Вегетативне розмноження рослин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Факультет біології, екології та медицини

Кафедра ботаніки та ґрунтознавства

Реферат

Вегетативне розмноження рослин

Виконала

студентка групи ББ-13-1

Сливка Катерина Володимирівна

Перевірив

Масюк Олександр Миколайович

Дніпропетровськ - 2014

План

Вступ;

1. Розрізняють природне й штучне вегетативне розмноження;

2. Вегетативне розмноження рослин пагонами;

3. Вегетативне розмноження рослин коренями і листками;

Висновок;

Список джерел.

Вступ

Вегетативне розмноження рослин (від лат. vegetativas - рослинний) - це розмноження рослин за допомогою вегетативних органів (кореня, стебла, листка) або їхніх частин. Вегетативне розмноження рослин ґрунтується на явищі регенерації. Під час такого способу розмноження всі властивості й спадкові якості в дочірніх особин повністю зберігаються.

Біологічні основи вегетативного розмноження:

ь При вегетативному розмноженні рослина зберігає певну комбінацію генів, що зумовлює пристосованість та можливість заселення обширних територій;

ь Вегетативне розмноження здійснюється швидше ніж статеве.

ь Забезпечує відтворення клонів, які утворюють життєздатність насінини або взагалі їх не утворюють;

ь Зручне у практичному використанні;

ь Вегетативне розмноження доповнює, або навіть замінює статеве розмноження.

Вегетативне розмноження у природі сприяє поширенню рослин, збереженню властивостей рослини, збереженню генетичного матеріалу. Такі рослини краще адаптуються до умов середовища.

На практиці використовують пупкування, розмноження кореневою парослю, коренебульбами, кореневищем, бульбами, вусами, кореневими паростками, цибулинами, відокремленням пагонів.

Людина використовує способи вегетативного розмноження рослин, які не зустрічаються в природі. Це поділ куща, живцювання і щеплення, трансплантація. При вегетативному розмноженні нові рослини отримують швидко, краще зберігаються властивості рослини, якість насіння.

1. Розрізняють природне й штучне вегетативне розмноження.

вегетативне розмноження рослини

Природне розмноження відбувається постійно в природі через неможливість або утрудненість насіннєвого розмноження. Ґрунтується на відокремленні від материнської рослини життєздатних вегетативних органів або частин, здатних у результаті регенерації відновлювати цілу рослину з її частини. Уся сукупність одержаних таким чином особин має назву клон. Клон (від грецьк. clon - паросток, гілка) - популяція клітин або особин, яка утворюється в результаті безстатевого поділу з однієї клітини або особини. Вперше цей термін запропонував британський генетик Джон Бардон Сандзрсон Хзлдан (1892-1964).

Вегетативне розмноження рослин у природі здійснюється шляхом:

· поділу (одноклітинні);

· кореневими паростками (вишня, яблуня, малина, ожина, шипшина);

· коренебульбами (орхідея, жоржини);

· відсадками (смородина, аґрус);

· вусами (суниці, жовтець повзучий);

· кореневищами (пирій, очерет);

· бульбами (картопля);

· цибулинами (тюльпан, цибуля, часник);

· виводковими бруньками на листках (бріофілюм).

Усі природні способи вегетативного розмноження широко використовуються людиною у практиці рослинництва, лісництва і особливо садівництва.

Людиною розроблені штучні способи вегетативного розмноження (не зустрічаються в природних умовах)Таблиця 1 - Способи штучного вегетативного розмноження рослин

2. Вегетативне розмноження рослин пагонами

Розмноження підземними пагонами характерне для багатьох рослин. У клітинах підземних пагонів на зиму відкладається їм мис поживних речовин: у бульбах нагромаджуються запаси крохмалю, у цибулинах і кореневищах відкладається багато цукру. Навесні з бруньок підземних пагонів виростають надземні пагони. Багато таких надземних пагонів відокремлюються від материнської рослини й стають самостійними рослинами.

Бур'ян пирій розмножується кореневищами. Позбутися пирію дуже важко. Його міцні кореневища пронизують ґрунт, переплітаючись із коренями культурних рослин, що дуже утруднює прополювання. Через кілька днів після прополювання на грядці з'являються нові пагони з бруньок на шматочках кореневищ.

Щоб знищити пирій, треба ретельно вибрати з ґрунту всі його кореневища.

Деякі рослини розмножуються цибулинами. Одна цибулина часнику, тюльпана або нарциса може утворити кілька малень-ких цибулинок-діток.

Рослини часто розмножуються надземними пагонами. Наприклад, від однієї материнської рослини лісових суниць улітку відростає кілька повзучих пагонів -- вусів, у вузлах яких розвиваю-ться вертикальні пагони й додаткові корені

Тополя і верба можуть розмножуватись укоріненням надзем-них пагонів. Зламає вітер невелику гілочку, занесе на вологий ґрунт та ще й притисне її чим-небудь до землі -- і от вона вже вкоренилась, почало рости деревце.

Спостерігаючи за вкоріненням пагонів і стебел у природі, людина почала розмножувати багато рослин шматочками пагонів -- стебловими живцями і відсадками.

Розмноження живцями широко використовують у садівництві й квітництві. Живці можуть бути стебловими, листковими, коре-невими. Стебловими живцями (пагонами) розмножують багато кімнатних рослин: традесканцію, бегонію, троянди, пеларгонію, бальзамін та ін.

Наріжте стеблових живців цих рослин з 3 -- 4 листками. Два нижніх листки зріжте. Живці посадіть похило в зволожений крупний пісок, насипаний на добрий, поживний ґрунт. Щоб зменшити випаровування води листками, накрийте живці скля-ною банкою.

Через 2--3 тижні на нижніх частинах живців виростуть до-даткові корені. Стебловими живцями розмножують смородину, тополю, вербу та деякі інші дерева і кущі. Для цього навесні, до розпускання бруньок, однорічні здерев'янілі живці завдовжки 25--ЗО см са-дять, у добре підготовлений грунт.

До осені на живцях виростуть додаткові корені. Тоді живці викопують і висаджують на постійному місці. Стебловими живцями розмножують також багаторічні флокси та деякі інші декоративні рослини.

Відсадками рослини розмножують по різному. На мішеній частині пагона під брунькою треба надрізати кору; І місці надрізу пришпилити пагін до ґрунту й підгорнути вологою землею; верхівку пагона підв'язати до палиці, увіткнутої в землю.

До осені в місці надрізу утворяться додаткові корені. Тоді пагін треба відрізати від куща і посадити на постійне місце. Відсадками розмножують смородину, агрус та інші рослини.

Швидко розмножують рослини і бульбами. Навесні посадять у грунт бульби картоплі, а восени з кожної рослини, що виросла з бульби, збирають десятки нових бульб. Як правило, для висаджування вибирають цілі бульби середнього розміру масою близько 80 г.

Коли бульб недостатньо, цінні сорти картоплі можна розмножувати вічками-бруньками, паростками і верхівками -- це також вегетативне розмноження пагонами.

Розмножуючи картоплю вічками, треба вирізати бруньки з невеликими шматочками м'якоті бульби і висадити в ящик з родючим ґрунтом або в парник. З посаджених бруньок розвинуться паростки, в нижній частині яких відростуть додаткові корені. Таку розсаду можна висаджувати на полі.

Для розмноження паростками бульби спочатку пророщують на світлі. Утворені паростки обламують. Довгі розрізують па кілька частин -- живців так, щоб на кожному з них булл брунька, а потім висаджують у ящики або парники. Коли живці вкоріняться, їх пересаджують на постійне місце. Іноді картоплю розмножують верхівками, тобто верхніми частинами бульб, де є бруньки.,

Плодові дерева звичайно розмножують щепленням. Для цього бруньку-вічко або живець культурної рослини зрощують із стеблом дички. Роблять це для того, щоб використати кореневу систему дички, якій властиві велика сила, невибагливість до ґрунту, морозостійкість та інші якості, яких немає в прищеплюваної культурної рослини. Дичка -- молода рослина, вирощена з насіння плодового дерева. Вічко або живець культурної рослини, взятої для щеплення, називають прищепою, а дичку, до якої щеплять,-- підщепою.

Для щеплення брунькою з культурного плодового дерева зрізують однорічний пагін. На ньому відрізують листкові пластинки, ні лишаючи тільки черешки. Біля основи стовбурця дички-підщепи гострим ножем роблять надріз кори у вигляді букви Т. Повертаючи лезо ножа в надрізі, відокремлюють кору дички від деревини. Потім з пагона культурного сорту зрізують добре розвинуту бруньку з тонким шаром деревини завдовжки 2 -- 2,5 см і вставляють її під кору дички в надріз. Місце щеплення туго обв'язують ликом так, щоб сама брунька лишалась вільною під обв'язки.

Коли щеплення зроблено правильно, через 2--3 тижні підщепа зростеться з прищепою. Навесні наступного року з прищепленої бруньки розвивається пагін. Після цього стебло дички треба зрізати вище від місця щеплення. Минуть два-три роки, і прищеплений пагін перетвориться в деревце культурного сорту, яке можна посадити в саду.

3. Вегетативне розмноження рослин коренями і листками

У природі багато рослин розмножуються коренями, а деякі листками. У сільському господарстві також використовують кореневі й листкові живці для вегетативного розмноження рослин.

Кореневий живець -- це відрізок кореня завдовжки 15--25 см. На посадженому в грунт кореневому живці з додаткових бруньок розвиваються надземні пагони, від основи яких відростають до­даткові корені. Розвивається нова, самостійна рослина. Кореневи­ми живцями розмножують садову малину, шипшину, деякі сорти яблуні і декоративних рослин. Кореневими живцями легко роз­множується кульбаба. Якщо відрізати лопатою частину кореня кульбаби, на ньому влітку утворяться додаткові бруньки, а з них -- нові рослини.

Малина та інші рослини розмножуються кореневими паростками. Деякі з коренів малини ростуть горизонтально, неглибоко від поверхні грунту. На них утворюються додаткові бруньки, з яких виростають молоді надземні пагони -- паростки. Кореневі паростки разом з частиною коренів материнської рослини можна відокремити й посадити на новому місці.

Часто навколо старої тополі, горобини, черемхи й осики можна бачити молоду поросль. Це кореневі паростки. Вони розви­ваються і навколо пеньків спиляних дерев з додаткових бруньок на коренях цих рослин. Коли частина кореня, що зв'язує їх з материнською рослиною, відімре, кореневі паростки стануть самостійними рослинами. Так на місці вирубаного осикового лісу виростає молодий ліс.

Деякі види кімнатних бегоній, лимон, сенполію (узамбарську фіалку) розмножують листковими живцями. Листки виса­джують у вологий пісок. При цьому на них розвиваються додат­кові бруньки і додаткові корені. У природі листками розмножується жеруха лучна.

Висновок

Таким чином, вегетативне розмноження рослин дуже поширене в природі. Як і насінне розмноження, воно сприяє збільшенню кількості особин та розселенню їх. При вегетативному розмноженні рослини успадковують ознаки материнської рослини, що використовується в практиці сільського господарства для швидкого вирощування високих урожаїв (наприклад, бульб картоплі) і для збереження цінних сортів культурних рослин (наприк­лад, плодових дерев при щепленнях).

Біологічне значення вегетативного розмноження:

а) одне з пристосувань для утворення нащадків там, де немає сприятливих умов для статевого розмноження;

б) у нащадків повторюється генотип батьківської форми, що важливо для збереження ознак сорту;

в) один із шляхів збереження цінних сортових ознак і властивостей;

г) при вегетативному розмноженні рослина може зберігатися за умов неможливості насіннєвого відтворення;

д) переважний спосіб розмноження декоративних рослин;

є) при щепленні - у прищеплюваної рослини зростає стійкість до зовнішніх умов.

Слід зазначити й недоліки вегетативного розмноження:

а) передаються негативні риси;

б) передаються хвороби материнського організму.

Список джерел

1. http://www.refine.org.ua/pageid-295-1.html;

2. http://pidruchniki.ws/1249080949145/ekologiya/metamorfozi_listka;

3. http://byology.ru/?p=207;

4. http://uareferats.com/index.php/referat/details/8687;

5. http://ref-at.org.ua/index.php?referat=5745.

Размещено на Allbest.ru