно супротивні або кільчасті. В листках є точки, що просвічуються -- вмістилища олій. В тканинах осьових органів, у черешках і жилках листків наявні секреторні канали. Актиноморфні квітки з подвійною оцвітиною зібрані в цимозні суцвіття. Тичинки численні, часто зростаються пучками. Гінецей ценокарпний, складений з трьох - п'яти плодолистиків. Зав'язь верхня, з кількістю гнізд, яка відповідає кількості плодолистиків. Іноді зав'язь одногнізда. Плацентація крайова, рідко постійна. Стовпчиків стільки, скільки плодолистиків, або один. Плоди -- сухі (коробочки) або соковиті (ягодоподібні). Поширені головним чином у тропічних і субтропічних областях обох півкуль. У помірних областях зустрічаються переважно в північній півкулі [18].

Найбільший рід -- звіробій (Hypericum), в якому нараховується біля 350 видів, більша частина яких зустрічається в Середземномор'ї. В складі цього роду є чагарники, напівчагарники, багаторічні й однорічні трави, навіть один трав'янистий вид (H.elodes). Інші види -- трав'янисті багаторічники, мають супротивні листки з характерними залозками, що просвічуються. Прилистки відсутні. Найвідоміший у нас є звіробій звичайний (Hypericum perforatum) -- цінна лікарська рослина, з якої виробляють також фарбу (жовту, червону або чорну, залежно від протрави) для шерсті, використовується в горілчаному виробництві. Росте на луках, поміж чагарниками, на відкритих степових схилах практично по всій Україні; всього в Україні відомо 12 видів звіробою [11, 17].

До цієї ж родини відноситься і мангустан (Garcinia mangustana) -- дерево з великими круглими їстівними плодами, які мають соковитий запашний м'якуш. Розводять у тропіках. Батьківщина -- Південно-Східна Азія.

1.2 Поширення представників роду звіробій (Hypericum)

Ареал роду Hypericum займає практично всі області обох півкуль, за винятком крайніх північних арктичних зон і деяких ізольованих островів. У цьому відношенні рід звіробій істотно відрізняється від інших представників родини Hypericaceae, поширених лише в тропічних областях. Більшість видів звіробою сконцентрована в чотирьох великих областях що вважаються центрами сучасного географічного розповсюдження роду Hypericum: перший -- у Південній і Тропічній Африці; другий -- у Східній та Південно-Східній Азії, Австралії та на островах Індійського океану; третій -- в Америці; четвертий -- у Середземномор'ї (Південна Європа, Північно-Західна Африка), на островах серед земної Атлантики та на Близькому Сході (аж до Ірану). Рослини звіробою ростуть на луках, болотах, на мілководді (як, наприклад, звіробій елодес -- H. elodes L.), в розколинах скель, на кам'янистих розсипах, у савані та в інших місцях. Зустрічаються також вони у передгір'ях і високо в горах, заходячи в альпійський пояс. (з. гірський - H. montanum L та з. пониклий підвид кенійський -- H. revolutum subsp keniense (Schweinf.) N. Robson підіймаються в гори до 3600 м; з. Бекверта -- H. bequaertii De Wild, з. селягінелла -- H. selaginella N. Robson підіймаються в гори до 4350 м; з. горизонтальний -- H. horizontale N. Robson підіймається в гори до 4500 м). при цьому рослини відрізняються великим різноманіттям зовнішнього вигляду та розмірами. Варіюють від невеличких однорічних трав'янистих рослин (з. недорозвинутий -- H. mutilum L. Виростає заввишки 6-8 см, з. сланкий -- H. Humifusum L. - 10-12 см) до багаторічних вічнозелених дерев заввишки 12 см, які є представниками секції Campylostopus (з. Бекверта, з. поникаючий -- H. revolutum Vahl, з. ланцетоподібний -- H. lanceolatum Lam, з. Балфура -- H. balfourii N. Robson, з. сокотранський -- H. socotranum Good, з. Квартіньє -- H. quartinianum A. Rich, з. Рупера -- H. roeperianum W.G. Schimper ex A. Rich, з. гнідолистий -- H. gnidiifolium A, Rich) та секції Psorophytum (з. балеарський --H, balearicum L.). У флорі Європи нараховується 56 видів звіробою, які належать до 23 секцій, в Україні -- 12, що належать до 7 секцій, але найпоширенішим і широко використованим залишається вже згадуваний та відомий у народі просто під ім'ям звіробою з. звичайний -- H. perforatum L. Свою видову назву -- perforatum -- перфорований або продірявлений рослина одержала через дрібні прозорі вмістища, які розсіяні по всій пластині листка [13].

Таблиця 1. Характеристика окремих видів роду Звіробій (Hypericum L.)

1.3 Ботанічний опис і розповсюдження звіробою звичайного (Hypericum perforatum)

Звіробій звичайний -- багаторічна трав'яниста рослина з родини звіробійних, заввишки 30-100 см. Має тонке гіллясте кореневище з коренями, які відходять від нього. Щороку із настанням справжнього тепла від старого кореневища відростає 6-8 зелених чи блакитно-зелених стебел, усаджених дрібними листочками. Стебла прямі, циліндричні, гладенькі, з двома гранями, зверху гіллясті. Листки супротивні, сидячі, довгасті чи овальні, цілокраї, з просвітчастими крапчастими залозками, до 3 см завдовжки і 1,5 см завширшки. Квітки численні, до 3 см у діаметрі, золотисто-жовті, з 5 ланцетними чашолистками, кожний до 5 мм завдовжки і 1 мм завширшки, та 5 довгастими або довгасто-еліптичними пелюстками, кожна до 1,5 см завдовжки і 0,6 см завширшки. Зібрані квітки в широкі волотисті, майже щиткоподібні суцвіття розміром до 11 см в довжину і ширину, які практично суцільно вкривають рослину в період цвітіння. Запилюється комахами, жуками, поїдаючи пилок, наїзниками та метеликами. До кінця цвітіння пелюстки та тичинки наближаються до осі квітки, внаслідок чого пиляки, ще вкриті пилком, зіштовхуються з приймочками маточки, що за відсутності комах забезпечує самозапилення. Плоди -- тригніздні довгасто-яйцеподібні багатонасінні коробочки до 6 мм завдовжки та 5 мм завширшки. Коробочка в суху погоду розмикається, а в дощ змикається. Насінини дрібні (до 1 мм завдовжки), циліндричні, темно-коричневі, поздовжньо дрібно чарункуваті. Цвіте в червні-серпні, плоди дозрівають у вересні-жовтні [11, 23].

Розповсюджений на сухих луках, пагорбках, сонячних галявинах, узліссях, на кучугурах, серед чагарників у світлих і змішаних лісах, підіймається в гори до 2300 с над рівнем моря. Зустріти його можна практично повсюдно -- в Середній Європі, на Балканах, горах Кавказу, у Західному Сибіру, Гімалаях, Середній Азії, Казахстані, Японії, Китаї, Монголії, на Канарських островах. Він інтродукований у багатьох країнах світу -- Австралії, Новій Зеландії та Африці. Звіробій звичайний розповсюдився і як бур'ян на просторих територіях Північної та Південної Америки, куди був привезений з Європи у XVII столітті.

При передозуванні звіробій спричиняє отруєння. Відмічено випадкове отруєння великої та дрібної рогатої худоби, особливо зі світлою вовною, а також коней. Пояснюється це тим, що в тканинах звіробою містяться речовини (гіперицини), які мають фотосенсибілізуючу дію, тобто таку, що підвищує чутливість не пігментованих ділянок тіла та відкритих частин шкіри тварин до ультрафіолетових променів, тому при надмірному вживанні звіробою можуть спостерігатися опіки та інші запальні процеси, які особливо сильно проявляються у домашніх тварин за умов випасання їх у сонячну погоду на заростях звіробою. Найбільш чутливі до отруєння звіробоєм молоді тварини, особливо породисті, а також, з білою вовною. Зміна місця випасання та утримання тварин у затемнених місцях різко знижують прояви всіх цих явищ і сприяють одужанню. Саме цей факт і служить причиною того, що звіробій настільки шанований народною медициною Європи та Азії, безжалісно видаляється з пасовищ Австралії, Нової Зеландії, заходу Північної Америки, де він, інтенсивно розмножуючись (кожна рослина дає за сезон в середньому 23000 насінин!) , став складним для видалення бур'яном. Боротьба із засміченням пасовищ звіробоєм тут ведеться біологічним методом -- за допомогою деяких видів жуків.

Розділ 2. Морфологічні особливості звіробою звичайного (Hypericum perforatum)

2.1 Зовнішні фактори, які впливають на ріст звіробою звичайного (Hypericum perforatum)

До ґрунтово-кліматичних умов, звіробій не вибагливий, але адекватно реагує на внесення органічних і мінеральних добрив, особливо на бідних ґрунтах. Наприклад, на дерново-підзолистих ґрунтах під основну оранку рекомендується вносити 30-40 кг/га перегною або гнійно-торфяного компосту. При недостачі перегною його кількість зменшують вдвічі, але додають повне мінеральне добриво (по 30 кг/га діючої речовини азоту, фосфору і калію), а у випадку повної відсутності органічних добрив вносять подвійну дозу мінеральних добрив. На перехідних плантаціях на другий рік та в наступні роки рано навесні мінеральні добрива вносять як підживлення по 60 кг/га діючої речовини азоту, фосфору і калію. Внесення добрив під оранку збільшує врожайність сировини на 20-30%, а підживлення мінеральними добривами, особливо на другому і третьому році вегетації - на 17-25% [11, 13].

Під звіробій доцільно відводити рівні, незабур'янені запільні ділянки або окремі поля в спеціальних сівозмінах для багаторічних культур. Кращими попередниками для звіробоя чистий пар, зернові, що йшли по пару, добре удобрені просапні культури. За нормальних умов на одному місці звіробій може рости до 10 років. Основний обробіток ґрунту під нього проводять так само, як під просапні культури.

Сіяти звіробій можна у два строки: під зиму звичайним сухим насінням або ранньою весною заздалегідь стратифікованим насінням. (весняний посів можна робити і не стратифікованим насінням, але рослини зійдуть масово тільки наступного року, а протягом вегетаційного періоду поточного року на площі необхідно регулярно скошувати бур'яни) для стратифікації насіння змішують з піском у співвідношенні 1:4, засипають у ящики шаром 25-30 см, зволожують и витримують протягом двох-трьох місяців до посіву у холодильнику (бажано!) чи погребі при температурі 3-5°С. щоб під час стратифікації не виникло надмірного підсушування або пліснявіння насіння, слід 2-3 рази на місяць проводити перевірку і у разі необхідності вживати відповідних заходів. Перед посівом насіння підсушують на повітрі до сипучого стану.

Перевага надається підзимній сівбі (не плутати з озимими посівами, які проводяться за один-півтора місяці до настання морозів): сходи з'являються на 2-3 тижні раніше масового проростання бур'янів, що надає їм перевагу у виживанні, оскільки вони у звіробоя дуже дрібні і початковий ріст у них дуже повільний. При підзимній сівбі оранку або дискування поля проводять за 25-30 днів до посіву, потім за 5-10 днів до посіву проводять культивацію з боронуванням, а перед самим посівом з метою зрівнювання, ущільнення та поліпшення водного режиму грунт прикотковують. Сіють, додаючи при цьому маякову культуру, овочевими сівалками поверхнево, без загортання, тому що при заглибленні насіння сходи не здатні пробитися на поверхню ґрунту. Норма висіву насіння -- 2,5-3,5 кг/га. Ширина міжрядь -- 45 см [18].

В перший рік вегетації проводять 3-4 прополювання в рядках і стільки ж обробок міжрядь культиваторами, обладнаними односторонніми лапами-бритвами.

На наступний рік догляд за плантацією розпочинають рано навесні скошуванням й вилученням минулорічних стебел рослин та боронуванням впоперек рядків і 1-2 сліди середніми боронами. До початку змикання міжрядь здійснюється 2-3 обробки міжрядь і 1-2 прополювань в рядках. Перший міжрядний обробіток (у поєднанні з мінеральним підживленням) проводять на початку відростання рослин.

В перший рік життя зацвітають лише поодинокі екземпляри, а на другий і наступні роки рослини рясно цвітуть і плодоносять.

Лікарською сировиною звіробою є трава (Herba Hyperici perforati) -- вкриті листками верхівки пагонів із бутонами, квітками та недозрілими плодами (верхня 1/3 рослини завдовжки до 30 см). Збирання трави звіробою розпочинають при набутті рослинами фази масового цвітіння (наприкінці червня і на початку липня). Збирають всю надземну частину жниварками, лишаючи стерню не більше 15 см заввишки. Зрізані рослини одразу вивозять з поля і сушать під навісами або в сушарках при температурі 50-55°С. сушіння може вважатися закінченим, коли стебла починають легко ламатись. Вихід сухої сировини -- 29-29%. Суха сировина зберігає природній вигляд свіжої рослини. Смак її в'яжучий, гіркий, запах -- приємний, злегка бальзамічний. Строк придатності трави звіробою як лікарської сировини -- 3 роки [19].

Через 30-40 днів після першого укосу відрослі рослини звіробою знову зацвітають, і тоді приступають до другого збирання трави. Середній урожай сухої маси сировини за два укоси на другому році вегетації може становити 15-20, на третьому -- 30-40 ц/га.

Для отримання насіння на дворічних плантаціях звіробою відводять чисті від бур'янів ділянки з добре розвинутими, не ураженими шкідниками та хворобами рослинами. До збирання приступають відразу після того, як насіння в коробочках середньої частини бокових пагонів побуріє. На невеликих ділянках рослини зрізають вручну і відразу доставляють на тік для просушування і дозрівання насіння. На значних площах практикується роздільний спосіб збирання: скошену жниварками (ЖВН-6, ЖРБ-4,2, ЖБА-3,5 та ін.) масу або перевозять на критий тік для просушування і дозрівання насіння, або укладають у валки і після отвердіння стебел приступають до збирання комбайном. Після обмолочування отримане насіння спочатку висушують, а потім очищають на машинах типу К-541, ОС- 4,5, ОСМ-ЗУ, «ПетруксСупер». Врожайність насіння становить від 1 до 3-4 ц/га [1].

2.2 Біологічно активні речовини звіробою звичайного (Hypericum perforatum)

У структурі інфекційних захворювань збудники вірусних інфекцій становлять більше 80% від реєстрованої патології. Наявний арсенал противірусних лікарських препаратів небагатий і містить три групи хіміотерапевтичних сполук: тіосемікарбазони (марборан, метисазон), амантадин та його похідні й аномальні нуклеозиди (віразол, азидотимідин). Їм притаманний вузький спектр дії та невисока ефективність: крім того, в ряді випадків вони викликають значні побічні ефекти, пов'язані з блокуванням синтезу як вірусних, так і клітинних нуклеїнових кислот та з порушеннями кровотворення.

На нинішній момент особливу увагу дослідників привертає пошук антивірусних препаратів рослинного походження, що зумовлено рядом особливостей їх впливу:

діюча основа таких препаратів за хімічною структурою нагадує фізіологічно активні речовини, що синтезуються в організмі людини;

препарати рослинного походження значно рідше, ніж синтетичні, викликають побічні явища;

наявність у рослинах комплексу різних речовин розширює спектр їх біологічної активності, сприяє більш ефективному лікуванню хворих та зменшенню токсичного впливу.

Діючі основи, що містяться в рослинах, належать до найрізноманітніших класів хімічних сполук, з яких можна отримувати лікарські препарати з широким діапазоном біологічної активності. У цьому зв'язку особливу увагу привертають діючі речовини рослин роду звіробій (Hypericum L.).

Представники роду звіробій (Hypericum L.) широко застосовуються у народній та науковій медицині з часів Гіппократа (460-377 рр. до н.е.). особливо багато даних про використання звіробою звичайного (Hypericum perforatum). Широко відомою є протизапальна, в'яжуча, психотропна, анальгезуюча, капілярозміцнююча, антибіотична, імуностимулююча, ранозагоювальна дія його речовин. У ряді країн із звіробою звичайного отримано препарати, дозволені до користування в медчній практиці -- «Іманін» та «Новоіманін» (СНД), що мають протимікробні властивості та підвищують імунорезистентність організму, «Гіперозид» (СНД) з гіпоазотемічними властивостями, «Флористен» (Словаччина), який застосовується в гінекології та отоларингології, «Пефлавіт» (Болгарія) з Р-вітамінною активністю, що зменшує проникність судин, «Гіперфорат», «Фітогран», «Седагранделат» (ФРН), які використовуються як замінники синтетичних транквілізаторів при депресивних станах. В Італії заявлено патент на препарат для лікування жовчнокам'яної хвороби, в Канаді -- на препарат з антибіотичними властивостями. І хоча препарати окремих індивідуальних речовин звіробою звичайного також знаходять широке застосування в медичній практиці (флавоноїди, таніни, ефірна олія і за останній час - антрацен похідні: гіперецин та псевдогіперецин), дослідження підтверджують високий потенціал виду для його більш повного застосування в медицині [6].

До групи основних діючих речовин звіробою звичайного, як і більшості інших видів звіробою, відносяться конденсовані похідні антрацену -- гіперецин та псевдогіперецин, а також протогіперецин, прото псевдогіперицин, гіперикодегідродантрон, псевдогіперикодегідродіантрон, франгуламодіантранол, флавоноїдні глікозиди флавонолової групи (рутин, гіперозид, кверцитрин), лейкоантоціанідин та антоціани, аглікони кверцетин, мірицетин і кемпферол, дубильні речовини, ефірна олія, сапоніни, вітаміни С, Е, РР, каротин, кантони, катехіни, фенол карбонові кислоти, кумарини, алкалоїди, стероїди, холін; як мінорні компоненти описані також феноли, вуглеводи та споріднені їм сполуки, антибіотики гіперфорин, саротрален та саротралеїн [2, 10].

Однією з найцікавіших біологічно активних речовин звіробою є червоний пігмент, специфічний для роду Hypericum L., -- гіперицин та його похідні. Гіперицин вперше було визначено Бухнкром у 1830 р. і виділено Діхтером у 1891 р., у 1911 р. Ц.Церні дав йому назву «гіперицин». Існують відомості про поширення гіперицину у 70 видах роду звіробій.

Знайдено також, що в надземній частині з. звичайного міститься не лише гіперицин, але і його похідні - псевдогіперицин, протогіперицин, гіперикодегідродіантрон, франгулаемодіантранол, протопсевдогіперицин та псевдогіперикодегідродіантрон, було здійснено синтез псевдогіперицину протогіперицину з пеніцилліопсину, емодинантрону та емодину [15].

Також у надземній частині звіробою знайдено: ефірну олію (у траві -0,1-1,25, у квітках -- 0,47) до складу якої входять цинеол, міоцен, в-пінне, лімонен, б-пінне, ізовалеріанова кислота та її ефіри, гераніол, 2-метил октан, с-ундекан, гуму лен, каприловий, капроновий та ізовалеріановий альдегіди, монотерпенові спирти, кадінен, гурюнен, аромадендрен, б-терпінен, камфен, туйєн, с-тимол, гексаналь, 2-гексаналь, камфора, терпінен-4-ол, с-декан, 3 -метилнонан. 2-метил декан, с-три декан, ізотридекан, 2-метил-3-бутен-2-ол, ізобутилпропіонат, 6-метил-5-гептан-2-он, додеканол, в-ситостерин; дубильні речовини (до 13%) -- таніди (флорогюцин) та полі феноли (пірокатехіни, пірогалол, галова кислота, (+)-катехін, (-) - епікатехін); флавоноїди ( до12% ): гіперозид (у траві -- 0,7, у квітках -- 1,0-1,2 %), рутин (у листках його вміст сягає 2%), кверцитрин, ізокверцитрин, кверцитин і його 7-0-арабінозид, міріцетин, кемпферол, лейкоантоціанідини та антоціани ( 5-6 %); кантони - мангіферин, ізомангіферин; азулен; вітаміни С (140 мг%), Е та РР, каротин (до 55 мг%); холін (34 мг%); органічні кислоти: нікотинова, кавова (0,1%), хлорогенова, протокатехова; кумарини: умбеліферон, скополетин; три терпенові сапоніни; цериловий спирт; алкалоїди; антраценопохідні (0,1-1,2%): гіперицин, псевдогіперицин, протогіперицин, протопсевдогіперицин, гіперікодегідродіантрон, псевдогіперикодегідродіантрон, франгулаемодин; смолисті речовини (у квітках -- до 17%); антибіотики: гіперфорин, саротрален А і В; вищі аліфатичні вуглеводні - октакозан [табл. 2].

У спаленій надземній частині (золі), яка становить 4,21% в перерахунку на повітряно-суху речовину, містяться: макроелементи (мг/г): Na -- 17,76, K -- 16,18-16,80, Ca -- 7,30-10,09, Mg -- 2,20, Fe -- 0,11-15,98; мікроелементи (мг/г): Mn --0,25, Cu -- 0,34, Zn -- 0,71, Co --0,21, Mo -- 5,60, Cr -- 0,01, Al -- 0,02, Se -- 5,00, Ni -- 0,18, Sr -- 0,18, Cd -- 7,20, Pb -- 0,08, В -- 40,40.

Таблиця 2. Хімічний склад та біологічна дія ефірних олій

2.3 Антимікробні властивості звіробою звичайного (Hypericum perforatum) та його застосування

Медичного значення набув головним чином звіробій продірявлений. Крім цього виду в народній медицині деяких країн використовують й інші види, наприклад, в тибетській медицині використовуються H. ascyron H. attenuatum. Не дивлячись на успішне використання звіробою для лікування інфекційних ран, зовнішніх гнійних процесів та використання його в медичній практиці в якості антисептичного засобу, вивчення антимікробних властивостей роду Hypericum почалось відносно недавно, тому праць, які б розкривали це питання, небагато. Вперше антимікробні властивості звіробою біли описані Озборном (1943). Одними з найбільш ранніх праць, які були присвячені вивченню антимікробних властивостей звіробою продірявленого, являються дослідження H. perforatum L., який росте в Україні. В 1946 році під керівництвом В. Г. Дроботько в Інституті мікробіології в процесі вивчення антимікробних властивостей лікарських рослин була встановлена висока антибактеріальна активність ефірних, спиртових, ацетонових та інших екстрактів звіробою продірявленого по відношенню до золотистого стафілококу та деяких інших бактерій. Ці дані стали підставою для подальшого детального вивчення цієї рослини та отримання антимікробних лікувальних препаратів, два з яких (іманін та новоіманін) потім стали важливими засобами в медицині [1, 2].

Антибактеріальні властивості були виявлені не лише у H. perforatum, але й у багатьох інших видів родини звіробійних. Властивість зменшувати ріст деяких мікроорганізмів встановив Озборн, при дослідженні екстрактів з H, elodes та H. alimpicum; Готтшалл -- у H. calicinum, Мартинець -- у H. hirsutum i H. perforatum; Дербенцева -- у ацетонових екстрактах H. cernuum, H. elanium, H. calicinum, H. hiricurum, H. patulum, H. nookerianum, H. Avorosalum [4].

Таким чином, ацетонові екстракти з H. perforatum перевищують за ступенем активності такі ж екстракти з інших видів Guttiferae. Згідно з даними Шакірової К.К., активними також є H. densoflor i H. galiades. Та найбільшу увагу дослідників привернув звіробій продірявлений, антибактеріальна активність якого також встановлена іншими авторами. Так, Карлсон та інші автори встановили, що лише ефірний екстракт із звіробою продірявленого в незначній кількості приглушує розвиток кишкової палички; екстракти, які виготовляються з інших розчинників, неактивні. В дослідах П.Т. Гриня водно-спиртові екстракти цього виду звіробоя затримували ріст деяких сапрофітних та фітопатогенних бактерій. Нейвальд та Хагенстром досліджували антибактеріальну активність масла звіробою, яке було виготовлене згідно з правил німецької фармакопеї ДАВ-6, а також екстрактів, які були отримані з допомогою органічних розчинників із рослин, що цвіли та зрілих коробочок звіробою продірявленого, та виявили, що досліджувані речовини неактивні по відношенню до тифозної та кишкової палички, але все ж вони, за винятком масла звіробою, так чи інакше зменшують ріст золотистого стафілокока.

Виявлення у звіробоя антимікробних властивостей стало важливим приводом для виділення з цієї рослини антимікробних речовин в індивідуальному виді та різних комплексних препаратів, які інколи представляли первинні виведення рослини різними розчинниками. Ці препарати були призначені для різних цілей: в якості лікувальних засобів в медицині, консервантів при виготовленні харчових продуктів та ін. антимікробні препарати отримували головним чином із звіробою звичайного, але також досліджувались й інші види роду Guttiferae. Так, Д.П. Снегірєв отримав антимікробну речовину, яка була близькою по хімічній дії до смоляних кислот, із звіробою чашоподобіного. Препарат зменшував розвиток золотистого стафілококу в концентрації 20 мкг/мл.

Звіробій продірявлений також був засобом, з якого отримували консерванти, які були призначені для харчової промисловості. Так, Іенсеном та Міллером був запатентований спосіб консервування харчових продуктів спиртовим розчином консерванту, який отримували з цього виду звіробою. Ллойд та інші автори також отримали консервант для харчових продуктів, який вони виділили із звіробою продірявленого. Найбільшого значення ця рослина займала в якості вихідного матеріалу для отримання лікарських препаратів. Вже згадувалось, що в народній медицині використовувались та використовуються в наш час водні настої та відвари із звіробою звичайного, в гомеопатії -- лікарські есенції, в офіційній медицині -- водні настої та екстракти трави звіробою. Масло звіробою, яке було запропоноване Центральним аптечним науково-дослідним інститутом, успішно використовується для лікування опіків та ран.

Гейд і Гейджо екстрагували коробочки звіробою гарячим етиловим спиртом, розводили водою до 70% та отриманий фільтрат виділяли сірковуглецем. Отримали соскоподібну речовину, з якої хроматографією на двоокисі алюмінію з послідовною еволюцією петролейним ефіром, чотирьох хлористим вуглецем, ацетоном, хлорофілом, 95%-м етанолом виділили дві речовини -- гіперицид-1 та гіперицид-2. Біоавтографічним методом було доведене об'єднання їх активного початку. Встановлені деякі фізико-хімічні властивості цих речовин, які представляють собою аморфний порошок. Антибактеріальну активність визначили методом дисків та серійного розведення на глюкозному бульйоні. Бактеріостатична дія по відношенню до золотистого стафілокока виявлялась в розведенні 1:250000, сінна та кишкова паличка -- 1:25000 і 1:40000 відповідно. На туберкульозну паличку препарат не діяв [3, 4].

Для з'ясування природи речовин, які визначають антимікробну дію звіробою, була вивчена активність окремих хімічних компонентів рослини. Так, по даним П.І. Киселя, воску, фарбувальні речовини звіробою, речовини, які розчиняються соляною та оцтовою кислотою, водою, а також, які переганяються водною парою, антимікробною дією не володіють. Більш активні виявились речовини, які отримують із рослини спиртом, водно-спиртовим розчином, ефіром та ацетоном. Високоактивною виявилась водно-лужна витяжка (рН 9,0), яка послужила потім основою для отримання препарату іманіну. Застосування звіробою звичайного показане і дає добрий терапевтичний ефект при дискінезіях жовчних шляхів, гепатитах, застої жовчі в жовчному міхурі, холециститах, жовчнокам'яній хворобі (у початковій стадії), гіпоацидному гастриті, метеоризмі, гострих і хронічних колітах, простих і кривавих проносах та геморої. Як сечогінний засіб звіробій використовують при ниркокамяній хворобі (у початковій стадії) та при зниженні фільтраційної здатності нирок. Настойка трави звіробою виявилася ефективною при інвазії гостриками (гіменолепідоз і ентеробіоз). Препарати звіробою знімають спазм кровоносних судин (особливо капілярів), поліпшують венозний кровообіг і кровопостачання деяких внутрішніх органів, виявляють капілярозміцнюючу дію. В ряді випадків звіробій призначають при порушення периферичного кровообігу з явищами застою, при мікроциркуляторних розладах. Особливістю цієї рослини є її здатність підвищувати чутливість шкіри до ультрафіолетового проміння. Фото сенсибілізуючі властивості рослини пов'язують з наявністю в ній гіперицину й використовують при лікуванні віти ліго. Препарати звіробою ефективні й при розладах нервової системи, нейродистонії, мігрені та при нічному нетриманні сечі у дітей. При місцевому застосуванні звіробою з особливою силою проявляється його протизапальна, в'яжуча і бактеріостатична властивості. Так, звіробійну олію з успіхом використовують при опіках, гінгівітах, пітиріазі обличчя (Pityriasis simplex faciei), виразці гомілки та для гоєння ран. У стоматології настій і настойку трави звіробою використовують для полоскання ротової порожнини ясен при неприємному запаху з рота, гінгівітах і стоматитах. У народній медицині, крім усіх вищезазначених випадків, звіробій використовують при поліартриті, ішіасі, подагрі, туберкульозі легень з кровохарканням, мастопатії, різних запальнх процесах, фурункулах тощо. Антибактеріальний препарат трави звіробою новоіманін (Novoimaninum) використовують для лікування опіків і різних гнійних прцесів в оториноларингології. В Болгарії із звіробою звичайного виробляють препарат пефлавіт (Peflavit C), який використовують при капіляротоксикозах, гострих гломерулонефритах, атеросклерозі тощо. Препарати звіробою звичайного використовують у науковій медицині як в'яжучий і протизапальний засіб у стоматології та при лікуванні абсцесів, флегмон, інфікованих ран, опіків [5, 6].

Пізніше (початок 60-х років) у відділі антибіотиків Інституту мікробіології та вірусології НАН України Н.А. Дербенцевою та А.С. Рабіновичем із звіробоя звичайного був виготовлений препарат новоіманін, що випускається медичною промисловістю з 1964 року. Він цікавий тим, що навіть при сильному розведенні пригнічує ріст і розвиток різних хвороботворних грам позитивних мікроорганізмів, у тому числі стафілококів, стійких до пеніциліну. Встановлено що він прискорює загоєння ран на 3-4 дні. Зараз лікарі застосовують цей препарат зовнішньо у вигляді 1% - ного розчину на 95% - ному спирті, розведеного дистильованою водою 1:10, при лікуванні абсцесів, флегмон, кровоточивих та інфікованих гнійних ран, опіків I - III ступеня, виразок, карбункулів, підшкірних панариціїв, гідраденітів, фурункулів, піодермії, в акушерській і гінекологічній практиці при маститах, кольпітах, у стоматології -- при виразкових стоматитах, в отоларингологічній практиці (у вигляді аерозольних інгаляцій) для попередження та лікування гострих катарів верхніх дихальних шляхів, ринітів, фарингітів, гайморитів, бронхітів, пневмоній, абсцесів легень, гнійних плевритів, туберкульозу легень, туберкульозних ларингітів, ангін, тонзилітів, хронічних і гострих отитів, запальних процесів шкіри та підшкірної клітковини.

Застосовують звіробій і як стерилізуючий та дезінфікуючий засіб. Медичне значення має застосування фармакологічних препаратів звіробою у косметичній промисловості.

У гомеопатії використовують есенцію зі свіжої квітучої трави при стріляючих болях невралогічного характеру, при травмах нервів. У гомеопатичних дозах звіробій звичайний використовується також у ветеринарії (Німеччина) при лікуванні коней, ВРХ, собак і кішок [23].

Траву звіробою включено до фармакопей багатьох країн: Болгарії, Чехії, Словакії, Румунії, Франції, Польщі, Німеччини, а також до Державної фармакопеї СРСР (з 1968р.). до Державної фармакопеї XI-го видання поряд із звіробоєм звичайним включено також траву звіробою плямистого (Hypericum maculatum) [5].

Висновки

1. Родина звіробійні (Hyperiaceae) включає 47 родів, серед яких найбільшим є рід звіробій. Звіробій належить до родини звіробійних -- Hypericaceae Juss. і налічує близько 400 видів. Родову назву Hypericum утворено від двох грецьких слів: «hypo» -- під і «erike» -- ерес.

2. Звіробій звичайний (Hypericum perforatum L.) -- багаторічна травниста рослина, заввишки 30-100 см, має тонке гіллясте кореневище з коренями які відходять від нього. Стебла прямі, циліндричні, гладенькі з двома гранями, зверху гіллясті. Листки супротивні, сидячі, довгасті чи овальні, з просвітчастими крапчастими залозками, до 3 см завдовжки і 1,5 см завширшки. Квіти численні, золотисто-жовті, з 5 ланцентними чашолистками та 5 довгастими або довгасто-еліптичними пелюстками. Зібрані квіти в широкі волотисті, майже щиткоподібні суцвіття, плоди тригнізді довгасто яйцеподібні багатонасінні коробочки. Цвіте в червні - серпні.

3. Звіробій звичайний (Hypericum perforatum L.) поширений на сухих луках, пагорбках, сонячних галявинах, узліссях, на кучугурах, серед чагарників, у світлих і змішаних лісах. Зустріти його можна практично повсюдно -- в Середній Європі, на Балканах, горах Кавказу, у Західному Сибіру, Гімалаях, Середній Азії, Казахстані, Японії, Китаї, Монголії.

4. До групи основних діючих речовин звіробою звичайного відносяться конденсовані похідні антрацену -- гіперецин та псевдогіперецин, а також протогіперецин, прото псевдогіперицин, гіперикодегідродантрон, дубильні речовини, ефірна олія, сапоніни, вітаміни С, Е, РР, каротин, кантони, катехіни, фенол карбонові кислоти, кумарини, алкалоїди, стероїди, антибіотики гіперфорин.

5. Звіробій звичайний застосовують як стерилізуючий, дезінфікуючий, діуретичний, стимулюючий, кровоспинний, ранозагоювальний, протизапальний та для попередження та лікування гострих катарів верхніх дихальних шляхів, ринітів, фарингітів, гайморитів, бронхітів, пневмоній, абсцесів легень, гнійних плевритів, туберкульозу легень, туберкульозних ларингітів, ангін, тонзилітів, хронічних і гострих отитів, запальних процесів шкіри та підшкірної клітковини.

Список використаних джерел

1. Айзенман Б.Е. Антимикробные препараты из звіробоя / Б.Е. Айзенман, Н.А. Дербенцева -- К.: Наук. думка, 2000. -- 174с.

2. Айзенман Б.Е. Антимикробные лечебные препараты из зверобоя пронзеннолистного / Б.Е Айзенман -- Киев.: Наукова думка, 2000. --56 с.

3. Айзенман Б.Ю. Антибіотичні препарати із звіробою звичайного (Hypericum perforatum) / Б.Ю. Айзенман // Мікробіол. журн. -- 2002, 2.

4. Айзенман Б.Ю. Дослідження антивірусних властивостей речовин рослинного походження. / Б.Ю. Айзенман, А.Ф. Фролов, Є.Л. Мішенкова. [та ін.] // Мікробіол. журн. -- 1999, 5.

5. Болтарович З.Є., Народна медицина українців / З.Є. Болтарович -- К.: Наук. думка, 1990. -- 232 с.

6. Гуревич А.И. Антибиотик гиперфорин из Hypericum perforatum L / А.И. Гуревич, В.Н. Добрынин, М.Н. Колосов [та ін.] // Антибиотики. -- 2001. -- Т. 16, № 6. -- С. 510-513.

7. Деребенцева Н.А., Антимикробные вещества звіробоя пронзеннолистного (Hypericum perforatum Z.). / Н.А. Деребенцева -- В кн.., Иманин - антибіотик из звіробоя. Киев. Изд-во АН УССР, 1999.

8. Деребенцева Н.А. Біологічна активність гіперфорину - компоненту новоіманіну / А.Н. Деребенцева, Б.Е. Айзенман, А.Д. Гарагуля // Мікробіол. журн., 2000,1.

9. Зевакова В.А. Исследование химического состава сухого экстракта зверобоя / В.А. Зевакова, В.И. Глызин, Т.Д. Даргаева // Состояние и перспективы создания новых готовых лекарственных средств и фитохимических препаратов: Тез. докл. Всесоз. науч.-техн. конф., 3-5 октября 1990 г. -- Харьков, 1999. -- С. 14.

10. Кархут В.В., Ліки навколо нас / В.В. Кархут -- К.: Здоров'я, 2003. -- 448 с.

11. Китанов Г.М., Химичен состав, фармакология и приложение на видове от рода Hypericum L / Г.М. Китанов // Биологично-активни вещества от раст. произход. -- София, 1999. - С. 58-68.

12. Комендар В.І. Лікарські рослини Карпат / В.І. Комендар // Ужгород: Карпати, 2001. -- 246 с.

13. Маковецькая О.Ю. Содержание дубильных веществ в надземной части культивируемого на Украине Hypericum perforatum L. в зависимости от освещенности // Раст. Ресурсы. - 1999. - Вып. 3. - С. 67-71.

14. Маковецька О.Ю. Вміст флавоноїдних сполук у дикорослих видів роду звіробій флори України / О.Ю. Маковецька, А.Л. Марковський, А.П. Лебеда // Фармац. журн. -- 2000. -- № 4. -- С. 70-75.

15. Маковецька О.Ю. Антивірусна активність гіперіцину в експерименті / О.Ю. Маковецька, І.І. Бойко, М.Н. Усачова [та ін.] // Фармац. журн. -- 2004. -- № 2. -- С. 93-97.

16. Махлаюк В.П. Лекарственные растения в народной медицине. / В.П. Махлаюк -- Саратов: Приволж. кн. издв-во. 1999. -- 544 с.

17. Нечитайло В.А. Ботаніка. Вищі рослини. / В.А. Нечитайло, Л.Ф. Кучерява -- Київ: Фітосоціоцентр, 2005. -- 432 с.

18. Павленко Л.О. Цілющі скарби землі. / Л.О. Павленко -- К.: Наукова думка, 1984. -- 99 с.

19. Ражинскайте Д. К. Биология некоторых видов звіробоя. / Д.К. Ражинскайте // Труды АН ЛитССР. Серия В. -- 2000. -- № 2 (49). -- С. 55 - 64.

20. Ражинскайте Д.К. Действующие вещества зверобоя обыкновеннго (І. Динамика содержание дубильных веществ) / Д.К. Ражинскайте // Тр. АН ЛитССР. Серия В. --- 1999. - Т. 51, № 1. -- С. 47-53.

21. Ражинскайте Д.К. Действующие вещества зверобоя обыкновеннго (2 Флавоноиды и динамика их содержаня) / Д.К. Ражинскайте // Тр. АН ЛитССР. Серия В. - 2000. - Т. 54, № 1. - С. 89-98.

22. Харченко М.С. Лікарські рослини і їх застосування. / М.С. Харченко, А.М. Карамишев, В.І. Сила, Л.Й. Володарський. // К.: Здоров'я, 2001. -- 232 с.

Размещено на Allbest.ru