Фактори вірулентності патогенних для людей і тварин бактерій

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Чорноморський державний університет

імені Петра Могили

Факультет еколого-медичних наук

Кафедра біології та екологічної безпеки

Реферат

на тему:

«Фактори вірулентності патогенних для людей і тварин бактерій»

Студента 121 групи

Чвира В. А.

Викладач

Правдюк Н. С.

Миколаїв-2014

Вступ

Інфекція - Складний біологічний процес, що виникає в результаті проникнення патогенних мікробів в організм і порушення сталості його внутрішнього середовища.

Виникнення інфекції залежить від декількох факторів: ступеня патогенності (вірулентності) мікроба, стану макроорганізму й умов зовнішнього середовища. інфекція мікроб патогенність

Патогенність - це здатність мікроба певного виду при відповідних умовах викликати характерне для нього інфекційне захворювання. Отже, патогенність є видова ознака.

Вірулентність - Це ступінь патогенності певного штаму мікроба, тобто індивідуальна ознака. Наприклад, бацила сибірської виразки є патогенною, тому що має властивість викликає захворювання на сибірську виразку. Але штам однієї культури викликає захворювання і смерть через 96 годин, а інший - через 6-7 днів. Отже, вірулентність першого штаму вища, ніж другого.

Вірулентність мікроба може бути підвищена шляхом його пасажів через чутливий організм лабораторних тварин, тобто послідовним зараженням ряду тварин (після загибелі першого зараженої тварини виділеними з нього мікробами заражають наступне тварина і т.д.).

У природних умовах вірулентність бактерій підвищується шляхом пасажу через сприйнятливий організм, тому хворих заразною хворобою необхідно негайно ізолювати від здорових.

Знизити вірулентність мікроба в лабораторних умовах можна шляхом пересівань та вирощування на живильних середовищах при підвищеній температурі або при додаванні в середовище деяких хімічних речовин (бичача жовч, слабкий розчин карболової кислоти та ін.) Ґрунтуючись на цьому принципі, готують ослаблені живі вакцини, які потім застосовують проти заразних хвороб. Вірулентність мікроба може знижуватися й у природних умовах під дією сонячних променів, висушування і пр.

Таким чином, вірулентність як міра патогенності - величина змінна. Вона може бути підвищена, знижена і навіть загублена.

Патогенність як особлива якість хвороботворного виду мікроба проявляється в агресивних його властивості і в токсичну дію на організм. Агресивність - Це здатність патогенного мікроба жити, розмножуватися і поширюватися в організмі, протистояти несприятливим впливам, що надаються організмом. Деякі патогенні мікроби, розмножуючись в організмі або на живильному середовищі в пробірці, виробляють розчинні продукти, що отримали назву агрессіни. Призначення агрессінів - придушувати дію фагоцитів. Самі агрессіни нешкідливі для організму, але якщо їх додати до несмертельної дозі культури відповідного мікроба, вони викликають смертельно протікає інфекцію.

Токсичність - здатність патогенного мікроба виробляти й виділяти отруйні речовини, що шкідливо діють на організм. Токсини бувають двох видів - екзотоксини і ендотоксини.

Екзотоксини - Виділяються в навколишнє середовище при житті мікробів в організмі або на штучних поживних середовищах, а також у харчових продуктах. Вони дуже отруйні. Наприклад, 0,005 мл рідкого правцевого токсину або 0,0000001 мл ботулінічного токсину вбиває морську свинку.

Мікроби, здатні утворювати токсини, отримали назву токсигенних.

Під впливом нагрівання і світла екзотоксини легко руйнуються, а під дією деяких хімічних речовин втрачають токсичність.

Ендотоксини міцно пов'язані з тілом мікробної клітини і звільняються тільки після її загибелі і руйнування. Вони досить стійкі при дії високих температур і не руйнуються навіть після декількох годин кип'ятіння. Отруйна дія багатьох бактерійних екзотоксинів пов'язано з ферментами - лецитинази (руйнує еритроцити), колагеназою, гіалуронідазами (розщеплює гіалуронову кислоту) і низкою інших ферментів, які виробляють в організмі руйнування життєво важливих сполук. Умовлено також, що деякі патогенні бактерії (дифтерійні стафілококи і стрептококи) продукують фермент дезоксирибонуклеаза

У процесі життєдіяльності патогенні мікроби виділяють і інші речовини, що зумовлюють їх вірулентність.

Шляхи впровадження патогенних мікробів в організм

Місце проникнення патогенних мікробів в організм називається вхідними воротами інфекції.

У природних умовах зараження відбувається через травний тракт (аліментарний шлях), коли в їжу або у воду потрапляють патогенні мікроорганізми.

Хвороботворна початок може проникати через пошкоджені, а при деяких інфекційних хворобах (бруцельоз) і неушкоджені слизові оболонки рота, носа, очей, сечостатевих шляхів і шкіру.

Доля патогенних мікробів, що потрапили в організм, може бути різною - залежно від стану організму і вірулентності збудника. Деякі мікроби, потрапивши з током крові в певні органи, осідають (затримуються) в їх тканинах, розмножуються в них, виділяють токсини й викликають захворювання. Наприклад, збудник туберкульозу в легеневій тканині.

Будь-яка інфекційна хвороба, незалежно від клінічних ознак і локалізації мікроба в організмі, являє собою захворювання всього організму.

Якщо патогенні мікроби проникли в кровоносні судини і починають розмножуватися в крові, то вони дуже швидко проникають в усі внутрішні органи і тканини. Таку форму інфекції називають септицемією. Вона характеризується швидкістю і злоякісністю течії і нерідко закінчується смертельним результатом.

Коли мікроби знаходяться в крові тимчасово і не розмножуються в ній, а за допомогою її тільки переносяться в інші чутливі тканини і органи, де потім вже розмножуються, інфекцію прийнято називати бактеріємією.

Іноді мікроби, проникнувши в організм, залишаються тільки в пошкодженої тканини і, розмножуючись виділяють токсини. Останні, проникаючи в кров, викликають загальне важке отруєння (правець, злоякісний набряк). Такий процес називається токсемією.

Шляхи виділення патогенних мікробів з організму також різні: зі слиною, мокротою, сечею, калом, молоком, виділеннями з родових шляхів.

Умови виникнення інфекцій та значення стану організму в цьому процесі

Для виникнення інфекційного процесу потрібно мінімально заражає доза мікроба; однак чим більше проникнуло в організм мікробів, тим скоріше розвивається хвороба. Чим вірулентності мікроба, тим швидше настають всі клінічні ознаки хвороби. Мають значення й ворота інфекцій. Наприклад, після введення в легені морської свинки 1 - 2 туберкульозних мікробів може виникнути захворювання, а щоб викликати захворювання шляхом підшкірної ін'єкції мікробів, треба запровадити не менше 800 живих туберкульозних паличок.

Одне з необхідних умов для виникнення захворювання - сприйнятливість організму до даної ін'єкції дуже сприйнятливі, а до інших стійкі. Наприклад, велика рогата худоба не заражається сапом коней, а чума свиней абсолютно безпечно в сенсі зараження для людини.

Виключно важливе значення для виникнення інфекційного процесу має стан організму. І. І. Мечников писав: «Хвороба, крім зовнішніх причин - мікробів, зобов'язана своїм походженням ще і внутрішніх умов самого організму. Хвороба наступає тоді, коли ці внутрішні причини виявляються біс сильними перешкодити розвитку хвороботворних мікробів; коли вони, навпаки, успішно борються з мікробами, то організм виявляється несприйнятливим. Проникнення патогенного мікроба в чутливий організм зовсім не обов'язково викликає відповідне захворювання ». Стійкість організму проти інфекції знижується при поганому харчуванні. Впливає також простудний фактор, перегрівання, радіація, отруєння алкоголем і пр.

Перебіг інфекційного захворювання

Інфекційний процес проявляється не відразу після впровадження патогенного мікроба в організм, а через деякий термін.

Час від впровадження мікробів в організм до появи перших клінічних ознак захворювання називають прихованим, або інкубаційним, періодом.

Тривалість його визначається вірулентністю й кількістю внедрившихся мікробів, воротами інфекції, станом організму і навколишніх умов. Однак при кожному заразному захворюванні інкубаційний період більш або менш постійний.

За період інкубації упровадилися мікроби розмножуються, виробляють якісні біологічні зміни в організмі, в результаті чого з'являються клінічні ознаки.

За тривалістю перебігу інфекції бувають гострі, короткочасно протікають (ящур, холера, сибірська виразка та багато ін.) Більшість інфекцій відноситься до гострих.

Інфекційні хвороби людей і тварин можуть спостерігатися у вигляді одиничних випадків, іменованих спорадичними. Коли інфекція швидко поширюється серед людей і охоплює населені пункти значній території, таке поширення інфекції прийнято називати - епідемія, відповідно інфекція серед тварин - епізоотія.

Інфекційні хвороби по природі відрізняються від інших захворювань наступними властивостями: наявністю живого збудника, заразливість (передаються від хворих здоровим), інкубаційним періодом, імунітетом (несприйнятливістю) перехворілих. Останній наступає не завжди.

Джерела та шляхи поширення інфекції

Основне джерело і переносник заразного початку - хворий організм. Від хворого можуть заражатися люди, тварини.

Заражений грунт може бути джерелом зараження. Хвороби, при яких зараження відбувається в результаті попадання патогенних мікробів із грунту, отримали назву грунтових інфекцій (сибірська виразка, газова гангрена та ін.) Грунт може бути джерелом потрапляння патогенних мікробів у харчові продукти.

Вода, забруднена патогенними мікробами, також може заражати людини і тварин, якщо її вживають не знешкодженої.

Збудник інфекцій передається й через повітря. Така інфекція називається аерогенний. Вона може бути пилової та краплинної. При пилової інфекції зараження відбувається при вдиханні повітря разом з пилом. У пилової інфекції найбільшу небезпеку представляють мікроби, що добре переносять висихання, наприклад спори патогенних мікробів, а з не спорових - туберкульозна паличка та гноєтворні мікроорганізми. Крапельна інфекція - дрібні крапельки мокроти, носовій слизу або слини можуть перебувати в повітрі від 4 до 48 год і з повітря проникати в організм і викликати захворювання (грип, ящур).

Багато інфекції передаються через не знешкоджене молоко хворих тварин, через кровосисних членистоногих, коли збудник інфекції перебуває в крові. Джерелом інфекції може служити гній, заражений патогенними мікробами.

Деякі інфекції передаються від тварин людині. Інфекційні хвороби, загальні людині і тваринам, називаються антропозоонози (сибірська виразка, туберкульоз, бруцельоз, сказ, ящур, пика свиней та ін.) Зараження людини при цьому відбувається головним чином від тварин, роль людини в передачі цих інфекцій здоровою твариною незначна. Зараження людей найчастіше відбувається при зіткненні із зараженими тваринами.

Коров'яче молоко містить всі живильні речовини, що вимагають для нормального розвитку організму. До складу білків молока входять необхідні для організму амінокислоти (триптофан, фенілаланін, метіонін, валін, лізин, треонін, гістидин, ізолейцин і лейцин).

За даними шведських авторів (AEHansen), всі зазначені амінокислоти (крім ізолейцин) утримуватися в коров'ячому молоці в кількості, що перевищує потребу організму, і в більшій кількості, ніж у жіночому молоці. Незважаючи на це молоко може служити причиною захворювання людини. Через нього можуть передовалась збудники хвороб як тварин, так і людини; крім того, молоко може бути причиною поширення епідемій, коли патогенні бактерії потрапляють в нього від хворих або перенесли захворювання людей.

Патогенні мікроби, передані через молоко, ділять на дві основні групи. У першу групу входять мікроби, що викликають захворювання, загальні для людини і тварин: бруцельоз, туберкульоз, сибірська виразка, ящур, Ку-гарячка, Колі інфекції; у другу - мікроби, які передаються від людини до людей - черевний тиф, паратифи, бактеріальна дизентерія, стрептококові інфекції, стрептококовий ентротоксічекій гастроентерит, холера.

Основні хвороби, що викликаються патогенними мікроорганізмами, що передаються через молоко, представлені нижче:

Короткі відомості про інфекційні хвороби риб.

Разом з грунтом, фекальними забрудненнями й трупами тварин у водойми часто потрапляють патогенні мікроорганізми. Тут деякі з них можуть зберігатися тривалий час і при сприятливих умовах інтенсивно розмножуються.

Серед водного населення є організми, що викликають інфекційні захворювання у риб.

Існує ряд хвороб риб, порушуваних різними представниками бактеріальних форм: фурункульоз лососевих - Bacterium salmonicida, туберкульоз риб - Mycobacterium piscium. До патогенним для риб мікроорганізмам ставляться й деякі представники гнильної мікрофлори, які є звичайними мешканцями води і грунту.

Велику роль в патології риб грають віруси.

Вживання в їжу риби, яка містить токсигенні мікроорганізми, може бути причиною дуже сильних отруєнь або захворювань людини - харчових токсикоінфекцій. Провідне місце серед них займають збудники харчових токсикоінфекцій сальмонельозної природи.

Захворювання, що передаються людині через м'ясну продукцію.

Заразні захворювання тварин, що передаються людині, називаються антропозоонозів. Вони можуть поширюватися шляхом контакту із зараженою тушею, через інфіковану м'ясо, воду, грунт, інфіковану тару й одяг. До них відносяться такі захворювання, як: сибірська виразка, туберкульоз, бруцельоз, ящур, пика свиней, лістеріоз, сап, туляремія, ку-лихоманка, лептоспіроз та ін.

Размещено на Allbest.ru